Сапер – це професія без права на помилку. Кожен вибуховий пристрій — це гра зі смертю. Кожен день — перевірка на мужність, увагу та знання. Але саме вони перетворюють зони страху та смерті на території життя. Їхня зброя — знання, техніка та вірність своїй справі. Саме вони визволяють нашу землю з пут смертельної небезпеки, сантиметр за сантиметром. «Ми вже розмінували 1000+ гектарів. Але це лише старт. Наш ворог лишив роботи ще не на одне десятиліття» — командир Вадим.
Владлен Мараєв, історик, співзасновник і ведучий YouTube-каналу “Історія без міфів” — як Росія успадкувала роль СРСР у світі та чому Кремлю вдалось обманути Захід, як працюють російські міфи і чи можна їх побороти, чи можна вважати США імперією, як Трамп вчив історію і чи є він найгіршим президентом Америки — теми розмови нового випуску «LIGA Подкаст» .
Чому вулиці пушкіних й лєніних були в кожному українському місті, і як вони формували наратив «спільної історії»? Як радянські й російські топоніми залишалися на мапі України навіть після здобуття незалежності і десятиліттями слугували інструментом імперської пропаганди?
Взяли ворожий мотоцикл і врятували побратимів. Бійці 79-ї бригади після штурму евакуювали трьохсотих — без бронетехніки, під дронами, через відкриту місцевість. Один із побратимів не міг іти, тому евакуацію провели на трофейному російському мотоциклі. Ціна — життя або міць. Цитата, яка зупиняє подих: “Або кричи «Україна!», або ми щас здохнем”. Боєць "Казантіп" вивозить поранених у три ходки, ризикуючи стати мішенню і для ворожих, і для своїх. У цей час інші готуються до нового штурму — піхота виснажена, а транспорту не вистачає. Навіть росіяни вже на мотоциклах. В сучасних реаліях війни - це не просто техніка. Це — шанс вижити й перемогти. Подробиці - у новому репортажі на каналі Ukrainian Witness.
Катерина – єдина жінка-пілот в армійській авіації. Поки, як кажуть професіонали, у правому "сідлі". З часом вона пересяде в крісло командира екіпажу. Розповідь про неї за посиланням.
На його честь Укрпошта випустила марку – легендарний командир взводу ППО бригади “Рубіж” перший військовослужбовець, який особисто знищив два ворожі гелікоптери над Гостомелем в перші хвилини повномасштабного вторгнення, а потому ще два штурмовика Су-25 під Бахмутом. Сергій “Фара” Фалатюк на гостомельському аеродромі показав позиції свого взводу, розповів про перші години повномасштабного вторгнення та як недосвідченим зенітникам вперше вдавалося збивати ворожу авіацію. А також про новітні розробки – зенітні дрони, які допоможуть збивати ворожі розвідувальні БПЛА.
Що робить Росія, коли не може дати свободи? Вона ізолює. Вимикає інтернет і мобільний зв’язок. Ставить камери спостереження. Забороняє слова. Лайки, коментарі й повідомлення — більше не твоя воля, а доказ “неблагонадійності”. У новому епізоді подкасту «Зона окупації» — про інформаційну блокаду на ТОТ. Як окупанти будують цифровий концтабір. Як російські системи спостереження перетворюють телефон на кишенькового ФСБшника. Як фільтрують слова, дії, думки.
Він обіцяв повернутися — і повернувся, мріяв ростити онучок і довгожданого онука. Сіверськодончанина, військовослужбовця 53 окремої механізованої бригади Валерія Зеленського повернули до України з полону у межах обміну "1000 на 1000". Це було 25 травня 2025 року. Менш як за місяць, 16 червня, його серце зупинилось — організм 57-річного чоловіка не витримав тортур, розповіла Суспільне Донбас донька захисника Валерія. Він жив думками про родину, три роки думав, що його сім'я в окупації. У полоні мріяв побачити очі коханої дружини — і встиг це зробити. Це історія колишнього поліцейського, який став на захист України, це історія сміливого командира, який потрапив у полон у перші дні, це історія про щоденні тортури, яким піддавали Валерія Зеленського всі 39 місяців полону у російських тюрмах. Розповіла про батька донька Валерія.
З прапором у руках, у сонце, дощ, холод та спеку. Так 8-річна Ліза Остапенко з прикордонного селища на Чернігівщині зустрічає звільнених з російського полону українських військових. Щоразу, коли дізнається про обмін, дівчинка виходить на дорогу біля свого дому. Вона — одна з перших цивільних, кого бачать звільнені українські захисники.
По двох житлових районах Харкова сьогодні близько 5 ранку вдарили російські безпілотники. Один з дронів влучив у восьмий поверх дев'ятиповерхівки у північній частині міста, у Шевченківському районі, тут спалахнула пожежа. А у середмісті російський безпілотник поцілив біля крамниці — у навколишніх будинках винесло вікна.
В Україні дедалі більше пар заморожують сперму на випадок, якщо чоловік-військовий загине на війні. Перша дитина, зачата в такий спосіб, вже народилася в Рівному. Дружина загиблого військового виконала обіцянку - зробити його батьком.
Мамо, я тебе чекаю. Пам’ятаєш, ти мені обіцяла котика?» — такі слова написала на плакаті 11-річна Юлія, чия мама вже шостий рік перебуває в російському полоні. Юля — одна з учасниць акції на підтримку цивільних жінок, яких росіяни незаконно утримують у неволі. На Майдані Незалежності в Києві зібралися небайдужі — жінки й чоловіки, які пережили російський полон.
Ще одна учасниця акції — Віра Бірюк.На початку повномасштабного вторгнення росіяни захопили село Бахмутівку в Луганській області, де мешкала Віра. Вони з мамою, яка була тяжкохвора, залишилися в окупації. У вересні 2023 року, після загибелі її брата-військового ЗСУ, Віру затримали просто вночі вдома.
Війна дронів виходить на новий рівень. Під Костянтинівкою на Донеччині російські атаки відбивають наземні роботизовані комплекси, оператори цих дронів — бійці 93-ї бригади «Холодний Яр» — називають їх просто «танчики». Ці роботи возять на позиції піхоти їжу, воду, боєкомплект, але доїжджають вони й далі — до росіян, їм «танчики» привозять тротил. У репортажі Ані Калюжної ці роботи підривають окоп з росіянами, евакуюють пораненого та загиблого бійців з передових позицій. Використовують ці дрони для того, щоб зменшити ризики для людей.
Червень 2025. Лиманський напрямок, північна частина Донецької області. За останні тижні ворожих штурмів тут побільшало в рази. Росіянам місцями вдалося просунутись. Наша логістика, через постійні атаки дронів, вкрай ускладнена.
Одну з ділянок фронту в Серебрянському лісі тримає 53-тя механізована бригада імені князя Володимира Мономаха. Їдемо на її позиції.
Навіть ніч зараз мало рятує від ворожих ударних безпілотників. Підвози боєкомплекту та провізії відбувається в дуже швидкому темпі. До позицій хлопці несуть все це по кілька кілометрів вручну.
Вночі був непомітний весь той жах, на який росіяни перетворили колись заповідне лісництво. На світанку від побаченого просто холоне кров. Земля буквально переорана снарядами та бомбами - і жодного живого дерева.
На позиціях зараз ніхто не виходить із бліндажів назовні зайвий раз. Росіяни посилили повітряний контроль над лісом. Кожен рух тут одразу помічають дрони. Однак виходити доводиться. Пересвідчившись у відсутності БПЛА, Олексій перебіжками добирається до гранатомета. Зброю потрібно навести на ціль і підготувати до бою.
Ранок, день та вечір – незмінний час, коли відбуваються ворожі атаки.
"Дронів їхніх купа. Хімічні атаки з'явилися в останні півтора-два місяці. Більше скидів з боку ворога, в тому числі й хімічних. Також палять "зажигалками"... Більше артобстрілів. "Гради"... Вони не попускають. Тому мусимо постійно сидіти в норі. І в туалет ходимо - як в норі. У пляшку, в кульочок. Уночі виносимо", - розповідає Олексій.
"Людей дуже не вистачає. А пильнувати треба в усі боки. Бо був недавно випадок: хлопці наче контролювали, а дощ почався - двоє росіян прийшли, газ кинули і пішли", - додає гранатометник.
У такому пеклі бійці воюють тижнями, а іноді й місяцями не виходять із позиції. Людей на заміну бракує, тому тим, хто в строю, доводиться тримати оборону майже без відпочинку.
На війні всі рівні! Ukrainian Witness розповідає історії жінок, які тримають фронт не гірше за чоловіків. Як вона воює в умовах сучасності? Чи справді перше, що тобі кажуть у війську — “ставай на кухню”? Чи можна мастурбувати на війні? Що важливіше — чисті руки чи нафарбовані очі? Як менструація, цистит і депресія впливають на бойову готовність? Чи можлива любов на фронті? І хто така “Мауглі у світі прапорщиць”? Про це і не тільки в інтерв`ю Ukrainian Witness розповіли:
Юлія "Куба" Сідорова — бойова медикиня
Дар`я "Гілка" Борисенко — командирка екіпажу безпілотного авіаційного комплексу
Христина "Кудрява" — начальниця служби технічних засобів.
«Сьогодні ви вертаєтесь в Росію» У травні 2025 року відбувся перший великий обмін військовополоненими між Україною та Росією у форматі 1000 на 1000. Україна повернула тисячу своїх громадян — військових та цивільних. Росія — отримала таку ж кількість своїх військових, які перебували в полоні. Це перший фільм з трилогії про історичний обмін. У фільмі — унікальні кадри зняті командою Вавилонʼ13 з російськими військовими, які от-от повернуться до Росії та їхні роздуми, що вони робитимуть після повернення додому. Перед поверненням їм презентували державний проєкт «Хочу жити» — ініціативу Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими за підтримки Міністерства оборони України та Головного управління розвідки. Проєкт створений для військовослужбовців Збройних сил Російської Федерації, які хочуть добровільно здатися в полон. Проєкт гарантує (у разі здачі в полон) утримання військовослужбовців згідно з нормами Женевських конвенцій.
"Нам не зрозуміти того, що роблять росіяни. Ні як нормальним людям, ні як лікарям", – розповідає лікар фізично-реабілітаційної медицини пані Юлія. Про реабілітацію військовослужбовці, яких вдалося повернути з полону та про те, що довелося їм пережити в статті за посиланням.
Чому вулиці пушкіних й лєніних були в кожному українському місті, і як вони формували наратив «спільної історії»? Як радянські й російські топоніми залишалися на мапі України навіть після здобуття незалежності і десятиліттями слугували інструментом імперської пропаганди?
Взяли ворожий мотоцикл і врятували побратимів. Бійці 79-ї бригади після штурму евакуювали трьохсотих — без бронетехніки, під дронами, через відкриту місцевість. Один із побратимів не міг іти, тому евакуацію провели на трофейному російському мотоциклі. Ціна — життя або міць. Цитата, яка зупиняє подих: “Або кричи «Україна!», або ми щас здохнем”. Боєць "Казантіп" вивозить поранених у три ходки, ризикуючи стати мішенню і для ворожих, і для своїх. У цей час інші готуються до нового штурму — піхота виснажена, а транспорту не вистачає. Навіть росіяни вже на мотоциклах. В сучасних реаліях війни - це не просто техніка. Це — шанс вижити й перемогти. Подробиці - у новому репортажі на каналі Ukrainian Witness.
Yan Dobronosov
14 год ·
Мати вночі біжить в сховище з маленькою дитиною( Ворог атакував всю ніч.
Катерина – єдина жінка-пілот в армійській авіації. Поки, як кажуть професіонали, у правому "сідлі". З часом вона пересяде в крісло командира екіпажу. Розповідь про неї за посиланням.
Військові 1 механізованого батальйону 22 ОМБР на Сумському напрямку.
З прапором у руках, у сонце, дощ, холод та спеку. Так 8-річна Ліза Остапенко з прикордонного селища на Чернігівщині зустрічає звільнених з російського полону українських військових. Щоразу, коли дізнається про обмін, дівчинка виходить на дорогу біля свого дому. Вона — одна з перших цивільних, кого бачать звільнені українські захисники.
По двох житлових районах Харкова сьогодні близько 5 ранку вдарили російські безпілотники. Один з дронів влучив у восьмий поверх дев'ятиповерхівки у північній частині міста, у Шевченківському районі, тут спалахнула пожежа. А у середмісті російський безпілотник поцілив біля крамниці — у навколишніх будинках винесло вікна.
В Україні дедалі більше пар заморожують сперму на випадок, якщо чоловік-військовий загине на війні. Перша дитина, зачата в такий спосіб, вже народилася в Рівному. Дружина загиблого військового виконала обіцянку - зробити його батьком.
Мамо, я тебе чекаю. Пам’ятаєш, ти мені обіцяла котика?» — такі слова написала на плакаті 11-річна Юлія, чия мама вже шостий рік перебуває в російському полоні. Юля — одна з учасниць акції на підтримку цивільних жінок, яких росіяни незаконно утримують у неволі. На Майдані Незалежності в Києві зібралися небайдужі — жінки й чоловіки, які пережили російський полон.
Ще одна учасниця акції — Віра Бірюк.На початку повномасштабного вторгнення росіяни захопили село Бахмутівку в Луганській області, де мешкала Віра. Вони з мамою, яка була тяжкохвора, залишилися в окупації. У вересні 2023 року, після загибелі її брата-військового ЗСУ, Віру затримали просто вночі вдома.
Війна дронів виходить на новий рівень. Під Костянтинівкою на Донеччині російські атаки відбивають наземні роботизовані комплекси, оператори цих дронів — бійці 93-ї бригади «Холодний Яр» — називають їх просто «танчики». Ці роботи возять на позиції піхоти їжу, воду, боєкомплект, але доїжджають вони й далі — до росіян, їм «танчики» привозять тротил. У репортажі Ані Калюжної ці роботи підривають окоп з росіянами, евакуюють пораненого та загиблого бійців з передових позицій. Використовують ці дрони для того, щоб зменшити ризики для людей.
Сільськогосподарські господарства прифронтових громад на правобережжі Херсонщини. Ціна хліба.
Червень 2025. Лиманський напрямок, північна частина Донецької області. За останні тижні ворожих штурмів тут побільшало в рази. Росіянам місцями вдалося просунутись. Наша логістика, через постійні атаки дронів, вкрай ускладнена.
Одну з ділянок фронту в Серебрянському лісі тримає 53-тя механізована бригада імені князя Володимира Мономаха. Їдемо на її позиції.
Навіть ніч зараз мало рятує від ворожих ударних безпілотників. Підвози боєкомплекту та провізії відбувається в дуже швидкому темпі. До позицій хлопці несуть все це по кілька кілометрів вручну.
Вночі був непомітний весь той жах, на який росіяни перетворили колись заповідне лісництво. На світанку від побаченого просто холоне кров. Земля буквально переорана снарядами та бомбами - і жодного живого дерева.
На позиціях зараз ніхто не виходить із бліндажів назовні зайвий раз. Росіяни посилили повітряний контроль над лісом. Кожен рух тут одразу помічають дрони. Однак виходити доводиться. Пересвідчившись у відсутності БПЛА, Олексій перебіжками добирається до гранатомета. Зброю потрібно навести на ціль і підготувати до бою.
Ранок, день та вечір – незмінний час, коли відбуваються ворожі атаки.
"Дронів їхніх купа. Хімічні атаки з'явилися в останні півтора-два місяці. Більше скидів з боку ворога, в тому числі й хімічних. Також палять "зажигалками"... Більше артобстрілів. "Гради"... Вони не попускають. Тому мусимо постійно сидіти в норі. І в туалет ходимо - як в норі. У пляшку, в кульочок. Уночі виносимо", - розповідає Олексій.
"Людей дуже не вистачає. А пильнувати треба в усі боки. Бо був недавно випадок: хлопці наче контролювали, а дощ почався - двоє росіян прийшли, газ кинули і пішли", - додає гранатометник.
У такому пеклі бійці воюють тижнями, а іноді й місяцями не виходять із позиції. Людей на заміну бракує, тому тим, хто в строю, доводиться тримати оборону майже без відпочинку.
На війні всі рівні! Ukrainian Witness розповідає історії жінок, які тримають фронт не гірше за чоловіків. Як вона воює в умовах сучасності? Чи справді перше, що тобі кажуть у війську — “ставай на кухню”? Чи можна мастурбувати на війні? Що важливіше — чисті руки чи нафарбовані очі? Як менструація, цистит і депресія впливають на бойову готовність? Чи можлива любов на фронті? І хто така “Мауглі у світі прапорщиць”? Про це і не тільки в інтерв`ю Ukrainian Witness розповіли:
Юлія "Куба" Сідорова — бойова медикиня
Дар`я "Гілка" Борисенко — командирка екіпажу безпілотного авіаційного комплексу
Христина "Кудрява" — начальниця служби технічних засобів.
«Сьогодні ви вертаєтесь в Росію» У травні 2025 року відбувся перший великий обмін військовополоненими між Україною та Росією у форматі 1000 на 1000. Україна повернула тисячу своїх громадян — військових та цивільних. Росія — отримала таку ж кількість своїх військових, які перебували в полоні. Це перший фільм з трилогії про історичний обмін. У фільмі — унікальні кадри зняті командою Вавилонʼ13 з російськими військовими, які от-от повернуться до Росії та їхні роздуми, що вони робитимуть після повернення додому. Перед поверненням їм презентували державний проєкт «Хочу жити» — ініціативу Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими за підтримки Міністерства оборони України та Головного управління розвідки. Проєкт створений для військовослужбовців Збройних сил Російської Федерації, які хочуть добровільно здатися в полон. Проєкт гарантує (у разі здачі в полон) утримання військовослужбовців згідно з нормами Женевських конвенцій.