З паном Олександром ми познайомилися в лютому 23-го. Здається, тоді він якраз розбирався із розмінуванням власних полів.
Він одразу справляв враження людини, яка горить роботою. Багато розповідав про землю, фермерство, про плани. Про то, як буде розміновувати території, як навчається цій справі. Як йому зробили великий детектор для трактора. Як вони з колегами вчилися розмінуванню в саперів. Як, власне, почали розміновувати поля. Показував знищені росіянами врожаї, розбиту техніку й ферми.
Здається, ми тоді до нього приїхали ще трасою вздовж Дніпра, з Херсона до Берислава. Тоді ще так можна було.
Вдруге до нього приїхав уже сам, здається то була осінь 23-го. Пан Олександр був щасливий, бо саме тоді сіяв озимі на розмінованих землях. Щось в районі 1 тисячі гектар.
Пам'ятаю, як він розповідав про то розмінування: 4 тисячі мін і снарядів, всьо згідно правил, по високій траві ніхто не ходив, жоден трактор не підірвався, жоден працівник не постраждав.
Цього разу пан Олександр говорив не лише про землі, але і про людей. Про те, що їх тут лишилося не так багато. Що їм треба робота. Що не можна втрачати ще один сезон, бо це збитки, а треба платить зарплати. Що він продав трохи власного майна, аби розрахуватися з людьми. Що колеги-фермери з інших регіонів помогли: хто зерном, хто паливом, хто технікою.
Власне, тоді ця техніка їздила по полях. Трактор Джон Дір замість вкрадених росіянами. Про техніку, до слова, він теж говорив: як у Бериславі їм спалили ангари. Як росіяни полюють на фермерську техніку і намагаються її попалить, того її ховають по навколишніх селах, щоб якщо кудись прилетить — то згоріло не все одразу.
А цього літа побачив про пана Олександра репортаж, який колеги робили: пан Олександр працював на полях, але вже був із рушницею. Бо ж дрони. І оце сьогодні зранку новини.
Хочеться, аби пана Олексанрдра пам'ятали. Щонайменше як людину, яка горіла роботою і вірила у краще.
Сто років пропагандистській оздоровниці. Всесвітньо відомий дитячий табір «Артек» у Криму відзначає віковий ювілей. Майже відразу «Артек», підконтрольний НКВС та військово-санітарному управлінню Червоної Армії, перетворився на ідеологічно-виховний центр СРСР. Путівки до табору отримував виключно піонерський актив – найвідданіші викривачі куркулів та борці з ними. Щоб потрапити до «Артеку», діти писали доноси на своїх батьків чи родичів. За часів незалежної України в таборі панував ідеологічний міжчас – все радянське майже пішло, а нове українське ще не заступило. Занепаду, про який зараз каже російська пропаганда, не було, – розповідають артеківці того часу. Як і за радянської влади, до українського «Артеку» приїжджали діти з різних куточків світу. Після окупації Криму все змінилося. Історики та правозахисники впевнені, що ідеологічно «Артек» знову відкотився до 30-х років ХХ століття. Табір фактично підпорядковується «Юнармії» і так званому «Руху перших». Росія звозить до оздоровниці українських дітей з окупованих територій для «перевиховання». Все про «Артек», від маловідомих історій з минулого, як, наприклад, коли артеківці зробили подарунок уряду США з пристроєм, що підслуховує. І до сучасного українського «Артеку» – єдиного легітимного правонаступника табору у Криму, який заснували сто років тому.
Бійці 35 окремої бригади морської піхоти збивають російські «шахеди» у Дніпропетровській області. Вони працюють парами, у мобільно-вогневих групах. Бійці слідкують за ударними БпЛА за допомогою тепловізорів, а тоді знищують.
Стрільці бригади розповідають, у порівнянні з початком повномасштабного вторгнення працювати стало складніше. Поки вони нищать «шахеди», інколи за ними полюють російські розвіддрони, тому військові
Ці люди ховаються в бомбосховищі від ворожих ракет. Декілька годин тому, вони вже бачили та чули наслідки влучань від ворожих шахедів. Всі напружені і я теж. Відчуття не підвело, ракети впали поруч(
Юрій Шаповалов працював лікарем-невропатологом у Донецьку та писав у Twitter свої спостереження за життям під окупацією. Окупанти затримали його у січні 2018 року, катували та звинуватили у шпигунстві на користь України. Володимир Черкас зник у Донецьку у вересні 2017 року. Його кинули до катівні «Ізоляція» і звинуватили у «співпраці зі спецслужбами інших держав». Обоє, Шаповалов і Черкас, провели в неволі майже сім років. Їх, як й багатьох інших цивільних, повернули в Україну під час обміну 14 серпня 2025 року. Про те, що відбувалось після викрадення росіянами, про катування у СІЗО та колоніях і перші враження після повернення в Україну Шаповалов і Черкас розповіли в інтервʼю для Суспільне Новини.
Росіяни не полишають своїх планів зробити на Сумщині буферну зону. Відколи наші війська здебільшого відступили з території РФ, вони намагаються просунутися вглиб Сумщини. На це в них пішла весна і все літо, проте значного успіху росіянам в цих районах досягти не вдалось. Кореспондентка Анна Калюжна побувала на правому фланзі від Юнаківки і побачила, як зараз війна виглядає там.
4 вересня 2024 року російська ракета забрала життя сімʼї Базилевичів у Львові -мами Євгенії та її трьох доньок: Ярини,Дарії та Емілії Документальний фільм «Сила любові» — це не лише пам’ять про них. Це розповідь про любов, яка єднає навіть тоді, коли російська війна намагається все зруйнувати. Про теплоту родини, сміх дітей, мрії й зв’язки, що не зникають. У фільмі звучать голоси друзів, рідних і тих, хто був поруч. Це щира сповідь про те, що любов сильніша за смерть і вона здатна зберігати пам’ять назавжди. Дякую всім, хто долучився до створення фільму, героям інтерв’ю за щирість, відкритість і силу. Без вас ця пам’ять не змогла би ожити на екрані.
Російські військові обстріляли центральну частину Херсона у ніч на 9 вересня. Внаслідок атаки виникла пожежа. Згоріли торгівельні кіоски на частині міського ринку
24 людини загинули в Яровій, та більш як 19 дістали поранень. Про це повідомили у МВС України на сторінці у Facebook. Російські окупанти вдарили авіабомбою по центру селища Ярова в той момент, коли людям видавали пенсію працівники "Укрпошти", більшість загиблих — пенсіонери
Росія кинула окупований Донбас без води та довела людей до відчаю. Місцеві годинами стоять у чергах, влаштовують бійки за баклажки й навіть крадуть баки. Проблема не вирішується: канал Сіверський Донець – Донбас зруйнований армією РФ, водосховища міліють, труби рвуться, якість води жахлива, а графіки подачі не працюють. Люди місяцями залишаються без води та звинувачують окупаційну владу у корупції. До чого готуватися мешканцям? Чи зможуть вони перезимувати? І чи буде масове відселення?
Артуру Дмитришину зі Львова — 24 роки. Ще принаймні рік він міг спокійно перебувати в тилу, працювати проєктним менеджером в ІТ, вести свій блог у тіктоці, де понад 90 тисяч підписників. Проте 2024 року він сам прийшов служити до лав 63 ОМБр «Сталеві леви». Тепер він військовий у відділенні комунікації, створює контент для сторінок бригади у соцмережах. RFI Українською Артур розповів, як шукав посаду у війську, де може займатися тим, що вміє, і навіщо бригаді тату-майстри та перукарі.
Попри розхожі стереотипи про те, що ідеологи української самостійності походять як не зі Львова, то з Києва, насправді сонм діячок та діячів, яких можна іменувати батьками-засновниками України, подарував нам буквально кожен край, зокрема, й Крим. Двадцять третій епізод проєкту «Батьки-засновники» присвячено одному з найяскравіших уродженців Криму Іванові Липі. Лікар за освітою, він за студентських часів, що минули у Харкові, став співзасновником молодіжної політичної організації «Братерство тарасівців», члени якої заприсяглися втілити у житті ідеали Тараса Шевченка щодо вільного та самостійного розвитку української нації. У програмовому документі «Символ віри молодих українців» братчики проголосили амбітну програму, в якій лишень на пів кроку спинилися від мети створення незалежної України. У двадцять третьому епізоді проєкту «Батьки-засновники» ведучі Наталя Соколенко і Сергій Стуканов поспілкувалися з істориком Ігорем Стамболом, аби розповісти про видатного громадсько-політичного діяча кінця 19 – поч. 20 сторіччя. Яку мету ставили перед собою члени «Братерства тарасівців»? Як так трапилося, що саме Іван Липа став мером Одеси після революції 1917 року? Які ідеї поширював Іван Липа у своїх політичних казках для дорослих? Дивіться у новому епізоді «Батьків-засновників».
росіяни дистанційно мінують вулиці Херсона, при контакті з такою міною майже стовідсотково відбувається вибух і людина травмується. Що таке міни-пелюстки та як уникнути небезпеки?
росія продовжує атакувати навчальні заклади. Сьогодні вночі росіяни вдарили БПЛА по будівлях Сумського вищого професійного училища будівництва та дизайну. Пошкоджень зазнали не лише приміщення й автомобілі навчального закладу, а й багатоквартирні будинки, лікарня та школа, що розташовані поруч. Усе тому, що безпілотники були начинені шрапнеллю.
У березні 2022 року в Бучі російські військові розстріляли 69-річного Валерія Кізілова у його власному дворі. На основі фото з дрону, записів із камер спостереження, а також свідчень дружини, Радіо Свобода відтворило обставини вбивства цивільного чоловіка та встановило російських військових, які можуть бути причетні до цього розстрілу.
«Знаємо. Знаходимо. Знищуємо» — гасло «Артану». Це спецпідрозділ ГУР МО, створений 2022 року. Його керівник — спецпризначенець Віктор Торкотюк із позивним Титан. Вони виконують надскладні завдання, як-от рейд в окупований Енергодар, висадка на «вишках Бойка» та операції на Кримському півострові. Крім того, підсилюють інші підрозділи в найгарячіших точках фронту. Про порятунок спецпризначенця після його 12-годинного перебування у відкритому морі, диверсії на окупованих територіях та операції, які суттєво впливали на хід бойових дій — дивіться у відео.
Історія братів Місіратових схожа на сценарій голлівудського блокбастера. Вони були змушені залишити окупований Крим. Старший брат Марлен двічі був у полоні, пройшов Іловайськ, Дебальцеве, бої за Донецький аеропорт та воював за Бахмут. Він – із 2014 року на війні. Як Марлену вдалося двічі тікати з полону? Навіщо ФСБ викрадала їхню матір? Чому вони не втрачають надію, що повернуться до рідного Криму?
Stas Kozliuk
З паном Олександром ми познайомилися в лютому 23-го. Здається, тоді він якраз розбирався із розмінуванням власних полів.
Він одразу справляв враження людини, яка горить роботою. Багато розповідав про землю, фермерство, про плани. Про то, як буде розміновувати території, як навчається цій справі. Як йому зробили великий детектор для трактора. Як вони з колегами вчилися розмінуванню в саперів. Як, власне, почали розміновувати поля. Показував знищені росіянами врожаї, розбиту техніку й ферми.
Здається, ми тоді до нього приїхали ще трасою вздовж Дніпра, з Херсона до Берислава. Тоді ще так можна було.
Вдруге до нього приїхав уже сам, здається то була осінь 23-го. Пан Олександр був щасливий, бо саме тоді сіяв озимі на розмінованих землях. Щось в районі 1 тисячі гектар.
Пам'ятаю, як він розповідав про то розмінування: 4 тисячі мін і снарядів, всьо згідно правил, по високій траві ніхто не ходив, жоден трактор не підірвався, жоден працівник не постраждав.
Цього разу пан Олександр говорив не лише про землі, але і про людей. Про те, що їх тут лишилося не так багато. Що їм треба робота. Що не можна втрачати ще один сезон, бо це збитки, а треба платить зарплати. Що він продав трохи власного майна, аби розрахуватися з людьми. Що колеги-фермери з інших регіонів помогли: хто зерном, хто паливом, хто технікою.
Власне, тоді ця техніка їздила по полях. Трактор Джон Дір замість вкрадених росіянами. Про техніку, до слова, він теж говорив: як у Бериславі їм спалили ангари. Як росіяни полюють на фермерську техніку і намагаються її попалить, того її ховають по навколишніх селах, щоб якщо кудись прилетить — то згоріло не все одразу.
А цього літа побачив про пана Олександра репортаж, який колеги робили: пан Олександр працював на полях, але вже був із рушницею. Бо ж дрони. І оце сьогодні зранку новини.
Хочеться, аби пана Олексанрдра пам'ятали. Щонайменше як людину, яка горіла роботою і вірила у краще.
А росіяни — антилюди.
Військовослужбовці підрозділу контрдиверсійної боротьби 117-ї окремої бригади ТрО.
Сто років пропагандистській оздоровниці. Всесвітньо відомий дитячий табір «Артек» у Криму відзначає віковий ювілей. Майже відразу «Артек», підконтрольний НКВС та військово-санітарному управлінню Червоної Армії, перетворився на ідеологічно-виховний центр СРСР. Путівки до табору отримував виключно піонерський актив – найвідданіші викривачі куркулів та борці з ними. Щоб потрапити до «Артеку», діти писали доноси на своїх батьків чи родичів. За часів незалежної України в таборі панував ідеологічний міжчас – все радянське майже пішло, а нове українське ще не заступило. Занепаду, про який зараз каже російська пропаганда, не було, – розповідають артеківці того часу. Як і за радянської влади, до українського «Артеку» приїжджали діти з різних куточків світу. Після окупації Криму все змінилося. Історики та правозахисники впевнені, що ідеологічно «Артек» знову відкотився до 30-х років ХХ століття. Табір фактично підпорядковується «Юнармії» і так званому «Руху перших». Росія звозить до оздоровниці українських дітей з окупованих територій для «перевиховання». Все про «Артек», від маловідомих історій з минулого, як, наприклад, коли артеківці зробили подарунок уряду США з пристроєм, що підслуховує. І до сучасного українського «Артеку» – єдиного легітимного правонаступника табору у Криму, який заснували сто років тому.
Бійці 35 окремої бригади морської піхоти збивають російські «шахеди» у Дніпропетровській області. Вони працюють парами, у мобільно-вогневих групах. Бійці слідкують за ударними БпЛА за допомогою тепловізорів, а тоді знищують.
Стрільці бригади розповідають, у порівнянні з початком повномасштабного вторгнення працювати стало складніше. Поки вони нищать «шахеди», інколи за ними полюють російські розвіддрони, тому військові
Під масованою атакою російських БПЛА була цієї ночі і Одеса. Під ударом опинилися обʼєкти цивільної інфраструктури та житлової забудови.
Також вночі росіяни атакували Полтавщину, у місті Кременчук пошкоджені житлові будинки, автівки та господарчі споруди.
Yan Dobronosov
12 год ·
Ось так виглядає будинок в якому загинула маленька дитина від ворожого обстрілу в Києві. Сьогодні багато таких локацій.
Yan Dobronosov
10 год ·
Ці люди ховаються в бомбосховищі від ворожих ракет. Декілька годин тому, вони вже бачили та чули наслідки влучань від ворожих шахедів. Всі напружені і я теж. Відчуття не підвело, ракети впали поруч(
Артилерійські розрахунки 71-ї окремої єгерської бригади ДШВ працюють на гарматах Д-30. Про особливості їх роботи в репортажі.
У “червоній зоні”: як живе Новорайська громада на Херсонщині.
Росіяни не полишають своїх планів зробити на Сумщині буферну зону. Відколи наші війська здебільшого відступили з території РФ, вони намагаються просунутися вглиб Сумщини. На це в них пішла весна і все літо, проте значного успіху росіянам в цих районах досягти не вдалось. Кореспондентка Анна Калюжна побувала на правому фланзі від Юнаківки і побачила, як зараз війна виглядає там.
4 вересня 2024 року російська ракета забрала життя сімʼї Базилевичів у Львові -мами Євгенії та її трьох доньок: Ярини,Дарії та Емілії Документальний фільм «Сила любові» — це не лише пам’ять про них. Це розповідь про любов, яка єднає навіть тоді, коли російська війна намагається все зруйнувати. Про теплоту родини, сміх дітей, мрії й зв’язки, що не зникають. У фільмі звучать голоси друзів, рідних і тих, хто був поруч. Це щира сповідь про те, що любов сильніша за смерть і вона здатна зберігати пам’ять назавжди. Дякую всім, хто долучився до створення фільму, героям інтерв’ю за щирість, відкритість і силу. Без вас ця пам’ять не змогла би ожити на екрані.
Інтерв'ю з Володимиром Миколаєнком — колишнім мером Херсона (2014-2020), який провів у російському полоні майже 3,5 роки.
Рота наземних роботизованих комплексів 93-ї бригади Холодний Яр, що робить дива.
Артуру Дмитришину зі Львова — 24 роки. Ще принаймні рік він міг спокійно перебувати в тилу, працювати проєктним менеджером в ІТ, вести свій блог у тіктоці, де понад 90 тисяч підписників. Проте 2024 року він сам прийшов служити до лав 63 ОМБр «Сталеві леви». Тепер він військовий у відділенні комунікації, створює контент для сторінок бригади у соцмережах. RFI Українською Артур розповів, як шукав посаду у війську, де може займатися тим, що вміє, і навіщо бригаді тату-майстри та перукарі.
росіяни дистанційно мінують вулиці Херсона, при контакті з такою міною майже стовідсотково відбувається вибух і людина травмується. Що таке міни-пелюстки та як уникнути небезпеки?
росія продовжує атакувати навчальні заклади. Сьогодні вночі росіяни вдарили БПЛА по будівлях Сумського вищого професійного училища будівництва та дизайну. Пошкоджень зазнали не лише приміщення й автомобілі навчального закладу, а й багатоквартирні будинки, лікарня та школа, що розташовані поруч. Усе тому, що безпілотники були начинені шрапнеллю.
«Знаємо. Знаходимо. Знищуємо» — гасло «Артану». Це спецпідрозділ ГУР МО, створений 2022 року. Його керівник — спецпризначенець Віктор Торкотюк із позивним Титан. Вони виконують надскладні завдання, як-от рейд в окупований Енергодар, висадка на «вишках Бойка» та операції на Кримському півострові. Крім того, підсилюють інші підрозділи в найгарячіших точках фронту. Про порятунок спецпризначенця після його 12-годинного перебування у відкритому морі, диверсії на окупованих територіях та операції, які суттєво впливали на хід бойових дій — дивіться у відео.
Доводилося і побратимів лікувати, і снаряди для гармати подавати. Так про свою службу розповідає бойовий медик Нацгвардії України з позивним «Юла».