Дев’ять місяців полону у двох колоніях на окупованій території Донеччини провів військовослужбовець Нацгвардії Данило Чеботарьов. В полоні він втратив 23 кг. При його високому зрості це було дуже помітно. Мамі Лесі потім при зустрічі розказав, що два місяці не куштував хліба.
“Мамо, ти бачила оті фото, де щойно звільнений полонений дивиться на яблуко? Ми всі так дивились на хліб!” – каже Данило. Мама Леся плаче і згадує, що при зустрічі обіймала не сина, а загорнутий у куртку скелет. Зріст Данила 190 см. Вага, коли заїхав на Горлівку з Оленівки, становила 57 кг. Повна розповідь Данила за посиланням.
Розповідь про неймовірну складну роботу 79 окремої десантно-штурмової бригади (ОДШБр), яка, починаючи з 2014 року, б’ється з ворогом на найгарячіших ділянках фронту, можна почитати за посиланням.
Останнім часом окупанти змінили тактику. Спочатку вони діяли штурмовими групами по 15-20 бойовиків, тепер по 3-5. Але таких груп, як правило, декілька і вони атакують одночасно з різних напрямків. На додаток до артилерії, бронетехніки й авіації, росіяни все більше й більше застосовують дрони. На початку повномасштабної війни противник робив ставку на більш великі БПЛА, типа “Орлан-10” або “ZALA”, а ми більше використовували маленькі – типу “Мавік”. Вони виявилися достатньо ефективними, ворог це побачив і зараз теж застосовує їх у великій кількості.
Традиційно вважається, що 14 жовтня 1942 року з розрізнених загонів повстанців було утворено Українську повстанську армію.
Створення та існування УПА – найбільший феномен української історії ХХ століття. Адже ті, хто відстоював Незалежність України в 1940-х роках, повинен був «прослизнути» через страшні 1920–1930 роки. Воїни «лісової армії» були виховані тими націоналістами, які пережили 1917–1920-ті роки з їхнім вірусом більшовизму. Представники УПА не тільки боролися за Україну всіма доступними методами, але і без вагань жертвували життям: якщо криївку знаходили радянські розвідники, то її мешканці найчастіше негайно покінчували життя самогубством, щоб не датися живими в руки ворога. Крім того, УПА під час Другої світової війни – єдині у світі, хто воював одночасно і проти гітлерівців, і проти СРСР.
Криївки – це споруди під землею з вентиляційними отворами, в яких вояки УПА у деяких випадках могли, не виходячи, прожити кілька місяців. За час існування УПА було спроектовано приблизно 10 тисяч криївок, в яких розміщувалися збройові склади, шпиталі, друкарні і навіть швейні цехи. Могли розміщуватися як в лісі, так і в сільських хатах.
УПА була неймовірно організована – можливо, саме завдяки нащадкам її воїнів українці і змогли організувати Євромайдан. В УПА була чітка структура з субординацією, розклад і жорстка дисципліна. Наприклад, вживання алкоголю (без дозволу командира) каралося розстрілом. Багато істориків вивчали і продовжують вивчати УПА як ідеальний приклад підпільної організації.
Окрім безпосередніх бойових дій, найважливішою складовою діяльності УПА була пропаганда. Певною мірою «лісова армія» випередила час, зробивши основ- ну ставку на поширення інформації. У період з 1948 до 1952-й рік у підпільних друкарнях було надруковано 350 тисяч примірників листівок, брошур та іншої нелегальної літератури. Близько 20% неперіодичних видань було адресовано українській молоді і закликало не вступати в комсомол і не піддаватися зросійщенню.
Вік членів УПА в середньому становив 18–22 роки. 80% бійців УПА були неодружені, хоч іноді навіть проходили повстанські весілля, але без пісень і танців. В акті вінчання вказувався день, якого воно сталося, і зашифровані імена молодят.
Спецслужби СРСР спеціально поширювали важкі інфекційні захворювання в місцях найбільшого скупчення повстанських загонів УПА.
Проти УПА радянська влада використовувала найжорсткіші шпигунські методи. Одним з «ноу-хау» в боротьбі з «лісовою армією» стало поширення інфекційних захворювань в місцях найбільшого скупчення повстанських загонів. На чорний ринок, де повстанці купували медикаменти, були доставлені ампули з бактеріями тифу, які продавалися як ліки від зазначеної хвороби. У 1950 році органи держбезпеки стали широко використовувати снодійний препарат «Нептун-47», який додавали в напої, отруйний газ «Спецпрепарат-28» (тюбики з них вкладали в пошту повстанців), нервово-паралітичний газ «Тайфун», який впускали через вентиляційні шахти криївки.
(За матеріалами Galas)
На фото: ветерани УПА
Втім, як показала історія, вільний український дух не спинити жодними радянськими методами!
Цікаві та маловідомі факти з історії нашої держави представлені у книзі Ганни Черкаської “Українська Історія в Обличчях”.
Хлопчику лише два дні тому виповнилося 11 років. 31-річна матір і її молодший син госпіталізовані з численними пораненнями. росія атакувала село з РСЗВ «Смерч». Зафіксовано 9 прильотів по житловому сектору. На місці ударів працювала група «Білий янгол». Пошкоджено 20 приватних будинків, церква, школа, цивільні авто та електромережа.
Ключові фрази з нового випуску аналітичної програми "Дикий і Лиховій":
"Я не поділяю в переконання орків, що "затяжні дощі" — це вирок для наступу 2023 року".
"Ми зараз вистрілюємо 8 тисяч снарядів на день, і це наша максимальна взагалі кількість за всю цю війну".
"Росія зараз – як Рейх 1944-го, і, до речі, в них навіть уже був свій аналог Липневої змови. Рейх буде пручатися до кінця. І тому кожний наступний етап буде важчим".
"Їхнім слабким місцем якраз є не м'ясо. Їхнім слабким місцем якраз є залізо".
"Децентралізація – дуже класна штука, я за неї дійсно. В мирний, вибачте, час. Поняття війна і децентралізація, вони по своїй суті протилежні".
"Напад на Ізраїль остаточно вимальовує Вісь зла, яка протистоїть всьому колективному західному демократичному світу".
Коментують та дискутують: Євген Дикий – військовий і політичний аналітик, ветеран АТО, колишній командир штурмової роти у батальйоні “Айдар” зразка 2014-2015 років, громадський діяч; Дмитро Лиховій – журналіст, головний редактор “Новинарні“.
У цьому випуску обговорюємо також такі питання, як:
Ситуація на фронті. Загострення в районі Авдіївки
Коли закінчиться війна. Останній етап за версією Зеленського
Російське м’ясо і залізо
Уроки Ізраїлю та наслідки війни з ХАМАСом для України
Друга частина трилогії “Наступ” про контрнаступальну операцію Третьої штурмової бригади на Бахмутському напрямку.
На цьому етапі наступальних дій перед бійцями підрозділу було поставлене завдання взяти ворожі позиції на західному березі каналу Сіверський Донець-Донбас.
У фільмі – бойові дії, що ведуться на ділянці фронту довжиною 7,100 м, зняті на GoPro штурмовиків та БПЛА. Участь в операції беруть бійці 1-го й 2-го штурмових батальйонів та 1-го мехбату. З боку ворога – 57 мотострілецька бригада рф та зеки із "шторм z", які в результаті наступу 3 ОШБр зазнали великих втрат.
“Це – наша посадка! Наша земля!”, – бійці рухаються вперед і ведуть щільний вогонь у бік ворога, зачищаючи лісосмугу, траншеї, бліндажі й нори противника. Звільнення української землі метр за метром дається дуже нелегко, що фіксують GoPro-камери бійців. На відеокадрах – інтенсивні стрілецькі та ближні бої у траншеях, оперативна евакуація побратима, ліквідація командира рф майже впритул, взяття полонених та втеча з позицій залишків окупантів вбрід.
В результаті успішних наступальних дій 3 ОШБр 254 окупанти були ліквідовані, 444 – поранені і 12 – взято в полон. Крім того, було знищено 51 одиницю автомобільної й броньованої техніки та озброєння окупантів.
Бійці Третьої штурмової бригади зачистили і закріпились на відбитому у ворога плацдармі на березі каналу Сіверський Донець-Донбас. Взяття плацдарму в подальшому відкрило шлях для звільнення н.п. Андріївка, що в ході контрнаступу на Бахмутському напрямку здійснила 3 ОШБр 15 вересня 2023 року.
Це історія про 81-річну жінку Анну Баламут, яка народилася під час Другої світової війни. Торік вона пережила пів року в російській окупації. Але це не зламало жінку, а, навпаки, змотивувало допомагати військовим: Анна почала випікати пиріжки й передавати на позиції. Свою волонтерську діяльність присвячує загиблому на війні онуку.
Галина Колюка разом з чоловіком і трьома онучками віднедавна живуть у новому будинку. Тут займаються домашнім господарством та готуються до зими. Однак, велику війну родина зустрічала в іншій оселі, яку у них відібрали російські солдати.
Гасло «Слава Україні!» є символом боротьби багатьох поколінь українців. Воно виникло у Харкові доби російської імперії, потім, у часи української революції 1917-1921 стало популярним у націоналістичному середовищі. За Гетьманату Скоропадського «Слава Україні!» було офіційним вітанням для військових. Так само як і зараз у ЗСУ. Не завжди гасло було таким, яким ми його знаємо, — з відповіддю «Героям Слава». Вона виникла майже у середині 20 століття, а до того часу мала багато варіацій. Які саме? Як Степан Бандера вплинув на теперішній вигляд гасла? Дивіться у відео про історію і походження вітання «Слава Україні!».
Викрадали, ґвалтували, катували і вбивали. Росіяни на окупованих територіях вдаються до всіх можливих злочинів стосовно цивільного населення. Більшу частину Харківщини українські військові звільнили минулої осені. З тих пір кількість історій про звірства ворога на захоплених територіях безперервно росте. Минулого року ми фіксували окремі історії жертв і свідків терору. А також показували місця вчинення злочинів. Нині ж продовжуємо фіксувати й персоналії тих, хто до цих злочинів вдавався. Хто і як знущався з цивільних на Харківщині під час окупації – у репортажі Анни Калюжної.
Шостого жовтня харків’яни вкотре прокинулися від вибухів у центрі міста. Російські ракети влучили у житлові квартали. На жаль, попри зусилля ДСНС та інших спеціальних служб, життя 10 річного хлопчика та його бабусі врятувати не вдалось.
Стабпункт — це місце, куди бойові медики евакуюють поранених з передової. «Український Свідок» поспілкувався із медиками 5 ОШБр, які працюють на бахмутському напрямку.
Як лікарі обирають, кому з поранених надавати допомогу першим?
З якими пораненнями найчастіше прибувають військові на цей стабілізаційний пункт?
Що найважче у роботі медиків на стабпункті?
Як росіяни полюють на українських медиків?
Чому втрата бойового медика може бути критичнішою для підрозділу за втрату командира?
На додачу історія про те, як водій евакуаційної машини Сергій на псевдо «СС» вивіз з поля бою відразу 11 поранених.
Командир Третьої штурмової, засновник “Азову” та колишній народний депутат Андрій Білецький за час повномасштабного вторгнення дав лише два інтерв’ю. У цей же час створена ним наприкінці минулого року Третя штурмова бригада стабільно потрапляє в новинні заголовки через свої успішні операції на Бахмутському напрямку. Нещодавно бригада Білецького звільнила важливий населенний пункт – Андріївку. “Українській правді” вдалося зустрітися з Білецьким у Києві, куди він приїхав на кілька днів у коротке відрядження. У цьому інтерв’ю командир Третьої штурмової розповідає про Бахмутську кампанію, яка триває вже більше 11 місяців, переваги росіян, західні навчання та можливість деокупації Маріуполя.
Режисер Мітя Бородін, оператор Руслан Богдан і гурт The HARDKISS представляють відео «00:00». Це присвята українським героям — енергетикам, тим, хто тримає наше світло. Минулого року, 10 жовтня, напередодні опалювального сезону, росія почала здійснювати масовані ракетні атаки по енергетичних об’єктах критичної інфраструктури України. За статистикою Міністерства енергетики України та компанії ДТЕК, за 19 місяців повномасштабної війни під час виконання своїх професійних обов’язків загинуло 367 енергетиків, 940 людей зазнали поранень. З початком нового опалювального сезону, розуміючи виклики та небезпеку, з якими доводиться стикатися енергетикам, ми хочемо вкотре сказати їм: Дякуємо!
Командир відділення аеророзвідки Сергій Гнезділов, військовослужбовець 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади, про доленосну лекцію академіка Юхновського, фронт, тил та мобілізацію. Інтерв’ю за посиланням.
За уточненою інформацією, у Дніпровському районі четверо постраждалих. Це жінки – 56, 65 і 75 років. Та 35-річний чоловік. Троє з них в лікарні в стані середньої тяжкості.
Загинула 31-річна жінка. Щирі співчуття рідним…
Пошкоджені 8 приватних будинків, авто, газогін. Обстеження території триває. Сергій Лисак
Це була дитяча кімната. Там загинула 31-річна жінка...
Родичка загиблої розповіла, що в момент вибуху Катерина знаходилась вдома з дітьми.
Попередньо, у загиблої залишилося двоє дітей: 13-ти та півтора рочків.
На запитання, чи не боявся дідусь росіян, той навіть дивується такому формулюванню.
- Я приходжу якось, а вони стоять тут втрьох. Питаюся, хто їм дозволив ходити до мене у двір. Вони на мене дивляться: «А ви хто?» Кажу їм, що я хазяїн, знову перепитую, хто їм дозволяв тут ходити. Та, кажуть, там запустили літак і якраз у мене у дворі точка, де їм треба щось там ловити. А я їм говорю: «Хлопці, не робіть з мене дурачка, у мене тут аеродрому немає».
Жінка мене просила, щоб тихіший був, а я казав, що ну вб'ють, то вб'ють. Я з ними балакав знаєте як? Посилав їх далі, ніж бачили. А чого мені їх боятися? Мені 77 років, я прожив своє життя, мені боятися немає чого. Я у себе вдома. Не боявся, не боюся і не буду боятися.
Дев’ять місяців полону у двох колоніях на окупованій території Донеччини провів військовослужбовець Нацгвардії Данило Чеботарьов. В полоні він втратив 23 кг. При його високому зрості це було дуже помітно. Мамі Лесі потім при зустрічі розказав, що два місяці не куштував хліба.
“Мамо, ти бачила оті фото, де щойно звільнений полонений дивиться на яблуко? Ми всі так дивились на хліб!” – каже Данило. Мама Леся плаче і згадує, що при зустрічі обіймала не сина, а загорнутий у куртку скелет. Зріст Данила 190 см. Вага, коли заїхав на Горлівку з Оленівки, становила 57 кг. Повна розповідь Данила за посиланням.
Фото від наших захисників неба
Розповідь про неймовірну складну роботу 79 окремої десантно-штурмової бригади (ОДШБр), яка, починаючи з 2014 року, б’ється з ворогом на найгарячіших ділянках фронту, можна почитати за посиланням.
Останнім часом окупанти змінили тактику. Спочатку вони діяли штурмовими групами по 15-20 бойовиків, тепер по 3-5. Але таких груп, як правило, декілька і вони атакують одночасно з різних напрямків. На додаток до артилерії, бронетехніки й авіації, росіяни все більше й більше застосовують дрони. На початку повномасштабної війни противник робив ставку на більш великі БПЛА, типа “Орлан-10” або “ZALA”, а ми більше використовували маленькі – типу “Мавік”. Вони виявилися достатньо ефективними, ворог це побачив і зараз теж застосовує їх у великій кількості.
Дмитрий Чекалкин
Вибране · 2 год ·
#НевідривнийКалендар
Традиційно вважається, що 14 жовтня 1942 року з розрізнених загонів повстанців було утворено Українську повстанську армію.
Створення та існування УПА – найбільший феномен української історії ХХ століття. Адже ті, хто відстоював Незалежність України в 1940-х роках, повинен був «прослизнути» через страшні 1920–1930 роки. Воїни «лісової армії» були виховані тими націоналістами, які пережили 1917–1920-ті роки з їхнім вірусом більшовизму. Представники УПА не тільки боролися за Україну всіма доступними методами, але і без вагань жертвували життям: якщо криївку знаходили радянські розвідники, то її мешканці найчастіше негайно покінчували життя самогубством, щоб не датися живими в руки ворога. Крім того, УПА під час Другої світової війни – єдині у світі, хто воював одночасно і проти гітлерівців, і проти СРСР.
Криївки – це споруди під землею з вентиляційними отворами, в яких вояки УПА у деяких випадках могли, не виходячи, прожити кілька місяців. За час існування УПА було спроектовано приблизно 10 тисяч криївок, в яких розміщувалися збройові склади, шпиталі, друкарні і навіть швейні цехи. Могли розміщуватися як в лісі, так і в сільських хатах.
УПА була неймовірно організована – можливо, саме завдяки нащадкам її воїнів українці і змогли організувати Євромайдан. В УПА була чітка структура з субординацією, розклад і жорстка дисципліна. Наприклад, вживання алкоголю (без дозволу командира) каралося розстрілом. Багато істориків вивчали і продовжують вивчати УПА як ідеальний приклад підпільної організації.
Окрім безпосередніх бойових дій, найважливішою складовою діяльності УПА була пропаганда. Певною мірою «лісова армія» випередила час, зробивши основ- ну ставку на поширення інформації. У період з 1948 до 1952-й рік у підпільних друкарнях було надруковано 350 тисяч примірників листівок, брошур та іншої нелегальної літератури. Близько 20% неперіодичних видань було адресовано українській молоді і закликало не вступати в комсомол і не піддаватися зросійщенню.
Вік членів УПА в середньому становив 18–22 роки. 80% бійців УПА були неодружені, хоч іноді навіть проходили повстанські весілля, але без пісень і танців. В акті вінчання вказувався день, якого воно сталося, і зашифровані імена молодят.
Спецслужби СРСР спеціально поширювали важкі інфекційні захворювання в місцях найбільшого скупчення повстанських загонів УПА.
Проти УПА радянська влада використовувала найжорсткіші шпигунські методи. Одним з «ноу-хау» в боротьбі з «лісовою армією» стало поширення інфекційних захворювань в місцях найбільшого скупчення повстанських загонів. На чорний ринок, де повстанці купували медикаменти, були доставлені ампули з бактеріями тифу, які продавалися як ліки від зазначеної хвороби. У 1950 році органи держбезпеки стали широко використовувати снодійний препарат «Нептун-47», який додавали в напої, отруйний газ «Спецпрепарат-28» (тюбики з них вкладали в пошту повстанців), нервово-паралітичний газ «Тайфун», який впускали через вентиляційні шахти криївки.
(За матеріалами Galas)
На фото: ветерани УПА
Втім, як показала історія, вільний український дух не спинити жодними радянськими методами!
Цікаві та маловідомі факти з історії нашої держави представлені у книзі Ганни Черкаської “Українська Історія в Обличчях”.
Ключові фрази з нового випуску аналітичної програми "Дикий і Лиховій":
"Я не поділяю в переконання орків, що "затяжні дощі" — це вирок для наступу 2023 року".
"Ми зараз вистрілюємо 8 тисяч снарядів на день, і це наша максимальна взагалі кількість за всю цю війну".
"Росія зараз – як Рейх 1944-го, і, до речі, в них навіть уже був свій аналог Липневої змови. Рейх буде пручатися до кінця. І тому кожний наступний етап буде важчим".
"Їхнім слабким місцем якраз є не м'ясо. Їхнім слабким місцем якраз є залізо".
"Децентралізація – дуже класна штука, я за неї дійсно. В мирний, вибачте, час. Поняття війна і децентралізація, вони по своїй суті протилежні".
"Напад на Ізраїль остаточно вимальовує Вісь зла, яка протистоїть всьому колективному західному демократичному світу".
Коментують та дискутують: Євген Дикий – військовий і політичний аналітик, ветеран АТО, колишній командир штурмової роти у батальйоні “Айдар” зразка 2014-2015 років, громадський діяч; Дмитро Лиховій – журналіст, головний редактор “Новинарні“.
У цьому випуску обговорюємо також такі питання, як:
Ситуація на фронті. Загострення в районі Авдіївки
Коли закінчиться війна. Останній етап за версією Зеленського
Російське м’ясо і залізо
Уроки Ізраїлю та наслідки війни з ХАМАСом для України
Друга частина трилогії “Наступ” про контрнаступальну операцію Третьої штурмової бригади на Бахмутському напрямку.
На цьому етапі наступальних дій перед бійцями підрозділу було поставлене завдання взяти ворожі позиції на західному березі каналу Сіверський Донець-Донбас.
У фільмі – бойові дії, що ведуться на ділянці фронту довжиною 7,100 м, зняті на GoPro штурмовиків та БПЛА. Участь в операції беруть бійці 1-го й 2-го штурмових батальйонів та 1-го мехбату. З боку ворога – 57 мотострілецька бригада рф та зеки із "шторм z", які в результаті наступу 3 ОШБр зазнали великих втрат.
“Це – наша посадка! Наша земля!”, – бійці рухаються вперед і ведуть щільний вогонь у бік ворога, зачищаючи лісосмугу, траншеї, бліндажі й нори противника. Звільнення української землі метр за метром дається дуже нелегко, що фіксують GoPro-камери бійців. На відеокадрах – інтенсивні стрілецькі та ближні бої у траншеях, оперативна евакуація побратима, ліквідація командира рф майже впритул, взяття полонених та втеча з позицій залишків окупантів вбрід.
В результаті успішних наступальних дій 3 ОШБр 254 окупанти були ліквідовані, 444 – поранені і 12 – взято в полон. Крім того, було знищено 51 одиницю автомобільної й броньованої техніки та озброєння окупантів.
Бійці Третьої штурмової бригади зачистили і закріпились на відбитому у ворога плацдармі на березі каналу Сіверський Донець-Донбас. Взяття плацдарму в подальшому відкрило шлях для звільнення н.п. Андріївка, що в ході контрнаступу на Бахмутському напрямку здійснила 3 ОШБр 15 вересня 2023 року.
Це історія про 81-річну жінку Анну Баламут, яка народилася під час Другої світової війни. Торік вона пережила пів року в російській окупації. Але це не зламало жінку, а, навпаки, змотивувало допомагати військовим: Анна почала випікати пиріжки й передавати на позиції. Свою волонтерську діяльність присвячує загиблому на війні онуку.
Галина Колюка разом з чоловіком і трьома онучками віднедавна живуть у новому будинку. Тут займаються домашнім господарством та готуються до зими. Однак, велику війну родина зустрічала в іншій оселі, яку у них відібрали російські солдати.
Викрадали, ґвалтували, катували і вбивали. Росіяни на окупованих територіях вдаються до всіх можливих злочинів стосовно цивільного населення. Більшу частину Харківщини українські військові звільнили минулої осені. З тих пір кількість історій про звірства ворога на захоплених територіях безперервно росте. Минулого року ми фіксували окремі історії жертв і свідків терору. А також показували місця вчинення злочинів. Нині ж продовжуємо фіксувати й персоналії тих, хто до цих злочинів вдавався. Хто і як знущався з цивільних на Харківщині під час окупації – у репортажі Анни Калюжної.
фото Сергій Стахник
https://www.facebook.com/Ukrinform/posts/pfbid0Ntv3Q3aAH2QUGZEgfGJdYPArjF3uGsLqiVKPbyJy8Erkg2snzTUtxbeTTCrUBqGflШостого жовтня харків’яни вкотре прокинулися від вибухів у центрі міста. Російські ракети влучили у житлові квартали. На жаль, попри зусилля ДСНС та інших спеціальних служб, життя 10 річного хлопчика та його бабусі врятувати не вдалось.
Стабпункт — це місце, куди бойові медики евакуюють поранених з передової. «Український Свідок» поспілкувався із медиками 5 ОШБр, які працюють на бахмутському напрямку.
Як лікарі обирають, кому з поранених надавати допомогу першим?
З якими пораненнями найчастіше прибувають військові на цей стабілізаційний пункт?
Що найважче у роботі медиків на стабпункті?
Як росіяни полюють на українських медиків?
Чому втрата бойового медика може бути критичнішою для підрозділу за втрату командира?
На додачу історія про те, як водій евакуаційної машини Сергій на псевдо «СС» вивіз з поля бою відразу 11 поранених.
Командир Третьої штурмової, засновник “Азову” та колишній народний депутат Андрій Білецький за час повномасштабного вторгнення дав лише два інтерв’ю. У цей же час створена ним наприкінці минулого року Третя штурмова бригада стабільно потрапляє в новинні заголовки через свої успішні операції на Бахмутському напрямку. Нещодавно бригада Білецького звільнила важливий населенний пункт – Андріївку. “Українській правді” вдалося зустрітися з Білецьким у Києві, куди він приїхав на кілька днів у коротке відрядження. У цьому інтерв’ю командир Третьої штурмової розповідає про Бахмутську кампанію, яка триває вже більше 11 місяців, переваги росіян, західні навчання та можливість деокупації Маріуполя.
Командир відділення аеророзвідки Сергій Гнезділов, військовослужбовець 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади, про доленосну лекцію академіка Юхновського, фронт, тил та мобілізацію. Інтерв’ю за посиланням.
Вночі росіяни завдали 6 ракетних ударів по Запоріжжю.
Попередньо, загинули двоє людей, троє травмовані. Під завалами можуть перебувати ще троє мешканців будинку.
Алексей Давиденко разом з Kateryna Serdyuk.
6 год ·
О 5 ранку прийшло повідомлення від охорони:
- В Запоріжжі влучання в житловий будинок - на першому поверсі був наш магазин.
Ось тільки місяць назад ми відкрили новий магазин в Запоріжжі.
А сьогодні вночі ворожа С-300 зруйнувала величезний житловий будинок, в тому числі і наш перший магазин.
Терористи - є терористи.
Вчора ATACMS в військові гелікоптери ворога! Сьогодні, С-300 по житловим будинкам Дніпра і Запоріжжя.
Хотілося би написати.
Головне що всі живі, але ні не живі - в будинку загинули звичайні мешканці які просто спали.
В перші місяці війни коли ми втрачали магазини в Маріуполі, в Харькові, в Херсоні, у мене ще були якісь емоції.
Але за ці 600 днів сталося стільки лиха, стільки людського болю і справжніх втрат - що чергові втрати в бізнесі сприймаєш просто довідково.
Із важливого, людського.
Подзвонив запеклий конкурент і сказав:
- Я бачив новини. Чим допомогти? Як працівники? Тримайтеся.
Подзвонила продавчиня з дому:
- Не можу сидіти вдома і чекати новин. Беру таксі і їду туди - буду краще там допомагати.
Наша група відновлення вже в дорозі.
Все відбудуємо і все заново відкриємо.
І не колись потім - а прямо зараз.
Обухівка. 18 жовтня 2023
За уточненою інформацією, у Дніпровському районі четверо постраждалих. Це жінки – 56, 65 і 75 років. Та 35-річний чоловік. Троє з них в лікарні в стані середньої тяжкості.
Загинула 31-річна жінка. Щирі співчуття рідним…
Пошкоджені 8 приватних будинків, авто, газогін. Обстеження території триває. Сергій Лисак
Це була дитяча кімната. Там загинула 31-річна жінка...
Родичка загиблої розповіла, що в момент вибуху Катерина знаходилась вдома з дітьми.
Попередньо, у загиблої залишилося двоє дітей: 13-ти та півтора рочків.
Діти, на щастя, вижили.
Деокупована частина Херсонщини. Село Мала Олександрівка. Розповіді місцевих про життя в окупації та після неї за посиланням.
На запитання, чи не боявся дідусь росіян, той навіть дивується такому формулюванню.
- Я приходжу якось, а вони стоять тут втрьох. Питаюся, хто їм дозволив ходити до мене у двір. Вони на мене дивляться: «А ви хто?» Кажу їм, що я хазяїн, знову перепитую, хто їм дозволяв тут ходити. Та, кажуть, там запустили літак і якраз у мене у дворі точка, де їм треба щось там ловити. А я їм говорю: «Хлопці, не робіть з мене дурачка, у мене тут аеродрому немає».
Жінка мене просила, щоб тихіший був, а я казав, що ну вб'ють, то вб'ють. Я з ними балакав знаєте як? Посилав їх далі, ніж бачили. А чого мені їх боятися? Мені 77 років, я прожив своє життя, мені боятися немає чого. Я у себе вдома. Не боявся, не боюся і не буду боятися.