У Великій Писарівці, яку росіяни рівняли з землею обстрілами ще у березні, частково відновили електропостачання та ремонтують пошкоджені будівлі. Так само частково відновлене і газопостачання. Пошкоджені адмінбудівлі у селищі поступово ремонтують, де це можливо, добробати та комунальники. Нині лише закривають вибиті вікна ОСБ плитами та плівкою, накривають пробиті дахи, аби законсервувати будівлі до подальшого ремонту.
12-річна українка Яна Степаненко пробігла 5 км та здолала одну з дистанцій Бостонського марафону. Цим забігом дівчинка збирала на біговий протез для військового Олександра Рясного – аби він теж колись зміг побігти, як і вона.
Яна втратила обидві ноги під час ракетного російського удару по вокзалу Краматорська у квітні 2022-го. Минулої осені вона здолала 70 метрів у львівському напівмарафоні. Нині у дівчини була значно амбітніша ціль.
До участі в Бостонському марафоні Яну запросила американська фундація One World Strong. Вона допомагає ветеранам і цивільним, які постраждали внаслідок терактів та військових дій. Аби підготуватися до марафону, Яна тренувалась по чотири рази на тиждень.
Вже два роки Оріхів обстрілюють російські війська. Місцеві живуть без світла, опалення і водопроводу. Але придумали як виживати. Любов Лисенко не розуміє навіщо російські війська кидають на них авіабомби. «Де вони тут нацистів знайшли», – говорить жінка. Репортаж з міста Оріхів, яке перетворилося на руїни.
Давно не писав репортажів – та все ж тут рідна Сумщина, працювалося важко, але серцем.
Вийшло у різних жанрах: про село Самотоївку Краснопільської громади – нарис про постраждалу від обстрілу сім’ю; про жахи прикордонного життя у Хотінській громаді – документальний репортаж; про напівкурортні відчуття у Сумах – полемічні нотатки.
Боляче за всіх, але найбільше – за прикордонні села. А ще - пишаюся тими земляками, які героїчно працюють у таких умовах.
«…Поля за Хотінню – досі у торішній кукурудзі; ніхто її не збирав, щоб не підставляти себе під ворожий вогонь. Минаємо чергові руїни: це уламки майстерні і корівників, колись важливих для Кіндратівки споруд. Ворог неодноразово лупив сюди КАБами і не тільки. У корівниках багато корів було поранено; в результаті люди звідси виїхали, корів і свиней або продали, або перевезли до інших місць.
Звідси до російського кордону по прямій – від одного до трьох кілометрів, залежно від вулиці.
Гатити агресор може чим завгодно, і за таких обставин оголошувати повітряну тривогу – просто немає сенсу. Куди не кинеш погляд – всюди сліди обстрілів, знищені місцеві школи і амбулаторія, подекуди – вирви у городах і обабіч доріг, понівечені хати. Жити тут дуже небезпечно, бо постійно прилітають не тільки ракети, снаряди і КАБи, а й міни, 120-ті та 80-ті. Інколи з ворожої сторони на підвищену позицію виїжджає і б’є по нашій території танк.
Усю цю російську машину смерті координують численні дрони – не обов’язково, втім, розвідувальні; інколи російські БПЛА-камікадзе полюють на автівки, які рухаються.
Тому Кіндратівка нині нагадує фантом. Залишилися переважно пенсіонери, які нікуди їхати не хочуть і лише інколи виповзають зі своїх домівок – з побутової необхідності або щоб погрітися на весняному сонці…».
І ще:
« - Тут же ж як усе починалося? Росіяни колоною через нас прийшли. Тоді у Хотіні зібралася громада, близько 200 людей по списку. Ми самі і зброю діставали, і полонених брали, і САУшку одну в них забрали, і танк. Тепер вони – на службі у ЗСУ.
-А як танк віджали?
-Між Писарівкою і Хотінню вони у нашому чорноземі застрягли. Ми їх з того танку повикурювали, усе прикрили, щоб ніхто не пограбував. А потім приїхали спеціалісти, розібралися і забрали і танк, і САУшку…
-До речі, про чорноземи. Це ж тепер навколо Кіндратівки по полях нічого і не засієш, бо ж – обстріли, міни…
-Наскільки знаю, говорили про те, щоб сіяти горіх та сою.
-Чому саме їх?
-Треба, щоб були низькорослі культури. А загалом – якщо нічого не сіяти, воно ж так позаростає бур’янами, що закриє землю ще більше, ніж було…
Їдемо далі, ліворуч від дороги – той самий мальовничий ставок з дамбою, де у мирні часи, мабуть, була гарна риболовля, але зараз – лише смерть.
-Бачите вирву? – каже Бакай. - Тут загинув сумчанин, який сюди приїздив на дачу, собачку підкормити…
Росіяни вдарили по дачі у селі Хотінь
-Лихо…А що російські ДРГ, намагаються тут діяти?
-Намагаються. Одна така заходила на Олексіївку – і вбила там брата і сестру. Ті у машині їхали, з затемненими вікнами, а брат був у білій курточці. І оскільки діло було зимою, могло скластися враження, що на ньому був маскхалат. ДРГ-шники ту машину і розстріляли, з усіх сторін. А неподалік жінка з сусіднього села йшла на автобус – випадково їх побачила і нам повідомила. То приїхали сапери і їх розмінували.
-Розмінували?
-Ну, да, росіяни ж і загиблих мінують. Такі подляни увесь час роблять…Мінують поля за допомогою маленьких парашутів. Недавно спустили щось на зразок магнітної бомбочки – спеціально під працюючий трактор…».
Увага! Охочі допомогти ДФТГ Хотінської селищної громади з придбанням таких потрібних антидронових рушниць можуть донатити на рахунок Хотінської СТГ:
UA838999980314161931000018480
От що каже про необхідність цих рушниць командир ДФТГ громади Володимир Бакай:
-На початку війни шахедів не було, зараз їх дуже багато. Багато російських дронів-камікадзе летять на Україну через Сумщину. - Громада наша знаходиться, у кращому разі за 15 км від кордону. Для того, щоб бачити і збивати ці дрони, нам потрібні антидронові рушниці. 4-5 стволів, щоб збивати шахеди на підході.
-Що ж, звернімося до читачів з проханням задонатити вам, хто скільки може. А гарні стрільці у вас є?
-Звичайно. До ДФТГ ж насамперед завжди хто йшов? Мисливці з рушницями…
У Чернігові завершено пошуково-рятувальну операцію. Внаслідок вчорашнього російського обстрілу 18 загиблих, 78 поранених. На стаціонарному лікуванні перебувають 37 осіб.
«Я думав, може застрелитись, тому що в мене «Дніпро-1», «Донбас», і тут тепер ще доброволець, який полетів допомагати Азову», – військовий Анатолій Басенко в інтерв’ю Video NV розповів про спецоперацію, в якій брав участь в березні 2022 року. Він полетів на гелікоптері в оточений російськими військовими Маріуполь, ризикуючи своїм життям. Про перебування на Азовсталі, ампутацію ноги, думки про самогубство, і як Анатолій після повернення з полону став батьком трьох дітей – далі в сюжеті.
У російському полоні він пробув 21 місяць. Був в Оленівці під час теракту, міг загинути під час обміну, коли було збито Іл-76. Музикант оркестру Національної гвардії України Юрій Меркотан повернувся до України в останньому масштабному обміні. Тут за його повернення боролася дружина – Анастасія. Чоловік розповів про бойовий дух на «Азовсталі», тортури в російському полоні та везіння на війні.
Важкі ніч та ранок. Область пережила чергову масовану атаку.
Частину ворожих цілей збили Сили ППО. Зокрема, тільки за ранок, попередньо, 9 ракет. І ще 2 – вночі. Деталі щодо цього – згодом. На жаль, є й влучання.
У Павлограді пошкоджене одне з підприємств.
У Синельниковому є загиблі та постраждалі. Серед поранених діти. Один - важкий. Частково зруйновано 4 приватні будинки, ще 8 – пошкоджені.
У Дніпрі, окрім житлового будинка, пошкоджені два інфраструктурні об’єкти. Загалом у місті на зараз, попередньо, 2 загиблих та 15 поранених.
Інформацію уточнюємо.
Продовжувалися й атаки на Нікопольщину. Ввечері агресор з артилерії обстріляв сам Нікополь. Вночі – Марганецьку громаду. Пошкоджені два приватні будинки.
московська церква в Україні досі існує. А на її основі діє агентурна кремлівська мережа, що має на меті дестабілізувати внутрішньополітичну ситуацію. Ця мережа діє не лише в Україні, а й за кордоном, фактично підтримуючи війну рф проти України і просуваючи російську пропаганду.
У березні 2024 року РДК влаштували рейд на Білгородщину — знову. Вперше вони зробили це рік тому. Хлопці кажуть, що цього разу атака була масштабнішою: РДК заходили з кількох напрямків на власній бронетехніці. І анонсують ще більші рейди. Це вже третє наше інтерв’ю з представниками “Русского Добровольческого Корпуса”. І з нього ви дізнаєтесь:
Для чого РДК кошмарить Білгородщину?
Чим новий рейд відрізняється від минулорічного?
Що насправді відбувалося у Козинці?
Чи зможуть вони відкрити “другий фронт”?
Чи полюють ФСБшники на бійців РДК?
Чому росіяни думають, що РДК — це ІПСО?
Чи є зв’язок між рейдом та обстрілами Харкова та Сумщини?
Скільки сил потрібно росіянам, щоб взяти Харків?
Чим небезпечна для путіна Калінінградська область?
І знову прильот у величезний багатопід'їзний будинок на Вокзальній. Поки що без подробиць, але кількість жертв може зрости.
…
Шановні дніпряни, повідомляю, що розпорядженням міського голови завтра у Дніпрі оголошено траур.
…
Стисло поясню, що сталося та чому ми воюємо з країною-терористом і військовими злочинцями.
Виродки знову вгатили по житловому будинку ракетою Х-22. Зброєю, що призначена для знищення авіаносців.
Ця ракета має інерційну систему наведення та обирає у відкритому океані великий обʼєкт. Коли йде ескадра бойових кораблів, то вона шукає найбільшу ціль – тобто авіаносець.
Тому останнього разу Х-22 влучила у величезний будинок на Перемозі, 118, а також по ТРЦ «Амстор» у Кременчуку.
У будь-якому випадку, використовувати такі ракети для обстрілів міст та житлової забудови – це свідомий військовий злочин.
Буквально диво, що кількість жертв не вимірюється десятками, як коли вони вбили у Дніпрі 46 людей, а є порівняно невеликою.
Але за кожного вбитого та скаліченого росією буде справедлива помста.
…
І ще. Зрозумійте, що війна, на жаль, не омине жодного з нас.
5 жовтня 2023 року про село Гроза, що на Харківщині, дізнався увесь світ. Того дня Росія завдала ракетного удару по кафе, у якому відбувались поминки полеглого захисника України. На місці загинуло 59 людей — майже п'ята частина населення Грози. Цей ракетний удар став найбільшим за кількістю жертв у 2023 році в Україні та найбільшим за весь час повномасштабного вторгнення у регіоні. Пів року потому мешканці села діляться своїми рефлексіями про ті трагічні події.
Як росія намагається колонізувати наших дітей на окупованих територіях та мить їхню українську ідентичність. Що може зробити Україна, щоб не втратити своїх дітей. Як кримська вчителька історії не підкорилася росіянам.
Розкидані дитячі іграшки, величезна вирва і засмучений собака на рештках зруйнованого будинку. В який поцілила ворожа ракета. Він чекає, але з його господарів дивом залишився в живих лише 6-річний хлопчик. Його брат, сестра, мама та бабуся загинули через атаку терористів. Загалом в Синельниківському району рф вбила п'ятеро людей, семеро поранені, потрощені понад шістдесят будинків
Розбирають завали, виносять вибите скло та віконні рами. У Дніпрі мешканці пошкодженого будинку прибирають разом з комунальниками після російської ракетної атаки 19 квітня. Наразі у будинку відсутнє газо та електропостачання, а у двох зруйнованих під'їздах немає й води.
В Україні існує великий запит на помсту. Повномасштабка триває більше двох років, а новин про ліквідацію катів Бучі майже немає. Вирішив розібратися, чому Україна досі не прибирає тих, хто вбиває українців. Тим більше імена: пілотів, солдатів, офіцерів - відомі.
Олегу Карсіму 24 роки, два з яких він на війні. Сьогодні командує відділенням РУБАК окремої президентської бригади ім. Богдана Хмельницького. Літає на ударних безпілотниках, яких бояться росіяни і називають їх "Баба Яга". Має позивний Хан. Повне інтерв’ю за посиланням.
Влітку 2023 року українські прикордонники вперше перейшли Дніпро і закріпились на лівому березі Херсонщини. Тоді це був невеликий клаптик землі під Антонівським мостом. Російські підрозділи розуміли важливість плацдарму, тому усіма доступними засобами намагались вибити військових з зайнятої ділянки. Втім, українські сили оборони не лише не відійшли, а й продовжили просування вперед. У 2024 році військовослужбовці ДПСУ продовжують виконувати завдання на лівобережжі Херсонщини. Якими були перші бої, як вдалось розширити контрольовану ділянку і з чим тепер стикаються прикордонники, тримаючи оборону на цій ділянці фронту – дивіться в матеріалі.
Вони народились в Чугуєві, Димері, на Полтавщині. Хтось ходив тут у школу, хтось вчився тут військової справи, у когось тут жили, а в декого живуть і досі діти. І вони повернулись в батьківський дім – з ракетами та смертями. Наш новий матеріал про російських генералів, котрі родом з України, а зараз під їхнім керівництвом і за їхніми наказами знищують їхні рідні міста.
Після того, як вони поклали роту окупантів, про них почали писати у російських новинах. Знайомтесь, хлопці з FPV-групи “Регбісти” — ”Лайт” та “Регбіст”. Вони працюють на роботинському напрямку з 1 січня 2024 року. І ось що розповіли про ситуацію на цьому напрямку:
Оріхів та Гуляйполе - дві фортеці на півдні неподалік Запоріжжя. Звідси виїхала більшість місцевих, адже лінія фронту дуже близько. Проте саме тут ми зустріли неймовірних людей, які під авіабомбами рятують тварин, ховають кіз у підвалах від обстрілів, годують собак і котів і знаходять їм прихисток. За 2 роки обстрілів тут практично не залишилось вцілілих будівель. Росіяни знизили школи, лікарні, магазини. Та місцеві кажуть: поки тут триває життя, ворогу нічого не вдасться. Про великі серця українців у прифронтових Гуляйполі та Оріхові - у репортажі Анни Калюжної.
Весна 2024. Лінія фронту на межі Донецької й Луганської областей. Село Терни Краматорського району, Лиманський напрямок.
У Великій Писарівці, яку росіяни рівняли з землею обстрілами ще у березні, частково відновили електропостачання та ремонтують пошкоджені будівлі. Так само частково відновлене і газопостачання. Пошкоджені адмінбудівлі у селищі поступово ремонтують, де це можливо, добробати та комунальники. Нині лише закривають вибиті вікна ОСБ плитами та плівкою, накривають пробиті дахи, аби законсервувати будівлі до подальшого ремонту.
Радіо Свобода
1 д. ·
12-річна українка Яна Степаненко пробігла 5 км та здолала одну з дистанцій Бостонського марафону. Цим забігом дівчинка збирала на біговий протез для військового Олександра Рясного – аби він теж колись зміг побігти, як і вона.
Яна втратила обидві ноги під час ракетного російського удару по вокзалу Краматорська у квітні 2022-го. Минулої осені вона здолала 70 метрів у львівському напівмарафоні. Нині у дівчини була значно амбітніша ціль.
До участі в Бостонському марафоні Яну запросила американська фундація One World Strong. Вона допомагає ветеранам і цивільним, які постраждали внаслідок терактів та військових дій. Аби підготуватися до марафону, Яна тренувалась по чотири рази на тиждень.
Фото: UNBROKEN Ukraine
Вже два роки Оріхів обстрілюють російські війська. Місцеві живуть без світла, опалення і водопроводу. Але придумали як виживати. Любов Лисенко не розуміє навіщо російські війська кидають на них авіабомби. «Де вони тут нацистів знайшли», – говорить жінка. Репортаж з міста Оріхів, яке перетворилося на руїни.
Yan Dobronosov
Наслідки ворожого обстрілу по Чернігову.
Yevhen Kuzmenko
Давно не писав репортажів – та все ж тут рідна Сумщина, працювалося важко, але серцем.
Вийшло у різних жанрах: про село Самотоївку Краснопільської громади – нарис про постраждалу від обстрілу сім’ю; про жахи прикордонного життя у Хотінській громаді – документальний репортаж; про напівкурортні відчуття у Сумах – полемічні нотатки.
Боляче за всіх, але найбільше – за прикордонні села. А ще - пишаюся тими земляками, які героїчно працюють у таких умовах.
Ось уривки (посилання на повний текст):
«…Поля за Хотінню – досі у торішній кукурудзі; ніхто її не збирав, щоб не підставляти себе під ворожий вогонь. Минаємо чергові руїни: це уламки майстерні і корівників, колись важливих для Кіндратівки споруд. Ворог неодноразово лупив сюди КАБами і не тільки. У корівниках багато корів було поранено; в результаті люди звідси виїхали, корів і свиней або продали, або перевезли до інших місць.
Звідси до російського кордону по прямій – від одного до трьох кілометрів, залежно від вулиці.
Гатити агресор може чим завгодно, і за таких обставин оголошувати повітряну тривогу – просто немає сенсу. Куди не кинеш погляд – всюди сліди обстрілів, знищені місцеві школи і амбулаторія, подекуди – вирви у городах і обабіч доріг, понівечені хати. Жити тут дуже небезпечно, бо постійно прилітають не тільки ракети, снаряди і КАБи, а й міни, 120-ті та 80-ті. Інколи з ворожої сторони на підвищену позицію виїжджає і б’є по нашій території танк.
Усю цю російську машину смерті координують численні дрони – не обов’язково, втім, розвідувальні; інколи російські БПЛА-камікадзе полюють на автівки, які рухаються.
Тому Кіндратівка нині нагадує фантом. Залишилися переважно пенсіонери, які нікуди їхати не хочуть і лише інколи виповзають зі своїх домівок – з побутової необхідності або щоб погрітися на весняному сонці…».
І ще:
« - Тут же ж як усе починалося? Росіяни колоною через нас прийшли. Тоді у Хотіні зібралася громада, близько 200 людей по списку. Ми самі і зброю діставали, і полонених брали, і САУшку одну в них забрали, і танк. Тепер вони – на службі у ЗСУ.
-А як танк віджали?
-Між Писарівкою і Хотінню вони у нашому чорноземі застрягли. Ми їх з того танку повикурювали, усе прикрили, щоб ніхто не пограбував. А потім приїхали спеціалісти, розібралися і забрали і танк, і САУшку…
-До речі, про чорноземи. Це ж тепер навколо Кіндратівки по полях нічого і не засієш, бо ж – обстріли, міни…
-Наскільки знаю, говорили про те, щоб сіяти горіх та сою.
-Чому саме їх?
-Треба, щоб були низькорослі культури. А загалом – якщо нічого не сіяти, воно ж так позаростає бур’янами, що закриє землю ще більше, ніж було…
Їдемо далі, ліворуч від дороги – той самий мальовничий ставок з дамбою, де у мирні часи, мабуть, була гарна риболовля, але зараз – лише смерть.
-Бачите вирву? – каже Бакай. - Тут загинув сумчанин, який сюди приїздив на дачу, собачку підкормити…
Росіяни вдарили по дачі у селі Хотінь
-Лихо…А що російські ДРГ, намагаються тут діяти?
-Намагаються. Одна така заходила на Олексіївку – і вбила там брата і сестру. Ті у машині їхали, з затемненими вікнами, а брат був у білій курточці. І оскільки діло було зимою, могло скластися враження, що на ньому був маскхалат. ДРГ-шники ту машину і розстріляли, з усіх сторін. А неподалік жінка з сусіднього села йшла на автобус – випадково їх побачила і нам повідомила. То приїхали сапери і їх розмінували.
-Розмінували?
-Ну, да, росіяни ж і загиблих мінують. Такі подляни увесь час роблять…Мінують поля за допомогою маленьких парашутів. Недавно спустили щось на зразок магнітної бомбочки – спеціально під працюючий трактор…».
Увага! Охочі допомогти ДФТГ Хотінської селищної громади з придбанням таких потрібних антидронових рушниць можуть донатити на рахунок Хотінської СТГ:
UA838999980314161931000018480
От що каже про необхідність цих рушниць командир ДФТГ громади Володимир Бакай:
-На початку війни шахедів не було, зараз їх дуже багато. Багато російських дронів-камікадзе летять на Україну через Сумщину. - Громада наша знаходиться, у кращому разі за 15 км від кордону. Для того, щоб бачити і збивати ці дрони, нам потрібні антидронові рушниці. 4-5 стволів, щоб збивати шахеди на підході.
-Що ж, звернімося до читачів з проханням задонатити вам, хто скільки може. А гарні стрільці у вас є?
-Звичайно. До ДФТГ ж насамперед завжди хто йшов? Мисливці з рушницями…
У Чернігові завершено пошуково-рятувальну операцію. Внаслідок вчорашнього російського обстрілу 18 загиблих, 78 поранених. На стаціонарному лікуванні перебувають 37 осіб.
Сергій Лисак, Дніпровська ОВА
Важкі ніч та ранок. Область пережила чергову масовану атаку.
Частину ворожих цілей збили Сили ППО. Зокрема, тільки за ранок, попередньо, 9 ракет. І ще 2 – вночі. Деталі щодо цього – згодом. На жаль, є й влучання.
У Павлограді пошкоджене одне з підприємств.
У Синельниковому є загиблі та постраждалі. Серед поранених діти. Один - важкий. Частково зруйновано 4 приватні будинки, ще 8 – пошкоджені.
У Дніпрі, окрім житлового будинка, пошкоджені два інфраструктурні об’єкти. Загалом у місті на зараз, попередньо, 2 загиблих та 15 поранених.
Інформацію уточнюємо.
Продовжувалися й атаки на Нікопольщину. Ввечері агресор з артилерії обстріляв сам Нікополь. Вночі – Марганецьку громаду. Пошкоджені два приватні будинки.
московська церква в Україні досі існує. А на її основі діє агентурна кремлівська мережа, що має на меті дестабілізувати внутрішньополітичну ситуацію. Ця мережа діє не лише в Україні, а й за кордоном, фактично підтримуючи війну рф проти України і просуваючи російську пропаганду.
У березні 2024 року РДК влаштували рейд на Білгородщину — знову. Вперше вони зробили це рік тому. Хлопці кажуть, що цього разу атака була масштабнішою: РДК заходили з кількох напрямків на власній бронетехніці. І анонсують ще більші рейди. Це вже третє наше інтерв’ю з представниками “Русского Добровольческого Корпуса”. І з нього ви дізнаєтесь:
Для чого РДК кошмарить Білгородщину?
Чим новий рейд відрізняється від минулорічного?
Що насправді відбувалося у Козинці?
Чи зможуть вони відкрити “другий фронт”?
Чи полюють ФСБшники на бійців РДК?
Чому росіяни думають, що РДК — це ІПСО?
Чи є зв’язок між рейдом та обстрілами Харкова та Сумщини?
Скільки сил потрібно росіянам, щоб взяти Харків?
Чим небезпечна для путіна Калінінградська область?
Як “Корпус” воював разом із 3ОШБр в Авдіївці?
Борис Філатов
І знову прильот у величезний багатопід'їзний будинок на Вокзальній. Поки що без подробиць, але кількість жертв може зрости.
…
Шановні дніпряни, повідомляю, що розпорядженням міського голови завтра у Дніпрі оголошено траур.
…
Стисло поясню, що сталося та чому ми воюємо з країною-терористом і військовими злочинцями.
Виродки знову вгатили по житловому будинку ракетою Х-22. Зброєю, що призначена для знищення авіаносців.
Ця ракета має інерційну систему наведення та обирає у відкритому океані великий обʼєкт. Коли йде ескадра бойових кораблів, то вона шукає найбільшу ціль – тобто авіаносець.
Тому останнього разу Х-22 влучила у величезний будинок на Перемозі, 118, а також по ТРЦ «Амстор» у Кременчуку.
У будь-якому випадку, використовувати такі ракети для обстрілів міст та житлової забудови – це свідомий військовий злочин.
Буквально диво, що кількість жертв не вимірюється десятками, як коли вони вбили у Дніпрі 46 людей, а є порівняно невеликою.
Але за кожного вбитого та скаліченого росією буде справедлива помста.
…
І ще. Зрозумійте, що війна, на жаль, не омине жодного з нас.
Тому кожен повинен боротися. На своєму місці.
Бо вони хочуть нас знищити. Усіх.
Пам’ятайте про це.
5 жовтня 2023 року про село Гроза, що на Харківщині, дізнався увесь світ. Того дня Росія завдала ракетного удару по кафе, у якому відбувались поминки полеглого захисника України. На місці загинуло 59 людей — майже п'ята частина населення Грози. Цей ракетний удар став найбільшим за кількістю жертв у 2023 році в Україні та найбільшим за весь час повномасштабного вторгнення у регіоні. Пів року потому мешканці села діляться своїми рефлексіями про ті трагічні події.
Білопілля. Центр Білопільської громади. Містечко, що розташоване за 10 кілометрів від російського кордону.
Розбирають завали, виносять вибите скло та віконні рами. У Дніпрі мешканці пошкодженого будинку прибирають разом з комунальниками після російської ракетної атаки 19 квітня. Наразі у будинку відсутнє газо та електропостачання, а у двох зруйнованих під'їздах немає й води.
В Україні існує великий запит на помсту. Повномасштабка триває більше двох років, а новин про ліквідацію катів Бучі майже немає. Вирішив розібратися, чому Україна досі не прибирає тих, хто вбиває українців. Тим більше імена: пілотів, солдатів, офіцерів - відомі.
93-тя ОМБр Холодний Яр. Фотозамальовки з бойових позицій.
Олегу Карсіму 24 роки, два з яких він на війні. Сьогодні командує відділенням РУБАК окремої президентської бригади ім. Богдана Хмельницького. Літає на ударних безпілотниках, яких бояться росіяни і називають їх "Баба Яга". Має позивний Хан. Повне інтерв’ю за посиланням.
Після того, як вони поклали роту окупантів, про них почали писати у російських новинах. Знайомтесь, хлопці з FPV-групи “Регбісти” — ”Лайт” та “Регбіст”. Вони працюють на роботинському напрямку з 1 січня 2024 року. І ось що розповіли про ситуацію на цьому напрямку:
Що нового у російській тактиці за останній час?
Які втрати росіян на цьому напрямку?
Чи здатні вони забрати Роботине?
Чи можемо ми просунутись вперед?
Що відомо про нові нічні FPV росіян?
Оріхів та Гуляйполе - дві фортеці на півдні неподалік Запоріжжя. Звідси виїхала більшість місцевих, адже лінія фронту дуже близько. Проте саме тут ми зустріли неймовірних людей, які під авіабомбами рятують тварин, ховають кіз у підвалах від обстрілів, годують собак і котів і знаходять їм прихисток. За 2 роки обстрілів тут практично не залишилось вцілілих будівель. Росіяни знизили школи, лікарні, магазини. Та місцеві кажуть: поки тут триває життя, ворогу нічого не вдасться. Про великі серця українців у прифронтових Гуляйполі та Оріхові - у репортажі Анни Калюжної.