Поліцейські, які пройшли через пекло. У складі зведеної групи — шість бійців утримували важливі позиції. Понад 60 діб вони боронили посадку біля Нью-Йорка, опинившись у повному оточенні. Без зв’язку, без підвозу їжі, без гарантій виживання. Окупанти штурмували з трьох боків, обіцяли своїм “нагороди за прорив”, але боялись заходити. Їжу розтягували на дні, гранати забирали у мертвих, воду — по ковтку раз на добу. Атаки тривали щодня. Гранати повертали назад. Обстріли — кожні 15 хвилин. Бліндаж частково завалило. Вижили дивом. Подробиці унікальної операції - дивіться на каналі Ukrainian Witness.
Олександр Терен – ветеран російсько-української війни, який став героєм документального фільму «Перший ряд». Це історія про українських артистів балету в еміграції та про участь Терена у їхній виставі. Прем’єра стрічки відбулася на фестивалі «Миколайчук OPEN» у Чернівцях.
Американська журналістка зняла документальну стрічку про Херсон у час великої війни. У фільмі немає акторів. Є лише ті, хто живе в місті, захищає його, рятує інших і говорить чесно про пережите. Сам фільм доступний до перегляду за посиланням.
10 вересня 2022 року завдяки успішному контрнаступу Збройних Сил України окупанти покинули місто Ізюм на Харківщині. За шість місяців окупації росіяни перетворили домівки місцевих жителів на руїни. Тепер — вже в полоні — вони відбудовують те, що зруйнували. Згідно з Женевською конвенцією, військовополонених дозволено залучати до робіт з відновлення цивільної інфраструктури. Командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький особисто отримав згоду солдатів рф на добровільну участь у ремонті зруйнованих житлових будинків. «Ми нікого сюди не звали», — місцеві жителі згадують, як окупанти прийшли на їхню землю і перетворили її на суцільне згарище. Росіянам тут досі не раді, але відбудова зруйнованого — тепер їхній обов'язок. Більшість полонених — колишні будівельники та різнороби. Сьогодні вони кладуть нові дахи, відновлюють фасади, будують й фарбують те, що самі ж знищили — під пильним наглядом бійців Третьої штурмової. Як отримати користь від росіян, чому вони досі вірять у «сусідські» відносини та за що готові працювати — дивіться у новому відео!
У низці сіл Дніпропетровської області, які межують із Донецькою областю, триває примусова евакуація сімей із дітьми. Але багатьох батьків примушувати і не доводиться. Вони самі просять їх вивезти через загрозу наближення фронту. Як відбувається така евакуація – дивіться у відео телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки».
Центр Борової — битий-перебитий увесь. І не раз, а багато. Щоби зафільмувати руйнування, навіть не треба кудись іти: достатньо стати на центральному майдані. Там стирчить залізна конструкція, що дуже нагадує касетний набій. Хоча, ймовірно, це каркас для новорічної ялинки.
Ми їдемо вулицею, де будинок за будинком — суцільні руїни. Виявляється, називається вона Московська. Табличка з назвою — на одному з побитих будинків. Зупиняємося зафільмувати розбите подвір’я. Встояла одна з чотирьох стін дитячої кімнати, на якій висить яскраво-рожева полиця з книжками.
Сергій Рахманін, нардеп від «Голосу», член Комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки ВР України: «Якби в нас (на краще) не змінювалось нічого, то ворог був би за Збручем, а не перед Дніпром».
На Харків дивляться — так, як дивляться на місто під прицілом: уважно, жадібно, із сумішшю жаху й захоплення. У війни своя іконографія — проломи в будинках, обгорілі фасади, лінії фортифікацій. У Харкова все це є. Але це місто — не зображення. Це — жива фортеця. Фортеця — це те, що чинить опір не тільки ворогу, а й бажанню спостерігача спожити страждання як чергову історію. Харків — місто, яке відмовляється бути жертвою для стороннього погляду. Це місто, яке саме малює свої барбакани: у пам’яті, у традиції, у інноваціях, у бетоні, у стратегіях, у щоденному житті. Харків не вимагає сентиментальності. Він говорить. Промовляє голосом останньої фортеці Європи. Голосом тих, хто залишився і чинить опір. Про військовий Харків та фронтирну Харківщину дивіться і слухайте в черговому епізоді «Говорить Харків».
«Поки народ безграмотний, з усіх мистецтв для нас найважливішим є кіно і цирк». Як з часів Леніна більшовики використовували кінематограф у своїх пропагандистських цілях. Усе почалося з культового «Броненосця Потьомкіна», який зробив одеські сходи знаменитими на увесь світ. А далі були десятки і сотні інших фільмів, через які наші вороги втілювали у життя свої диявольські плани. Як за допомогою кіно Москва та Кремль формували свою «альтернативну реальність», яка не мала нічого спільного із похмурою соціалістичною дійсністю. Бо в той час, як Україна корчилася і помирала від голоду в СССР на повну йшли зйомки першої музичної комедії «Веселі хлопці» про сите, веселе і успішне село. Коли така кінопродукція потрапляла за кордон, там її переглядали і знизували плечима: «Які злидні, табори і Сталін, адже усі співають і танцюють». У совєтському кіно справді не було місця для злочинності, бідності і всього іншого соціального бруду. Ідеальне суспільство, де навіть міліціонери були суцільними добряками. Герої боролися з бюрократами і шпигунами, закохувалися, встановлювали рекорди на виробництві і будували світле майбутнє великої країни. Та навіть колгоспників грали лощені московські артисти, а їжа на столах була виключно бутафорською. Правда нікого не цікавила, бо люди йшли в кінотеатри не за нею, їх вабила яскрава і добра казка, якої так бракувало у житті. Для українців кіно часів СССР цікаве з іншого боку, бо саме воно заклало міцний фундамент українофобства і цілий пласт брехливих образів про Україну, який тиражуватимуть в наступні десятиліття і аж понині. Добрі совєтські фільми висміювали нас, нашу країну, звички і культуру. Українці поставали в них смішними, недолугими, лінивими і злодійкуватими, а потім справжніми ворогами.
Історик, громадський та політичний діяч Олександр Алфьоров в інтерв'ю Максиму Крапівному розповів про українського гроші, силу наших князів та велику руїну. Чи роз'єднані українці насправді та який період історії стирав нашу ідентичність, дивіться у відео.
Історик та голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров в інтерв'ю Максиму Крапівному проаналізував українські історичні шанси, міфи меншовартості та найсильнішу політичну еліту в нашій історії.
Одинадцять людей звернулось за допомогою до медиків після ракетно-дронової російської атаки по Смілі. Загалом пошкоджено три дев’ятиповерхівки, приватні будинки, автомобілі. Зруйнований один з навчальних корпусів коледжу Національного університету харчових технологій.
Роберта з Покровська всиновили в родину у Фінляндію. У Покровську Роберта врятували наші друзі-військові, які за рік вивезли «з пекла» та передали нам понад 100 тварин. «Роберт прийшов до нас у бліндаж, ми після завдання евакуювали його у більш безпечний населений пункт. Йому дуже подобалося підспівувати сиренам :)» Після евакуації Роберт довго чекав на свого нового господаря. І ось настав цей момент ! Роберта всиновив волонтер із Фінляндії, Брендон, який приїхав в Україну допомагати військовим. «Я приїхав в Україну допомагати, і зрозумів, що це найкраще місце, де я можу всиновити собаку. Я дуже давно хотів всиновити песика». «Я також побачив, що у Роберта катаракта на оці, та йому складно буде знайти родину, тому вирішив всиновити саме його. Він на початку дуже боявся літаків і гучних звуків, але я допоміг йому це подолати. Ми обоє зараз живемо наше найкраще життя!» Так Любов перемагає війну… Хай Життя переможе все!
Військовослужбовець на псевдо Настрій. Він - одесит. Служить з лютого 2022 року. Як познайомився з бійцями 34 бригади, чому обрав цей підрозділ і захотів нести службу на Херсонщині.
В Одесі завершили створення нового патріотичного муралу «Серце спротиву». Художник та дизайнер Андрій Єрмоленко реалізовує у місті проєкт з восьми муралів, присвячених українському спротиву, козацькому духу та героїзму сучасних воїнів. Раніше патріотичні стінописи з цієї серії були створені в Аркадії, на Трасі здоров'я та біля Тещиного мосту. Також подібні мурали були створені у прифронтових містечках Запорізької області - Гуляйполі, Оріхові, Степногірську та самому Запоріжжі. Допомагати художнику створювати новий малюнок приїхав волонтер з Франції, а також представники ГО “Veterans HUB ODESA”. Детальніше про проєкт і новий мурал дивіться у відео.
Разом з побратимами вона 86 діб була в оточеному росіянами Маріуполі. Зокрема завдяки її роботі в Україні та світі знали, що відбувається на Азовсталі. Там Валерія була поранена та після виходу із Азовсталі потрапила в російський полон. Після повернення додому «Нава» знову повернулася на службу, відкрила власний хаб для військовополонених, а також продовжує боротися за звільнення побратимів з полону. Про те, як росіяни відносяться до жінок в полоні, історії з Азовсталі та моральний стан після пережитого — дивіться у розмові з Олександрою Федорко.
Новий тренд сучасної війни, де керовані наземні платформи виконують бойові, логістичні або розвідоперації. Наземні дрони евакуйовують, мінують, розміновують, доставляють. Все, аби зменшити втрати серед особового складу, аби виконати задачу у «сірій зоні».
Понад 3 роки прикордонник Денис не бачив свою службову собаку Джилі. З Джилі раніше вони разом працювали на адмінмежі з Кримом на КПВВ «Чонгар». Але після повномасштабного вторгнення усе змінилося. Денис потрапив у полон, а Джилі залишилась на окупованій території Херсонщини. Спершу нею опікувалися батьки Дениса, але згодом вони виїхали, а вивезти Джилі не змогли через відсутність документів. У лютому цього року Дениса вдалося звільнити з російського полону у межах обміну і після повернення в Україну він вирішив відшукати Джилі. Це стало можливим завдяки волонтерам, які повертають людей з окупованих територій. І у неділю 29 червня у Києві Денис вперше побачив Джилі після тривалої розлуки. Радіо Свобода вдалося зафіксувати ці щемливі моменти. Телеграм волонтерської ініціативи Humanity, яка за три роки врятувала 7000+ людей (з них 2000 – діти) @HUMANITY_ASK2
Під ударом опинилась 9-поверхівка, пожежі охопили квартири на 7, 8 та 9 поверхах. Евакуйовано 50 мешканців будинку. За допомогою спеціальної техніки з верхніх поверхів врятовано 10 осіб, з них 2 дітей.
Стрілець Нацгвардії Артем Артюх повернувся до рідного селища на Одещині після майже трьох років російського полону. Увесь цей час він перебував у виправній колонії у Воронезькій області. Про зустріч з родиною, спогади про оборону Маріуполя, тортури та надію — у матеріалі Суспільне Одеса.
Стецьківський старостат. Звідси до “сірої” зони - близько 10 кілометрів.
Юрій разом із двома побратимами 49 днів поспіль утримував позицію в Торецьку та записував свій відеощоденник.
Поліцейські, які пройшли через пекло. У складі зведеної групи — шість бійців утримували важливі позиції. Понад 60 діб вони боронили посадку біля Нью-Йорка, опинившись у повному оточенні. Без зв’язку, без підвозу їжі, без гарантій виживання. Окупанти штурмували з трьох боків, обіцяли своїм “нагороди за прорив”, але боялись заходити. Їжу розтягували на дні, гранати забирали у мертвих, воду — по ковтку раз на добу. Атаки тривали щодня. Гранати повертали назад. Обстріли — кожні 15 хвилин. Бліндаж частково завалило. Вижили дивом. Подробиці унікальної операції - дивіться на каналі Ukrainian Witness.
Олександр Терен – ветеран російсько-української війни, який став героєм документального фільму «Перший ряд». Це історія про українських артистів балету в еміграції та про участь Терена у їхній виставі. Прем’єра стрічки відбулася на фестивалі «Миколайчук OPEN» у Чернівцях.
Американська журналістка зняла документальну стрічку про Херсон у час великої війни. У фільмі немає акторів. Є лише ті, хто живе в місті, захищає його, рятує інших і говорить чесно про пережите. Сам фільм доступний до перегляду за посиланням.
10 вересня 2022 року завдяки успішному контрнаступу Збройних Сил України окупанти покинули місто Ізюм на Харківщині. За шість місяців окупації росіяни перетворили домівки місцевих жителів на руїни. Тепер — вже в полоні — вони відбудовують те, що зруйнували. Згідно з Женевською конвенцією, військовополонених дозволено залучати до робіт з відновлення цивільної інфраструктури. Командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький особисто отримав згоду солдатів рф на добровільну участь у ремонті зруйнованих житлових будинків. «Ми нікого сюди не звали», — місцеві жителі згадують, як окупанти прийшли на їхню землю і перетворили її на суцільне згарище. Росіянам тут досі не раді, але відбудова зруйнованого — тепер їхній обов'язок. Більшість полонених — колишні будівельники та різнороби. Сьогодні вони кладуть нові дахи, відновлюють фасади, будують й фарбують те, що самі ж знищили — під пильним наглядом бійців Третьої штурмової. Як отримати користь від росіян, чому вони досі вірять у «сусідські» відносини та за що готові працювати — дивіться у новому відео!
У низці сіл Дніпропетровської області, які межують із Донецькою областю, триває примусова евакуація сімей із дітьми. Але багатьох батьків примушувати і не доводиться. Вони самі просять їх вивезти через загрозу наближення фронту. Як відбувається така евакуація – дивіться у відео телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки».
Рейс «Борова — Ізюм»: дорога під обстрілами. Розповідь про те, як живе Борова за десять кілометрів від фронту, чому водії погоджуються їхати туди, куди летять КАБи та як живуть місцеві.
Центр Борової — битий-перебитий увесь. І не раз, а багато. Щоби зафільмувати руйнування, навіть не треба кудись іти: достатньо стати на центральному майдані. Там стирчить залізна конструкція, що дуже нагадує касетний набій. Хоча, ймовірно, це каркас для новорічної ялинки.
Ми їдемо вулицею, де будинок за будинком — суцільні руїни. Виявляється, називається вона Московська. Табличка з назвою — на одному з побитих будинків. Зупиняємося зафільмувати розбите подвір’я. Встояла одна з чотирьох стін дитячої кімнати, на якій висить яскраво-рожева полиця з книжками.
Сергій Рахманін, нардеп від «Голосу», член Комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки ВР України: «Якби в нас (на краще) не змінювалось нічого, то ворог був би за Збручем, а не перед Дніпром».
кола пекла і грішники сьогодення
рутина, пік і точка зламу
вплив настроїв на фронти
обстріли і реальні дані
ворог і « сміхотворні темпи»
війни дронів і перспективи
наші креатив і адаптивність
ППО: що ми можемо?
партнери: не допомога, а інвестиція
ризик, який буде завжди
саміт НАТО – ніяк
що динамічно змінюється на краще?
На Харків дивляться — так, як дивляться на місто під прицілом: уважно, жадібно, із сумішшю жаху й захоплення. У війни своя іконографія — проломи в будинках, обгорілі фасади, лінії фортифікацій. У Харкова все це є. Але це місто — не зображення. Це — жива фортеця. Фортеця — це те, що чинить опір не тільки ворогу, а й бажанню спостерігача спожити страждання як чергову історію. Харків — місто, яке відмовляється бути жертвою для стороннього погляду. Це місто, яке саме малює свої барбакани: у пам’яті, у традиції, у інноваціях, у бетоні, у стратегіях, у щоденному житті. Харків не вимагає сентиментальності. Він говорить. Промовляє голосом останньої фортеці Європи. Голосом тих, хто залишився і чинить опір. Про військовий Харків та фронтирну Харківщину дивіться і слухайте в черговому епізоді «Говорить Харків».
Yan Dobronosov
12 год ·
Пуски кинджалів( ось так виглядає метрополітен, нас знову лякають(
Історик, громадський та політичний діяч Олександр Алфьоров в інтерв'ю Максиму Крапівному розповів про українського гроші, силу наших князів та велику руїну. Чи роз'єднані українці насправді та який період історії стирав нашу ідентичність, дивіться у відео.
Історик та голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров в інтерв'ю Максиму Крапівному проаналізував українські історичні шанси, міфи меншовартості та найсильнішу політичну еліту в нашій історії.
Одинадцять людей звернулось за допомогою до медиків після ракетно-дронової російської атаки по Смілі. Загалом пошкоджено три дев’ятиповерхівки, приватні будинки, автомобілі. Зруйнований один з навчальних корпусів коледжу Національного університету харчових технологій.
Роберта з Покровська всиновили в родину у Фінляндію. У Покровську Роберта врятували наші друзі-військові, які за рік вивезли «з пекла» та передали нам понад 100 тварин. «Роберт прийшов до нас у бліндаж, ми після завдання евакуювали його у більш безпечний населений пункт. Йому дуже подобалося підспівувати сиренам :)» Після евакуації Роберт довго чекав на свого нового господаря. І ось настав цей момент ! Роберта всиновив волонтер із Фінляндії, Брендон, який приїхав в Україну допомагати військовим. «Я приїхав в Україну допомагати, і зрозумів, що це найкраще місце, де я можу всиновити собаку. Я дуже давно хотів всиновити песика». «Я також побачив, що у Роберта катаракта на оці, та йому складно буде знайти родину, тому вирішив всиновити саме його. Він на початку дуже боявся літаків і гучних звуків, але я допоміг йому це подолати. Ми обоє зараз живемо наше найкраще життя!» Так Любов перемагає війну… Хай Життя переможе все!
Військовослужбовець на псевдо Настрій. Він - одесит. Служить з лютого 2022 року. Як познайомився з бійцями 34 бригади, чому обрав цей підрозділ і захотів нести службу на Херсонщині.
Новий тренд сучасної війни, де керовані наземні платформи виконують бойові, логістичні або розвідоперації. Наземні дрони евакуйовують, мінують, розміновують, доставляють. Все, аби зменшити втрати серед особового складу, аби виконати задачу у «сірій зоні».
Понад 3 роки прикордонник Денис не бачив свою службову собаку Джилі. З Джилі раніше вони разом працювали на адмінмежі з Кримом на КПВВ «Чонгар». Але після повномасштабного вторгнення усе змінилося. Денис потрапив у полон, а Джилі залишилась на окупованій території Херсонщини. Спершу нею опікувалися батьки Дениса, але згодом вони виїхали, а вивезти Джилі не змогли через відсутність документів. У лютому цього року Дениса вдалося звільнити з російського полону у межах обміну і після повернення в Україну він вирішив відшукати Джилі. Це стало можливим завдяки волонтерам, які повертають людей з окупованих територій. І у неділю 29 червня у Києві Денис вперше побачив Джилі після тривалої розлуки. Радіо Свобода вдалося зафіксувати ці щемливі моменти. Телеграм волонтерської ініціативи Humanity, яка за три роки врятувала 7000+ людей (з них 2000 – діти) @HUMANITY_ASK2
Херсон. Черговий російський злочин. Обстріл лікарні у Корабельному районі міста. Восьмеро людей поранені.
Головне управління ДСНС України в Одеській області
1 год ·
ₚосія знову атакувала Одесу. Є постраждалі.
Під ударом опинилась 9-поверхівка, пожежі охопили квартири на 7, 8 та 9 поверхах. Евакуйовано 50 мешканців будинку. За допомогою спеціальної техніки з верхніх поверхів врятовано 10 осіб, з них 2 дітей.
