Кількість жертв терористичного обстрілу Слов'янська зросла до п'яти – під завалами може бути дитина
За попередніми даними, окупанти використали ракети С-300, повідомив очільник Донецької ОДА Кириленко:
Станом на 18:00 відомо про п'ятьох загиблих і 15 поранених. Є ймовірність, що під завалами перебувають семеро людей, у тому числі одна дитина. На місці працюють вибухотехніки, парамедики, рятувальники та поліція.
Також ворог пошкодив п'ять багатоповерхівок і п'ять приватних будинків, крамницю, господарський центр, клуб і три автівки, додав Кириленко.
Євген Герасименко — хірург, який провів в оточенні ворога 300 операцій та врятував більше тисячі наших воїнів у надскладних умовах. Чоловік пережив полон в Оленівці, де його морили голодом і тиснули психологічно. Далі був обмін полоненими і Євген повернувся додому. Кілька місяців відпочинку та реабілітації — і він знову готовий до виконання завдань.
Фотографія пенсіонерки із собакою, замотаним у хустину, зробила Марію Фомінцеву з села Горенка Київської області відомою. Світлина потрапила в українські та закордонні ЗМІ як епізод визволення Київщини, а Марія Юхимівна та її собака Боня стали своєрідним символом людяності, на яку здатні українці. Через рік журналісти навідались до героїні знімку. Стаття за посиланням.
Ніколи не думала, що на віку переживу дві війни – зізнається Мрія Юхимівна. – Я у Другу світову війну зовсім маленькою залишилась без батьків. Родилась в Доманівці – це за 30 кілометрів від Чорнобиля. Пережила дитиною і війну, і голод, і нужду. В Горенку переїхала 60 років тому разом з покійним чоловіком. Тут народила сина й доньку.
Минулого травня у Марії Юхимівни був ювілей – 80 років. Жінка каже, що зустріла його біля напівзруйнованого житла з посивілою собакою і сльозами на очах, чекаючи звістки від онука з війни. Разом з тим, жінка каже, що не боїться: "Зимою постійно розказували, що з Білорусі можуть піти. Перший час боялась, а зараз вже ні. Знаю, що ЗСУ їх спинять. Та й набридло боятися. Хай тепер вони нас бояться".
Волонтер Діма та пекарня "Good bread" розвозить по селах Донецької області хліб та паски. Дорогою він заїхав в Оскільській інтернат, подивитись, як він відновлюється після російської окупації. Інклюзивна пекарня Good bread дає шанс на соціалізацію дорослим людям з ментальною інвалідністю. З початку війни вони випекли і безкоштовно передали більше 310 000 хлібин: на деокуповані та прифронтові території.
Наслідки обстрілів в ніч на Великдень, 16.04.2023. Фото: ДСНС України
В ніч на Великдень російські військові завдали серію ракетних ударів по Запоріжжю та області. Руйнувань зазнала церква уКомишувасі та будівлі поруч.
Про це сьогодні, 16 квітня, повідомили у пресслужбі Запорізької ОВА.
"У Комишувасі постраждала місцева церква, в якій, на щастя, не проводили службу. Руйнувань зазнали й будівлі поруч. В обласному центрі ворог поцілив у зелену зону", — зазначили в обласній адміністрації.
У ворога немає нічого святого: у пасхальну ніч внаслідок масованого ракетного обстрілу Снігурівки загинули 17-річний хлопець та 18-річна дівчина - розпочато провадження (ФОТО)
За процесуального керівництва Миколаївської обласної прокуратури розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом порушення законів та звичаїв війни, поєднане з умисним вбивством (ч.2 ст. 438 КК України).
За даними слідства, 16 квітня 2023 року о 02.10 год армія рф атакувала ракетами місто Снігурівку Миколаївської області.
Ворожі снаряди поцілили по житловим будинкам та об’єктам цивільної інфраструктури.
Внаслідок обстрілу загинули 17-річний хлопець та 18-річна дівчина.
За попередніми даними, окупанти випустили близько 10 ракет С-300 по мирному населенню Снігурівки.
На місці події працюють прокурори, слідчі СБУ та поліції, криміналісти та вибухотехніки ГУ Нацполіції в області.
Військові організували акцію: вони спекли й розмалювали 130 пряників і писанок для дітей з інвалідністю
Військові з бригади ТрО, що боронять Запорізький напрямок, напередодні Великодня розписали пряники для вихованців реабілітаційного центру і розповіли, як опинились у війську.
ВІЙСЬКОВИМ ТЕЖ ПОТРІБЕН РЕЛАКС
Великодню акцію назвали "Від серця до серця". Військові, які вже понад рік захищають країну, зізнаються, що організували акцію на знак вдячності. Загалом вони спекли і розписали 130 пряників та писанок, які передадуть у реабілітаційний центр для дітей з інвалідністю.
"Ці діти та їхні батьки, разом зі співробітниками центру допомагають військовим і до кожного свята подарунки присилають, тож ми вирішили їм віддячити – подарувати дітям Великодні пряники. Кажуть, що немає запорізької писанки, але вона є, і зараз вона на цих наших пряниках-писанках", – говорить військова на позивний "Колібрі".
"Колібрі"
До війни вона працювала психологом у цьому ж центрі реабілітації. До Запоріжжя жінка разом з родиною приїхала з донецького Торецька в 2014 році, а 24 лютого 2022 року, коли почалась повномасштабна війна, вона разом із чоловіком вирішила піти на фронт.
"На фронті я психолог групи контролю бойового стресу. Проводимо тренінги, навчання, розповідаємо про реакції організму на різні ситуації. У нас є військові з окупованих територій, і вони дуже хочуть звільнити свої домівки та здобути перемогу", – говорить вона.
Жінка додає, що ця великодня акція потрібна не лише дітям, а і їм самим, бо це такий релакс через творчість. Військова каже, що в мирний час вдома на свята завжди пекла паски. Під час АТО/ООС смаколики бійцям відправляла, а от тепер і сама на фронті.
Командир бригади ТрО благодійну акцію підтримує, як він каже, важливо аби у кожного була можливість святкувати Великдень.
"Багато волонтерів передають військовим паски, крашанки, листи від дітей. Це плюс до бойового духу", – пояснює командир.
Свято святом, але війна триває, тож питаємо у військового про ситуацію на Запорізькому напрямку.
"Ситуація стабільна, контрольована. Ворог нас знає давно, а тому вже "крепко" боїться. Ми тримаємо його під постійним вогневим контролем, щоденно завдаємо йому втрат. Не довго їм залишилось", – відповідає.
Водночас у щоденних зведеннях Генштабу бачимо, що ворог став більше застосовувати авіацію. Тому цікавимося, чи є зміни у застосуванні зброї на фронті.
"Є певні зміни, але вони в гіршу сторону для противника", – дуже коротко, майже натяками, відповідає військовий.
Він також зробив "авторський" пряник, намалювавши прапор України та підпис "ТрО – це ЗСУ".
"ПОЧНЕШ ПАНІКУВАТИ – ВТРАТИШ ЛЮДИНУ"
Повертаємося до творчого процесу – приготування Великодніх смаколиків. Поки одні жінки розписують пряники, інші – роблять майже "петриківку" на крашанках. Серед них і медик на псевдо "Гюрза", яка ще рік тому працювала в пекарні у Запоріжжі, пекла хліб та булочки. Також має трошки закордонного досвіду, їздила до Польщі вивчати старовинні рецепти.
"Більше не для грошей їздила, а хотіла побачити, як там печуть, саме рецепти цікавили. Почалась велика війна, і я вирішила, що маю бути на фронті. До військкомату прийшла 24 лютого, після роботи одразу, і вже 25-го була в частині. Я – медик", – ділиться своєю історією жінка.
"Гюрза"
Військова каже, що на фронті робота медика напряму залежить від інтенсивності боїв. А також додає, що ворог нерідко використовує заборонені боєприпаси. Згадує, як, наприклад, тиждень тому окупанти закидали українські позиції запалювальними боєприпасами.
Розпитую, звідки ж у пекаря медичний досвід.
"Ще в молодості я пройшла спеціальні курси – це була більше медицина катастроф. Закінчила на відмінно. Це був пришвидшений курс, тривалістю три місяці. Коли стався Чорнобиль, то вийшла нам така "практика". У нас було 4 виїзди "швидкої". До нас привозили людей, яких евакуйовували. Ми були на так званій нейтральній зоні неподалік Прип’яті, звідти вивозили людей до лікарні. Так склалося, що ми туди потрапили. Чи страшно було? Тоді ми нічого не знали. Просто їхали і переправляли людей до лікарні. Та й страху ніхто не нагнітав. А от те, що тут зараз… то інше. Морально на 100% була готова. Я знала, що можу, що вмію і де це згодиться, але це зовсім інше", – говорить медик.
Прошу її пригадати випадок, який стався за час війни і запам'ятався на все життя. Вона майже одразу розповідає, як доводилось вивозити з поля бою бійця з закритим пневмотораксом.
"Треба було поставити голку і довезти його з тією голкою до лікарні. "Плече" евакуації було дуже довгим. То перший і останній великий страх", – згадує "Гюрза".
"Довезли?" – уточнюю.
"Та вже й повернувся на фронт. Я його за руку тоді так тримала і просила "Сашо, розмовляй зі мною". Йому було дуже тяжко дихати, але його потрібно було тримати. А він каже: "А шо мені за то буде?" Пообіцяла, що вийду за нього заміж. Отака-от історія", – тепер уже з усмішкою каже жінка.
За її словами, поранених військових постійно треба підбадьорювати.
"Звідки сили знаходите, аби не розревітись там біля них? Різні ж поранення бувають", – запитую у медика.
"Потрібно триматися, бо вони дивляться тобі в очі… дивляться, як ти себе почуваєш. Коли бачить в очах спокій – заспокоїться і він. Якщо ти, не дай боже, почнеш панікувати, то втратиш людину".
Її не лякає "все, що зривається і стріляє" на полі бою, але серце розривається, коли б'ють по рідному Запоріжжю.
Її син також нині на фронті, але в іншій бригаді, невістка разом з онукою – 7-річною Софією – за кордоном.
"Гюрза" згадує, як вони з малечею робили паски і воском розмальовували писанки. Мріє, як після перемоги нарешті забере додому малу. Від душі всім бажає добра, смачних пасок, яскравих крашанок і перемоги.
ВАЖКЕ РІШЕННЯ І ПІДТРИМКА РІДНИХ
"Я хочу вже у травні перемогу. На море Азовське поїхати", – долучається до розмови лікарка медичного пункту на позивний "Кобра".
Питаю, за яким пляжем найбільше сумує: Кирилівка, Бердянськ Приморськ…
"Генічеськ. Я родом із Херсонської області", – говорить вона.
"Кобра"
До війська вона прийшла 26 лютого. До того, 13 років працювала лікарем-невропатологом. Вдома її чекають батьки та двоє дітей – 17-річна донька та 5-річний син. Жінка каже, що покинути все і піти на фронт – тяжке, але зважене рішення. Дякує рідним за те, що підтримали його.
"Телефоном говоримо часто. Даю дітям "ЦУ" як мама, але мої батьки справляються. Дуже тяжко було дітей залишити. Ми з донькою стараємось бути подружками, випускний клас цього року. Вона хотіла бути лікарем, але зараз змінила думку і мріє бути прикордонницею", – говорить військова.
За минулий рік її родина пережила важкі випробування. Говорить, що дуже важко було і їй на фронті, але все пережили, все витримали.
"Коли бачиш, що наші території потроху звільняються, то в голові одразу відчуття, що йдемо до перемоги", – завершує розмову лікарка.
Військові кажуть, що на війні не відчуваєш свят. Вони вже й забули, як воно… святкувати, відпочивати і жити без "прильотів". Проте кожна з них вірить, що мирне життя скоро настане, треба вірити і не втрачати надії.
Донеччина. Слов’янськ. Під завалами будинку розшукують ще 4 осіб. Загалом, в результаті масованого російського удару 15 квітня загинуло 11 людей, 22 дістали поранення.
У селі Лукашівка на Чернігівщині святили паски у церкві, зруйнованій війною
16.04.2023
Мешканці села Лукашівка на Чернігівщині прийшли посвятити паски до церкви, зруйнованої війною.
Село перебувало під російською окупацією 21 день — його звільнили наприкінці березня. У Вознесенській церкві росіяни влаштували штаб і склад боєприпасів. Після звільнення села від росіян в церкві були виявлені тіла розстріляних людей.
Храми УПЦ МП, які зруйнувала Росія – рахунок на сотні (ФОТО)
«Українська влада займається богоборством». Це одна з ключових тез, які використовує російська пропаганда в церковному питанні. Нібито наші можновладці утискають представників УПЦ, які буцім не МП, на користь ПЦУ, а зовсім не тому, що там повно зрадників, колаборантів і перевертнів у рясах. УПЦ МП ці тези радо підтримує.
Та за дивною іронією долі, справжні богоборці – саме росіяни, які фізично руйнують храми УПЦ МП. Більшість з понад 400 культових споруд, що постраждали після початку великого вторгнення – УПЦ МП. Більш ніж 80 храмів зруйновано вщент. Найдужче постраждали Донецька (37 храмів) і Сєвєродонецька (17) єпархії УПЦ. Понад 200 пошкоджено.
Загалом окупанти зруйнували 8 монастирів, 7 зазнали пошкоджень – усі на території Донецької області. Убито та поранено понад 20 кліриків УПЦ.
Зробимо для вас невеликий екскурс – розповімо про церкви та монастирі УПЦ МП, які постраждали від рук «братів по вірі».
Тут найбільше дісталося Святогірській лаврі. Сам Святогірськ був під окупацією. Лавра, яка розташована на іншому березі річки, – ні. Однак по ній регулярно прилітало (пʼять разів тільки в липні). Повністю вигорів Всіхсвятський скит (розташований на певній відстані від основних споруд) – справжня окраса цього місця, унікальний зразок модернової деревʼяної архітектури. Був. Залишився лише фундамент. Фактично знищено основні споруди ще одного великого монастиря неподалік Донецька – Свято-Успенського Миколо-ВасилівськогоТакож постраждали від обстрілів Благовіщенський храм УПЦ МП у Бахмуті, храм Казанської ікони Божої Матері в Мар’їнці, у руїнах колись дуже красивий та ошатний храм Різдва Пресвятої Богородиці (смт Новоекономічне) Горлівської єпархії УПЦ МП.
Чернігівщина
Під час окупації (з лютого по квітень 2022-го) росіяни завдали руйнацій Вознесенському храму Чернігівської єпархії УПЦ (с. Лукашівка).
Спочатку вони там зберігали боєприпаси, а потім просто спалили. Вщент.
Фото: соцмережі
Залишки Вознесенського храму Чернігівської єпархії
Коли в березні лупили по одному чернігівському цвинтарю (де саме ховали містян), відбулося загоряння Феодосіївської церкви. Навряд чи її можна буде відновити.
Фото: соцмережі
Феодосіївська церква
Одещина
Чотири рази (!) прилітало в будівлю Свято-Іверського чоловічого монастиря УПЦ МП в самій Одесі. Саме тут розташовані храм ікони Іверської Божої Матері, відділ у справах монастирів єпархіального управління Одеської єпархії УПЦ, недільна школа, а також чернечий гуртожиток. Під час останнього обстрілу, наприкінці березня, буквально чудом ніхто не загинув – відбулися чотирма пораненими.
Житомирщина
Каплицю Свято-Покровського храму УПЦ МП у Малині знищено повністю. У храмі Різдва Богородиці (с. В’язівка) – значні руйнування.
Фото: соцмережі
Сумщина
Ще 26 лютого окупанти завдали ракетного удару, у результаті якого зазнав ушкоджень Георгіївський храм УПЦ МП в Охтирці.
Ставропігійний чоловічий монастир на честь Різдва Пресвятої Богородиці у селі Соснівка постраждав трохи пізніше – там зруйновано адміністративний корпус і господарчі будівлі.
Вінниччина
Дуже сильно постраждав храм Георгія Побідоносця в самій Вінниці. Пошкоджено вікна нижнього храму, приміщення недільної школи, куполи та господарське приміщення.
РДК з’явився в українському інфопросторі відносно нещодавно: 2 березня 2023 року бійці підрозділу перетнули державний кордон рф та зайшли у Брянську область, довівши, що російський кордон аж ніяк не «на замку». Йдеться про так званий «Сушанський інцидент». Трохи згодом солдати РДК повторили успіх та знов побували у Брянській області. Хто вони — ці росіяни, які допомагають Україні протистояти російському вторгненню?
Російський проєкт “Гулагу.нет” оприлюднив гучні свідчення щодо воєнних злочинів найманців приватної військової кампанії “Вагнер” на території України.
Серед іншого, два колишні командири штурмових відділень “Групи Вагнера” оповідають подробиці розстрілу на Донеччині понад 20 українських дітей і підлітків, старших 15 років (бо “вагнерівців” їх вважали не мирними мешканцями, а потенційними бійцями ЗСУ).
Також “зеки” згадують про зачистку житлових будинків і підвалів з убивством всіх жителів, які залишаються всередині, в тому числі дітей. Як за наказом вищих командирів підривали гранатами та підпалювали бензином яму приблизно з 60 тілами поранених і полонених українців та інших “вагнерівців”.
Кількість жертв терористичного обстрілу Слов'янська зросла до п'яти – під завалами може бути дитина
За попередніми даними, окупанти використали ракети С-300, повідомив очільник Донецької ОДА Кириленко:
Станом на 18:00 відомо про п'ятьох загиблих і 15 поранених. Є ймовірність, що під завалами перебувають семеро людей, у тому числі одна дитина. На місці працюють вибухотехніки, парамедики, рятувальники та поліція.
Також ворог пошкодив п'ять багатоповерхівок і п'ять приватних будинків, крамницю, господарський центр, клуб і три автівки, додав Кириленко.
Євген Герасименко — хірург, який провів в оточенні ворога 300 операцій та врятував більше тисячі наших воїнів у надскладних умовах. Чоловік пережив полон в Оленівці, де його морили голодом і тиснули психологічно. Далі був обмін полоненими і Євген повернувся додому. Кілька місяців відпочинку та реабілітації — і він знову готовий до виконання завдань.
Фотографія пенсіонерки із собакою, замотаним у хустину, зробила Марію Фомінцеву з села Горенка Київської області відомою. Світлина потрапила в українські та закордонні ЗМІ як епізод визволення Київщини, а Марія Юхимівна та її собака Боня стали своєрідним символом людяності, на яку здатні українці. Через рік журналісти навідались до героїні знімку. Стаття за посиланням.
Ніколи не думала, що на віку переживу дві війни – зізнається Мрія Юхимівна. – Я у Другу світову війну зовсім маленькою залишилась без батьків. Родилась в Доманівці – це за 30 кілометрів від Чорнобиля. Пережила дитиною і війну, і голод, і нужду. В Горенку переїхала 60 років тому разом з покійним чоловіком. Тут народила сина й доньку.
Минулого травня у Марії Юхимівни був ювілей – 80 років. Жінка каже, що зустріла його біля напівзруйнованого житла з посивілою собакою і сльозами на очах, чекаючи звістки від онука з війни. Разом з тим, жінка каже, що не боїться: "Зимою постійно розказували, що з Білорусі можуть піти. Перший час боялась, а зараз вже ні. Знаю, що ЗСУ їх спинять. Та й набридло боятися. Хай тепер вони нас бояться".
Волонтер Діма та пекарня "Good bread" розвозить по селах Донецької області хліб та паски. Дорогою він заїхав в Оскільській інтернат, подивитись, як він відновлюється після російської окупації. Інклюзивна пекарня Good bread дає шанс на соціалізацію дорослим людям з ментальною інвалідністю. З початку війни вони випекли і безкоштовно передали більше 310 000 хлібин: на деокуповані та прифронтові території.
Andriy Yermolenko
Нікіта Тітов
В ніч на Великдень армія РФ завдала серію ракетних ударів по Запоріжжю та області. Що відомо
Юліана Топольник
16 квітня, 07:51
·
Наслідки обстрілів в ніч на Великдень, 16.04.2023. Фото: ДСНС України
В ніч на Великдень російські військові завдали серію ракетних ударів по Запоріжжю та області. Руйнувань зазнала церква у Комишувасі та будівлі поруч.
Про це сьогодні, 16 квітня, повідомили у пресслужбі Запорізької ОВА.
"У Комишувасі постраждала місцева церква, в якій, на щастя, не проводили службу. Руйнувань зазнали й будівлі поруч. В обласному центрі ворог поцілив у зелену зону", — зазначили в обласній адміністрації.
Наслідки ракетного удару по зеленій зоні Запоріжжя, 16.04.2023. Фото: Суспільне Запоріжжяhttps://suspilne.media/447159-v-nic-na-velikden-armia-rf-zavdala-seriu-raketnih-udariv-po-zaporizzu-ta-oblasti-so-vidomo/?fbclid=IwAR0vspxML9PflMv1mXD77CXoXpY56LCS9FXygUavjeC2kfimy4_5yXSk2qU
У ворога немає нічого святого: у пасхальну ніч внаслідок масованого ракетного обстрілу Снігурівки загинули 17-річний хлопець та 18-річна дівчина - розпочато провадження (ФОТО)
За процесуального керівництва Миколаївської обласної прокуратури розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом порушення законів та звичаїв війни, поєднане з умисним вбивством (ч.2 ст. 438 КК України).
За даними слідства, 16 квітня 2023 року о 02.10 год армія рф атакувала ракетами місто Снігурівку Миколаївської області.
Ворожі снаряди поцілили по житловим будинкам та об’єктам цивільної інфраструктури.
Внаслідок обстрілу загинули 17-річний хлопець та 18-річна дівчина.
За попередніми даними, окупанти випустили близько 10 ракет С-300 по мирному населенню Снігурівки.
На місці події працюють прокурори, слідчі СБУ та поліції, криміналісти та вибухотехніки ГУ Нацполіції в області.
Від серця воїна до дитячого серця, або Передвеликодній релакс для захисників
https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3695876-vid-serca-voina-do-ditacogo-serca-abo-peredvelikodnij-relaks-dla-zahisnikiv.html?fbclid=IwAR0N8DjX5RcAz5JWgIkKIsuzDWkPR32dAO966HbhsNduxsBuqa90A65pNyI
15.04.2023 09:00
Військові організували акцію: вони спекли й розмалювали 130 пряників і писанок для дітей з інвалідністю
Військові з бригади ТрО, що боронять Запорізький напрямок, напередодні Великодня розписали пряники для вихованців реабілітаційного центру і розповіли, як опинились у війську.
ВІЙСЬКОВИМ ТЕЖ ПОТРІБЕН РЕЛАКС
Великодню акцію назвали "Від серця до серця". Військові, які вже понад рік захищають країну, зізнаються, що організували акцію на знак вдячності. Загалом вони спекли і розписали 130 пряників та писанок, які передадуть у реабілітаційний центр для дітей з інвалідністю.
"Ці діти та їхні батьки, разом зі співробітниками центру допомагають військовим і до кожного свята подарунки присилають, тож ми вирішили їм віддячити – подарувати дітям Великодні пряники. Кажуть, що немає запорізької писанки, але вона є, і зараз вона на цих наших пряниках-писанках", – говорить військова на позивний "Колібрі".
"Колібрі"
До війни вона працювала психологом у цьому ж центрі реабілітації. До Запоріжжя жінка разом з родиною приїхала з донецького Торецька в 2014 році, а 24 лютого 2022 року, коли почалась повномасштабна війна, вона разом із чоловіком вирішила піти на фронт.
"На фронті я психолог групи контролю бойового стресу. Проводимо тренінги, навчання, розповідаємо про реакції організму на різні ситуації. У нас є військові з окупованих територій, і вони дуже хочуть звільнити свої домівки та здобути перемогу", – говорить вона.
Жінка додає, що ця великодня акція потрібна не лише дітям, а і їм самим, бо це такий релакс через творчість. Військова каже, що в мирний час вдома на свята завжди пекла паски. Під час АТО/ООС смаколики бійцям відправляла, а от тепер і сама на фронті.
Командир бригади ТрО благодійну акцію підтримує, як він каже, важливо аби у кожного була можливість святкувати Великдень.
"Багато волонтерів передають військовим паски, крашанки, листи від дітей. Це плюс до бойового духу", – пояснює командир.
Свято святом, але війна триває, тож питаємо у військового про ситуацію на Запорізькому напрямку.
"Ситуація стабільна, контрольована. Ворог нас знає давно, а тому вже "крепко" боїться. Ми тримаємо його під постійним вогневим контролем, щоденно завдаємо йому втрат. Не довго їм залишилось", – відповідає.
Водночас у щоденних зведеннях Генштабу бачимо, що ворог став більше застосовувати авіацію. Тому цікавимося, чи є зміни у застосуванні зброї на фронті.
"Є певні зміни, але вони в гіршу сторону для противника", – дуже коротко, майже натяками, відповідає військовий.
Він також зробив "авторський" пряник, намалювавши прапор України та підпис "ТрО – це ЗСУ".
"ПОЧНЕШ ПАНІКУВАТИ – ВТРАТИШ ЛЮДИНУ"
Повертаємося до творчого процесу – приготування Великодніх смаколиків. Поки одні жінки розписують пряники, інші – роблять майже "петриківку" на крашанках. Серед них і медик на псевдо "Гюрза", яка ще рік тому працювала в пекарні у Запоріжжі, пекла хліб та булочки. Також має трошки закордонного досвіду, їздила до Польщі вивчати старовинні рецепти.
"Більше не для грошей їздила, а хотіла побачити, як там печуть, саме рецепти цікавили. Почалась велика війна, і я вирішила, що маю бути на фронті. До військкомату прийшла 24 лютого, після роботи одразу, і вже 25-го була в частині. Я – медик", – ділиться своєю історією жінка.
"Гюрза"
Військова каже, що на фронті робота медика напряму залежить від інтенсивності боїв. А також додає, що ворог нерідко використовує заборонені боєприпаси. Згадує, як, наприклад, тиждень тому окупанти закидали українські позиції запалювальними боєприпасами.
Розпитую, звідки ж у пекаря медичний досвід.
"Ще в молодості я пройшла спеціальні курси – це була більше медицина катастроф. Закінчила на відмінно. Це був пришвидшений курс, тривалістю три місяці. Коли стався Чорнобиль, то вийшла нам така "практика". У нас було 4 виїзди "швидкої". До нас привозили людей, яких евакуйовували. Ми були на так званій нейтральній зоні неподалік Прип’яті, звідти вивозили людей до лікарні. Так склалося, що ми туди потрапили. Чи страшно було? Тоді ми нічого не знали. Просто їхали і переправляли людей до лікарні. Та й страху ніхто не нагнітав. А от те, що тут зараз… то інше. Морально на 100% була готова. Я знала, що можу, що вмію і де це згодиться, але це зовсім інше", – говорить медик.
Прошу її пригадати випадок, який стався за час війни і запам'ятався на все життя. Вона майже одразу розповідає, як доводилось вивозити з поля бою бійця з закритим пневмотораксом.
"Треба було поставити голку і довезти його з тією голкою до лікарні. "Плече" евакуації було дуже довгим. То перший і останній великий страх", – згадує "Гюрза".
"Довезли?" – уточнюю.
"Та вже й повернувся на фронт. Я його за руку тоді так тримала і просила "Сашо, розмовляй зі мною". Йому було дуже тяжко дихати, але його потрібно було тримати. А він каже: "А шо мені за то буде?" Пообіцяла, що вийду за нього заміж. Отака-от історія", – тепер уже з усмішкою каже жінка.
За її словами, поранених військових постійно треба підбадьорювати.
"Звідки сили знаходите, аби не розревітись там біля них? Різні ж поранення бувають", – запитую у медика.
"Потрібно триматися, бо вони дивляться тобі в очі… дивляться, як ти себе почуваєш. Коли бачить в очах спокій – заспокоїться і він. Якщо ти, не дай боже, почнеш панікувати, то втратиш людину".
Її не лякає "все, що зривається і стріляє" на полі бою, але серце розривається, коли б'ють по рідному Запоріжжю.
Її син також нині на фронті, але в іншій бригаді, невістка разом з онукою – 7-річною Софією – за кордоном.
"Гюрза" згадує, як вони з малечею робили паски і воском розмальовували писанки. Мріє, як після перемоги нарешті забере додому малу. Від душі всім бажає добра, смачних пасок, яскравих крашанок і перемоги.
ВАЖКЕ РІШЕННЯ І ПІДТРИМКА РІДНИХ
"Я хочу вже у травні перемогу. На море Азовське поїхати", – долучається до розмови лікарка медичного пункту на позивний "Кобра".
Питаю, за яким пляжем найбільше сумує: Кирилівка, Бердянськ Приморськ…
"Генічеськ. Я родом із Херсонської області", – говорить вона.
"Кобра"
До війська вона прийшла 26 лютого. До того, 13 років працювала лікарем-невропатологом. Вдома її чекають батьки та двоє дітей – 17-річна донька та 5-річний син. Жінка каже, що покинути все і піти на фронт – тяжке, але зважене рішення. Дякує рідним за те, що підтримали його.
"Телефоном говоримо часто. Даю дітям "ЦУ" як мама, але мої батьки справляються. Дуже тяжко було дітей залишити. Ми з донькою стараємось бути подружками, випускний клас цього року. Вона хотіла бути лікарем, але зараз змінила думку і мріє бути прикордонницею", – говорить військова.
За минулий рік її родина пережила важкі випробування. Говорить, що дуже важко було і їй на фронті, але все пережили, все витримали.
"Коли бачиш, що наші території потроху звільняються, то в голові одразу відчуття, що йдемо до перемоги", – завершує розмову лікарка.
Військові кажуть, що на війні не відчуваєш свят. Вони вже й забули, як воно… святкувати, відпочивати і жити без "прильотів". Проте кожна з них вірить, що мирне життя скоро настане, треба вірити і не втрачати надії.
Листівка до Великодня від харків’ян.
Донеччина. Слов’янськ. Під завалами будинку розшукують ще 4 осіб. Загалом, в результаті масованого російського удару 15 квітня загинуло 11 людей, 22 дістали поранення.
У великодню ніч російські військові завдали авіаційного удару по психоневрологічному інтернату у Свесі на Сумщині. На той момент там перебувало 167 хворих жінок. Внаслідок авіаудару одній жінці надали допомогу на місці, другу 70-річну пацієнтку ушпиталили до Шосткинської ЦРЛ. Від масових смертей врятувало диво – бомба впала біля актової зали, де у той час не було людей.
93-тя ОМБр Холодний Яр. Фоторепортаж із сьогоднішнього святкування Великодня.
У селі Лукашівка на Чернігівщині святили паски у церкві, зруйнованій війною
16.04.2023
Мешканці села Лукашівка на Чернігівщині прийшли посвятити паски до церкви, зруйнованої війною.
Село перебувало під російською окупацією 21 день — його звільнили наприкінці березня. У Вознесенській церкві росіяни влаштували штаб і склад боєприпасів. Після звільнення села від росіян в церкві були виявлені тіла розстріляних людей.
https://cheline.com.ua/news/society/u-nbsp-seli-lukashivka-na-nbsp-chernigivshhini-svyatiti-paski-u-nbsp-tserkvi-zrujnovanij-vijnoyu-351832?fbclid=IwAR3QocD_5qvgGC8Y7SkP5ke_yIShttfGY48BzGCamUhha0y5EQkOSGAipOQ
Храми УПЦ МП, які зруйнувала Росія – рахунок на сотні (ФОТО)
«Українська влада займається богоборством». Це одна з ключових тез, які використовує російська пропаганда в церковному питанні. Нібито наші можновладці утискають представників УПЦ, які буцім не МП, на користь ПЦУ, а зовсім не тому, що там повно зрадників, колаборантів і перевертнів у рясах. УПЦ МП ці тези радо підтримує.
Та за дивною іронією долі, справжні богоборці – саме росіяни, які фізично руйнують храми УПЦ МП. Більшість з понад 400 культових споруд, що постраждали після початку великого вторгнення – УПЦ МП. Більш ніж 80 храмів зруйновано вщент. Найдужче постраждали Донецька (37 храмів) і Сєвєродонецька (17) єпархії УПЦ. Понад 200 пошкоджено.
Загалом окупанти зруйнували 8 монастирів, 7 зазнали пошкоджень – усі на території Донецької області. Убито та поранено понад 20 кліриків УПЦ.
Зробимо для вас невеликий екскурс – розповімо про церкви та монастирі УПЦ МП, які постраждали від рук «братів по вірі».
Соня Кошкіна, Шеф-редактор LB.ua
Фото: EPA/UPG
Наслідки обстрілів Святогірської Лаври
Донеччина
Тут найбільше дісталося Святогірській лаврі. Сам Святогірськ був під окупацією. Лавра, яка розташована на іншому березі річки, – ні. Однак по ній регулярно прилітало (пʼять разів тільки в липні). Повністю вигорів Всіхсвятський скит (розташований на певній відстані від основних споруд) – справжня окраса цього місця, унікальний зразок модернової деревʼяної архітектури. Був. Залишився лише фундамент.
Фактично знищено основні споруди ще одного великого монастиря неподалік Донецька – Свято-Успенського Миколо-Василівського
Також постраждали від обстрілів Благовіщенський храм УПЦ МП у Бахмуті, храм Казанської ікони Божої Матері в Мар’їнці, у руїнах колись дуже красивий та ошатний храм Різдва Пресвятої Богородиці (смт Новоекономічне) Горлівської єпархії УПЦ МП.
Чернігівщина
Під час окупації (з лютого по квітень 2022-го) росіяни завдали руйнацій Вознесенському храму Чернігівської єпархії УПЦ (с. Лукашівка).
Спочатку вони там зберігали боєприпаси, а потім просто спалили. Вщент.
Фото: соцмережі
Залишки Вознесенського храму Чернігівської єпархії
Коли в березні лупили по одному чернігівському цвинтарю (де саме ховали містян), відбулося загоряння Феодосіївської церкви. Навряд чи її можна буде відновити.
Фото: соцмережі
Феодосіївська церква
Одещина
Чотири рази (!) прилітало в будівлю Свято-Іверського чоловічого монастиря УПЦ МП в самій Одесі. Саме тут розташовані храм ікони Іверської Божої Матері, відділ у справах монастирів єпархіального управління Одеської єпархії УПЦ, недільна школа, а також чернечий гуртожиток. Під час останнього обстрілу, наприкінці березня, буквально чудом ніхто не загинув – відбулися чотирма пораненими.
Житомирщина
Каплицю Свято-Покровського храму УПЦ МП у Малині знищено повністю. У храмі Різдва Богородиці (с. В’язівка) – значні руйнування.
Фото: соцмережі
Сумщина
Ще 26 лютого окупанти завдали ракетного удару, у результаті якого зазнав ушкоджень Георгіївський храм УПЦ МП в Охтирці.
Ставропігійний чоловічий монастир на честь Різдва Пресвятої Богородиці у селі Соснівка постраждав трохи пізніше – там зруйновано адміністративний корпус і господарчі будівлі.
Вінниччина
Дуже сильно постраждав храм Георгія Побідоносця в самій Вінниці. Пошкоджено вікна нижнього храму, приміщення недільної школи, куполи та господарське приміщення.
Фото: соцмережі
Храм Георгія Побідоносця до та після обстрілів .Продовження https://lb.ua/society/2023/04/17/551885_hrami_upts_mp_yaki_zruynuvala_rosiya-.html?fbclid=IwAR0U_edf2dboC4GhZMQoNt3hjndIy2D31khr08nxUfD3k2SGuhQsF9n53lc
РДК з’явився в українському інфопросторі відносно нещодавно: 2 березня 2023 року бійці підрозділу перетнули державний кордон рф та зайшли у Брянську область, довівши, що російський кордон аж ніяк не «на замку». Йдеться про так званий «Сушанський інцидент». Трохи згодом солдати РДК повторили успіх та знов побували у Брянській області. Хто вони — ці росіяни, які допомагають Україні протистояти російському вторгненню?
Російський проєкт “Гулагу.нет” оприлюднив гучні свідчення щодо воєнних злочинів найманців приватної військової кампанії “Вагнер” на території України.
Серед іншого, два колишні командири штурмових відділень “Групи Вагнера” оповідають подробиці розстрілу на Донеччині понад 20 українських дітей і підлітків, старших 15 років (бо “вагнерівців” їх вважали не мирними мешканцями, а потенційними бійцями ЗСУ).
Також “зеки” згадують про зачистку житлових будинків і підвалів з убивством всіх жителів, які залишаються всередині, в тому числі дітей. Як за наказом вищих командирів підривали гранатами та підпалювали бензином яму приблизно з 60 тілами поранених і полонених українців та інших “вагнерівців”.
Авдіївка. Ще одне знищене окупантами українське місто. Фоторепортаж Костянтин та Влада Ліберови.