Близько трьох тисяч українських в’язнів депортували до Росії з окупованих українських територій восени 2022 року. Серед них – Руслан, Володимир і Юрій, які відбували покарання за крадіжки у в’язницях Херсонщини. До виходу на волю їм залишалися лічені місяці. Вони написали заяви на фронт, щоб захищати Україну з початку великої війни. Але їх не випустили з в’язниці. Так чоловіки потрапили в окупацію. Потім їх незаконно вивезли до РФ, де чоловіки відбули своє покарання за рішенням українських судів. Їх там били, пропонували російські паспорти та агітували йти воювати за Росію. Коли ж ексзасуджені українці відмовилися – їх без документів видворили на російсько-грузинський кордон, де вони застрягли на місяці в очікуванні повернення в Україну. Скільки засуджених ще перебувають у депортації? Як українці намагаються повернутися на Батьківщину, долаючи шлях через Грузію? І чи готові йти захищати Батьківщину?
До повномасштабного вторгнення Петро Гайдащук працював головним редактором одного із чернівецьких телеканалів. У лютому 2022 року долучився до бійців 80-ї десантно-штурмової Галицької бригади, щоб захищати Україну.
Командир батальйону 54 механізованої бригади називає оборону Степного, що на напрямку Волновахи, «вісьмома днями пекла». У цьому населеному пункті вогнева група Кирила Вереса стримувала російську бронеколону з 18 машин.
З-під завалів зруйнованого будинку у Мирнограді надзвичайники дістали пухнастика та передали його власниці. За декілька хвилин до обстрілу кіт почав нявкати й наполегливо звати жінку в кімнату, яку не було пошкоджено. Так пухнастий улюбленець врятував життя своїй господарці.
"Я намагаюся забути все, що було в полоні, але зараз доводиться згадувати. Я погодився на цю розмову, бо люди мають знати правду. Якщо хтось, колись почне знову говорити “ми братні народи”, то я скажу: "НІ. Вони приперлися в іншу країну, аби там убивати людей. Вони не жертви. Вони нелюди”, – говорить підполковник поліції Олександр Корецький.
У розмові Олександр розповів історію свого полону довжиною у 8 місяців: як катували - "били струмом, що аж паленим смерділо", натравлювали псів, жахливо годували, без кінця допитували і били. Як не вірив, що вже побачить рідних, і стримав слово – став на коліна і поцілував рідну землю, коли звільнили з полону. Розповідь за посиланням.
Україна звільнила 95 військових з полону. Серед звільнених українських захисників 88 рядових та сержантів і сім офіцерів, повідомили у Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими. Серед них 49 воїнів ЗСУ. Зокрема учасник «повітряного мосту», який добровільно зголосився на гвинтокрилі летіти на «Азовсталь», щоби допомогти заблокованим там підрозділам. Також серед звільнених є два пілоти. 23 бійці, які захищали Маріуполь. Від початку повномасштабного вторгнення це вже 54-й обмін полоненими. Загалом додому вдалося повернути 3 405 людей.
Нам завжди розповідають, що життя в СССР було абсолютно безпечним. Про низький рівень злочинності, виняткову законослухняність та миролюбність мешканців великої комуністичної імперії. Усе це «совєтська» пропаганда підкріплювала численними публікаціями в газетах, де були лише статті про досягнення народного господарства чи красиві історії про передовиків виробництва, а ще відповідні фільми – романтичні мелодрами і кінокомедії, які тиражували рік від року. Серед всього цього жодного криміналу чи негативу. Звісно, що в результаті у людей складалося враження буцімто вони і справді живуть в найкращій країні світу, де добрі не лише міліціонери, але і бандити. Але чи так було насправді? Звісно, що ні. Вся річ в тому, що непривабливу дійсність тоталітарні спецслужби ретельно замовчували і про те, що насправді відбувалося на просторах СССР прості люди й не здогадувалися - навіть найменші крихти, які треба було приховати, в пресу чи телебачення не потрапляли.
Коли взимку замерз Дніпро, підрозділи Сил оборони зіткнулися з проблемою — як доставляти їжу та боєприпаси на лівий берег Херсонщини, де українські військові утримували плацдарм. Цей аспект логістики, очевидно, не продумали під час планування операції. На допомогу прийшли дрони. Підрозділи БпЛА з правого берега почали доставляти на лівий ліки, їжу та боєприпаси дронами. Один з таких підрозділів — FPV-відділення 37 бригади морської піхоти. Як пригадує їхній командир Демон, одного зимового дня вони здійснили 23 вильоти — це був їхній рекорд. «Хлопці були задоволені, коли отримували провізію та медикаменти, які треба було терміново доставити. FPV нас тоді врятували», — розповідає про роботу взимку Демон. Згодом росіяни зрозуміли задум українських дронників і намагалися зашкодити такому доставлянню. Вони теж стали скидати на українські позиції нібито посилки, у які закладали гранати без чеки. Тому українські військові обмотували посилки скотчем, аби помаркувати свої передачі. «росіяни розуміли, що коли вода замерзла, це все почало робитися за допомогою дронів», — каже Демон. Про те, яку роль відіграли дрони в операції на лівому березі Дніпра — у репортажі hromadske з позицій 37 бригади морської піхоти.
28 ОМБр ім. Лицарів Зимового Походу. Попри те, що небезпека ворожих дронів не минає, а тільки частково знижується, саме з настанням темряви починає "вирувати життя". Ротації, поповнення запасів і перетворення сну окупантів в кошмар, аби вони вкотре пошкодували, що вдерлись до нас. Так, це не ті літні ночі під зорями, якими ми насолоджувались ще з дитинства. Утім, в цьому теж є своя романтика. Серед лісосмуг та побратимів.
Початок лютого 2024 року. Через критичну ситуацію в Авдіївці туди перекидають Третю штурмову для підсилення українських підрозділів. Бійці 3 ОШБр заходять у місто й, стабілізувавши лінію боєзіткнення, стають в оборону. Зваживши на ризик оточення підрозділів ЗСУ в Авдіївці, командування вирішує виводити сили оборони з міста. Завдання Третьої штурмової – стати ар’єргардом та забезпечити відхід ЗСУ, тримаючи один з флангів. У відео, знятому на GoPro-камери, важкі стрілецькі оборонні бої, які ведуть воїни Третьої штурмової. Тримати оборону доводиться на руїнах колишніх жител місцевих мешканців. В окупантів – серйозна перевага в озброєнні й техніці. Вони застосовують КАБи, міномети, артилерію, касетні боєприпаси, FPV-дрони. Маючи кількісну перевагу, не жаліють піхоти. Захисникам Авдіївки доводилось відбивати нескінченні атаки, тримаючи позиції в умовах нестачі БК, провізії, води. На сон – кілька годин на добу, контролювати фланги треба на 360 градусів. На відзнятих кадрах – похмура атмосфера розбомбленого українського міста. Та попри надважкі бої бійцям вдається тримати високий бойовий дух та не втрачати почуття гумору, адже плечем до плеча б’ються надійні побратими. Для окремих бійців Авдіївка стала першим бойовим виїздом, де вони проявили себе на 100%, чітко виконуючи поставлені завдання. За час боїв в Авдіївці бійці 3 ОШБр завдали серйозних втрат ударному угрупуванню росіян. Завдяки героїзму та високій боєздатності воїнів бригади ворогу не вдалося оточити українські сили в Авдіївці. Третя штурмова виконала наказ, забезпечивши відхід підрозділів ЗСУ і лише після цього бійці 3 ОШБр вийшли з міста.
Танкісти 28 ОМБр ведуть бої за Торецьк на Донеччині. Допомагає працювати по ворогу і затрофеєна техніка - зокрема, Т-72. Свій наступ росіяни почали ще на початку літа, проте прорватися в місто їм досі не вдалося. Саме місто вони знищили вщент, а більшість його мешканців були змушені виїхати. Бійці кажуть: хоч на танку і важко воювати в місті, проте це потужна техніка, яка дуже допомагає нашій піхоті.
Герой України Кирило Верес здобув визнання серед військових за успішні оборонні операції, в яких ворог зазнав непоправних і неспівмірних втрат. Командир батальйону К2 54 механізованої бригади називає оборону Степного, що на напрямку Волновахи, «вісьмома днями пекла». У цьому населеному пункті вогнева група Вереса стримувала російську бронеколону з 18 машин. Інший епізод – оборона Мар'їнки – тривав для Вереса два місяці. За словами командира, на їхній батальйон ворог кидав більше сил, ніж на будь-який інший батальйон їхньої бригади. Детальніше про оборонні операції під керівництвом Кирила Вереса дивіться у цьому випуску проєкту «Герої». Кілька слів про команду Армія TV – вона складається із кадрових військових, добровольців і мобілізованих, які служать у Силах оборони із перших днів повномасштабного вторгнення на різних напрямках і в різних підрозділах. Більшість із нас має бойовий досвід. До російського вторгнення ми працювали режисерами, операторами, ведучими, редакторами. Тепер ми поєднуємо військову службу із роботою за медійним фахом.
Цей курортний сезон в Одесі вже прозвали наймасовішим з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Нині в місті відкрито десять пляжів, які пройшли численні перевірки напередодні старту сезону. Чи є там укриття, чому прибрали протимінні сітки і чи бояться ракетних обстрілів відпочивальники - репортаж DW.
У 9-му випуску проєкту «Відновлення міст» розповідаємо про Охтирку, яка на межі Полтавщини та Слобожанщини. Місто розташоване за кількадесят кілометрів від кордону з Росією. На початку повномасштабної війни за понад місяць боїв ворог не зміг окупувати Охтирку, але дуже поруйнував її авіаударами й ракетними обстрілами. У цьому випуску представники влади й місцеві активісти діляться думками про те, як, розуміючи загрозу сусідства з країною-агресором, таки відновлювати свої населені пункти. А також розповідають, про відбудову ТЕЦ, у чому цінність місцевого Народного дому, Готелю родини Чикало та урбан-візію Охтирки.
Миколаїв. Близько 17-00 російська ракета влучила в дитячий майданчик у дворі багатоповерхівок. Загинули троє людей – чоловік, жінка і дитина. Мама хлопчика перебуває у стані шоку. Щонайменше 14 жителів дістали поранення. Серед загиблих 12-річний Кіріл Дядюшка, який займався народними танцями.
ЗСУ здійснили маневр та відійшли за канал у Часовому Яру. Територія з боку Бахмута нагадує спалене вугілля в мангалі – жодної вцілілої будівлі. В таких вкрай складних умовах під постійним прицільним обстрілом як і артилерії, так і авіації, бійці 24 окремої механізованої бригади тримають оборону. Вкрай складно, але усіма силами. На флангах їх підтримують суміжники, в тому числі 93 окрема механізована бригада, яка, серед інших, бере на себе порятунок життя бійців. Бої за Часів Яр – у відео Радіо Свобода.
Ейден Аслін - британець, який захищав Маріуполь разом із українськими військовими й у квітні 2022 року потрапив у полон до так званої "ДНР". Там його та ще двох іноземців засудили до смертної кари. Як він пережив тортури у неволі, уникнув страти і навіщо повернувся в Україну? Про це та інше Ейден розповів DW.
Понад два роки маріуполька Наталія Макарова чекає на звільнення з російського полону чоловіка. Що таке війна, жінка пам'ятає з 2015 року, коли місто атакували російські війська. Втім найбільше наслідки агресії Наталія Макарова відчула після 24 лютого 2022 року. Тоді втратила оселю, три тижні з дітьми була під завалами будинку, пережила зраду сусідів і тортури. Після виїзду з окупації лікарі діагностували жінці саркоїдоз легень. Зараз вона разом із сином і донькою проживає в Івано-Франківську.
Близько трьох тисяч українських в’язнів депортували до Росії з окупованих українських територій восени 2022 року. Серед них – Руслан, Володимир і Юрій, які відбували покарання за крадіжки у в’язницях Херсонщини. До виходу на волю їм залишалися лічені місяці. Вони написали заяви на фронт, щоб захищати Україну з початку великої війни. Але їх не випустили з в’язниці. Так чоловіки потрапили в окупацію. Потім їх незаконно вивезли до РФ, де чоловіки відбули своє покарання за рішенням українських судів. Їх там били, пропонували російські паспорти та агітували йти воювати за Росію. Коли ж ексзасуджені українці відмовилися – їх без документів видворили на російсько-грузинський кордон, де вони застрягли на місяці в очікуванні повернення в Україну. Скільки засуджених ще перебувають у депортації? Як українці намагаються повернутися на Батьківщину, долаючи шлях через Грузію? І чи готові йти захищати Батьківщину?
До повномасштабного вторгнення Петро Гайдащук працював головним редактором одного із чернівецьких телеканалів. У лютому 2022 року долучився до бійців 80-ї десантно-штурмової Галицької бригади, щоб захищати Україну.
Командир батальйону 54 механізованої бригади називає оборону Степного, що на напрямку Волновахи, «вісьмома днями пекла». У цьому населеному пункті вогнева група Кирила Вереса стримувала російську бронеколону з 18 машин.
З-під завалів зруйнованого будинку у Мирнограді надзвичайники дістали пухнастика та передали його власниці. За декілька хвилин до обстрілу кіт почав нявкати й наполегливо звати жінку в кімнату, яку не було пошкоджено. Так пухнастий улюбленець врятував життя своїй господарці.
"Я намагаюся забути все, що було в полоні, але зараз доводиться згадувати. Я погодився на цю розмову, бо люди мають знати правду. Якщо хтось, колись почне знову говорити “ми братні народи”, то я скажу: "НІ. Вони приперлися в іншу країну, аби там убивати людей. Вони не жертви. Вони нелюди”, – говорить підполковник поліції Олександр Корецький.
У розмові Олександр розповів історію свого полону довжиною у 8 місяців: як катували - "били струмом, що аж паленим смерділо", натравлювали псів, жахливо годували, без кінця допитували і били. Як не вірив, що вже побачить рідних, і стримав слово – став на коліна і поцілував рідну землю, коли звільнили з полону. Розповідь за посиланням.
Україна звільнила 95 військових з полону. Серед звільнених українських захисників 88 рядових та сержантів і сім офіцерів, повідомили у Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими. Серед них 49 воїнів ЗСУ. Зокрема учасник «повітряного мосту», який добровільно зголосився на гвинтокрилі летіти на «Азовсталь», щоби допомогти заблокованим там підрозділам. Також серед звільнених є два пілоти. 23 бійці, які захищали Маріуполь. Від початку повномасштабного вторгнення це вже 54-й обмін полоненими. Загалом додому вдалося повернути 3 405 людей.
УКРІНФОРМ
8 год ·
ФОТО ДНЯ
Звільнений український військовий тримає кавун, який йому подарували пересічні люди на рідній землі
Дмитро Лубінець
28 ОМБр ім. Лицарів Зимового Походу. Попри те, що небезпека ворожих дронів не минає, а тільки частково знижується, саме з настанням темряви починає "вирувати життя". Ротації, поповнення запасів і перетворення сну окупантів в кошмар, аби вони вкотре пошкодували, що вдерлись до нас. Так, це не ті літні ночі під зорями, якими ми насолоджувались ще з дитинства. Утім, в цьому теж є своя романтика. Серед лісосмуг та побратимів.
33 Окрема Механізована Бригада. Полум'яні вечори Донеччини.
Сіверськ розташований за вісім кілометрів від лінії фронту. Місто зруйноване майже на 85 відсотків, але тут досі живуть люди.
Цей курортний сезон в Одесі вже прозвали наймасовішим з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Нині в місті відкрито десять пляжів, які пройшли численні перевірки напередодні старту сезону. Чи є там укриття, чому прибрали протимінні сітки і чи бояться ракетних обстрілів відпочивальники - репортаж DW.
У 9-му випуску проєкту «Відновлення міст» розповідаємо про Охтирку, яка на межі Полтавщини та Слобожанщини. Місто розташоване за кількадесят кілометрів від кордону з Росією. На початку повномасштабної війни за понад місяць боїв ворог не зміг окупувати Охтирку, але дуже поруйнував її авіаударами й ракетними обстрілами. У цьому випуску представники влади й місцеві активісти діляться думками про те, як, розуміючи загрозу сусідства з країною-агресором, таки відновлювати свої населені пункти. А також розповідають, про відбудову ТЕЦ, у чому цінність місцевого Народного дому, Готелю родини Чикало та урбан-візію Охтирки.
Миколаїв. Близько 17-00 російська ракета влучила в дитячий майданчик у дворі багатоповерхівок. Загинули троє людей – чоловік, жінка і дитина. Мама хлопчика перебуває у стані шоку. Щонайменше 14 жителів дістали поранення. Серед загиблих 12-річний Кіріл Дядюшка, який займався народними танцями.
Роман Безсмертний, дипломат, політик, історик: «Ми настільки близько до виборів у США, Великій Британії, Франції, що це стає частиною нас».
святий кріпкий, святий Безсмертний: історії з прівищем
це не втома, а біль
війна у понад три роки заповнює все
якщо багато зла – маленьке добро стає великим
5-те листопада – контрольний час
«внук Трампа невисокого росточку»: про кого це?
моцні діди політичного пантеону
хвороба США – ізоляціонізм
маятник демократії почав хитатися
як перемогти росію?
Глобальний Південь – веранда перед віссю зла
росія укладає угоди, щоб їх порушувати
як читати скандальну соціологію?
особистий ПТСР після окупації в Мотижині
Понад два роки маріуполька Наталія Макарова чекає на звільнення з російського полону чоловіка. Що таке війна, жінка пам'ятає з 2015 року, коли місто атакували російські війська. Втім найбільше наслідки агресії Наталія Макарова відчула після 24 лютого 2022 року. Тоді втратила оселю, три тижні з дітьми була під завалами будинку, пережила зраду сусідів і тортури. Після виїзду з окупації лікарі діагностували жінці саркоїдоз легень. Зараз вона разом із сином і донькою проживає в Івано-Франківську.