Росія понад сто років будувала міф про “вєлікую русскую культуру”, щоб приховати імперську агресію за достоєвскім, балетом і чайковскім. У цьому відео розбираємо, як росія привласнювала українських митців — від Гоголя й Малевича до Параджанова — і продавала Заходу чужу спадщину як свою. Пояснюємо, чому культура для росії — це не просто мистецтво, а зброя впливу, пропаганди й виправдання злочинів.
Конотоп під черговою атакою російских дронів. Пошкоджені житлові будинки, лікарня, музей, магазин. Під завалами виявили тіло 94-річної жінки, 11 людей звернулись за медичною допомогою.
«Зашифрований код нації» — красива фраза, яку з наближенням Дня вишиванки ми чуємо щодня по кілька разів. Але чи дійсно українці закодовували щось у вишивці? У новому випуску «Пороблено» говоримо про саму сорочку — одну з найважливіших речей в українській традиційній культурі, яка була з людиною від народження до смерті.
Чому своя сорочка ближча до тіла і що означає “народитися в сорочці”? Чому спекуляції про “зашифровані магічні коди” часто більше говорять про наш час, ніж про традицію?
Про геноцид кримськотатарського народу, який 82 роки тому здійснив радянській союз. Тоді через хвороби, спрагу і нелюдські умови під час транспортування загинули до 8 тисяч осіб. Зрештою кримських татар розмістили в ізольовані населені пункти Узбекистану, Казахстану, Уралу, Сибіру, які фактично стали радянськими резерваціями.
Нині історія повторюється. Остаточно повернувшись додому у 1991 році та створивши власними силами нові поселення, народ не віднайшов спокою. 2014 року росія окупувала півострів та досі продовжує системну кампанію тиску, переслідувань і витіснення корінної громади. Водночас триває свідома політика культурного знищення.
32-річний Олександр - великий шанувальник "Гаррі Поттера". Він прочитав книжки культового фентезі Джоан Роулінг стільки разів, що практично вивчив їх напам'ять. І в полоні, коротаючи нескінченно тягучий час, коли "вже всі думки передумав", він почав переповідати роман своїм товаришам по камері – сторінка за сторінкою, розділ за розділом – пошепки, щоб не почули наглядачі.
Так, Олександр ненавмисно повторив те, що свого часу зробили багато відомих в'язнів. Василь Стус у таборах читав свої вірші співкамерникам, коли йому забороняли писати, італійський письменник Прімо Леві в Аушвіці переповідав іншим в'язням "Божественну комедію" Данте, а герой роману Івана Багряного "Сад Гетсиманський" розповідав у камері "Мадам Боварі".
Чотирьох дипломів та наукового ступіня не вистачило, щоб прийняти правильне рішення та не йти в Україну.
Академіка буквально всі відмовляли від контракту з армією росії.
Але пропаганда та борг за БМВ х6 виявились "розумнішими" за науку.
Кіно – це не просто мистецтво. Це інструмент впливу, здатний формувати уявлення цілих поколінь про добро і зло, правду і вигадку. Документальний фільм Велика російська брехня покаже, як російська кіноіндустрія стала частиною державної пропагандистської системи, що просуває політичні інтереси Кремля в країні та за її межами.
Від гламуризованого кримінального світу 90-х до сучасних серіалів, що романтизують силові структури й виправдовують насильство, – російські фільми формують викривлену реальність, в якій агресія виглядає нормою. Які моделі поведінки закладаються через популярні стрічки на кшталт «Бригада», «Брат-2» чи «Слово пацана»? Як імперія використовує фестивальне кіно, щоб і далі впливати на західну культуру? І як вороги маскують імперські амбіції, використовуючи м’яку силу?
У моїй стрічці обговорення: що є причиною нічної атаки? Особливо болісний удар Сил оборони України напередодні? Чи троллінг з парадом? Чи це карт-бланш від китайського лідера? Чи навпаки, спроба показати йому, що рано списувати Москву?
Люди добрі, єдина причина нічної атаки -- це те, що вони можуть це зробити.
Сподіваюся, відому історію про собаку та його яйця не треба повторювати.
Судячи по наявних фактах (публічні виступи, характер атак тощо), в голові у Путіна приблизно така картина: ще трохи тиску, і фронт посиплеться, а тил посиплеться через обстріли, і люди вийдуть на вулиці, щоб якщо не знести "кривавий київський режим", то принаймні вимагати негайного миру.
Він буде продовжувати, поки матиме можливість. Зупинитися він не може, я вже пояснював причини. Як тільки не зможе продовжувати, він припинить.
Наше завдання наблизити цей день, а головне -- не посипатися раніше.
Лукʼянівка в Києві палає після чергового удару росії. Один із ударів росіяни спрямували по житловому будинку, зруйнувавши його. Також повністю знищено ТРЦ «Квадрат», «Макдональдс» та місцевий ринок. Станом на ранок відомо про 2 вбитих та 62 поранених.
Із ретельно замаскованих вогневих позицій та з дробовиками проти FPV-дронів. Так нині працюють, прикриваючи піхотинців та знищуючи позиції росіян екіпажі самохідних артилерійських установок «Богдана».
І найстрашніше — це коли починає сутеніти. Коли вечір повільно заповзає в кімнати, і ти бачиш, як діти теж це помічають. Як вони стають тихішими. Як починають дивитися у вікна. Як ніби завмирає дім.
І тоді звучить це питання, від якого всередині все стискається: «Мамо… а що буде вночі?»
Не «коли канікули». Не «що ми будемо їсти завтра». Не «куди підемо». А що буде вночі.
І ти раптом розумієш весь жах того, що війна зробила з нашими дітьми. Вона вкрала у них відчуття ночі як безпеки. Вкрала той дитячий спокій, коли ввечері думають про мультики, обійми, казку перед сном. Тепер вони думають, чи буде вибух. Чи треба буде бігти. Чи мама встигне розбудити.
І ти сидиш поруч, гладячи їх по голові, і в цей момент почуваєшся абсолютно безсилою. Бо немає правильних слів. Немає фрази, яка справді може захистити. Ти не можеш пообіцяти їм, що цієї ночі нічого не станеться. Не можеш сказати: «Я вас убережу» — так впевнено, як це кажуть мами в мирному світі.
І від цього розриває найбільше. Від цього страшного відчуття, що твої діти вчаться жити зі страхом раніше, ніж вчаться жити без нього.
Фронт стрімко наближається до Краматорська. Дороги до міста стають смертельно небезпечними, дрони атакують мирних жителів, але при цьому багато хто не хоче залишати свої будинки і продовжує жити під російськими обстрілами. Як сьогодні виживає прифронтовий Краматорськ? Що змінилося за роки повномасштабного вторгнення?
Москва горіла не один раз і не лише у 1812 році. У цьому випуску і в цей важкий день розбираємо, хто палив Москву в різні епохи: від перших літописних пожеж, монгольської навали, Тохтамиша й Девлет Ґерая до Наполеона, московських бунтів, власних підпалів
"Головне, що ми вдома, з дітьми й онуками, що душа спокійна і виїхали з того пекла", розповідають жителі Олешок Наталія та Валерій Марецькі. Від початку 2026 року у тимчасово окуповане місто практично не завозять продукти і ліки, під’їзди до міста заміновані, говорить подружжя. Марецькі виїхали звідти у квітні 2026 року. Про ситуація в Олешках та пережите під час повномасштабної війни Наталія та Валерій розповіли кореспондентці Суспільного Олені Ліщенко.
Змінюється фронт – змінюється медицина та характер поранень. Якщо раніше можна було зустріти кульові поранення, то зараз це велика рідкість. Натомість основними пораненнями є ураження від дронів.
Росія понад сто років будувала міф про “вєлікую русскую культуру”, щоб приховати імперську агресію за достоєвскім, балетом і чайковскім. У цьому відео розбираємо, як росія привласнювала українських митців — від Гоголя й Малевича до Параджанова — і продавала Заходу чужу спадщину як свою. Пояснюємо, чому культура для росії — це не просто мистецтво, а зброя впливу, пропаганди й виправдання злочинів.
Конотоп під черговою атакою російских дронів. Пошкоджені житлові будинки, лікарня, музей, магазин. Під завалами виявили тіло 94-річної жінки, 11 людей звернулись за медичною допомогою.
«Зашифрований код нації» — красива фраза, яку з наближенням Дня вишиванки ми чуємо щодня по кілька разів. Але чи дійсно українці закодовували щось у вишивці? У новому випуску «Пороблено» говоримо про саму сорочку — одну з найважливіших речей в українській традиційній культурі, яка була з людиною від народження до смерті.
Чому своя сорочка ближча до тіла і що означає “народитися в сорочці”? Чому спекуляції про “зашифровані магічні коди” часто більше говорять про наш час, ніж про традицію?
Про геноцид кримськотатарського народу, який 82 роки тому здійснив радянській союз. Тоді через хвороби, спрагу і нелюдські умови під час транспортування загинули до 8 тисяч осіб. Зрештою кримських татар розмістили в ізольовані населені пункти Узбекистану, Казахстану, Уралу, Сибіру, які фактично стали радянськими резерваціями.
Нині історія повторюється. Остаточно повернувшись додому у 1991 році та створивши власними силами нові поселення, народ не віднайшов спокою. 2014 року росія окупувала півострів та досі продовжує системну кампанію тиску, переслідувань і витіснення корінної громади. Водночас триває свідома політика культурного знищення.
1495 днів у російському полоні - без зв'язку з рідними, без розуміння того, що відбувається в Україні і чи вона вистояла. У темряві, де, здавалося, не залишилося нічого людського, вижити й зберегти внутрішні сили українському морпіху Олександру Іванову допомогло фентазі, сповнене глибоких філософських сенсів.
32-річний Олександр - великий шанувальник "Гаррі Поттера". Він прочитав книжки культового фентезі Джоан Роулінг стільки разів, що практично вивчив їх напам'ять. І в полоні, коротаючи нескінченно тягучий час, коли "вже всі думки передумав", він почав переповідати роман своїм товаришам по камері – сторінка за сторінкою, розділ за розділом – пошепки, щоб не почули наглядачі.
Так, Олександр ненавмисно повторив те, що свого часу зробили багато відомих в'язнів. Василь Стус у таборах читав свої вірші співкамерникам, коли йому забороняли писати, італійський письменник Прімо Леві в Аушвіці переповідав іншим в'язням "Божественну комедію" Данте, а герой роману Івана Багряного "Сад Гетсиманський" розповідав у камері "Мадам Боварі".
Чотирьох дипломів та наукового ступіня не вистачило, щоб прийняти правильне рішення та не йти в Україну.
Академіка буквально всі відмовляли від контракту з армією росії.
Але пропаганда та борг за БМВ х6 виявились "розумнішими" за науку.
Кіно – це не просто мистецтво. Це інструмент впливу, здатний формувати уявлення цілих поколінь про добро і зло, правду і вигадку. Документальний фільм Велика російська брехня покаже, як російська кіноіндустрія стала частиною державної пропагандистської системи, що просуває політичні інтереси Кремля в країні та за її межами.
Від гламуризованого кримінального світу 90-х до сучасних серіалів, що романтизують силові структури й виправдовують насильство, – російські фільми формують викривлену реальність, в якій агресія виглядає нормою. Які моделі поведінки закладаються через популярні стрічки на кшталт «Бригада», «Брат-2» чи «Слово пацана»? Як імперія використовує фестивальне кіно, щоб і далі впливати на західну культуру? І як вороги маскують імперські амбіції, використовуючи м’яку силу?
Валерій Пекар
У моїй стрічці обговорення: що є причиною нічної атаки? Особливо болісний удар Сил оборони України напередодні? Чи троллінг з парадом? Чи це карт-бланш від китайського лідера? Чи навпаки, спроба показати йому, що рано списувати Москву?
Люди добрі, єдина причина нічної атаки -- це те, що вони можуть це зробити.
Сподіваюся, відому історію про собаку та його яйця не треба повторювати.
Судячи по наявних фактах (публічні виступи, характер атак тощо), в голові у Путіна приблизно така картина: ще трохи тиску, і фронт посиплеться, а тил посиплеться через обстріли, і люди вийдуть на вулиці, щоб якщо не знести "кривавий київський режим", то принаймні вимагати негайного миру.
Він буде продовжувати, поки матиме можливість. Зупинитися він не може, я вже пояснював причини. Як тільки не зможе продовжувати, він припинить.
Наше завдання наблизити цей день, а головне -- не посипатися раніше.
Лукʼянівка в Києві палає після чергового удару росії. Один із ударів росіяни спрямували по житловому будинку, зруйнувавши його. Також повністю знищено ТРЦ «Квадрат», «Макдональдс» та місцевий ринок. Станом на ранок відомо про 2 вбитих та 62 поранених.
Із ретельно замаскованих вогневих позицій та з дробовиками проти FPV-дронів. Так нині працюють, прикриваючи піхотинців та знищуючи позиції росіян екіпажі самохідних артилерійських установок «Богдана».
Dana Iarova
10 h ·
І найстрашніше — це коли починає сутеніти. Коли вечір повільно заповзає в кімнати, і ти бачиш, як діти теж це помічають. Як вони стають тихішими. Як починають дивитися у вікна. Як ніби завмирає дім.
І тоді звучить це питання, від якого всередині все стискається: «Мамо… а що буде вночі?»
Не «коли канікули». Не «що ми будемо їсти завтра». Не «куди підемо». А що буде вночі.
І ти раптом розумієш весь жах того, що війна зробила з нашими дітьми. Вона вкрала у них відчуття ночі як безпеки. Вкрала той дитячий спокій, коли ввечері думають про мультики, обійми, казку перед сном. Тепер вони думають, чи буде вибух. Чи треба буде бігти. Чи мама встигне розбудити.
І ти сидиш поруч, гладячи їх по голові, і в цей момент почуваєшся абсолютно безсилою. Бо немає правильних слів. Немає фрази, яка справді може захистити. Ти не можеш пообіцяти їм, що цієї ночі нічого не станеться. Не можеш сказати: «Я вас убережу» — так впевнено, як це кажуть мами в мирному світі.
І від цього розриває найбільше. Від цього страшного відчуття, що твої діти вчаться жити зі страхом раніше, ніж вчаться жити без нього.
Фронт стрімко наближається до Краматорська. Дороги до міста стають смертельно небезпечними, дрони атакують мирних жителів, але при цьому багато хто не хоче залишати свої будинки і продовжує жити під російськими обстрілами. Як сьогодні виживає прифронтовий Краматорськ? Що змінилося за роки повномасштабного вторгнення?
Москва горіла не один раз і не лише у 1812 році. У цьому випуску і в цей важкий день розбираємо, хто палив Москву в різні епохи: від перших літописних пожеж, монгольської навали, Тохтамиша й Девлет Ґерая до Наполеона, московських бунтів, власних підпалів
"Головне, що ми вдома, з дітьми й онуками, що душа спокійна і виїхали з того пекла", розповідають жителі Олешок Наталія та Валерій Марецькі. Від початку 2026 року у тимчасово окуповане місто практично не завозять продукти і ліки, під’їзди до міста заміновані, говорить подружжя. Марецькі виїхали звідти у квітні 2026 року. Про ситуація в Олешках та пережите під час повномасштабної війни Наталія та Валерій розповіли кореспондентці Суспільного Олені Ліщенко.
Піхотинці 110-ї окремої механізованої бригади два місяці тримали позиції на Гуляйпільському напрямку в Запорізькій області.
Змінюється фронт – змінюється медицина та характер поранень. Якщо раніше можна було зустріти кульові поранення, то зараз це велика рідкість. Натомість основними пораненнями є ураження від дронів.