У ніч на 8 жовтня росіяни атакували "шахедами" Степанівку Сумської громади, загалом нарахували 22 вибухи. Є значні пошкодження - понад 40 приватних будинків постраждали, також вибиті більш як 200 вікон.
Від початку жовтня росіяни масовано атакували у Шостці обʼєкти енергетики. Після цього у місті настав повний блекаут, без світла, води та газу. Люди варять їжу на вулиці та заряджають телефони в пунктах незламності. Роботи з відновлення тривають. Газ здебільшого в будинках уже є, воду дають за графіком. Тож ситуація в місті досі залишається складною.
В ніч на 10 жовтня росіяни атакували Україну ракетами та безпілотниками, цілившись в енергетику. У Києві безпілотник влучив у багатоповерхівку, де зайнялися декілька квартир. Внаслідок атаки щонайменше 12 людей дістали поранення.
Анастасією Матов, позивний Колібрі. Про те, чому долучилась до війська та як до цього рішення ставляться батьки. Яке значення для війська зараз мають безпілотні системи та як встигати за стрімким розвитком технологій.
Втратила зір, але попри важкі травми вірить, що це тимчасово. 32-річна Юлія Матвєєва з Миколаєва стала жертвою атаки «Шахедів» на місто 6 липня. Їй в обличчя, зокрема й в очі, потрапило близько 300 дрібних уламків, один із яких офтальмологи змогли видалити з ока лише через 9 днів. Лікарі хвилювались що через це навіть доведеться видалити одне око, але зрештою змогли його зберегти. Зараз дівчині зробили пересадку рогівки, вона суворо дотримується усіх рекомендацій лікарів. І вірить – одного дня знову зможе бачити світ навколо. Юлю підтримує коханий чоловік, разом вони відновлюють справу свого життя – кав`ярню, яка теж була зруйнована внаслідок атаки. Про свою історію та успіхи на цьому шляху пара розповідає в блозі і поділились з Радіо Свобода.
ГУРівець ексклюзивно про спецоперації в Чорному морі поблизу Криму. Боєць 2-го загону спеціальних дій «Корд» ім. Владислава Пелешенка, у складі «Спецпідрозділу Тимура» ГУР МО України, з позивним «Очерет» розповів, як Україна поступово повертає під свій контроль акваторію Чорного моря. Влітку 2022-го розпочалася операція Сил оборони України зі звільнення Зміїного. Російські військові готувалися до висадки українського десанту, але пропустили масований обстріл із повітря. Після Зміїного об'єктами битв у Чорному морі стали газовидобувні платформи. Бої за них тривають і тепер. В вересні 2023-го в ГУР повідомили про звільнення так званих «вишок Бойка», це газовидобувні платформи «Петро Годованець» та «Україна», а також самопідйомних бурових установок «Таврида» і «Сиваш». З відео ГУР зрозуміло, що штурм газодобувних платформ – це рейд на катерах на десятки кілометрів до точки призначення, атака противника на бурових FPV-дронами та стрілецький бій, щоб придушити опонента остаточно. У таких морських боях російських військових може підтримувати авіація. «Очерет» - один із бійців, які пережили на морі атаку винищувача. З його слів РФ патрулює Чорне море 24 на 7, у небі постійно чергують: БПЛА, МІГ-31, СУ-24М, СУ-34Р і СУ-35. Як це вести бій на у відкритому морі з катера? Та ексклюзивно про особливості морських операцій, дивіться!
Яке суспільство нас чекає у найближчому майбутньому?
Ми знімали цей фільм ще до повномасштабного вторгнення, не здогадуючись, наскільки масштабною стане проблема ПТСР і реабілітації військових. Тоді це здавалося історією кількох сотень людей. Сьогодні — це виклик для всієї країни. За найскромнішими оцінками, понад 100 тисяч ветеранів повернуться з війни із психологічними травмами.
Разом із нашим героєм — військовим психологом — ми намагаємось зрозуміти і передати, що насправді відчуває людина після повернення з фронту. Як поєднати два світи — військовий і цивільний, щоб ми могли жити поруч, розуміючи одне одного.
«Війна в моїй голові» — документальний фільм, про війну, яка ніколи не закінчиться.
Сергій на бойове псевдо «Мольфар» за три роки у війську пройшов шлях від солдата до командира. Разом з побратимами-зенітниками уражають російські дрони та наземні цілі. Йому 43, сам — з міста на Луганщині, яка зараз під окупацією. Розказує: до повномасштабної війни жив у столиці, робив бізнес, мав у власності мережу суші-ресторанів.
Бруд, воші, сморід і політична гігієна — так виглядала «чиста» совєтська дійсність. У перші роки після революції Ленін особисто оголошував війну паразитам, а у шістдесятих жінки запитували в журналі «Работница», чи можна мити голову пральним порошком. У цьому випуску — правда про радянське мило, табу на жіночу гігієну, життя без туалетного паперу та чому навіть Москва тонула в нечистотах.
Росії створили банки даних вивезених з окупованих територій України дітей, так звані “каталоги українських дітей”. Команда Суспільне Новини з’ясувала, що це цілеспрямована політика Росії, щоб швидше влаштувати в російські родини.
Після початку повномасштабного вторгнення законодавчо Росія спростила й прискорила процес усиновлення дітей, а сім’ям пропонують більше виплат за усиновленням саме української дитини.
У цьому відео про те, як діють російські банки даних дітей, навіщо Росії українські діти, та чи існує механізм їхнього повернення додому вже після незаконного усиновлення в російські родини. А також розповімо про практику обирати собі дитину з окупованих територій України та історії усиновлених росіянами дітей.
13.10.2025. Щонайменше шестеро людей зазнали поранень склом через російський удар по території лікарні у Харкові. Близько десятої вечора військові РФ запустили по місту три керовані авіабомби. Одна з них поцілила по господарчій споруді біля медзакладу. В корпусах лікарні, де перебували понад сотня пацієнтів — вилетіли вікна й двері.
Ними підвозять боєкомплекти, евакуюють поранених та вивозять загиблих. Роботи “Тарган” і “Терміт” допомагають бійцям 65-ї окремої механізованої бригади на Запорізькому напрямку.
Десятиліттями навколо українських повстанців вибудовували міф — з них робили «ворогів», «зрадників» і «вбивць». Радянська пропаганда вкладала мільйони у фільми, книжки й підручники, щоб стерти правду про тих, хто насправді воював не за Гітлера і не за Сталіна — а за Україну.
Їхню боротьбу спотворювали, під їхнім іменем творили злочини, аби зламати віру народу в право на власну державу. Та попри це, українські повстанці змогли створити розгалужене підпілля, вести боротьбу одночасно проти двох тоталітарних режимів і залишити після себе приклад, який сьогодні вивчають у військових академіях світу.
Це історія тих, кого намагалися стерти, але хто виявився сильнішим за імперську брехню.
Після того, як я почув новини про вбивство Олескандера Гордієнка минулого місяця, я вирішив вирушити на сільськогосподарські угіддя, де він жив, щоб зняти фільм про його спадщину. Він був місцевою легендою, і росіяни вбили його, щоб донести свою думку. Щоб спробувати заглушити такі потужні голоси, як його в Україні.
Більшість новин про Херсон зосереджені на атаках дронів на мирних жителів у центрі міста, тому мені здалося дуже важливим висвітлити це в деталях. Фермери в цьому регіоні пережили жахливі кошмари. Спочатку окупація, потім видобуток корисних копалин, потім посуха, а тепер літальні апарати FPV.
Будь ласка, поділіться цим з друзями та родиною.
Це документальний фільм, який я зняв і змонтував повністю сам – без державного фінансування чи офіційних спонсорів. Щиро дякую за перегляд.
Свій шлях капеланства отець Костянтин Холодов розпочав з Майдану під час подій Революції гідності. Потім у 2014-му році відбулася його перша поїздка в зону бойових дій.
Чернігівщина раз у раз потерпає від атак росіян. Під ударом опинилась і цивільна інфраструктура Ніжина. Є поранені, пошкоджені відділення пошти, магазини та житлові будинки.
Мені відбили ногу залізною трубою. Били до того моменту, поки не зміг стояти. Я впав, і вони далі продовжували її бити. Вона в мене була вся чорна», — згадує азовець Данило Мурашкін. Він у 19 років захищав рідний Маріуполь і потрапив у полон із заводу «Азовсталь».
Військовий пробув у неволі понад три роки. За цей час росіяни утримували його у чотирьох різних тюрмах. У Таганрозі Данилу відбили праву ногу і не надавали допомоги, а в СІЗО у Кізелі — спалили спину шокером. У полоні військовий схуд на 30 кілограмів: «У чашці могло бути каміння, у їжі було крисине гімно, черв’яки». Більше про те, що пережив Данило — дивіться у відео.
Жокей, Трач і Шершень тримали оборону з трьох напрямків, поки бій не перетворився на рукопашний. Врятували холоднокровність, жага до життя — і трофейний ніж, яким Жокей поставив крапку в історії.
У ніч на 8 жовтня росіяни атакували "шахедами" Степанівку Сумської громади, загалом нарахували 22 вибухи. Є значні пошкодження - понад 40 приватних будинків постраждали, також вибиті більш як 200 вікон.
Від початку жовтня росіяни масовано атакували у Шостці обʼєкти енергетики. Після цього у місті настав повний блекаут, без світла, води та газу. Люди варять їжу на вулиці та заряджають телефони в пунктах незламності. Роботи з відновлення тривають. Газ здебільшого в будинках уже є, воду дають за графіком. Тож ситуація в місті досі залишається складною.
В ніч на 10 жовтня росіяни атакували Україну ракетами та безпілотниками, цілившись в енергетику. У Києві безпілотник влучив у багатоповерхівку, де зайнялися декілька квартир. Внаслідок атаки щонайменше 12 людей дістали поранення.
Одещина раз у раз потерпає від атак росіян. Особливо страждає портова та енергетична інфраструктура. Про одну з російських атак в репортажі.
Анастасією Матов, позивний Колібрі. Про те, чому долучилась до війська та як до цього рішення ставляться батьки. Яке значення для війська зараз мають безпілотні системи та як встигати за стрімким розвитком технологій.
Втратила зір, але попри важкі травми вірить, що це тимчасово. 32-річна Юлія Матвєєва з Миколаєва стала жертвою атаки «Шахедів» на місто 6 липня. Їй в обличчя, зокрема й в очі, потрапило близько 300 дрібних уламків, один із яких офтальмологи змогли видалити з ока лише через 9 днів. Лікарі хвилювались що через це навіть доведеться видалити одне око, але зрештою змогли його зберегти. Зараз дівчині зробили пересадку рогівки, вона суворо дотримується усіх рекомендацій лікарів. І вірить – одного дня знову зможе бачити світ навколо. Юлю підтримує коханий чоловік, разом вони відновлюють справу свого життя – кав`ярню, яка теж була зруйнована внаслідок атаки. Про свою історію та успіхи на цьому шляху пара розповідає в блозі і поділились з Радіо Свобода.
ГУРівець ексклюзивно про спецоперації в Чорному морі поблизу Криму. Боєць 2-го загону спеціальних дій «Корд» ім. Владислава Пелешенка, у складі «Спецпідрозділу Тимура» ГУР МО України, з позивним «Очерет» розповів, як Україна поступово повертає під свій контроль акваторію Чорного моря. Влітку 2022-го розпочалася операція Сил оборони України зі звільнення Зміїного. Російські військові готувалися до висадки українського десанту, але пропустили масований обстріл із повітря. Після Зміїного об'єктами битв у Чорному морі стали газовидобувні платформи. Бої за них тривають і тепер. В вересні 2023-го в ГУР повідомили про звільнення так званих «вишок Бойка», це газовидобувні платформи «Петро Годованець» та «Україна», а також самопідйомних бурових установок «Таврида» і «Сиваш». З відео ГУР зрозуміло, що штурм газодобувних платформ – це рейд на катерах на десятки кілометрів до точки призначення, атака противника на бурових FPV-дронами та стрілецький бій, щоб придушити опонента остаточно. У таких морських боях російських військових може підтримувати авіація. «Очерет» - один із бійців, які пережили на морі атаку винищувача. З його слів РФ патрулює Чорне море 24 на 7, у небі постійно чергують: БПЛА, МІГ-31, СУ-24М, СУ-34Р і СУ-35. Як це вести бій на у відкритому морі з катера? Та ексклюзивно про особливості морських операцій, дивіться!
Яке суспільство нас чекає у найближчому майбутньому?
Ми знімали цей фільм ще до повномасштабного вторгнення, не здогадуючись, наскільки масштабною стане проблема ПТСР і реабілітації військових. Тоді це здавалося історією кількох сотень людей. Сьогодні — це виклик для всієї країни. За найскромнішими оцінками, понад 100 тисяч ветеранів повернуться з війни із психологічними травмами.
Разом із нашим героєм — військовим психологом — ми намагаємось зрозуміти і передати, що насправді відчуває людина після повернення з фронту. Як поєднати два світи — військовий і цивільний, щоб ми могли жити поруч, розуміючи одне одного.
«Війна в моїй голові» — документальний фільм, про війну, яка ніколи не закінчиться.
Сергій на бойове псевдо «Мольфар» за три роки у війську пройшов шлях від солдата до командира. Разом з побратимами-зенітниками уражають російські дрони та наземні цілі. Йому 43, сам — з міста на Луганщині, яка зараз під окупацією. Розказує: до повномасштабної війни жив у столиці, робив бізнес, мав у власності мережу суші-ресторанів.
Бруд, воші, сморід і політична гігієна — так виглядала «чиста» совєтська дійсність. У перші роки після революції Ленін особисто оголошував війну паразитам, а у шістдесятих жінки запитували в журналі «Работница», чи можна мити голову пральним порошком. У цьому випуску — правда про радянське мило, табу на жіночу гігієну, життя без туалетного паперу та чому навіть Москва тонула в нечистотах.
Бійці мобільної вогневої групи 636 окремого зенітно-кулеметного батальйону охороняють небо країни від російських ударних дронів.
Росії створили банки даних вивезених з окупованих територій України дітей, так звані “каталоги українських дітей”. Команда Суспільне Новини з’ясувала, що це цілеспрямована політика Росії, щоб швидше влаштувати в російські родини.
Після початку повномасштабного вторгнення законодавчо Росія спростила й прискорила процес усиновлення дітей, а сім’ям пропонують більше виплат за усиновленням саме української дитини.
У цьому відео про те, як діють російські банки даних дітей, навіщо Росії українські діти, та чи існує механізм їхнього повернення додому вже після незаконного усиновлення в російські родини. А також розповімо про практику обирати собі дитину з окупованих територій України та історії усиновлених росіянами дітей.
13.10.2025. Щонайменше шестеро людей зазнали поранень склом через російський удар по території лікарні у Харкові. Близько десятої вечора військові РФ запустили по місту три керовані авіабомби. Одна з них поцілила по господарчій споруді біля медзакладу. В корпусах лікарні, де перебували понад сотня пацієнтів — вилетіли вікна й двері.
Репортаж із САУ 2С1 152-ї єгерської бригади в бою на Покровському напрямку.
Ними підвозять боєкомплекти, евакуюють поранених та вивозять загиблих. Роботи “Тарган” і “Терміт” допомагають бійцям 65-ї окремої механізованої бригади на Запорізькому напрямку.
Десятиліттями навколо українських повстанців вибудовували міф — з них робили «ворогів», «зрадників» і «вбивць». Радянська пропаганда вкладала мільйони у фільми, книжки й підручники, щоб стерти правду про тих, хто насправді воював не за Гітлера і не за Сталіна — а за Україну.
Їхню боротьбу спотворювали, під їхнім іменем творили злочини, аби зламати віру народу в право на власну державу. Та попри це, українські повстанці змогли створити розгалужене підпілля, вести боротьбу одночасно проти двох тоталітарних режимів і залишити після себе приклад, який сьогодні вивчають у військових академіях світу.
Це історія тих, кого намагалися стерти, але хто виявився сильнішим за імперську брехню.
Caolan Robertson
Після того, як я почув новини про вбивство Олескандера Гордієнка минулого місяця, я вирішив вирушити на сільськогосподарські угіддя, де він жив, щоб зняти фільм про його спадщину. Він був місцевою легендою, і росіяни вбили його, щоб донести свою думку. Щоб спробувати заглушити такі потужні голоси, як його в Україні.
Більшість новин про Херсон зосереджені на атаках дронів на мирних жителів у центрі міста, тому мені здалося дуже важливим висвітлити це в деталях. Фермери в цьому регіоні пережили жахливі кошмари. Спочатку окупація, потім видобуток корисних копалин, потім посуха, а тепер літальні апарати FPV.
Будь ласка, поділіться цим з друзями та родиною.
Це документальний фільм, який я зняв і змонтував повністю сам – без державного фінансування чи офіційних спонсорів. Щиро дякую за перегляд.
Свій шлях капеланства отець Костянтин Холодов розпочав з Майдану під час подій Революції гідності. Потім у 2014-му році відбулася його перша поїздка в зону бойових дій.
Чернігівщина раз у раз потерпає від атак росіян. Під ударом опинилась і цивільна інфраструктура Ніжина. Є поранені, пошкоджені відділення пошти, магазини та житлові будинки.
Мені відбили ногу залізною трубою. Били до того моменту, поки не зміг стояти. Я впав, і вони далі продовжували її бити. Вона в мене була вся чорна», — згадує азовець Данило Мурашкін. Він у 19 років захищав рідний Маріуполь і потрапив у полон із заводу «Азовсталь».
Військовий пробув у неволі понад три роки. За цей час росіяни утримували його у чотирьох різних тюрмах. У Таганрозі Данилу відбили праву ногу і не надавали допомоги, а в СІЗО у Кізелі — спалили спину шокером. У полоні військовий схуд на 30 кілограмів: «У чашці могло бути каміння, у їжі було крисине гімно, черв’яки». Більше про те, що пережив Данило — дивіться у відео.
Жокей, Трач і Шершень тримали оборону з трьох напрямків, поки бій не перетворився на рукопашний. Врятували холоднокровність, жага до життя — і трофейний ніж, яким Жокей поставив крапку в історії.