Влітку 2021 року путін розродився дивною статтею. Там було багато різних тверджень, які історикам виглядали суцільною маячнею. Тімоті Снайдер іронізував над псевдоісторичними потугами російського диктатора: «Ти почуваєшся як біолог на бійні: ніби ось хвіст, ось нога, ось роги, ось грива – але зібрати з цього набору якийсь відомий науці організм не виходить».
Сидимо в «укритті». Навколо Северинівки чути вибухи і постріли. Ми ховаємося, як можемо. У коридорчику працює правило «двох стін». Ось тут ми і сидимо вчотирьох на трьох квадратних метрах. Щось пролітає над нами ніби величезний електрошокер. Чути постріли з карабінів. Низько пролетів винищувач. Відкоркував пляшку совіньйона. Ось вона – скромна чарівність середнього класу! Буде замість заспокійливого, яке закінчилася.
Ми різко опинилися в ситуації, коли стало не вистачати найпростіших речей. Бракувало тепла. Бракувало яскравого світла. Щоб помити руки чи змити в туалеті – треба було принести зі ставка пару відер води. Питну воду належало економити. Ти мусив тепер думати, про те, як надовго вистачить наших запасів продуктів.
І тому тепер я як ніколи радів усьому тому, на що раніше не звертав уваги. Радів, що вдалося на пару градусів підняти температуру в хаті. Радів, що було з чого спекти оладки. Сонячний промінь увірвався у нашу напівтемну вітальню і збурив відчуття щасливої насолоди. Ще кожного вечора ти бажаєш «Спокійної ночі!», маючи на увазі, щоб ніч була насправді спокійною.
Кожного вечора ми прощалися назавжди. Бо розуміли: завтра може не бути.
Я ніколи не переживав нічого подібного: ти намагаєшся повернутися до роботи – і нічого не виходить. Бо мозок просто не сприймає інформацію. Ти читаєш абзац – і розумієш лиш три перших речення, а на четвертому ловиш себе, що ти не розумієш, що саме читаєш. Літери бачиш, а в слова вони не складаються. І ти гіпнотизуєш це речення якийсь час, важко видихаєш та починаєш читати його знову.
Я почувався інтелектуально неповносправним. Ти просто нічого не можеш робити. Нічого. Усю енергію забирала нормалізація психічного здоров’я. З депресивного стану приходилося витягувати себе за волосся.
Цитувати героя нашого нового сюжету можна безкінечно. Адже це ніхто інший як Чоткий Паца, герой легендарного мемного відео дев’ятирічної давності з Рівного. «Це реально мерзость», — сказав він та прославився на всю країну. Звуть його Іван Мартинов і нині він служить у 68 Окремій єгерській бригаді на Донбасі. Хлопець залишився таким же харизматичним та гострим на язик, а дивитись його інтерв’ю — це чисте задоволення. Але є в ньому не тільки добрий гумор, а й роздуми про війну і щире горювання людини, яка втратила на війні дуже багато побратимів.
28 березня 2022 року було звільнено Ірпінь, який стримав ворога на шляху до столиці та отримав статус “Ірпінь – місто-Герой”. Цьому передували бої, внаслідок яких було зруйновано 70% соціальної та житлової інфраструктури Ірпеня. Ці події відображені у фільмі “Форпост Ірпінь”, основою якого стали відеоматеріали, зняті на мобільні телефони безпосередніми учасниками подій лютого-березня 2022 року. Фільм знято на основі книги “Битва за Ірпінь” Петра Щербини, який виступив продюсером та керівником авторської групи фільму до річниці визволення міста.
Російські військові обстріляли лікарню та школу у Херсоні
Сьогодні вночі російські військові обстріляли лікарню у Дніпровському районі міста. Є руйнування у головному корпусі, пошкоджена система опалення. За інформацією ОВА поранених немає.Також під обстріл потрапила одна зі шкіл у місті.
Сьогодні вночі знов дісталось Білопіллю на Сумщині, росіяни скинули на місто авіабомбу. Попередньо, це була ФАБ 500. Кілька будинків зазнали значних руйнувань та не підлягають відновленню, у інших повилітали вікна та пошкоджені дахи.
Вибуховою хвилею пошкоджена школа. Прибирають скло та затуляють вікна працівники, волонтери та старшокласники цієї школи. "Те, що сьогодні - це вже руйнації великого масштабу. Це просто для того, щоб зробити нам боляче, для того, щоб ранити нас у саме серце продовжують наші сусіди робити отакі злодіяння", — говорить директорка школи.
"Дитина питає — мама, що це? Кажу: “Ванєчка, бомблять!". Це не тільки хату вони розбили, це розбили життя людей. Хай до росії прийде таке саме горе", — говорить власниця пошкодженого будинку Яна.
В цей день 2022 року російські терористи нанесли ракетний удар по будівлі Миколаївської обласної державної адміністрації. Тоді загинуло 37 людей, ще 37 були поранені.
«Ви приїхали сюди в тюрму, ви тут ніхто, ви будете виконувати те, що ми скажемо», — так росіяни зустрічали 16-річну Машу та 18-річну Настю з Херсона. Окупанти оманою вивезли їх до окупованого Криму, де дітей змушували співати російській гімн. А згодом — до Генічеська. Там дівчат тримали у холодних кімнатах та погрожували відправити «на яму», де військова комендатура та ФСБ катували українських підлітків.
Фільм «Зруйновані мости» – про життя людей на кордоні з росією. Про свідомий вибір, про руйнування пропагандистських наративів «один народ», «ми же браття», «ми свої». Зруйнований міст тут як образ того, що прощення не буде, як було раніше – ніколи вже не буде.
Парамедик медичного батальйону Госпітальєри Тетяна Васильченко. Свої ювілейні 50 років жінка відсвяткувала на Азовсталі. Далі на неї чекали нестерпні п’ять місяців полону. Нині Тетяна у Львові проходить реабілітацію та наглядає за сином побратима, який досі у полоні.
Рік тому ЗСУ звільнили Бучу від російських окупантів. Місто стало одним із символом жорстокості росіян. За місяць окупації вони вчинили понад 9000 воєнних злочинів та вбили понад 1400 мирних мешканців. У цьому відео зібрані коментарі людей, які пережили ті жахливі події. Ми ніколи не показували цих архівних кадрів. Це відео записане на початку березня, після перших боїв перед окупацією. Тому сьогодні нагадуємо, якою ціною нам дається свобода.
Морський піхотинець 35-ої окремої бригади морської піхоти з острова Зміїний Юрій Кузьмінський провів у російському полоні рівно 9 місяців. З них 8 місяців – взагалі не бачив денного світла. Юрій Кузьмінський повернувся з полону 24 листопада 2022 року. Нині проходить реабілітацію і вже планує повернутись на військову службу. Юрій Кузьмінський та його побратими потрапили у полон першого дня війни, 24 лютого 2022, коли російська армія завдала потужних ракетно-артилерійських ударів і захопила острів Зміїний. 21-річний Юрій Кузьмінський розповів про оборону Зміїного, перебування у полоні і про те, як російські спецслужби шукали того, хто сказав фразу про «русскій корабль». У російському полоні перебувають ще 39 українських морпіхів.
Укрпошта випустила нову марку, присвячену містам-супутникам Києва, які в 2022 році під час повномасштабного вторгнення Росії на територію України опинилися в епіцентрі бойових дій. На марках використані дві світлини Сергія Нужненка, фоторепортера Радіо Свобода, який в березні задокументував наслідки боїв у місті Буча та Ірпінь. Зокрема йдеться про спалену техніку на вулиці Вокзальній у Бучі та піший перехід через міст в Ірпені, де в березні люди втікали від окупації .
Сьогодні в Одесі попрощались з херсонським волонтером Ігорем Косою. 31 березня 2022 року автівку, в якій Ігор віз гуманітарну допомогу до Олешківського дитячого будинку-інтернату розстріляли російські військові.
Жителька Бучі, яка в перші дні повномасштабного вторгнення прихистила у себе вдома зо три десятки людей – під постійними обстрілами і під боком у окупантів вона виживала, допомагала вижити іншим людям, відганяла російські танки від свого подвір’я і… саджала город.
Гуляйполе відоме завдяки своєму вихідцю - найодіознішому у світовій історії анархісту, яким по праву вважається Нестор Махно. Вже понад рік містечко знаходиться на лінії зіткнення і не дозволяє російським окупантам просуватися далі на територію України. Як і століття тому на Запоріжжі знову ллється кров за право на самовизначення. Проте нинішня війна має кардинальну відмінність - це ставлення нащадків справи Махна до української державності та розуміння, хто для них є справжнім ворогом. Як Гуляйполе та довколишні села більше року живуть на лінії фронту? Як вдається нащадкам Махна поєднати дух волі та анархії із патріотизмом? На що сподіваються і чого чекають місцеві жителі? Як вони відгукуються про події сьогодення та сторічної давнини? Хащі відвідали батьківщину Нестора Івановича Махна і спробували розібратися у цих питаннях. Відповіді - у черговому випуску документального відео проєкту.
Цим фільмом «Вавилон13» розпочинає серію екранізацій коротких літературних творів українських авторів та авторок, які зараз захищають нашу незалежність зі зброєю у руках. Сценарієм першого фільму стала поезія військовослужбовця Максима Кривцова з позивним «Далі» - «ВІН ПЕРЕЇХАВ В БУЧУ». У березні 2021 Далі переїхав до Бучі, а зараз воює в одному з підрозділів ЗСУ.
Всі, хто тебе знав — знають, що ти був дуже доброю, відважною та щирою людиною, з власною честю.
Ти був справжнім воїном, не дивлячись на два важких поранення за час повномасштабної ти знов повернувся на передову.
Ти мені завжди казав, що найстрашніше для тебе — це випасти зі строю. Зараз ти в ньому навічно.
Ти так і не отримав громадянство України, про яке так мріяв, тому я хочу попросити надати його Даніілу хоча б посмертно.
Для мене кожна зустріч з Андрій Букін - маленьке свято.
По-перше, значить, живий. По-друге, земляк-сумчанін, рідна людина. А по-третє, позивний Батон - з підрозділу радіоелектронної розвідки. Минулого року вони добряче попсували настрій росіянам на Донбасі. Колись про це можна буде написати докладно, але не зараз...Зараз Андрій з побратимами - у бригаді Гвардії наступу "Буревій". От про цю нову сторінку в його житті, а також про тонкощі роботи електронної розвідки в цілому - ми і поспілкувалися.
Почитайте інтерв`ю - і ви зрозумієте, що кинути цим хлопцям грошей на картку - це справді ефективне капіталовкладення під час війни. За кожну гривню вони віддячать суперточними наводками для нашої артилерії і не тільки!
Дані картки і посилання на повний текст - у першому-другому коментах. А ось пара фрагментів:
"- Якщо підсумувати взагалі весь твій досвід повномасштабної фази війни, який день ти вважаєш найуспішнішим і чому?
- Можу дуже чітко сказати. Один з найуспішніших днів – це був день звільнення Новоселівки і наступу на Дробишеве. У нас пройшла ідеально кампанія по роботі з хлопцями з артилерії. Ми тоді вразили кілька одиниць техніки ворога.
- Розшифруй. Тобто на базі вашої зібраної інформації, проаналізованої і наданої артилеристам, вони змогли гарно відпрацювати позиції ворога?
- В цей день прекрасно відпрацювали радіоперехоплення. Вони зняли інформацію про те, що буде пересування піхоти на певній ділянці фронту перед мостом.
- І наші вже були готові до цього?
- Да. Ми взяли цю інформацію, полетіли, навели туди артилерію і дочекались, поки вони приїдуть. Наші відпрацювали техніку і нам по радіоперехопленню було повідомлено: отут було стовідсоткове влучання.
Втім, ми вразили їхню техніку - але піхота була ціла. І тоді вони передали другому екіпажу, що, мовляв, ми зараз їхати не можемо, техніка побита, тому ми будемо висуватися в пішому порядку, переходити дамбу. Ми це почули, передали інформацію артилерії. Вони ще не вийшли – а ми уже перенавели орудія і відпрацювали. Для мене, як для людини, яка вибудовує логістичні ланцюжки, це був взірцево-показовий день. Це не те, що робота однієї людини. Це робота груп людей, різних орудій, різних хлопців з РЕРа, які слухали до 6 радіостанцій. Плюс вчасна передача інформація.
- Ідеальна злагоджена робота.
- І це була робота не тільки батальйону Кульчицького. Співпрацювали різні підрозділи різних бригад ЗСУ. Лінійні зв’язочки відпрацювали на 300%...".
І ще фрагмент:
"- А ти якої думки про те, на які БПЛА держава має робити ставку?
- Це питання справді важливе, і от що я хочу з цього приводу сказати. 52% інформації, яка зібрана розвідданими, зібрана лінійкою DJI і лінійкою autel – це те, що міністр назвав "весільними" дронами. Інші 48% інформації зібрані великими коштовними комплексами на кшталт "Лелеки", "Фурії" і інших гаджетів, які вже стоять на озброєнні. Але більшість інформації зібрана саме оцими дронами. Жоден виробник не зможе наповнити Збройні сили такою кількістю, як це може зробити будь-яка стаціонарна компанія, яка вже роками виробляє БПЛА. Тому що навіть DJI не встигає виробляти дрони. Їх просто викуповують партіями. Вони тільки йдуть на лінії - а вже різні фонди на кшталт "Повернись живим", фонд Притули і так далі, - викупають їх партіями. Ну нема в Україні настільки великих потужностей, щоби ми перекрили потрібність в БПЛА в Збройних силах.
Тому міністру треба просто переглянути інформацію ту, яку він збирає. Можливо, коли ми доростемо до того, щоб у нас в Україні були великі потужності…Або відкриємо десь в Китаї або Індії саме український завод з виробництва БПЛА, які зможуть наситити цей ринок…Але на сьогоднішній день відмовлятися від цивільних дронів - злочинно. Навпаки, держава Україна має зробити все, щоб поліпшити перевезення з-за кордону.
І по-друге. Жоден бюджет України чи допомога країн-партнерів не може порівнятися з тією кількістю допомоги, яку дають самі українці. Не тільки ті, що живуть в Україні, але і за кордоном. Тому що колосальна кількість БПЛА була куплена родичами, друзями, фондами. Кількість цих БПЛА сама держава просто не зможе забезпечити. Ось у чому різниця...".
Спогади з Київщини. Рік по тому від Олександра Зінченко (багато тексту).
Частина 1. Перед 24 лютого 2022 року.
Влітку 2021 року путін розродився дивною статтею. Там було багато різних тверджень, які історикам виглядали суцільною маячнею. Тімоті Снайдер іронізував над псевдоісторичними потугами російського диктатора: «Ти почуваєшся як біолог на бійні: ніби ось хвіст, ось нога, ось роги, ось грива – але зібрати з цього набору якийсь відомий науці організм не виходить».
Частина 2. Вони прийшли.
Сидимо в «укритті». Навколо Северинівки чути вибухи і постріли. Ми ховаємося, як можемо. У коридорчику працює правило «двох стін». Ось тут ми і сидимо вчотирьох на трьох квадратних метрах. Щось пролітає над нами ніби величезний електрошокер. Чути постріли з карабінів. Низько пролетів винищувач. Відкоркував пляшку совіньйона. Ось вона – скромна чарівність середнього класу! Буде замість заспокійливого, яке закінчилася.
Частина 3. Помилка путіна.
Ми різко опинилися в ситуації, коли стало не вистачати найпростіших речей. Бракувало тепла. Бракувало яскравого світла. Щоб помити руки чи змити в туалеті – треба було принести зі ставка пару відер води. Питну воду належало економити. Ти мусив тепер думати, про те, як надовго вистачить наших запасів продуктів.
І тому тепер я як ніколи радів усьому тому, на що раніше не звертав уваги. Радів, що вдалося на пару градусів підняти температуру в хаті. Радів, що було з чого спекти оладки. Сонячний промінь увірвався у нашу напівтемну вітальню і збурив відчуття щасливої насолоди. Ще кожного вечора ти бажаєш «Спокійної ночі!», маючи на увазі, щоб ніч була насправді спокійною.
Кожного вечора ми прощалися назавжди. Бо розуміли: завтра може не бути.
Частина 4. Світ за очі.
Я ніколи не переживав нічого подібного: ти намагаєшся повернутися до роботи – і нічого не виходить. Бо мозок просто не сприймає інформацію. Ти читаєш абзац – і розумієш лиш три перших речення, а на четвертому ловиш себе, що ти не розумієш, що саме читаєш. Літери бачиш, а в слова вони не складаються. І ти гіпнотизуєш це речення якийсь час, важко видихаєш та починаєш читати його знову.
Я почувався інтелектуально неповносправним. Ти просто нічого не можеш робити. Нічого. Усю енергію забирала нормалізація психічного здоров’я. З депресивного стану приходилося витягувати себе за волосся.
Цитувати героя нашого нового сюжету можна безкінечно. Адже це ніхто інший як Чоткий Паца, герой легендарного мемного відео дев’ятирічної давності з Рівного. «Це реально мерзость», — сказав він та прославився на всю країну. Звуть його Іван Мартинов і нині він служить у 68 Окремій єгерській бригаді на Донбасі. Хлопець залишився таким же харизматичним та гострим на язик, а дивитись його інтерв’ю — це чисте задоволення. Але є в ньому не тільки добрий гумор, а й роздуми про війну і щире горювання людини, яка втратила на війні дуже багато побратимів.
28 березня 2022 року було звільнено Ірпінь, який стримав ворога на шляху до столиці та отримав статус “Ірпінь – місто-Герой”. Цьому передували бої, внаслідок яких було зруйновано 70% соціальної та житлової інфраструктури Ірпеня. Ці події відображені у фільмі “Форпост Ірпінь”, основою якого стали відеоматеріали, зняті на мобільні телефони безпосередніми учасниками подій лютого-березня 2022 року. Фільм знято на основі книги “Битва за Ірпінь” Петра Щербини, який виступив продюсером та керівником авторської групи фільму до річниці визволення міста.
Російські військові обстріляли лікарню та школу у Херсоні
Сьогодні вночі російські військові обстріляли лікарню у Дніпровському районі міста. Є руйнування у головному корпусі, пошкоджена система опалення. За інформацією ОВА поранених немає.Також під обстріл потрапила одна зі шкіл у місті.Сьогодні вночі знов дісталось Білопіллю на Сумщині, росіяни скинули на місто авіабомбу. Попередньо, це була ФАБ 500. Кілька будинків зазнали значних руйнувань та не підлягають відновленню, у інших повилітали вікна та пошкоджені дахи.
Вибуховою хвилею пошкоджена школа. Прибирають скло та затуляють вікна працівники, волонтери та старшокласники цієї школи. "Те, що сьогодні - це вже руйнації великого масштабу. Це просто для того, щоб зробити нам боляче, для того, щоб ранити нас у саме серце продовжують наші сусіди робити отакі злодіяння", — говорить директорка школи.
"Дитина питає — мама, що це? Кажу: “Ванєчка, бомблять!". Це не тільки хату вони розбили, це розбили життя людей. Хай до росії прийде таке саме горе", — говорить власниця пошкодженого будинку Яна.
В цей день 2022 року російські терористи нанесли ракетний удар по будівлі Миколаївської обласної державної адміністрації. Тоді загинуло 37 людей, ще 37 були поранені.
Фільм «Зруйновані мости» – про життя людей на кордоні з росією. Про свідомий вибір, про руйнування пропагандистських наративів «один народ», «ми же браття», «ми свої». Зруйнований міст тут як образ того, що прощення не буде, як було раніше – ніколи вже не буде.
Парамедик медичного батальйону Госпітальєри Тетяна Васильченко. Свої ювілейні 50 років жінка відсвяткувала на Азовсталі. Далі на неї чекали нестерпні п’ять місяців полону. Нині Тетяна у Львові проходить реабілітацію та наглядає за сином побратима, який досі у полоні.
Бойові медики. Що найважче на службі і що їх мотивує - розповідь від першої особи.
Жителька Бучі, яка в перші дні повномасштабного вторгнення прихистила у себе вдома зо три десятки людей – під постійними обстрілами і під боком у окупантів вона виживала, допомагала вижити іншим людям, відганяла російські танки від свого подвір’я і… саджала город.
Гуляйполе відоме завдяки своєму вихідцю - найодіознішому у світовій історії анархісту, яким по праву вважається Нестор Махно. Вже понад рік містечко знаходиться на лінії зіткнення і не дозволяє російським окупантам просуватися далі на територію України. Як і століття тому на Запоріжжі знову ллється кров за право на самовизначення. Проте нинішня війна має кардинальну відмінність - це ставлення нащадків справи Махна до української державності та розуміння, хто для них є справжнім ворогом. Як Гуляйполе та довколишні села більше року живуть на лінії фронту? Як вдається нащадкам Махна поєднати дух волі та анархії із патріотизмом? На що сподіваються і чого чекають місцеві жителі? Як вони відгукуються про події сьогодення та сторічної давнини? Хащі відвідали батьківщину Нестора Івановича Махна і спробували розібратися у цих питаннях. Відповіді - у черговому випуску документального відео проєкту.
Цим фільмом «Вавилон13» розпочинає серію екранізацій коротких літературних творів українських авторів та авторок, які зараз захищають нашу незалежність зі зброєю у руках. Сценарієм першого фільму стала поезія військовослужбовця Максима Кривцова з позивним «Далі» - «ВІН ПЕРЕЇХАВ В БУЧУ». У березні 2021 Далі переїхав до Бучі, а зараз воює в одному з підрозділів ЗСУ.
Лачен пише https://t.me/lachentyt/28191
Загинув Ляшук Данііл з позивним "Моджахед".
Всі, хто тебе знав — знають, що ти був дуже доброю, відважною та щирою людиною, з власною честю.
Ти був справжнім воїном, не дивлячись на два важких поранення за час повномасштабної ти знов повернувся на передову.
Ти мені завжди казав, що найстрашніше для тебе — це випасти зі строю. Зараз ти в ньому навічно.
Ти так і не отримав громадянство України, про яке так мріяв, тому я хочу попросити надати його Даніілу хоча б посмертно.
Yevhen Kuzmenko
Для мене кожна зустріч з Андрій Букін - маленьке свято.
По-перше, значить, живий. По-друге, земляк-сумчанін, рідна людина. А по-третє, позивний Батон - з підрозділу радіоелектронної розвідки. Минулого року вони добряче попсували настрій росіянам на Донбасі. Колись про це можна буде написати докладно, але не зараз...Зараз Андрій з побратимами - у бригаді Гвардії наступу "Буревій". От про цю нову сторінку в його житті, а також про тонкощі роботи електронної розвідки в цілому - ми і поспілкувалися.
Почитайте інтерв`ю - і ви зрозумієте, що кинути цим хлопцям грошей на картку - це справді ефективне капіталовкладення під час війни. За кожну гривню вони віддячать суперточними наводками для нашої артилерії і не тільки!
Дані картки і посилання на повний текст - у першому-другому коментах. А ось пара фрагментів:
"- Якщо підсумувати взагалі весь твій досвід повномасштабної фази війни, який день ти вважаєш найуспішнішим і чому?
- Можу дуже чітко сказати. Один з найуспішніших днів – це був день звільнення Новоселівки і наступу на Дробишеве. У нас пройшла ідеально кампанія по роботі з хлопцями з артилерії. Ми тоді вразили кілька одиниць техніки ворога.
- Розшифруй. Тобто на базі вашої зібраної інформації, проаналізованої і наданої артилеристам, вони змогли гарно відпрацювати позиції ворога?
- В цей день прекрасно відпрацювали радіоперехоплення. Вони зняли інформацію про те, що буде пересування піхоти на певній ділянці фронту перед мостом.
- І наші вже були готові до цього?
- Да. Ми взяли цю інформацію, полетіли, навели туди артилерію і дочекались, поки вони приїдуть. Наші відпрацювали техніку і нам по радіоперехопленню було повідомлено: отут було стовідсоткове влучання.
Втім, ми вразили їхню техніку - але піхота була ціла. І тоді вони передали другому екіпажу, що, мовляв, ми зараз їхати не можемо, техніка побита, тому ми будемо висуватися в пішому порядку, переходити дамбу. Ми це почули, передали інформацію артилерії. Вони ще не вийшли – а ми уже перенавели орудія і відпрацювали. Для мене, як для людини, яка вибудовує логістичні ланцюжки, це був взірцево-показовий день. Це не те, що робота однієї людини. Це робота груп людей, різних орудій, різних хлопців з РЕРа, які слухали до 6 радіостанцій. Плюс вчасна передача інформація.
- Ідеальна злагоджена робота.
- І це була робота не тільки батальйону Кульчицького. Співпрацювали різні підрозділи різних бригад ЗСУ. Лінійні зв’язочки відпрацювали на 300%...".
І ще фрагмент:
"- А ти якої думки про те, на які БПЛА держава має робити ставку?
- Це питання справді важливе, і от що я хочу з цього приводу сказати. 52% інформації, яка зібрана розвідданими, зібрана лінійкою DJI і лінійкою autel – це те, що міністр назвав "весільними" дронами. Інші 48% інформації зібрані великими коштовними комплексами на кшталт "Лелеки", "Фурії" і інших гаджетів, які вже стоять на озброєнні. Але більшість інформації зібрана саме оцими дронами. Жоден виробник не зможе наповнити Збройні сили такою кількістю, як це може зробити будь-яка стаціонарна компанія, яка вже роками виробляє БПЛА. Тому що навіть DJI не встигає виробляти дрони. Їх просто викуповують партіями. Вони тільки йдуть на лінії - а вже різні фонди на кшталт "Повернись живим", фонд Притули і так далі, - викупають їх партіями. Ну нема в Україні настільки великих потужностей, щоби ми перекрили потрібність в БПЛА в Збройних силах.
Тому міністру треба просто переглянути інформацію ту, яку він збирає. Можливо, коли ми доростемо до того, щоб у нас в Україні були великі потужності…Або відкриємо десь в Китаї або Індії саме український завод з виробництва БПЛА, які зможуть наситити цей ринок…Але на сьогоднішній день відмовлятися від цивільних дронів - злочинно. Навпаки, держава Україна має зробити все, щоб поліпшити перевезення з-за кордону.
І по-друге. Жоден бюджет України чи допомога країн-партнерів не може порівнятися з тією кількістю допомоги, яку дають самі українці. Не тільки ті, що живуть в Україні, але і за кордоном. Тому що колосальна кількість БПЛА була куплена родичами, друзями, фондами. Кількість цих БПЛА сама держава просто не зможе забезпечити. Ось у чому різниця...".
Повний текст https://bit.ly/3Met3ih