Для пересічного українця знання власної історії починається з періоду Русі. Більшість людей знають основні етапи цього періоду та імена найвідоміших князів – Володимира, Ярослава. Але що було до Русі? Адже протягом століть до виникнення руської держави на наших землях проживали різні народи і племена. Що ми про них знаємо: чи мали вони власну державу, власні традиції, ким були насправді пращури сучасних українців і чи існував, як стверджує російська пропаганда, якийсь триєдиний народ українців, росіян і білорусів? Відповіді на ці питання у новому епізоді «Реальної історії» з Акімом Галімовим «Що було до Русі».
Волонтери Загону Швидкого Реагування Херсонської обласної організації товариства Червоного Хреста України з моменту оголошення евакуації вивозять жителів мікрорайону Корабел. Евакуюють переважно маломобільних та літніх людей. Як все відбувається – дивіться у сюжеті Суспільного.
Сьогодні «Дронопаду» виповнюється рівно рік За цей час проєкт масштабувався — від десятків збиттів до вже понад трьох тисяч знищених російських БПЛА, серед яких тепер — і ударні дрони, зокрема «Шахеди». У нашому новому відео директор фонду «Повернись живим» Тарас Чмут та консультант фонду Тарас Тимочко розповідають, як за рік існування «Дронопад» вплинув на фронт, військо і профільну галузь? Чим він відрізняється від інших проєктів фонду, скільки коштів потребує, які має коефіцієнт ефективності та стратегічну мету? Як з’явився «Шахедопад»? І до чого тут «Ятаган»?
Пілот БпЛА 38-ї окремої бригади морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного з позивним «Вайт» на фронт пішов добровольцем у 2023 році. Воював на Херсонщині, зараз в Донецькій області на Покровському напрямку.
Мамо, я тебе чекаю. Пам’ятаєш, ти мені обіцяла котика?» — такі слова написала на плакаті 11-річна Юлія, чия мама вже шостий рік перебуває в російському полоні. Юля — одна з учасниць акції на підтримку цивільних жінок, яких росіяни незаконно утримують у неволі. На Майдані Незалежності в Києві зібралися небайдужі — жінки й чоловіки, які пережили російський полон.
Ще одна учасниця акції — Віра Бірюк. На початку повномасштабного вторгнення росіяни захопили село Бахмутівку в Луганській області, де мешкала Віра. Вони з мамою, яка була тяжкохвора, залишилися в окупації. У вересні 2023 року, після загибелі її брата-військового ЗСУ, Віру затримали просто вночі вдома.
«Дуже приємно бачити, коли ти технологічно на крок попереду ворога, а він про це ще не знає. Ти вже щось застосовуєш, а у нього немає протидії», – Серафим «Фалько» Гордієнко у новому випуску «Люди + дрони» Серафим Гордієнко пішов на війну з університетської лави, у 19 років в лютому 22-го. Воював на всіх напрямках фронту, окрім Курського. Свою реакцію на досвід війни «Фалько» зафіксував у книзі «Метаромантика. Кров, степ і вічність», яку разом із побратимом написав під обстрілами. Зараз йому 22. Він – командир розрахунку БпЛА у 14-му окремому полку Сил безпілотних систем. У новому випуску рубрики «Люди + дрони» «Фалько» розповідає, як змінюється парадигма застосування дронів та чому співавторами своїх текстів він вважає російські «Гради».
Олег Симороз – ветеран російсько-української війни та громадсько-політичний діяч. Під час боїв в Серебрянському лісі в Донецькій області наїхав на протитанкову міну й отримав важке поранення, внаслідок чого отримав парну ампутацію. Повернувшись до життя – пройшов складну реабілітацію і розповів про той шлях, яким пройшов, щоб адаптуватися до умов, які є нині в столиці, котра, за словами Симороза, не готова до того, щоб приймати ветеранів.
ГУР МО України здійснило масову евакуацію поранених українських захисників за допомогою гелікоптерів
Рятувальні команди на чотирьох гелікоптерах забрали важкопоранених бійців Головного управління розвідки. Допомогу надавали прямо під час польоту.
Медики та пілоти швидко евакуювали поранених. Серед них були і ті, які не могли рухатись.
У 2023 році студенти Київської школи економіки започаткували збір у межах кампанії Donate to Evacuate. Кошти на гелікоптери збирали люди - студенти, викладачі, бізнес, небайдужі українці. Це історія про те, як одні рятують інших.
Один із гелікоптерів був повністю профінансований Фундацією Олени Зеленської.
Санітарна авіація ГУР України щодня рятує життя військових і цивільних під час таких операцій.
1 березня до ГУР надійшов запит від СБУ: потрібно терміново доправити дівчинку з Запоріжжя до Києва - її стан критично погіршився. Медики і пілоти підняли гелікоптер і вже за кілька годин дитина була в лікарні.
З початку бойової роботи санітарної авіації ГУР МО України було врятовано понад 600 життів воїнів Сил безпеки та оборони України.
Тарас Бережанський – оперний співак. Народився у Павлограді, навчався і живе у Києві, працює – у Львові. Він соліст Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької. У березні 2023 року підписав контракт. Тож нині Тарас Бережанський проходить службу у Добровольчому формуванні територіальної громади міста Києва «Мрія». Він один з тих, хто захищає столицю від ворожих шахедів, прикриває важливі інфраструктурні об’єкти. Паралельно Тарас Бережанський має змогу час від часу виступати на сцені. Більш детально про оперні партії і нічне полювання на шехедів – в інтерв'ю Тараса Бережанського Укрінформу.
19 людей поранено внаслідок російського обстрілу поблизу автовокзалу у Запоріжжі. У потерпілих – множинні мінно-вибухові травми, стан оцінюють як середньої тяжкості. Одну людину рятувальники деблокували з-під завалів.
Герой інтерв’ю на каналі "Крапівний" – Андрій Зелінський – військовий капелан, автор книги «Анатомія воїна. Дух. Шлях. Сила», офіцер ЗСУ та фахівець з лідерства. У розмові йдеться про те, що означає бути воїном у широкому сенсі – не лише у військовій формі, а як внутрішній стан і спосіб мислення. Обговорюємо, як зберігати цілісність у часи війни, підтримувати власну суб’єктність, долати колективні та особисті травми, чому людяність є не менш важливою за силу, і як особисті дії кожного впливають на майбутнє країни.
Джеймс Вотергаус — кореспондент ВВС родом із Лондона. Він приїхав до України незадовго до повномасштабного вторгнення — і лишився на три з половиною роки. Нещодавно Джеймс повернувся до Лондона, щоб працювати європейським кореспондентом. Ми зустрілись і поговорили про його життя і роботу в Україні, що іноземця найбільше вразило в українцях та культурі, наскільки він сам українізувався та чи достатньо, на його думку, за кордоном говорять про війну.
Я зрозумів, що почав звикати до війни. Врешті включився якийсь просто ігнор на ті прильоти і на то все. Ти просто живеш. Мене часто запитують: як ти там живеш? Та отак і живу, працюю. Роблю, що потрібно, і намагаюся не думати ні про що.
На початку повномасштабної війни мені теж було дуже важко. Були тривоги, депресії. Потім почав адаптовуватися до часів воєнного стану. Найважче, звісно, було в окупації. А зараз дні в Херсоні стали звичайною буденністю.
І мене це дещо насторожує, бо коли війна закінчиться, а вона закінчиться, то знаю по собі, що я не буду такий, як був до війни. Моя психіка не буде така, як була до війни.
Родини військовополонених і цивільних заручників місяцями, а то й роками, не отримують жодної інформації про долю своїх рідних, яких утримує Росія. Іноді єдина можливість дізнатися бодай щось про рідних — це розповіді тих, кого вже звільнили з полону. Так, під час одного з травневих обмінів саме від обміняних полонених мати зниклого безвісти хлопця почула: її син живий.
Росія приховує місцеперебування та навіть сам факт утримання цивільних, бо це — пряме порушення міжнародного права і Женевських конвенцій. Обміни ж переважно стосуються лише військових, а цивільних тримають у повній ізоляції — як у Росії, так і на тимчасово окупованих територіях. Вони стають "невидимими" для світу, без жодного офіційного статусу й захисту, зазначає директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров.
Вулиці, де ще вчора було життя, сьогодні перетворилися на руїни. Дрони та КАБи рвуть будинки, ринки, кав’ярні. Місто у вогневому мішку: ворог б’є з кількох напрямків, розвідка боєм і точні удари знищують квартал за кварталом. Ворота на Краматорськ під загрозою, далі Слов’янськ і Святогірськ? В сусідній Костянтинівці майже немає мешканців, але ті, хто лишився, живуть без води, газу, світла. Під час зйомки пролітають снаряди — чи безпечне тут бодай одне місце? Чи є шанс на контрнаступ, коли оточення наближається з кожним днем. Репортаж Ukrainian Witness із Костянтинівки про те, як місто гине на очах, і ставить запитання, на які ще немає відповіді.
Олександр Кірієнко долучився до українського війська ще у 2014 році. Повномасштабне вторгнення зустрів на позиціях під Маріуполем, де разом із побратимами з 36 окремої бригади морської піхоти тримав оборону міста.
Вранці 13 серпня, близько шостої години, російська армія атакувала з артилерії селище Чорнобаївку у передмісті Херсона. Внаслідок обстрілу одна людина загинула.
Білорус Ніколай Журавльов підписав контракт з російською армією в лютому цього року. Бо, як сам каже, він «патріот Росії та Білорусі», а ще хотів заробити грошей. Через 18 днів після підписання контракту Ніколай потрапив на Куп’янський напрямок, а ще через місяць — у полон. Тепер Ніколай хоче додому і щоб наступив мир.
Як наступить мир, питає його журналістка у таборі для військовополонених, якщо такі, як він, підписують у 2025 році контракт, аби за гроші йти убивати українців.
«Значить, миру не буде», — підсумовує Ніколай.
Зараз в таборах для військовополонених на території України сидить більше як сто громадян з 32-х іноземних країн, не включаючи Росію. Найбільше — з Центральної Азії, зокрема Узбекистану та Таджикистану. Популярне найманство і в непальців, білорусів, шріланкійців та єменців. Чи хочуть їхні країни повернути своїх громадян назад, та як живуть полонені в українських таборах — у репортажі Каріни Бугайченко та Тараса Федоренка.
У новому випуску CHAPLINSKY VLOG поспілкуємось з Тарасом Іщиком — військовослужбовцем та бренд-дизайнером Збройних Сил України. Говоримо про те, як створюється візуальна ідентичність армії, чому військова естетика важлива для формування поваги та елітного статусу війська, та яким має бути сучасне військове меморіальне мистецтво.
Як виглядає робота бренд-художника у ЗСУ
Співпраця з Валерієм Залужним та редизайн символіки армії
Чому уніформа, символи та ритуали формують імідж війська
Українська військова естетика від козаків до сьогодення
Помилки сучасної меморіалізації та як їх виправити
Приклади Львова та Києва: що працює, а що ні
Рекомендації для державної політики у військовій пам’яті
Харків’янин, який працював із топовими світовими модними брендами. Нині він хартієць на позивний «Маорі». Ми поговорили з ним про враження від курсу БЗВП та нашого бригадного вишколу, цивільну кар’єру та австралійське походження. У матеріалі використані відеоматеріали Rugby World Cup.
В Україну повернули 84 людини з російського полону. Серед тих, кого повернули є і військові, і цивільні. Дехто зі звільнених був у полоні росіян з 2014, 2016 років.
«У нас спекотно, мокро й мало кисню»: як працює стабпункт на Харківщині, Вовчанський напрямок.
Для пересічного українця знання власної історії починається з періоду Русі. Більшість людей знають основні етапи цього періоду та імена найвідоміших князів – Володимира, Ярослава. Але що було до Русі? Адже протягом століть до виникнення руської держави на наших землях проживали різні народи і племена. Що ми про них знаємо: чи мали вони власну державу, власні традиції, ким були насправді пращури сучасних українців і чи існував, як стверджує російська пропаганда, якийсь триєдиний народ українців, росіян і білорусів? Відповіді на ці питання у новому епізоді «Реальної історії» з Акімом Галімовим «Що було до Русі».
Волонтери Загону Швидкого Реагування Херсонської обласної організації товариства Червоного Хреста України з моменту оголошення евакуації вивозять жителів мікрорайону Корабел. Евакуюють переважно маломобільних та літніх людей. Як все відбувається – дивіться у сюжеті Суспільного.
Сьогодні «Дронопаду» виповнюється рівно рік За цей час проєкт масштабувався — від десятків збиттів до вже понад трьох тисяч знищених російських БПЛА, серед яких тепер — і ударні дрони, зокрема «Шахеди». У нашому новому відео директор фонду «Повернись живим» Тарас Чмут та консультант фонду Тарас Тимочко розповідають, як за рік існування «Дронопад» вплинув на фронт, військо і профільну галузь? Чим він відрізняється від інших проєктів фонду, скільки коштів потребує, які має коефіцієнт ефективності та стратегічну мету? Як з’явився «Шахедопад»? І до чого тут «Ятаган»?
Пілот БпЛА 38-ї окремої бригади морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного з позивним «Вайт» на фронт пішов добровольцем у 2023 році. Воював на Херсонщині, зараз в Донецькій області на Покровському напрямку.
Мамо, я тебе чекаю. Пам’ятаєш, ти мені обіцяла котика?» — такі слова написала на плакаті 11-річна Юлія, чия мама вже шостий рік перебуває в російському полоні. Юля — одна з учасниць акції на підтримку цивільних жінок, яких росіяни незаконно утримують у неволі. На Майдані Незалежності в Києві зібралися небайдужі — жінки й чоловіки, які пережили російський полон.
Ще одна учасниця акції — Віра Бірюк. На початку повномасштабного вторгнення росіяни захопили село Бахмутівку в Луганській області, де мешкала Віра. Вони з мамою, яка була тяжкохвора, залишилися в окупації. У вересні 2023 року, після загибелі її брата-військового ЗСУ, Віру затримали просто вночі вдома.
150 днів в оточенні серед росіян .
«Дуже приємно бачити, коли ти технологічно на крок попереду ворога, а він про це ще не знає. Ти вже щось застосовуєш, а у нього немає протидії», – Серафим «Фалько» Гордієнко у новому випуску «Люди + дрони» Серафим Гордієнко пішов на війну з університетської лави, у 19 років в лютому 22-го. Воював на всіх напрямках фронту, окрім Курського. Свою реакцію на досвід війни «Фалько» зафіксував у книзі «Метаромантика. Кров, степ і вічність», яку разом із побратимом написав під обстрілами. Зараз йому 22. Він – командир розрахунку БпЛА у 14-му окремому полку Сил безпілотних систем. У новому випуску рубрики «Люди + дрони» «Фалько» розповідає, як змінюється парадигма застосування дронів та чому співавторами своїх текстів він вважає російські «Гради».
Олег Симороз – ветеран російсько-української війни та громадсько-політичний діяч. Під час боїв в Серебрянському лісі в Донецькій області наїхав на протитанкову міну й отримав важке поранення, внаслідок чого отримав парну ампутацію. Повернувшись до життя – пройшов складну реабілітацію і розповів про той шлях, яким пройшов, щоб адаптуватися до умов, які є нині в столиці, котра, за словами Симороза, не готова до того, щоб приймати ветеранів.
Харківщина. Липці. Будні піхоти.
ГУР МО України здійснило масову евакуацію поранених українських захисників за допомогою гелікоптерів
Рятувальні команди на чотирьох гелікоптерах забрали важкопоранених бійців Головного управління розвідки. Допомогу надавали прямо під час польоту.
Медики та пілоти швидко евакуювали поранених. Серед них були і ті, які не могли рухатись.
У 2023 році студенти Київської школи економіки започаткували збір у межах кампанії Donate to Evacuate. Кошти на гелікоптери збирали люди - студенти, викладачі, бізнес, небайдужі українці. Це історія про те, як одні рятують інших.
Один із гелікоптерів був повністю профінансований Фундацією Олени Зеленської.
Санітарна авіація ГУР України щодня рятує життя військових і цивільних під час таких операцій.
1 березня до ГУР надійшов запит від СБУ: потрібно терміново доправити дівчинку з Запоріжжя до Києва - її стан критично погіршився. Медики і пілоти підняли гелікоптер і вже за кілька годин дитина була в лікарні.
З початку бойової роботи санітарної авіації ГУР МО України було врятовано понад 600 життів воїнів Сил безпеки та оборони України.
Тарас Бережанський – оперний співак. Народився у Павлограді, навчався і живе у Києві, працює – у Львові. Він соліст Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької. У березні 2023 року підписав контракт. Тож нині Тарас Бережанський проходить службу у Добровольчому формуванні територіальної громади міста Києва «Мрія». Він один з тих, хто захищає столицю від ворожих шахедів, прикриває важливі інфраструктурні об’єкти. Паралельно Тарас Бережанський має змогу час від часу виступати на сцені. Більш детально про оперні партії і нічне полювання на шехедів – в інтерв'ю Тараса Бережанського Укрінформу.
19 людей поранено внаслідок російського обстрілу поблизу автовокзалу у Запоріжжі. У потерпілих – множинні мінно-вибухові травми, стан оцінюють як середньої тяжкості. Одну людину рятувальники деблокували з-під завалів.
Герой інтерв’ю на каналі "Крапівний" – Андрій Зелінський – військовий капелан, автор книги «Анатомія воїна. Дух. Шлях. Сила», офіцер ЗСУ та фахівець з лідерства. У розмові йдеться про те, що означає бути воїном у широкому сенсі – не лише у військовій формі, а як внутрішній стан і спосіб мислення. Обговорюємо, як зберігати цілісність у часи війни, підтримувати власну суб’єктність, долати колективні та особисті травми, чому людяність є не менш важливою за силу, і як особисті дії кожного впливають на майбутнє країни.
Джеймс Вотергаус — кореспондент ВВС родом із Лондона. Він приїхав до України незадовго до повномасштабного вторгнення — і лишився на три з половиною роки. Нещодавно Джеймс повернувся до Лондона, щоб працювати європейським кореспондентом. Ми зустрілись і поговорили про його життя і роботу в Україні, що іноземця найбільше вразило в українцях та культурі, наскільки він сам українізувався та чи достатньо, на його думку, за кордоном говорять про війну.
Історія української журналістки Вікторії Рощиної, яка загинула у російському полоні.
Як змінилося місто Херсон і як живуть ті, хто залишився попри все. Розмова з отцем Ігнатієм Москалюком.
Я зрозумів, що почав звикати до війни. Врешті включився якийсь просто ігнор на ті прильоти і на то все. Ти просто живеш. Мене часто запитують: як ти там живеш? Та отак і живу, працюю. Роблю, що потрібно, і намагаюся не думати ні про що.
На початку повномасштабної війни мені теж було дуже важко. Були тривоги, депресії. Потім почав адаптовуватися до часів воєнного стану. Найважче, звісно, було в окупації. А зараз дні в Херсоні стали звичайною буденністю.
І мене це дещо насторожує, бо коли війна закінчиться, а вона закінчиться, то знаю по собі, що я не буду такий, як був до війни. Моя психіка не буде така, як була до війни.
Родини військовополонених і цивільних заручників місяцями, а то й роками, не отримують жодної інформації про долю своїх рідних, яких утримує Росія. Іноді єдина можливість дізнатися бодай щось про рідних — це розповіді тих, кого вже звільнили з полону. Так, під час одного з травневих обмінів саме від обміняних полонених мати зниклого безвісти хлопця почула: її син живий.
Росія приховує місцеперебування та навіть сам факт утримання цивільних, бо це — пряме порушення міжнародного права і Женевських конвенцій. Обміни ж переважно стосуються лише військових, а цивільних тримають у повній ізоляції — як у Росії, так і на тимчасово окупованих територіях. Вони стають "невидимими" для світу, без жодного офіційного статусу й захисту, зазначає директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров.
Вулиці, де ще вчора було життя, сьогодні перетворилися на руїни. Дрони та КАБи рвуть будинки, ринки, кав’ярні. Місто у вогневому мішку: ворог б’є з кількох напрямків, розвідка боєм і точні удари знищують квартал за кварталом. Ворота на Краматорськ під загрозою, далі Слов’янськ і Святогірськ? В сусідній Костянтинівці майже немає мешканців, але ті, хто лишився, живуть без води, газу, світла. Під час зйомки пролітають снаряди — чи безпечне тут бодай одне місце? Чи є шанс на контрнаступ, коли оточення наближається з кожним днем. Репортаж Ukrainian Witness із Костянтинівки про те, як місто гине на очах, і ставить запитання, на які ще немає відповіді.
Харківщина. Як розміновують та повертають до життя сільськогосподарські угіддя.
Про зухвалі та унікальні спецоперації Служби, полювання на топових "щурів" та про вірного друга.
А також про те, ким ми маємо стати, щоб перемогти ворога - генерал - лейтенант Василь Малюк розповів в ексклюзивному інтерв'ю Юлії Галушці.
Олександр Кірієнко долучився до українського війська ще у 2014 році. Повномасштабне вторгнення зустрів на позиціях під Маріуполем, де разом із побратимами з 36 окремої бригади морської піхоти тримав оборону міста.
Вранці 13 серпня, близько шостої години, російська армія атакувала з артилерії селище Чорнобаївку у передмісті Херсона. Внаслідок обстрілу одна людина загинула.
Білорус Ніколай Журавльов підписав контракт з російською армією в лютому цього року. Бо, як сам каже, він «патріот Росії та Білорусі», а ще хотів заробити грошей. Через 18 днів після підписання контракту Ніколай потрапив на Куп’янський напрямок, а ще через місяць — у полон. Тепер Ніколай хоче додому і щоб наступив мир.
Як наступить мир, питає його журналістка у таборі для військовополонених, якщо такі, як він, підписують у 2025 році контракт, аби за гроші йти убивати українців.
«Значить, миру не буде», — підсумовує Ніколай.
Зараз в таборах для військовополонених на території України сидить більше як сто громадян з 32-х іноземних країн, не включаючи Росію. Найбільше — з Центральної Азії, зокрема Узбекистану та Таджикистану. Популярне найманство і в непальців, білорусів, шріланкійців та єменців. Чи хочуть їхні країни повернути своїх громадян назад, та як живуть полонені в українських таборах — у репортажі Каріни Бугайченко та Тараса Федоренка.
У новому випуску CHAPLINSKY VLOG поспілкуємось з Тарасом Іщиком — військовослужбовцем та бренд-дизайнером Збройних Сил України. Говоримо про те, як створюється візуальна ідентичність армії, чому військова естетика важлива для формування поваги та елітного статусу війська, та яким має бути сучасне військове меморіальне мистецтво.
Як виглядає робота бренд-художника у ЗСУ
Співпраця з Валерієм Залужним та редизайн символіки армії
Чому уніформа, символи та ритуали формують імідж війська
Українська військова естетика від козаків до сьогодення
Помилки сучасної меморіалізації та як їх виправити
Приклади Львова та Києва: що працює, а що ні
Рекомендації для державної політики у військовій пам’яті
Харків’янин, який працював із топовими світовими модними брендами. Нині він хартієць на позивний «Маорі». Ми поговорили з ним про враження від курсу БЗВП та нашого бригадного вишколу, цивільну кар’єру та австралійське походження. У матеріалі використані відеоматеріали Rugby World Cup.
В Україну повернули 84 людини з російського полону. Серед тих, кого повернули є і військові, і цивільні. Дехто зі звільнених був у полоні росіян з 2014, 2016 років.