Скільки разів я відкладав це на завтра, на наступні вихідні, до відпустки. Скільки разів шукав привід відкласти, а може не відкласти. І ось у справах потрапили люди, і поки люди працювали, а мені не «виділили» людину, щоб поїла мене кавою і розповідала місцеві «байки», а точніше я сам відмовився від такого, точніше враховуючи що я люблю коштувати місцеву кухню, попросив людину щодо на обід (в кафе) «пісний борщ» та «гарбузову кашу» (але про все попорядку). Бо як кажуть «зійшлися зорі», і в моїх руках настав той час коли була вільна година і я вирішив подивитись містечко.
Але спочатку...
...кому не цікаво може сам по гуглити чи просто впізнати, шо то за арт-об’єкт, і не читати про походеньки навколо нього.
Ну да звісно ми у справах у Білопіллі (це для тих хто впізнав об’єкт чи загуглив). Маленьке тихе провінційне містечко згідно одного виразу з «Білого сонця пустелі» «Хорошая жена, хороший дом – что ещё надо человеку, чтобы встретить старость?!» (да і вартість житла не лякає будинок на 350 квадратів у два поверхи плюс клаптик землі у 0,3 га можливо придбати в районі 15-20 тис. $). Але то не тема цього допису...
Ну ось все «люди запряженні, коні п’яні» (с) чи навпаки. Так всі при роботі, один я ледацюга. І ось є ця година і пішов пройтися містом, точніше центром, бо якщо у місцевих почути «пішов у город», це значить що людина пішла в центральну частину міста. Так і я потопав. Благо пішої ходьби було 5 хв.
Ну і звісно це то містечко де пройшло декілька дитячих років Малевича, да і не просто пройшли...
...а скоріш за все дві відомі українські постаті мабуть разом ходили на ту невеличку річеньку що зветься Вир, не тільки літом купатися, а й кататися на кригоході на весні (ті хто виріс у невеликих містечках чи приїжджав до бабці на канікули розуміють про що я), так я кажу про Малевича і Олександра Олеся, бо ці люди не тільки однолітки (різниця у віці всього нічого десь три місяці), вони і жили поруч на відстані 100 метрів будинки були їх (ось тут я не розумію місцеву владу, особливо теперішню, де мер не тількі історик за фахом, але й як кажуть у нього захоплення це краєзнавство, даже приміщення колишньої мерії, частина стіни по «пішоходці» викладена з цеглин різних часів...
...а внутрішні стіни в фотографіях старих часі але на жаль я туди не попав, бо там йшов ремонт, так як будівлю передали пенсійному фонду, а сама мерія «переїхала» у будівлю колишньої РДА, як ніяк пройшла децентралізація, і укрупнення районів). Якщо на будинку якій стоїть на місці колишнього будинку О. Олеся є меморіальна табличка, то там де жив Малевич нема нічого (це мабуть фатум щодо Малевича, не в Бурині не в Конотопі немає табличок і вказівників щодо Малевича, і якщо людина нічого не знає навряд чи знайде вона ті місця). І такі да на тому фото всі вже зрозуміли що то «Білий хрест на сірому фоні». Ну все з Малевичем покінчено.
Тепер підемо по тім памятка що є ще памятками з радянськіх часів.
А місцеві просто кажуть «старий парк»...
Вид з такзваного "оглядового майданчика"
...де для багатьох є улюбленим місцем, особливо у поціновувачів краєвидів. Ну і поставили місце по типу для «закоханих».
Але як же не увіковічити себе, і не тільки того хто дав грошики на ту лавку а й просто когось з місцевих аборигенів, які такеж і зі творили з сакурами і з двох десятків дерев залишилось тільки «парочка», а яка б могла бути краса весною.
Ось і церквушка...
...в лавці якої починав свій шлях майбутній геній, якщо приміщення церковної лавки ще тіх часів, то храм збудований на початку 90-х на людські гроші, взагалі на мій погляд українці це «воцерклені люди», скільки храмів збудували за власні кошти і не важливо як вони здобуті, колись мабуть до реальних подій прибуть і легенди і в тому ж Білопіллі є храм збудований однією людиною, точніше на її кошти, але то теж інша історія. А ось і камінь на якому колись було написано що храм побудований на місці зруйнованого радянською владою (це гарний приклад тому яке все було «гарне» в радянські часи, я зараз тільки про якість виробу з 1990 року, той камінь на якому нічого вже не видно).
А далі йде, я б назвав це пантеоном. Спочатку йде Стела присвячена тім хто боровся з «мирним атомом»...
...потім Пам’ятник загиблим у нинішній війні...
...а чуть подалі в глибину пам’ятник «Жертвам голодомору».
А далі вже ті маленькі архітектурні форми (що більше всього окрім їжі мене приваблює в мандрах). Ось козак місцеві звуть «Хомою» або «Хомою невмирущим» там різні є байкі, якщо всі переказувати треба книжку видавати.
Він рядом з Аркою під якою за народними переказами закопана ікона Божої Матері, не знаю тільки якої, яку хтось з місцевих у повоєнні радянські часи забрав зі зруйнованого храму, і тепер є легенда що під аркою, яка є копією тієї арки, яку побудували в 1953 році (кажуть з цегли з храму) і зруйновною в 70-х роках, так кажуть як що стати під аркою і загадати бажання, Божа матір допоможе йому здійснитися.
А далі як я називаю «китайска пагода» або «китайська альтанка»:
Ближче не робив бо там працювали люди, які проводили ремонтні чи обновлювані роботи, все як завжди кошти освоюються в кінці року, яка є «реплікою» тієї що стояла у маєтку Куколів-Яснопольських в Куянівці, а на місці де зараз стоїть «альтанка», колись стояла домова церква все тіх же вельмишановних панів.
Ну і як же без Шевченка...
На ім фото скінчуються бо телефон кричить «господарю, додому не дотянемо».
Ну що ж далі трішки тексту.
В Білопілля доїхати проблем немає хоч автотранспортом, хоч потягом, у самому Центрі автостанція автобуси, йдуть на Суми чи з Сум, кожні 20-30 хв. Потягом теж не проблема до їхати бо рядом м. Ворожба, і якщо з Київа їхати то краще вставати у Ворожбі, бо там зупиняються всі потяги (як ніяк «вузлова станція» ще з радянських часів»), на відміну від Білопілля і доїхати до Білоілля немає проблем ходить автобус №3 десь раз на півгодини, або взяти таксі ну по «місцевим» міркам не дешево вийде десь 150 грн., бо візьмуть як за міжміській проїзд. Місцеві користуються або екологічним транспортом як кажуть «веліком» там км 4 десь відстань по трасі, або ті хто живуть на кінці міста Ворожба, там є мікрорайон «Климівка» який в "притик" переходить в Білопілля, то у них свій лайфхак, вони просто проходять 100 чи 200 м пішки до останнього будинку Білопілля і викликають таксі і це вже коштує як по місту від 70 грн. А є такі що і економлять 5 чи 10 грн на поїздці в Суми, ті виходять в окреме місце і «ловлять» попутку чи автобус.
Тепер про їжу, про те що писав раніше. Так ось їжа недорога вартість першої страви» йде від 23 грн. (це я кажу про місце де ми обідали). Я гортав меню, поки нам несли страви. Ну звісно що наше спецзамовлення, було приготовленно під нас, і взяли з нас по «людські». Так ось мабуть кашою (солодкою) з гарбуза мабуть нікого не здивую. А от Борщ з консервою «Бички в томаті» мабуть не всі їли, як на мене гарна страва. Той як місцеві називають «пісний борщ» бо готовиться з рибою, можно готувати з річною рибою, але важаючи що готувати рибу не 2 хв, береться консерва, да і борщ з рибою я коштував на Одещині (ну тут питань не виникає), Закарпатті (там все залежить від населеного пункту де те блюдо подають, у русинів то борщ, у угорців уха зі щукою) і в Черкаській області в Канівському районі, той борщ з в’яленими карасями ще Шевченко описував. Ось не розумію місцевих чому б не попіарити місто «пісним борщем».
Ну так ось Борщ, каша, сік і кава з кренделями і пиріжками вийшло все 75 грн.
А так де попоїсти чи випити кави місць хватає, кава стартує від 8 грн за горнятко. Пиріжки від 4,5 грн. Тому дена поїздка по їжі вийде не дорого.
Що подивитись окрім вище переліченого, ще музей О. Олеся (невелика кімната в приміщені бібліотеки на другому поверсі), рядом в метрах 200 у приміщенні відділу освіти музей того, кого не раз згадують ті хто пішов на нелегкий шлях викладання. Так саме річ про Макаренка, бо і ця людина з цього міста. Ну і звісно телевежа, як без неї особливо ввечері коли вона у «червоних ліхтарях». Саме Білопілля займе максимум години 3 часу. Тому краще об’єднувати з навколишнім світом у Ворожбі подивитися залізничний вокзал, бо скільки існує залізниця стільки і той вокзал, якщо не враховувати що з дерев’яного перестроїли у кам’яний, але все зберегли. У Шкуратівці подивитись «Мухопадове диво» або по науковому - дендропарк. Чому вартує подивитись. Там є рідкі рослини, такі як метасеквоя, чи гінкго білоба.
Потім проїхатись у село Рижівку, там є місця де кордон проходить прямо через будинки. Там не викликає здивування, що наприклад газ людина отримує з України, а електроенергію з РФ. Те що будинок в одній країні, а вбиральня в іншій, у мене не викликає подив бо таке я бачив у Міловому. Але треба хто бажає таке побачити треба поспішити, бо в наступному році держава повинна передати частину території прикордонникам. Хто забажає подивитись навколишні місцини, краще їхати з місцевим (не поскупитись на пальне і на бонус для людини)бо по перше буде гарний гід, і прикордонники не так часто будуть зупиняти, бо Білопільщина прикордонна зона. Саме Білопілля не попадає в 10 км зону, щоб постійно ходити з документами, а ось села і природа такі да підпадають. Тому краще брати паперові документи (бо гадаю поки не всі наряди оснащені приладами для зчитування, а їхати для перевірки в місто це тратити час).
Ось так коротко можна подивитись багато і недорого.
Kiek kartų atidė jau rytdienai, kitam savaitgaliui, iki š venč ių . Kiek kartų ieš kojau dingsties atidė ti, o gal neatidė ti. Ir ž monė s už siimdavo verslu, kol ž monė s dirbo, o man nebuvo paskirtas ž mogus, kuris suvalgytų man kavos ir pasakotų vietines pasakas, tiksliau aš atsisakiau to daryti. pietums (kavinė je) "liesi barš č iai" ir "moliū gų koš ė " (bet viskas gerai). Nes, kaip sakoma, „ž vaigž dė s susirinko“, o mano rankose atė jo laikas, kai buvo laisva valanda ir nusprendž iau apž iū rė ti miestelį .
Bet pirma ...
...kam neį domu, gali pats googlinti arba tiesiog pasidomė ti koks meno objektas, o apie ž ygius aplink jį neskaityti.
Na, ž inoma, mes dirbame Bilopilyje (tai tiems, kurie iš moko objektą arba ieš kojo „Google“).
Nedidelis ramus provincijos miestelis pagal vieną posakį iš "Baltosios dykumos saulė s" stiprus> ? ! ! (Ir bū sto kaina negą sdina 350 kvadratinių metrų namo per du aukš tus plius 0.3 hektaro ž emė s sklypą galima į sigyti už.15-20 tū kst. USD). Bet tai ne š io į raš o tema...
Na, š tai „ž monė s traukia, arkliai girti“ (c) arba atvirkš č iai. Taigi visi darbe, vienas esu ledinukas. O š tai š i valanda ir iš ė jo pasivaikš č ioti po miestą , tiksliau centrą , nes jei vietiniai iš girsta „nuė jo į miestą “, vadinasi, ž mogus nuė jo į centrinę miesto dalį . Taip ir nuskendau. Ė jimo nauda buvo 5 minutė s.
Na, ž inoma, tai miestelis, kuriame Malevič ius praleido keletą vaikystė s metų , o ne tik praė jo...
bet greič iausiai dvi garsios Ukrainos lytys tikriausiai kartu iš važ iavo į nedidelę upę , vadinamą Vir, ne tik vasarą maudytis, bet ir važ iuoti ant x suprask ką darau), tai sakau apie Malevič ių ir Aleksandrą Olesą , nes š ie ž monė s nė ra tik bendraamž iai (amž iaus skirtumas tik apie tris mė nesius), jie gyveno vienas š alia kito 100 metrų atstumu nuo namo, ypač dabartinio, kur meras ne tik pagal specialybę istorikas, bet ir sienos ant „pė stysis“ iš klotas skirtingų laikų plytomis
ir vidinė s sienos senų laikų nuotraukose, bet deja nepatekau, nes buvo remontuojamas, nes namas perduotas pensijų fondui, o pati merija "persikė lė " į buv. RSA. Jei kurio namas stovi vietoje, kur buvo buvę s O.
Olesja turi memorialinę lentą , apie Malevič ių nė ra nieko gyvo (turbū t toks Malevič iaus likimas, Buryne ar Konotope lentelių nė ra ir nė ra jokių nuorodų , ar ji tas vietas ras). Ir taip toje nuotraukoje visi jau suprato, kad „Baltasis kryž ius pilkame fone“. Na, su Malevič iumi viskas baigta.
Dabar sekime paminklą , kuris vis dar yra sovietmeč io paminklas.
O vietiniai tiesiog sako „senas parkas“...
Vaizdas iš vadinamosios" apž valgos aikš telė s "
...kur tai daugelio mė gstama vieta, ypač peizaž ų mė gė jams. Na, už dė kite vietą ant tipo "mė gė jams".
Bet kaip neį amž inti savę s, o ne tik tame suole nuodė mes dovanojusio, bet ir kaž ko iš vietinių aborigenų , dirbusių ir su sakuromis. bū k pavasario grož is.
Š tai baž nyč ia...
kurio suole savo kelią pradė jo bū simas genijus, jei anų laikų baž nyč ios suolo patalpos, š ventyklos pastatai 90-ų jų pradž ioje už ž mogaus pinigus, apskritai mano nuomone ukrainieč iai jie yra gauti, kaž kada tikriausiai į tikrus į vykius ir legendos ir tame pač iame Bilopilli yra vieno ž mogaus, tiksliau jos lė š omis, pastatyta š ventykla, bet ir kita istorija. O š tai akmuo ant kurio kaž kada buvo paraš yta, kad š ventykla buvo pastatyta sovietų valdž ios sugriautoje vietoje (tai geras pavyzdys, kaip sovietiniais laikais viskas buvo „gerai“, kalbu tik apie gaminys nuo 1990 m. ).
Ir tada yra panteonas. Pirmiausia yra Stella, skirta tiems, kurie kovojo prieš „taikų atomą “ ...
...tada paminklas Dabartinio karo aukoms ...
...ir kiek toliau paminklo Holodomoro aukoms gilumoje.
Ir dar yra maž osios architektū ros formos (kurios, be maisto, mane labiausiai traukia kelionė se). Š tai vietinis kazokas vadinamas "Homa" arba "Homa nemirtingas" yra į vairių pasakų , jei reikia perpasakoti viską , ko reikia knygai iš leisti.
Jis yra š alia | nuo | Arka | po | statytas 1953 metais (sakoma iš š ventyklos plytų ) ir griaunantis 70-aisiais, todė l sako, kaip stovė ti po arka ir sugalvoti norą , Dievo Motina padė s tai iš sipildyti.
Ir tada, kaip aš vadinu „kinų pagodą “ arba „kinų pavė sinę “:
Daugiau nedariau, nes ten dirbo ž monė s, kurie atliko remonto ar renovacijos darbus, visos kaip į prasta lė š os iš leidž iamos metų pabaigoje, tai yra kopija tos prie Kukolovo-Jasnopolskio dvaro. Kujanivkoje, pavė sinė je". mieli ponai.
Na, o kaip be Š evč enkos...
Nuotraukos baigiasi, nes telefonas š aukia „š eimininke, negalime grį ž ti namo“.
Na, š iek tiek daugiau teksto.
Automobiliu ar traukiniu patekti į Bilopiliją nė ra problemų , autobusų stoties centre autobusai važ iuoja į Sumus arba iš Sumų kas 20-30 minuč ių . Traukiniu nuvaž iuoti irgi ne bė da, nes š alia m.
Bū rimas, jei iš vykstate iš Kijevo, geriau keltis Vorož boje, nes ten sustoja visi traukiniai (juk "centro stotis nuo sovietų laikų "), prieš ingai nei Bilopilja, o nuvykti autobusu nė ra problemų . №3 maž daug kartą per pusvalandį , arba važ iuoti taksi pagal "vietinius" standartus nebus pigu kaž kur 150 UAH. , nes jie tai priims kaip tolimą kelionę.
Vietiniai naudojasi arba ekologiš ku transportu, kaip sakoma "didelis" ten 4 km kur nors marš rute, arba tie, kurie gyvena Vorož bos miesto gale, yra apylinkių pravaž iavimas 100 ar 200 m pė sč iomis iki paskutinio Bilopilio namo ir skambinti. taksi ir jis jau kainuoja nuo 70 grivinų Ir yra tokių , kurie sutaupo 5 ar 10 UAH kelionei į Sumus, važ iuoja į atskirą vietą ir „pagauna“ kelionę ar autobusą .
Dabar apie maistą , apie tai, ką raš iau anksč iau. Taigi pigaus maisto kaina pirmam patiekalui prasideda nuo 23 UAH. (Kalbu apie vietą , kur pietavome). Varč iau meniu, kol mums atneš ė maisto.
Na, ž inoma, mū sų specialus už sakymas buvo paruoš tas mums ir atė mė iš mū sų „ž mogiš ką “. Taigi aš is turbū t koš ė (saldi) iš moliū go turbū t nieko nestebina.
O iš barš č ių su konservuotu maistu "Ž ievė pomidore" tikriausiai ne visi valgė , kaip man geras patiekalas. Kaip vietiniai vadina "liesais barš č iais", nes galima virti su ž uvimi, galima virti su vasarine ž uvimi, bet sveriant, kad ž uvies kepimas yra ne 2 minutė s, imamas konservas, o barš č iai su ž uvimi ten viskas priklauso nuo kaimo, kuriame patiekalai. patiekiami, rusinai barš č iai, vengrai ausis su lydekomis) ir Č erkasų kraš te Kanivo rajone tie barš č iai su dž iovintais karosais. Č ia aš nesuprantu vietinių , kodė l gi nevieš inti miesto „liesų barš č ių “.
Na |
Taigi vietų pavalgyti ar iš gerti kavos yra pakankamai, kava prasideda nuo 8 UAH už puodelį . Pyragai nuo 4.5 grivinos. Todė l dienos kelionė maistui nebus brangi.
Ką dar pamatyti, be aukš č iau paminė tų dalykų , dar vienas muziejus O.
Olesya (nedidelis kambarys bibliotekoje antrame aukš te), netoli 200 metrų muziejaus edukaciniame skyriuje, daž nai minimas tų , kurie ė jo sunkiu mokymo keliu. Tas pats pasakytina ir apie Makarenko, nes š is ž mogus yra iš š io miesto. Ir ž inoma televizijos bokš tas, kaip ir be jo, ypač vakare, kai š vieč ia „raudonos š viesos“. Pati bilopillia už truks daugiausia 3 valandas. Todė l geriau Vorož boje susivienyti su iš oriniu pasauliu, kad pamatytum gelež inkelio stotį , nes kiek gelež inkelio, tiek stoties, jei neskaič iuosi, kad prie akmenų perstatyta medinė , bet visi iš saugoti. Š kurativkoje pamatykite „Musių stebuklą “ arba mokslinį – medelyną . Kodė l verta paž iū rė ti. Yra retų augalų , tokių kaip metasekvoja arba ginkmedž io biloba.
Tada važ iuokite į Ryž ivkos kaimą , ten yra vietų , kur siena eina tiesiai per namus.
Nenuostabu, kad, pavyzdž iui, ž mogus gauna dujas iš Ukrainos, o elektrą – iš Rusijos. Tai, kad namas vienoje š alyje, o tualetas kitoje, manę s nestebina, nes tai mač iau Milovoje. Tač iau norintieji tai pamatyti turi paskubė ti, nes kitą met valstybė privalo dalį teritorijos perduoti pasienieč iams. Norintiems apž iū rė ti apylinkes geriau eiti su vietiniu (degtinė s ir premijos ž mogui negailė kite), nes pirmas bus geras gidas, o pasienieč iai taip daž nai nesustos, nes Bilopil regionas yra pasienio zona. Pati Bilopilja nepatenka į.10 km zoną nuolat eiti su dokumentais, bet kaimai ir gamta yra tokie. Todė l geriau pasiimti popierinius dokumentus (nes manau, kad dar ne visose aprangose yra skaitymo aparatai, o važ iuoti į miestą pasitikrinti – tai valandą laiko).
Č ia galite atrodyti taip trumpai ir nebrangiai.
