Окупована спадщина: врятувати від забуття, вберегти для нащадків.
Цього року Всесвітній День Вишиванки (15 травня) присвячуємо окупованій росією українській культурній спадщині.
Масштаби руйнувань культурних цінностей вражають: ворогом знищено понад 2000 об’єктів культурної спадщини та близько 200 мільйонів книг, окуповано близько 100 музеїв, викрадено та вивезено до росії майже 2 мільйони скарбів. Росіяни викрадають та перейменовують своїми наші культурні надбання.
План ворога полягає в тому, щоб максимально знищити наші культурні коди, адже
саме культурна спадщина є доказом ідентичності певної території - хто жив, якою мовою спілкувався, яких традицій
Цьогоріч, ми засновники свята, присвятили його окупованій спадщині.
Гасло – врятувати від забуття, вберегти для нащадків.
Це не пафосні слова, а план дій.
Він був вже неодноразово втілений українцями і ось про це кілька історій:
1. Післявоєнна радянська окупація Львівщини. Люди мають безліч вишиванок в жовто-блакитних кольорах, з тризубами, зі сваргами. Усвідомлюючи вже тоді, що м_ска_ота буде знищувати все і всіх, бо українське, вирішують зберегти для нащадків найцінніше. І закопують в землю такі вишиванки. Лише в 90-х роках діти-внуки відкопують, передають в музеї, відшивають нові зразки.
2. Часи АТО та широкомасштабного вторгнення, українці покидають окуповані території через фільтраційні блокпости кац_п_в. Розуміючи загрозу увʼязнення чи смерті старанно і хитро ховають у валізах чи на собі вишиванки, аби вивезти найдорожче з окупації. І багатьом це вдається.
3. Харківщина, жовтень 2022 року. Звільнена земля. Прикордонне село Хатнє займає одна з рот нашого 92 батальйону 107 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ. р_с_ня починає регулярні обстріли і руйнує місцеву школу. Згодом мій побратим Давід Стрільчук оглядаючи руїни, знаходить вишиванки та рушники, які були шкільному музеї та передає Леся Воронюк у Музей Української Вишиванки
Але сьогодні ми говоримо не лише про вишиванки, а про все культурне надбання, яке залишилось в окупації. Що ми можемо зробити, аби не втратити культурне надбання зважаючи на постійну загрозу з боку окупантів?
1. Ретельно оцінювати загрозу і планувати евакуацію, коли це ще можливо. На жаль Міністерство культури та стратегічних комунікацій лише на четвертий рік війни почало про це щось говорити.
2. Оскільки я військовий, вбачаю необхідність створення відповідних підрозділів для пошуку та збереження культурної спадщини в зоні бойових дій, в окупації і т.д. В історії є успішні прецеденти. Принаймні наразі ці функції можуть виконувати військовослужбовці, яким це цікаво, або мають відповідні знання чи фах.
3. Загалом весь державний апарат, військові, спецслужби, суспільство мають працювати на збереження нашої культури та ідентичності. Бо ворог розуміє, що всіх фізично не знищить, а знищити чи присвоїти культуру це він вміє.
4. Тому збирайте подібні історії, культурні артефакти, українську спадщину, бережіть і примножуйте, виховуйте дітей, говоріть українською, читайте українською.https://www.facebook.com/alextkachukk
Вони — символ української ідентичності, яку не здолати. Це відео — про вишиванки з тимчасово окупованих українських земель. Про візерунки, що зберігають пам’ять і силу рідної землі, попри тимчасову окупацію. Бо культура — це наша зброя .
У День вишиванки військовослужбовці 34-ї окремої бригади берегової оборони 30-го Корпусу морської піхоти ВМС ЗСУ та 34-го Херсонського полку НГУ показали свої святкові бойові сорочки, які від уставних відрізняються вишитими традиційними орнаментами.
Три людини травмовані внаслідок російської атаки дронами по Одеській області в ніч проти 16 травня. Про це повідомив голова Одеської ОВА Олег Кіпер. За його словами, руйнувань зазнали приватні будинки, гараж з трьома авто та господарчі споруди. На місці спалахнули пожежі. Наслідки удару бачили кореспонденти Суспільного.
.Не маєте вишитої сорочки? Вагаєтесь у виборі? Але ваш родовід підкаже! Які сорочки вишивали українці? Чому так цінно берегти традицію? Чи знали ви, що українці мають понад 300 швів і одна сорочка може бути вишита кількома десятками різних швів і у різних технологіях? 15 травня Всесвітній день вишиванки. Вперше його почали відзначати у 2006 році і – це була ініціатива Чернівецького національного університету імені Федьковича. Щороку кожен третій четвер травня українці одягають народний одяг. Про особливості української вишивки у різних етнокультурних регіонах Волині, Буковині, Поділлі, Галичині, Гуцульщині, Покутті, Наддніпрянщині, Правобережжі. Про технологію і шви, кольористику. А також, чому у людей немає розуміння культури народного строю, а є тяглість до «кічу»? Про це розмова Радіо Свобода з майстром народного мистецтва з вишивки, колекціонером, етнологом Юрієм Мельничуком.
Українські дрони NEMESIS виводять війну на новий рівень! Операції глибоко в тилу ворога, дистанційне мінування та враження цілей без прямої видимості. У новому репортажі Ukrainian Witness показали роботу бойового екіпажу, який керує ударними БПЛА за допомогою супутникового зв’язку. Дрони “Немезіс” не потребують щогл, не втрачають сигналу за рельєфом і здатні працювати на десятки кілометрів від старту. Основна зброя — протитранспортні міни, які скидаються на шляхи просування техніки РФ. Оператори готують кожен політ із точністю до метра, враховуючи погоду, рельєф і ризик ППО. Навіть втрата дрона іноді перетворюється на “пастку” для ворога — через функцію самозаміювання. Про це і не тільки дивіться в матеріалі Марго Потапової і Віталія Вірченка.
Від першої великої відпустки після контрнаступу — до третього напрямку бойових дій: Оріхів, Покровськ, Курщина. Поговорили з медикинею 47-ї бригади про те, як змінилось її сприйняття служби, чому вона саджає квіти на передовій та чи вірять військові у «договорнячок»?
Близько року тому Мілітарний зібрав кошти на купівлю аеростата для одного з підрозділів ССО. Аеростат допоміг підрозділу облаштувати ретрансляцію зв'язку та допоміг компанії Aerobavovna збільшити використання засобів у підрозділах СОУ. Як і з чим зараз працює компанія – дивіться у нашому відео!
Сумщина: співробітники ДСНС деблокували тіла пасажирів рейсового автобуса, по якому ворог наніс удар Сьогодні вранці 17 травня, ворог наніс удар по рейсовому автобусу на території Білопільської громади. Рятувальники негайно прибули на місце події. Також додатково залучалися сили аварійно-рятувальної частини з обласного центру. Фахівці ДСНС за допомогою спеціальних інструментів деблокували тіла загиблих з понівеченого транспортного засобу. За попередньою інформацією, внаслідок події загинуло 9 людей, ще 7 – травмовано.
Близько 6-ї ранку російська армія ударила по рейсовому автобусу, поблизу Білопілля на Сумщині. Дев'ятеро загиблих людей, ще семеро поранені, повідомив у Фейсбук начальник ОВА Олег Григоров. За словами голови Білопільської громади Юрія Зарка, цей автобус віз і тих людей, які хотіли евакуюватись з міста.
Батько чотирьох дітей волонтер Антон Кушнір загинув 16 травня 2022 року, коли вивозив людей із окупованої Херсонщини – у нього поцілив російський снайпер. Через три місяці його дружина Людмила отримала з його поштової скриньки відкладеного листа для неї із підсумками життя.
«Оборона Маріуполя — це в цілому про жертовність і героїзм. Це про те, коли вищий офіцерський склад бере до рук гранатомет, і йде ловити танки. І через три роки є враження, що настільки було важко, що це просто приснилося, це просто жахливий сон. Але кожен раз сувора реальність нагадує, що ні, це було насправді», — розповідає оборонець Маріуполя «Репортер».
20 травня минає три роки відтоді, як росія повністю окупувала Маріуполь. Маріупольський гарнізон героїчно бився 86 днів, відтягуючи на себе чималі сили противника з інших ділянок фронту. Навіть перебуваючи у оточенні на Азовсталі, захисники міста ще давали бій росіянам, аж до наказу вийти у полон задля збереження життів.
Ми поговорили про оборону Маріуполя з двома бійцями «Азову» — «Репортером», який на момент 2022 року був командиром мінометного розрахунку. І «Ярилом», на той момент — розвідником. Вони пройшли усю маріупольську кампанію, російський полон, і зараз продовжують нести службу у «Азові». Як через три роки вони озираються на ті вже історичні події — дивіться у відео.
21-річний американець Майкл Глосс, син високопосадовиці ЦРУ, загинув 4 квітня 2024 року, воюючи за Росію в Україні. Його історія — трагічний приклад того, як російська пропаганда та спецслужби маніпулюють вразливою молоддю, штовхаючи її на шлях самознищення.
У цьому відео ми розкриваємо:
Як Майкл, вихований в елітній американській сім’ї, став жертвою російських наративів.
Роль соцмереж і конспірологічного контенту в його ідеологічній трансформації.
Механізми вербування російськими спецслужбами: від обіцянок громадянства до психологічного тиску.
Трагічні наслідки для Майкла, його сім’ї та суспільства.
Дізнайтесь, як Росія використовує інформаційні війни для залучення іноземців, і чому історія Майкла — це попередження для всіх нас.
Як російські ліберали критикують путіна, заперечують вину росіян у війні та задурюють голову українцям та іноземцям. Говоримо з Танею Микитенко, українською журналісткою, блогеркою, телеведучою. Авторкою YouTube-каналів Ragulivna, Харошиє рагулі та онлайн-проєкту Читанка (@mychytanka)
Жителька Бучі Катерина Сторожук придбала «Капсулу життя», в якій ночує, щоб вберегтись під час повітряних тривог. Переконує: такі конструкції хоч і навряд чи вбережуть від прямого влучання ракети, утім дозволять захиститись від уламків. Щоправда, інженери-конструктори мають іншу думку: найефективніша гарантія безпеки під час ударів ракетами і дронами – підземне укриття.
Командир екіпажу БпЛА Роман Сініцин — герой нового інтерв'ю на Армія TV. Він пройшов шлях від громадського активізму і волонтерства до бойового підрозділу. Роман розповідає про роботу з різними дронами, що варто змінити в армії в часи війни, як цивільні «мавіки» стали військовими дронами та чому результат важливіший за формальності.
Що найбільше здивувало в армії? Як отримав повістку у Viber? Навіщо потрібен експорт зброї? Про все це та більше дивіться у новому інтерв'ю на Армія TV.
18 травня 1944 року радянський режим розпочав операцію, яку кримські татари назавжди запам’ятали як день втрати Батьківщини. А світ згодом назвав це "геноцидом". У цей день з Криму почали депортувати цілі родини — жінок, дітей, старих. Всього за кілька днів НКВДисти вивезли майже 200 тисяч людей. Серед них — семирічний Фаік Фізієв. У 1944 році йому було лише 7, коли він з мамою і братом опинився у товарному вагоні, який віз їх у невідомість. А ще — в землянці на Уралі, де вони жили без їжі, без одягу, без надії. Сьогодні він говорить про це публічно. Бо забути — означає допустити, щоб таке сталося знову.
«Я впевнено кажу, те, що сьогодні відбувається в Криму це класичні політичні репресії, це та ж депортація, але в інших гібридних методах», говорить Муміне Салієва, кримськотатарська правозахисниця та активістка, засновниця проєкту «Кримське дитинство», який допомагає дітям, позбавленим батьків внаслідок репресій Росії у Криму. У жовтні 2017 року ФСБ арештувала її чловіка Сейрана Салієва та ще п'ятьох його співвітчизників. Їх звинуватили у тероризмі, але самі ув'язнені це категорично відкидали. Багато юристів і громадських активістів називали цю справу політичною, а суд так і не надав жодних переконливих доказів їх провини. Сейрана Салієва, російська влада засудила до 15 років ув'язнення. У суді Сейран Салієв сказав, що кримськотатарський народ із цією реальністю не погодився і не зламається, «нас можна вбити, але неможливо зламати». Муміне живе в Бахчисараї, виховує чотирьох дітей, займається правозахисною діяльністю. Це історія сім”ї Салієвих, яка у 2014 році вирішила залишитися в Криму і боротися за права свого народу в анексованому Криму.
Військовослужбовець на псевдо "Агат" з дитинства мріяв стати військовослужбовцем, а саме артилеристом, як батько. Його розповідь про війну, вихід з оточення та як все змінилось за час повномасштабного вторгнення.
У новому випуску подкасту СБС ми поговорили із Сергієм Чирковим – у цивільному житті стендап-коміком та сценаристом «Телебачення Торонто», а нині військовослужбовцем секції аналітики та планування 412-го полку Nemesis СБС.
Чому вирішив, що «бути кориснішим на цивільному» — не його шлях?
Чому жарти про «рускіх ванєк» ріжуть вухо військовослужбовцям?
Ввечері 18 травня російські військові обстріляли вулиці Дніпровського та Центрального районів міста. У власному будинку загинула 75- річна жінка. Пошкоджені приватні будинки і багатоповерхівка
Окупована спадщина: врятувати від забуття, вберегти для нащадків.
Цього року Всесвітній День Вишиванки (15 травня) присвячуємо окупованій росією українській культурній спадщині.
Масштаби руйнувань культурних цінностей вражають: ворогом знищено понад 2000 об’єктів культурної спадщини та близько 200 мільйонів книг, окуповано близько 100 музеїв, викрадено та вивезено до росії майже 2 мільйони скарбів. Росіяни викрадають та перейменовують своїми наші культурні надбання.
План ворога полягає в тому, щоб максимально знищити наші культурні коди, адже
саме культурна спадщина є доказом ідентичності певної території - хто жив, якою мовою спілкувався, яких традицій
Олександр Ткачук
1 год ·
Сьогодні Всесвітній день вишиванки!
ВАЖЛИВИЙ ТЕКСТ, ПОЧИТАЙТЕ.
Цьогоріч, ми засновники свята, присвятили його окупованій спадщині.
Гасло – врятувати від забуття, вберегти для нащадків.
Це не пафосні слова, а план дій.
Він був вже неодноразово втілений українцями і ось про це кілька історій:
1. Післявоєнна радянська окупація Львівщини. Люди мають безліч вишиванок в жовто-блакитних кольорах, з тризубами, зі сваргами. Усвідомлюючи вже тоді, що м_ска_ота буде знищувати все і всіх, бо українське, вирішують зберегти для нащадків найцінніше. І закопують в землю такі вишиванки. Лише в 90-х роках діти-внуки відкопують, передають в музеї, відшивають нові зразки.
2. Часи АТО та широкомасштабного вторгнення, українці покидають окуповані території через фільтраційні блокпости кац_п_в. Розуміючи загрозу увʼязнення чи смерті старанно і хитро ховають у валізах чи на собі вишиванки, аби вивезти найдорожче з окупації. І багатьом це вдається.
3. Харківщина, жовтень 2022 року. Звільнена земля. Прикордонне село Хатнє займає одна з рот нашого 92 батальйону 107 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ. р_с_ня починає регулярні обстріли і руйнує місцеву школу. Згодом мій побратим Давід Стрільчук оглядаючи руїни, знаходить вишиванки та рушники, які були шкільному музеї та передає Леся Воронюк у Музей Української Вишиванки
Але сьогодні ми говоримо не лише про вишиванки, а про все культурне надбання, яке залишилось в окупації. Що ми можемо зробити, аби не втратити культурне надбання зважаючи на постійну загрозу з боку окупантів?
1. Ретельно оцінювати загрозу і планувати евакуацію, коли це ще можливо. На жаль Міністерство культури та стратегічних комунікацій лише на четвертий рік війни почало про це щось говорити.
2. Оскільки я військовий, вбачаю необхідність створення відповідних підрозділів для пошуку та збереження культурної спадщини в зоні бойових дій, в окупації і т.д. В історії є успішні прецеденти. Принаймні наразі ці функції можуть виконувати військовослужбовці, яким це цікаво, або мають відповідні знання чи фах.
3. Загалом весь державний апарат, військові, спецслужби, суспільство мають працювати на збереження нашої культури та ідентичності. Бо ворог розуміє, що всіх фізично не знищить, а знищити чи присвоїти культуру це він вміє.
4. Тому збирайте подібні історії, культурні артефакти, українську спадщину, бережіть і примножуйте, виховуйте дітей, говоріть українською, читайте українською.https://www.facebook.com/alextkachukk
У День вишиванки військовослужбовці 34-ї окремої бригади берегової оборони 30-го Корпусу морської піхоти ВМС ЗСУ та 34-го Херсонського полку НГУ показали свої святкові бойові сорочки, які від уставних відрізняються вишитими традиційними орнаментами.
Робота бійців-саперів Взводу інженерної розвідки з пошуку та знешкодження російських КАБів.
Українські дрони NEMESIS виводять війну на новий рівень! Операції глибоко в тилу ворога, дистанційне мінування та враження цілей без прямої видимості. У новому репортажі Ukrainian Witness показали роботу бойового екіпажу, який керує ударними БПЛА за допомогою супутникового зв’язку. Дрони “Немезіс” не потребують щогл, не втрачають сигналу за рельєфом і здатні працювати на десятки кілометрів від старту. Основна зброя — протитранспортні міни, які скидаються на шляхи просування техніки РФ. Оператори готують кожен політ із точністю до метра, враховуючи погоду, рельєф і ризик ППО. Навіть втрата дрона іноді перетворюється на “пастку” для ворога — через функцію самозаміювання. Про це і не тільки дивіться в матеріалі Марго Потапової і Віталія Вірченка.
Від першої великої відпустки після контрнаступу — до третього напрямку бойових дій: Оріхів, Покровськ, Курщина. Поговорили з медикинею 47-ї бригади про те, як змінилось її сприйняття служби, чому вона саджає квіти на передовій та чи вірять військові у «договорнячок»?
Репортаж з прикордоння Сумщини.
Близько року тому Мілітарний зібрав кошти на купівлю аеростата для одного з підрозділів ССО. Аеростат допоміг підрозділу облаштувати ретрансляцію зв'язку та допоміг компанії Aerobavovna збільшити використання засобів у підрозділах СОУ. Як і з чим зараз працює компанія – дивіться у нашому відео!
УКРІНФОРМ
1 дн. · http://ukrinform.ua Лист від покійного чоловіка
Батько чотирьох дітей волонтер Антон Кушнір загинув 16 травня 2022 року, коли вивозив людей із окупованої Херсонщини – у нього поцілив російський снайпер. Через три місяці його дружина Людмила отримала з його поштової скриньки відкладеного листа для неї із підсумками життя.
У матеріалі Укрінформу розповідаємо про незвичайну особистість, основним для нього в людях було вміння мріяти. Антон вірив в Україну і хотів бути її громадянином. А ще він близькі порівнюють його з вітром – він завжди був у пошуках нових ідей.https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/3993397-list-vid-pokijnogo-colovika.html?fbclid=IwY2xjawKVvGhleHRuA2FlbQIxMQBicmlkETFWSUxHb2FIYmt6TXFqMk5GAR71IvVrMCjnFRzLMruJzsNRHrfv6qJVUIxrtxFq5s1uHd9rc1ZV-LSpipyb3A_aem_IkCB5pBVFZ9u-W5JUnAOxA
«Оборона Маріуполя — це в цілому про жертовність і героїзм. Це про те, коли вищий офіцерський склад бере до рук гранатомет, і йде ловити танки. І через три роки є враження, що настільки було важко, що це просто приснилося, це просто жахливий сон. Але кожен раз сувора реальність нагадує, що ні, це було насправді», — розповідає оборонець Маріуполя «Репортер».
20 травня минає три роки відтоді, як росія повністю окупувала Маріуполь. Маріупольський гарнізон героїчно бився 86 днів, відтягуючи на себе чималі сили противника з інших ділянок фронту. Навіть перебуваючи у оточенні на Азовсталі, захисники міста ще давали бій росіянам, аж до наказу вийти у полон задля збереження життів.
Ми поговорили про оборону Маріуполя з двома бійцями «Азову» — «Репортером», який на момент 2022 року був командиром мінометного розрахунку. І «Ярилом», на той момент — розвідником. Вони пройшли усю маріупольську кампанію, російський полон, і зараз продовжують нести службу у «Азові». Як через три роки вони озираються на ті вже історичні події — дивіться у відео.
21-річний американець Майкл Глосс, син високопосадовиці ЦРУ, загинув 4 квітня 2024 року, воюючи за Росію в Україні. Його історія — трагічний приклад того, як російська пропаганда та спецслужби маніпулюють вразливою молоддю, штовхаючи її на шлях самознищення.
У цьому відео ми розкриваємо:
Як Майкл, вихований в елітній американській сім’ї, став жертвою російських наративів.
Роль соцмереж і конспірологічного контенту в його ідеологічній трансформації.
Механізми вербування російськими спецслужбами: від обіцянок громадянства до психологічного тиску.
Трагічні наслідки для Майкла, його сім’ї та суспільства.
Дізнайтесь, як Росія використовує інформаційні війни для залучення іноземців, і чому історія Майкла — це попередження для всіх нас.
Як російські ліберали критикують путіна, заперечують вину росіян у війні та задурюють голову українцям та іноземцям. Говоримо з Танею Микитенко, українською журналісткою, блогеркою, телеведучою. Авторкою YouTube-каналів Ragulivna, Харошиє рагулі та онлайн-проєкту Читанка (@mychytanka)
Жителька Бучі Катерина Сторожук придбала «Капсулу життя», в якій ночує, щоб вберегтись під час повітряних тривог. Переконує: такі конструкції хоч і навряд чи вбережуть від прямого влучання ракети, утім дозволять захиститись від уламків. Щоправда, інженери-конструктори мають іншу думку: найефективніша гарантія безпеки під час ударів ракетами і дронами – підземне укриття.
Командир екіпажу БпЛА Роман Сініцин — герой нового інтерв'ю на Армія TV. Він пройшов шлях від громадського активізму і волонтерства до бойового підрозділу. Роман розповідає про роботу з різними дронами, що варто змінити в армії в часи війни, як цивільні «мавіки» стали військовими дронами та чому результат важливіший за формальності.
Що найбільше здивувало в армії? Як отримав повістку у Viber? Навіщо потрібен експорт зброї? Про все це та більше дивіться у новому інтерв'ю на Армія TV.
Військовослужбовець на псевдо "Агат" з дитинства мріяв стати військовослужбовцем, а саме артилеристом, як батько. Його розповідь про війну, вихід з оточення та як все змінилось за час повномасштабного вторгнення.
У новому випуску подкасту СБС ми поговорили із Сергієм Чирковим – у цивільному житті стендап-коміком та сценаристом «Телебачення Торонто», а нині військовослужбовцем секції аналітики та планування 412-го полку Nemesis СБС.
Чому вирішив, що «бути кориснішим на цивільному» — не його шлях?
Чому жарти про «рускіх ванєк» ріжуть вухо військовослужбовцям?
Спочатку результат, а потім «згідно-відповідно»?
Як росіяни продюсують фейковий образ українця та фальшують історію України: Йосиф Зісельс про обробку росіянами теми Бабиного Яру.
Боєць бригади "Азов" на псевдо "Ясь" захищав Маріуполь, брав участь в обороні "Азовсталі", а згодом, як й інші пройшов російський полон.
Заступник командира батальйону поліції особливого призначення на позивний «Соломон» нині виконує бойові завдання на Запорізькому напрямку в складі підрозділу БПЛА. Його розповідь про початок повномасштабного вторгнення за посиланням.
Ввечері 18 травня російські військові обстріляли вулиці Дніпровського та Центрального районів міста. У власному будинку загинула 75- річна жінка. Пошкоджені приватні будинки і багатоповерхівка