На фотографію замку натрапила випадково, коли шукала, що ж можна подивитися на околицях Праги. Це вже не перша моя подорож по замкам Чехії. Кому цікаво – тут https://www. turpravda. ua/cz/blog-325037.html
Доїхати до замку міським транспортом трохи складно, тому можу рекомендувати відвідини тим хто подорожує автомобілем.
І якщо ви втомилися від шуму міста, в 25 кілометрах на півночі, в оточені великого парку, стоїть наче зупинений у часі - Замок Вельтруси.
Розкішний палац у стилі бароко розпочав будувати Вацлав Антонін Хотек (1674—1754) – засновник і перший власник замку. Саме він привів не дуже важливу лицарську родину Хотеків до статусу графів і здобув значний статок. Як завдяки наполегливій праці на службі монархів, так і завдяки вигідному шлюбу. У 1704 р. граф заклав перший камінь у будівництво невеликого мисливського будиночка. На той час будинок мав центральну вежу, яка була оточена чотирма крилами у формі хреста. Будинок стояв посеред неймовірного саду, який з усіх боків омивала Влтава. В цьому місці ріка розділялась на два рукава і утворювала острів. Зараз ми можемо тільки уявляти, як це все ніжно-чарівно виглядало.
Йшов час, мода змінювалась і син власника почав перебудову палацу відповідно до нових модних тенденцій пізнього бароко. Прийнявши за основу оригінальний план палацу, Рудольф Хотек (1706-1771) розширив та подовжив крила замку, зберігши внутрішньє оздоблення та твори мистецтва. Рудольф Хотек працював на службі імператриці Марії Терезії, а вершиною його кар’єри стала посада Верховного канцлера чеських та австрійських земель ( якщо порівнювати з сучасними посадами – посада прем’єр-міністра). За віддану службу він був нагороджений найпрестижнішим орденом Габсбургів – Орденом Золотого Руна. Імператриця Марія Терезія відвідувала Вельтруси.
Наступний власник Ян Рудольф Хотек (1748-1824) перебудував замок у стилі неокласицизму. Сад теж змінював свій вигляд. Часті повені спонукали змінити і концепцію парку.
Родина Хотеків володіла замком до націоналізації в 1945 р. Під час Другої Світової війни власники підтримали Гітлера і після закінчення війни переїхали до Німеччини. Де й помер останній спадкоємець Хотеків.
Перша зала, куди ви потрапляєте, зайшовши до замку – це Sala Terrena, що з італійської перекладається як «зал першого поверху» або «садовий зал». Це характерний елемент палаців епохи бароко, який поєднував будівлю з садом. Барочна концепція Вельтруси задумувалася як заміський будинок для відпочинку і полювання. Що знайшло своє відображення Sala Terrena. Вона відкрита з обох боків і призначалася для притулку у літню спеку, чи під час дощу, для літніх святкувань чи вистав. Зала датується 1714 роком, коли було завершено будівництво замку. В той час це був вхід до палацу, адже дістатися до міста можна було тільки човном. Ступивши на берег гості проходили сад прикрашений статуями і квітам, входили в пишно декоровану залу. Адже перше враження – вирішальне. Підіймалися сходами до головної зали на другому поверсі.
Оздоблення Sala Terrena нагадує про мисливське призначення замку – на фресках зображено птахів, тварин, мисливців. Прибережні пейзажі та проблиски неба виконані з грубозернистої штукатурки, що надає об’ємності вій композиції. На колонах намальовані фігурки вельмож, танцюристів та музикантів, чергуються алегорії всіх чотирьох пір року, і весь простір наповнений духом радості, музики та краси. Декор зали дає зрозуміти, що це простір використовувався для музичних і театральних постановок.
Окрім сцен полювання, на стелі зображено дві сцени з комедії dell` arte (гротескного театру) популярного серед аристократії епохи бароко. Перша сцена - Дотторе женеться за Капітаном зі шприцом для клізми. Друга сцена – Панталоне стоїть на колінах перед коханою Лючією, яка дає йому свою туфельку для поцілунку.
Ці сцени є точною копією зображень з гравюр Жака Калло (1592-1635), французького художника. Гравюри називаються «Капітан Кардоні та Марамао» та «Сіньйора Лючія та Трастулло». Хоча ім'я майстра, який так майстерно прикрасив стіни Вельтруси, вже поглинуло забуття, його робота живе.
На сходах статуї конюхів з кіньми та доглядачів собак з собаками, роботи Франца Антона Куена (1679-1742). 
Центральна зала замку використовувалась для балів та офіційних обідів. Зала зберегла оригінальне барокове планування і повністю симетрична. Що цікаво – один камін в залі справжній з мармуру, а інший – декоративний. Так само і балкон: один справжній, а інший – декорація.
Над камінами розміщені портрети Вацлава та Рудольфа Хотеків.
Майстерний розпис стелі зали створює ілюзію об’ємного куполу, а насправді стеля плоска.
На стелі зображено чотири пори дня:
ранок у вигляді богині Еос (римська Аврора) у червоній мантії світанку з факелом та півнемполудень у вигляді бога Геліоса на сонячній колісницівечір у вигляді Діани, богині полювання, з собаками та впійманими оленяминіч у вигляді богині Нокс, богині ночі, з котом та совою, що розкриває свій темний плащ над світом. А посередині – група грайливих ангелів зі стрічкою, з’єднаною в коло, як алегорія обертання Землі та незмінного плину часу.
Наступна кімната в більш ранніх документах позначена як галерея. Спочатку тут було 46 картин, з яких до сьогодні збереглося близько половини. Картини присвячені міфологічним сюжетам, біблійським сценам, натюрморти, пейзажі, портрети. Кімната використовувалась не лише як галерея, а й для настільних ігор, деякий час була більярдна. Пізніше тут була облаштована столова. Розпис на стелі відображає алегорію сили.
Звертає увагу картина невідомого художника зі сценою з давньогрецьких міфів: Фінеус-провидець був покараний богами за зловживання своїми пророчими здібностями. Він був осліплений, а злі гарпії постійно крали їжу в нього з рота, щоб він ніколи не зміг насититися. Лише коли прибули міфічні аргонавти, двоє з них – крилаті брати Кале та Зет – прогнали гарпій. Картина, ймовірно, є алегорією боротьби між добром і злом.
Також варто звернути увагу на парні портрети.
Ян Карел граф Хотек, старший син засновника замку. Картина зображує очевидно найдавнішу форму замку Вельтруси. Мисливський одяг і собака нагадують нам про первісне призначення замку – мисливський будиночок. Рудольф граф Хотек був другим власником замку. Наступним власником, однак, був племінник Рудольфа, Ян Рудольф, оскільки замок не міг бути проданий чи закладений і завжди передавався спадкоємцям по чоловічій лінії. Третій портрет Ян Рудольфа графа Хотека, син Яна Карела, який не лише успадкував Вельтруси від свого дядька, але й пішов його слідами на службі в імператриці Марії Терезії.
Дві парні шафи епохи Відродження, виготовлені в Аугсбурзі (Німеччина) близько 1600 року. Ймовірно, найцінніші предмети меблів у цій кімнаті.
Наступна кімната - Салон Марії Терезії.
Візит імператриці Марії Терезії та її чоловіка, імператора Франца Стефана Лотарингського, до Вельтруси у 1754 році, безсумнівно, був найвищим виявом прихильності імператорської родини. Це відбулося з нагоди першого у світі торгового ярмарку, організованого графом Рудольфом Хотеком у замку. Цей салон створений у стилі рококо як нагадування про цю дуже важливу подію. Тут представлені портрети імператорської сім’ї.
Портрет імператриці Марії Терезії. На столі перед нею виставлені Королівська корона Богемії, Королівська корона Угорщини, Ерцгерцогська корона Австрійських земель та приватна Імператорська корона Габсбургів.
Портрет імператора Франца Стефана Лотарингського. На столі перед ним — офіційна імператорська корона Священної Римської імперії та, ймовірно, Великогерцогська корона Тоскани.
Груповий портрет дітей королівської пари. Їх було шістнадцять, тут зображені старші – у центрі, в червоному, зображений пізніший імператор і король Богемії Йосип II та його молодший брат і наступник Леопольд II у трикутному капелюсі
Дзеркала, що розміщені між вікнами та над каміном, візуально збільшували кімнату та освітлювали її відбитим світлом. Дзеркала оригінальні та, ймовірно, належать до найстаріших дзеркал у Чеській Республіці.
Мармуровий камін із дзеркалом та розписною камінною полицею й годинником (виготовлено у Франції близько 1840 року).
Стіни в китайському кабінеті обклеєні рідкісними шпалерами. Оригінальні китайські гравюри, які були надруковані на шовковому папері та в той час привезені до Європи, вирізані і наклеєні на текстильні шпалери. Навколо гравюр по шпалерах виконані розписи у тому ж стилі. На гравюрах зображена богиня Ма-гу («Конопляна діва») — це легендарна даосська безсмертна фея, божество весни, плодючості та покровителька жінок у китайській міфології. Вона зображена як у своєму класичному вигляді, так і в образі рибалки, селянки та куртизанки.
Шпалери дуже дорогі і крихкі. Вони пережили селянське повстання 1775 року, коли замок був розграбований та сталася невелика пожежа.
Далі ми потрапляємо у особисті кімнати графині. Наступна кімната слугувала спочатку спальнею. Це показує ніша (або альков) над ліжком, що було дуже популярно в епоху рококо. Після 1831 року кімнату було переобладнано на вітальню для графині Карлоти Хотек, як частину особистих апартаментів.
Прекрасні шовкові шпалери з мотивами квіток клематиса та смужок, квітів персика і папуг, нажаль не дійшли до наших днів. Це копія оригінальних.
На стінах розміщені портрети рідних графині Карлоти:
Їндржиха, граф Хотека, 4-того власника замку, чоловіка графині Карлоти,
Марії Генрієтти фон Ельц, уродженої графині Коллоредо Мансфельд, матері Карлоти
Ізабелли фон Ельц, старшої сестри Карлоти
Рудольфа Карла (1832–1894), первістка Карлоти
Фердинанда (1838–1913), третього сина Карлоти
Арношта (1844–1927), молодшого сина Карлоти
На жаль, портрет другого сина Емеріха не зберігся.
Наступна кімната використовувалась графинею для щоденного догляду за собою.
На стелі зображена жінка з вінком,, що символізує алегорію Перемоги або Переможні Чесноти. А стіни покриті шовковими шпалерами ручного розпису, які зазвичай імпортували з Китаю, або виробляли у Франції. Ця тканина була настільки дорогою, що її використовували переважно для обклеювання шпалерами невеликих кімнат.
Далі ми потрапляємо до Жовтої спальні. Вона отримала свою назву від жовтих шовкових дамаських шпалер, встановлених у другій половині 18 століття за життя Рудольфа Хотека. Така ж тканина використовувалася також для балдахіна, штор, та інших м'яких меблів. Кімната з самого початку використовувалася як спальня. За життя Їндржіха Хотека все крило було перебудовано на апартаменти для графині Карлоти та її дітей. Ця кімната служила спальнею Карлоти.
Ліжко з балдахіном було основною частиною меблів спальні з 1776 року, як зазначено в історичному інвентарі замку. Балдахін та штори допомагали підтримувати тепловий комфорт у холодні місяці та служили захистом від комах у теплу пору року. Така ж тканина використовувалася для оббивки дивана під дзеркалом та подушок крісел.
Піч з дельфінами та кахлями – оригінальний елемент обладнання середини вісімнадцятого століття. Це так званий голічський фаянс, виготовлений на виробництві імператора Франца Стефана в Голічі (Угорщина, нині Словаччина). Він прикрашений фігурками дельфінів, зображених так, як, на думку людей, вони виглядали в той час. Стіна за піччю покрита голландською плиткою 18 століття, привезеною з Нідерландів Рудольфом Хотеком. Їх використання в барокових інтер'єрах замків у Чехії є абсолютно унікальним.
Інкрустована шафа в стилі рококо з відкидною верхньою частиною. Вона використовувалася для зберігання дрібних цінностей, а також для письма.
Зливний унітаз – керамічний, розписаний. Для підвищення комфорту в 1843 році в замку було встановлено перший водяний туалет в англійському стилі. Він розташовувався в огородженій віконній ніші, непомітно захований за дверима, обклеєними шпалерами. Стічні води виводилися з будівлі в септик. Над туалетом був бак з водопостачанням. Біля дверей туалету на комоді в стилі рококо розташований глечик для води, умивальник та рушники. Вся ця ніша відображає зростаючі гігієнічні вимоги з середини 19 століття.
Поруч зі спальнею графині жила покоївка – особиста служниця пані замку. Ця кімната з'єднана з сусідньою Жовтою спальнею не лише дверима, а й дзвінком, щоб покоївка могла допомогти своїй пані будь-коли. Стіни кімнати прикрашають графічні аркуші зі сценами парку Вельтруси. На них зображені будівлі за часів графа Яна Рудольфа – павільйон «Друзів», псевдоготичний Червоний млин, павільйон Лаудона – ці будівлі досі прикрашають парк Вельтруси. А китайський фазанарій нажаль не зберігся.
Авторкою цих малюнків була дочка Яна Рудольфа Хотека, графиня Марія Алоїзія.
В шафі виставлено хрестильний набір для немовлят 19 століття.
Наступна це – дитяча кімната. Дитячу кімнату в крилі графині займали молодші діти та їхня няня. До 7 років діти, як сини, так і дочки, були під опікою матері. Після 7 років сини переходили під опіку батька та наставника. На стінах висять портрети дітей: двох старших синів Їндржіха Хотека та подвійний портрет двох наймолодших дітей Карлоти: графині Кароліни (на ім'я Ліні) та на два роки старшого Арношта.
Дитяча колиска, автентичний колекційний предмет замку Велтруси. Тому ймовірно, що там спали діти Їндржіха та Карлоти.
На офіційному сайті можна знайти графік екскурсій по замку. Парк відкритий для відвідувачів безкоштовно. Нажаль екскурсії тільки чеською мовою, можна на касі взяти роздруківку екскурсії англійською мовою. Я зробила огляд базового маршруту, він займає десь годину. Загалом було цікаво поринути в атмосферу тогочасного життя.
Atsitiktinai aptikau pilies nuotrauką , kai ieš kojau, ką pamatyti Prahos apylinkė se. Tai ne mano pirmoji kelionė į Č ekijos Respublikos pilis. Besidomintiems č ia yra https://www.turpravda.ua/cz/blog-325037.html
Nuvykti iki pilies vieš uoju transportu yra š iek tiek sunku, todė l galiu rekomenduoti apsilankyti tiems, kurie keliauja automobiliu.
O jei pavargote nuo miesto triukš mo, 25 kilometrus į š iaurę , apsupta didelio parko, stovi Veltrusy pilis, tarsi sustingusi laike.
Prabangius baroko stiliaus rū mus pradė jo statyti Vaclavas Antoní nas Hotekas (1674–1754), pilies į kū rė jas ir pirmasis savininkas. Bū tent jis ne itin svarbią riterių š eimą pakė lė į grafų statusą ir sukaupė nemaž ą turtą . Tiek sunkaus darbo monarchų tarnyboje, tiek pelningos santuokos dė ka. 1704 m. grafas padė jo pirmą jį akmenį nedidelio medž ioklė s namelio statyboje. Tuo metu namas turė jo centrinį bokš tą , kurį supo keturi kryž iaus formos sparnai. Namas stovė jo neį tikė tino sodo viduryje, kurį iš visų pusių skalavo Vltava. Š ioje vietoje upė pasidalijo į dvi š akas ir suformavo salą . Dabar galime tik į sivaizduoti, kaip š velniai ir magiš kai visa tai atrodė.
Laikas bė go, mada keitė si, ir savininko sū nus pradė jo atstatyti rū mus pagal naujas vė lyvojo baroko mados tendencijas. Remdamasis pirminiu rū mų planu, Rudolfas Hotekas (1706–1771) iš plė tė ir pailgino pilies sparnus, iš saugodamas vidaus dekoracijas ir meno kū rinius. Rudolfas Hotekas dirbo imperatorienė s Marijos Terezos tarnyboje, o jo karjeros virš ū nė buvo Č ekijos ir Austrijos ž emių vyriausiojo kanclerio pareigos (palyginti su š iuolaikinė mis pareigomis – ministro pirmininko pareigos). Už pasiaukojimą jam buvo į teiktas prestiž iš kiausias Habsburgų ordinas – Aukso vilnos ordinas. Imperatorienė Marija Terezė lankė si Veltruzuose.
Kitas savininkas Janas Rudolfas Hotekas (1748–1824) atstatė pilį neoklasicistinio stiliaus. Sodas taip pat pakeitė savo iš vaizdą . Daž ni potvyniai paskatino keisti parko koncepciją .
Hotekų š eima valdė pilį iki jos nacionalizavimo 1945 m. Antrojo pasaulinio karo metu savininkai rė mė Hitlerį , o po karo persikė lė į Vokietiją . Ten mirė paskutinis Hotekų š eimos į pė dinis.
Pirmasis kambarys, į kurį patenkama į ė jus į pilį , yra Sala Terrena, kuri iš italų kalbos verč iama kaip „pirmo aukš to salė “ arba „sodo salė “. Tai bū dingas baroko rū mų elementas, kuriame pastatas buvo sujungtas su sodu. Barokinė Veltrusos koncepcija buvo sumanyta kaip kaimo namas poilsiui ir medž ioklei. Tai atsispindė jo Sala Terrena. Ji atvira iš abiejų pusių ir buvo skirta pasislė pti vasaros karš tyje ar per lietų , vasaros š ventė ms ar pasirodymams. Salė datuojama 1714 m. , kai buvo baigta pilies statyba. Tuo metu tai buvo į ė jimas į rū mus, nes į miestą buvo galima patekti tik laivu. Iš lipę į krantą , sveč iai praė jo pro sodą , papuoš tą statulomis ir gė lė mis, į ė jo į prabangiai dekoruotą salę . Juk pirmas į spū dis yra lemiamas. Jie lipo laiptais į pagrindinę salę antrame aukš te.
Sala Terrena dekoras primena pilies medž ioklė s paskirtį – freskose vaizduojami paukš č iai, gyvū nai, medž iotojai. Pakrantė s peizaž ai ir dangaus ž vilgsniai sukurti iš stambiagrū dž io tinko, kuris suteikia kompozicijai apimties. Ant kolonų nutapytos didikų , š okė jų ir muzikantų figū ros, kaitaliojasi visų keturių metų laikų alegorijos, o visa erdvė alsuoja dž iaugsmo, muzikos ir grož io dvasia. Salė s dekoras aiš kiai rodo, kad š i erdvė buvo naudojama muzikiniams ir teatro pasirodymams.
Be medž ioklė s scenų , lubose vaizduojamos dvi scenos iš baroko epochos aristokratijos populiaraus groteskiš ko teatro (commedia dell' arte). Pirmojoje scenoje Dottore vejasi kapitoną su klizmos š virkš tu. Antrojoje scenoje Pantalone klū po prieš savo mylimą ją Liuciją , kuri duoda jam pabuč iuoti savo š lepetę.
Š ios scenos yra tikslios prancū zų menininko Jacques'o Callot (1592–1635) graviū rų kopijos. Graviū ros vadinamos „Kapitonas Cardoni ir Maramao“ bei „Sinjora Lucia ir Trastullo“. Nors meistro, taip meistriš kai dekoravusio Veltrusos sienas, vardas jau už mirš tas, jo darbai gyvuoja toliau.
Ant laiptų yra Franzo Antono Kuehno (1679–1742) darbai, kuriuose pavaizduoti jaunikiai su arkliais ir š unų vedliai su š unimis.
Centrinė pilies salė buvo naudojama baliams ir oficialioms vakarienė ms. Salė iš saugojo originalų barokinį iš planavimą ir yra visiš kai simetriš ka. Į domu tai, kad vienas salė s ž idinys yra iš tikro marmuro, o kitas – dekoratyvinis. Tas pats pasakytina ir apie balkoną : vienas tikras, o kitas – dekoracija.
Virš ž idinių kabo Vaclavo ir Rudolfo Hotekų portretai.
Meistriš kai nutapytos salė s lubos sukuria trimač io kupolo iliuziją , tač iau iš tikrų jų lubos yra plokš č ios.
Lubos vaizduoja keturis metų laikus:
rytas deivė s Eos (romė nų Auroros) pavidalu, apsirengusi raudona auš ros skraiste su fakelu ir gaidž iuvidurdienis dievo Helijo pavidalu ant saulė s vež imovakaras medž ioklė s deivė s Dianos pavidalu su š unimis ir sugautais elniaisnaktis deivė s Knoks, nakties deivė s, pavidalu su kate ir pelė da, atidengdama savo tamsią apsiaustą virš pasaulio. O viduryje – grupė ž aismingų angelų su juostele, sujungta ratu, kaip Ž emė s sukimosi ir nekintanč ios laiko tė kmė s alegorija.
Ankstesniuose dokumentuose kitas kambarys paž ymė tas kaip galerija. Iš pradž ių jame buvo 46 paveikslai, iš kurių apie pusė iš liko iki š ių dienų . Paveikslai skirti mitologinė ms temoms, biblinė ms scenoms, natiurmortams, peizaž ams, portretams. Kambarys buvo naudojamas ne tik kaip galerija, bet ir stalo ž aidimams, kurį laiką jame buvo biliardo kambarys. Vė liau č ia buvo į rengtas valgomasis. Paveikslas ant lubų atspindi stiprybė s alegoriją .
Ž ymus než inomo menininko paveikslas, vaizduojantis sceną iš senovė s graikų mitų : aiš kiaregis Finė jas buvo nubaustas dievų už piktnaudž iavimą savo pranaš iš komis galiomis. Jis buvo apakintas, o piktosios harpijos nuolat vogdavo maistą iš jo burnos, kad jis niekada neprisotintų . Tik atvykus mitiniams argonautams, du iš jų – sparnuoti broliai Kale ir Zeth – iš vijo harpijas. Paveikslas tikriausiai yra gė rio ir blogio kovos alegorija.
Taip pat verta atkreipti dė mesį į porinius portretus.
Janas Karelis, grafas Hotekas, vyriausias pilies į kū rė jo sū nus. Paveiksle pavaizduota, matyt, seniausia Veltrusy pilies forma. Medž ioklė s drabuž iai ir š uo primena mums apie pirminę pilies paskirtį – medž ioklė s namelį. Antrasis pilies savininkas buvo grafas Rudolfas Hotekas. Tač iau kitas savininkas buvo Rudolfo sū nė nas Janas Rudolfas, nes pilies nebuvo galima parduoti ar į keisti ir ji visada atitekdavo vyriš kosios linijos į pė diniams. Treč iasis Jano Rudolfo grafo Hoteko, Jano Karelio sū naus, portretas. Jis ne tik paveldė jo Veltrusy iš savo dė dė s, bet ir pasekė jo pė domis tarnaudamas imperatorienei Marijai Terezijai.
Dvi poros renesansinių spintų , pagamintų Augsburge, Vokietijoje, apie 1600 m. Tikriausiai vertingiausi š io kambario baldai.
Kitas kambarys yra Marijos Teresė s salonas.
Imperatorienė s Marijos Teresė s ir jos vyro, imperatoriaus Pranciš kaus Stepono Lotaringietė s, vizitas Veltrusoje 1754 m. neabejotinai buvo aukš č iausia imperatoriš kosios š eimos meilė s iš raiš ka. Tai į vyko pirmosios pasaulyje prekybos mugė s, kurią pilyje surengė grafas Rudolfas Hotekas, proga. Š is salonas buvo sukurtas rokoko stiliumi kaip priminimas apie š į labai svarbų į vykį . Jame eksponuojami imperatoriš kosios š eimos portretai.
Imperatorienė s Marijos Teresė s portretas. Ant stalo prieš ais ją – Bohemijos karališ koji karū na, Vengrijos karališ koji karū na, Austrijos ž emių erchercogo karū na ir privati Habsburgų imperatoriš koji karū na.
Imperatoriaus Pranciš kaus Stepono Lotaringietė s portretas. Ant stalo prieš ais jį – oficiali Š ventosios Romos imperijos imperatoriš koji karū na ir, tikriausiai, Toskanos didž iojo hercogo karū na.
Karališ kosios poros vaikų grupinis portretas. Jų buvo š eš iolika, č ia pavaizduoti vyriausi – centre, raudonai apsirengę , vė lesnis Bohemijos imperatorius ir karalius Juozapas II ir jo jaunesnysis brolis bei į pė dinis Leopoldas II pavaizduoti su trikampe skrybė le
Veidrodž iai, iš dė styti tarp langų ir virš ž idinio, vizualiai padidino kambarį ir apš vietė jį atspindė ta š viesa. Veidrodž iai yra originalū s ir tikriausiai vieni seniausių veidrodž ių Č ekijoje.
Marmurinis ž idinys su veidrodž iu, daž yta ž idinio atbraila ir laikrodž iu (pagamintas Prancū zijoje apie 1840 m. ).
Kinų kabineto sienos iš klijuotos retais tapetais. Originalū s kinų graviū rų raš tai, kurie buvo atspausdinti ant š ilko popieriaus ir tuo metu atvež ti į Europą , yra iš kirpti ir į klijuoti ant tekstilinių tapetų . Aplink graviū ras ant tapetų yra to paties stiliaus paveikslai. Graviū rose pavaizduota deivė Ma-gu („Kanapių mergelė “) – legendinė daoistų nemirtinga fė ja, pavasario, vaisingumo dievybė ir moterų globė ja kinų mitologijoje. Ji vaizduojama tiek klasikiniu pavidalu, tiek ž vejo, valstieč io ir kurtizanė s atvaizdu.
Tapetai yra labai brangū s ir trapū s. Jie iš liko ir po 1775 m. valstieč ių sukilimo, kai pilis buvo apiplė š ta ir kilo nedidelis gaisras.
Toliau patenkame į grafienė s asmeninius kambarius. Kitas kambarys iš pradž ių tarnavo kaip miegamasis. Tai rodo niš a (arba alkova) virš lovos, kuri buvo labai populiari rokoko epochoje. Po 1831 m. kambarys buvo paverstas grafienė s Carlotos Hotek svetaine, kuri tapo jos privač ių apartamentų dalimi.
Graž ū s š ilko tapetai su klematis ž iedų ir juostelių , persikų ž iedų ir papū gų motyvais, deja, iki š ių dienų neiš liko. Tai originalo kopija.
Ant sienų kabo grafienė s Karlotos giminaič ių portretai:
Jindrichas, grafas Hotekas, ketvirtasis pilies savininkas, grafienė s Karlotos vyras,
Marija Henrietta von Eltz, mergautinė pavardė grafienė Colloredo Mansfeld, Karlotos motina
Izabelė von Eltz, vyresnioji Karlotos sesuo
Rudolfas Karlas (1832–1894), Karlotos pirmagimis
Ferdinandas (1838–1913), treč iasis Karlotos sū nus
Arnoš tas (1844–1927), jauniausias Karlotos sū nus
Deja, antrojo sū naus Emericho portretas neiš liko.
Gitame kambaryje grafienė rū pinosi savo kasdiene priež iū ra.
Lubose pavaizduota moteris su vainiku, simbolizuojanč ia Pergalė s arba Pergalingos dorybė s alegoriją . O sienos padengtos rankomis tapytais š ilko tapetais, kurie daž niausiai buvo importuojami iš Kinijos arba gaminami Prancū zijoje. Š is audinys buvo toks brangus, kad daugiausia buvo naudojamas maž ų kambarių tapetavimui.
Toliau pereikime prie Geltonojo miegamojo. Jis pavadintas dė l geltonų š ilkinių damasko tapetų , kurie buvo iš klijuoti XVIII a. antroje pusė je, valdant Rudolfui Hotekui. Tas pats audinys buvo naudojamas ir baldakimui, už uolaidoms bei kitiems minkš tiems baldams. Iš pradž ių kambarys buvo naudojamas kaip miegamasis. Jindř icho Hoteko gyvenimo metu visas sparnas buvo perstatytas į grafienė s Carlotos ir jos vaikų butus. Š is kambarys tarnavo kaip Carlotos miegamasis.
Lova su baldakimu yra pagrindinis miegamojo baldas nuo 1776 m. , kaip nurodyta pilies istoriniame inventoriuje. Baldakimas ir už uolaidos padė jo palaikyti š iluminį komfortą š altaisiais mė nesiais ir apsaugojo nuo vabzdž ių š iltuoju metų laiku. Tas pats audinys buvo naudojamas sofai po veidrodž iu ir kė dž ių pagalvė lė ms aptraukti.
Krosnelė su delfinais ir kokliais yra originalus XVIII a. vidurio baldas. Tai vadinamasis Golí č fajansas, pagamintas imperatoriaus Franco Stefano fabrike Golí č e (Vengrija, dabar Slovakija). Ją puoš ia delfinų figū ros, vaizduojamos taip, kaip ž monė s manė , kad jie atrodo tuo metu. Siena už krosnies dengta XVIII a. olandiš kais kokliais, kuriuos iš Nyderlandų atvež ė Rudolfas Hotekas. Jų panaudojimas baroko pilių interjeruose Č ekijoje yra visiš kai unikalus.
Rokoko stiliaus inkrustuota spintelė su atlenkiamu stalvirš iu. Ji buvo naudojama smulkiems vertingiems daiktams laikyti, taip pat raš ymui.
Nuleidž iamas tualetas yra keraminis, daž ytas. Siekiant padidinti komfortą , 1843 m. pilyje buvo į rengtas pirmasis angliš ko stiliaus vandens tualetas. Jis buvo aptvertoje lango niš oje, nepastebimai paslė ptas už tapetais iš klijuotų durų . Nuotekos iš pastato buvo iš leidž iamos į septiką . Virš tualeto buvo rezervuaras su vandens tiekimu. Prie tualeto durų , ant rokoko stiliaus komodos, stovi vandens ą sotis, praustuvas ir rankš luosč iai. Visa š i niš a atspindi nuo XIX a. vidurio auganč ius higienos reikalavimus.
Š alia grafienė s miegamojo gyveno tarnaitė – pilies š eimininkė s asmeninė tarnaitė . Š is kambarys su kaimyniniu Geltonuoju miegamuoju sujungtas ne tik durimis, bet ir varpu, kad tarnaitė bet kuriuo metu galė tų padė ti savo š eimininkei. Kambario sienas puoš ia grafikos lapai su Veltrusy parko scenomis. Juose pavaizduoti grafo Jano Rudolfo laikų pastatai – Draugų paviljonas, pseudogotikinis Raudonasis malū nas ir Laudono paviljonas – š ie pastatai iki š iol puoš ia Veltrusy parką . Deja, kinų fazanariumas neiš liko.
Š ių pieš inių autorė buvo Jano Rudolfo Hoteko duktė , grafienė Marija Aloizija.
Spintoje eksponuojamas XIX a. kū dikių krikš to rinkinys.
Toliau yra vaikų kambarys. Grafienė s sparne esanč iame vaikų kambaryje gyveno jaunesni vaikai ir jų auklė . Iki 7 metų vaikai, tiek sū nū s, tiek dukterys, buvo priž iū rimi motinos. Po 7 metų sū nū s perė jo tė vo ir auklė tojo globon. Ant sienų kabo vaikų portretai: dviejų vyriausių Jindř icho Hoteko sū nų ir dvigubas dviejų jauniausių Carlotos vaikų portretas: grafienė s Caroline (vardu Linie) ir dvejų metų Arnosto.
Lopš ys – autentiš kas Veltrusy pilies kolekcinis eksponatas. Todė l tikė tina, kad Jindř icho ir Carlotos vaikai miegojo ten.
Pilies ekskursijų tvarkaraš tį galite rasti oficialioje svetainė je. Parkas lankytojams atviras nemokamai. Deja, ekskursijos vyksta tik č ekų kalba, ekskursijos kopiją anglų kalba galite gauti bilietų kasoje. Aš atlikau pagrindinę marš ruto ekskursiją , ji trunka apie valandą . Apskritai buvo į domu pasinerti į to meto gyvenimo atmosferą.
