«Фортеця Маріуполь» — це цикл фільмів про воїнів, які обороняли Маріуполь у повному оточенні протягом 86 днів.
Героїня нашого фільму — Валерія “Нава” Суботіна, — журналістка, поетеса, військова. Валерія родом з Донецьку, тому Маріуполь став її другою домівкою. Дівчина працювала у прес-службі полку АЗОВ, згодом — в Державній прикордонній службі.
Коли Маріуполь почали оточувати російські війська, Нава залишилася в місті на його обороні разом з коханим, якого надзвичайно любила. Нава опиниться в Азовсталі зі своєю азовською родиною. Будучи пораненою у бункері, вона почне писати вірші. Ми записали відеодзвінок з дівчиною на Азовсталі, а вона надіслала нам вірш у відео повідомленні. На заводі дівчина одружиться зі своїм коханим Андрієм. Він загине через 3 дні після весілля.
10 квітня 2023 року Нава повернулася з російського полону, де знаходилася 11 місяців. В полоні досі залишаються сотні українських захисників, побратимів та посестер Валерії. Памʼятаймо про наших героїв!
На площі Свободи у Херсоні розмістили 24 прапори підрозділів Сил оборони, які звільнили правобережну Херсонщину. На адмінбудівлі — великий прапор України. Херсон відзначає рік звільнення .
У херсонських підвалах панували не правила, а свавілля. Тут ув’язнених доводили до божевілля і вбивали. Іноді – просто заради розваги. Тому ані слідчі, ані потерпілі, не називають подібні заклади тюрмами – це справжня "катівня". Керував усім полковник ФСБ Сергій Сініцин, із позивним"Сабір".
Про перші катівні Херсонщини, кого і за що туди саджали та методи страти і знущань, від яких кров стигне у жилах – у нашому спецпроекті.
Це Марія Шухевич (Трильовська) - донька головнокомандувача УПА Романа Шухевича і молодша сестра політв'язня СРСР Юрія Шухевича.
Свою справжню історію вона дізналася, коли їй було 20 років.
Бо в 1940-х, коли батько був на вістрі визвольної війни за незалежність України, совєти забрали 5-річну Марію з братом і відправили їх до сиротинця на Донеччині. Там їй змінили метрику, прізвище і написали, що вона росіянка, а батьків розстріляли німці.
А далі Марія росла російськомовною радянською школяркою. На історіях про Зою Космодємьянскую, романі "Молода Гвардія" та іншій "класиці". В 14 років дівчина вступила в комсомол і щиро цим пишалася.
Коли їй було 15 років, в сиротинець Слов'янська їй приходить лист від рідної мами, дружини Романа Шухевича - Наталії Березінської-Шухевич, яка на той момент відмотала купу років в ГУЛАГу і бомжувала без прописки у Львові. В той час як брат Юрій Шухевич також відбував черговий термін.
Далі - складний шлях додому, зустріч з мамою вперше за 10 років і знайомство зі своєю історією. Ти - російськомовна комсомолка, якій кажуть, що головний серед "страшних бандерівців" - твій рідний батько.
Повернення до української ідентичності відбувається довго і важко.
Сьогодні Марія Шухевич живе у Львові, недалеко від Марсового поля, де ховають героїв російсько-української війни. Вона донатить на ЗСУ і мріє, що одного дня в національному пантеоні героїв буде згадка про її батька - Романа Шухевича, місця поховання якого ми не знаємо досі.
Історія з викраденням і стиранням ідентичності українських дітей - не нова практика рssні.
Херсон. Одне з влучань – по обласній бібліотеці імені Гончара. У будівлі – суттєві руйнування. Також виникла пожежа. Рятувальники більш як півтори години приборкували полум'я.
Ви бачили сотні моїх фото солдатів та офіцерів бригади. Яскраві знімки красивих облич, мужні пози, грізна зброя та потужні вибухи.
Але насправді за цими картинками стоїть піт та кров сотень бійців.
Щодня ризикуючи життям, одержуючи поранення та вбиваючи ворогів, вони виривають у орків нашу землю. Метр за метром.
Ви бачите що про бригаду дуже мало пишуть. І я не можу зрозуміти, чому. От чесно. Це найкраща бригада, яку я бачила.
Щоразу, коли я знімаю репортаж про якийсь підрозділ, я залишаюся з ними на цілий день. А іноді переїжджаю до них жити.
Я бачу їх ізсередини. Я відчуваю їхню втому і ту межу сил, на якій вони функціонують.
Медики проводять найскладніші операції реанімуючи найважчих поранених. Хлопці з простріленими головами, відірваними кінцівками та розірваними животами в їхніх руках продовжують жити.
Танкісти в танкових дуелях відправляють на той світ один ворожий танк за одним.
Піхота, вгризаючись у землю, стоїть під градом снарядів і куль.
Я бачила як працює наша артилерія та міномети. Точно, злагоджено, швидко. Надсилаючи снаряди в ціль. І коли по рації ти чуєш сухе "ще один туди ж", то розумієш, що влучили.
Сапери, розвідка, снайпера виходять далеко в тил ворога постійно змушуючи орків відчувати неприємний смак їхніх сюрпризів.
Бійці Рембата витягують у ворога з-під носа ворожу техніку, яка ось тільки їшла на нас в наступ. Ремонтують її та ставлять у стрій, змушуючи воювати вже на нашому боці.
А зараз до фактів. Близько 30 ворожих танків було знищено чи пошкоджено бійцями 53 бригади за останній місяць активних дій. А це третина від загальних втрат ворога на Авдіївському напрямку.
Стільки ж БМП поповнили лави металобрухту на полях у Водяного та Опитного. А ще купа МТЛБ, БТРів та автомобільної техніки ворога знайшла вічний спокій на підходах до Авдіївки. Сумарно понад 80 одиниць.
Понад 500 тіл рускіх розкидані по ворожих окопах. І понад 1200 отримали памʼятні мітки та поїхали зализувати рани.
Наші льотчики за цей місяць зробили понад 350 результативних вильотів на дрона-камікадзе та приблизно стільки ж разів скинули подарунки на голову ворогові.
Ви скажете я упереджено ставлюся до своїх побратимів і дивлюся на них закоханими очима. Але це не так. Просто вони надлюди, які виконують непосильні для простих смертних завдання.
І я шалено пишаюся тим, що можу бачити їхні щоденні подвиги.
У складі «Білоруського добровольчого корпусу» на боці України воює чимало білоруських опозиціонерів. Андрій Трацевський із позивним «Безсмертний» — один з них. Чоловік розповів «Українському Свідку»:
Чому він звільнився з білоруського Міноборони?
Як із ним поводилися у білоруському СІЗО?
Чому він воює за Україну?
Як змінилася ситуація на запорізькому напрямку після прориву першої лінії оборони рф?
Чи є ймовірність, що Білорусь нападе на Україну?
Скільки білорусів спілкуються білоруською на Батьківщині?
Чи може, на його думку, Україна програти війну росії?
Скільки мужності треба мати, щоб іти на штурм. Як це відбувається? Що говорять перед тим і під час виконання завдання? Хто стає штурмовиком? Останні тижні все більше обговорюються саме ці питання, бо наші бійці з різних підрозділів штурмують окуповані селища і містечка, просуваючись уперед.
Роман поки не показує своє обличчя, бо він родом з Луганщини, із Золотого - і рідні досі залишаються там. За їхню безпеку він і переживає. І все робить, щоб якнайшвидше повернутися до них. Інтерв’ю з ним за посиланням.
Ця згоріла купа металолому кілька годин назад була автомобілем, яким родина поверталася з медогляду
По дорозі, на околиці Херсона, по машині вдарила російська артилерія. За мить автівку охопило полумʼя. Постраждали троє людей. 36-річна жінка отримала тяжкі травми, а її двомісячна донечка – поранення середнього ступеня тяжкості. За життя і здоровʼя обох зараз борються лікарі. Загинув водій машини. Ймовірно, це 64-річний дідусь дитини. Його особу встановлює експертиза.
До повномасштабного вторгнення Артем Мороз працював інженером-будівельником. Разом із дружиною виховував двох дітей. Займався спортом. Не покинув тренування навіть після поранення, через яке втратив обидві ноги. Це сталося у вересні 2022-го на Херсонщині. А вже за пів року Артем біг Бостонський марафон на протезах.
Повернувшись додому після протезування та реабілітації в Америці, продовжує бігати в Києві. Також займається танцями і дайвінгом. Водить автомобіль. Працює. Але й службу не полишає - нещодавно був переведений зі свого 206 батальйону ТрО до штабу 241-ї бригади. Інтерв’ю з ним за посиланням.
«Фортеця Маріуполь» – це цикл фільмів про воїнів, які обороняли Маріуполь у повному оточенні протягом 86 днів.
Наступний фільм циклу познайомить глядачів із Олегом “Саймоном” Крісенком. Хлопець родом з Миколаєва, пішов на війну в 2014-му році. У цивільному житті був актором та грав у дитячому театрі. У 2014-му, з початком війни, одразу пішов в добровольчий батальйон.
Ми знімали Саймона під час його служби в полку у 2015, 2016, 2017 роках. Разом з іншими захисниками Маріуполя він опинився на Азовсталі, а потім в полоні. В травні 2023-го, після року в російському полоні, Саймон повернувся додому. Хлопець наразі проходить реабілітацію. Активно бере участь у акціях і підтримці родин полонених та поранених.
В російському полоні досі залишаються сотні українських захисників. Памʼятаймо про наших героїв!
З головним героєм цього відео, керівником Патрульної поліції Луганщини Віктором Левченком, журналісти УП познайомилися у травні 2022-го – під час евакуації цивільних з Сєвєродонецька. Луганські патрульні регулярно привозили в підвали та бункери гуманітарну допомогу, а також вивозили в мирні міста тих, хто на це погоджувався. Деяких жителів Сєвєра вони, на жаль, потім впізнавали на відео пропагандистів. Російська армія розбила відділ Патрульної поліції Луганщини в Лисичанську, а в кінці травня – обстріляла гуманітарне авто, яким патрульні їхали на евакуацію. Внаслідок обстрілу двоє поліцейських отримали уламкові поранення, Віктор Левченко – сильну контузію, французький журналіст Фредерік Леклерк Імхофф, який висвітлював евакуацію, загинув. У травні 2023-го Віктор разом зі своїми колишніми колегами створив групу ударних БПЛА “Робокопи”. Наразі вони працюють у районі Білогорівки й у дрон бачать свої рідні міста – Сєвєродонецьк і Лисичанськ.
Наш кореспондент взяв інтервʼю у командира зведеного підрозділу «Бузький Гард» Іллі Зелінського. Його історія в російсько-українській війні почалася ще у 2014 році. Але з початком повномасштабного вторгнення Ілля разом із друзями воює на Півдні. Вони обороняли рідний Миколаїв, потім билися за Херсон, а нині – працюють на складному напрямку уздовж Дніпра, витісняючи противника з окупованого лівобережжя.
Олексій Хільський - актор. Він народився в Кам'янському, більшу чвстину життя працював в театрі в Дніпрі, відносно недавно перееїхав в Київ. З початку півномасштабного вторгненя пішов на фронт. Загинув в серпні 2023 р. Один з скверів в Дніпрі перейменували на його честь. Вічна пам'ять Олексію. Героям слава!
Герої цього відео — прикордонники-піхотинці, які боронять Україну у складі Сил оборони. Попри довгі місяці без ротації вони налаштовані стояти до кінця. Бо за спинами кожного — діти, дружини та батьки. А ще триматися їм допомагають коти, які живуть просто в окопах.
- Що зараз відбувається на бахмутському напрямку?
- Як працюють тутешні прикордонники у складі піхоти?
- Де закінчується страх піхотинця? - Чим піхотинці відрізняються від штурмовиків?
Житель деокупованого села Кам'янки Ізюмського району Василь Соляник збирав колекцію з понад 500 платівок з 1982 року. Під час окупації у будинку Василя жили росіяни. Вони знищили колекцію Василя. Після репортажу Суспільного колекція платівок почала відновлюватися: чоловік отримує платівки, програвачі та колонки з усього світу. Каже, що не очікував такої реакції та допомоги від людей.
Але попри все, Василь Соляник просить людей не витрачати кошти на його колекцію: "Я всіх прошу: не купуйте мені нічого, не витрачайте гроші. Зараз потрібно виграти війну, а все інше — потім". Син Василя нині перебуває на фронті, тому чоловік цілими днями самотужки працює у Кам'янці — відновлює будинок.
Всередині «Black Box» знаходиться, зокрема, виготовлений в Україні баражуючий боєприпас «Бобер», зданий долати відстань до 800 км. Це — не єдина складова «коробки», але те, що ми можемо озвучити станом на зараз.
За перші 8 місяців 2023 року «коробка» завдала ворогові збитків на понад () 900 мільйонів доларів. «Бобер» успішно виконував задачі у Криму, на тимчасово окупованих територіях України і, звісно ж, «залітав» на військові об’єкти на ворожій території.
«Black Box», до прикладу, поцілив у важливе підприємство ворожого ВПК, Військово-промислового комплексу, — завод із виробництва електроніки для ракет типу Х-31, Х-35 та Х-59, які запускають із літаків тактичної авіації.
«Бобер» також влучив у сховище, де зберігалися ракетні частини до балістичних ракетних комплексів «Іскандер».
На зібрані 15 000 000 грн ми придбаємо для «Колібрі» та інших бійців, які працюють з «Black Box», автівки з комплектуючими. Транспорт підвищить мобільність спецпризначенців і дозволить їм ефективніше «діставати» окупантів у Криму, на тимчасового окупованих територіях України і по той бік кордону.
Дякуємо всім за довіру і підтримку проєкту, який вже увійшов в історію
Війна повністю змінила життя дітей Херсонщини, вони пережили жахи окупації, викрадення до Росії й постійні прильоти. Діти навчаються онлайн і майже не зустрічаються з однолітками, та й безпечно погуляти на вулиці, як раніше, вони вже давно не можуть. Замість мрій про нові велосипеди чи іграшки, у них залишається одна єдина - ніколи більше не чути звуків сирени. Як живуть діти Херсону через рік після звільнення дивіться у спецпроекті Decoding Ukraine. Росіяни обстріляли центр Херсону на річницю його звільнення. 14 річний Макс став свідком воєнного злочину росіян. Всього за рік після деокупації росіяни вбили на звільненій Херсонщині десять дітей. Ще 75 неповнолітніх поранили. Але є те, що вони забрали у всіх дітей Херсону - нормальне дитинство. Росія перетворила їх життя на нескінченний спринт зі спалень до підвалів. І замість мрій про нові велосипеди чи іграшки, залишається одна єдина - ніколи більше не чути звуків сирени. 14 річний Гліб став відомим на весь світ після деокупації. Його фотографія, що завірусилася в соцмережах стала символом вкраденого дитинства українських дітей. Тоді у хлопця була мрія стати шеф-кухарем, тепер пріоритети змінилися. Він мріє стати військовим і каже: "Вбивати хотілось людей, які приходять сюди".
Віддав наказ розстріляти трьох братів у березні 2022 року біля Вишневого на Чернігівщині. У цьому підозрюють російського полковника Костянтина Смирнова, повідомив прокурор Чернігівської обласної прокуратури Кирило Пугачов. Під час окупації Чернігівщини Костянтин Смирнов був комендантом Вишневого і його голос згодом упізнав потерпілий Микола Куліченко. Він — єдиний із трьох братів, який вижив після розстрілу за наказом Смирнова, та поранений зміг вибратися з могили.
Міжнародна юридична компанія з прав людини Global Rights Compliance (GRC) встановила, що російський оборонний підрядник ще в грудні 2021 року почав закуповувати вантажівки для перевезення зерна, а також три нові суховантажі (кожне судно – завдовжки 170 м). Це може свідчити про те, що росія заздалегідь планувала розкрадання українського продовольства у безпрецедентних масштабах.
Менш ніж за тиждень після вторгнення росія почала захоплювати українські ферми. Вона викрадала з тимчасово окупованих територій до 12 тис. тонн зерна на день. Ринкова вартість викраденого в Україні зерна оцінюється приблизно в $1 млрд на рік.
росія не лише застосувала багатосторонній підхід, беручи в облогу цивільне населення та руйнуючи критично важливу інфраструктуру, але також заздалегідь спланувала захоплення й розкрадання української сільськогосподарської продукції. москва спровокувала глобальну продовольчу кризу й атакувала сільськогосподарський сектор України, використавши це як тактику ведення війни.
У нашому першому спільному проєкті #LEGOwithUKRAINE — київська Україна-мати, маріупольська водонапірна вежа та кримське Ластівчине гніздо. Це роботи трьох талановитих творців — Артура Самкова з Польщі, Maksym Mitiakin з України та Євгена Тонєва зі США. Кожен конструктор створений у п’ятьох екземплярах. Їх неможливо купити, але можна виграти за благодійний внесок від 24 $. Усі зібрані кошти будуть направлені на відбудову України.
Мета #LEGOwithUKRAINE — розказати більше про Україну, популяризувати її видатні архітектурні пам'ятки та закохати у неї весь світ.
Наступні конструктори ми плануємо випустити вже навесні 2024 року!
UNITED24 launches a collaboration with LEGO creators!
Our first joint project, #LEGOwithUKRAINE, introduces Kyiv's Mother Ukraine statue, Crimea's Swallow's Nest castle, and Mariupol's Old Water Tower models, designed by three talented creators — Maksym Mityakin from Ukraine, Artur Samkov from Poland, and Yevgen Tonyev from the US, respectively. Each set is presented in 5 copies. They aren't for sale, but can be won by donating $24 or more. All funds raised will be directed towards rebuilding Ukraine.
#LEGOwithUKRAINE aims to tell more about Ukraine, promote its signature architectural landmarks, and make the world fall in love with it.
We plan to release the next batch of sets in the spring of 2024.
У цій документальній стрічці пригадуємо, який шлях пройшла українська мова від здобуття Україною незалежності до сьогодні. Перший фестиваль української пісні, перша музична телепередача, хвиля утисків часів проросійської влади, початок російської агресії і повномасштабне вторгнення Росії у 2022-му — всі ці події змінювали мову і ставлення до неї. Нині ж весь світ вважає українську мовою сміливості, незламності й свободи. Іноземці хочуть розуміти нас і для цього вивчають українську, а самі українці повсякчас трансформують її і вдихають нове життя.
Аеророзвідник “Мудрик” вичерпно ілюструє філософію Григорія Сковороди про сродну працю. Окрім позивного, він має прізвисько “Кліщіївський маніяк” – за продуктивність і любов до роботи. Перш ніж піти у військо, “маніяк” займався обладнанням басейнів. “Був одним із найкращих”, – скромно додає він.
Ротний Юрій “Гагарін”. На війні він з початку повномасштабки. До того вчився – спочатку на будівельника, а згодом пішов на курси з ІТ. Однак закінчити їх не встиг. своє псевдо Юрій отримав випадково – десь за балачками проговорився, що хотів би злітати у космос. Ім’я додало сенсу, тож побратими назвали його “Гагаріним”.
Штурмовик “Дєсант”. У свої 19 він скидається на школяра. Та паспортний вік дисонує з глибиною пережитого. “Дєсант” отримав свій позивний іще до того, як потрапив на фронт – через дядька-десантника.
Штурмовик “Лєший”. “Невдало їхав у маршрутці, можна сказати так!” – зі сміхом відповідає Олександр на запитання про шлях до війська. В минулому – будівельник, зараз штурмовик. Псевдо “Лєший” знайшло його саме: “Коли приїхав сюди, ніякого позивного не мав. Десь на другий вихід ми повинні були по КСП копати. Ніби як туди не мало прилетіти, але прилетіло поруч і одного таки “затрьохсотило”. Прийшов хтось зі старших, дає мені рацію. Каже, який твій позивний? І хтось поруч ляпнув – “та Лєший він!”. Так воно і залишилося”.
Комроти Давид “Дава”. На війні він з літа 2022 року, а до того очолював офіційний сервіс “Мазди” в Україні. “Пам’ятаю свій перший бій. Це був узагалі перший бойовий вихід нашого підрозділу, в нас тоді був новостворений батальйон, – згадує він. – Ми вийшли, 12 км пройшлися під дощем по Херсонській землі. Задовбалися. Ну, і потрапили під мінометний обстріл. Слава Богу, вийшли”.
“Доббі” приїхав на війну, покинувши роботу Польщі – працював там на будівництві доріг. Позивним нагородили побратими ще на полігоні. Чому прозвали саме так – він чи то не пам’ятає, чи соромиться розповісти про обставини. Від лютого 2022-го Доббі змінив не одну спеціальність: “Зараз я на евакуації. Раніше ходив на штурми. На Кременній, на Херсоні. Був навідником, був кулеметником. Зараз трошки спина не стягує ходити з кулеметом".
Документальний проект МВС "Херсон. 365 днів свободи".
«Фортеця Маріуполь» — це цикл фільмів про воїнів, які обороняли Маріуполь у повному оточенні протягом 86 днів.
Героїня нашого фільму — Валерія “Нава” Суботіна, — журналістка, поетеса, військова. Валерія родом з Донецьку, тому Маріуполь став її другою домівкою. Дівчина працювала у прес-службі полку АЗОВ, згодом — в Державній прикордонній службі.
Коли Маріуполь почали оточувати російські війська, Нава залишилася в місті на його обороні разом з коханим, якого надзвичайно любила. Нава опиниться в Азовсталі зі своєю азовською родиною. Будучи пораненою у бункері, вона почне писати вірші. Ми записали відеодзвінок з дівчиною на Азовсталі, а вона надіслала нам вірш у відео повідомленні. На заводі дівчина одружиться зі своїм коханим Андрієм. Він загине через 3 дні після весілля.
10 квітня 2023 року Нава повернулася з російського полону, де знаходилася 11 місяців. В полоні досі залишаються сотні українських захисників, побратимів та посестер Валерії. Памʼятаймо про наших героїв!
LIGA.net
10 год ·
Людина-павук: хто і як створював мережу катівень на окупованій Херсонщині.
Напередодні річниці визволення Херсона ми дослідили, як була побудована система терору в окупованій області і хто саме за цим стояв.https://projects.liga.net/torture-chambers/?fbclid=IwAR0EBvtUtGnW1abBuCZfS-E0MX6IolBBXbgpNx6MW_0URPgQcj2dVKXKHyw
У херсонських підвалах панували не правила, а свавілля. Тут ув’язнених доводили до божевілля і вбивали. Іноді – просто заради розваги. Тому ані слідчі, ані потерпілі, не називають подібні заклади тюрмами – це справжня "катівня". Керував усім полковник ФСБ Сергій Сініцин, із позивним"Сабір".
Про перші катівні Херсонщини, кого і за що туди саджали та методи страти і знущань, від яких кров стигне у жилах – у нашому спецпроекті.
Дарія Гірна
Це Марія Шухевич (Трильовська) - донька головнокомандувача УПА Романа Шухевича і молодша сестра політв'язня СРСР Юрія Шухевича.
Свою справжню історію вона дізналася, коли їй було 20 років.
Бо в 1940-х, коли батько був на вістрі визвольної війни за незалежність України, совєти забрали 5-річну Марію з братом і відправили їх до сиротинця на Донеччині. Там їй змінили метрику, прізвище і написали, що вона росіянка, а батьків розстріляли німці.
А далі Марія росла російськомовною радянською школяркою. На історіях про Зою Космодємьянскую, романі "Молода Гвардія" та іншій "класиці". В 14 років дівчина вступила в комсомол і щиро цим пишалася.
Коли їй було 15 років, в сиротинець Слов'янська їй приходить лист від рідної мами, дружини Романа Шухевича - Наталії Березінської-Шухевич, яка на той момент відмотала купу років в ГУЛАГу і бомжувала без прописки у Львові. В той час як брат Юрій Шухевич також відбував черговий термін.
Далі - складний шлях додому, зустріч з мамою вперше за 10 років і знайомство зі своєю історією. Ти - російськомовна комсомолка, якій кажуть, що головний серед "страшних бандерівців" - твій рідний батько.
Повернення до української ідентичності відбувається довго і важко.
Сьогодні Марія Шухевич живе у Львові, недалеко від Марсового поля, де ховають героїв російсько-української війни. Вона донатить на ЗСУ і мріє, що одного дня в національному пантеоні героїв буде згадка про її батька - Романа Шухевича, місця поховання якого ми не знаємо досі.
Історія з викраденням і стиранням ідентичності українських дітей - не нова практика рssні.
Повна розмова з Марією Шухевич у відео.
Херсон. Одне з влучань – по обласній бібліотеці імені Гончара. У будівлі – суттєві руйнування. Також виникла пожежа. Рятувальники більш як півтори години приборкували полум'я.
Оксана Чорна
Місяц активних боїв за Авдіївку.
Вже майже рік я у лавах 53 окрема механізована бригада імені князя Володимира Мономаха, як прес-офіцер. І більшість цього часу ми воюємо на Авдіївському напрямку.
Ви бачили сотні моїх фото солдатів та офіцерів бригади. Яскраві знімки красивих облич, мужні пози, грізна зброя та потужні вибухи.
Але насправді за цими картинками стоїть піт та кров сотень бійців.
Щодня ризикуючи життям, одержуючи поранення та вбиваючи ворогів, вони виривають у орків нашу землю. Метр за метром.
Ви бачите що про бригаду дуже мало пишуть. І я не можу зрозуміти, чому. От чесно. Це найкраща бригада, яку я бачила.
Щоразу, коли я знімаю репортаж про якийсь підрозділ, я залишаюся з ними на цілий день. А іноді переїжджаю до них жити.
Я бачу їх ізсередини. Я відчуваю їхню втому і ту межу сил, на якій вони функціонують.
Медики проводять найскладніші операції реанімуючи найважчих поранених. Хлопці з простріленими головами, відірваними кінцівками та розірваними животами в їхніх руках продовжують жити.
Танкісти в танкових дуелях відправляють на той світ один ворожий танк за одним.
Піхота, вгризаючись у землю, стоїть під градом снарядів і куль.
Я бачила як працює наша артилерія та міномети. Точно, злагоджено, швидко. Надсилаючи снаряди в ціль. І коли по рації ти чуєш сухе "ще один туди ж", то розумієш, що влучили.
Сапери, розвідка, снайпера виходять далеко в тил ворога постійно змушуючи орків відчувати неприємний смак їхніх сюрпризів.
Бійці Рембата витягують у ворога з-під носа ворожу техніку, яка ось тільки їшла на нас в наступ. Ремонтують її та ставлять у стрій, змушуючи воювати вже на нашому боці.
А зараз до фактів. Близько 30 ворожих танків було знищено чи пошкоджено бійцями 53 бригади за останній місяць активних дій. А це третина від загальних втрат ворога на Авдіївському напрямку.
Стільки ж БМП поповнили лави металобрухту на полях у Водяного та Опитного. А ще купа МТЛБ, БТРів та автомобільної техніки ворога знайшла вічний спокій на підходах до Авдіївки. Сумарно понад 80 одиниць.
Понад 500 тіл рускіх розкидані по ворожих окопах. І понад 1200 отримали памʼятні мітки та поїхали зализувати рани.
Наші льотчики за цей місяць зробили понад 350 результативних вильотів на дрона-камікадзе та приблизно стільки ж разів скинули подарунки на голову ворогові.
Ви скажете я упереджено ставлюся до своїх побратимів і дивлюся на них закоханими очима. Але це не так. Просто вони надлюди, які виконують непосильні для простих смертних завдання.
І я шалено пишаюся тим, що можу бачити їхні щоденні подвиги.
У складі «Білоруського добровольчого корпусу» на боці України воює чимало білоруських опозиціонерів. Андрій Трацевський із позивним «Безсмертний» — один з них. Чоловік розповів «Українському Свідку»:
Чому він звільнився з білоруського Міноборони?
Як із ним поводилися у білоруському СІЗО?
Чому він воює за Україну?
Як змінилася ситуація на запорізькому напрямку після прориву першої лінії оборони рф?
Чи є ймовірність, що Білорусь нападе на Україну?
Скільки білорусів спілкуються білоруською на Батьківщині?
Чи може, на його думку, Україна програти війну росії?
Скільки мужності треба мати, щоб іти на штурм. Як це відбувається? Що говорять перед тим і під час виконання завдання? Хто стає штурмовиком? Останні тижні все більше обговорюються саме ці питання, бо наші бійці з різних підрозділів штурмують окуповані селища і містечка, просуваючись уперед.
Роман поки не показує своє обличчя, бо він родом з Луганщини, із Золотого - і рідні досі залишаються там. За їхню безпеку він і переживає. І все робить, щоб якнайшвидше повернутися до них. Інтерв’ю з ним за посиланням.
Ця згоріла купа металолому кілька годин назад була автомобілем, яким родина поверталася з медогляду
По дорозі, на околиці Херсона, по машині вдарила російська артилерія. За мить автівку охопило полумʼя. Постраждали троє людей. 36-річна жінка отримала тяжкі травми, а її двомісячна донечка – поранення середнього ступеня тяжкості. За життя і здоровʼя обох зараз борються лікарі. Загинув водій машини. Ймовірно, це 64-річний дідусь дитини. Його особу встановлює експертиза.До повномасштабного вторгнення Артем Мороз працював інженером-будівельником. Разом із дружиною виховував двох дітей. Займався спортом. Не покинув тренування навіть після поранення, через яке втратив обидві ноги. Це сталося у вересні 2022-го на Херсонщині. А вже за пів року Артем біг Бостонський марафон на протезах.
Повернувшись додому після протезування та реабілітації в Америці, продовжує бігати в Києві. Також займається танцями і дайвінгом. Водить автомобіль. Працює. Але й службу не полишає - нещодавно був переведений зі свого 206 батальйону ТрО до штабу 241-ї бригади. Інтерв’ю з ним за посиланням.
Серед дорослих українців 78% допомагають незнайомцям, 70% донатять і 37% волонтерять. Загалом до благодійності долучаються 72% світового населення.
У рейтингу опинилися 142 країни. Індонезія займає перше місце вже шостий рік поспіль. Кенія посіла 3 місце, США — 5, росія — 102, Польща — 142.
«Фортеця Маріуполь» – це цикл фільмів про воїнів, які обороняли Маріуполь у повному оточенні протягом 86 днів.
Наступний фільм циклу познайомить глядачів із Олегом “Саймоном” Крісенком. Хлопець родом з Миколаєва, пішов на війну в 2014-му році. У цивільному житті був актором та грав у дитячому театрі. У 2014-му, з початком війни, одразу пішов в добровольчий батальйон.
Ми знімали Саймона під час його служби в полку у 2015, 2016, 2017 роках. Разом з іншими захисниками Маріуполя він опинився на Азовсталі, а потім в полоні. В травні 2023-го, після року в російському полоні, Саймон повернувся додому. Хлопець наразі проходить реабілітацію. Активно бере участь у акціях і підтримці родин полонених та поранених.
В російському полоні досі залишаються сотні українських захисників. Памʼятаймо про наших героїв!
Побут піхотинців 24-ї бригади, що тримають оборону під Горлівкою.
Олексій Хільський - актор. Він народився в Кам'янському, більшу чвстину життя працював в театрі в Дніпрі, відносно недавно перееїхав в Київ. З початку півномасштабного вторгненя пішов на фронт. Загинув в серпні 2023 р. Один з скверів в Дніпрі перейменували на його честь. Вічна пам'ять Олексію. Героям слава!
Герої цього відео — прикордонники-піхотинці, які боронять Україну у складі Сил оборони. Попри довгі місяці без ротації вони налаштовані стояти до кінця. Бо за спинами кожного — діти, дружини та батьки. А ще триматися їм допомагають коти, які живуть просто в окопах.
- Що зараз відбувається на бахмутському напрямку?
- Як працюють тутешні прикордонники у складі піхоти?
- Де закінчується страх піхотинця? - Чим піхотинці відрізняються від штурмовиків?
- Про що вони мріють?
Житель деокупованого села Кам'янки Ізюмського району Василь Соляник збирав колекцію з понад 500 платівок з 1982 року. Під час окупації у будинку Василя жили росіяни. Вони знищили колекцію Василя. Після репортажу Суспільного колекція платівок почала відновлюватися: чоловік отримує платівки, програвачі та колонки з усього світу. Каже, що не очікував такої реакції та допомоги від людей.
Але попри все, Василь Соляник просить людей не витрачати кошти на його колекцію: "Я всіх прошу: не купуйте мені нічого, не витрачайте гроші. Зараз потрібно виграти війну, а все інше — потім". Син Василя нині перебуває на фронті, тому чоловік цілими днями самотужки працює у Кам'янці — відновлює будинок.
Повернись живим
2 год ·
Відкриваємо «Black Box»
Знайомтеся, це — позивний «Колібрі». Він — боєць одного зі спецпідрозділів Головне управління розвідки Міністерства оборони України, той, хто безпосередньо працює з «коробкою», і той, хто розкриває її подробиці
Всередині «Black Box» знаходиться, зокрема, виготовлений в Україні баражуючий боєприпас «Бобер», зданий долати відстань до 800 км. Це — не єдина складова «коробки», але те, що ми можемо озвучити станом на зараз.
За перші 8 місяців 2023 року «коробка» завдала ворогові збитків на понад () 900 мільйонів доларів. «Бобер» успішно виконував задачі у Криму, на тимчасово окупованих територіях України і, звісно ж, «залітав» на військові об’єкти на ворожій території.
«Black Box», до прикладу, поцілив у важливе підприємство ворожого ВПК, Військово-промислового комплексу, — завод із виробництва електроніки для ракет типу Х-31, Х-35 та Х-59, які запускають із літаків тактичної авіації.
«Бобер» також влучив у сховище, де зберігалися ракетні частини до балістичних ракетних комплексів «Іскандер».
На зібрані 15 000 000 грн ми придбаємо для «Колібрі» та інших бійців, які працюють з «Black Box», автівки з комплектуючими. Транспорт підвищить мобільність спецпризначенців і дозволить їм ефективніше «діставати» окупантів у Криму, на тимчасового окупованих територіях України і по той бік кордону.
Дякуємо всім за довіру і підтримку проєкту, який вже увійшов в історію
Команда Фонду «Повернись живим»
За кілька місяців до того, як путін віддав наказ про повномасштабне вторгнення, росія активно готувалася викрасти запаси українського зерна та заморити українців голодом.
Міжнародна юридична компанія з прав людини Global Rights Compliance (GRC) встановила, що російський оборонний підрядник ще в грудні 2021 року почав закуповувати вантажівки для перевезення зерна, а також три нові суховантажі (кожне судно – завдовжки 170 м). Це може свідчити про те, що росія заздалегідь планувала розкрадання українського продовольства у безпрецедентних масштабах.
Менш ніж за тиждень після вторгнення росія почала захоплювати українські ферми. Вона викрадала з тимчасово окупованих територій до 12 тис. тонн зерна на день. Ринкова вартість викраденого в Україні зерна оцінюється приблизно в $1 млрд на рік.
росія не лише застосувала багатосторонній підхід, беручи в облогу цивільне населення та руйнуючи критично важливу інфраструктуру, але також заздалегідь спланувала захоплення й розкрадання української сільськогосподарської продукції. москва спровокувала глобальну продовольчу кризу й атакувала сільськогосподарський сектор України, використавши це як тактику ведення війни.
United24 ·
1 д. ·
UNITED24 розпочинає співпрацю з LEGO Creators!
У нашому першому спільному проєкті #LEGOwithUKRAINE — київська Україна-мати, маріупольська водонапірна вежа та кримське Ластівчине гніздо. Це роботи трьох талановитих творців — Артура Самкова з Польщі, Maksym Mitiakin з України та Євгена Тонєва зі США. Кожен конструктор створений у п’ятьох екземплярах. Їх неможливо купити, але можна виграти за благодійний внесок від 24 $. Усі зібрані кошти будуть направлені на відбудову України.
Мета #LEGOwithUKRAINE — розказати більше про Україну, популяризувати її видатні архітектурні пам'ятки та закохати у неї весь світ.
Наступні конструктори ми плануємо випустити вже навесні 2024 року!
Жертвуйте щонайменше 24 $ та вигравайте свій конструктор: https://u24.gov.ua/uk/legowithukraine
#united24 #thepoweroffreedom
UNITED24 launches a collaboration with LEGO creators!
Our first joint project, #LEGOwithUKRAINE, introduces Kyiv's Mother Ukraine statue, Crimea's Swallow's Nest castle, and Mariupol's Old Water Tower models, designed by three talented creators — Maksym Mityakin from Ukraine, Artur Samkov from Poland, and Yevgen Tonyev from the US, respectively. Each set is presented in 5 copies. They aren't for sale, but can be won by donating $24 or more. All funds raised will be directed towards rebuilding Ukraine.
#LEGOwithUKRAINE aims to tell more about Ukraine, promote its signature architectural landmarks, and make the world fall in love with it.
We plan to release the next batch of sets in the spring of 2024.
Donate $24 or more and win your own set: https://u24.gov.ua/legowithukraine
Історії шістьох десантників 80 одшбр, які прийшли у військо з цивільного життя.
Аеророзвідник “Мудрик” вичерпно ілюструє філософію Григорія Сковороди про сродну працю. Окрім позивного, він має прізвисько “Кліщіївський маніяк” – за продуктивність і любов до роботи. Перш ніж піти у військо, “маніяк” займався обладнанням басейнів. “Був одним із найкращих”, – скромно додає він.
Ротний Юрій “Гагарін”. На війні він з початку повномасштабки. До того вчився – спочатку на будівельника, а згодом пішов на курси з ІТ. Однак закінчити їх не встиг. своє псевдо Юрій отримав випадково – десь за балачками проговорився, що хотів би злітати у космос. Ім’я додало сенсу, тож побратими назвали його “Гагаріним”.
Штурмовик “Дєсант”. У свої 19 він скидається на школяра. Та паспортний вік дисонує з глибиною пережитого. “Дєсант” отримав свій позивний іще до того, як потрапив на фронт – через дядька-десантника.
Штурмовик “Лєший”. “Невдало їхав у маршрутці, можна сказати так!” – зі сміхом відповідає Олександр на запитання про шлях до війська. В минулому – будівельник, зараз штурмовик. Псевдо “Лєший” знайшло його саме: “Коли приїхав сюди, ніякого позивного не мав. Десь на другий вихід ми повинні були по КСП копати. Ніби як туди не мало прилетіти, але прилетіло поруч і одного таки “затрьохсотило”. Прийшов хтось зі старших, дає мені рацію. Каже, який твій позивний? І хтось поруч ляпнув – “та Лєший він!”. Так воно і залишилося”.
Комроти Давид “Дава”. На війні він з літа 2022 року, а до того очолював офіційний сервіс “Мазди” в Україні. “Пам’ятаю свій перший бій. Це був узагалі перший бойовий вихід нашого підрозділу, в нас тоді був новостворений батальйон, – згадує він. – Ми вийшли, 12 км пройшлися під дощем по Херсонській землі. Задовбалися. Ну, і потрапили під мінометний обстріл. Слава Богу, вийшли”.
“Доббі” приїхав на війну, покинувши роботу Польщі – працював там на будівництві доріг. Позивним нагородили побратими ще на полігоні. Чому прозвали саме так – він чи то не пам’ятає, чи соромиться розповісти про обставини. Від лютого 2022-го Доббі змінив не одну спеціальність: “Зараз я на евакуації. Раніше ходив на штурми. На Кременній, на Херсоні. Був навідником, був кулеметником. Зараз трошки спина не стягує ходити з кулеметом".