Медика та підприємця Ігоря Кірʼяненка викрали у центрі Донецька 30 грудня 2018 року. Його звинуватили у шпигунстві, засудили до 12 років ув’язнення за проукраїнську позицію та жорстоко катували. В ув’язненні він пережив інфаркт та інсульт, а також втратив зуби.
Лікаря-хірурга з Донецька Ігоря Назаренка окупанти викрали прямо з робочого місця у жовтні 2017 року. Медика звинуватили у тероризмі та засудили до 11 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. Там він захворів на туберкульоз.
Невропатолога Юрія Шаповалова затримали у січні 2018 року за пости у соцмережах, у яких він висловлював незгоду з окупаційною владою. Його засудили до 13 років позбавлення волі. В ув’язненні він втратив зір до 20%.
Додому також вдалося повернути цивільного полоненого Богдана Ковальчука, який провів у неволі 9 років Росіяни захопили його в полон у 2016 році, коли хлопець намагався виїхати з окупованого міста Ясинувата до бабусі в Торецьк. Богдану тоді було лише 17. Окупанти звинуватили його у співпраці з СБУ та підриві автівок і засудили до 10 років ув’язнення.
Покровськ – пекло на Донеччині. У місті вже відбувалися бої з російськими диверсійними групами. Водночас ворог зосереджує зусилля, аби зімкнути кліщі з флангів агломерації Покровськ-Мирноград. Росія застосовує тактику випаленої землі, рівняючи все КАБами та артилерією. Логістика для оборонців України за останній час ще більш ускладнилася, всі шляхи до міста вже перебувають під повним контролем ударних дронів противника. Попри це, нашому журналісту вдалося потрапити до Покровська на позиції 32-ї Сталевої механізованої бригади.
...Цього разу нашій групі пощастило заїхати непоміченою. Але загалом майже кожна машина, яка з’являється на трасі чи в самому Покровську, атакується ворожими БПЛА. Вони б’ють по всьому, що рухається.
Нова проблема для захисників Покровська - ворожі диверсійні групи. Передовим підрозділам росіян вдалося просочитись у міську забудову кількома маршрутами з півдня. Частину диверсантів знищили, але скільки орків лишаються в місті – невідомо.
Ось цей чоловік нишпорив по розбитих квартирах і привернув увагу наших військових. Каже, він місцевий та шукав щось їстівне. Останній магазин у Покровську вже зачинився, гуманітарку до міста не ризикують завозити.
Водночас наш провідник Дмитро із 32-ї бригади не виключає, що недобиті російські диверсанти могли просто змішатись із місцевим населенням. Адже цивільних мешканців у Покровську ще залишається чимало - щонайменше 1300 осіб.
Про нову тактику ворога в полі також розказує Віталій - командир підрозділу, що боронить передмістя Покровська. Росіяни постійно намагаються просочитися в наш міжпозиційний простір. А його дедалі важче контролювати, особливо в нічний час, у зв'язку з малою кількістю в нас розвідувальних засобів та особового складу, який би міг перекрити всю ділянку фронту...
Заправки, які стали одним із символів цієї війни! У травні 2025 року російський ударний дрон знищив останній заправний комплекс ОККО в Костянтинівці. Під час повномасштабної війни у місті функціонували два АЗК ОККО — ДН-4 та ДН-11. За роки війни ці місця стали легендарними серед цивільних, волонтерів, журналістів і військових. Для багатьох воїнів заїхати «на ОККО на каву» було обов’язковою традицією перед виїздом на бойові позиції або ж після повернення з них. Що спонукало команди заправок працювати під обстрілами? Де брали сили відновлювати АЗК після нічних атак, щоб на ранок приймати гостей? Скільки задонатили на військо? Що для військових означала «заправка в Костасі»?
Зять – військовий, дім в окупації, він плете сітки – Сергій Бахарєв переселенець з Херсонщини. Чоловік жив у селищі Великі Копані, а у 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення, з родиною переїхав в Одесу. Про те, як проїжджав російські блокпости та як допомагає ЗСУ – дивіться у нашому матеріалі.
Євгеній Кравчук із позивним «Хамзат» майже 1000 днів провів у російському полоні. За кілька місяців до обміну «Хамзата» його дружина Анастасія загинула на Покровському напрямку, так і не дочекавшись чоловіка.
Відважна робота підрозділу 34-ї ОБрБО під керівництвом молодого, але досвідченого командира з позивним "Курган". Цей 23-річний лідер разом зі своїми бійцями щодня ризикує життям, виконуючи надзвичайно важливі завдання.
Нічні важкі бомбери типу «Вампір» – це не просто атаки на ворога. Це неймовірна координація та прояв хоробрості. Хлопці завдають ударів по противнику та водночас забезпечують життєво важливу підтримку побратимів на лівому березі Дніпра. Провізія, боєприпаси, медикаменти – усе це доставляється в найскладніших умовах.
Тримання оборони Херсонщини є критично важливим завданням, і наші герої роблять усе можливе, щоб ворог не зміг просунутися вперед. Їхня сміливість та відданість надає нам сили та віри в перемогу.
На окупованих частинах Донецької та Луганської областей критична проблема з питною водою. Люди набирають її з калюж, шукають різні способи отримати воду та записують звернення до Путіна, який вперше у серпні визнав відсутність води на Донбасі.
Річ у тому, що російські війська ще на початку вторгнення на ці території зруйнували систему водопостачання. А сам регіон є посушливим, тож водних ресурсів обмаль, як і варіантів постачання. Зараз окупаційна влада продовжує будівництво своєї альтернативи — водогону “Дон-Донбас”, який, ймовірно, не буде ефективним.
У відео розповідаємо, яка ситуація зараз з питною водою в окупації, як росіяни самі зруйнували водопостачання у регіоні, а також, що чекати людям у так званих ЛНР та ДНР під час опалювального сезону. Дивіться відео на Суспільне Новини.
18.08.2025. У Харкові та області сьогодні оголосили День жалоби за загиблими внаслідок російської атаки на житловий мікрорайон «Обрій». За попередніми даними, загинули семеро людей, серед яких двоє дітей, поранень дістали щонайменше 23. Сьогодні вночі росіяни завдали по мікрорайону подвійного удару. Близько 23 години вони вдарили ракетою «Іскандер» й поцілили в землю між будинками. А о п’ятій ранку запустили «Шахеди» — усі влучили по одному житловому будинку. Репортаж з місця події — дивіться.
Три людини загинуло, ще 30 людей дістали поранень. Такі наслідки російської атаки на Запоріжжя двома “Іскандерами”. Пошкоджено цех одного з підприємств, а також житлові будинки, магазини, аптеки, заклади харчування й зупинку громадського транспорту.
Чі могла у серпні 1991 року історія відвернути в бік від Незалежності?
У першому епізоді документального серіалу Суспільного «Колапс. Як українці зруйнували імперію зла» – про можливий сценарій силового розвитку ситуації у Києві у перший день ГКЧП: захоплення Верховної Ради військовим спецназом та масові арешти як лідерів опозиції, так і «суверен-комуністів». Як «день страху» виглядав з перспективи політиків, журналістів, українців у Києві, Вашингтоні та Москві.
Головні герої епізоду: Леонід Кравчук, Євген Марчук, Оксана Забужко, Юрій Щербак, Іван Заєць, Геннадій Бурбуліс, Євгеній Кисельов, Марта Дичок, Микола Вересень, Ярослав Кендзьор.
Миколі Медику 70 років. Ми зустрічаємося з ним в одній з лікарень в Чернігові. Саме сюди відразу після обміну зазвичай привозять звільнених з російської неволі військовополонених і цивільних бранців РФ. 4 липня 2025 року пан Микола повернувся в Україну після трьох років і трьох місяців утримання в російській в'язниці.
Після звільнення пройшло ще не так багато часу, проте чоловік вже готовий свідчити. Він вибачається, що після полону забуває слова і деякі епізоди ув'язнення. Проте цього майже не помітно. Він чітко розповідає як почалась окупація, як вели себе росіяни, як за ним приїхали додому, у який він більше так і не повернувся.
Три роки ув'язнення без жодних звинувачень. Три роки у російській в'язниці, де ФСБшники під час побиття не звертали уваги ні на поважний вік Миколи Медика, ні на його проблеми зі здоров'ям. Думки про самогубство, чітка проукраїнська позиція і лист від доньки, який допоміг вижити. Послухайте цю історію, від якої мурашки йдуть по тілу.
Іноземець, який приїхав захищати Україну ще в часи АТО/ООС та вирішив залишитися тут вже в статусі громадянина. Він пройшов бої за Маріуполь і російський полон, пережив смертний вирок та повернувся на службу. Він розповідає, як бачив справжнє обличчя російської пропаганди ще у Сирії, чому досі відчуває себе українським морпіхом, навіть служачи у Міжнародному легіоні при ГУР МО України, і що російське ставлення до полонених можна порівняти лише з найгіршими прикладами з історії. Ейден Аслін пояснює, чому вважає Україну своїм домом, навіщо повернувся на фронт та чому впевнений — агресор може програти, навіть маючи перевагу в силах.
Третя, з початку повномасштабного вторгнення, атака росіян на СумДУ:
1) 3 вересня 2024 був частково зруйнований один із корпусів університету
2) 13 квітня 2025 через влучання двох балістичних ракет зруйнований Конгрес-Центр та пошкоджені корпуси на Петропавлівській
3) ввечері 17 серпня 2025 по території університету росіяни вдарили ракетою, а вночі 18 серпня атакували заклад безпілотниками - пошкоджено ще шість корпусів навчального закладу.
Чому тисячі військових самовільно залишають підрозділи? Що змушує їх повертатися — провина, страх чи розпач? Як живуть ті, хто місяцями ховався “на гражданці”? Хто шукає СЗЧшників і що їм загрожує? Чому поранених визнають “придатними” — і як вони знову опиняються на передовій? Що відбувається з мотивацією, коли рідні просять залишити війну? Як командири реагують на втечі — і що кажуть побратими, коли ті повертаються? Чи справді армія не карає своїх — і чи всіх приймає назад? Ukrainian Witness про реальні історії втеч, повернень, сліз, поранень і нічних кошмарів. Як виглядає СЗЧ зсередини — і чому ця тема стає однією з головних на війні?
Тисячі жінок опинилися в сталінських концтаборах — за зв’язок з УПА чи «провину» бути дружиною або донькою «ворога народу». Їх чекали зґвалтування, холод, примусова праця й смерть дітей. Та попри все — вони виживали і зберігали свою гідність
679 днів у російському полоні пробув морський піхотинець, захисник острова Зміїний, що на Одещині, Владислав Задорін. За цей час хлопець схуд на 60 кілограмів, отримав черепно-мозкову травму та інвалідність через пошкодження пальців на ногах та хребта під час допитів росіян.
Другий епізод документального серіалу Суспільного «Колапс. Як українці зруйнували імперію зла» – побудований навколо конспірологічної теорії про те, що проголошення незалежності України є елементом сценарію спеціальних служб США.
Чи дають розсекречені документи КГБ та ЦРУ чітку відповідь щодо того, чи справді США прагнули розпаду СРСР? Чому саме 20 серпня 1991 року був днем «Д» для ГКЧП? Як саме в цей день депутати Верховної Ради вперше підіймали питання проголошення Незалежності України? Та що відбувалося в Москві в ніч з 19 на 20 серпня?
«Банкай» – етнічний чеченець, військовослужбовець 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» НГУ. Народився у Києві, згодом його сім’я повернулася у Чечню. Там, коли хлопцю було три роки, батьки «Банкая» загинули від російського удару. Тоді «Банкай» разом з тіткою повернувся в Україну. У 2022 році «Банкай» пішов добровольцем до війська. Згодом, через рік, перевівся на службу до «Азову». Займався роботою з особовим складом та відповідав за морально-психологічний стан військовослужбовців. Віднедавна боєць став речником бригади «Азов». У інтерв’ю Радіо Свобода «Банкай» розповів про своє дитинство, як був несвідомим до початку повномасштабного вторгнення, чому змінив погляди, пішов до війська та приєднався до «Азову». Також боєць розповів про ситуацію із мобілізацією в бригаді, втрату мотивації у бійців, як держава нині мала б змінити образ військового. До того ж, «Банкай» поділився деталями навчання та повернення небоєздатних бійців до служби у тилу, над чим нині працює із побратимами.
Погляд на війну через жінку.В український прокат вийшла стрічка "Куба & Аляска". Це документальний фільм режисера Єгора Трояновського, що розповідає історію двох українських військовослужбовиць із позивними Куба та Аляска.
Як ми змінилися за роки незалежності і як ще маємо змінитися, аби вижити? У циклі «5 розмов про Україну» Тетяна Трощинська говорить з гостями про основи нашої ідентичності, теми, що формують націю: історія, мова, культура, армія, суспільство.
Перша розмова циклу — про мову. Яке раніше було сформовано ставлення до української та українськомовних в Україні, ще за СРСР? Які зміни ставлення до мови пройшло за часи незалежності та особливо після початку повномасштабної війни? Яка наразі ситуація з українськомовним контентом?
Гості випуску:
Владлен Мараєв — кандидат історичних наук, автор і ведучий ютуб-каналу «Історія без міфів»@IstoriyaBezMifiv
Олексій Ерінчак — засновник мережі книгарень «Сенс»@sens_kyiv
Володимир Ращук — актор, офіцер батальйону «Свобода» Національної гвардії України
Як ми змінилися за роки незалежності і як ще маємо змінитися, аби вижити? У циклі «5 розмов про Україну» Тетяна Трощинська говорить з гостями про основи нашої ідентичності, теми, що формують націю: історія, мова, культура, армія, суспільство.
Як ми як суспільство змінилися з початком повномасштабного вторгнення? Як змінилось ставлення українського суспільства до корупції? Які риси нас як українців варто висміювати чи жартувати, а які — навпаки — ніколи? Посиленням обстрілів Росія намагається вичавити населення України з міст: наскільки це спрацьовує? І що нам як суспільству треба в собі плекати, розвивати, а чого позбуватися?
Гості випуску:
Елла Лібанова — директорка Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України
Як ми змінилися за роки незалежності і як ще маємо змінитися, аби вижити? У циклі «5 розмов про Україну» Тетяна Трощинська говорить з гостями про основи нашої ідентичності, теми, що формують націю: історія, мова, культура, армія, суспільство.
Українська культура переживає ренесанс? Мюзикли, театр, виставки Алли Горської, музиканти збирають Палаци Спорту. Чи це ренесанс української культури чи ні? Наскільки важливі Тікток і Ютуб? Чому нашій молоді так зайшов пару років тому російський серіал «Слово пацана», а саундрек з нього очолював чарти? Що може приваблювати українських підлітків в такому контенті? Чи є треш-контент українською? Чи впливає на сприйняття українського мистецтва західний пієтет до російського »Толстоєвського»?
Серед звільнених вчора цивільних - троє українських лікарів - Ігорь Кірʼяненко, Ігорь Назаренко та Юрій Шаповалов.
Медика та підприємця Ігоря Кірʼяненка викрали у центрі Донецька 30 грудня 2018 року. Його звинуватили у шпигунстві, засудили до 12 років ув’язнення за проукраїнську позицію та жорстоко катували. В ув’язненні він пережив інфаркт та інсульт, а також втратив зуби.
Лікаря-хірурга з Донецька Ігоря Назаренка окупанти викрали прямо з робочого місця у жовтні 2017 року. Медика звинуватили у тероризмі та засудили до 11 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. Там він захворів на туберкульоз.
Невропатолога Юрія Шаповалова затримали у січні 2018 року за пости у соцмережах, у яких він висловлював незгоду з окупаційною владою. Його засудили до 13 років позбавлення волі. В ув’язненні він втратив зір до 20%.
Додому також вдалося повернути цивільного полоненого Богдана Ковальчука, який провів у неволі 9 років Росіяни захопили його в полон у 2016 році, коли хлопець намагався виїхати з окупованого міста Ясинувата до бабусі в Торецьк. Богдану тоді було лише 17. Окупанти звинуватили його у співпраці з СБУ та підриві автівок і засудили до 10 років ув’язнення.
Покровськ – пекло на Донеччині. У місті вже відбувалися бої з російськими диверсійними групами. Водночас ворог зосереджує зусилля, аби зімкнути кліщі з флангів агломерації Покровськ-Мирноград. Росія застосовує тактику випаленої землі, рівняючи все КАБами та артилерією. Логістика для оборонців України за останній час ще більш ускладнилася, всі шляхи до міста вже перебувають під повним контролем ударних дронів противника. Попри це, нашому журналісту вдалося потрапити до Покровська на позиції 32-ї Сталевої механізованої бригади.
...Цього разу нашій групі пощастило заїхати непоміченою. Але загалом майже кожна машина, яка з’являється на трасі чи в самому Покровську, атакується ворожими БПЛА. Вони б’ють по всьому, що рухається.
Нова проблема для захисників Покровська - ворожі диверсійні групи. Передовим підрозділам росіян вдалося просочитись у міську забудову кількома маршрутами з півдня. Частину диверсантів знищили, але скільки орків лишаються в місті – невідомо.
Ось цей чоловік нишпорив по розбитих квартирах і привернув увагу наших військових. Каже, він місцевий та шукав щось їстівне. Останній магазин у Покровську вже зачинився, гуманітарку до міста не ризикують завозити.
Водночас наш провідник Дмитро із 32-ї бригади не виключає, що недобиті російські диверсанти могли просто змішатись із місцевим населенням. Адже цивільних мешканців у Покровську ще залишається чимало - щонайменше 1300 осіб.
Про нову тактику ворога в полі також розказує Віталій - командир підрозділу, що боронить передмістя Покровська. Росіяни постійно намагаються просочитися в наш міжпозиційний простір. А його дедалі важче контролювати, особливо в нічний час, у зв'язку з малою кількістю в нас розвідувальних засобів та особового складу, який би міг перекрити всю ділянку фронту...
Заправки, які стали одним із символів цієї війни! У травні 2025 року російський ударний дрон знищив останній заправний комплекс ОККО в Костянтинівці. Під час повномасштабної війни у місті функціонували два АЗК ОККО — ДН-4 та ДН-11. За роки війни ці місця стали легендарними серед цивільних, волонтерів, журналістів і військових. Для багатьох воїнів заїхати «на ОККО на каву» було обов’язковою традицією перед виїздом на бойові позиції або ж після повернення з них. Що спонукало команди заправок працювати під обстрілами? Де брали сили відновлювати АЗК після нічних атак, щоб на ранок приймати гостей? Скільки задонатили на військо? Що для військових означала «заправка в Костасі»?
Зять – військовий, дім в окупації, він плете сітки – Сергій Бахарєв переселенець з Херсонщини. Чоловік жив у селищі Великі Копані, а у 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення, з родиною переїхав в Одесу. Про те, як проїжджав російські блокпости та як допомагає ЗСУ – дивіться у нашому матеріалі.
Пусті вулиці, розбиті будинки, пошкоджені авто, покинуті домашні тварини — такий вигляд має нині селище Хотінь.
Євгеній Кравчук із позивним «Хамзат» майже 1000 днів провів у російському полоні. За кілька місяців до обміну «Хамзата» його дружина Анастасія загинула на Покровському напрямку, так і не дочекавшись чоловіка.
Відважна робота підрозділу 34-ї ОБрБО під керівництвом молодого, але досвідченого командира з позивним "Курган". Цей 23-річний лідер разом зі своїми бійцями щодня ризикує життям, виконуючи надзвичайно важливі завдання.
Нічні важкі бомбери типу «Вампір» – це не просто атаки на ворога. Це неймовірна координація та прояв хоробрості. Хлопці завдають ударів по противнику та водночас забезпечують життєво важливу підтримку побратимів на лівому березі Дніпра. Провізія, боєприпаси, медикаменти – усе це доставляється в найскладніших умовах.
Тримання оборони Херсонщини є критично важливим завданням, і наші герої роблять усе можливе, щоб ворог не зміг просунутися вперед. Їхня сміливість та відданість надає нам сили та віри в перемогу.
На окупованих частинах Донецької та Луганської областей критична проблема з питною водою. Люди набирають її з калюж, шукають різні способи отримати воду та записують звернення до Путіна, який вперше у серпні визнав відсутність води на Донбасі.
Річ у тому, що російські війська ще на початку вторгнення на ці території зруйнували систему водопостачання. А сам регіон є посушливим, тож водних ресурсів обмаль, як і варіантів постачання. Зараз окупаційна влада продовжує будівництво своєї альтернативи — водогону “Дон-Донбас”, який, ймовірно, не буде ефективним.
У відео розповідаємо, яка ситуація зараз з питною водою в окупації, як росіяни самі зруйнували водопостачання у регіоні, а також, що чекати людям у так званих ЛНР та ДНР під час опалювального сезону. Дивіться відео на Суспільне Новини.
18.08.2025. У Харкові та області сьогодні оголосили День жалоби за загиблими внаслідок російської атаки на житловий мікрорайон «Обрій». За попередніми даними, загинули семеро людей, серед яких двоє дітей, поранень дістали щонайменше 23. Сьогодні вночі росіяни завдали по мікрорайону подвійного удару. Близько 23 години вони вдарили ракетою «Іскандер» й поцілили в землю між будинками. А о п’ятій ранку запустили «Шахеди» — усі влучили по одному житловому будинку. Репортаж з місця події — дивіться.
Три людини загинуло, ще 30 людей дістали поранень. Такі наслідки російської атаки на Запоріжжя двома “Іскандерами”. Пошкоджено цех одного з підприємств, а також житлові будинки, магазини, аптеки, заклади харчування й зупинку громадського транспорту.
Чі могла у серпні 1991 року історія відвернути в бік від Незалежності?
У першому епізоді документального серіалу Суспільного «Колапс. Як українці зруйнували імперію зла» – про можливий сценарій силового розвитку ситуації у Києві у перший день ГКЧП: захоплення Верховної Ради військовим спецназом та масові арешти як лідерів опозиції, так і «суверен-комуністів». Як «день страху» виглядав з перспективи політиків, журналістів, українців у Києві, Вашингтоні та Москві.
Головні герої епізоду: Леонід Кравчук, Євген Марчук, Оксана Забужко, Юрій Щербак, Іван Заєць, Геннадій Бурбуліс, Євгеній Кисельов, Марта Дичок, Микола Вересень, Ярослав Кендзьор.
Миколі Медику 70 років. Ми зустрічаємося з ним в одній з лікарень в Чернігові. Саме сюди відразу після обміну зазвичай привозять звільнених з російської неволі військовополонених і цивільних бранців РФ. 4 липня 2025 року пан Микола повернувся в Україну після трьох років і трьох місяців утримання в російській в'язниці.
Після звільнення пройшло ще не так багато часу, проте чоловік вже готовий свідчити. Він вибачається, що після полону забуває слова і деякі епізоди ув'язнення. Проте цього майже не помітно. Він чітко розповідає як почалась окупація, як вели себе росіяни, як за ним приїхали додому, у який він більше так і не повернувся.
Три роки ув'язнення без жодних звинувачень. Три роки у російській в'язниці, де ФСБшники під час побиття не звертали уваги ні на поважний вік Миколи Медика, ні на його проблеми зі здоров'ям. Думки про самогубство, чітка проукраїнська позиція і лист від доньки, який допоміг вижити. Послухайте цю історію, від якої мурашки йдуть по тілу.
Іноземець, який приїхав захищати Україну ще в часи АТО/ООС та вирішив залишитися тут вже в статусі громадянина. Він пройшов бої за Маріуполь і російський полон, пережив смертний вирок та повернувся на службу. Він розповідає, як бачив справжнє обличчя російської пропаганди ще у Сирії, чому досі відчуває себе українським морпіхом, навіть служачи у Міжнародному легіоні при ГУР МО України, і що російське ставлення до полонених можна порівняти лише з найгіршими прикладами з історії. Ейден Аслін пояснює, чому вважає Україну своїм домом, навіщо повернувся на фронт та чому впевнений — агресор може програти, навіть маючи перевагу в силах.
Третя, з початку повномасштабного вторгнення, атака росіян на СумДУ:
1) 3 вересня 2024 був частково зруйнований один із корпусів університету
2) 13 квітня 2025 через влучання двох балістичних ракет зруйнований Конгрес-Центр та пошкоджені корпуси на Петропавлівській
3) ввечері 17 серпня 2025 по території університету росіяни вдарили ракетою, а вночі 18 серпня атакували заклад безпілотниками - пошкоджено ще шість корпусів навчального закладу.
Чому тисячі військових самовільно залишають підрозділи? Що змушує їх повертатися — провина, страх чи розпач? Як живуть ті, хто місяцями ховався “на гражданці”? Хто шукає СЗЧшників і що їм загрожує? Чому поранених визнають “придатними” — і як вони знову опиняються на передовій? Що відбувається з мотивацією, коли рідні просять залишити війну? Як командири реагують на втечі — і що кажуть побратими, коли ті повертаються? Чи справді армія не карає своїх — і чи всіх приймає назад? Ukrainian Witness про реальні історії втеч, повернень, сліз, поранень і нічних кошмарів. Як виглядає СЗЧ зсередини — і чому ця тема стає однією з головних на війні?
Фермери з рушницями та комбайни з РЕБами. Як херсонські аграрії працюють під атаками російських дронів.
Працювала медичною сестрою у відділенні нейрохірургії обласної лікарні, зараз служить медикинею у 34 Херсонському полку НГУ.
Тисячі жінок опинилися в сталінських концтаборах — за зв’язок з УПА чи «провину» бути дружиною або донькою «ворога народу». Їх чекали зґвалтування, холод, примусова праця й смерть дітей. Та попри все — вони виживали і зберігали свою гідність
679 днів у російському полоні пробув морський піхотинець, захисник острова Зміїний, що на Одещині, Владислав Задорін. За цей час хлопець схуд на 60 кілограмів, отримав черепно-мозкову травму та інвалідність через пошкодження пальців на ногах та хребта під час допитів росіян.
Другий епізод документального серіалу Суспільного «Колапс. Як українці зруйнували імперію зла» – побудований навколо конспірологічної теорії про те, що проголошення незалежності України є елементом сценарію спеціальних служб США.
Чи дають розсекречені документи КГБ та ЦРУ чітку відповідь щодо того, чи справді США прагнули розпаду СРСР? Чому саме 20 серпня 1991 року був днем «Д» для ГКЧП? Як саме в цей день депутати Верховної Ради вперше підіймали питання проголошення Незалежності України? Та що відбувалося в Москві в ніч з 19 на 20 серпня?
«Банкай» – етнічний чеченець, військовослужбовець 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» НГУ. Народився у Києві, згодом його сім’я повернулася у Чечню. Там, коли хлопцю було три роки, батьки «Банкая» загинули від російського удару. Тоді «Банкай» разом з тіткою повернувся в Україну. У 2022 році «Банкай» пішов добровольцем до війська. Згодом, через рік, перевівся на службу до «Азову». Займався роботою з особовим складом та відповідав за морально-психологічний стан військовослужбовців. Віднедавна боєць став речником бригади «Азов». У інтерв’ю Радіо Свобода «Банкай» розповів про своє дитинство, як був несвідомим до початку повномасштабного вторгнення, чому змінив погляди, пішов до війська та приєднався до «Азову». Також боєць розповів про ситуацію із мобілізацією в бригаді, втрату мотивації у бійців, як держава нині мала б змінити образ військового. До того ж, «Банкай» поділився деталями навчання та повернення небоєздатних бійців до служби у тилу, над чим нині працює із побратимами.
Погляд на війну через жінку. В український прокат вийшла стрічка "Куба & Аляска". Це документальний фільм режисера Єгора Трояновського, що розповідає історію двох українських військовослужбовиць із позивними Куба та Аляска.
Аеророзвідники 411 полку безпілотних авіаційних комплексів «Яструби» працюють по лінії фронту на Покровському напрямку.
Як ми змінилися за роки незалежності і як ще маємо змінитися, аби вижити? У циклі «5 розмов про Україну» Тетяна Трощинська говорить з гостями про основи нашої ідентичності, теми, що формують націю: історія, мова, культура, армія, суспільство.
Перша розмова циклу — про мову. Яке раніше було сформовано ставлення до української та українськомовних в Україні, ще за СРСР? Які зміни ставлення до мови пройшло за часи незалежності та особливо після початку повномасштабної війни? Яка наразі ситуація з українськомовним контентом?
Гості випуску:
Владлен Мараєв — кандидат історичних наук, автор і ведучий ютуб-каналу «Історія без міфів»@IstoriyaBezMifiv
Олексій Ерінчак — засновник мережі книгарень «Сенс»@sens_kyiv
Володимир Ращук — актор, офіцер батальйону «Свобода» Національної гвардії України
Як ми змінилися за роки незалежності і як ще маємо змінитися, аби вижити? У циклі «5 розмов про Україну» Тетяна Трощинська говорить з гостями про основи нашої ідентичності, теми, що формують націю: історія, мова, культура, армія, суспільство.
Як ми як суспільство змінилися з початком повномасштабного вторгнення? Як змінилось ставлення українського суспільства до корупції? Які риси нас як українців варто висміювати чи жартувати, а які — навпаки — ніколи? Посиленням обстрілів Росія намагається вичавити населення України з міст: наскільки це спрацьовує? І що нам як суспільству треба в собі плекати, розвивати, а чого позбуватися?
Гості випуску:
Елла Лібанова — директорка Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України
Данило Мокрик — журналіст, блогер @MokRec
Василь Байдак — стендап-комік, волонтер@byduck
Як ми змінилися за роки незалежності і як ще маємо змінитися, аби вижити? У циклі «5 розмов про Україну» Тетяна Трощинська говорить з гостями про основи нашої ідентичності, теми, що формують націю: історія, мова, культура, армія, суспільство.
Українська культура переживає ренесанс? Мюзикли, театр, виставки Алли Горської, музиканти збирають Палаци Спорту. Чи це ренесанс української культури чи ні? Наскільки важливі Тікток і Ютуб? Чому нашій молоді так зайшов пару років тому російський серіал «Слово пацана», а саундрек з нього очолював чарти? Що може приваблювати українських підлітків в такому контенті? Чи є треш-контент українською? Чи впливає на сприйняття українського мистецтва західний пієтет до російського »Толстоєвського»?
Гості випуску:
Олег Михайлюта (Фагот) — гурт «ТНМК»@tnmkmusic
Олександр Хоменко — засновник творчого обʼєднання «МУР», режисер та автор історичного мюзиклу «Ти [Романтика]»@myr_ukraine
Максим Девізоров, військовослужбовець, актор, засновник театру ветеранів