ЄСПЛ визнав росію винною у збитті MH17 у 2014 році та в масових порушеннях прав людини на тимчасово окупованих територіях України. Це перше міжнародне судове рішення такого рівня, який покладає юридичну відповідальність на росію за злочини війни.
Повернулась в оточений Маріуполь. Історія операційної медсестри «Мами». Хворі, поранені і важкопоранені – це реальність, з якою стикнулася Надія Іріш 24 лютого 2022 року. Вона вивезла пацієнта у Дніпро, але не могла покинути своїх підопічних у військовому госпіталі. Тому прийняла рішення вертатися в Маріуполь на гелікоптері. Те, що було далі, тепер завжди буде в пам'яті «Мами». «Азовсталь», полон, 41 день в карцері, крики поранених і помираючих азовців в Оленівці.
Ці дитячі іграшки, розкидані вибуховою хвилею, належали Дмитрику, якому був лише рік і два місяці. Сьогодні його вбила росія — безжально та цілеспрямовано.
Терористи вдень атакували з ударного дрона оселю в селі Правдине, де малюк перебував разом із прабабусею.
Мені складно підібрати слова, щоб описати весь біль, який я відчуваю.
Атака російських безпілотників по селищу Недригайлів. Пошкоджені та частково зруйновані будинки людей. Місцеві тікали від вогню на городи, щоб врятуватися.
У боротьбі за людські життя їх не зупиняло ніщо – зупинилися їхні серця
10 липня в Україні вперше відзначають День вшанування загиблого медика. Це ініціатива, започаткована цьогоріч командою Відзнаки Орден Святого Пантелеймона. Честь медичної професії. – аби вшанувати пам’ять медичних працівників, які загинули під час повномасштабної війни.
Медики на фронті та прифронтових територіях, які під обстрілами рятували наших воїнів. Медики в тилу, які працювали під час тривог, в операційних без світла, у бомбосховищах. Вони вдень і вночі боролися за життя українців. Проте, на жаль, загинули самі. І таких медпрацівників – сотні.
За даними Ордену Святого Пантелеймона, за 3 роки великої війни росія вбила щонайменше пів тисячі українських медиків. Це лікарі, медичні сестри й брати, молодші медичні працівники, бойові медики. Вони стали ціллю ворога на полі бою, у стабілізаційних пунктах, в операційних і кабінетах, на вулиці, вдома, на шляху до роботи.
Аби зберегти пам’ять про кожного, Орденом Святого Пантелеймона реалізується проєкт «Посвіт пам’яті». У його межах, за участі Національної наукової медичної бібліотеки України та регіональних партнерів, здійснюється збір інформації про загиблих медичних працівників.
Якщо вам відомо про загиблого медика на фронті чи в тилу, в цивільному чи військовому шпиталі, надсилайте інформацію за електронною адресою: [email protected]
Обов’язково вкажіть у темі листа: «Посвіт пам’яті».
А сьогодні о 14:00 у лікарнях та медустановах по всій Україні пролунає сигнал – звук серця, що зупиняється. Після – хвилина мовчання.
Пам’ятаймо. Дякуймо. Шануймо.
Вічна і світла пам’ять загиблим медичним працівникам.
10 липня в Україні вшановують пам’ять медиків, які загинули під час повномасштабної війни. Вони разом з рятувальниками першими приїздили туди, де лунали вибухи. Один із таких — фельдшер Сергій Ротару з Одеси. Він загинув у березні 2024-го під час повторного російського ракетного удару, коли намагався врятувати поранених. В Одесі згадали його та всіх працівників екстреної допомоги, які не повернулися зі своїх виїздів. Як це було – дивіться у нашому матеріалі.
"Ви там нікому не потрібні". Як Росія краде і ламає українських дітей
Росія за три з половиною роки війни незаконно депортувала з України сотні тисяч дітей. Про що говорять ті, кого вдалося повернути, і як їх реінтегрують в українське суспільство, - у матеріалі журналістки РБК-Україна Юлії Акимової.
Дисклеймер: всі матеріали про дітей, у тому числі фото і відео, надані редакції РБК-Україна ініціативою "Bring Kids Back UA" і використані з їхнього дозволу.
Головне:
Скільки українських дітей Росія насильно депортувала?
Які методи використовують росіяни для тиску на дітей? Як змушують повірити в їхню пропаганду?
Як Україна повертає дітей і що відбувається після повернення?
Опель — командир роти механізованого батальйону 23-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ. У цивільному житті офіцер був керівником відділу збуту, жив у Запоріжжі, їздив на дачу біля Василівки. Коли фронт наблизився на відстань 50 км від дому, прийняв рішення доєднатися до лав Збройних сил. «Щоб не довелося йти синам», наголошує він. У війську Опель із липня 2023 року. Спершу був командиром взводу, з квітня 2024-го — очолив роту. Першим бій був в Очеретиному на Донеччині. «З цивільного життя — прямо в пекло», — згадує командир. Там же отримав поранення під час бою. Пройшов лікування та операції й повернувся до строю. «Всі вважали мене досвідченим, хоча фактично я був новачком. То я мав своїм прикладом показувати, що здатен іти вперед. Перший бій — і ми всі повернулися живими. Головне — не панікувати. Страх є завжди, але холодна голова — рятує. Головне у бою — постійно аналізувати, що відбувається. І тоді все нормально буде» — радить офіцер. Коли бригада вийшла на відновлення, Опель формував роту й воював у Часовому Ярі та Торецьку. Він пригадує цікавий спосіб мотивації бійців: показував зруйновані будинки з дитячими іграшками, кинутими в поспіху. Так Опель нагадував тим, хто мав сумніви, що війна приходить до кожного. «Я тут за своїх дітей, за своїх людей», — каже офіцер. І запрошує до лав 23 ОМБр: «Тут знайдеться місце кожному. Від піхоти й до РЕБ, саперів, БПЛА, зв’язку. Головне — бажання й робити свою роботу. Якщо ти її робиш добре, і тобі подобається, тоді у тебе буде виходити. А якщо примусово — результату не буде. Тут війна 24 години на добу. Тут немає перерви на обід». 23 ОМБр чекає на мотивованих людей. Опель пояснює, що новачків у підрозділі навчать усьому. «У нас є багато вакансій, які ми підберемо під вас, під ваше бажання», — підсумовує командир роти.
11.07.2025. Сімох жінок і трьох немовлят довелося сьогодні евакуювати з пологового будинку у середмісті Харкова — о пів на шосту ранку два російські ударні дрони влучили поряд, один з них поцілив по будівлі сусідньої стоматології. За даними пресслужби облпрокуратури, троє породіль та троє їхніх новонароджених дітей дістали гостру реакцію на стрес. Крім них, травм зазнали ще троє людей
Спочатку Дмитро донатив із власних заощаджень, відкладених на ремонт квартири та переїзд до Львова. Потім його мобільна гра для iOS почала приносити стабільний дохід, який чоловік повністю перераховує на армію. Його перший донат «Повернись живим» — 10 тисяч гривень — надійшов за два дні до 24 лютого 2022 року. Вже за місяць Дмитро збільшив суму у десять разів, а згодом задонатив перший мільйон. За понад три роки повномасштабної війни Дмитро Чеверда перерахував на допомогу війську через різні фонди понад 25 мільйонів гривень, з них 10 мільйонів – на «Повернись живим». Про IT-ком’юніті, мотивацію підтримувати військо, заробітки, розходи та будні українського розробника — у нашому новому відео.
Цієї ночі росіяни пошкодили три медзаклади на Харківщині: пологовий будинок, стоматологічну поліклініку та міську лікарню.
У пологовому пошкоджено понад 40 вікон, планується евакуація пацієнтів до іншого закладу. Жінки з дітьми та медичні працівники – цілі.
Стоматологічна поліклініка зазнала значних руйнувань та не підлягає відновленню – в будівлю між першим і другим поверхами влучив шахед. Там також без постраждалих.
Значних пошкоджень зазнала міська лікарня у м. Чугуєві – у ній вибито понад 200 вікон та 100 дверей, поранення отримали двоє працівників та двоє пацієнтів.
Загалом, за даними Харківської ОВА, минулої доби в області внаслідок обстрілів 1 людина загинула, 14 – постраждали.
Майже два місяці волонтери не могли евакуювати пораненого 73-річного дідуся з села Микільське на Херсонщині. Подвір’я чоловіка атакував російський дрон, від атаки дідусь отримав травми та перестав ходити. Аби не померти з голоду він їв сухі неварені макарони, пив дощову воду з цукром. Зрештою дідуся небайдужі змогли вивезти з небезпечного села. У Микільському немає ані води, ані світла, через це в селі майже не лишилось людей – порожніми вулицями бігають лише щури і покинуті собаки. А дорога до Микільського вкрита мінами, над нею постійно кружляють дрони. Нині евакуйований Валерій Суліма в одній з лікарень Херсона потроху оговтується і набирає вагу: за два місяці він втратив близько 35 кілограмів. Про операцію порятунку та те, як виживав в її очікуванні – він розповів Радіо Свобода.
Проєкт «Лінії зламу» — це серія публічних діалогів, у яких українські та світові мислителі говорять про речі, що роз’єднують світ і водночас вимагають нового зв’язку: правду, довіру, пам’ять, свободу, ідентичність. 06/07/25 — відбулася перша подія: Інформаційні війни — еволюція пропаганди Пітер Померанцев & Оксана Форостина. Тут ви дізнаєтеся про інформацію як інструмент війни, про мову опору, про наратив і довіру.
Найважчі і найзворушливіші перші хвилини обміну військовополоненими. Це другий фільм із трилогії, що розповідає про повернення українських військовополонених додому після російського полону. У центрі — перші миті після обміну, що відбувся у травні 2025 року, коли Україна повернула 1000 своїх громадян. Це історія про те, як військові після тривалого полону знову ступають на рідну землю, озираються навколо, вдивляються в обличчя тих, хто їх зустрічає і тих, хто повертається разом із ними. А ще — історія про людей, які, відклавши свої справи, виходять на узбіччя доріг із прапорами в руках, аби просто привітати, подякувати та побачити. Часто вони не знають імен тих, кого зустрічають, але це не має значення. Головне — ці люди українські військові, і вони повернулися додому.
Вночі 12 липня армія РФ атакувала Львів. Наразі у місті усувають наслідки обстрілу. Попередньо відомо про пошкоджені житлові будинки та промислові об’єкти.
Крайнім селищем до Чорнобильської зони є Іванків, населення його становить близько 8 тис. людей. З 24 лютого 2022 року до 1 квітня 2022 року Іванків був під окупацією російських солдат, які розбомбили музей Марії Примаченко, всесвітньовідомої місцевої художниці.
Не враховуючи тривоги, атаки російських дронів і ракет, вимкнення світла та загрози з боку сусідньої Білорусі, селище продовжує жити.
Наша історія — про жителів Іванкова, а саме дітей, які навчаються в мистецькій школі ім. Марії Примаченко, займаються музикою і образотворчим мистецтвом. Створюючи малюнки в стилі місцевої художниці, діти розповідають, як вони пережили окупацію та як війна впливає на їхнє життя.
зруйновані лікарні, вивезене обладнання, гастролери з Бурятії замість лікарів, рецепти за російський паспорт і черги, які тривають тижнями. Це не система — це імітація. І вона смертельна.
У новому аналітичному випуску подкасту «Зона окупації» — правда про те, що відбувається з медициною на тимчасово окупованих територіях України. Як українські шпиталі перетворили на військові бази. Як людей залишили без права на лікування. Як лікарі стали частиною фільтраційної машини.
«Еволюцію важко прискорювати, але й зупиняти важко», — каже наш гість про формування національної ідентичності українців і вважає, що ми в цьому — ще на рівні підлітків. Йосиф Зісельс — український єврей, громадський діяч та правозахисник, учасник дисидентського руху, дослідник теми каральної психіатрії при Радянському Союзі.
Чому з терміном «український дисидент» треба бути обережним?
Чи корисно нам ненавидіти ворогів?
Чому серед усіх країн у нас багато паралелей з Болгарією?
«Який гарний чоловік, так добре говорить» - це така давнішня мемна фраза, яка висміює наївну та неперебірливу аудиторію. Ці люди, мовляв, будуть вірити навіть найбільшому шахраєві, якщо він (чи вона) вміло гратимуться їхніми емоціями. Але не варто поспішати засуджувати й насміхатися. Бо на цей гачок потрапляють не лише «якісь ті, дурні й неосвічені». Ви теж можете. Лєна Чиченіна згадує найяскравіші випадки, коли це ставалося, разом із політичним консультантом Олексієм Ковжуном.
Поки в Росії використовують школи як полігони для пропагандистських експериментів, у Польщі вчать дітей бути готовими дати відсіч. У РФ переписують підручники, мілітаризують дітей і розсилають пропагандистські методички вчителям. А в Польщі учні проходять БЗВП, вчаться управляти дронами і готуються до служби в армії. Як відбувається мілітаризація шкіл? Це відео надане DW німецько-французьким телеканалом ARTE
ЄСПЛ визнав росію винною у збитті MH17 у 2014 році та в масових порушеннях прав людини на тимчасово окупованих територіях України. Це перше міжнародне судове рішення такого рівня, який покладає юридичну відповідальність на росію за злочини війни.
Вперше в історії українські наземні дрони взяли штурмом російську позицію та захопили полонених.
Дистанційний штурм провели воїни Третьої окремої штурмової бригади (3 ОШБр), відповідне відео опублікувала пресслужба частини.
Операцію без участі піхоти і втрат серед особового складу здійснили на Харківщині.
Oleksandr Prokudin
16 год ·
Ці дитячі іграшки, розкидані вибуховою хвилею, належали Дмитрику, якому був лише рік і два місяці. Сьогодні його вбила росія — безжально та цілеспрямовано.
Терористи вдень атакували з ударного дрона оселю в селі Правдине, де малюк перебував разом із прабабусею.
Мені складно підібрати слова, щоб описати весь біль, який я відчуваю.
Атака російських безпілотників по селищу Недригайлів. Пошкоджені та частково зруйновані будинки людей. Місцеві тікали від вогню на городи, щоб врятуватися.
Міністерство охорони здоров'я України
12 год ·
У боротьбі за людські життя їх не зупиняло ніщо – зупинилися їхні серця
10 липня в Україні вперше відзначають День вшанування загиблого медика. Це ініціатива, започаткована цьогоріч командою Відзнаки Орден Святого Пантелеймона. Честь медичної професії. – аби вшанувати пам’ять медичних працівників, які загинули під час повномасштабної війни.
Медики на фронті та прифронтових територіях, які під обстрілами рятували наших воїнів. Медики в тилу, які працювали під час тривог, в операційних без світла, у бомбосховищах. Вони вдень і вночі боролися за життя українців. Проте, на жаль, загинули самі. І таких медпрацівників – сотні.
За даними Ордену Святого Пантелеймона, за 3 роки великої війни росія вбила щонайменше пів тисячі українських медиків. Це лікарі, медичні сестри й брати, молодші медичні працівники, бойові медики. Вони стали ціллю ворога на полі бою, у стабілізаційних пунктах, в операційних і кабінетах, на вулиці, вдома, на шляху до роботи.
Аби зберегти пам’ять про кожного, Орденом Святого Пантелеймона реалізується проєкт «Посвіт пам’яті». У його межах, за участі Національної наукової медичної бібліотеки України та регіональних партнерів, здійснюється збір інформації про загиблих медичних працівників.
Якщо вам відомо про загиблого медика на фронті чи в тилу, в цивільному чи військовому шпиталі, надсилайте інформацію за електронною адресою: [email protected]
Обов’язково вкажіть у темі листа: «Посвіт пам’яті».
А сьогодні о 14:00 у лікарнях та медустановах по всій Україні пролунає сигнал – звук серця, що зупиняється. Після – хвилина мовчання.
Пам’ятаймо. Дякуймо. Шануймо.
Вічна і світла пам’ять загиблим медичним працівникам.
"Ви там нікому не потрібні". Як Росія краде і ламає українських дітей
Росія за три з половиною роки війни незаконно депортувала з України сотні тисяч дітей. Про що говорять ті, кого вдалося повернути, і як їх реінтегрують в українське суспільство, - у матеріалі журналістки РБК-Україна Юлії Акимової.
Дисклеймер: всі матеріали про дітей, у тому числі фото і відео, надані редакції РБК-Україна ініціативою "Bring Kids Back UA" і використані з їхнього дозволу.
Головне:
Повний текст статті
«Як 33 роки життя зложить у чотири сумки?». Історії людей, яким довелося евакуюватися з прикордоння в гуртожиток для ВПО. Текст за посиланням.
Опель — командир роти механізованого батальйону 23-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ. У цивільному житті офіцер був керівником відділу збуту, жив у Запоріжжі, їздив на дачу біля Василівки. Коли фронт наблизився на відстань 50 км від дому, прийняв рішення доєднатися до лав Збройних сил. «Щоб не довелося йти синам», наголошує він. У війську Опель із липня 2023 року. Спершу був командиром взводу, з квітня 2024-го — очолив роту. Першим бій був в Очеретиному на Донеччині. «З цивільного життя — прямо в пекло», — згадує командир. Там же отримав поранення під час бою. Пройшов лікування та операції й повернувся до строю. «Всі вважали мене досвідченим, хоча фактично я був новачком. То я мав своїм прикладом показувати, що здатен іти вперед. Перший бій — і ми всі повернулися живими. Головне — не панікувати. Страх є завжди, але холодна голова — рятує. Головне у бою — постійно аналізувати, що відбувається. І тоді все нормально буде» — радить офіцер. Коли бригада вийшла на відновлення, Опель формував роту й воював у Часовому Ярі та Торецьку. Він пригадує цікавий спосіб мотивації бійців: показував зруйновані будинки з дитячими іграшками, кинутими в поспіху. Так Опель нагадував тим, хто мав сумніви, що війна приходить до кожного. «Я тут за своїх дітей, за своїх людей», — каже офіцер. І запрошує до лав 23 ОМБр: «Тут знайдеться місце кожному. Від піхоти й до РЕБ, саперів, БПЛА, зв’язку. Головне — бажання й робити свою роботу. Якщо ти її робиш добре, і тобі подобається, тоді у тебе буде виходити. А якщо примусово — результату не буде. Тут війна 24 години на добу. Тут немає перерви на обід». 23 ОМБр чекає на мотивованих людей. Опель пояснює, що новачків у підрозділі навчать усьому. «У нас є багато вакансій, які ми підберемо під вас, під ваше бажання», — підсумовує командир роти.
Спочатку Дмитро донатив із власних заощаджень, відкладених на ремонт квартири та переїзд до Львова. Потім його мобільна гра для iOS почала приносити стабільний дохід, який чоловік повністю перераховує на армію. Його перший донат «Повернись живим» — 10 тисяч гривень — надійшов за два дні до 24 лютого 2022 року. Вже за місяць Дмитро збільшив суму у десять разів, а згодом задонатив перший мільйон. За понад три роки повномасштабної війни Дмитро Чеверда перерахував на допомогу війську через різні фонди понад 25 мільйонів гривень, з них 10 мільйонів – на «Повернись живим». Про IT-ком’юніті, мотивацію підтримувати військо, заробітки, розходи та будні українського розробника — у нашому новому відео.
Міністерство охорони здоров'я України
9 год ·
Цієї ночі росіяни пошкодили три медзаклади на Харківщині: пологовий будинок, стоматологічну поліклініку та міську лікарню.
У пологовому пошкоджено понад 40 вікон, планується евакуація пацієнтів до іншого закладу. Жінки з дітьми та медичні працівники – цілі.
Стоматологічна поліклініка зазнала значних руйнувань та не підлягає відновленню – в будівлю між першим і другим поверхами влучив шахед. Там також без постраждалих.
Значних пошкоджень зазнала міська лікарня у м. Чугуєві – у ній вибито понад 200 вікон та 100 дверей, поранення отримали двоє працівників та двоє пацієнтів.
Загалом, за даними Харківської ОВА, минулої доби в області внаслідок обстрілів 1 людина загинула, 14 – постраждали.
Майже два місяці волонтери не могли евакуювати пораненого 73-річного дідуся з села Микільське на Херсонщині. Подвір’я чоловіка атакував російський дрон, від атаки дідусь отримав травми та перестав ходити. Аби не померти з голоду він їв сухі неварені макарони, пив дощову воду з цукром. Зрештою дідуся небайдужі змогли вивезти з небезпечного села. У Микільському немає ані води, ані світла, через це в селі майже не лишилось людей – порожніми вулицями бігають лише щури і покинуті собаки. А дорога до Микільського вкрита мінами, над нею постійно кружляють дрони. Нині евакуйований Валерій Суліма в одній з лікарень Херсона потроху оговтується і набирає вагу: за два місяці він втратив близько 35 кілограмів. Про операцію порятунку та те, як виживав в її очікуванні – він розповів Радіо Свобода.
Проєкт «Лінії зламу» — це серія публічних діалогів, у яких українські та світові мислителі говорять про речі, що роз’єднують світ і водночас вимагають нового зв’язку: правду, довіру, пам’ять, свободу, ідентичність. 06/07/25 — відбулася перша подія: Інформаційні війни — еволюція пропаганди Пітер Померанцев & Оксана Форостина. Тут ви дізнаєтеся про інформацію як інструмент війни, про мову опору, про наратив і довіру.
Найважчі і найзворушливіші перші хвилини обміну військовополоненими. Це другий фільм із трилогії, що розповідає про повернення українських військовополонених додому після російського полону. У центрі — перші миті після обміну, що відбувся у травні 2025 року, коли Україна повернула 1000 своїх громадян. Це історія про те, як військові після тривалого полону знову ступають на рідну землю, озираються навколо, вдивляються в обличчя тих, хто їх зустрічає і тих, хто повертається разом із ними. А ще — історія про людей, які, відклавши свої справи, виходять на узбіччя доріг із прапорами в руках, аби просто привітати, подякувати та побачити. Часто вони не знають імен тих, кого зустрічають, але це не має значення. Головне — ці люди українські військові, і вони повернулися додому.
Вночі 12 липня армія РФ атакувала Львів. Наразі у місті усувають наслідки обстрілу. Попередньо відомо про пошкоджені житлові будинки та промислові об’єкти.
Вночі Чернівці та область були під атакою росіян. Загинули дві людини — 26-річна дівчина та 43-річний чоловік. Ще 14 людей постраждали.
Крайнім селищем до Чорнобильської зони є Іванків, населення його становить близько 8 тис. людей. З 24 лютого 2022 року до 1 квітня 2022 року Іванків був під окупацією російських солдат, які розбомбили музей Марії Примаченко, всесвітньовідомої місцевої художниці.
Не враховуючи тривоги, атаки російських дронів і ракет, вимкнення світла та загрози з боку сусідньої Білорусі, селище продовжує жити.
Наша історія — про жителів Іванкова, а саме дітей, які навчаються в мистецькій школі ім. Марії Примаченко, займаються музикою і образотворчим мистецтвом. Створюючи малюнки в стилі місцевої художниці, діти розповідають, як вони пережили окупацію та як війна впливає на їхнє життя.
зруйновані лікарні, вивезене обладнання, гастролери з Бурятії замість лікарів, рецепти за російський паспорт і черги, які тривають тижнями. Це не система — це імітація. І вона смертельна.
У новому аналітичному випуску подкасту «Зона окупації» — правда про те, що відбувається з медициною на тимчасово окупованих територіях України. Як українські шпиталі перетворили на військові бази. Як людей залишили без права на лікування. Як лікарі стали частиною фільтраційної машини.
«Еволюцію важко прискорювати, але й зупиняти важко», — каже наш гість про формування національної ідентичності українців і вважає, що ми в цьому — ще на рівні підлітків. Йосиф Зісельс — український єврей, громадський діяч та правозахисник, учасник дисидентського руху, дослідник теми каральної психіатрії при Радянському Союзі.
Чому з терміном «український дисидент» треба бути обережним?
Чи корисно нам ненавидіти ворогів?
Чому серед усіх країн у нас багато паралелей з Болгарією?
«Який гарний чоловік, так добре говорить» - це така давнішня мемна фраза, яка висміює наївну та неперебірливу аудиторію. Ці люди, мовляв, будуть вірити навіть найбільшому шахраєві, якщо він (чи вона) вміло гратимуться їхніми емоціями. Але не варто поспішати засуджувати й насміхатися. Бо на цей гачок потрапляють не лише «якісь ті, дурні й неосвічені». Ви теж можете. Лєна Чиченіна згадує найяскравіші випадки, коли це ставалося, разом із політичним консультантом Олексієм Ковжуном.
Поки в Росії використовують школи як полігони для пропагандистських експериментів, у Польщі вчать дітей бути готовими дати відсіч. У РФ переписують підручники, мілітаризують дітей і розсилають пропагандистські методички вчителям. А в Польщі учні проходять БЗВП, вчаться управляти дронами і готуються до служби в армії. Як відбувається мілітаризація шкіл? Це відео надане DW німецько-французьким телеканалом ARTE