Військовослужбовець 3-ї окремої танкової бригади з позивним “Буря” – герой цієї серії – гордо показує відео, де FPV-дрон вражає ворожу позицію з точністю до сантиметрів.
Нині завдання його підрозділу – аеророзвідка та коригування. Буря з його побратимами працюють у співпраці з різними військовими підрозділами: мінометники, танки, артилерія, самохідка – жодних обмежень. Вони великий "Кубик Рубика" у всій цій грі.
Ця історія – про людей, які зробили неможливе, починаючи з нуля, і вивели свою роботу на найвищий рівень професіоналізму.
На сході Харківської області російські війська не припиняють спроб знову прорватись до Куп’янська. Місто, звільнене Збройними силами України у вересні 2022 року, перебуває під постійними ударами російських ракет та авіації.
Удар на Куп’янському напрямку тримає новостворена 32-га окрема механізована бригада ЗСУ. Її формували для нашого наступу на Півдні, однак тепер доводиться відбивати ворога на Харківщині.
Юрій Воронін “Ворон” — командир 2-ї роти 163-го окремого батальйону 119-ї бригади територіальної оборони ЗСУ. В інтерв’ю він розповідаєпро свій шлях до командирської посади, оборону Чернігівщини, бої під Бахмутом, досвід зіткнень із “вагнерами” та навчання на вишколі капітанів ТрО.
«Не вбивайте тільки, не вбивайте його», – просила Людмила Баєва з села Лукашівка, що на Чернігівщині. Російські війська з боєм зайшли туди в березні 2022 року. Український захисник, 23-річний Вадим Назаров переховувався в будинку родини Баєвих. Окупанти забрали його, а дорогою – ще двох чоловіків з підлітком, та вбили Вадима на їхніх очах у дворі церкви..
Дмитро Кухарчук із позивним Сліп — командир 2 штурмового батальйону 3 ОШБр. Він був одним з тих, хто керував операцією зі звільнення Андріївки у вересні. Ми поспілкувалися із Дмитром та дізналися:
Як 3 ОШБр звільняла Андріївку? Що було найважчим?
Скільки росіян бригада взяла у полон? Що розповіли полонені?
Як Дмитро читав російським полоненим лекцію з історії України?
Чому гроші — не головна мотивація для російських бійців?
Що не так з мобілізацією в Україні?
Що робити із післявоєнною диференційованістю українського суспільства?
За яких умов, на думку Дмитра, Україна може програти війну? Як цього уникнути?
Не знаю, які у вас на завтра були плани, але ви точно хочете купити квітів. Хороших, гарних осінніх квітів. Для цього треба приїхати на 13:00 на метро Мінська, вихід в бік метро Оболонь. І купити невеличкий букет.
Чому це важливо. Букети продаватиме бабуся Галя. Певно, той хто в районі Мінської живе, то хоч раз її бачив. Тиха, акуратна бабуся з кількома оберемками квітів. Коли ще купуєш у неї, то вона обов’язково тебе проінструктує: як часто міняти воду, як часто підрізати квіти і як їх засушити, якщо хочеш їх собі зберегти. У мене вдома букет вже тиждень стоїть, якщо шо.
Власне, то й не дивно. Бо бабуся сама вирощувала квіти чи не з 60-х у себе біля будинку в Петрівцях. А потім продавала їх. І дуже ту справу любила. Так було до 16 липня цього року.
Тоді уламки російської ракети впали в районі Петрівців. Казали, що є поранені цивільні, кілька будинків знищені. І баба Галя справді на якийсь час зникла. Виявилося, що на фото був її будинок. А закривавлена жінка з перебинтованою головою – то вона.
Того дня пані Галя поливала свої квіти. Каже, помітила в небі смугу світла, потім вибух. Прийшла до тями – голова в крові, будинок горить. Потім бабусю повезли на операцію, бо був пробитий череп. Коротше, така собі історія.
Будинок відновити нині неможливо. Родичі в бабусі є, але там свої нюанси. Коротше, з Петрівців до Києва бабусю забрали волонтери. Назбирали їй грошей, зняли житло. Оскільки вирощувати свої квіти баба Галя нині не може, то добрі люди з Троєщини за якісь дуже символічні собівартісні гроші віддають їй квіти на продаж. З важливого то, що вона не лишилася сама: у неї є подруга Алла, яка постійно з бабусею, стежить за тим, аби та вчасно приймала ліки, вчасно снідала й вечеряла.
Коротше, пані Галя не сама. І є волонтери, які ніби як взялися допомогти відновити документи на будинок і землю (складна історія сімейних відносин, син документи забрав, де вони не ясно, якщо хтось хоче допомогти з юридичними консультаціям і супроводом не за всі гроші світи – пишіть, поговорим). Та і з грошима критичної проблеми теж немає. Ну, тобто як. Вона завжди є, пенсія невеличка, є волонтерські гроші на оренду квартири на Оболоні на кілька місяців. То й усе. Все інше – то продаж квітів)
Коли з бабунею говориш, то вона категорична у двох речах:
1) Ніколи і ні за яких обставин не хоче просити в людей гроші, як ото роблять деякі в переходах
2) Росіяни погані, дуже погані люди (можна було б написати, що пані Галина про них думає, але ФБ забанить за таке)
Власне. Тому прошу вас прийти завтра до метро Мінська і купити букет. Чому це важливо: у баби Галі ювілей, 85 років. І волонтери, які бабусі допомагають, влаштували їй сюрприз: святкове чаювання з тортом у кафе) Але для того треба, аби баба Галя швидко все продала і мала вільний час, аби причепуритися) Тому давайте в цьому поможемо. Ви зробите хорошу справу, ще й гарні квіти матимете, а бабуся Галя матиме час, аби підготуватися до чаювання з тортом.
Буду вам дуже і дуже вдячний за допомогу з цим) Майте тихий день)
Баба Галя не дуже хотіла фотографуватися, бо на її думку не надто гарно виглядала) Але то не правда)
Офіцер ГРУ перейшов на бік України і створює «Сибірський батальйон» - • Офіцер ГРУ перейшов на бік України і ... Мирний протест у Росії «ні до чого не призводить». Так думають громадяни РФ, які втекли від мобілізації вдома, та натомість долучилися до українського війська. «Поет», «Варган» і «Бурят», етнічні татарин, якут і бурят, одні з перших рекрутів «Сибірського батальйону» ЗСУ. Разом із співслужбовцями вони готові не тільки зі зброєю у руках «повертати Україні кордони 1991 року», а й боротися за «самовизначення народів Росії: яку культуру сповідувати, якою мовою розмовляти, які закони ухвалювати». Додають, «якщо якийсь регіон захоче відокремитись» від Москви, то «має повне право». Чи намагалися боротися із владою Володимира Путіна вдома, зокрема після окупації Криму? Чому бачать паралелі між сучасною Росією та нацистською Німеччиною? Де готуються проводити військові операції? Чи готові стріляти у своїх співгромадян і кго з них називають «манкуртами»? А також, хто такі, на їхню думку, «хорошие русские»?
Авдіївку росіяни рівняють із землею. За останні тижні місто відбило декілька ворожих штурмів та масованих атак. Однак артилерійські обстріли та авіаудари тут майже не припиняються.
Ніхто не народжений для війни. Жодні слова не можуть до кінця передати весь жах розуміння того, що зараз під час повномасштабного вторгнення в Україні, в центрі Європи, щодня гинуть люди.
Чиїсь мами і тата, наречені та чоловіки, чиїсь сини та доньки ніколи більше не побачать схід сонця, перший дзвоник доньки чи весілля сина. Сотні розбитих українських доль. Така ціна цієї війни.
Війни, де Україна на захисті всієї Європи. Де між цивілізованим світом та абсолютним злом є тільки один щит. І він жовто-блакитного кольору.
Відео про роботу Групи інженерного забезпечення Третьої штурмової бригади – підрозділу, який готує для бійців окопно-траншейну лінію оборони, бліндажі й переправи. Показуємо, як виглядають протитанкові перешкоди – “зуби дракона” та як створюють мінне та невибухове інженерні загородження.
Перш за все на місце вирушає інженерна розвідка, яка визначає, які роботи мають бути виконані, та здійснює планування. “Спочатку виконуються земляні роботи. Потім друга, третя черга – це, коли позиції укріплюються лісом, пиломатеріалами, облаштовуються та накриваються бліндажі для перебування особового складу. В останню чергу позиція облаштовується в інженерному плані, коли перед нею виставляються мінні загородження або невибухові загородження, типу єгози чи так званої путанки”, – пояснює командир групи інженерного забезпечення 3 ОШБр.
Також у відео демонструємо знешкодження протитанкових мін та розповідаємо, чим займається рота радіаційного, хімічного та біологічного захисту, що входить до складу групи інженерного забезпечення.
Тарас Чмут, голова фонду «Повернись живим», засновник порталу «Мілітарний», ветеран російсько-української війни, розповів про можливі моделі української перемоги. Діалог вів Сергій Гайдайчук, засновник та президент CEO Club Ukraine. У проєкті СЕО клаб «Діалоги про майбутнє» військовий аналітик поділився власними думками щодо:
Незручна для росії правда: росіяни — чемпіони з колабораціонізму, вони наймасовіше з усіх народів колишнього срср служили у військах Гітлера під час Другої світової війни. В самій росії на догоду культу побєдобєсія це згадувати не прийнято. Але ми цей зітлілий скелет з їхньої шафи витягнемо і детально розглянемо.
Сотні тисяч росіян служили Третьому Райху, придушували повстання, воювали з партизанами і були в прямому сенсі «каратєлямі». Розповідаємо про найчисельніші російські колабораціоністські формування разом з нашим улюбленим істориком, співавтором каналу “Історія без Міфів” Владленом Мараєвим.
Друзі, сьогодні чергові трагічні роковини початку розстрілів української культурної, наукової та політичної еліти в карельському урочищі Сандармох – тих, кого називають «розстріляним Відродженням».
Урочище Сандармох стало одним із сумних символів Великого терору. Найбільшу групу в’язнів – 1111 осіб – розстріляли з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року.
Серед приречених на смерть громадян СРСР були й 290 українців. Найбільше розстрілів випало на перші дні листопада. 3 листопада було розстріляно 134 особи, всі, як зазначалося у «розстрільних списках» – «українські буржуазні націоналісти».
Таким чином, лише за один день поліг увесь цвіт української нації. Кожен із загиблих був не тільки визначним фахівцем у своїй царині, але й видатною особистістю, постаттю «ренесансних» масштабів.
Серед них – фундатор нового українського театру Лесь Курбас; один із найталановитіших українських прозаїків – Валер’ян Підмогильний; Микола Куліш – драматург, громадський і освітянський діяч, газетяр, редактор; Микола Зеров – лідер «неокласиків», надзвичайно тонкий науковець, поет, перекладач західноєвропейської та античної літератури; Матвій Яворський – історик, політичний діяч, академік ВУАН; Володимир Чехівський – український політик, громадський діяч, прем’єр-міністр УНР, один із засновників УАПЦ та багато інших.
Усі були молоді, в розквіті сил, переважно 36-50-ти років. Їхні обірвані життя – не лише на совісті капітана Матвєєва, безпосереднього виконавця розстрілів (до речі, згодом також репресованого), але й на совісті тодішнього керівництва СРСР і безпосередньо Сталіна, адже саме він був одним із головних ініціаторів знищення України – України думаючої, творчої, сильної. Йому потрібна була слабка безвільна республіка з переламаним хребтом – немічний паралітик, цілком і повністю залежний від волі і примх «хазяїна», адже саме за таких умов і може існувати тоталітаризм.
Перші репресії почалися ще в 20-х роках, але свого апогею, небаченого і нечуваного розмаху сягнули в 30-х роках. Україна була майже знищена – ані еліти, ані селянства. Залишилися купка заляканої інтелігенції, котра напружено дослухалася до кожного нічного шурхоту, тримаючи на випадок арешту торбинку з сухарями, та покірне селянство, загнане Голодомором у колгоспи.
Сандармох – лісове урочище в Медвеж’єгорському районі Республіки Карелія (площа близько 10 гектарів) стало братньою могилою для майже 7 тис. розстріляних у 30-х роках органами НКВС людей 60 національностей. Серед жертв – переважно спецпоселенці і в’язні з Біломорсько-Балтійського каналу і Соловецьких таборів системи ГУЛАГ СРСР, а також жителі навколишніх сіл.
Звісно, всі розстріляні були згодом реабілітовані, проте їхню відсутність, «вирваність» (спочатку фізичне знищення, а потім багаторічне замовчування, заборону навіть згадки їхніх імен) з історичного контексту життя країни і народу, Україна відчуває й досі – це страшна і непоправна втрата.
Зона боїв на межі Луганської і Донецької областей - Серебрянське лісництво. Ще з літа росіяни тут намагаються прорвати фронт, але стратегічно просунутись їм так і не вдалось. Сам ліс випалений і побитий від цілодобових обстрілів. Бригадним бойовим медикам допомагають вивозити поранених із лісу два волонтери-іноземці. Це латвієць Маріус, який уже вивчив українську, і шотландець Попс.
У Макарові, що на Київщині, в березні 2022 року проходила лінія фронту. Саме тому тут так багато руйнувань — зокрема, медичних закладів. Як лікарі зустріли початок окупації в Макарівській багатопрофільній лікарні та як тут усього за 9 місяців відновили місцеву амбулаторію, що згоріла вщент.
Буденне життя медичного стабілізаційного пункту 5-ї штурмової бригади з Бахмутського напрямку. Командир мед.роти 5 ОШБр Денис "Осьмак" розповідає про особливості роботи медиків на передовій. Щира подяка пресслужбі 5-ї окремої штурмової бригади.
«Русский Добровольческий Корпус» — військовий підрозділ, що складається з етнічних росіян, які воюють на боці ЗСУ. Він відомий своїми рейдами на територію російської федерації. Але бійці РДК також беруть участь у боях на запорізькому напрямку, на сході України та в інших гарячих точках російсько-української війни.
Чим зараз займається «Русский Добровольческий Корпус»?
На яких напрямках воюють бійці підрозділу?
Як до РДК ставляться російські військові?
Чому бійці цього формування називають російську піхоту «найгіршою у світі»?
Чому бої на запорізькому напрямку — це Бахмут 3.0?
Олександр Харченко, енергетичний експерт: «Якщо це буде той самий сценарій – ми виживатимемо краще».
Наталка Діденко, синоптикиня: «Прогноз на місяці – це фейк».
Військовослужбовець 3-ї окремої танкової бригади з позивним “Буря” – герой цієї серії – гордо показує відео, де FPV-дрон вражає ворожу позицію з точністю до сантиметрів.
Нині завдання його підрозділу – аеророзвідка та коригування. Буря з його побратимами працюють у співпраці з різними військовими підрозділами: мінометники, танки, артилерія, самохідка – жодних обмежень. Вони великий "Кубик Рубика" у всій цій грі.
Ця історія – про людей, які зробили неможливе, починаючи з нуля, і вивели свою роботу на найвищий рівень професіоналізму.
На сході Харківської області російські війська не припиняють спроб знову прорватись до Куп’янська. Місто, звільнене Збройними силами України у вересні 2022 року, перебуває під постійними ударами російських ракет та авіації.
Удар на Куп’янському напрямку тримає новостворена 32-га окрема механізована бригада ЗСУ. Її формували для нашого наступу на Півдні, однак тепер доводиться відбивати ворога на Харківщині.
Юрій Воронін “Ворон” — командир 2-ї роти 163-го окремого батальйону 119-ї бригади територіальної оборони ЗСУ. В інтерв’ю він розповідає про свій шлях до командирської посади, оборону Чернігівщини, бої під Бахмутом, досвід зіткнень із “вагнерами” та навчання на вишколі капітанів ТрО.
Дмитро Кухарчук із позивним Сліп — командир 2 штурмового батальйону 3 ОШБр. Він був одним з тих, хто керував операцією зі звільнення Андріївки у вересні. Ми поспілкувалися із Дмитром та дізналися:
Як 3 ОШБр звільняла Андріївку? Що було найважчим?
Скільки росіян бригада взяла у полон? Що розповіли полонені?
Як Дмитро читав російським полоненим лекцію з історії України?
Чому гроші — не головна мотивація для російських бійців?
Що не так з мобілізацією в Україні?
Що робити із післявоєнною диференційованістю українського суспільства?
За яких умов, на думку Дмитра, Україна може програти війну? Як цього уникнути?
Осінь в окопах і в фотографіях.
FPV в умілих руках підрозділу Signum 93-ї бригади Холодний ЯР і ворожа техніка палає. Історія в трьох фото.
Stas Kozljuk
Не знаю, які у вас на завтра були плани, але ви точно хочете купити квітів. Хороших, гарних осінніх квітів. Для цього треба приїхати на 13:00 на метро Мінська, вихід в бік метро Оболонь. І купити невеличкий букет.
Чому це важливо. Букети продаватиме бабуся Галя. Певно, той хто в районі Мінської живе, то хоч раз її бачив. Тиха, акуратна бабуся з кількома оберемками квітів. Коли ще купуєш у неї, то вона обов’язково тебе проінструктує: як часто міняти воду, як часто підрізати квіти і як їх засушити, якщо хочеш їх собі зберегти. У мене вдома букет вже тиждень стоїть, якщо шо.
Власне, то й не дивно. Бо бабуся сама вирощувала квіти чи не з 60-х у себе біля будинку в Петрівцях. А потім продавала їх. І дуже ту справу любила. Так було до 16 липня цього року.
Тоді уламки російської ракети впали в районі Петрівців. Казали, що є поранені цивільні, кілька будинків знищені. І баба Галя справді на якийсь час зникла. Виявилося, що на фото був її будинок. А закривавлена жінка з перебинтованою головою – то вона.
Того дня пані Галя поливала свої квіти. Каже, помітила в небі смугу світла, потім вибух. Прийшла до тями – голова в крові, будинок горить. Потім бабусю повезли на операцію, бо був пробитий череп. Коротше, така собі історія.
Будинок відновити нині неможливо. Родичі в бабусі є, але там свої нюанси. Коротше, з Петрівців до Києва бабусю забрали волонтери. Назбирали їй грошей, зняли житло. Оскільки вирощувати свої квіти баба Галя нині не може, то добрі люди з Троєщини за якісь дуже символічні собівартісні гроші віддають їй квіти на продаж. З важливого то, що вона не лишилася сама: у неї є подруга Алла, яка постійно з бабусею, стежить за тим, аби та вчасно приймала ліки, вчасно снідала й вечеряла.
Коротше, пані Галя не сама. І є волонтери, які ніби як взялися допомогти відновити документи на будинок і землю (складна історія сімейних відносин, син документи забрав, де вони не ясно, якщо хтось хоче допомогти з юридичними консультаціям і супроводом не за всі гроші світи – пишіть, поговорим). Та і з грошима критичної проблеми теж немає. Ну, тобто як. Вона завжди є, пенсія невеличка, є волонтерські гроші на оренду квартири на Оболоні на кілька місяців. То й усе. Все інше – то продаж квітів)
Коли з бабунею говориш, то вона категорична у двох речах:
1) Ніколи і ні за яких обставин не хоче просити в людей гроші, як ото роблять деякі в переходах
2) Росіяни погані, дуже погані люди (можна було б написати, що пані Галина про них думає, але ФБ забанить за таке)
Власне. Тому прошу вас прийти завтра до метро Мінська і купити букет. Чому це важливо: у баби Галі ювілей, 85 років. І волонтери, які бабусі допомагають, влаштували їй сюрприз: святкове чаювання з тортом у кафе) Але для того треба, аби баба Галя швидко все продала і мала вільний час, аби причепуритися) Тому давайте в цьому поможемо. Ви зробите хорошу справу, ще й гарні квіти матимете, а бабуся Галя матиме час, аби підготуватися до чаювання з тортом.
Буду вам дуже і дуже вдячний за допомогу з цим) Майте тихий день)
Баба Галя не дуже хотіла фотографуватися, бо на її думку не надто гарно виглядала) Але то не правда)
З Днем української писемності та мови!
Авдіївку росіяни рівняють із землею. За останні тижні місто відбило декілька ворожих штурмів та масованих атак. Однак артилерійські обстріли та авіаудари тут майже не припиняються.
Ніхто не народжений для війни. Жодні слова не можуть до кінця передати весь жах розуміння того, що зараз під час повномасштабного вторгнення в Україні, в центрі Європи, щодня гинуть люди.
Чиїсь мами і тата, наречені та чоловіки, чиїсь сини та доньки ніколи більше не побачать схід сонця, перший дзвоник доньки чи весілля сина. Сотні розбитих українських доль. Така ціна цієї війни.
Війни, де Україна на захисті всієї Європи. Де між цивілізованим світом та абсолютним злом є тільки один щит. І він жовто-блакитного кольору.
Відео про роботу Групи інженерного забезпечення Третьої штурмової бригади – підрозділу, який готує для бійців окопно-траншейну лінію оборони, бліндажі й переправи. Показуємо, як виглядають протитанкові перешкоди – “зуби дракона” та як створюють мінне та невибухове інженерні загородження.
Перш за все на місце вирушає інженерна розвідка, яка визначає, які роботи мають бути виконані, та здійснює планування. “Спочатку виконуються земляні роботи. Потім друга, третя черга – це, коли позиції укріплюються лісом, пиломатеріалами, облаштовуються та накриваються бліндажі для перебування особового складу. В останню чергу позиція облаштовується в інженерному плані, коли перед нею виставляються мінні загородження або невибухові загородження, типу єгози чи так званої путанки”, – пояснює командир групи інженерного забезпечення 3 ОШБр.
Також у відео демонструємо знешкодження протитанкових мін та розповідаємо, чим займається рота радіаційного, хімічного та біологічного захисту, що входить до складу групи інженерного забезпечення.
Флешмоб від військових до Дня української мови та писемності. Наші захисники продовжують вітати зі святом. При чому не українців.
Тарас Чмут, голова фонду «Повернись живим», засновник порталу «Мілітарний», ветеран російсько-української війни, розповів про можливі моделі української перемоги. Діалог вів Сергій Гайдайчук, засновник та президент CEO Club Ukraine. У проєкті СЕО клаб «Діалоги про майбутнє» військовий аналітик поділився власними думками щодо:
— організації роботи фонду «Повернись живим»;
— механізми донейтів;
— ветеранської політики;
— оргкультури Збройних сил України.
Незручна для росії правда: росіяни — чемпіони з колабораціонізму, вони наймасовіше з усіх народів колишнього срср служили у військах Гітлера під час Другої світової війни. В самій росії на догоду культу побєдобєсія це згадувати не прийнято. Але ми цей зітлілий скелет з їхньої шафи витягнемо і детально розглянемо.
Сотні тисяч росіян служили Третьому Райху, придушували повстання, воювали з партизанами і були в прямому сенсі «каратєлямі». Розповідаємо про найчисельніші російські колабораціоністські формування разом з нашим улюбленим істориком, співавтором каналу “Історія без Міфів” Владленом Мараєвим.
Oleg Vyshniakov / Олег Вишняков
2 д. ·
Друзі, сьогодні чергові трагічні роковини початку розстрілів української культурної, наукової та політичної еліти в карельському урочищі Сандармох – тих, кого називають «розстріляним Відродженням».
Урочище Сандармох стало одним із сумних символів Великого терору. Найбільшу групу в’язнів – 1111 осіб – розстріляли з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року.
Серед приречених на смерть громадян СРСР були й 290 українців. Найбільше розстрілів випало на перші дні листопада. 3 листопада було розстріляно 134 особи, всі, як зазначалося у «розстрільних списках» – «українські буржуазні націоналісти».
Таким чином, лише за один день поліг увесь цвіт української нації. Кожен із загиблих був не тільки визначним фахівцем у своїй царині, але й видатною особистістю, постаттю «ренесансних» масштабів.
Серед них – фундатор нового українського театру Лесь Курбас; один із найталановитіших українських прозаїків – Валер’ян Підмогильний; Микола Куліш – драматург, громадський і освітянський діяч, газетяр, редактор; Микола Зеров – лідер «неокласиків», надзвичайно тонкий науковець, поет, перекладач західноєвропейської та античної літератури; Матвій Яворський – історик, політичний діяч, академік ВУАН; Володимир Чехівський – український політик, громадський діяч, прем’єр-міністр УНР, один із засновників УАПЦ та багато інших.
Усі були молоді, в розквіті сил, переважно 36-50-ти років. Їхні обірвані життя – не лише на совісті капітана Матвєєва, безпосереднього виконавця розстрілів (до речі, згодом також репресованого), але й на совісті тодішнього керівництва СРСР і безпосередньо Сталіна, адже саме він був одним із головних ініціаторів знищення України – України думаючої, творчої, сильної. Йому потрібна була слабка безвільна республіка з переламаним хребтом – немічний паралітик, цілком і повністю залежний від волі і примх «хазяїна», адже саме за таких умов і може існувати тоталітаризм.
Перші репресії почалися ще в 20-х роках, але свого апогею, небаченого і нечуваного розмаху сягнули в 30-х роках. Україна була майже знищена – ані еліти, ані селянства. Залишилися купка заляканої інтелігенції, котра напружено дослухалася до кожного нічного шурхоту, тримаючи на випадок арешту торбинку з сухарями, та покірне селянство, загнане Голодомором у колгоспи.
Сандармох – лісове урочище в Медвеж’єгорському районі Республіки Карелія (площа близько 10 гектарів) стало братньою могилою для майже 7 тис. розстріляних у 30-х роках органами НКВС людей 60 національностей. Серед жертв – переважно спецпоселенці і в’язні з Біломорсько-Балтійського каналу і Соловецьких таборів системи ГУЛАГ СРСР, а також жителі навколишніх сіл.
Звісно, всі розстріляні були згодом реабілітовані, проте їхню відсутність, «вирваність» (спочатку фізичне знищення, а потім багаторічне замовчування, заборону навіть згадки їхніх імен) з історичного контексту життя країни і народу, Україна відчуває й досі – це страшна і непоправна втрата.
22 окрема механізована бригада. Володарі сталі та вогню.
Зона боїв на межі Луганської і Донецької областей - Серебрянське лісництво. Ще з літа росіяни тут намагаються прорвати фронт, але стратегічно просунутись їм так і не вдалось. Сам ліс випалений і побитий від цілодобових обстрілів. Бригадним бойовим медикам допомагають вивозити поранених із лісу два волонтери-іноземці. Це латвієць Маріус, який уже вивчив українську, і шотландець Попс.
У Макарові, що на Київщині, в березні 2022 року проходила лінія фронту. Саме тому тут так багато руйнувань — зокрема, медичних закладів. Як лікарі зустріли початок окупації в Макарівській багатопрофільній лікарні та як тут усього за 9 місяців відновили місцеву амбулаторію, що згоріла вщент.
Буденне життя медичного стабілізаційного пункту 5-ї штурмової бригади з Бахмутського напрямку. Командир мед.роти 5 ОШБр Денис "Осьмак" розповідає про особливості роботи медиків на передовій. Щира подяка пресслужбі 5-ї окремої штурмової бригади.
«Русский Добровольческий Корпус» — військовий підрозділ, що складається з етнічних росіян, які воюють на боці ЗСУ. Він відомий своїми рейдами на територію російської федерації. Але бійці РДК також беруть участь у боях на запорізькому напрямку, на сході України та в інших гарячих точках російсько-української війни.
Чим зараз займається «Русский Добровольческий Корпус»?
На яких напрямках воюють бійці підрозділу?
Як до РДК ставляться російські військові?
Чому бійці цього формування називають російську піхоту «найгіршою у світі»?
Чому бої на запорізькому напрямку — це Бахмут 3.0?
Чому бійці «Корпусу» ніколи не здадуться у полон?