Харків. Обстріляний російськими військами будинок у центрі міста та скульптура дітей, посічена осколками російських ракет в парку Горького. Це те, що я б не реставрувала після перемоги. Щоб оті дірки в пам’ятнику та стіні будинку були вічним нагадуванням про цю війну.
Цей випуск – історія чоловіка, якому вдалося виїхати з окупованого Маріуполя. Це звичайний хлопець, який пережив справжнє пекло довжиною у 48 днів. Він ходив до рідних під вибухами, чув, як літаки скидають бомби на місто, бачив, як танки росіян рівняють із землею будинки. Він рятував інших і бачив тіла мирних мешканців у дворах. Те, як він допомагав пораненим дістатися лікарні, натрапляв на окупантів, і в прямому сенсі, виживав, хлопець фіксував у своєму щоденнику.
Репортаж з Макаріва, що під Києвом. З кінця лютого і до квітня селище потерпало від постійних ракетних та артилерійських обстрілів росіян. 132 місцевих мешканців загинуло, а сам Макарів був зруйнований на 40%.
Зараз, у благословенному українському липні, згарища приховує суцільна зелена завіса фруктових садів, і тому Макарів може здатися ледь не благополучним. Звісно, це не так. Журналісти побували лише в трьох родинах, в будинки яких влучили російські снаряди. Зруйнувавши все, що люди будували роками, де кохалися і ростили дітей, де кожна річ нагадує про дорогі для пам’яті миттєвості життя.
Але про що найбільше переживала 64-річна Людмила Михайлівна, яка мешкає тут з мамою та сином? ...Переживала, що люди вже посадили картоплю, а ми ще ні, - розповідає жінка. - Яке ж тут зілля повиростало за той час, поки нас не було, - я все посапала. Посадила картоплю, цибульку, помідори, посіяла моркву. А квасолю привезла з Івано-Франківська – вона там величезна, у нас такої немає...
Мабуть, тільки українська жінка отак, під час війни, за 500 кілометрів, може везти якусь там особливу квасолю, щось посадити її біля своєї напівзруйнованої хати.
Чернігів – найбільше місто на Сіверщині, має населення під триста тисяч мешканців. Саме в цьому регіоні дотикаються кордони трьох держав: України, росії та білорусі. 24 лютого, коли росія почала повномасштабне вторгнення, саме Чернігів став одним із перших міст, куди намагалися вдерлися окупанти.
У складі російських сил, що 24 лютого вторглися з Криму в Херсонську область, була 126 бригада берегової охорони ВМС росії. Вона змогла дійти до Миколаївської області, але там бригаду оточили та розгромили ЗСУ разом із теробороною.
Любі іноземні друзі! Сидите з подругами на набережній Ніцци за келихом доброго вина, з друзями у мюнхенському пабі вболіваєте за улюблену команду, збираєтеся на роботу в Португалії, йдете на сієсту в Іспанії чи на месу в Італії? Їсте свій ланч у Америці? В"їбіть по русні разом з нами! Спільний стартап Повернись живим та MIL.IN.UA - RevengeFor.com
Тут - просто на вашій ракеті, бомбі чи снаряді напишуть вітання російській армії і випустять по ній. ЗСУ цілить філігранно, а на таких носіях інформації росіяни розуміють будь-яку мову
Донати по 500$ і вище - снаряди штука недешева, але українці платять набагато вищу ціну, друзі, щоб у вас зараз була сієста і пиво з друзями у пабі.
До 24 лютого Пилип Духлій керував інжиніринговою школою #brobots. Це заклад, який поєднує шкільну програму та технічний розвиток. За фахом Пилип психолог. В перші дні повномасштабного вторгнення чоловік пішов на фронт. Каже, що підготовка була поверхневою, інструкторів не вистачало. Основне навчання відбувалося безпосередньо в бою. Ще до того, як опинитись на передовій, його підрозділ потрапив під мінометний обстріл і втратив третину бійців. Чоловік чув, як заживо горіли його побратими. За весь час перебування на фронті Пилип нарахував 4 нових дня народження. «І це тільки ті, про які я знаю», — каже він. Чоловік також розповів: - Чому на фронті може не бути страху смерті; - Що є гіршим за страх смерті; - Як особисто він справлявся зі стресом; - З якими проблемами стикається солдат, який був на передовій і повертається до цивільного життя. А ще Пилип розповів що таке «міни з верхнім підривом» і чому це — жах для піхотинця. У самого Пилипа в армії почалися проблеми із серцем. Чоловік каже — психоемоційний стан в нього важчий за фізичний: він мало спить, постійно відчуває емоційні «гойдалки». Йому важко бути серед людей, а коли чує літак, то взагалі виникає бажання сховатись. Назад на фронт Пилип не збирається. Каже — в цивільному житті від мене більше користі. Чоловік мріє відкрити школу для дітей, які втратили батьків під час російсько-української війни і планує зробити це за наступні один-два роки.
Долучайся до проєкту #ДорогиПеремоги - http://kv.st/oe "Квіти мінних зон". Пісня, яка була написана декілька років тому і мала б увійти в новий альбом ОЕ у квітні 2022 року, але... Відео, яке знімали пару тижнів тому, зокрема, документальні кадри на Донбасі. А разом - це важливий проєкт допомоги, пісня стала основою проєкту для збору коштів на пікапи для наших воїнів. В основі відео є ідея режисера Олега Томіна, коли в кадрі одночасно відбуваються події у двох вимірах - життя в тилу та бойові дії на фронтах війни за Свободу і Незалежність України. Та найголовніше - це не два паралельні світи, а наша спільна, одна на всіх реальність. Коли на відстані руки - війна, на відстані руки - тил. Тривога, біль, безсонні ночі очікування короткого повідомлення "все добре у нас", "я норм", "живий" або просто "+". І тут же - лють до ворога, яка перетворюється на рішучість, сміливість і непохитну віру у звільнення кожного метру своєї країни. І йти до цієї мети ми маємо усі разом, кожен на своїй ділянці єдиного фронту. Саме тому, закликаємо вас долучитись до проєкту ДорогиПеремоги. Запускаємо разом з партнерами - фондом "Повернись живим" та мобільним оператором Київстар, який виділяє 10 млн грн. Кошти від монетизації кліпу та пісні на музичних платформах, також будуть долучені до збору. Більше переглядів, прослуховувань – більше зборів на пікапи! Зробіть свій внесок за посиланням - http://kv.st/oe
Документальна стрічка Єлизавети Татарінової "Тихий терор. Хроніки пекла" про життя в окупації, про те, що тиша інколи страшніша за вибухи, і що попри все Херсон чинить опір.
Харків. Обстріляний російськими військами будинок у центрі міста та скульптура дітей, посічена осколками російських ракет в парку Горького. Це те, що я б не реставрувала після перемоги. Щоб оті дірки в пам’ятнику та стіні будинку були вічним нагадуванням про цю війну.
Ганна Ворошева (волонтерка) про 100 днів у концтаборі в Оленівці.
Велика стаття в New York Times про оборону Маріуполя та Азовсталі. Тиц на посилання.
Цей випуск – історія чоловіка, якому вдалося виїхати з окупованого Маріуполя. Це звичайний хлопець, який пережив справжнє пекло довжиною у 48 днів. Він ходив до рідних під вибухами, чув, як літаки скидають бомби на місто, бачив, як танки росіян рівняють із землею будинки. Він рятував інших і бачив тіла мирних мешканців у дворах. Те, як він допомагав пораненим дістатися лікарні, натрапляв на окупантів, і в прямому сенсі, виживав, хлопець фіксував у своєму щоденнику.
Репортаж з Макаріва, що під Києвом. З кінця лютого і до квітня селище потерпало від постійних ракетних та артилерійських обстрілів росіян. 132 місцевих мешканців загинуло, а сам Макарів був зруйнований на 40%.
Зараз, у благословенному українському липні, згарища приховує суцільна зелена завіса фруктових садів, і тому Макарів може здатися ледь не благополучним. Звісно, це не так. Журналісти побували лише в трьох родинах, в будинки яких влучили російські снаряди. Зруйнувавши все, що люди будували роками, де кохалися і ростили дітей, де кожна річ нагадує про дорогі для пам’яті миттєвості життя.
Але про що найбільше переживала 64-річна Людмила Михайлівна, яка мешкає тут з мамою та сином? ...Переживала, що люди вже посадили картоплю, а ми ще ні, - розповідає жінка. - Яке ж тут зілля повиростало за той час, поки нас не було, - я все посапала. Посадила картоплю, цибульку, помідори, посіяла моркву. А квасолю привезла з Івано-Франківська – вона там величезна, у нас такої немає...
Мабуть, тільки українська жінка отак, під час війни, за 500 кілометрів, може везти якусь там особливу квасолю, щось посадити її біля своєї напівзруйнованої хати.
Чернігів – найбільше місто на Сіверщині, має населення під триста тисяч мешканців. Саме в цьому регіоні дотикаються кордони трьох держав: України, росії та білорусі. 24 лютого, коли росія почала повномасштабне вторгнення, саме Чернігів став одним із перших міст, куди намагалися вдерлися окупанти.
Квіти мінних зон. Пісня, яка була написана декілька років тому і мала б увійти в новий альбом ОЕ у квітні 2022 року, але...
Yevhen Kuzmenko
От як ви собі уявляєте шахового гросмейстера? Замріяний погляд, кошаків плутає с пішаками, лампочку не може вкрутити?)
Ну, то знайомтеся: міжнародний гросмейстер Ігор Коваленко. 69-й номер світової класифікації, на хвилиночку.
А ще він - сапер і (неофіційно) капелан свого підрозділу. Зараз воює на Донбасі.
Інтерв`ю виходить російською: Ігор у процесі переходу на українську, а суржик він недолюблює - перфекціоніст)).
https://censor.net/ua/resonance/3356290/grossmeyister_saper_y_kapellan_ygor_kovalenko_na_voyine_vera_esche_y_samyi_luchshyyi_normalyzator_psyhyky
Чугуїв. Кіт на руїнах будинку, в який влучила російська ракета. Фото В’ячеслава Мадієвського.
У складі російських сил, що 24 лютого вторглися з Криму в Херсонську область, була 126 бригада берегової охорони ВМС росії. Вона змогла дійти до Миколаївської області, але там бригаду оточили та розгромили ЗСУ разом із теробороною.
Журналісти побували у звільнених селах Миколаївської області й розповідають, як майже беззбройні сільські партизани під командуванням сміливої мешканки Плющівки взяли в полон 11 російських військових. Серед них були колишні українські офіцери, які зрадили присязі під час окупації Криму.
Добровольська Людмила
Любі іноземні друзі! Сидите з подругами на набережній Ніцци за келихом доброго вина, з друзями у мюнхенському пабі вболіваєте за улюблену команду, збираєтеся на роботу в Португалії, йдете на сієсту в Іспанії чи на месу в Італії? Їсте свій ланч у Америці? В"їбіть по русні разом з нами! Спільний стартап Повернись живим та MIL.IN.UA - RevengeFor.com
Тут - просто на вашій ракеті, бомбі чи снаряді напишуть вітання російській армії і випустять по ній. ЗСУ цілить філігранно, а на таких носіях інформації росіяни розуміють будь-яку мову
Донати по 500$ і вище - снаряди штука недешева, але українці платять набагато вищу ціну, друзі, щоб у вас зараз була сієста і пиво з друзями у пабі.
Ну й - розповсюджуйте тему, бо вона прекрасна.
Переможемо країну-маніячку росію разом!
До 24 лютого Пилип Духлій керував інжиніринговою школою #brobots. Це заклад, який поєднує шкільну програму та технічний розвиток. За фахом Пилип психолог. В перші дні повномасштабного вторгнення чоловік пішов на фронт. Каже, що підготовка була поверхневою, інструкторів не вистачало. Основне навчання відбувалося безпосередньо в бою. Ще до того, як опинитись на передовій, його підрозділ потрапив під мінометний обстріл і втратив третину бійців. Чоловік чув, як заживо горіли його побратими. За весь час перебування на фронті Пилип нарахував 4 нових дня народження. «І це тільки ті, про які я знаю», — каже він. Чоловік також розповів: - Чому на фронті може не бути страху смерті; - Що є гіршим за страх смерті; - Як особисто він справлявся зі стресом; - З якими проблемами стикається солдат, який був на передовій і повертається до цивільного життя. А ще Пилип розповів що таке «міни з верхнім підривом» і чому це — жах для піхотинця. У самого Пилипа в армії почалися проблеми із серцем. Чоловік каже — психоемоційний стан в нього важчий за фізичний: він мало спить, постійно відчуває емоційні «гойдалки». Йому важко бути серед людей, а коли чує літак, то взагалі виникає бажання сховатись. Назад на фронт Пилип не збирається. Каже — в цивільному житті від мене більше користі. Чоловік мріє відкрити школу для дітей, які втратили батьків під час російсько-української війни і планує зробити це за наступні один-два роки.
Долучайся до проєкту #ДорогиПеремоги - http://kv.st/oe "Квіти мінних зон". Пісня, яка була написана декілька років тому і мала б увійти в новий альбом ОЕ у квітні 2022 року, але... Відео, яке знімали пару тижнів тому, зокрема, документальні кадри на Донбасі. А разом - це важливий проєкт допомоги, пісня стала основою проєкту для збору коштів на пікапи для наших воїнів. В основі відео є ідея режисера Олега Томіна, коли в кадрі одночасно відбуваються події у двох вимірах - життя в тилу та бойові дії на фронтах війни за Свободу і Незалежність України. Та найголовніше - це не два паралельні світи, а наша спільна, одна на всіх реальність. Коли на відстані руки - війна, на відстані руки - тил. Тривога, біль, безсонні ночі очікування короткого повідомлення "все добре у нас", "я норм", "живий" або просто "+". І тут же - лють до ворога, яка перетворюється на рішучість, сміливість і непохитну віру у звільнення кожного метру своєї країни. І йти до цієї мети ми маємо усі разом, кожен на своїй ділянці єдиного фронту. Саме тому, закликаємо вас долучитись до проєкту ДорогиПеремоги. Запускаємо разом з партнерами - фондом "Повернись живим" та мобільним оператором Київстар, який виділяє 10 млн грн. Кошти від монетизації кліпу та пісні на музичних платформах, також будуть долучені до збору. Більше переглядів, прослуховувань – більше зборів на пікапи! Зробіть свій внесок за посиланням - http://kv.st/oe
Документальна стрічка Єлизавети Татарінової "Тихий терор. Хроніки пекла" про життя в окупації, про те, що тиша інколи страшніша за вибухи, і що попри все Херсон чинить опір.
23 липня о 11:17 ·
Привіт!
Пишу рідко, тому про важливе.
Разом з Повернись живим та MIL.IN.UA запустили стартапчик - RevengeFor.com
Це тепле місце в інтернеті, де за донат можна замовити напис на снаряді, бомбі чи ракеті, які будуть випущені по російській армії.
Іншими словами - метавсесвіт, де пан з Бельгії може в’їбати по русні ракетою з дивану чи бару в селі під Брюсселем.
Основна ЦА - іноземці. Але, звісно, вітаються усі добрі люди Донати 500$ і більше, бо ж снаряди не дешева тема.
Буду максимально вдячний за поширення серед друзів з-за кордону та тих, хто може підхопити та розповісти про проект в локальних ком'юніті.
P.S. Мабуть, один з найуспішніших проектів Empat, так як "ревеню" з'явилося практично відразу після запуску.