Партизанське – невелике селище Первомайської громади Миколаївської області. До війни тут проживало близько 800 людей. російських позицій у селищі не було, проте по ньому невтомно гатили. Зараз сюди повернулися 217 мешканців, із них 36 - діти. Розповідь про життя в Партизанському за посиланням.
Військові сміються там, де всі інші плачуть. Військовий гумор — це та єдина зброя, якої завжди вистачає на фронті, і вона не залежить від будь-яких зовнішніх поставок. Цим фільмом ми розповідаємо українцям, який буває гумор наших воїнів, як він допомагає триматися та підтримувати одне одного.
*** у стрічці звучить ненормативна лексика, тож переглядати з дітьми не рекомендується.
«Коли ти заходиш у Кринки, ти розумієш, що це не на два дні, не на три, не на тиждень; коли ти сідаєш у човен, то розумієш — це мінімум місяць», — розповідає морський піхотинець Віталій. Він тричі ходив на човнах у Кринки. Першого разу — 27 днів провів у невеликому селі на Херсонщині. Коли він відправився туди вдруге, не одразу впізнав Кринки — через обстріли село змінювалося щодня. Зараз від села залишилися самі руїни. Це ускладнює і без того надзвичайно небезпечну операцію на Дніпрі. «Кринки — це найскладніша операція, яка була на моїй практиці, — через поле бою, через умови битв, через подолання водних перешкод. Небагато армій воювали в річках. Це унікальний досвід», — розповідає Олександр. Штурми у Кринках відбуваються щодня. За словами Віталія, під час його перебування на лівому березі не було такого, що «ти ні в кого не стріляв, або в тебе не стріляли». росіяни за час операції з жовтня 2023 року детально вивчили маршрути, якими сплавляються морські піхотинці, уже пристріляли всі шляхи. Через це евакуація поранених із Кринок може розтягуватися на тижні. «Тільки хлопців наших шкода. І дівчинка наша там полягла — на позивний Отаман. Кілька днів тому я почув, коли хлопцеві, який три роки на повномашстабці, який пройшов визволення Херсонщини, Старомайорськ, просто кричав, коли загинув його побратим», — розповідає Віталій. У цьому репортажі морські піхотинці 35 бригади розкривають деталі операції на лівому березі Дніпра.
Вони полюють на «Шахеди», шукають диверсійні групи та патрулюють Дніпро. А працюють цілодобово, іноді навіть на перероблених туристичних суднах кількадесятирічного віку. То як українські військові із річкової флотилії обороняють Київ та низку інших від міст від російських атак? Дивіться у сюжеті Радіо Свобода.
До дня Конституції України гурт ТНМК разом з Державною агенцією України з питань кіно презентують пісню “Конституція для всіх” та кліп на неї. В анімаційному кліпі розповідається історія нашої Конституції та її важливість. Діти та їх улюблений кіт знайомляться з Конституцією та основами державного устрою.
Русофобне! Іноді нам здається, що через кількасотрічну історію пригноблення, вбивств і репресій українців з боку російської імперії, ми маємо виключне право на ненависть до росії. Особливо у вирі теперішньої російсько-української війни. Проте у світі вистачає націй, які мають пращурів, яких поневолювали і вбивали росіяни. Тому у Твіттері набув популярності флешмоб «I hated russia before it was cool» — «Я ненавидів росіян до того, як це стало мейнстримом». Хто ж саме і чому — дивіться у нашому сюжеті.
"До" російського полону та "після". Під час 53-ого обміну до України вдалось повернути 90 захисників та 10 цивільних громадян. Серед звільнених цивільних двоє священників Української греко-католицької церкви Іван Левицький та Богдан Гелета, які були затримані росіянами у Бердянську в листопаді 2022 року.
Також Україні вдалося повернути незаконно засудженого заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу, активіста та журналіста Нарімана Джеляла, якого затримали росіяни в Криму ще у вересні 2021 року та засудили до 17 років позбавлення волі. Повернулась і наукова співробітниця Горлівського художнього музею Олена Пєх, яку окупанти увʼязнили в 2018 року.
Коли їй доводиться вивозити загиблих побратимів, їй заборонено плакати та нервувати. У першу чергу, парамедикиня сил спеціальних операцій на псевдо «Руда», турбується про поранених захисників, котрі втратили побратима, заспокоює їх. Потім виходить на вулицю і закурює цигарку, розповідає вона. Хоч це і не допомагає, але дозволяє ненадовго відволіктись. «Ти забираєш це молоде тіло в чорному пакеті і везеш в морг», – додає дівчина. Робота парамедиків на фронті – це допомога тим, хто бореться за можливість вижити, евакуація поранених, а також тіл військовослужбовців «на щиті». «Руда» зі сльозами на очах каже – «спогади з голови не зітреш, і це з тобою назавжди» і ділиться, як складно впоратися із цим коли залишаєшся наодинці. Часом доводиться обирати, кому допомогти у першу чергу, інколи доводиться оглядати поранених немовлят, а ще – супроводжувати поранених бійців на шляху до реабілітації і повернення на службу. Про службу парамедика, власний моральний стан та проблеми, з якими стикаються бійці після поранення – «Руда» розповіла у розмові із Радіо Свобода.
Перше велике інтерв'ю Мадяра. Роберт розповів, що підрозділ розширився з батальйону безпілотних систем аж до полку. Як з'явилася ідея використовувати дрони? Чим особливі бої у Кринках? Також обговорили, чому росіянам нічого не вдалося на Харківщині та як заохотити людей до мобілізації.
На FPV-літаки «Дартс» для взводу БПЛА «Крук» 109 ОГШБ, 10 бригада «Едельвейс»: https://send.monobank.ua/jar/2Su3GDY6rE «Десятки знищеної ворожої техніки, сотні вбитих ворожої піхоти», — так військовослужбовець та еаеророзвідник з позивним "Чіпс" приблизно описує результати своєї роботи та побратимів. "Чіпс" став військовослужбовцем у 20 років. Спочатку він був стрільцем, а згодом, після поранення, опанував роботу оператора дронів. Вже більше року він літає на FPV і мінусує сили противника. Ми поговорили з "Чіпсом" про його роботу оператора дронів, знищену важку техніку (САУ "Гвоздика", "Нона-С", ПЗРК, РЛС, танки) і росіянина, який влучив у дрон сніжкою, і завдяки цьому помер.
Будь-яке українське місто, яке атакують росіяни, руйнується вщент. Часів Яр, на жаль, доповнив цей трагічний список. Ворог обстрілює населений пункт всіма можливими видами озброєнь, б'є важкими вогнеметними системами "Солнцепек" та керованими авіабомбами. Світлини зруйнованого росіянами Часового Яру. Місто, де зупинилось життя.
Вночі Діпро знову обстріляли. Пошкоджені будинки, торгівельний центр, школа. Через російську атаку у місті постраждали 7 людей. Серед них – 15-річний хлопець. Одну жінку госпіталізовано, інші лікуватимуться амбулаторно.
У селищі Нью-Йорк, що біля Торецька, місцеві жителі поспішно пакують речі та покидають свої домівки. росіяни зуміли прорвати лінію української оборони під Торецьком і намагаються розвинути наступ. Сусідній Нью-Йорк теж опинився під ударом. Волонтери, поліція і рятувальники поспішно вивозять місцевих. Загиблих — не встигають. «За один день бабуся і внук [загинули]», — розповідає Олексій, житель смт Нью-Йорк на Донеччині. Він показує обгорілу багатоповерхівку, знищену 28 червня. Імовірно, авіабомбою. Під будинком лежить накрите ковдрою тіло жінки, яка загинула під час тієї атаки. За кілька годин від іншого удару загинув її онук Дмитро, коли повертався до свого будинку. «Я не встиг його врятували, йому одну ногу відірвало. “Швидка” приїхала, сказали: “Ми мертвих не забираємо”», — розповідає Олексій. На фоні весь час лунають вибухи. росіяни невпинно обстрілюють невелике селище на Донеччині.
Сергій Григорович два ребра зламав, коли тримав пораненого", — розповідає Іван, санітар евакуаційної групи "Мерседес" 28-ї ОМБр. Надання першої допомоги бійцю — це тільки початок його порятунку. Потім пораненого треба вивести з-під обстрілів в безпечну зону, де лікарі зможуть надати йому всю необхідну допомогу. Цим і займаються наші герої з евакуаційної групи "Мерседес" — вони щодня рятують наших захисників з найнебезпечніших ділянок фронту. Про евакуацію поранених з поля бою, найцікавіші випадки в роботі, мотивацію та вдячність — дивіться у новому репортажі журналістки ҐРУНТу Вікторії Кравчук.
Донецька область. Червень 2024. Година перед світанком. Пілоти БПЛА групи вогневої підтримки одного з батальйонів 67-ї механізованої бригади ЗСУ працюють поблизу села Іванівське – передмістя Бахмута.
Боєць 95-ї десантно-штурмової бригади Андрій з позивним “Арні” мобілізувався на початку повномасштабного вторгнення разом із другом Віталієм на псевдо “Голуб”. Обоє були непризовного віку, але хотіли стати десантниками. Друзі з Пирятина говорять характерним полтавським суржиком і мислять часом, як брати, підхоплюючи і закінчуючи речення одне за одним. Вони – оператори БПЛА. Почитати про їхню роботу можна за посиланням.
Люди Бучі. Про що мріяли, кого любили і як загинули українці, яких поховали у братській могилі біля церкви Андрія Первозваного. В цьому тексті йдеться про вбитих росіянами українців, які працювали, мріяли та любили. росія відібрала їхні життя, але не пам’ять про них. Пам’ятаємо кожного.
Інтерв’ю, що попри біль втрати, мотивує жити без страху, боротися, любити та цінувати. Текстову версію читайте на нашому сайті: https://savelife.in.ua/materials/text...
Іван Ніколенко — парамедик добровольчого батальйону «Госпітальєри». До великої війни почав працювати у Центрі протидії корупції — це допомогло реалізувати базовий запит на безпеку і справедливість: «Не пропускати чортів на державні посади».
Після початку повномасштабного вторгнення Іван долучився до благодійного фонду «Соломʼянські котики», який проводив навчання з тактичної медицини. Ротації з «Госпітальєрами» були найкращим рішенням, щоб набиратися досвіду в бойових умовах.
«У мене було уявлення, що мобілізація — це смерть. Заходиш в ТЦК і все, тебе немає» — зізнається Іван. Але з часом і досвідом дійшов до висновку, що ухилятися від мобілізації не варто, бо це не збільшує шанси вижити.
«Боятися смерті — нормально. Намагатися зменшити шанси померти — нормально. Ховатись від страху та ухилятись від мобілізації — не нормально».
Врешті Іван вирішив мобілізуватися, обрав військову частину, уже отримав запрошення від ТЦК, але… поїхав на ще одну ротацію з «Госпітальєрами», якої довго чекав.
29.05.2024 року на Харківщині загинула парамедикиня Ірина «Чека» Цибух. Іван був поруч, за кермом автомобіля, що наїхав на міну. Чоловік отримав поранення ніг та дивом залишився живим. «Моє поранення — це результат ухилянства» — гірко жартує доброволець.
Йому пощастило вижити, тож тепер чоловік намагається цінувати кожну хвилину. Він впевнений: щоб не боятися смерті, треба прожити хороше та насичене життя.
Це 8 випуск проєкту «Відновлення міст», де ми розповідаємо про те, як відбудовуються постраждалі внаслідок війни населені пункти: шукають партнерів, ремонтують критичну інфраструктуру, працюють над генпланами тощо.
Ми поїхали в Бучу й Ворзель, щоб дізнатися про те, як там триває відбудова після деокупації. Зокрема, поговорили з Уляною Пчолкіною, консультанткою з питань інклюзивності й активісткою у сфері прав людей з інвалідністю про безбар’єрність як важливий складник відновлення України. Адже вулиці, транспорт, заклади мають бути однаково доступні всім.
Небо. Для вас не просто безкрая блакить. А простір, за спокоєм в якому чатуєте.
Бо від цього залежать життя людей. І ви бороните їх вже котрий рік поспіль.
Цілодобово відстежуєте ворожі цілі. Визначаєте тип смертоносної зброї. Оперативно вирішуєте, чим уразити. Цілите. Знищуєте.
На все нерідко – лічені хвилини. Та справляєтеся, бо аси своєї справи. Злагоджена команда, якій не все одно. Й яка понад усе прагне, аби в неосяжному знову запанував мир.
Дякую, бійці зенітних ракетних військ Повітряних сил ЗСУ! Найкращі, з вашим Днем!
Це вітання від нашої обласної ради. Доєднуюся до ціх слів, бо важко висловити подяку за їх роботу. Сьогодні чула роботу ППО над мїм двором, страшно, в місті був приліт. Але без зенітних ракетних військ Повітряних сил ЗСУ навряд чи я ще б жила у рідному місті. Дякую!
Голос українських архітекторів - фільм, що складається зі звернень 63 архітекторів. Фільм створений 2023 року, та показаний на Венеційському бієнале 2023 у рамках проекту "Українська ДНК". Цей фільм - пряма мова людей, які творять наші міста, будуть відбудовувати, берегти нашу спадщину, створювати нові сенси. Команда професійних спільнот Архітектурна Палата НСАУ та Design4Ukraine за підтримки Національна Спілка Архітекторів України - НСАУ протягом трьох місяців працювала над проектом «Українська ДНК». "Це щемливий, справжній і щирий проект. Про кожного з нас. Про українців. Про архітектуру як нашу ідентичність" - пише одна з кураторів проекту, архітекторка та віце-президент НСАУ Анна Кирій. Ми зібрали історії та звернення до світу. Особливо звернення від архітекторів, які зараз на фронті захищають нас усіх у лавах ЗСУ. Ми повертаємо собі свій голос, свою історію, своє минуле і майбутнє надвисокою ціною. Нам є що сказати. Наш голос почули у всьому світі. Голос українських архітекторів.
22 окрема механізована бригада.
- Ти снайпера бачиш?
- Ні.
- Ніхто не бачить, а він є.
Партизанське – невелике селище Первомайської громади Миколаївської області. До війни тут проживало близько 800 людей. російських позицій у селищі не було, проте по ньому невтомно гатили. Зараз сюди повернулися 217 мешканців, із них 36 - діти. Розповідь про життя в Партизанському за посиланням.
На платформі Megogo у безкоштовному доступі виклали кінострічку про військовий гумор «Нам своє робить».
Військові сміються там, де всі інші плачуть. Військовий гумор — це та єдина зброя, якої завжди вистачає на фронті, і вона не залежить від будь-яких зовнішніх поставок. Цим фільмом ми розповідаємо українцям, який буває гумор наших воїнів, як він допомагає триматися та підтримувати одне одного.
*** у стрічці звучить ненормативна лексика, тож переглядати з дітьми не рекомендується.
Всім нам якнайшвидшого відновлення конституційного ладу на всій території України!
Дніпро. 28 червня 2024 року. 1 загиблий, 12 постраждалих. Пошукові роботи ще тривають.
До дня Конституції України гурт ТНМК разом з Державною агенцією України з питань кіно презентують пісню “Конституція для всіх” та кліп на неї. В анімаційному кліпі розповідається історія нашої Конституції та її важливість. Діти та їх улюблений кіт знайомляться з Конституцією та основами державного устрою.
Русофобне! Іноді нам здається, що через кількасотрічну історію пригноблення, вбивств і репресій українців з боку російської імперії, ми маємо виключне право на ненависть до росії. Особливо у вирі теперішньої російсько-української війни. Проте у світі вистачає націй, які мають пращурів, яких поневолювали і вбивали росіяни. Тому у Твіттері набув популярності флешмоб «I hated russia before it was cool» — «Я ненавидів росіян до того, як це стало мейнстримом». Хто ж саме і чому — дивіться у нашому сюжеті.
Комбат К-2, Кирило Верес, розповідає про штурми та бої, як керує своїми військовими та ухвалює рішення, від якого залежить життя людей.
"До" російського полону та "після". Під час 53-ого обміну до України вдалось повернути 90 захисників та 10 цивільних громадян. Серед звільнених цивільних двоє священників Української греко-католицької церкви Іван Левицький та Богдан Гелета, які були затримані росіянами у Бердянську в листопаді 2022 року.
Також Україні вдалося повернути незаконно засудженого заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу, активіста та журналіста Нарімана Джеляла, якого затримали росіяни в Криму ще у вересні 2021 року та засудили до 17 років позбавлення волі. Повернулась і наукова співробітниця Горлівського художнього музею Олена Пєх, яку окупанти увʼязнили в 2018 року.
Перше велике інтерв'ю Мадяра. Роберт розповів, що підрозділ розширився з батальйону безпілотних систем аж до полку. Як з'явилася ідея використовувати дрони? Чим особливі бої у Кринках? Також обговорили, чому росіянам нічого не вдалося на Харківщині та як заохотити людей до мобілізації.
Будь-яке українське місто, яке атакують росіяни, руйнується вщент. Часів Яр, на жаль, доповнив цей трагічний список. Ворог обстрілює населений пункт всіма можливими видами озброєнь, б'є важкими вогнеметними системами "Солнцепек" та керованими авіабомбами. Світлини зруйнованого росіянами Часового Яру. Місто, де зупинилось життя.
Вночі Діпро знову обстріляли. Пошкоджені будинки, торгівельний центр, школа. Через російську атаку у місті постраждали 7 людей. Серед них – 15-річний хлопець. Одну жінку госпіталізовано, інші лікуватимуться амбулаторно.
Семен Салатенко з 2014 року у війську. Чоловік був бійцем добровольчого формування, міським чиновником, а потім приєднався до Збройних Сил України. Розповідь про бойовий шлях та реалії війни за посиланням.
Донецька область. Червень 2024. Година перед світанком. Пілоти БПЛА групи вогневої підтримки одного з батальйонів 67-ї механізованої бригади ЗСУ працюють поблизу села Іванівське – передмістя Бахмута.
Боєць 95-ї десантно-штурмової бригади Андрій з позивним “Арні” мобілізувався на початку повномасштабного вторгнення разом із другом Віталієм на псевдо “Голуб”. Обоє були непризовного віку, але хотіли стати десантниками. Друзі з Пирятина говорять характерним полтавським суржиком і мислять часом, як брати, підхоплюючи і закінчуючи речення одне за одним. Вони – оператори БПЛА. Почитати про їхню роботу можна за посиланням.
Люди Бучі. Про що мріяли, кого любили і як загинули українці, яких поховали у братській могилі біля церкви Андрія Первозваного. В цьому тексті йдеться про вбитих росіянами українців, які працювали, мріяли та любили. росія відібрала їхні життя, але не пам’ять про них. Пам’ятаємо кожного.
Інтерв’ю, що попри біль втрати, мотивує жити без страху, боротися, любити та цінувати. Текстову версію читайте на нашому сайті: https://savelife.in.ua/materials/text...
Іван Ніколенко — парамедик добровольчого батальйону «Госпітальєри». До великої війни почав працювати у Центрі протидії корупції — це допомогло реалізувати базовий запит на безпеку і справедливість: «Не пропускати чортів на державні посади».
Після початку повномасштабного вторгнення Іван долучився до благодійного фонду «Соломʼянські котики», який проводив навчання з тактичної медицини. Ротації з «Госпітальєрами» були найкращим рішенням, щоб набиратися досвіду в бойових умовах.
«У мене було уявлення, що мобілізація — це смерть. Заходиш в ТЦК і все, тебе немає» — зізнається Іван. Але з часом і досвідом дійшов до висновку, що ухилятися від мобілізації не варто, бо це не збільшує шанси вижити.
«Боятися смерті — нормально. Намагатися зменшити шанси померти — нормально. Ховатись від страху та ухилятись від мобілізації — не нормально».
Врешті Іван вирішив мобілізуватися, обрав військову частину, уже отримав запрошення від ТЦК, але… поїхав на ще одну ротацію з «Госпітальєрами», якої довго чекав.
29.05.2024 року на Харківщині загинула парамедикиня Ірина «Чека» Цибух. Іван був поруч, за кермом автомобіля, що наїхав на міну. Чоловік отримав поранення ніг та дивом залишився живим. «Моє поранення — це результат ухилянства» — гірко жартує доброволець.
Йому пощастило вижити, тож тепер чоловік намагається цінувати кожну хвилину. Він впевнений: щоб не боятися смерті, треба прожити хороше та насичене життя.
Це 8 випуск проєкту «Відновлення міст», де ми розповідаємо про те, як відбудовуються постраждалі внаслідок війни населені пункти: шукають партнерів, ремонтують критичну інфраструктуру, працюють над генпланами тощо.
Ми поїхали в Бучу й Ворзель, щоб дізнатися про те, як там триває відбудова після деокупації. Зокрема, поговорили з Уляною Пчолкіною, консультанткою з питань інклюзивності й активісткою у сфері прав людей з інвалідністю про безбар’єрність як важливий складник відновлення України. Адже вулиці, транспорт, заклади мають бути однаково доступні всім.
Небо. Для вас не просто безкрая блакить. А простір, за спокоєм в якому чатуєте.
Бо від цього залежать життя людей. І ви бороните їх вже котрий рік поспіль.
Цілодобово відстежуєте ворожі цілі. Визначаєте тип смертоносної зброї. Оперативно вирішуєте, чим уразити. Цілите. Знищуєте.
На все нерідко – лічені хвилини. Та справляєтеся, бо аси своєї справи. Злагоджена команда, якій не все одно. Й яка понад усе прагне, аби в неосяжному знову запанував мир.
Дякую, бійці зенітних ракетних військ Повітряних сил ЗСУ! Найкращі, з вашим Днем!
Це вітання від нашої обласної ради. Доєднуюся до ціх слів, бо важко висловити подяку за їх роботу. Сьогодні чула роботу ППО над мїм двором, страшно, в місті був приліт. Але без зенітних ракетних військ Повітряних сил ЗСУ навряд чи я ще б жила у рідному місті. Дякую!
Знову масована атака! Ворог вдарив по Дніпру ракетами і БпЛА.
Так зараз виглядає один з торгівельних центрів міста. Побиті автівки, вікна, зачепило заправну станцію.Всі наслідки наразі зʼясовуються.
Борис Філатов. На жаль, вже відомо про трьох загиблих і 18 постраждалих. Серед них — дитина.