Вчитель фізики з Мелітополя, який з початком широкомасштабного наступу вступив до лав ЗСУ. Бойовий шлях від звичайного стрільця батальйону до посади заступника командира роти з МПЗ. Про участь у боях біля Мелітополя, відхід до Василівки, плани на майбутнє та про важливість виховання наступних поколінь.
Кевін народився в Канаді, має військове минуле. Історією України його зацікавила кохана, яка приїхала з України до Канади. Повномасштабне вторгнення Кевін зустрів у Києві. Він вирішив залишитися і допомагати Україні. «Я почав збирати кошти в Канаді та купувати медичне приладдя, насамперед джгути, ущільнювачі грудної клітки та гемостатичну марлю», – розповів канадієць. Після допомоги цивільним, Кевін вирішив допомагати військовим. Спільно з колегами по військовій службі з Канади, він почав ділитися досвідом і проводити військові тренування. «Українська армія потребує близько 6 000 підготовлених солдатів на місяць, бажано більше. І як нам заповнити цю прогалину в підготовці в країні? Ось тут на допомогу приходять такі групи, як наша, ми називаємося “Сабре”», – розповів Кевін. Більше про нашого героя – дивіться в сюжеті.
Деокупація Сумщини, лінії оборони на Чернігівщині, бої на Донеччині. Це віхи військового шляху Олександра Маслова. Він став на захист країни в перший день повномасштабного вторгнення разом із сином Богданом. Син загинув у жовтні 2022 року на Донеччині. Олександр продовжує службу.
Незважаючи на важку хворобу, Альберт Бругош, ром за національністю і військовослужбовець ЗСУ, вирішив боротися за країну до кінця. Пів року тому у чоловіка діагностували онкологічне захворювання, але попри це, службу він не покинув. Після лікування Альберт знову повернувся до побратимів. Каже: «Тільки об'єднавшись, Україна зможе перемогти».
Вчора, в день, коли вся країна святкувала День захисників і захисниць, одеська газета "Думская" оприлюднила публікацію про офіцера нашої бригади, капітана Дениса Дідичука.
Журналісти детально висвітили один з епізодів російсько-української війни - спробу висадки ворожого десанту на узбережжі Одесі, яка відбулася 21 березня 2022 року.
Чому в той день росіяни вирішили не десантуватися і відвернули від міста? Хто, якою зброєю вразив русскій воєнний корабль "Адмірал Ессен" і примусив його йти за всім відомою адресою?
Про цей подвиг, який увійде в сучасну історію України, читайте в публікації за посиланням:
Ми не знаємо достеменно, чи планували в той день росіяни висаджувати десант в Одесі. Суто теоретично — певні сили в них для цього були.
До узбережжя Одеси наблизилися вісім бойових одиниць російського флоту, серед них принаймні три — великі десантні кораблі (ВДК). Теоретично вони могли висадити на берег повноцінну батальйонну тактичну групу.
Для успішного десантування потрібна підтримка з повітря та моря. Протиповітряну оборону висадки теоретично міг забезпечити тоді ще надводний крейсер «Москва», на борту якого стояла потужна флотська модифікація зенітно-ракетного комплексу С-300. Ця «парасолька» здатна прикрити десант з неба й забезпечити безперешкодну роботу російських бомбардувальників та штурмовиків. Вогневу підтримку могли забезпечити кораблі, які підійшли до Одеси разом з ВДК — окрім артилерії, вони несли крилаті ракети «Калібр».
Але це все лише припущення. Історичним фактом є те, що в той день ескадра з восьми російських кораблів зупинилася неподалік Одеси. Два з них наблизилися до міста і з відстані приблизно 15 кілометрів відкрили вогонь в бік десантонебезпечної ділянки узбережжя.
На відеороликах, які Денис власноруч зняв в той день, можна побачити, як вибухають російські снаряди.
«Спочатку прильоти були в кількох сотнях метрів від берега, — згадує Дідичук, — потім все ближче і ближче. Я зрозумів: прострілюють фарватер, щоб викликати детонування морських мін і створити безпечний коридор для висадки».
Потім вогонь перенесли на берег. На очах артилеристів ворожі снаряди нищили житлові будинки, які мали нещастя опинитися у зручному для десантування клаптику узбережжя. Саме тоді взвод Дідичука отримав наказ — відкрити вогонь на подавлення противника.
«Свідки» — це документальний фільм, створений з інтерв’ю, які команда «Архіву війни» збирає з 2022 року. Це історії п’ятьох сміливих жителів/-ок населених пунктів на північ від Києва (Мощун, Ясногородка, Бородянка), які пережили російську окупацію, але ні на мить не припиняли спротив. Передача гуманітарки, порятунок наших військових з оточення, надання медичної допомоги, приготування їжі для бійців та бійчинь чи просто для котів — усе це великі й маленькі особисті подвиги, які надихають і дають нам сили продовжувати боротьбу. Прем’єра стрічки відбулася під час 20 Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. Проєкт «Архів війни» реалізується у співпраці ГО «Докудейз» (Україна) та «Infoscope» Ltd (Велика Британія), в якому збирається документація подій повномасштабного вторгнення. Важливою частиною «Архіву війни» є інтервʼю зі свідками/-инями воєнних злочинів та подій війни, що можуть допомогти в майбутніх розслідуваннях та, зрештою, покаранні росіян.
Сьогодні російська армія поцілила керованою авіабомбою по житловому кварталу передмістя Херсону. Через ворожий удар зруйновано 7 будинків, під завалами опинились мирні мешканці.
Рятувальники дістали з-під завалів двох людей, одна людина була без ознак життя. Врятовану жінку передали лікарям.
Попереду в України велика робота з розмінування звільнених територій, яка за прогнозами, триватиме десятки років. Частина території потребує розмінування вже зараз, насамперед, це населені пункти, дороги та землі сільськогосподарського призначення.
Особлива пісня в особливий час в унікальному складі! Пісня-історія, яка не втрачає своєї актуальності ось уже століття. Як і у часи УПА, сьогодні українці захищають зі зброєю у руках свою Україну, боряться за незалежність та її свободу. Як і століття тому українські захисники залишають своїх коханих вдома, щоб захистити їх від ворога, який хоче знищити. Як і колись, так і сьогодні наших захисників надихає надзвичайна сила Любові. Тому попри сум розлуки і втрат ми маємо Надію, що ми виборимо Перемогу і настане справедливий Мир в Україні. І захисники, що берегли у памʼяті іскру Любові до рідних, яких захищали, повернуться до рідного дому!
За час повномасштабного вторгнення росія застосувала проти України понад десять тисяч ракет і безпілотників. Більшість з них були збиті Повітряними силами ЗСУ – героями, які з перших хвилин війни, попри перевагу окупантів у повітрі, обороняють мирні міста й села. Вадим Ворошилов, Ростислав Лазаренко, Дмитро Шкаревський та Ігор Кисельов – четвірка пілотів, на рахунку яких наразі понад 550 бойових вильотів і 650 знищених ворожих цілей. Саме їхні вражаючі історії боротьби увійшли в документальний проєкт Володарі неба .
Я лежала під сходами, а на мене крапала кров людини, яка на них помирала від обстрілу. Я намагалася лягти так, аби чужа кров не потрапляла хоча б на обличчя. Потім зібрала всю волю та силу, щоб діяти раціонально: перетягнула ногу паском і подумала, як вижити, адже вдома на мене чекала моя дитина.
З появою генератора життя діда Віталія з маленького містечка Часів Яр на Донеччині кардинально змінилося. Завдяки підтримці читачів та читачок Вавилонʼ13 ми змогли придбати для нього потужний генератор. А життя в місті, яке постійно перебуває під обстрілами, здобуло нові барви та звуки. Тепер він може ремонтувати свою стару радіотехніку, дивитися телевізор та часом працювати на городі. Про великі радощі самотньої людини від простих, таких звичних у мирних містах, речей, дивіться у цьому фільмі.
З перших днів повномасштабної війни Станіслав Салецький взяв до рук зброю та долучився до 117 бригади територіальної оборони.Зараз його підрозділ боронить кордони Сумщини на різних напрямках.
Сьогодні, близько 13:25, росіяни обстріляли село Гроза Куп’янського району. Зафіксовано влучання у цивільний об‘єкт – сільський кафе-магазин. Станом на зараз відомо про 51 загиблого (в тому числі дитина) та 7 поранених.
За інформацією місцевих джерел, в кафе проходив поминальний обід, саме тому в одному місці зібралась така велика кількість людей.
Внаслідок російського теракту у селі Гроза на Харківщині загинув кожен шостий житель. росія вбила цілі родини, людей навіть немає кому оплакатиhttps://t.me/Bratchuk_Sergey/57512?single
Час від часу слідчі підводять до тіл загиблих людей для впізнання. Літній чоловік на ім'я Сергій упав на коліна біля тіла дружини і почав плакати. Він упізнав рідну людину лише за залишками одягу
До більшості пакетів ніхто не підходить, адже люди загинули цілими сім'ями. Цілі будинки на вулиці тепер порожні...
Величезна дяка нашим захисникам!
Щира подяка нашим захисникам та захисницям за можливість жити на рідній землі!
автор Maksym Palenko
Деокупація Сумщини, лінії оборони на Чернігівщині, бої на Донеччині. Це віхи військового шляху Олександра Маслова. Він став на захист країни в перший день повномасштабного вторгнення разом із сином Богданом. Син загинув у жовтні 2022 року на Донеччині. Олександр продовжує службу.
Фільм - посвята Юрію Олійнику, оператору 24 каналу. 23 березня 2022 року він загинув на російсько-українській війні біля Попасної Луганської області.
21 окрема механізована бригада
20 год ·
НЕВІДОМИЙ ГЕРОЙ
Вчора, в день, коли вся країна святкувала День захисників і захисниць, одеська газета "Думская" оприлюднила публікацію про офіцера нашої бригади, капітана Дениса Дідичука.
Журналісти детально висвітили один з епізодів російсько-української війни - спробу висадки ворожого десанту на узбережжі Одесі, яка відбулася 21 березня 2022 року.
Чому в той день росіяни вирішили не десантуватися і відвернули від міста? Хто, якою зброєю вразив русскій воєнний корабль "Адмірал Ессен" і примусив його йти за всім відомою адресою?
Про цей подвиг, який увійде в сучасну історію України, читайте в публікації за посиланням:
https://dumskaya.net/.../nevidomiy-geroy-yak-kapitan.../ua
Ми не знаємо достеменно, чи планували в той день росіяни висаджувати десант в Одесі. Суто теоретично — певні сили в них для цього були.
До узбережжя Одеси наблизилися вісім бойових одиниць російського флоту, серед них принаймні три — великі десантні кораблі (ВДК). Теоретично вони могли висадити на берег повноцінну батальйонну тактичну групу.
Для успішного десантування потрібна підтримка з повітря та моря. Протиповітряну оборону висадки теоретично міг забезпечити тоді ще надводний крейсер «Москва», на борту якого стояла потужна флотська модифікація зенітно-ракетного комплексу С-300. Ця «парасолька» здатна прикрити десант з неба й забезпечити безперешкодну роботу російських бомбардувальників та штурмовиків. Вогневу підтримку могли забезпечити кораблі, які підійшли до Одеси разом з ВДК — окрім артилерії, вони несли крилаті ракети «Калібр».
Але це все лише припущення. Історичним фактом є те, що в той день ескадра з восьми російських кораблів зупинилася неподалік Одеси. Два з них наблизилися до міста і з відстані приблизно 15 кілометрів відкрили вогонь в бік десантонебезпечної ділянки узбережжя.
На відеороликах, які Денис власноруч зняв в той день, можна побачити, як вибухають російські снаряди.
«Спочатку прильоти були в кількох сотнях метрів від берега, — згадує Дідичук, — потім все ближче і ближче. Я зрозумів: прострілюють фарватер, щоб викликати детонування морських мін і створити безпечний коридор для висадки».
Потім вогонь перенесли на берег. На очах артилеристів ворожі снаряди нищили житлові будинки, які мали нещастя опинитися у зручному для десантування клаптику узбережжя. Саме тоді взвод Дідичука отримав наказ — відкрити вогонь на подавлення противника.
Хімічна зброя, випалений ліс та шрапнель. Що відбувається на напрямку Кремінної?
ДСНС України
22 год ·
#Херсон. Знову цинізму ворога немає меж.
Сьогодні російська армія поцілила керованою авіабомбою по житловому кварталу передмістя Херсону. Через ворожий удар зруйновано 7 будинків, під завалами опинились мирні мешканці.
Рятувальники дістали з-під завалів двох людей, одна людина була без ознак життя. Врятовану жінку передали лікарям.
Кожна історія з Маріуполя – готовий сценарій фільму про війну. Катерина Серватовська розповіла свою.
Я лежала під сходами, а на мене крапала кров людини, яка на них помирала від обстрілу. Я намагалася лягти так, аби чужа кров не потрапляла хоча б на обличчя. Потім зібрала всю волю та силу, щоб діяти раціонально: перетягнула ногу паском і подумала, як вижити, адже вдома на мене чекала моя дитина.
Ми поспілкувалися із бойовим медиком «Вовків Да Вінчі» Умкою. До повномасштабної війни хлопець був барменом, а тепер воює на куп’янському напрямку.
Як він опинився на війні?
Кого Умка вважає героєм?
Чому медики беруть участь у штурмах?
Як впоратись із тим, що ти на власні очі бачиш смерть?
Як долати страх на війні?
Як нашим військовим після перемоги адаптуватись до цивільного життя?
З появою генератора життя діда Віталія з маленького містечка Часів Яр на Донеччині кардинально змінилося. Завдяки підтримці читачів та читачок Вавилонʼ13 ми змогли придбати для нього потужний генератор. А життя в місті, яке постійно перебуває під обстрілами, здобуло нові барви та звуки. Тепер він може ремонтувати свою стару радіотехніку, дивитися телевізор та часом працювати на городі. Про великі радощі самотньої людини від простих, таких звичних у мирних містах, речей, дивіться у цьому фільмі.
З перших днів повномасштабної війни Станіслав Салецький взяв до рук зброю та долучився до 117 бригади територіальної оборони.Зараз його підрозділ боронить кордони Сумщини на різних напрямках.
Сьогодні, близько 13:25, росіяни обстріляли село Гроза Куп’янського району. Зафіксовано влучання у цивільний об‘єкт – сільський кафе-магазин. Станом на зараз відомо про 51 загиблого (в тому числі дитина) та 7 поранених.
За інформацією місцевих джерел, в кафе проходив поминальний обід, саме тому в одному місці зібралась така велика кількість людей.
Час від часу слідчі підводять до тіл загиблих людей для впізнання. Літній чоловік на ім'я Сергій упав на коліна біля тіла дружини і почав плакати. Він упізнав рідну людину лише за залишками одягу
До більшості пакетів ніхто не підходить, адже люди загинули цілими сім'ями. Цілі будинки на вулиці тепер порожні...