Правоохоронці та дослідники зібрали численні свідчення про катування та нелюдське поводження росіян з відома "Росатома" на окупованій Запорізькій АЕС та у місті-супутнику станції Енергодарі.Текст за посиланням.
На окупованій ЗАЕС та самому місті Енергодар російські загарбники влаштували цілу мережу місць незаконного утримання. Крізь них пройшли близько тисячі людей. Їх затримували та катували у катівнях на станції від березня 2022 року. Щонайменше в одному підтвердженому випадку співробітника станції Андрія Гончарука, який працював водолазом, закатували до смерті.
Свідки розповіли Truth Hounds про катування та інші злочини:
жорстокі побиття,
тортури електричним струмом за допомогою військово-польового телефону ТА-57 "Тапік",
удушення різними предметами.
Окупанти також піддавали жертв психологічному тиску:
імітували страти,
примушували копати собі могили,
погрожували жертвам та їхнім родинам зґвалтуванням.
Відеокадри, зняті на GoPro медика 1-го механізованого батальйону Третьої штурмової бригади друга Ребе, чиє фото з хасидом-паломником в Умані нещодавно схвилювало Інтернет-мережу. За словами Ребе, у цивільному житті він був програмістом, проектним менеджером в ІТ-команії та займався різними видами бізнесу. Зараз – рятує життя бійцям Третьої штурмової. “Займаюсь медичною розвідкою,евакуацією, роботою на стабпункті”, – пояснює він. Відео, відзняте ще взимку-навесні 2023 року у Бахмуті, Ребе жартома називає тревел-блог. Воно складається з низки фрагментів-замальовок з його життя у місті в умовах постійних ворожих обстрілів та боїв. Окрім надання медичної допомоги та порятунку поранених побратимів, на відеокадрах – щоденний побут Ребе. Зокрема, візит в порожній магазин, порятунок покинутої у квартирі кицьки, зустріч з місцевими, які ховаються в підвалі разом з папугою, котами і курми. "Як багато речей втратили цінність і для них, і для нас. Лежить комп'ютер, є колонки, кому воно зараз треба?..", – констатує він. Попри зовсім невеселу дійсність бойовий медик усе сприймає з гумором та спокоєм. І навіть встигає помічати красу перших проявів весни у дворах розбомбленого окупантами міста. За кадром – іронічно-філософські коментарі Ребе про все, що з ним відбувається. На фоні – постійні вибухи від прольотів, що лунають, то далі, то зовсім близько.
За легендою, Фенікс – це символ безсмертя та постійного оновлення. Птах на своєму прикладі показує, що навіть повне знищення – це не кінець. Адже на будь-якому попелищі рано чи пізно з'являється щось нове. Фільм присвячений пам’яті митця Дмитра Буйвала, який з вогнем у серці пішов боронити Україну. Загинув 11 серпня у бою під Куп’янськом.
Під час повномасштабного вторгнення в Україну російські військові вже вбили понад 500 українських дітей. Десятки з них були розстріляні впритул зі стрілецької зброї. Серед них 10-річна Катерина Вінарська на Харківщині, 12-річний Владислав Магдик на Київщині та 15-річний Михайло Устянівський на Херсонщині. Висновки Kyiv Independent вказують на системний та навмисний характер вбивств дітей російськими військовими в Україні. Проведене нами глибоке розслідування дозволило не лише встановити чіткі обставини вбивств, а й в одному випадку встановити винних у вбивстві дитини.
"Дружина возить чоловіка на роботу в багажнику авто, щоб йому не вручили повістку". Зараз буває і так.Чому військовозобов'язані українці ховаються від призову та як розв'язати проблеми мобілізації до ЗСУ? Це - найбільший розділ нового випуску програми "Дикий і Лиховій" на YouTube-каналі "Новинарня". Аналізуємо події на полі бою в серпні-вересні 2023, в тилу та в навколовоєнній політиці. Коментують та дискутують: Євген Дикий – військовий і політичний аналітик, ветеран АТО, колишній командир штурмової роти у батальйоні “Айдар” зразка 2014-2015 років, громадський діяч; Дмитро Лиховій – журналіст, головний редактор “Новинарні“. "Для перемоги маємо поставити в стрій і вдягти в піксель ще пів мільйона бійців, а в ідеалі - мільйон. Тоді як питання демобілізації тих, хто призваний із лютого 2022-го, слід вирішити максимум за 5-6 наступних місяців", - переконаний Дикий.
У цьому випуску обговорюємо також такі питання, як:
- вирішальна битва за Токмак, що триває;
- чому росіяни зупинилися під Куп'янськом;
- заочна дискусія з Бутусовим щодо тактики Третьої штурмової бригади;
- удари ракет по кораблях у Севастополі завдяки голлівудським операціям ГУР;
- проблема "третього дихання" українців на цій війні;
- Росії у війні на виснаження вистачить ще на рік;
- Байден почав міняти думку щодо бажаного підсумку війни.
Сучасні герої. До початку повномасштабного вторгнення він мав власний бізнес, а вже другого березня був у лавах одного з підрозділів територіальної оборони Дніпропетровщини. За пів року Олег з позивним “Петрович” став командиром взводу.
В онлайн-колекціях Ермітажу та Державного історичного музею росії українські журналісти нарахували 110 тисяч археологічних знахідок, які в різні історичні періоди було вивезено з території сучасної України до росії. Деталі за посиланням.
Документальний фільм “Незламні діти. Я чекаю” розповідає про виклики, з якими стикнулися наші діти від початку повномасштабного вторгнення. Українські діти своїми вчинками доводять, що нічого неможливого немає. Вони попри все залишаються Незламними. Ми розповіли історії лише декількох дітей та їхніх родин про те, як вони зустріли 24 лютого, як рятувались, виїжджаючи за кордон, чому повернулись і чому хочуть жити в Україні, а також як волонтерять та підтримують наші ЗСУ. Дізнайтесь більше історій, як діти всіма силами наближають нашу перемогу, під час перегляду стрічки. Чого чекають українські діти? Відповідь у всіх одна — перемоги України. Від наслідків війни рф проти України постраждали мільйони українських дітей. З 24 лютого 2022 року росія забрала життя понад 500 з них. Точну кількість вбитих і постраждалих дітей встановити неможливо через активні бойові дії та тимчасову окупацію рф частини території України.
Вахтанг Кіпіані – український журналіст, публіцист, письменник, історик та молодший сержант Збройних Сил України. Інтерв’ю про те, чому важливо пам’ятати про борців за Незалежність, як Голодомор змінив українців, як українське суспільство невблаганно міняється, чому доведеться служити кожному і чому це правильний підхід.
«Український Свідок» приїхав у Авдіївку — місто, що живе буквально на лінії вогню. До російських позицій звідси всього кілька кілометрів, а отже росіяни обстрілюють його майже без упину. Журналісти проєкту поспілкувались із цивільними, що залишились в Авдіївці, а також з поліцейськими спецпідрозділу «Білий Янгол». Вони розвозять містом гуманітарку та евакуюють цивільних.
Як виглядає місто-привид Авдіївка?
Чому місцеві відмовляються виїжджати?
Чому декому з місцевих байдуже, який прапор майорітиме над містом?
22 вересня – день, який увійшов в історію одразу декількома значущими подіями, які сталися у різні роки.
Ганна Черкаська:
“22 вересня 1934 р. Президія Ради народних комісарів України та ЦК КП(б)У ухвалили звернення до народу із закликом посилити боротьбу із фашистськими загарбниками.
А рівно за 5 років, 22 вересня 1939 р. відбувся спільний парад військ Вермахту та РККА в Бересті (Бресті).
Парад переможців приймали комбриг Кривошеїн та генерал Гудеріан (на фото). На трибуні стояли поряд радянські та німецькі офіцери, вони посміхалися, палили цигарки. Солдати Червоної Армії та Вермахту стояли на площі біля трибуни. Марширували колони елітних підрозділів, пролітали літаки.
45 хвилин тривав парад. Далі на площі пролунав гімн Третього Рейху і прапор зі свастикою було спущено. Потім – гімн СРСР і радянський солдат підняв червоний прапор. В урочистій атмосфері Радянському Союзу передали місто Брест.
Нарешті, довгоочікуваний банкет із шампанським та коньячком для вищого керівництва.
Цього ж дня СРСР і Німеччина попередньо встановили демаркаційну лінію між своїми окупаційними зонами в Польщі.
У цей момент у Форті Сікорського знаходився не вибитий Гудеріаном польський батальйон капітана Радзишевського. Напередодні командування Війська Польського дало наказ відступати. Комбат Радзишевський дозволив підлеглим відступ, але сам вирішив боротися, бійці залишилися з ним.
Цього дня совєти вирішили завершити справу Вермахту: вони здійснили три невдалі атаки на поляків, які відмовилися відступати. 26 вересня червоні задіяли важку артилерію, потім на переговорах запропонували Радзишевському здатися. Не маючи боєприпасів, польські вояки відступили, але пани комуністи виловили героїв. Через рік їх перевели під Катинь і знищили.
22 вересня 1939 р. Львів і Стрий окупували війська радянської армії.
Як сказав композитор Станіслав Людкевич під час “урочистого” засідання у Львівській опері у “золотому” вересні 1939-го – “Нас звільнили. І на це нема ради!”.
До розповіді пані Ганни можна додати такий красномовний факт: зустріч з “визволителями” у справила на львів'ян гнітюче враження - деякі радянські командири вперше побачили унітази та намагалися помити в них голову.
Цікаві та маловідомі факти з історії нашої держави представлені у книзі Ганни Черкаської “Українська Історія в Обличчях”.
Орест Грицюк пробув в полоні 9 місяців. "Аби не здуріти", психолог за фахом, розповідав побратимам цілі фільми. Деталі останнього бою перед полоном, як "не зміг себе вбити" і як потім взяли у полон того, хто полонив його в інтерв’ю.
Манфред Гін народився в Німеччині і з дитинства пам'ятає наслідки війни. «Причина мого перебування тут – це мої спогади. Я бачив, що відбулося в Німеччині після війни і це вплинуло на мене», – розповідає Манфред. Згодом він переїхав до Австралії, де відкрив будівельну компанію. Тепер, будучи на пенсії, Манфред приїхав в Україну, де своїми руками відбудовує знищені війною будинки українців.
75-річна Любов Прочухан з села Анисів на Чернігівщині втратила частину ноги внаслідок російського обстрілу. Однак на протезі жінка продовжує опікуватися господарством, волонтерить, мотивує односельців та мріє танцювати
Давним давно, спекотним весняним травнем, у далекій придалекій Тошківці приїжджав нас прикривати танчик.
Його бурчання на поритій воронками дорозі надавало бійцям, які боронили місто, +100 до впевненості, що переживемо цей день.
Танк, гарча та перемелюючи гусеницями шматки асфальту, осколки і землю котився вздовж будинків, а ми, як діти, вилазили з підвалів і махали йому рукою.
Трохи скатившись у низ вулицею, він крутив баштою, та починав працювати прямим наведенням по пдрській техніці, що підступала до наших позицій. Мені здавалося, що він був єдиною силою, яка стримувала ворога від того, щоб оточити місто.
Тоді, у травні 2022 року, не було ще ФПВішок і танчик був у відносній безпеці, вміло маневруючи при артилерійських обстрілах і переодично вступаючи в танкові бої.
Я не можу сказати нашим танкістам з 57 бригади, як ми, піхота, були їм вдячні за їхню хоробрість і силу. Але я можу сказати це танкістам 53. Адже вони робили все те саме для своєї піхоти.
І підтвердженням цього є той факт, що в них найорденоноснішній батальйон серед усіх наших підрозділів.
На фото ви можете бачити бойову роботу наших танкістів, яку зняти доволі складно.
По-перше, фотограф може снімати лише роботу з закритих позицій. Це коли танк стріляє навісом і умовно здалека. На кшталт арти. Але тільки стоїть він набагато ближче, ніж САУшки.
По-друге, на відміну від арти він здебільшого стріляє з укриття. І відійти від нього для красивішої картинки не вийде.
І по-останньому, по танчику відразу ж прилітає отвєтка. Бо його простіше засікти через те, що він ближчий до лінії фронту і простіше, відповідно, дістати.
Тому як тільки танк відстрілявся, то треба ну дуже швидко вйо. Танкісти можуть перечекати обстріл у своєму броньованому укритті. А ось фотограф має швидесенько вшиватися.
FPV дрон з примотаною вибухівкою — це чи не єдина в світі зброя, яка дарує не тільки радість зменшення військового потенціалу рф, але й генерує яскравий контент.
Що робить FPV дрон? Все що захоче український солдат! Може і бліндаж рознести, і залетіти прямо у башту танка, і наздогнати російського солдата, який загубився в українських посадках.
Про можливості і реальні справи, зроблені за допомогою FPV дрона, ми поговорили з військовослужбовцем роти ударних БПЛА, оператором FPV дронів 82-ї окремої десантно-штурмової бригади Олегом Усиком. Обережно, у відео є тригерний момент — російський військовик намагається збити український БПЛА лопатою.
Публікуємо відеофрагмент наступальних дій бійців 3-ї роти 1-го штурмового батальйону Третьої штурмової бригади в рамках операції зі звільнення Андріївки Бахмутського району Донецької області.
Після тривалих формуючих дій та підготовки бійцям 3 ОШБр вдалось пробити передові оборонні позиції ворога, які стримували наступ, та почати рух вперед.
На відео, знятому GoPro-камерами штурмовиків, ви бачите, як бійці 1 штурмового батальйону бригади просуваються випаленою внаслідок бойових дій лісосмугою. Вони ведуть ближній бій та зачищають ворожі бліндажі й нори. Після цього штурмовики заходять на перші вулиці стертого з лиця землі н.п. Андріївка. Про те, що тут були будівлі, нагадують лише гори з уламків бетону, цегли й металевих конструкцій.
Нагадаємо, що населений пункт Андріївку Третя штурмова бригада звільнила 15 вересня, розбивши 72 омсбр рф та закріпилась на взятих позиціях.
«Схід» - один бійців, які полетіли в окупований Маріуполь. Єдиний військовий, який не пішов у полон з Азовсталі, а лишився на заводі. І зміг сам добратися до контрольованої території України. Історія, яка достайна екранізації.
Правоохоронці та дослідники зібрали численні свідчення про катування та нелюдське поводження росіян з відома "Росатома" на окупованій Запорізькій АЕС та у місті-супутнику станції Енергодарі. Текст за посиланням.
На окупованій ЗАЕС та самому місті Енергодар російські загарбники влаштували цілу мережу місць незаконного утримання. Крізь них пройшли близько тисячі людей. Їх затримували та катували у катівнях на станції від березня 2022 року. Щонайменше в одному підтвердженому випадку співробітника станції Андрія Гончарука, який працював водолазом, закатували до смерті.
Свідки розповіли Truth Hounds про катування та інші злочини:
Окупанти також піддавали жертв психологічному тиску:
Сергій Коновал, офіцер 67 бригади Збройних сил України. Про зміну тактики росіян, «мʼясні штурми» і нестандартні рішення ЗСУ.
За легендою, Фенікс – це символ безсмертя та постійного оновлення. Птах на своєму прикладі показує, що навіть повне знищення – це не кінець. Адже на будь-якому попелищі рано чи пізно з'являється щось нове. Фільм присвячений пам’яті митця Дмитра Буйвала, який з вогнем у серці пішов боронити Україну. Загинув 11 серпня у бою під Куп’янськом.
"Дружина возить чоловіка на роботу в багажнику авто, щоб йому не вручили повістку". Зараз буває і так.Чому військовозобов'язані українці ховаються від призову та як розв'язати проблеми мобілізації до ЗСУ? Це - найбільший розділ нового випуску програми "Дикий і Лиховій" на YouTube-каналі "Новинарня". Аналізуємо події на полі бою в серпні-вересні 2023, в тилу та в навколовоєнній політиці. Коментують та дискутують: Євген Дикий – військовий і політичний аналітик, ветеран АТО, колишній командир штурмової роти у батальйоні “Айдар” зразка 2014-2015 років, громадський діяч; Дмитро Лиховій – журналіст, головний редактор “Новинарні“. "Для перемоги маємо поставити в стрій і вдягти в піксель ще пів мільйона бійців, а в ідеалі - мільйон. Тоді як питання демобілізації тих, хто призваний із лютого 2022-го, слід вирішити максимум за 5-6 наступних місяців", - переконаний Дикий.
У цьому випуску обговорюємо також такі питання, як:
- вирішальна битва за Токмак, що триває;
- чому росіяни зупинилися під Куп'янськом;
- заочна дискусія з Бутусовим щодо тактики Третьої штурмової бригади;
- удари ракет по кораблях у Севастополі завдяки голлівудським операціям ГУР;
- проблема "третього дихання" українців на цій війні;
- Росії у війні на виснаження вистачить ще на рік;
- Байден почав міняти думку щодо бажаного підсумку війни.
Сучасні герої. До початку повномасштабного вторгнення він мав власний бізнес, а вже другого березня був у лавах одного з підрозділів територіальної оборони Дніпропетровщини. За пів року Олег з позивним “Петрович” став командиром взводу.
В онлайн-колекціях Ермітажу та Державного історичного музею росії українські журналісти нарахували 110 тисяч археологічних знахідок, які в різні історичні періоди було вивезено з території сучасної України до росії. Деталі за посиланням.
В скарбничку актуальних нагадувань )
Вахтанг Кіпіані – український журналіст, публіцист, письменник, історик та молодший сержант Збройних Сил України. Інтерв’ю про те, чому важливо пам’ятати про борців за Незалежність, як Голодомор змінив українців, як українське суспільство невблаганно міняється, чому доведеться служити кожному і чому це правильний підхід.
«Український Свідок» приїхав у Авдіївку — місто, що живе буквально на лінії вогню. До російських позицій звідси всього кілька кілометрів, а отже росіяни обстрілюють його майже без упину. Журналісти проєкту поспілкувались із цивільними, що залишились в Авдіївці, а також з поліцейськими спецпідрозділу «Білий Янгол». Вони розвозять містом гуманітарку та евакуюють цивільних.
Як виглядає місто-привид Авдіївка?
Чому місцеві відмовляються виїжджати?
Чому декому з місцевих байдуже, який прапор майорітиме над містом?
Як вони ставляться до воєнних злочинів рф?
Про що мріють авдіївські поліцейські?
Для чого у місті висить опудало путіна?
Дмитрий Чекалкин
Вибране · 9 год ·
#НевідривнийКалендар
22 вересня – день, який увійшов в історію одразу декількома значущими подіями, які сталися у різні роки.
Ганна Черкаська:
“22 вересня 1934 р. Президія Ради народних комісарів України та ЦК КП(б)У ухвалили звернення до народу із закликом посилити боротьбу із фашистськими загарбниками.
А рівно за 5 років, 22 вересня 1939 р. відбувся спільний парад військ Вермахту та РККА в Бересті (Бресті).
Парад переможців приймали комбриг Кривошеїн та генерал Гудеріан (на фото). На трибуні стояли поряд радянські та німецькі офіцери, вони посміхалися, палили цигарки. Солдати Червоної Армії та Вермахту стояли на площі біля трибуни. Марширували колони елітних підрозділів, пролітали літаки.
45 хвилин тривав парад. Далі на площі пролунав гімн Третього Рейху і прапор зі свастикою було спущено. Потім – гімн СРСР і радянський солдат підняв червоний прапор. В урочистій атмосфері Радянському Союзу передали місто Брест.
Нарешті, довгоочікуваний банкет із шампанським та коньячком для вищого керівництва.
Цього ж дня СРСР і Німеччина попередньо встановили демаркаційну лінію між своїми окупаційними зонами в Польщі.
У цей момент у Форті Сікорського знаходився не вибитий Гудеріаном польський батальйон капітана Радзишевського. Напередодні командування Війська Польського дало наказ відступати. Комбат Радзишевський дозволив підлеглим відступ, але сам вирішив боротися, бійці залишилися з ним.
Цього дня совєти вирішили завершити справу Вермахту: вони здійснили три невдалі атаки на поляків, які відмовилися відступати. 26 вересня червоні задіяли важку артилерію, потім на переговорах запропонували Радзишевському здатися. Не маючи боєприпасів, польські вояки відступили, але пани комуністи виловили героїв. Через рік їх перевели під Катинь і знищили.
22 вересня 1939 р. Львів і Стрий окупували війська радянської армії.
Як сказав композитор Станіслав Людкевич під час “урочистого” засідання у Львівській опері у “золотому” вересні 1939-го – “Нас звільнили. І на це нема ради!”.
До розповіді пані Ганни можна додати такий красномовний факт: зустріч з “визволителями” у справила на львів'ян гнітюче враження - деякі радянські командири вперше побачили унітази та намагалися помити в них голову.
Цікаві та маловідомі факти з історії нашої держави представлені у книзі Ганни Черкаської “Українська Історія в Обличчях”.
Бійці 112-ї бригади територіальної оборони та французький фотограф Емерик Луісет відтворили картину Іллі Ріпина «Запорожці».
Сучасні герої. Ілля Колесніков. Поранення, одруження на “Азовсталі”, полон та звільнення з дружиною в один день.
Орест Грицюк пробув в полоні 9 місяців. "Аби не здуріти", психолог за фахом, розповідав побратимам цілі фільми. Деталі останнього бою перед полоном, як "не зміг себе вбити" і як потім взяли у полон того, хто полонив його в інтерв’ю.
Оксана Чорна
Розкажу вам про танки
Давним давно, спекотним весняним травнем, у далекій придалекій Тошківці приїжджав нас прикривати танчик.
Його бурчання на поритій воронками дорозі надавало бійцям, які боронили місто, +100 до впевненості, що переживемо цей день.
Танк, гарча та перемелюючи гусеницями шматки асфальту, осколки і землю котився вздовж будинків, а ми, як діти, вилазили з підвалів і махали йому рукою.
Трохи скатившись у низ вулицею, він крутив баштою, та починав працювати прямим наведенням по пдрській техніці, що підступала до наших позицій. Мені здавалося, що він був єдиною силою, яка стримувала ворога від того, щоб оточити місто.
Тоді, у травні 2022 року, не було ще ФПВішок і танчик був у відносній безпеці, вміло маневруючи при артилерійських обстрілах і переодично вступаючи в танкові бої.
Я не можу сказати нашим танкістам з 57 бригади, як ми, піхота, були їм вдячні за їхню хоробрість і силу. Але я можу сказати це танкістам 53. Адже вони робили все те саме для своєї піхоти.
І підтвердженням цього є той факт, що в них найорденоноснішній батальйон серед усіх наших підрозділів.
На фото ви можете бачити бойову роботу наших танкістів, яку зняти доволі складно.
По-перше, фотограф може снімати лише роботу з закритих позицій. Це коли танк стріляє навісом і умовно здалека. На кшталт арти. Але тільки стоїть він набагато ближче, ніж САУшки.
По-друге, на відміну від арти він здебільшого стріляє з укриття. І відійти від нього для красивішої картинки не вийде.
І по-останньому, по танчику відразу ж прилітає отвєтка. Бо його простіше засікти через те, що він ближчий до лінії фронту і простіше, відповідно, дістати.
Тому як тільки танк відстрілявся, то треба ну дуже швидко вйо. Танкісти можуть перечекати обстріл у своєму броньованому укритті. А ось фотограф має швидесенько вшиватися.
Багато гарних світлин танку та танкістів тут
FPV дрон з примотаною вибухівкою — це чи не єдина в світі зброя, яка дарує не тільки радість зменшення військового потенціалу рф, але й генерує яскравий контент.
Що робить FPV дрон? Все що захоче український солдат! Може і бліндаж рознести, і залетіти прямо у башту танка, і наздогнати російського солдата, який загубився в українських посадках.
Про можливості і реальні справи, зроблені за допомогою FPV дрона, ми поговорили з військовослужбовцем роти ударних БПЛА, оператором FPV дронів 82-ї окремої десантно-штурмової бригади Олегом Усиком. Обережно, у відео є тригерний момент — російський військовик намагається збити український БПЛА лопатою.
Публікуємо відеофрагмент наступальних дій бійців 3-ї роти 1-го штурмового батальйону Третьої штурмової бригади в рамках операції зі звільнення Андріївки Бахмутського району Донецької області.
Після тривалих формуючих дій та підготовки бійцям 3 ОШБр вдалось пробити передові оборонні позиції ворога, які стримували наступ, та почати рух вперед.
На відео, знятому GoPro-камерами штурмовиків, ви бачите, як бійці 1 штурмового батальйону бригади просуваються випаленою внаслідок бойових дій лісосмугою. Вони ведуть ближній бій та зачищають ворожі бліндажі й нори. Після цього штурмовики заходять на перші вулиці стертого з лиця землі н.п. Андріївка. Про те, що тут були будівлі, нагадують лише гори з уламків бетону, цегли й металевих конструкцій.
Нагадаємо, що населений пункт Андріївку Третя штурмова бригада звільнила 15 вересня, розбивши 72 омсбр рф та закріпилась на взятих позиціях.
«Схід» - один бійців, які полетіли в окупований Маріуполь. Єдиний військовий, який не пішов у полон з Азовсталі, а лишився на заводі. І зміг сам добратися до контрольованої території України. Історія, яка достайна екранізації.
У відео побачите:
Як вмовив командира лишитися на Азовсталі
Що робив на пустому заводі?
Як пройшов 200 км на території ворога?