Сьогодні – День сержантів і старшин ЗСУ. Вітання всім причетним. Героям слава!
Командування Сил територіальної оборони Збройних сил України підготувало відео до Дня сержанта ЗСУ (18 листопада). Це не просто іміджевий ролик - на відео інструктори та слухачі центру підготовки сержантського складу Сил ТрО ЗСУ розповідають про роль сержанта у війську, його функції та роль. "Бути побратимом, другом, братом і командиром" — так про роль сержанта у війську кажуть у центрі підготовки сержантського складу 150-навчального центру Командування Сил тероборони. "Командир знає "що" — сержант знає "як". Сержант може розказати і показати на власному прикладі. Це універсальна людина у війську", — пояснюють бійці.
Друзі, 18 листопада 1932 року вийшли постанови ЦК КП(б)У «Про заходи щодо посилення хлібозаготівель» і політбюро ЦК КП(б)У «Про ліквідацію контрреволюційних гнізд та розгром куркульських груп», які ще більше посилили репресивні заходи щодо українських селян.
Спланована конфіскація у них урожаю зернових та усіх інших продуктів харчування призвела до їх вбивства голодом, апогей якого припав на травень-червень наступного року.
Ця заборона передбачала покарання за невиконання планів заготівлі зерна - сільські господарства каралися натуральними штрафами, тобто конфіскацією 15-місячної норми м’яса. Згодом перелік компенсаційних харчів було розширено картоплею і салом, наприкінці року - продуктами тривалого зберігання.
Вже через кілька днів, 26 листопада, вийшов наказ наркома юстиції і генерального прокурора УРСР, в якому наголошувалося на тому, що «репресії є одним з потужних засобів подолання класового спротиву хлібозаготівлі». Таким чином, штучно створений голод став добре продуманою та ретельно замаскованою каральною операцією.
Передусім, в українських селян було відібрано вирощене ними зерно, далі численними натуральними штрафами та обшуками були відібрані останні крихти хліба.
У грудні у 82 районах України була заборонена торгівля продуктами, також припинилися поставки промислових товарів.
На початку 1933 року забороною виїзду із охопленої голодом України, селян було позбавлено останніх надій на порятунок. Конфіскація усіх виявлених продовольчих запасів призвела до масового голоду зими 1932-1933 років.
Публікуємо відео штурму ворожих позицій у лісосмузі, зняте на GoPro-камеру командира групи Третьої штурмової бригади, друга Макара. Бойову операцію біля н.п. Андріївка Бахмутського району виконують бійці 3-ї роти 2-го штурмового батальйону за підтримки БПЛА. Штурмовики вирушають на завдання і, не доїжджаючи до місця висадки, на ходу з бронемашини М113 починають вести вогонь по окупантах, які ховаються в окопах. Десантувавшись, бійці продовжують щільно крити ворога і просуваються вперед. Штурмовикам 3 ОШБр вдається прорвати оборону росіян та захопити ворожі позиції. Під відчайдушним натиском бійців Третьої штурмової окупанти, які залишились живими, відступають.
Сергій Споденюк на позивний "Фін" не встиг евакуюватися з позиції на Донбасі і 14 днів пробув сам в оточенні противника. За цей час побратими тричі намагалися його врятувати, але нічого не виходило.
По рації "Фін" попросив своїх побратимів накрити позицію артилерією, щоб не дати росіянам захопити цю ділянку фронту. Він розумів, що в будь-якому разі на нього може чекати смерть. Але у результаті українські снаряди вбивали ворога, а от десантник залишився живим. За 2 тижні він ще 5 разів спрямовував вогонь на росіян, чим дуже допоміг захисникам.
Аеророзвідники з дронів скидали десантникові воду, їжу та батарейки для рації, щоб він мав можливість тримати зв'язок із побратимами.
В один момент стало зрозуміло, що можливості підійти до позиції фактично немає і у "Фіна" був тільки один варіант — самостійно дістатися до свого взводу через мінне поле. Цей сценарій спрацював. Зараз він у госпіталі під наглядом лікарів.
Я вже втретє починаю писати цей текст. Прекрасні метафори, яскраві порівняння. Все тьмяніє перед реальними ранами на тілі міста.
Понад сотню ракет та авіаційних бомб скинула росія за останній місяць на колись затишне передмістя Донецька.
Навіщо? За що? Де справедливість? Як це все може відбуватися у 21 столітті? Паралельно з тим, як люди навчилися пересаджувати серце та літати у космос…
Один плешивий карлик вирішив вбити тисячі та покалічити сотні тисяч людей. Ось так. Просто тому, що... Насправді причини не важливі. Як світ міг припустити таке?
Я не знаю відповідей. Але я точно знаю, що якщо ми тут не вистоїмо, то всі міста України виглядатимуть так само.
Прошу подарувати нову школу, бо мою спалили рашисти
Дівчинка Люда, якій 8 років написала це у своєму листі до Миколая. Її школу в Горенці, що на Київщині, знищили російські покидьки у 2022. Нині учнів підвозять до інших закладів або ж вони навчаються дистанційно.
Сльози, страх, біль. Це реалії українських дітей. Їхні життя руйнує росія. Їх вбиває та калічить ворог. Вони не хочуть нових іграшок – вони хочуть жити і спати у своїх ліжечках! З мамою і татом!
20 листопада – Всесвітній день дитини! Ці кадри демонструють, яке дитинство сьогодні проживають наші діти!
Олена Ягупова – цивільна полонена. На окупованій території її здали сусіди за проукраїнську позицію. У полоні вона провела вісім місяців: із них чотири в ізоляторі, де зазнала знущань від російських військових. Після пів року в ув'язненні російські ЗМІ зняли репортаж про те, як її відпускають на територію України, але після того, як її показали на федеральних каналах, жінку ще з двома десятками людей відправили в трудове рабство. Вона копала окопи для російської армії на другій лінії оборони, виконувала всі вказівки, щоби вижити.
Це фермерське господарство продовжує працювати фактично на «нулі», на прикордонні Сумської області. Навколо - заміновані поля, а до позицій росіян - менше кілометра. Але попри ці умови господарство продовжує працювати.
Середина-Буда. Центр прикордонного міста нині нагадує пустку. Розбиті вітрини магазинів, спалені будинки, забиті фанерою вікна. Людей на вулицях майже не зустріти. Із понад 7 тисяч, які тут жили до війни, нині лишилося менш ніж половина. Фоторепортаж з міста, що стрімко перетворюється на примару.
Пілоти FPV-дронів з підрозділу SIGNUM вражають росіян на передньому краї одного з флангів бахмутського напрямку. Вони люблять свою роботу — за її коефіцієнт корисної дії.
Чому FPV-дрони вкрай ефективні на полі бою?
Скільки цілей вражає підрозділ за місяць? Що це за цілі?
Якою була найприкольніша ціль хлопців із SIGNUM?
Як пілоти FPV допомагають артилерії?
Чому пілоти FPV-дронів, за словами одного з бійців підрозділу, «ніколи не вигорають»?
Стабілізаційний пункт на Бахмутському напрямку. Це – перша точка, куди потрапляє поранений із поля бою. Тут латають, штопають, крапають та нерідко витягають із того світу.
"300-го" бійця звати Макс, у нього поранення плеча. Кілька спритних рук знімають із нього одяг. Зрізають накладену пов'язку. Коли біль від маніпуляцій стає нестерпним, Макс починає нервово смикати ногами, лікарі стримують його.
Для спостерігача збоку процедура триває хвилину-дві, однак для самого військового час розтягується, наче джгут Есмарха. У металевому кухлі парує забутий чай із сухофруктами, який хтось із медиків запарив собі до приїзду “300-го”. Зрештою рану перев'язують наново, Максиму допомагають сісти і одягати чисту футболку. Розпитують обставини поранення (“та так, перестрілка”), занотовують показники у картку.
Кореспонденти "Новинарні" і собі занотували репортаж і відео з цього стабпункту 93 ОМБр "Холодний яр". Розповідає лікар-хірург, старший лейтенант медичної служби Володимир Пігулевський – військовослужбовець 93-ї механізованої бригади.
Відео: Олена Максименко, Єва Фомичева / "Новинарня"
"Кожної четвертої суботи листопада ми вшановуємо жертв Голодомору 1932-33 років. Цьогоріч ця дата припадає на 25 листопада. Голодомор 1932-1933 років став наслідком поразки Української революції 1917-1921 років та окупації країни більшовиками. Цього року ми вдруге вшановуємо жертв Голодомору в умовах повномасштабної російської агресії. Ми знову маємо справу з російським імперіалізмом, який і не приховує своїх злочинних намірів: знищити Україну та українську ідентичність. До Дня пам’яті жертв Голодомору Український інститут національної пам’яті ініціює акцію «Пам’ятай про жертв Голодомору. Підтримуй тих, хто бореться за Україну». Закликаємо вас зігріти своїм теплом і підтримати тих, хто зараз протистоїть ворогу на передовій. Задонатити знайомим волонтерам на такі необхідні зараз бійцям необхідну амуніцію, техніку та інвентар. Розшукати адресу найближчих волонтерських центрів і допомогти з плетінням маскувальних сіток чи виготовленням окопних свічок. Передати з волонтерами дитячі листи і малюнки, сувеніри-обереги, смаколики і нашу віру в них. Нехай наша пам’ять стане дієвою. Символом акції стала окопна свічка, адже живий вогонь - це символ пам'яті, це тепло, це надія. Надія на те, що нам вистачить сил вистояти та перемогти. Бо ми – народ-воїн. День пам’яті жертв Голодомору. Запали свічку пам'яті за вбитими голодом. Передай тепло, стань поряд із тим, хто нині бореться, аби більше цього ніколи не сталось".
За два роки повномасштабного вторгнення росія могла зібрати з окупованих територій понад 10 млн тонн пшениці. Це приблизно дорівнює річним показникам цілої країни, наприклад, Румунії. Повне розслідування за посиланням.
Протягом 2022–2023 років, за дуже грубими підрахунками, сільське господарство на окупованих територіях могло забезпечити росіянам близько 15 млн. тонн лише завдяки трьом культурам: пшениці, соняшнику та кукурудзі.
Військовослужбовець 117-ої бригади ТРО з позивним “Тра-та-та” служить вже понад півтора року. Свій позивний боєць отримав від побратимів — за вміння вправно користуватися кулеметом. Що мотивує його служити та що є найскладнішим - в інтерв’ю.
Кирило Верес — командир батальйону 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Герой України, повний лицар ордена Богдана Хмельницького. Бере участь у російсько-українській війні з 2014 року. Був одним із військових, які в 2015 році затримали на Сході України кадрових офіцерів ГРУ РФ Олександра Александрова та Євгена Єрофєєва.
«Що ти можеш один... Один ти нічого не зробиш. А виявляється, що таки зробив. Пішов із гранатою туди». Тероборонівця з Херсона Сергія Рубана росгвардійці затримали біля місця скупчення окупантів та відправили до ізолятора тимчасового тримання. Там три доби його нещадно били, поки він не загинув. Смерть закатованого приховали від його рідних. Мати Сергія до останнього сподівалася, що син у полоні. Лише через 8,5 місяців українські слідчі їй сказали, що Сергія знайшли. Але у братській могилі серед інших вбитих. За даними правоохоронців, Сергія до смерті побили Єгор Бондарєнков, якого нам вдалося ідентифікувати раніше, Алєксандр Чєлінгіров та інші, поки не встановлені, російські військові.
Сьогодні – День сержантів і старшин ЗСУ. Вітання всім причетним. Героям слава!
Командування Сил територіальної оборони Збройних сил України підготувало відео до Дня сержанта ЗСУ (18 листопада). Це не просто іміджевий ролик - на відео інструктори та слухачі центру підготовки сержантського складу Сил ТрО ЗСУ розповідають про роль сержанта у війську, його функції та роль. "Бути побратимом, другом, братом і командиром" — так про роль сержанта у війську кажуть у центрі підготовки сержантського складу 150-навчального центру Командування Сил тероборони. "Командир знає "що" — сержант знає "як". Сержант може розказати і показати на власному прикладі. Це універсальна людина у війську", — пояснюють бійці.
Oleg Vyshniakov / Олег Вишняков
5 год ·
Друзі, 18 листопада 1932 року вийшли постанови ЦК КП(б)У «Про заходи щодо посилення хлібозаготівель» і політбюро ЦК КП(б)У «Про ліквідацію контрреволюційних гнізд та розгром куркульських груп», які ще більше посилили репресивні заходи щодо українських селян.
Спланована конфіскація у них урожаю зернових та усіх інших продуктів харчування призвела до їх вбивства голодом, апогей якого припав на травень-червень наступного року.
Ця заборона передбачала покарання за невиконання планів заготівлі зерна - сільські господарства каралися натуральними штрафами, тобто конфіскацією 15-місячної норми м’яса. Згодом перелік компенсаційних харчів було розширено картоплею і салом, наприкінці року - продуктами тривалого зберігання.
Вже через кілька днів, 26 листопада, вийшов наказ наркома юстиції і генерального прокурора УРСР, в якому наголошувалося на тому, що «репресії є одним з потужних засобів подолання класового спротиву хлібозаготівлі». Таким чином, штучно створений голод став добре продуманою та ретельно замаскованою каральною операцією.
Передусім, в українських селян було відібрано вирощене ними зерно, далі численними натуральними штрафами та обшуками були відібрані останні крихти хліба.
У грудні у 82 районах України була заборонена торгівля продуктами, також припинилися поставки промислових товарів.
На початку 1933 року забороною виїзду із охопленої голодом України, селян було позбавлено останніх надій на порятунок. Конфіскація усіх виявлених продовольчих запасів призвела до масового голоду зими 1932-1933 років.
Публікуємо відео штурму ворожих позицій у лісосмузі, зняте на GoPro-камеру командира групи Третьої штурмової бригади, друга Макара. Бойову операцію біля н.п. Андріївка Бахмутського району виконують бійці 3-ї роти 2-го штурмового батальйону за підтримки БПЛА. Штурмовики вирушають на завдання і, не доїжджаючи до місця висадки, на ходу з бронемашини М113 починають вести вогонь по окупантах, які ховаються в окопах. Десантувавшись, бійці продовжують щільно крити ворога і просуваються вперед. Штурмовикам 3 ОШБр вдається прорвати оборону росіян та захопити ворожі позиції. Під відчайдушним натиском бійців Третьої штурмової окупанти, які залишились живими, відступають.
Директор Фонду "Повернись живим" Тарас Чмут в ефірі "Підсумків" розповів про спільний з ГУР МО проєкт Black Box.
Як з'явився безпілотник "Бобер"?
Що потрібно щоб створити ударний дрон?
"Бобер" це вже український "Shahed"?
В чому секрет успіху БПЛА "Бобер"?
Сергій Споденюк на позивний "Фін" не встиг евакуюватися з позиції на Донбасі і 14 днів пробув сам в оточенні противника. За цей час побратими тричі намагалися його врятувати, але нічого не виходило.
По рації "Фін" попросив своїх побратимів накрити позицію артилерією, щоб не дати росіянам захопити цю ділянку фронту. Він розумів, що в будь-якому разі на нього може чекати смерть. Але у результаті українські снаряди вбивали ворога, а от десантник залишився живим. За 2 тижні він ще 5 разів спрямовував вогонь на росіян, чим дуже допоміг захисникам.
Аеророзвідники з дронів скидали десантникові воду, їжу та батарейки для рації, щоб він мав можливість тримати зв'язок із побратимами.
В один момент стало зрозуміло, що можливості підійти до позиції фактично немає і у "Фіна" був тільки один варіант — самостійно дістатися до свого взводу через мінне поле. Цей сценарій спрацював. Зараз він у госпіталі під наглядом лікарів.
Оксана Чорна
Авдіївка
Я вже втретє починаю писати цей текст. Прекрасні метафори, яскраві порівняння. Все тьмяніє перед реальними ранами на тілі міста.
Понад сотню ракет та авіаційних бомб скинула росія за останній місяць на колись затишне передмістя Донецька.
Навіщо? За що? Де справедливість? Як це все може відбуватися у 21 столітті? Паралельно з тим, як люди навчилися пересаджувати серце та літати у космос…
Один плешивий карлик вирішив вбити тисячі та покалічити сотні тисяч людей. Ось так. Просто тому, що... Насправді причини не важливі. Як світ міг припустити таке?
Я не знаю відповідей. Але я точно знаю, що якщо ми тут не вистоїмо, то всі міста України виглядатимуть так само.
43 окрема механізована бригада. Тваринки на війні як невичерпне джерело підтримки та психологічного комфорту у важкі часи.
УКРІНФОРМ
20 год ·
Прошу подарувати нову школу, бо мою спалили рашисти
Дівчинка Люда, якій 8 років написала це у своєму листі до Миколая. Її школу в Горенці, що на Київщині, знищили російські покидьки у 2022. Нині учнів підвозять до інших закладів або ж вони навчаються дистанційно.
ДСНС України
7 год ·
Вкрадене дитинство...
Сльози, страх, біль. Це реалії українських дітей. Їхні життя руйнує росія. Їх вбиває та калічить ворог. Вони не хочуть нових іграшок – вони хочуть жити і спати у своїх ліжечках! З мамою і татом!
20 листопада – Всесвітній день дитини! Ці кадри демонструють, яке дитинство сьогодні проживають наші діти!
Це фермерське господарство продовжує працювати фактично на «нулі», на прикордонні Сумської області. Навколо - заміновані поля, а до позицій росіян - менше кілометра. Але попри ці умови господарство продовжує працювати.
Середина-Буда. Центр прикордонного міста нині нагадує пустку. Розбиті вітрини магазинів, спалені будинки, забиті фанерою вікна. Людей на вулицях майже не зустріти. Із понад 7 тисяч, які тут жили до війни, нині лишилося менш ніж половина. Фоторепортаж з міста, що стрімко перетворюється на примару.
Пілоти FPV-дронів з підрозділу SIGNUM вражають росіян на передньому краї одного з флангів бахмутського напрямку. Вони люблять свою роботу — за її коефіцієнт корисної дії.
Чому FPV-дрони вкрай ефективні на полі бою?
Скільки цілей вражає підрозділ за місяць? Що це за цілі?
Якою була найприкольніша ціль хлопців із SIGNUM?
Як пілоти FPV допомагають артилерії?
Чому пілоти FPV-дронів, за словами одного з бійців підрозділу, «ніколи не вигорають»?
Головнокомандувач ЗСУ. Вітання з Днем Десантно-штурмових військ Збройних Сил України!
Liberté. Dignité. Invincibilité.
18 лютого 2020 року. Шоста річниця розстрілів на Майдані.
Стабілізаційний пункт на Бахмутському напрямку. Це – перша точка, куди потрапляє поранений із поля бою. Тут латають, штопають, крапають та нерідко витягають із того світу.
"300-го" бійця звати Макс, у нього поранення плеча. Кілька спритних рук знімають із нього одяг. Зрізають накладену пов'язку. Коли біль від маніпуляцій стає нестерпним, Макс починає нервово смикати ногами, лікарі стримують його.
Для спостерігача збоку процедура триває хвилину-дві, однак для самого військового час розтягується, наче джгут Есмарха. У металевому кухлі парує забутий чай із сухофруктами, який хтось із медиків запарив собі до приїзду “300-го”. Зрештою рану перев'язують наново, Максиму допомагають сісти і одягати чисту футболку. Розпитують обставини поранення (“та так, перестрілка”), занотовують показники у картку.
Кореспонденти "Новинарні" і собі занотували репортаж і відео з цього стабпункту 93 ОМБр "Холодний яр". Розповідає лікар-хірург, старший лейтенант медичної служби Володимир Пігулевський – військовослужбовець 93-ї механізованої бригади.
Відео: Олена Максименко, Єва Фомичева / "Новинарня"
За два роки повномасштабного вторгнення росія могла зібрати з окупованих територій понад 10 млн тонн пшениці. Це приблизно дорівнює річним показникам цілої країни, наприклад, Румунії. Повне розслідування за посиланням.
Протягом 2022–2023 років, за дуже грубими підрахунками, сільське господарство на окупованих територіях могло забезпечити росіянам близько 15 млн. тонн лише завдяки трьом культурам: пшениці, соняшнику та кукурудзі.
Військовослужбовець 117-ої бригади ТРО з позивним “Тра-та-та” служить вже понад півтора року. Свій позивний боєць отримав від побратимів — за вміння вправно користуватися кулеметом. Що мотивує його служити та що є найскладнішим - в інтерв’ю.
Кирило Верес — командир батальйону 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Герой України, повний лицар ордена Богдана Хмельницького. Бере участь у російсько-українській війні з 2014 року. Був одним із військових, які в 2015 році затримали на Сході України кадрових офіцерів ГРУ РФ Олександра Александрова та Євгена Єрофєєва.
Бойові котики 63-ї окремої механізованої бригади.