Від центру Миропілля до кордону з росією менш як п'ять кілометрів, тут близькість до агресора відчувається майже одразу по характерним звукам пострілів. Як і чим живе прикордоння в розповідях місцевих жителів.
...Іноді бувають відчуття, що вони на нас відпрацьовують якісь навчання. Ну, коли заїде нова група в росії, то це ми бачимо по чистоті та інтенсивності обстрілів.
...До цього не можна звикнути. До війни не можна звикнути. Сприймаєш все, як є, переживаєш це все, відчуваєш. Але звикнути до цього не можна. Не можна звикнути, коли серед ночі прокидаєшся від вибухів і ти розумієш, що треба ховатися.
Вижити в Оленівці: більшість українських військовослужбовців, які пережили вибух в колонії, досі залишаються в російському полоні. З моменту теракту минуло більше року. Про те, що їхні сини і чоловіки були поранені, але вижили, близькі дізнаються з пропагандистських сюжетів і телеграм-каналів, ще рідше від звільнених. Міжнародні організації – ООН і «Червоний Хрест» відмовляються розслідувати цей безпрецедентний воєнний злочин, нібито через відмову російської сторони надати гарантії безпеки та доступ до місця злочину. .
«Детектор медіа» продовжує спецпроєкт, присвячений розвінчанню культурних та історичних міфів, які десятиріччями насаджувала українцям пропаганда. Ми розповімо, які, здавалося б, звичні історії з підручників та медіа є вигадками або ж спеціально сконструйованими наративами, над якими працювали пропагандисти протягом багатьох років.
У першому тексті ми розповідали про головний фундамент пропаганди — «міф про один народ». Сьогодні поговоримо про інший меседж, що «Україна — нацистська держава».
Що сказав би Мел Гібсон, якби йому довелося знімати заснований на реальних подіях фільм про Михайла Ротара — морського піхотинця з невеликого містечка Апостолове на Дніпропетровщині, який з полону повернувся вагою 43 кілограми (а до того мав 89 кг)?
Якщо гібсонівський герой із військової драми “З міркувань совісті” вражає жертовністю і талантом рятувати людські життя, то реальний український хлопчина із досвідом семи років війни та дев’яти місяців — полону в російських катівнях змушує затамувати дихання. Ось це військова драма, зворушливості та героїчності якої позаздрили б голлівудські сценаристи. І це найреальніше життя одного із захисників “Азовсталі”. Почитати можна за посиланням.
Офіцер бригади НГУ «АЗОВ» - Олександр «ТОРК» розповів про реальну ситуацію на фронті, а також про час перебування в російському полоні, крім того він висловився щодо гучних тусовок в умовно "мирних" містах і на останок поділився думками, чи дійсно воювати доведеться всім.
На початку повномасштабного вторгнення у 2022 році майже вся територія Херсонської області була тимчасово окупована російськими військами. Містечко Нововоронцовка і села навколо, опинились прямо на лінії фронту. Бої за правобережжя Херсонщини точилися понад 6 місяців.
Розбиті села, заміновані поля, зруйновані школи та дитячі садки, понівечені лікарні — усе це стало новою реальністю місцевих громад.
Проте увесь цей час медики Херсонщини ані на день не припиняли піклуватися про своїх пацієнтів. Саме медицина стала тим, що у першу чергу почали відновлювати у Нововоронцовській громаді.
Цей фільм — другий у серії про злочини росіян проти системи охорони здоровʼя України. Про роботу медиків під час окупації, обстріли та їхні наслідки. А також про важливу допомогу пацієнтам.
Як нам всім повернутися додому? Гурт ТНМК презентує соціальний проєкт “Вдома” - анімаційний кліп про повернення українських біженців на батьківщину. ТНМК та фільммейкер Сашко Даниленко випускають вже третє спільне анімаційне відео - цього разу не про супергероїв або історичні постаті, а про українців, які прагнуть повернутися до власних домівок.
Олександр Фоззі Сидоренко: “Ідея цього треку зʼявилась весною 2022 року, коли учасники гурту були розкидані по різних країнах і містах, але вже тоді йшлося про майбутнє повернення всіх наших вимушених біженців додому - ми грали благодійні концерти в Європі й добре розуміли, про що йдеться. Розуміли на власному досвіді. 2023 року ми почали роботу: спочатку була ідея-максимум - створити короткометражний музичний анімаційний фільм, а якому на прикладі однієї української родини показати нашу спільну мрію - повернутися та повернути своє. Ми розписали персонажів, підготували сценарій, але згодом зрозуміли, що зможемо вмістити все це в один кліп. В травні ми обирали в чаті гурту варіанти приспіву, в одному з них йшлося про суто воєнну історію - про людей, які знову вийдуть з-за куліс, знявши шоломи. Якраз тоді наш гітарист Ярослав Верьовкін був у Бахмуті та його яскрава реакція й підказала - треба обрати саме цей варіант". Ми мусимо стати кращою версією самих себе за ту, попередню прошивку, до "повномасштабки". Вивчити нові мови, професії, розвиватись та зростати над собою, вбиваючи українським успіхом хвору російську імперію. І повернутися додому, щоби зробити нашу країну кращою.
Фільммейкер Сашко Даниленко: “Для мене “Вдома” - це насамперед історія про єдність українців. Ми наче ця родина, де всі хоча й дуже різні, але в скрутну годину можемо зібратись заради спільної мети. Вторгнення росії принесло нам величезних проблем, до вирішення яких мають долучитись усі українці. Ворог хоче, щоби ми думали, як вони - “маленькі люди, від яких нічого не залежить”. І ми знаємо, що це - не про нас. Кожного дня ми бачимо реальні історії обʼєднання і креативного підходу до питань захисту, відбудови та створення нового.”
Олег Фагот Михайлюта: “Під час благодійних гастролей Європою ми побачили десятки тисяч українців. І ці площі, повні сумних очей, забути неможливо. Ми хочемо, щоби українці за кордоном знали: кожен з них - важливий. Кожен з них здатен на великі досягнення. І на кожного з них чекають вдома”.
10 днів відпустки за майже 2 роки повномасштабної війни. Так працює завідувач відділення анестезіології та інтенсивної терапії Херсонської міської лікарні Андрій Сис. На відпочинок та вихідні, каже, не було часу, адже з початку повномасштабного вторгнення у відділенні лишились працювати троє з п’яти лікарів.
Як росія підкоряла південні українські землі, «засновувала» міста, виселяла татар із Криму та «дарувала» півострів. Продовження спецпроєкту, присвяченого розвінчанню культурних та історичних міфів, які десятиріччями насаджувала українцям пропаганда можна почитати за посиланням.
11 листопада 2022 року українські військові звільнили єдиний, захоплений армією РФ після повномасштабного вторгнення, обласний центр – Херсон. Попри те, що силам оборони вдалось деокупувати саме місто і населені пункти області, які розташовані на правому березі Дніпра, Більша частина лівого берега все ще залишається окупованою. Російські військові регулярно обстрілюють Херсон і прибережні села. За рік після деокупації для жителів міста це найбільша проблема. Який вигляд місто має зараз, у яких умовах живуть цивільні в прифронтовому місті, та як реагують, на вже звичні для них вибухи?
Продовжуючи терор цивільного судноплавства, ворог підступно вдарив протирадіолокаційною ракетою Х-31П в напрямку одного з портів Одещини з літаків тактичної авіації в Чорному морі.
Ракета влучила в надбудову цивільного судна під прапором Ліберії, в момент його заходу в порт.
члени екіпажу- громадяни Філіппін - поранені, один з них ушпиталений.
Лоцман загинув, ще один працівник порту отримав поранення.
росія вкотре підтвердила статус країни-терористки міжнародного масштабу
Кажуть, творчим людям на війні складно. Проте наш герой своєю присутністю у війську доводить, що це не завжди так. Саша Буль — музикант, письменник та ведучий подкастів, який служить у піхоті. Він автор хіта «Тримаєм посадку», який ви напевно чули хоча б раз.
Хто такі «вуйки» у війську та чому вони особливі?
Що робити із тими, хто досі слухає російську музику?
Що робити з українцями, які виїхали за кордон та вважають, що це «не їхня війна»?
Донецька область, район Мар'їнки. Російські війська не припиняють тут спроб прорвати нашу оборону, але суттєво просунутись їм не вдається. Чергове загострення на цьому напрямку почалося за тиждень до активізації боїв за Авдіївку, яка північніше.
Оборону під Мар'їнкою вже понад рік тримає 79-та окрема десантно-штурмова бригада ЗСУ. Ворога хлопці б'ють, але це стає дедалі важче робити - противник постійно атакує.
Крім того, за останні два місяці десантники відзначають появу в росіян небувалої кількості дронів. Вони полюють за нашими вояками і вдень, і вночі.
Про все це - в сюжеті "Новинарні" з-під Мар'їнки. Говорять військові 79 одшбр - головний сержант "Банкір" та командир гармати L119 Олександр.
Чешский документалист, режиссер и сценарист Ян Латал в рамках своего проекта «czeXperiment» опубликовал видео нового социального эксперимента. Он состоялся на остановке общественного транспорта в городе Острава.
Автор решил выяснить, как жители отреагируют, когда на их глазах пожилой чех начнет оскорблять и нападать на незнакомую ему беженку из Украины. Пенсионер громко кричал, чтобы украинка убиралась к себе домой, пытался вырвать у нее украинский флаг, а также возмущался, что Чехия тратит деньги на содержание беженцев.
Во всех восьми сценках горожане не остались в стороне и заступились за иностранку – ей помогли семеро чехов и одна украинка.
И агрессор, и пострадавшая – нанятые актеры. В конце эксперимента они признались в этом вовлеченным людям и поблагодарили их за человечность.
«Даже если в социальных сетях это выглядит иначе, и мы часто расходимся во мнениях, у нас может быть больше общего, чем нам кажется. И когда мы сталкиваемся с опасностью или кризисом, мы поступаем правильно. Мы увидели это на примере первой волны беженцев из Украины, когда мы повели себя очень смело и великодушно. И мы также увидели это в нашем эксперименте – когда доходит до решающего момента, добро в нас побеждает», - сказал Латал.
По его словам, во время каждой из сцен на остановке находились 6-12 человек. В основе эксперимента лежит хорошо известный психологический феномен, называемый эффектом свидетеля (bystander apathy).
Он заключается в том, что никто из группы людей, оказавшихся свидетелями чрезвычайной ситуации (ДТП, агрессии, несчастного случая и т.д.), не пытается помочь пострадавшим, считая, что это должен сделать кто-то другой. Наоборот, единственный очевидец понимает, что кроме него помочь пострадавшим некому, поэтому действует гораздо решительнее.
«В нашем эксперименте этот эффект не проявился», - добавил автор.
Зараз в Часовому Яру за словами Голови військової адміністрації, близько 900 мешканців. Вільно переміщатись по місту складно, бо постійно обстрілюють з арти. Як це вже звично, мешканці, практично всі похилого віку. В місті немає, світла, води та газу. Зимувати буде складно. Допомога тут частіше від волонтерів.
Один з перших українських виконавців, який від початку повномасштабної війни пішов до війська – при тому, що мав привабливу пропозицію залишити країну і продовжувати робити кар`єру за кордоном. Зараз 34-річний Сашко Буль – офіцер ЗСУ. Цікаве інтерв’ю з ним можна почитати за посиланням.
Мій улюблений письменник – класик американської літератури Кормак Маккарті, чиї твори буквально стали підвалинами мого світогляду, системи цінностей, сформували мої моральну та естетичну системи координат, колись написав: You never know what worse luck your bad luck has saved you from (Ніколи не знаєш, від якої гіршої біди тебе врятувало твоє невезіння). Тож коли диявол спокушає мене жалкувати над чимось, чого не змінити, я завжди згадую цю фразу.
Восьмирічний танцюрист, який вижив після ракетної атаки на Вінницю та переніс 31 операцію, знову танцює
Юний танцюрист – 8-річний Роман Олексів, який у липні минулого року з мамою потрапив під російський ракетний обстріл у Вінниці та переніс 31 операцію, знову танцює та взяв участь у змаганнях з танців.
45% його тіла було вкрито зовнішніми опіками, ще 35% – внутрішніми. За словами лікарів, опіки були настільки глибокими, що місцями навіть досягали кісток. Обгоріло обличчя хлопчика, верхні та нижні кінцівки, дихальні шляхи. До того ж у Роми був закритий перелом лівої руки та кілька уламків від снаряду у черепі.
10 листопада торік українська армія визволила від загарбників місто Снігурівка на Миколаївщині. Після втечі росіян майже 80% інфраструктури було зруйновано. Нині у Снігурівці мешкає близько 14 тисяч людей.
Головнокомандувач ЗС України / CinC AF of Ukraine.Місяць, як ворог почав активно штурмувати Авдіївку. Місяць запеклих боїв, витримки та звитяги наших захисників, які продовжують героїчно тримати оборону.
За цей час наші воїни знищили понад 100 ворожих танків, 250 інших бронемашин, близько півсотні артилерійських систем та 7 літаків Су-25. Загальні втрати противника у живій силі становлять близько 10 тисяч осіб.
Дякую бригадам, нашим підрозділам. Піхоті, артилеристам, танкістам, розвідникам, операторам БПлА, медикам. Кожному захиснику, кожній захисниці, які боронять Авдіївку.
Схиляю голову перед тими, хто на щиті. Вічна Памʼять і шана. Слава нашим Героям! Слава Україні!
Автобус із написом «Австрійка» із виразними очима дівчини посеред соняшників — це справжній шпиталь на колесах.
Присвячений пам'яті парамедикині медичного батальйону «Госпітальєри» Наталії Фраушер із позивним «Австрійка» він вивіз вже понад тисячу бійців, що отримали поранення. «Австрійка» — це не просто «таксі» для поранених. Це справжня філософія гідного ставлення до кожного захисника України.
11 листопада 2022 року Збройні Сили України встановили контроль над єдиним обласним центром, який окупантам вдалося тимчасово захопити — Херсоном. Вісім місяців окупації стали важким випробуванням для херсонців. Вороги убивали та викрадали людей, нищили інфраструктуру міста.
1 березня 2022 року російські війська повністю оточили Херсон і увійшли в місто з кількох напрямків. Окремі вогнища опору територіальної оборони було придушено до вечора. 2−3 березня росіяни зайняли аеродром у Чорнобаївці та взяли під контроль основні адмінбудівлі обласного центру. Наступного дня вони збиралися проголосити «Херсонську народну республіку», вірячи, що більшість херсонців це підтримає. Натомість на центральній площі зібрався мітинг під синьо-жовтими прапорами. Люди збиралися на антиросійські демонстрації ще кілька разів, поки це не стало аж надто небезпечно.
Наприкінці літа Сили оборони почали просування у бік Дніпра. Щільне мінування та відкрита місцевість ускладнювали рух штурмової піхоти ЗСУ. На початку листопада українські війська контролювали трасу Миколаїв — Херсон, вступили у бій за стратегічне місто Снігурівка та посилили удари по мостах та місцях скупчення ворога на правому березі.
Вдень 9 листопада у Херсоні почали зникати російські прапори. У п’ятницю, 11 листопада 2022 року, в Шуменському мікрорайоні Херсона вперше за вісім з половиною місяців побачили українських військових. У передмісті Херсона Білозерці жителі одразу зірвали плакат, на якому було написано «росія тут назавжди».
Наостанок окупанти остаточно підірвали Антонівський міст, що припинило автомобільне й пішохідне сполучення з лівобережжям. Вже за декілька днів після втечі агресор почав артилерійські обстріли Херсона зі східного берега Дніпра. Вони тривають по цей день.
Інтерв’ю з командиром протитанкового батальйону Третьої штурмової бригади другом Ромахою. Ветеран Азову. У дитинстві цікавився спортом, зокрема, футболом, брав участь у масових бійках футбольних фанатів та мріяв стати журналістом. В інтерв’ю розповів про те, як навколофутбол та проросійські погляди дідуся вплинули на формування його як особистості, і чому ця війна – надовго.
“Це – земля воїнів, нам і нашим майбутнім поколінням доведеться воювати весь час, тому що нам не пощастило з нашим сусідом, що з Півночі, що зі Сходу і т.д.”, – констатує він.
Перші втрати у важких боях на Мощуні на початку повномасштабного вторгнення, згадує Ромаха, викликали почуття відчаю.
“Після шести років мирного життя це був шок, хоч ми й розуміли реалії. Тоді були дуже інтенсивні бої, але важко було себе перебороти, були сльози відчаю, звинувачення себе. Але це війна, і надалі, коли є втрати, ми повинні розуміти, що для нас випала честь.. Для чоловіка, який живе у своїй вільній державі, а не так багато народів має свою державу, це – честь відстоювати територіальну цілісність держави”, – вважає комбат.
Також в цьому інтерв’ю Ромаха розказав про свою найважчу битву, як працює з бійцями, якщо у когось з них виникає емоційне вигорання, і висловився про те, яким має бути командир, щоб мати авторитет серед особового складу.
“Щоб люди знали, що ти можеш бути поруч з ними в окопі, повинен бути сміливим, розумним, вміти казати “ні” вищому керівництву, коли це потрібно, але завжди шукати ключі до виконання завдання, яке ставиться вищим керівництвом. Ти повинен показувати приклад своїм бійцям”, – каже Ромаха.
Про улюблених виконавців української естради, своє місце сили у Києві та те, як знову згуртувати для боротьби дещо розслаблене українське суспільство – командир протитанкового батальйону 3 ОШБр розповів у цьому відео.
Від центру Миропілля до кордону з росією менш як п'ять кілометрів, тут близькість до агресора відчувається майже одразу по характерним звукам пострілів. Як і чим живе прикордоння в розповідях місцевих жителів.
...Іноді бувають відчуття, що вони на нас відпрацьовують якісь навчання. Ну, коли заїде нова група в росії, то це ми бачимо по чистоті та інтенсивності обстрілів.
...До цього не можна звикнути. До війни не можна звикнути. Сприймаєш все, як є, переживаєш це все, відчуваєш. Але звикнути до цього не можна. Не можна звикнути, коли серед ночі прокидаєшся від вибухів і ти розумієш, що треба ховатися.
УКРІНФОРМ
1 год ·
Українські художники відреагували на ракетний обстріл Одеського художнього музею
: meeriartt, dimkarts, neivanmade
stopRU Розширення для браузера, яке допоможе вам натренувати YouTube не рекомендувати російські відео.
Міфи про українців як поплічників Гітлера є для Росії приводом начебто «денацифікувати» населення. Насправді ж — знищити Україну як незалежну державу.
«Детектор медіа» продовжує спецпроєкт, присвячений розвінчанню культурних та історичних міфів, які десятиріччями насаджувала українцям пропаганда. Ми розповімо, які, здавалося б, звичні історії з підручників та медіа є вигадками або ж спеціально сконструйованими наративами, над якими працювали пропагандисти протягом багатьох років.
У першому тексті ми розповідали про головний фундамент пропаганди — «міф про один народ». Сьогодні поговоримо про інший меседж, що «Україна — нацистська держава».
Що сказав би Мел Гібсон, якби йому довелося знімати заснований на реальних подіях фільм про Михайла Ротара — морського піхотинця з невеликого містечка Апостолове на Дніпропетровщині, який з полону повернувся вагою 43 кілограми (а до того мав 89 кг)?
Якщо гібсонівський герой із військової драми “З міркувань совісті” вражає жертовністю і талантом рятувати людські життя, то реальний український хлопчина із досвідом семи років війни та дев’яти місяців — полону в російських катівнях змушує затамувати дихання. Ось це військова драма, зворушливості та героїчності якої позаздрили б голлівудські сценаристи. І це найреальніше життя одного із захисників “Азовсталі”. Почитати можна за посиланням.
Офіцер бригади НГУ «АЗОВ» - Олександр «ТОРК» розповів про реальну ситуацію на фронті, а також про час перебування в російському полоні, крім того він висловився щодо гучних тусовок в умовно "мирних" містах і на останок поділився думками, чи дійсно воювати доведеться всім.
На початку повномасштабного вторгнення у 2022 році майже вся територія Херсонської області була тимчасово окупована російськими військами. Містечко Нововоронцовка і села навколо, опинились прямо на лінії фронту. Бої за правобережжя Херсонщини точилися понад 6 місяців.
Розбиті села, заміновані поля, зруйновані школи та дитячі садки, понівечені лікарні — усе це стало новою реальністю місцевих громад.
Проте увесь цей час медики Херсонщини ані на день не припиняли піклуватися про своїх пацієнтів. Саме медицина стала тим, що у першу чергу почали відновлювати у Нововоронцовській громаді.
Цей фільм — другий у серії про злочини росіян проти системи охорони здоровʼя України. Про роботу медиків під час окупації, обстріли та їхні наслідки. А також про важливу допомогу пацієнтам.
Як нам всім повернутися додому? Гурт ТНМК презентує соціальний проєкт “Вдома” - анімаційний кліп про повернення українських біженців на батьківщину. ТНМК та фільммейкер Сашко Даниленко випускають вже третє спільне анімаційне відео - цього разу не про супергероїв або історичні постаті, а про українців, які прагнуть повернутися до власних домівок.
Трек “Вдома” вже доступний на всіх музичних платформах: https://tnmk.fanlink.to/vdoma
Олександр Фоззі Сидоренко: “Ідея цього треку зʼявилась весною 2022 року, коли учасники гурту були розкидані по різних країнах і містах, але вже тоді йшлося про майбутнє повернення всіх наших вимушених біженців додому - ми грали благодійні концерти в Європі й добре розуміли, про що йдеться. Розуміли на власному досвіді. 2023 року ми почали роботу: спочатку була ідея-максимум - створити короткометражний музичний анімаційний фільм, а якому на прикладі однієї української родини показати нашу спільну мрію - повернутися та повернути своє. Ми розписали персонажів, підготували сценарій, але згодом зрозуміли, що зможемо вмістити все це в один кліп. В травні ми обирали в чаті гурту варіанти приспіву, в одному з них йшлося про суто воєнну історію - про людей, які знову вийдуть з-за куліс, знявши шоломи. Якраз тоді наш гітарист Ярослав Верьовкін був у Бахмуті та його яскрава реакція й підказала - треба обрати саме цей варіант". Ми мусимо стати кращою версією самих себе за ту, попередню прошивку, до "повномасштабки". Вивчити нові мови, професії, розвиватись та зростати над собою, вбиваючи українським успіхом хвору російську імперію. І повернутися додому, щоби зробити нашу країну кращою.
Фільммейкер Сашко Даниленко: “Для мене “Вдома” - це насамперед історія про єдність українців. Ми наче ця родина, де всі хоча й дуже різні, але в скрутну годину можемо зібратись заради спільної мети. Вторгнення росії принесло нам величезних проблем, до вирішення яких мають долучитись усі українці. Ворог хоче, щоби ми думали, як вони - “маленькі люди, від яких нічого не залежить”. І ми знаємо, що це - не про нас. Кожного дня ми бачимо реальні історії обʼєднання і креативного підходу до питань захисту, відбудови та створення нового.”
Олег Фагот Михайлюта: “Під час благодійних гастролей Європою ми побачили десятки тисяч українців. І ці площі, повні сумних очей, забути неможливо. Ми хочемо, щоби українці за кордоном знали: кожен з них - важливий. Кожен з них здатен на великі досягнення. І на кожного з них чекають вдома”.
«Боявся полону, бо думав, що тут дупи запінюють» – відверто розповідає російський полонений
Як росія підкоряла південні українські землі, «засновувала» міста, виселяла татар із Криму та «дарувала» півострів. Продовження спецпроєкту, присвяченого розвінчанню культурних та історичних міфів, які десятиріччями насаджувала українцям пропаганда можна почитати за посиланням.
Оперативне командування "Південь"/Operational Command “South”
27 хв ·
Продовжуючи терор цивільного судноплавства, ворог підступно вдарив протирадіолокаційною ракетою Х-31П в напрямку одного з портів Одещини з літаків тактичної авіації в Чорному морі.
Ракета влучила в надбудову цивільного судна під прапором Ліберії, в момент його заходу в порт.
члени екіпажу- громадяни Філіппін - поранені, один з них ушпиталений.
Лоцман загинув, ще один працівник порту отримав поранення.
росія вкотре підтвердила статус країни-терористки міжнародного масштабу
Кажуть, творчим людям на війні складно. Проте наш герой своєю присутністю у війську доводить, що це не завжди так. Саша Буль — музикант, письменник та ведучий подкастів, який служить у піхоті. Він автор хіта «Тримаєм посадку», який ви напевно чули хоча б раз.
Хто такі «вуйки» у війську та чому вони особливі?
Що робити із тими, хто досі слухає російську музику?
Що робити з українцями, які виїхали за кордон та вважають, що це «не їхня війна»?
Коли Саша востаннє був на гастролях?
Як залишатись людиною в умовах бойових дій?
Що Саша робитиме після війни?
Донецька область, район Мар'їнки. Російські війська не припиняють тут спроб прорвати нашу оборону, але суттєво просунутись їм не вдається. Чергове загострення на цьому напрямку почалося за тиждень до активізації боїв за Авдіївку, яка північніше.
Оборону під Мар'їнкою вже понад рік тримає 79-та окрема десантно-штурмова бригада ЗСУ. Ворога хлопці б'ють, але це стає дедалі важче робити - противник постійно атакує.
Крім того, за останні два місяці десантники відзначають появу в росіян небувалої кількості дронів. Вони полюють за нашими вояками і вдень, і вночі.
Про все це - в сюжеті "Новинарні" з-під Мар'їнки. Говорять військові 79 одшбр - головний сержант "Банкір" та командир гармати L119 Олександр.
Социальный эксперимент в Чехии: заступятся ли очевидцы за украинку
Чешский документалист, режиссер и сценарист Ян Латал в рамках своего проекта «czeXperiment» опубликовал видео нового социального эксперимента. Он состоялся на остановке общественного транспорта в городе Острава.
Автор решил выяснить, как жители отреагируют, когда на их глазах пожилой чех начнет оскорблять и нападать на незнакомую ему беженку из Украины. Пенсионер громко кричал, чтобы украинка убиралась к себе домой, пытался вырвать у нее украинский флаг, а также возмущался, что Чехия тратит деньги на содержание беженцев.
Во всех восьми сценках горожане не остались в стороне и заступились за иностранку – ей помогли семеро чехов и одна украинка.
И агрессор, и пострадавшая – нанятые актеры. В конце эксперимента они признались в этом вовлеченным людям и поблагодарили их за человечность.
«Даже если в социальных сетях это выглядит иначе, и мы часто расходимся во мнениях, у нас может быть больше общего, чем нам кажется. И когда мы сталкиваемся с опасностью или кризисом, мы поступаем правильно. Мы увидели это на примере первой волны беженцев из Украины, когда мы повели себя очень смело и великодушно. И мы также увидели это в нашем эксперименте – когда доходит до решающего момента, добро в нас побеждает», - сказал Латал.
По его словам, во время каждой из сцен на остановке находились 6-12 человек. В основе эксперимента лежит хорошо известный психологический феномен, называемый эффектом свидетеля (bystander apathy).
Он заключается в том, что никто из группы людей, оказавшихся свидетелями чрезвычайной ситуации (ДТП, агрессии, несчастного случая и т.д.), не пытается помочь пострадавшим, считая, что это должен сделать кто-то другой. Наоборот, единственный очевидец понимает, что кроме него помочь пострадавшим некому, поэтому действует гораздо решительнее.
«В нашем эксперименте этот эффект не проявился», - добавил автор.
Yan Dobronosov
Зараз в Часовому Яру за словами Голови військової адміністрації, близько 900 мешканців. Вільно переміщатись по місту складно, бо постійно обстрілюють з арти. Як це вже звично, мешканці, практично всі похилого віку. В місті немає, світла, води та газу. Зимувати буде складно. Допомога тут частіше від волонтерів.
Побутові фотозамальовки з Херсону.
«She was found by military and lived with them, I adopted her from my friends at the military», - каже парамедикиня з Португалії Тіорда. Вона несе на плечах свого собаку на ім’я Baby Devil, якого її друзі військові знайшли в Сєвєродонецьку. Собака зараз постійно поряд зі своєю новою подругою, яка допомагає нашим військовим на фронті.
Один з перших українських виконавців, який від початку повномасштабної війни пішов до війська – при тому, що мав привабливу пропозицію залишити країну і продовжувати робити кар`єру за кордоном. Зараз 34-річний Сашко Буль – офіцер ЗСУ. Цікаве інтерв’ю з ним можна почитати за посиланням.
Мій улюблений письменник – класик американської літератури Кормак Маккарті, чиї твори буквально стали підвалинами мого світогляду, системи цінностей, сформували мої моральну та естетичну системи координат, колись написав: You never know what worse luck your bad luck has saved you from (Ніколи не знаєш, від якої гіршої біди тебе врятувало твоє невезіння). Тож коли диявол спокушає мене жалкувати над чимось, чого не змінити, я завжди згадую цю фразу.
УКРІНФОРМ
1 д. ·
Восьмирічний танцюрист, який вижив після ракетної атаки на Вінницю та переніс 31 операцію, знову танцює
Юний танцюрист – 8-річний Роман Олексів, який у липні минулого року з мамою потрапив під російський ракетний обстріл у Вінниці та переніс 31 операцію, знову танцює та взяв участь у змаганнях з танців.
45% його тіла було вкрито зовнішніми опіками, ще 35% – внутрішніми. За словами лікарів, опіки були настільки глибокими, що місцями навіть досягали кісток. Обгоріло обличчя хлопчика, верхні та нижні кінцівки, дихальні шляхи. До того ж у Роми був закритий перелом лівої руки та кілька уламків від снаряду у черепі.
Спортивний комітет України
10 листопада торік українська армія визволила від загарбників місто Снігурівка на Миколаївщині. Після втечі росіян майже 80% інфраструктури було зруйновано. Нині у Снігурівці мешкає близько 14 тисяч людей.
Головнокомандувач ЗС України / CinC AF of Ukraine. Місяць, як ворог почав активно штурмувати Авдіївку. Місяць запеклих боїв, витримки та звитяги наших захисників, які продовжують героїчно тримати оборону.
За цей час наші воїни знищили понад 100 ворожих танків, 250 інших бронемашин, близько півсотні артилерійських систем та 7 літаків Су-25. Загальні втрати противника у живій силі становлять близько 10 тисяч осіб.
Дякую бригадам, нашим підрозділам. Піхоті, артилеристам, танкістам, розвідникам, операторам БПлА, медикам. Кожному захиснику, кожній захисниці, які боронять Авдіївку.
Схиляю голову перед тими, хто на щиті. Вічна Памʼять і шана. Слава нашим Героям! Слава Україні!
Автобус із написом «Австрійка» із виразними очима дівчини посеред соняшників — це справжній шпиталь на колесах.
Присвячений пам'яті парамедикині медичного батальйону «Госпітальєри» Наталії Фраушер із позивним «Австрійка» він вивіз вже понад тисячу бійців, що отримали поранення. «Австрійка» — це не просто «таксі» для поранених. Це справжня філософія гідного ставлення до кожного захисника України.
11 листопада 2022 року Збройні Сили України встановили контроль над єдиним обласним центром, який окупантам вдалося тимчасово захопити — Херсоном. Вісім місяців окупації стали важким випробуванням для херсонців. Вороги убивали та викрадали людей, нищили інфраструктуру міста.
1 березня 2022 року російські війська повністю оточили Херсон і увійшли в місто з кількох напрямків. Окремі вогнища опору територіальної оборони було придушено до вечора. 2−3 березня росіяни зайняли аеродром у Чорнобаївці та взяли під контроль основні адмінбудівлі обласного центру. Наступного дня вони збиралися проголосити «Херсонську народну республіку», вірячи, що більшість херсонців це підтримає. Натомість на центральній площі зібрався мітинг під синьо-жовтими прапорами. Люди збиралися на антиросійські демонстрації ще кілька разів, поки це не стало аж надто небезпечно.
Наприкінці літа Сили оборони почали просування у бік Дніпра. Щільне мінування та відкрита місцевість ускладнювали рух штурмової піхоти ЗСУ. На початку листопада українські війська контролювали трасу Миколаїв — Херсон, вступили у бій за стратегічне місто Снігурівка та посилили удари по мостах та місцях скупчення ворога на правому березі.
Вдень 9 листопада у Херсоні почали зникати російські прапори. У п’ятницю, 11 листопада 2022 року, в Шуменському мікрорайоні Херсона вперше за вісім з половиною місяців побачили українських військових. У передмісті Херсона Білозерці жителі одразу зірвали плакат, на якому було написано «росія тут назавжди».
Наостанок окупанти остаточно підірвали Антонівський міст, що припинило автомобільне й пішохідне сполучення з лівобережжям. Вже за декілька днів після втечі агресор почав артилерійські обстріли Херсона зі східного берега Дніпра. Вони тривають по цей день.
Інтерв’ю з командиром протитанкового батальйону Третьої штурмової бригади другом Ромахою. Ветеран Азову. У дитинстві цікавився спортом, зокрема, футболом, брав участь у масових бійках футбольних фанатів та мріяв стати журналістом. В інтерв’ю розповів про те, як навколофутбол та проросійські погляди дідуся вплинули на формування його як особистості, і чому ця війна – надовго.
“Це – земля воїнів, нам і нашим майбутнім поколінням доведеться воювати весь час, тому що нам не пощастило з нашим сусідом, що з Півночі, що зі Сходу і т.д.”, – констатує він.
Перші втрати у важких боях на Мощуні на початку повномасштабного вторгнення, згадує Ромаха, викликали почуття відчаю.
“Після шести років мирного життя це був шок, хоч ми й розуміли реалії. Тоді були дуже інтенсивні бої, але важко було себе перебороти, були сльози відчаю, звинувачення себе. Але це війна, і надалі, коли є втрати, ми повинні розуміти, що для нас випала честь.. Для чоловіка, який живе у своїй вільній державі, а не так багато народів має свою державу, це – честь відстоювати територіальну цілісність держави”, – вважає комбат.
Також в цьому інтерв’ю Ромаха розказав про свою найважчу битву, як працює з бійцями, якщо у когось з них виникає емоційне вигорання, і висловився про те, яким має бути командир, щоб мати авторитет серед особового складу.
“Щоб люди знали, що ти можеш бути поруч з ними в окопі, повинен бути сміливим, розумним, вміти казати “ні” вищому керівництву, коли це потрібно, але завжди шукати ключі до виконання завдання, яке ставиться вищим керівництвом. Ти повинен показувати приклад своїм бійцям”, – каже Ромаха.
Про улюблених виконавців української естради, своє місце сили у Києві та те, як знову згуртувати для боротьби дещо розслаблене українське суспільство – командир протитанкового батальйону 3 ОШБр розповів у цьому відео.