Hola Espana! Або моє перше знайомство з Іспанією на Costa Blanca.(Ч.4 Інші міста на Costa Blanca та повернення домой) Hola Espana! Arba mano pirmoji pažintis su Ispanija „Costa Blanca“. (Kiti 4 dalis „Costa Blanca“ miestai ir namo sugrįžimas)

Збираясь в нову подорож, завжди цікавишся, які місця бажано відвідати з екскурсійною метою, щоб різноманітнити свій відпочинок та отримати більше вражень від нього. Коли я планував свою подорож до Іспанії в Хавею, то попередньо включив до такого списку три міста на Costa Blanca, це Денія, яка найближча до Хавеї, Бенідорм, славно звісний як іспанський Маямі, та Аліканте, курортна столиця регіону Costa Blanca. Але ж по приїзду прийшлося трохи підкоригувати свої плани, но про це згодом.

           Першим для знайомства визначили Бенідорм,   найбільш розпіарене місто серед туристів на всьому побережжі. Колись це було звичайне рибацьке селище, але ж згодом, завдяки меру почалося будівництво сучасного туристичного міста на американський манер з хмарочосами, великими піщаними пляжами, різноманітною туристичною інфраструктурою. Відео та фото міста в інтернеті заворожували та інтригували, тому очікування були не будь-які. Дорога від Хавеі до Бенідорму зайняла майже дві години на місцевому автобусі в бік Аліканте по досить мальовничій місцевості вздовж двох цікавих курортних міст, таких як Кальпе і Алтея, нажаль, з якими поближче познайомитися не вдалося. Нарешті на побережжі замерехтіли на сонці хмарочоси і почалося знайомство з Бенідормом.

Умовний центр Бенідорму

Набережна в Бенідормі

Пляж Лєванте в Бенідормі

        Скажу відразу, Бенідорм - це місто не для інтровертів, тиші та спокою тут немає від слова зовсім, місто мега переповнено туристами та відпочиваючими, тусовка та ночне життя-це стиль місцевого відпочинку. В барах та на вулицях натовп п'яних та галасливих англічан, вуличні музиканти підбадьорують  публіку та заробляють на цьому гроші, пляжі переповнені, не зважаючи на початок сезону, з кожного бару та ресторану ллється своя музика. Оце така какафонія з різномовного галасу, пісень, натовпу не зовсім тверезих відпочиваючих і є основною візитівкою променаду біля моря в Бенідормі, а чисельні хмарочоси сприймаються не більш як інстаграмний фон. Прогулявшись вуличками старого міста, наша невелика компанія підійшла до мабуть самого інстаграмного місця в Бенідормі, це Балкон Середземномор'я, невеличкий мис, виступаючий в море, який закінчується сходами та оглядовим майданчиком, яке і зветься або оком, або балконом Середземномор'я. Місце дуже популярне, сфотографуватися наодинці дуже проблематично, ми даже спостерігали там

весільну фотосесію. Цей мис розділяє Бенідорм, вірніше пляжну зону міста, на дві половини, пляж Лєванте зліва, та Поньєнте зправа. В праву частину міста ми не заходили, хоча спочатку в планах був підйом на оглядовий майданчик на самому високому хмарочосі, а ось на пляжі Лєванте навіть вдалося викупатися, бо спекотна погода цьому сприяла. Пляжі в Бенідормі піщані, вхід в море пологий, відпочиваючих на пляжі теж море. Довелося нам і пообідати в старої частині міста, піца була досить смачна, прайс розумний, а пляшка пива трохи зменшила не дуже приємні враження від галасливого, багатолюдного міста. До речі, ціни в ресторанах, більш віддалених від променаду, були ще більше демократичними. Тому екстраверти welcome to Benidorm.

Вулиці старого міста в Бенідормі

Погляд на правий бік Бенідорму

Церква біля Балкону Середземномор'я

Важко зробити фото наодинці

Погляд на ліву частину Бенідорму

Погляд на праву частину Бенідорму

       Повертаючись додому з Бенідорму, з нами трапився дорожній епізод, який вартий уваги. Як в Валенсії, так і в Бенідормі, де існують великі автовокзали, і мабуть це повсюди в Іспанії, я не побачив кас автовокзалу, а стоїть пара квиткових автоматів, біля яких чергує співробітник, який допомогає по необхідності придбати квитки. Як що цей співробітник зайнятий з якоюсь людиною, він не коли не зверне на вас увагу, навіть не зважаючи що ви спізнюєтеся на рейс, іспанці в таких випадках дуже манірні та офіційні. Так сталося і з нами, а коли до відправлення автобуса залишилося три хвилини, вона відповіла що на цей рейс продаж квитків за часом закінчився. Довелося умовляти водія, щоб він на своєму бортовому терміналу прийнял плату та надрукував квитки, бо там без них не їздять. До речі, всі водії, при оформленні квитків люб'язно дають скидку без жодних документів, як що людина каже що він пенсійного віку. Дивовижне поруч.

        Друге місто біля Хавеі, в яке я потрапив самостійно, була Денія. Це місто - адміністративний центр регіону, завбільшки за Хавею, зі своєю стародавньою історією, від якої залишилася старовинна фортеця. Також в місті існує великий порт, з якого є зв'язок паромамі навіть з Болеарськими островами, так що бажаючи дістатися Ібіци майте на увазі. Окрім знайомства з історичним минулим міста та його фортецею, в мене ще була зацікавленість відвідати щотижневий ринок в місті, що я власне і зробив. Зліва від порту в Денії простягнулися піщані пляжі міста, які гарно видно з фортеці, але перевіряти їх якість до моїх планів не входило. Місто мені здалося досить затишним, зручним, з платановими алеями вздовж пішохідних вулиць. Також сподобався  місцевий критий ринок в старої частині міста, де традиційно поєднуються торгові точки з місцевими гастрономічними делікатесами з чисельними бістро та кафе. В місті є свої шанувальники та відпочиваючи, але ж натовпу туристів я ніде не бачив.

Площа біля фортеці в Денії

Денія з фортеці

Денія з фортеці

Погляд на порт з фортеці

Стіни фортеці в Денії

Минуле та сьогодення поряд

Привіт від автора з Денії

Гавіотас - так звуть чаєк в Іспанії

Церква біля фортеці

Квеврі були не тільки в Грузії

Підземний хід під фортецію

Пішохідна вулиця з платанами в Денії

Затишний закуток в Денії

        Наступним містом, яке я планував відвідати на Costa Blanca, було Аліканте, це туристична столиця цього регіону з власним аеропортом, з цікавинок якої більш за все демонструють художньо оформлену набережну, вулицю з декоративними грибами, яка раніше була вулицею червоних ліхтарів, та візитівку міста - фортецю Санта Барбара. Але ж програма перебування як у самої Хавеї, так і за її межами була настільки насиченою, що почав діяти ліміт часу перебування та з'явилось відчуття емоційної пресиченості, тому й було прийняте рішення поїздку до Аліканте відкласти до наступних часів. Ось в таких мандрівках по Costa Blanca та релаксу біля моря і минув час, відведений на відпустку. Залишился прощальний візит до Валенсії, но про це я вже розповідав.

       Переліт до Кракова пройшов з де якою затримкою, то прийшлося трохи похвилюватися, бо квиток на автобус до Львову був заброньований на 1.10, а в час ночі ми тільки сходили по трапу літака. І тут дзвінок по телефону, дзвонив диспетчер Павлюк транс, турбуючись, чи встигаю я на рейс. Тому ще раз щира подяка перевізнику, а також  Водафону, який забезпечив безкоштовний роумінг на весь час поїздки за кордон. Сівши в автобус, відразу всі турботи залишилися позаду, а головне, не зважаючи на втому, з'явився піднесений настрій від думок про швидке повернення в рідну Україну. При поверненні додому кордон пройшли досить швидко, тому до Львову приїхали на дві години раніше, погода на цей раз в місті була чудова, а в мене було десь сім годин, щоб вдосталь насолодитися атмосферою Львова. Оскільки я в цьому галицькому місті бував вже неодноразово, основні визначні пам'ятки були вже відвідані, окрім одної, яку відкладав до кращих часів. Це був підйом на вежу Львівської ратуші та оглядовий майданчик на неї. Відвідування вежі починається о 10 ранку, це був досить важкий підйом, але піднесений настрій створює дива і після однієї зупинки вершина була підкорена. Це була кульмінація всієї мандрівки з неперевершеним відчуттям могутності та успіху. Людина спочатку мріє, потім планує свої цілі, дали думає як іх здійснити, та в решті решт своїми діями досягає втілення своїх мрій і планів у життя. Це і є алгоритм щастя і відчуття перемоги.

Нарешті рідний Львів

Ратуша у Львові, яку я підкорював

Львів завжди мальовничий

Львів з вежі на ратуші

Вірменська церква у Львові

Це не реклама, а погляд фотографа

Куди ж без п'яної вишні у Львові

Крива липа у Львові

          За Львів багато розповідати не буду, краще зроблю візуальну картинку своїми фото, так як я його побачив цього разу.

Adiós Ispana. До нових зустрічей Львів, вони обов'язково будуть, як і нові подорожі. Всім мандрівникам вдалих подорожей, щоб ваші бажання співпадали з вашими можливостями. Сподіваюсь що моя розповідь та мої фото для когось були корисними та сталися в нагоді.