Про метамодерну війну, про ГУР та про те, від чого залежить перемога України
Дмитро Золотухін — медіаексперт, ексзаступник міністра інформаційної політики України, викладач Києво-Могилянської академії, виконавчий директор громадської організації «Інститут постінформаційного суспільства». Працював у органах національної безпеки України та консультантом Інформаційно-аналітичного центру РНБО з питань перевірки інформації та використання OSINT розслідувань.
Сьогодні зранку російська армія атакувала безпілотниками. освітній заклад у Херсоні Через це будівля зазнала серйозних руйнувань. На щастя, мирні люди не постраждали.
"Я би вибрав і робота-пилососа, якби ним можна було вбити росіянина", — каже Павло Петриченко, солдат і аеророзвідник 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, володар нагороди «Золотий Хрест» від Валерія Залужного. Павло літає на дроні Dji Mavic 3, за час повномастабного вторгнення воював на Херсонському та Донецькому напрямках. Він допомагає артилерії знищувати техніку росіян і самого противника, прикриває піхоту і бере участь у відбитті штурмів.
Подарунки для Путіна не закінчуються. У Чехії зібрали понад 2 мільйони доларів на купівлю реактивної системи залпового вогню РМ-70 для України. Ці гроші також підуть на 365 ракет до неї. Кошти чеський народ зібрав в рамках ініціативи Подарунок для Путіна. Лише за 2,5 місяці внески зробили більш ніж 19 тисяч людей та компаній. Ракетну установку розгорнуть протягом кількох тижнів, - кажуть організатори. А сьогодні ініціатива розпочне новий збір.
"Українофобство ми не вилікуємо. Я не вважаю, що такі люди повинні впливати на життя держави".
"У нас, отримуючи водійські права, долаєш більше перепон ніж при отриманні паспорта громадянина. Потрібно повернути ритуальність отримання громадянства".
"Українофоби повинні бути понижені в громадянських правах. Не правах людини, а саме громадянина".
"Вибори - це акт. Голосування - це відповідальність".
"Українофобія - це є вбивство українців".
Ірма Вітовська, українська акторка та громадська діячка, розповідає про важливість свідомого громадянства, українську мову, відповідальне голосування та інститут громадянства.
Це відео є продовженням попередньої серії Битви за Циклопа. І це передостаннє відео із циклу, що присвячений боям за нашу найбільш віддалену і найбільш складну позицію. Битва за Циклопа. 5 серія. Ворог відступає Штурмова група батальйону К-2 (54 ОМБр) вибила противника із укріпленого ДЗОТа. Позиція Циклоп узята під контроль батальйону. Окупанти змушені тікати. Ми працюємо їм услід мінометом, АГС-ом і стрілковою зброєю, оскільки рельєф місцевості не дозволяє ефективно працювати артилерії. Тепер ви можете оцінити кількість противника, з яким зіштовхнулися в бою бійці нашого батальйону. Ще семеро російських окупантів назавжди залишилися в самому ДЗОТі. Така доля окупанта — вмерти або тікати.
Лежиш під сорокатонною машиною і слухаєш її м'який рик. Ну, це я, так вмостилася заздалегідь. А хлопцям треба було при наближенні танка імітувати стрільбу в нього і лише потім застрибувати в загодя підготовлену ямку. А як танк проїде над ними, схопитись і кинути в нього грудкою землі.
При цьому головним завданням було не потрапити нею в голову екіпажу, який зручно вмостившись на башті милувався надихаючою картиною потенційно розчавлених тіл.
Можливо вас зацікавить питання навіщо це все. Адже, насправді, піхота не має діла з танками. Тому як тільки ворожий монстр з'являється на горизонті, це приводить бійців у паніку. І щоби такого не було, інструктор докладно роз'ясняв, що таке танк і як його зупинити.
Танкісти не носять броню. Вони в ній їздять.
Це те, що знає любий військовий.
Вигляд свого танка якій прямує до твоїх позицій викликає бурхливу радість. А лише тільки натяк на рик ворожого звіра, змушує все всередині стиснутися. Страх паралізує та покриває все тіло липким холодним потом. І це я пам’ятаю на власному досвіді.
Могутність цієї машини переоцінити складно. 125 мм гладкоствольна гармата, яка стріляє 20-и кілограмовими осколково-фугасними або бронебійно-комулятивними снарядами на відстань у 4 км. Його вогнева міць, як відбійний молок, обрушується на супротивника, перемелюючи все, що стоїть на шляху.
Додайте до цього спарений з гарматою ПКТ калібром 7,62-мм та зенітний кулемет НСВТ-12,7 Утьос на окремій турельній установці та 500 мм шар комбінованої броні, плюс луски динамічного захисту. Таким чином, перед вами постає вогнедишний броньований дракон, здатний проїхати крізь ліс і закатати своєю міццю в пекло будь-кого, хто стане на заваді.
Обкатка танком показує піхоті, як саме цього дракона можна завалити. І тут є низка хитрощів. Чим ближче ви до танка, тим більше у вас шансів це зробити. Незважаючи на всю свою міць і монументальність, ним керують люди. Достатньо "демілітиризувати” екіпаж, і танк перетворюється з ворожого на трофейний.
Закрившись усередині танка екіпаж має дуже вузький сектор огляду через смотрові прибори та приціли. І саме в них потрібно намагатися влучити. Осліпнувши, танк перестає становити загрозу. Підходити до танка безпечніше сзаду. І чим ближче ти до нього, тим більша ймовірність, що ти будеш у його сліпій зоні.
ПКТ спарен з гарматою і куди направлена вона, туди й летітимуть кулі. Залишається Утьос, яким керує командир танка. І якщо перед тобою Т-72, то щоб ним управляти, командир повинен вилізти практично до пояса з люка. Що представляє чудову можливість зменшити кількість екіпажу на третину.
Чому у всіх фільмах показують, як сховавшись у окопі боєць пропускає танк над собою і слідом йому кидає гранату? А все тому, що це найпростіший спосіб його вивести з ладу.
Пробити броню танка вкрай складно, якщо у вас під рукою немає СТУГНи або ДЖАВЕЛИНА, ну, або на край РПГ. Але з РПГ також складно. Адже прицільна дальність тандемного кумулятиву лише 200 метрів. А за такої відстані до танка треба мати дуже залізні яя, щоб стати і вистрілити в нього.
Стріляти по танку не протитанковою зброєю, сподіваючись його знищити не має сенсу. А ось зупинити його дуже мождиво, пошкодивши катки або роззувши його.
Загалом з того, що я запам'ятала, то побачивши ворожий танк бігти потрібно не від нього, а до нього. А ще краще зачекати, коли він під'їде сам. Стріляти треба по тримплексам та прицілам, а гранати кидати в катки. За наявності запальних гранат або сумішей, намагайтеся потрапити в повітрозабірники, який знову ж знаходяться на дупі танчика.
Якщо танк знерухомлений та/або засліплений, екіпаж танка буде простою здобиччю. Найчастіше вони не мають броні, та озброєні АКСУ Сучками. Хто з них стріляв, той знає, що прицільність там така собі.
Ну ось. Тепер ви знаєте, як знищити ворожий танк. Хоча більшість цивільних танками називають усі машини на гусянці. Але ніт. В цьому допису йшлося тільки про таку машинку, що на картинці. З довгою гарматою та бронею. А решта машинок на гусянці це не танки.
І останнє, знищуючи ворожий танк, головне не забувайте, що якщо він без гармати, то це трактор. І це не рахується.
Нещодавно черговий "хороший русский" показав своє справжнє хароше рускає ліцо. Заяви з українського боку про необхідність припинення існування Росії у нинішньому вигляді та з сьогоднішніми кордонами російський письменник-публіцист Віктор Шендерович вважає "сплесками нацизму" Про це він заявив в етері проєкту "Живой гвоздь", створеному редакцією забороненого радіо "Ехо Москви". З українцями, за його словами, "російським лібералам" слід діяти спільно "до першого повороту", тобто до повалення режиму Путіна та завершення війни. "Але дал, все-таки це наша країна та наші хлопчики. Так, обдурені, нещасні. Так, іноді вбивці навіть. Але вони наші, це наша країна", - сказав Шендерович про російську армію. "Ми б хотіли, щоб Путіна не було, а Росія була”, - наголосив він. Натомість в Україні та в українській діаспорі багато хто, як заявив Шендерович, волів аби "вся Росія накрилась іржавим тазом". "Уся. З усіма нами, вами. І відразу з Пушкіним, Толстим. Просто накрилась іржавим тазом. Щоб її просто не було. І емоційно це зрозуміти дуже просто. Я згадую свою бабусю, яка не могла чути німецьку мову. Емоційно все зрозуміло", - сказав він. Разом з тим такі побажання щодо Росії, додав Віктор Шендерович, він особисто оцінює як "сплески нацизму". "І дуже боляче та гостро сприймаємо, так би мовити, сплески нацизму, будемо називати речі своїми іменами, з протилежного боку. Коли чую слова про те, що російський народ якийсь рабський, що орки усі просто за фактом російського паспорта", - додав публіцист. Після цього Шендерович закликав своїх "критиків" аргументувати, що ж він не так сказав. Зараз я аргументую. І за нацизм, і за Крим, і за Одесу, і за Ірпінь, за всю ту дикуху, яку ніс Шендерович з часів початку війни (так, війни, а не повномасштабного вторгнення) .
Медикиня ЗСУ Мар’яна Мамонова потрапила у російський полон у Маріуполі на "Азовсталі" у квітні 2022 року. Тоді вона була на третьому місяці вагітності. Максим Колесніков опинився в полоні після перших тижнів повномасштабної війни під час оборони Київщини. Історії тих, хто вижив, попри тортури, голод та невідомість за сотні кілометрів від дому.
“Коли життя сильніше” — документальний фільм про незламних українських матерів
Коли життя сильніше” - це реальні історії життя трьох українських матерів. Анни, яка зі своєю 2-місячною дитиною опинилась в сховищі на Азовсталі. Мар’яни — капітана медичної служби, яка була захоплена російськими солдатами в Маріуполі і вагітною провела 6 місяців у полоні. Анни — мами двох дітей з Ізюма на Харківщині, яка народжувала дитину в окупованому місті — без електрики, води, з обмеженою медичною допомогою та в умовах постійної небезпеки. Документальний фільм присвячено силі українських жінок. Не дивлячись на складність умов, в яких перебували героїні фільму, їх особисті історії нагадують — світло переможе темряву, а життя — жахи війни.
Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Близько 03:30 16-го травня 2023 року російські окупанти атакували Україну з північного, південного та східного напрямків 18 ракетами різних типів повітряного, морського та наземного базування.
З шести літаків МіГ-31К було випущено шість аеробалістичних ракет Х-47М2 «Кинджал», 9 крилатих ракет «Калібр» – з кораблів у Чорному морі та три ракети наземного базування (С-400, «Іскандер-М»). Усі 18 ракет знищені силами та засобами протиповітряної оборони Повітряних Сил ЗС України.
Крім того, у ніч на 16 травня противник атакував ударними дронами типу «Shahed-136/131», а також проводив повітряну розвідку трьома безпілотниками оперативно-тактичного рівня – «Орлан-10», Supercam. Усі – знищені!
У селі Цупівка Дергачівської громади дислокувалося багато російських військових. Із цього населеного пункту через сусіднє селище Прудянка – пряма дорога на Харків. А до кордону з росією – вісім кілометрів. Окупанти в березні 2022-го окопалися у будівлі загальноосвітньої школи та почали виганяти місцевих із домівок, аби розселитися. У проміжках між шаленими обстрілами загарбники переконували цупівчан, що тим би «добре жилося у росії». Як пережили окупацію «на нулі», про надії та переживання місцевих можна почитати за посиланням.
Під Бахмутом на фронті загинув фотограф-натураліст Денис Кривий, коли намагався урятувати поранених побратимів.
Світлини Дениса публікувалися в National Geographic, він тримав блакитну стрічку FIAP. Денис Кривий займався пейзажним та репортажним фото, опанував анімалістику, аерофотографією.
За даними ІМІ, Денис Кривий став 58-м медійником, який загинув унаслідок російської агресії. http://surl.li/hboip
Документальний цикл «Остання війна» - це фільм-дослідження формування рашизму як ідеології сучасної Росії, наслідком якої стала російсько-українська війна. Анатомія рашизму, епізод перший.
Компанія Maxar Technologies опублікувала супутникові знімки з високою роздільною здатністю, порівнявши вигляд частини міста Бахмут у травні 2022 року та зараз.
З чого складається сучасна війна?
Чому інформація є важливим елементом впливу?
Що не так з єдиним телемарафоном?
Що таке постінформаційне суспільство?
Про метамодерну війну, про ГУР та про те, від чого залежить перемога України
Дмитро Золотухін — медіаексперт, ексзаступник міністра інформаційної політики України, викладач Києво-Могилянської академії, виконавчий директор громадської організації «Інститут постінформаційного суспільства». Працював у органах національної безпеки України та консультантом Інформаційно-аналітичного центру РНБО з питань перевірки інформації та використання OSINT розслідувань.
Бійці 54-ї бригади. Фоторепортаж з бахмутських флангів.
"Українофобство ми не вилікуємо. Я не вважаю, що такі люди повинні впливати на життя держави".
"У нас, отримуючи водійські права, долаєш більше перепон ніж при отриманні паспорта громадянина. Потрібно повернути ритуальність отримання громадянства".
"Українофоби повинні бути понижені в громадянських правах. Не правах людини, а саме громадянина".
"Вибори - це акт. Голосування - це відповідальність".
"Українофобія - це є вбивство українців".
Ірма Вітовська, українська акторка та громадська діячка, розповідає про важливість свідомого громадянства, українську мову, відповідальне голосування та інститут громадянства.
Це відео є продовженням попередньої серії Битви за Циклопа. І це передостаннє відео із циклу, що присвячений боям за нашу найбільш віддалену і найбільш складну позицію. Битва за Циклопа. 5 серія. Ворог відступає Штурмова група батальйону К-2 (54 ОМБр) вибила противника із укріпленого ДЗОТа. Позиція Циклоп узята під контроль батальйону. Окупанти змушені тікати. Ми працюємо їм услід мінометом, АГС-ом і стрілковою зброєю, оскільки рельєф місцевості не дозволяє ефективно працювати артилерії. Тепер ви можете оцінити кількість противника, з яким зіштовхнулися в бою бійці нашого батальйону. Ще семеро російських окупантів назавжди залишилися в самому ДЗОТі. Така доля окупанта — вмерти або тікати.
Оксана Чорная
Обкатка танком
Спойлер - ніт, ні крапельки не страшно.
Лежиш під сорокатонною машиною і слухаєш її м'який рик. Ну, це я, так вмостилася заздалегідь. А хлопцям треба було при наближенні танка імітувати стрільбу в нього і лише потім застрибувати в загодя підготовлену ямку. А як танк проїде над ними, схопитись і кинути в нього грудкою землі.
При цьому головним завданням було не потрапити нею в голову екіпажу, який зручно вмостившись на башті милувався надихаючою картиною потенційно розчавлених тіл.
Можливо вас зацікавить питання навіщо це все. Адже, насправді, піхота не має діла з танками. Тому як тільки ворожий монстр з'являється на горизонті, це приводить бійців у паніку. І щоби такого не було, інструктор докладно роз'ясняв, що таке танк і як його зупинити.
Танкісти не носять броню. Вони в ній їздять.
Це те, що знає любий військовий.
Вигляд свого танка якій прямує до твоїх позицій викликає бурхливу радість. А лише тільки натяк на рик ворожого звіра, змушує все всередині стиснутися. Страх паралізує та покриває все тіло липким холодним потом. І це я пам’ятаю на власному досвіді.
Могутність цієї машини переоцінити складно. 125 мм гладкоствольна гармата, яка стріляє 20-и кілограмовими осколково-фугасними або бронебійно-комулятивними снарядами на відстань у 4 км. Його вогнева міць, як відбійний молок, обрушується на супротивника, перемелюючи все, що стоїть на шляху.
Додайте до цього спарений з гарматою ПКТ калібром 7,62-мм та зенітний кулемет НСВТ-12,7 Утьос на окремій турельній установці та 500 мм шар комбінованої броні, плюс луски динамічного захисту. Таким чином, перед вами постає вогнедишний броньований дракон, здатний проїхати крізь ліс і закатати своєю міццю в пекло будь-кого, хто стане на заваді.
Обкатка танком показує піхоті, як саме цього дракона можна завалити. І тут є низка хитрощів. Чим ближче ви до танка, тим більше у вас шансів це зробити. Незважаючи на всю свою міць і монументальність, ним керують люди. Достатньо "демілітиризувати” екіпаж, і танк перетворюється з ворожого на трофейний.
Закрившись усередині танка екіпаж має дуже вузький сектор огляду через смотрові прибори та приціли. І саме в них потрібно намагатися влучити. Осліпнувши, танк перестає становити загрозу. Підходити до танка безпечніше сзаду. І чим ближче ти до нього, тим більша ймовірність, що ти будеш у його сліпій зоні.
ПКТ спарен з гарматою і куди направлена вона, туди й летітимуть кулі. Залишається Утьос, яким керує командир танка. І якщо перед тобою Т-72, то щоб ним управляти, командир повинен вилізти практично до пояса з люка. Що представляє чудову можливість зменшити кількість екіпажу на третину.
Чому у всіх фільмах показують, як сховавшись у окопі боєць пропускає танк над собою і слідом йому кидає гранату? А все тому, що це найпростіший спосіб його вивести з ладу.
Пробити броню танка вкрай складно, якщо у вас під рукою немає СТУГНи або ДЖАВЕЛИНА, ну, або на край РПГ. Але з РПГ також складно. Адже прицільна дальність тандемного кумулятиву лише 200 метрів. А за такої відстані до танка треба мати дуже залізні яя, щоб стати і вистрілити в нього.
Стріляти по танку не протитанковою зброєю, сподіваючись його знищити не має сенсу. А ось зупинити його дуже мождиво, пошкодивши катки або роззувши його.
Загалом з того, що я запам'ятала, то побачивши ворожий танк бігти потрібно не від нього, а до нього. А ще краще зачекати, коли він під'їде сам. Стріляти треба по тримплексам та прицілам, а гранати кидати в катки. За наявності запальних гранат або сумішей, намагайтеся потрапити в повітрозабірники, який знову ж знаходяться на дупі танчика.
Якщо танк знерухомлений та/або засліплений, екіпаж танка буде простою здобиччю. Найчастіше вони не мають броні, та озброєні АКСУ Сучками. Хто з них стріляв, той знає, що прицільність там така собі.
Ну ось. Тепер ви знаєте, як знищити ворожий танк. Хоча більшість цивільних танками називають усі машини на гусянці. Але ніт. В цьому допису йшлося тільки про таку машинку, що на картинці. З довгою гарматою та бронею. А решта машинок на гусянці це не танки.
І останнє, знищуючи ворожий танк, головне не забувайте, що якщо він без гармати, то це трактор. І це не рахується.
Нещодавно черговий "хороший русский" показав своє справжнє хароше рускає ліцо. Заяви з українського боку про необхідність припинення існування Росії у нинішньому вигляді та з сьогоднішніми кордонами російський письменник-публіцист Віктор Шендерович вважає "сплесками нацизму" Про це він заявив в етері проєкту "Живой гвоздь", створеному редакцією забороненого радіо "Ехо Москви". З українцями, за його словами, "російським лібералам" слід діяти спільно "до першого повороту", тобто до повалення режиму Путіна та завершення війни. "Але дал, все-таки це наша країна та наші хлопчики. Так, обдурені, нещасні. Так, іноді вбивці навіть. Але вони наші, це наша країна", - сказав Шендерович про російську армію. "Ми б хотіли, щоб Путіна не було, а Росія була”, - наголосив він. Натомість в Україні та в українській діаспорі багато хто, як заявив Шендерович, волів аби "вся Росія накрилась іржавим тазом". "Уся. З усіма нами, вами. І відразу з Пушкіним, Толстим. Просто накрилась іржавим тазом. Щоб її просто не було. І емоційно це зрозуміти дуже просто. Я згадую свою бабусю, яка не могла чути німецьку мову. Емоційно все зрозуміло", - сказав він. Разом з тим такі побажання щодо Росії, додав Віктор Шендерович, він особисто оцінює як "сплески нацизму". "І дуже боляче та гостро сприймаємо, так би мовити, сплески нацизму, будемо називати речі своїми іменами, з протилежного боку. Коли чую слова про те, що російський народ якийсь рабський, що орки усі просто за фактом російського паспорта", - додав публіцист. Після цього Шендерович закликав своїх "критиків" аргументувати, що ж він не так сказав. Зараз я аргументую. І за нацизм, і за Крим, і за Одесу, і за Ірпінь, за всю ту дикуху, яку ніс Шендерович з часів початку війни (так, війни, а не повномасштабного вторгнення) .
Північ України. Прикордоння. Життя на межі цивілізації.
руZZкіє сваіх нє бросают Після прильоту, росіяни не тільки кинули пораненого товариша, але і відібрали в нього каску.
“Коли життя сильніше” — документальний фільм про незламних українських матерів
Коли життя сильніше” - це реальні історії життя трьох українських матерів. Анни, яка зі своєю 2-місячною дитиною опинилась в сховищі на Азовсталі. Мар’яни — капітана медичної служби, яка була захоплена російськими солдатами в Маріуполі і вагітною провела 6 місяців у полоні. Анни — мами двох дітей з Ізюма на Харківщині, яка народжувала дитину в окупованому місті — без електрики, води, з обмеженою медичною допомогою та в умовах постійної небезпеки. Документальний фільм присвячено силі українських жінок. Не дивлячись на складність умов, в яких перебували героїні фільму, їх особисті історії нагадують — світло переможе темряву, а життя — жахи війни.Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Близько 03:30 16-го травня 2023 року російські окупанти атакували Україну з північного, південного та східного напрямків 18 ракетами різних типів повітряного, морського та наземного базування.
З шести літаків МіГ-31К було випущено шість аеробалістичних ракет Х-47М2 «Кинджал», 9 крилатих ракет «Калібр» – з кораблів у Чорному морі та три ракети наземного базування (С-400, «Іскандер-М»). Усі 18 ракет знищені силами та засобами протиповітряної оборони Повітряних Сил ЗС України.
Крім того, у ніч на 16 травня противник атакував ударними дронами типу «Shahed-136/131», а також проводив повітряну розвідку трьома безпілотниками оперативно-тактичного рівня – «Орлан-10», Supercam. Усі – знищені!
У селі Цупівка Дергачівської громади дислокувалося багато російських військових. Із цього населеного пункту через сусіднє селище Прудянка – пряма дорога на Харків. А до кордону з росією – вісім кілометрів. Окупанти в березні 2022-го окопалися у будівлі загальноосвітньої школи та почали виганяти місцевих із домівок, аби розселитися. У проміжках між шаленими обстрілами загарбники переконували цупівчан, що тим би «добре жилося у росії». Як пережили окупацію «на нулі», про надії та переживання місцевих можна почитати за посиланням.
Інститут Масової Інформації (ІМІ)
Під Бахмутом на фронті загинув фотограф-натураліст Денис Кривий, коли намагався урятувати поранених побратимів.
Світлини Дениса публікувалися в National Geographic, він тримав блакитну стрічку FIAP. Денис Кривий займався пейзажним та репортажним фото, опанував анімалістику, аерофотографією.
За даними ІМІ, Денис Кривий став 58-м медійником, який загинув унаслідок російської агресії. http://surl.li/hboip
Постимо його неймовірні фото в знак пам‘яті
Вічна слава!
Every russian soldier killed means the life of a child, woman or elderly is saved. And it also means the life of a Ukrainian soldier is saved.
Документальний цикл «Остання війна» - це фільм-дослідження формування рашизму як ідеології сучасної Росії, наслідком якої стала російсько-українська війна. Анатомія рашизму, епізод перший.
Компанія Maxar Technologies опублікувала супутникові знімки з високою роздільною здатністю, порівнявши вигляд частини міста Бахмут у травні 2022 року та зараз.
Andriy Yermolenko
Непокаране зло приходить з більш жахливими наслідками!
17 травня 2023 р. Велика Димерка, Київська область. Соняшники на задньому дворі.