Лише дві речі обʼєднують дикі племена, розкидані по території росії: нестримна жага до снохачества та Дєнь Побєди. Цього року небесний ветеран вочевидь відвернувся від вєлікого руского народа, бо більшість парадів скасували і масово не носили дідів на палках. Тож спраглі до дідів росіяни мали власноруч думати над тим, як тягнути прикол зі своїх предків. Чи як вони це називають: вшановувати. Так російські діди побували у воді, у Майнкрафті та у Конго.
У Ліверпулі — місті, яке від України приймає Євробачення, — триває Єврофестиваль. Окрім пісенної частини конкурсу, тут розповідають про українську культуру та історію. У «Євровіледжі» 8 травня знайомили іноземців з українською кухнею. Страви готував шеф-кухар Євген Клопотенко. Які враження у британців від української кухні — у репортажі Суспільне Новини.
Обстріли прикордоння Сумщини не вщухають. Вчора пообіді росіяни з артилерії обстріляли Білопільську громаду. Унаслідок ворожої атаки в селі Павлівка загинув 55-річний місцевий житель.
Сьогодні зранку артобстріл громади продовжився. Нелюди майже годину обстрілювали околиці Білопілля. Внаслідок обстрілу повністю знищено приватний будинок, зазнали пошкоджень гаражні приміщення, у деяких оселях уламками посічено паркани, розбито вікна, пошкоджено дахи.
А вночі під атакою "шахедами" була північ області. Перший удар був по селу Кренидівка Зноб-Новгородської громади. Внаслідок вибуху повністю зруйновано житловий будинок. Другий безпілотник влучив у магазин місцевого підприємця у селі Уралове цієї ж громади. Третій - по території професійного аграрного ліцею, у цьому ж селі. У будівлі закладу вибиті вікна та пошкоджені внутрішні приміщення.
Від російських обстрілів прикордоння Сумщини страждають не лише люди, але й тварини. У когось немає доступу до кваліфікованої ветдопомоги, проблеми із закупівлею кормів, багато залишених тварин. Знаючи це, професійні ветеринари на волонтерських засадах зважуються їхати у небезпечні регіони. Світлини з прикордонної Краснопільської громади.
Урятуватися з Маріуполя. "Йшли на відстані один від одного, щоб не загинути разом, бо хтось мав повернутися до котів"
Від редакції: Ми продовжуємо цикл публікацій про події в Маріуполі річної давності. Сьогоднішній текст – це історія Рити та Олега, а також їхніх шістьох котів і собаки.
Маріуполь опинився в оточенні з початком повномасштабного вторгнення. Усі попередні вісім років російсько-української війни місто тримало східний фронт, проте виявилося практично беззахисним із заходу. Орди загарбників, що сунули з Криму, 27 лютого заблокували Бердянськ і продовжили висування на Маріуполь. 28 лютого колони ворожої техніки перерізали сполучення трасою на Запоріжжя. Кільце замкнулося. Приблизно пів мільйона містян опинилися в пастці, яка для багатьох стала смертельною.
Квартира Рити та Олега розташовувалась на п’ятому поверсі хрущовки в районі “1000 дрібниць”. Олег працював у Червоному Хресті і підробляв дрібними ремонтами. Рита – адміністратором у дитячій футбольній школі. Ніби стандартна історія, але склад їхньої родини стандартним не назвеш. На одних квадратних метрах з ними мешкало шість котів і собака. Тварин підбирали з вулиці, практично всіх у жахливому стані. Першою з'явилася собака Зефірка. Потім старший кіт – Степан Савелійович. Потім кіт, який через важкий характер отримав ім'я Адольф. Пізніше з підвалу з температурою та інфекцією дістали трьох кошенят. Думали просто вилікувати, але так і лишили в себе. Їх назвали Олександр, Монсеррат і Мішель. Останню кішку, Розочку, забрали у старенької бабусі, якій уже за собою було важко доглядати, що казати про тварину. Подружжя жартома називає свою квартиру «кімнатним зоопарком».
Разом з вихованцями Рита й Олег провели майже чотири тижні під обстрілами. Вибираючись з Маріуполя, подолали 30 кілометрів пішки і проїхали на чужому авто через блокпости окупантів.
Росія – кровожерна імперія, що століттями не змінює методів ведення військових дій. Із початком широкомасштабного вторгнення росії в Україну подібність варварських методів, що використовувалися у першій і другій російсько-чеченських війнах тільки увиразнилася.
Т-72 «Урал» з’явився у хлопців після останнього контрнаступу. Відходячи, росіяни зливали бензин та кИдали свою техніку. Те, що було не заміноване та ціле, швидко пройшло процес українізації та відправляє «привіти» ворогу.
Денис Антіпов – викладач корейської мови в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, підприємець, військовослужбовець 95-ї десантно-штурмової бригади. Пішов на фронт добровольцем у 2015 році. І з першого дня повномасштабного вторгнення готовий був битися за свою країну до останнього. 9 березня 2022 року Денис отримав важке поранення під Ізюмом на Харківщині. Йому потрібна була реабілітація та лікування. Але воїн хотів якомога швидше повернутися до побратимів, бо знав, що ситуація на позиціях важка. Не долікувався і поїхав на передову. Дуже радів, коли вдавалося підбити ворожу техніку, звільнити від окупантів хоча б невелику територію. А 11 травня він загинув у бою в селі Довгеньке на Харківщині. Після смерті Дениса його батьки Марія та Геннадій Антіпови започаткували стипендію для студентів кафедри корейської мови та літератури і створили фонд для підтримки студентів імені Дениса Антіпова. Вони вірять: чим освіченішою буде нація, тим буде сильнішою, адже з розумними людьми воювати важко.
14-річний Олександр Згурський із майже вщент знищеного російськими загарбниками села Новогригорівка Шевченківської громади на Миколаївщині за ніч став знаменитим. 10 травня американський гурт Imagine Dragons оприлюднив кліп на пісню Crushed, який одразу здобув шалену популярність: за два дні його переглянуло понад 1,5 млн користувачів.
Цей населений пункт – один із тих, що опинилися на шляху в російських варварів, коли вони намагалися атакувати Миколаїв. Уже з перших днів війни колони рашистської техніки вільно пересувалися селом, а коли ЗСУ їх відтіснили, почали буквально розстрілювати Новогригорівку з різних видів зброї. Нині вона зруйнована на 90 відсотків.
«Нам пропонують переїздити до інших сіл, але ми хочемо відродити своє. До війни тут проживало 460 людей, зараз уже повернулося 85. Ще частина самотужки ремонтують своє житло, щоб згодом переїхати. Наразі у нас поставили 11 модульних будиночків, в основному для родин із дітьми. Тож людей стане більше, бо навіть молодь рветься до села, всі хочуть додому», – ділиться місцева жителька.
- Феномен цієї війни - це наші люди. Самовідданість українського народу у боротьбі за свою незалежність. Та потрібно розуміти, що шлях до Перемоги - довгий і складний.
- Війна розпочалася у 2014 році. 24 лютого 2022 року змінилися її масштаби. Фактично саме ці вісім років загартували нас і навчили воювати, вбивати ворога, а не чекати, що він заспокоїться. І росіяни цього від нас не очікували.
- Стратегічна ціль росії полягає у тому, щоб знищити українську державність як таку. Росіяни свідомо продовжують їхати сюди, щоб убивати наших людей. І сутність цієї війни полягає у тому, що якщо зараз ми не знищимо цього ворога, то будемо знищені ми.
- Складність ситуації спонукала нас шукати варіанти, яким чином діяти в умовах, коли це буде переважаючий противник. Коли наступ триватиме майже з усіх напрямків і буде досить потужним та стрімким. Було проведено великий комплекс навчань, який дозволив нам повністю змінити конфігурацію протиповітряної оборони та зберегти потенціал, що маємо сьогодні.
- Напередодні повномасштабного вторгнення Збройні Сили України більшою частиною перебували в зоні проведення Операції Об’єднаних Сил, а меншою - відновлювали боєздатність у пунктах постійної дислокації в основному. З часом ми зможемо про все це розповісти детально. Має бути комплексний результат, а потім аналіз всього, що відбувалося.
- Весь комплекс навчань та задумів, які ми розглянули, наштовхнув нас на думку, що ми маємо єдиний варіант, який може спрацювати. Ми мали в найкоротший термін нанести противнику максимальних втрат, випустити з нього кров, аби він відмовився від подальших дій на більшій території України. І це спрацювало.
- Всі перемоги, які вже є, здобуті ціною життів українців. Ми обов’язково згадаємо усіх героїв, які визволяли Херсон, Харківщину, Чернігівщину, Сумщину, Київ і Київщину. І детально, погодинно, посекундно з’ясуємо, що і як відбувалося.
- Наша Перемога - це однозначно визволення всієї окупованої території України. А також потужні, надсучасні, боєздатні Збройні Сили України, які більше не дадуть можливості російській федерації повторити те, що відбувається зараз.
Штурмова група батальйону К-2 (54 ОМБр) атакувала позицію Циклоп, яка була зайнята ворогом. Коли скінчилися гранати, група мусила відійти, щоб поповнити БК. Менш ніж за годину штурм позиції продовжився. Але російські окупанти засіли у глибокому ДЗОТі, звідки ведуть щільний вогонь. Українські воїни мають вибити ворога із цього укриття, щоб узяти позицію під свій контроль. Починається нерівний бій, в кінці якого вас чекає несподіванка - кількість військовослужбовців противника, які засіли в бункері.
У перші дні повномасштабного вторгнення піхотинці 93-ї бригади Холодний Яр захопили на Сумщині трофейний російський танк Т-80БВМ. Танк назвали "Зайка". Цей модернізований російський танк — гордість російського оборонпрому — отримавши українську "прописку", почав воювати проти російських окупантів.
До речі, зараз побачила, що гурт TVORCHI, який представляв Україну цього року на Євробаченні з Тернополя, росія вчора як раз обстріляла Тернопіль під час фіналу Євробачення.
Ці світлини не з апокаліптичної кінострічки чи фільму жахів – це те, що зробили окупанти з Бахмутом
Вам може здатися, що це туман, але ні – це задимлення від пожеж та димових снарядів, які використовує ворог у відчайдушних спробах прорвати нашу оборону, описують ці моторошні кадри воїни мотопіхотного батальйону 24-ї ОМБр ім. короля Данила, які наразі боронять місто.
Так выглядит город Марьинка после прихода России (фото Константина Либерова).
Даже Дрезден после самой страшной бомбардировки в истории человечества выглядел получше.
Думаю, после войны Марьинка станет мировой достопримечательностью, как Припять. Восстановлению это уже не подлежит. Оставшиеся руины можно будет показывать, как иллюстрацию ужасов войны и русского фашизма.
Начебто проста фраза "Піт артилерії береже життя піхоти". Але в ній закладені найпалкіші благання, які людина підносила до неба.
Сидячи в окопі, під прицільним вогнем ворожої техніки, коли міни рвуться за кілька метрів від тебе, ти будеш молитися. І незалежно від того, у що ти віриш, весь твій дух волатиме до арти.
Хвилина розтягуватиметься в липкі віки, змушуючи тебе втискатися в землю, притискаючи ноги до грудей і молячись про те, щоб хлопці за кілька кілометрів від тебе погасили ворожий міномет.
У такі моменти ти нічого не можеш змінити. І твоє життя залежатиме лише від того, як швидко зреагують артилеристи. Наскільки вони навчені і чи точні їхні знаряддя.
Як сказали піхотинці в одному із репортажів журналістам, зараз швидкість реагування наших ландшафтних дизайнерів скоротилася з 10-15 до 2-3 хвилин. І я, як людина, яка знає що таке – чекати на отвєтку, з упевненістю можу сказати, що це круто.
Гвоздики - це один з дуже ефективних аргументів проти сил супротивника. 122 мм снаряд, що летить на відстань до 15 км і має масу 21 кг, змусить будь-якого руского задуматися над тим, чи правильно він зробив, що прийшов на нашу землю.
А з погляду фотографа зловити снаряд, що виходить зі ствола при швидкості 690 м/с, це свого роду везіння. Але мені вдалось.
Отже, насолоджуйтесь процесом посадки квітів у тіла окупантів.
Діти у ямпільській школі знають, що робити коли «свистить» та відрізняють, коли летить від нас, а коли від росіян. Вони продовжують вчитися, не дивлячись на те, що приміщення школи зруйнували — займаються у кімнаті з генератором та Старлінком.
Дню матері присвячується. Вона втратила двох синів-військовослужбовців, а пізніше і сама вирішила стати на захист держави. Історія про те, як Людмила Гульцо змінила вчителювання на службу у Сумському прикордонному загоні.
Ветеран американської армії, який захищав Україну на полі бою, пережив російський полон, а нині робить усе, щоб влада США не припиняла підтримку Києва. Александр Дрюке поїхав на війну в Україні добровольцем ще на початку повномасштабного вторгнення. У червні його взяли в полон росіяни. Катували і погрожували смертною карою. Александр зізнається, такої жорстокості, як у російської армії, не бачив навіть упродовж 12 років досвіду війни в Іраку.
У Ліверпулі — місті, яке від України приймає Євробачення, — триває Єврофестиваль. Окрім пісенної частини конкурсу, тут розповідають про українську культуру та історію. У «Євровіледжі» 8 травня знайомили іноземців з українською кухнею. Страви готував шеф-кухар Євген Клопотенко. Які враження у британців від української кухні — у репортажі Суспільне Новини.
Сучасні герої. Танкісти 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців.
Робота наших льотчиків — наднебезпечна. Кожен виліт — це ризик, але кожен рятує десятки, якщо не сотні життів на землі. Фоторепортаж про їхню роботу.
Обстріли прикордоння Сумщини не вщухають. Вчора пообіді росіяни з артилерії обстріляли Білопільську громаду. Унаслідок ворожої атаки в селі Павлівка загинув 55-річний місцевий житель.
Сьогодні зранку артобстріл громади продовжився. Нелюди майже годину обстрілювали околиці Білопілля. Внаслідок обстрілу повністю знищено приватний будинок, зазнали пошкоджень гаражні приміщення, у деяких оселях уламками посічено паркани, розбито вікна, пошкоджено дахи.
А вночі під атакою "шахедами" була північ області. Перший удар був по селу Кренидівка Зноб-Новгородської громади. Внаслідок вибуху повністю зруйновано житловий будинок. Другий безпілотник влучив у магазин місцевого підприємця у селі Уралове цієї ж громади. Третій - по території професійного аграрного ліцею, у цьому ж селі. У будівлі закладу вибиті вікна та пошкоджені внутрішні приміщення.
Від російських обстрілів прикордоння Сумщини страждають не лише люди, але й тварини. У когось немає доступу до кваліфікованої ветдопомоги, проблеми із закупівлею кормів, багато залишених тварин. Знаючи це, професійні ветеринари на волонтерських засадах зважуються їхати у небезпечні регіони. Світлини з прикордонної Краснопільської громади.
Урятуватися з Маріуполя. "Йшли на відстані один від одного, щоб не загинути разом, бо хтось мав повернутися до котів"
Від редакції: Ми продовжуємо цикл публікацій про події в Маріуполі річної давності. Сьогоднішній текст – це історія Рити та Олега, а також їхніх шістьох котів і собаки.
Маріуполь опинився в оточенні з початком повномасштабного вторгнення. Усі попередні вісім років російсько-української війни місто тримало східний фронт, проте виявилося практично беззахисним із заходу. Орди загарбників, що сунули з Криму, 27 лютого заблокували Бердянськ і продовжили висування на Маріуполь. 28 лютого колони ворожої техніки перерізали сполучення трасою на Запоріжжя. Кільце замкнулося. Приблизно пів мільйона містян опинилися в пастці, яка для багатьох стала смертельною.
Квартира Рити та Олега розташовувалась на п’ятому поверсі хрущовки в районі “1000 дрібниць”. Олег працював у Червоному Хресті і підробляв дрібними ремонтами. Рита – адміністратором у дитячій футбольній школі. Ніби стандартна історія, але склад їхньої родини стандартним не назвеш. На одних квадратних метрах з ними мешкало шість котів і собака. Тварин підбирали з вулиці, практично всіх у жахливому стані. Першою з'явилася собака Зефірка. Потім старший кіт – Степан Савелійович. Потім кіт, який через важкий характер отримав ім'я Адольф. Пізніше з підвалу з температурою та інфекцією дістали трьох кошенят. Думали просто вилікувати, але так і лишили в себе. Їх назвали Олександр, Монсеррат і Мішель. Останню кішку, Розочку, забрали у старенької бабусі, якій уже за собою було важко доглядати, що казати про тварину. Подружжя жартома називає свою квартиру «кімнатним зоопарком».
Разом з вихованцями Рита й Олег провели майже чотири тижні під обстрілами. Вибираючись з Маріуполя, подолали 30 кілометрів пішки і проїхали на чужому авто через блокпости окупантів.
Далі пряма мова Рити.https://lb.ua/society/2023/05/11/554481_uryatuvatisya_z_mariupolya_yshli.html?fbclid=IwAR3tGbTn_pRoxbDe4_-fUMt8xpoGhgxggztRORuQS_NnzoX-2hRrsI9oNdY
Денис Антіпов – викладач корейської мови в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, підприємець, військовослужбовець 95-ї десантно-штурмової бригади. Пішов на фронт добровольцем у 2015 році. І з першого дня повномасштабного вторгнення готовий був битися за свою країну до останнього. 9 березня 2022 року Денис отримав важке поранення під Ізюмом на Харківщині. Йому потрібна була реабілітація та лікування. Але воїн хотів якомога швидше повернутися до побратимів, бо знав, що ситуація на позиціях важка. Не долікувався і поїхав на передову. Дуже радів, коли вдавалося підбити ворожу техніку, звільнити від окупантів хоча б невелику територію. А 11 травня він загинув у бою в селі Довгеньке на Харківщині. Після смерті Дениса його батьки Марія та Геннадій Антіпови започаткували стипендію для студентів кафедри корейської мови та літератури і створили фонд для підтримки студентів імені Дениса Антіпова. Вони вірять: чим освіченішою буде нація, тим буде сильнішою, адже з розумними людьми воювати важко.
14-річний Олександр Згурський із майже вщент знищеного російськими загарбниками села Новогригорівка Шевченківської громади на Миколаївщині за ніч став знаменитим. 10 травня американський гурт Imagine Dragons оприлюднив кліп на пісню Crushed, який одразу здобув шалену популярність: за два дні його переглянуло понад 1,5 млн користувачів.
Журналісти побували в Новогригорівці та поспілкувались з місцевими жителями. Повністю репортаж можна почитати за посиланням.
Цей населений пункт – один із тих, що опинилися на шляху в російських варварів, коли вони намагалися атакувати Миколаїв. Уже з перших днів війни колони рашистської техніки вільно пересувалися селом, а коли ЗСУ їх відтіснили, почали буквально розстрілювати Новогригорівку з різних видів зброї. Нині вона зруйнована на 90 відсотків.
«Нам пропонують переїздити до інших сіл, але ми хочемо відродити своє. До війни тут проживало 460 людей, зараз уже повернулося 85. Ще частина самотужки ремонтують своє житло, щоб згодом переїхати. Наразі у нас поставили 11 модульних будиночків, в основному для родин із дітьми. Тож людей стане більше, бо навіть молодь рветься до села, всі хочуть додому», – ділиться місцева жителька.
Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Ключове:
- Феномен цієї війни - це наші люди. Самовідданість українського народу у боротьбі за свою незалежність. Та потрібно розуміти, що шлях до Перемоги - довгий і складний.
- Війна розпочалася у 2014 році. 24 лютого 2022 року змінилися її масштаби. Фактично саме ці вісім років загартували нас і навчили воювати, вбивати ворога, а не чекати, що він заспокоїться. І росіяни цього від нас не очікували.
- Стратегічна ціль росії полягає у тому, щоб знищити українську державність як таку. Росіяни свідомо продовжують їхати сюди, щоб убивати наших людей. І сутність цієї війни полягає у тому, що якщо зараз ми не знищимо цього ворога, то будемо знищені ми.
- Складність ситуації спонукала нас шукати варіанти, яким чином діяти в умовах, коли це буде переважаючий противник. Коли наступ триватиме майже з усіх напрямків і буде досить потужним та стрімким. Було проведено великий комплекс навчань, який дозволив нам повністю змінити конфігурацію протиповітряної оборони та зберегти потенціал, що маємо сьогодні.
- Напередодні повномасштабного вторгнення Збройні Сили України більшою частиною перебували в зоні проведення Операції Об’єднаних Сил, а меншою - відновлювали боєздатність у пунктах постійної дислокації в основному. З часом ми зможемо про все це розповісти детально. Має бути комплексний результат, а потім аналіз всього, що відбувалося.
- Весь комплекс навчань та задумів, які ми розглянули, наштовхнув нас на думку, що ми маємо єдиний варіант, який може спрацювати. Ми мали в найкоротший термін нанести противнику максимальних втрат, випустити з нього кров, аби він відмовився від подальших дій на більшій території України. І це спрацювало.
- Всі перемоги, які вже є, здобуті ціною життів українців. Ми обов’язково згадаємо усіх героїв, які визволяли Херсон, Харківщину, Чернігівщину, Сумщину, Київ і Київщину. І детально, погодинно, посекундно з’ясуємо, що і як відбувалося.
- Наша Перемога - це однозначно визволення всієї окупованої території України. А також потужні, надсучасні, боєздатні Збройні Сили України, які більше не дадуть можливості російській федерації повторити те, що відбувається зараз.
Штурмова група батальйону К-2 (54 ОМБр) атакувала позицію Циклоп, яка була зайнята ворогом. Коли скінчилися гранати, група мусила відійти, щоб поповнити БК. Менш ніж за годину штурм позиції продовжився. Але російські окупанти засіли у глибокому ДЗОТі, звідки ведуть щільний вогонь. Українські воїни мають вибити ворога із цього укриття, щоб узяти позицію під свій контроль. Починається нерівний бій, в кінці якого вас чекає несподіванка - кількість військовослужбовців противника, які засіли в бункері.
У перші дні повномасштабного вторгнення піхотинці 93-ї бригади Холодний Яр захопили на Сумщині трофейний російський танк Т-80БВМ. Танк назвали "Зайка". Цей модернізований російський танк — гордість російського оборонпрому — отримавши українську "прописку", почав воювати проти російських окупантів.
Вчора був фінал Євробачення. Україна посіла 6 місце.
Ще раз щира подяка Великобританії, яка організувала і провела це шоу, за підтримку та промоцію України.
Ці світлини не з апокаліптичної кінострічки чи фільму жахів – це те, що зробили окупанти з Бахмутом
Вам може здатися, що це туман, але ні – це задимлення від пожеж та димових снарядів, які використовує ворог у відчайдушних спробах прорвати нашу оборону, описують ці моторошні кадри воїни мотопіхотного батальйону 24-ї ОМБр ім. короля Данила, які наразі боронять місто.
Денис Казанський
Так выглядит город Марьинка после прихода России (фото Константина Либерова).
Даже Дрезден после самой страшной бомбардировки в истории человечества выглядел получше.
Думаю, после войны Марьинка станет мировой достопримечательностью, как Припять. Восстановлению это уже не подлежит. Оставшиеся руины можно будет показывать, как иллюстрацию ужасов войны и русского фашизма.
Оксана Чорная
2С1 "Гвоздика"
Начебто проста фраза "Піт артилерії береже життя піхоти". Але в ній закладені найпалкіші благання, які людина підносила до неба.
Сидячи в окопі, під прицільним вогнем ворожої техніки, коли міни рвуться за кілька метрів від тебе, ти будеш молитися. І незалежно від того, у що ти віриш, весь твій дух волатиме до арти.
Хвилина розтягуватиметься в липкі віки, змушуючи тебе втискатися в землю, притискаючи ноги до грудей і молячись про те, щоб хлопці за кілька кілометрів від тебе погасили ворожий міномет.
У такі моменти ти нічого не можеш змінити. І твоє життя залежатиме лише від того, як швидко зреагують артилеристи. Наскільки вони навчені і чи точні їхні знаряддя.
Як сказали піхотинці в одному із репортажів журналістам, зараз швидкість реагування наших ландшафтних дизайнерів скоротилася з 10-15 до 2-3 хвилин. І я, як людина, яка знає що таке – чекати на отвєтку, з упевненістю можу сказати, що це круто.
Гвоздики - це один з дуже ефективних аргументів проти сил супротивника. 122 мм снаряд, що летить на відстань до 15 км і має масу 21 кг, змусить будь-якого руского задуматися над тим, чи правильно він зробив, що прийшов на нашу землю.
А з погляду фотографа зловити снаряд, що виходить зі ствола при швидкості 690 м/с, це свого роду везіння. Але мені вдалось.
Отже, насолоджуйтесь процесом посадки квітів у тіла окупантів.
Дню матері присвячується. Вона втратила двох синів-військовослужбовців, а пізніше і сама вирішила стати на захист держави. Історія про те, як Людмила Гульцо змінила вчителювання на службу у Сумському прикордонному загоні.
Документальний фільм, створений платформою пам'яті Меморіал, присвячений бійцям, які загинули, захищаючи Маріуполь.