Соціальний проект «Сумчани. Творці перемоги». Історії людей, які стали на захист міста та країни. Думаю, що подібні історії і можна, і треба знімати про кожного воїна, котрий зараз на передовій.
Олексій Масюченко до повномасштабного вторгнення працював водолазом-рятувальником в обласному центрі.
Олександр Мордванюк. Потрапив на війну в 2014 році. Зараз він командир 1-го механізованого батальйону 117-ї окремої механізованої бригади.
Інна Башкир вступила до лав ЗСУ в 2018 році. Минулого літа втратила на війні чоловіка — головного сержанта Євгенія Башкира. Їхня донечка Златослава народилася через кілька місяців після загибелі батька.
Віталій Шилов очолював управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міськради. Попри бронь з початком повномасштабного вторгнення став на захист області та вступив до лав ЗСУ.
Андрій Тимофієв з 2014 року і до сьогодні служить на передовій. Започаткував артилерійські курси, на яких успішно навчає бійців стрільбі з різних видів зброї.
Ігор Ганненко – молодший сержант, командир бойової машини. Пішов на війну добровольцем у 2022 році. У вільний від обстрілів час веде блог у телеграмі "Нотатки війни".
Андрій Чернов уперше потрапив до лав ЗСУ в 2014 році. У лютому 2022 року перебував із друзями закордоном, але відразу повернувся до Сум і став на захист міста.
Фельдшер мотопіхотного батальйону Андрій Звягінцев родом із Харківщини, але своє життя пов’язав із Сумщиною. Тут навчався й одружився. Працював акушером-гінекологом. 24 лютого 2022-го пішов допомагати захищати Суми, потім вступив до лав ЗСУ.
Андрій Герман. Позивний «Мажор». З 2014 року займався волонтерською діяльністю. У 2018 підписав контракт із ЗСУ. У лютому 2022-го залишив підприємницьку діяльність, став на захист міста і вступив до лав 15-го окремого мотопіхотного батальйону.
Володимир Чепік. Тричі депутат міської ради.У 2014–2015 роках брав участь в АТО. У березні 2022-го знову вступив до лав ЗСУ.
Володимир Лаврик. Кандидат економічних наук. Військову службу почав у 2014 році командиром взводу в 15-му окремому мотопіхотному батальйоні. У лютому 2022 року прийняв рішення знову йти до лав ЗСУ.
Артур Назаров. У 2014–2015 воював на передовій добровольцем. З 24 лютого 2022-го знову захищає країну у складі 150-го батальйону ЗСУ. Організував у Сумах групу «Гарячі бармени», яка виготовляла коктейлі Молотова, вела розвідку та авіарозвідку.
Фермер в умовах війни на самісінькому прикордонні. Розповідь від першої особи.
Після вторгнення неподалік села проходили російські колони, і було незрозуміло, як діяти: "Думки були постійно, що не дай бог, прийдуть, а тут і техніка стоїть, і господарство, і запаси пального були. Доводилося його потрошку приховувати. Техніку порозганяли по знайомих, по працівниках десь позалишали. Пальне теж злили, позаховували десь у посадці в болоті поховали".
Далі теж було непросто. Ринок змінився, урожай стало неможливо продати, ціни впали, а на те, що треба закупити – добрива, пальне – навпаки, зросли. Продукцію продали за цінами, які пропонував ринок. І знову засівають поля.
Про українських "бойових комарів" російські генерали сьогодні вже розказували, аж тут наші воїни попалили останню розробку з біолабораторій - "бойових сов" ))
«Одне з найчастіших питань, яке на допитах чув я та мої побратими, це було питання, хто підірвав Маріупольський драмтеатр?» Арсеній Федосюк, боєць бригади «Азов», розповідає про оборону Маріуполя на заводі «Азовсталь», вибух в Оленівці, російський полон та те, що найбільше дивує американських конгресменів в його розповідях. Федосюк разом із іншими азовцями утримувався у колишній виправній колонії в пмт Оленівка, Донецької області, а, виживши у пожежі в ніч на 29 липня, був доставлений в СІЗО №2 в Таганрозі, РФ. Був звільнений за обміном в останній день минулого року. В інтерв`ю Тетяні Ворожко він розповів, зокрема, про те, як та із якою метою з українських військовополонених вибивають покази в російському полоні.
У Всесвітній день біженців вдячні всім державам, які прихистили українців та допомагають в боротьбі з ворогом!
20 червня, за резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 2001 року, відзначається Всесвітній день біженців. Від початку нападу росії — держави-терориста на Україну мільйони громадян були змушені покинути власні оселі та рідні міста в пошуках безпеки як всередині країни, так і за її межами.
За даними Агентства ООН у справах біженців, станом на кінець травня 2023 року понад 8 мільйонів українців стали біженцями. Більше 5-ти мільйонів - подали заяви на отримання статусу тимчасового резидента в сусідніх західноєвропейських країнах.
Держави Європейського союзу, зокрема, Польща, Німеччина, Чехія прийняли найбільшу кількість громадян України. Сповідуючи принципи, проголошені Конвенцією про статус біженців, європейські країни внесли зміни у своє законодавство, щоб підтримати українців у цей нелегкий час.
У березні 2022 року Рада ЄС вперше у своїй історії застосувала Директиву про тимчасовий захист (2001/55/ЄC). Вона надає доступ до права на проживання, доступ до ринку праці, житла, соціальної та медичної допомоги.
Це рішення є сигналом цілому світу, що Україна та її громадяни не залишилися наодинці зі своїми проблемами.
На жаль, люди змушені втікати від небезпеки, від вибухів та обстрілів, від озброєних та жорстоких злочинців, для яких людське життя нічого не вартує.
Як повідомляє Агентство ООН, українці зараз перебувають у 44 країнах Європи. Велику підтримку, яку отримала українська спільнота у Європі та світі, важко переоцінити, адже вона є направду неоціненною.
Нагадаємо, що 28 липня 1954 року була ухвалена Конвенція про статус біженців, до якої відтоді приєдналися 145 держав. Україна зробила це 10 січня 2001-го року. Конвенцією передбачені підстави визнання біженцями, статус біженців, їхні права та обов’язки.
Вдячні всім державам, які прихистили українців і всіляко допомагають нашій країні в боротьбі з ворогом!
Почався наступ ЗСУ, росіяни підірвали Каховську ГЕС, африканська делегація привезла мирний план... Новий випуск програми “Дикий і Лиховій” – підсумки війни та її наслідків для України за червень 2023 року.
В цей день 1941 року у тюрмах заходу України енкаведисти почали розстріли в'язнів - переважно діячів ОУН та української інтелігенції. Розстрілювали масово - з автоматів, через віконця для передачі їжі. Або кидала в камери гранати. Деякі з цих камер довелося замурувати - і ексгумацію провели вже взимку.
Окремо заслуговує на спомин Заліщицька трагедія на Тернопільщині, коли з тактичних міркувань було зруйновано залізничний міст через Дністер, а з обох боків надійшли два ешелони по сім вагонів із в'язнями (14 вагонів кожен із 50-70 арештованими).
НКВД вирішив проблему швидко: вагони облили пальним, підпалили та скинули у ріку. Береги Дністра тут дуже високі та стрімкі - ніхто не вижив.
На початку червня 7 окремий батальйон «Арей» 129 бригади ТРО ЗСУ (приданий бригаді ТРО міста Дніпро), звільнив село Нескучне на Донеччині. Тут стояли ПВК «Вагнер», ДНРівці та регулярні війська. Останні складалися здебільшого із жителів Приморського Краю, а це майже 9 тисяч кілометрів від Донеччини. Як розповіли наші військові, звільнення Нескучного було не простим: росіяни чинили шалений опір. Але тепер над селом знову майорить український прапор.
- Чому звільнення Нескучного є важливим для подальшого наступу ЗСУ?
- Як українці штурмували форпост росіян та скільки тривала операція? Скільки втратили своїх та скільки взяли полонених?
Про це йдеться у повідомленні Reuters, передає "ДС".
У виданні зазначають, що інформація про внесення Росії до "ганебного списку" міститься в доповіді Ради безпеки ООН.
У документі також зазначається, що російські солдати покалічили 518 дітей та здійснили 480 атак на школи та лікарні.
При цьому, згідно з інформацією доповіді, окупанти використовували 91 дитину як живий щит.
Зазначимо, "Ганьбий список" — ініціатива Організації Об'єднаних Націй. Туди вносять збройні сили різних країн та збройні угруповання, які калічать чи вбивають дітей під час військових конфліктів.
Збройні формування, які вносять до списку, можуть бути піддані санкціям Ради Безпеки ООН, і, згідно з керівними принципами ООН, виключаються зі списку лише після підписання та виконання плану дій щодо припинення порушень.
За останні роки індустрія інформаційних технологій активно й динамічно розвивалася. ІТ-сектор став не лише візитівкою України на міжнародній арені, а й надійним стовпом національної економіки. Окрім того, що айтівці згуртувалися в кіберобороні нашої держави, вони ще й створили дієві фонди, які пропонують ІТ-рішення для захисників і тих, хто також їм допомагає. Команди українських IT-компаній, яких знають у всьому світі, окрім основної роботи встигають закривати потреби фронту — від «корчів» до реанімобілів та інноваційних безпілотників.
Соціальний проект «Сумчани. Творці перемоги». Історії людей, які стали на захист міста та країни. Думаю, що подібні історії і можна, і треба знімати про кожного воїна, котрий зараз на передовій.
Олексій Масюченко до повномасштабного вторгнення працював водолазом-рятувальником в обласному центрі.
Олександр Мордванюк. Потрапив на війну в 2014 році. Зараз він командир 1-го механізованого батальйону 117-ї окремої механізованої бригади.
Інна Башкир вступила до лав ЗСУ в 2018 році. Минулого літа втратила на війні чоловіка — головного сержанта Євгенія Башкира. Їхня донечка Златослава народилася через кілька місяців після загибелі батька.
Віталій Шилов очолював управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міськради. Попри бронь з початком повномасштабного вторгнення став на захист області та вступив до лав ЗСУ.
Андрій Тимофієв з 2014 року і до сьогодні служить на передовій. Започаткував артилерійські курси, на яких успішно навчає бійців стрільбі з різних видів зброї.
Ігор Ганненко – молодший сержант, командир бойової машини. Пішов на війну добровольцем у 2022 році. У вільний від обстрілів час веде блог у телеграмі "Нотатки війни".
Андрій Чернов уперше потрапив до лав ЗСУ в 2014 році. У лютому 2022 року перебував із друзями закордоном, але відразу повернувся до Сум і став на захист міста.
Фельдшер мотопіхотного батальйону Андрій Звягінцев родом із Харківщини, але своє життя пов’язав із Сумщиною. Тут навчався й одружився. Працював акушером-гінекологом. 24 лютого 2022-го пішов допомагати захищати Суми, потім вступив до лав ЗСУ.
Андрій Герман. Позивний «Мажор». З 2014 року займався волонтерською діяльністю. У 2018 підписав контракт із ЗСУ. У лютому 2022-го залишив підприємницьку діяльність, став на захист міста і вступив до лав 15-го окремого мотопіхотного батальйону.
Володимир Чепік. Тричі депутат міської ради.У 2014–2015 роках брав участь в АТО. У березні 2022-го знову вступив до лав ЗСУ.
Володимир Лаврик. Кандидат економічних наук. Військову службу почав у 2014 році командиром взводу в 15-му окремому мотопіхотному батальйоні. У лютому 2022 року прийняв рішення знову йти до лав ЗСУ.
Артур Назаров. У 2014–2015 воював на передовій добровольцем. З 24 лютого 2022-го знову захищає країну у складі 150-го батальйону ЗСУ. Організував у Сумах групу «Гарячі бармени», яка виготовляла коктейлі Молотова, вела розвідку та авіарозвідку.
Фермер в умовах війни на самісінькому прикордонні. Розповідь від першої особи.
Після вторгнення неподалік села проходили російські колони, і було незрозуміло, як діяти: "Думки були постійно, що не дай бог, прийдуть, а тут і техніка стоїть, і господарство, і запаси пального були. Доводилося його потрошку приховувати. Техніку порозганяли по знайомих, по працівниках десь позалишали. Пальне теж злили, позаховували десь у посадці в болоті поховали".
Далі теж було непросто. Ринок змінився, урожай стало неможливо продати, ціни впали, а на те, що треба закупити – добрива, пальне – навпаки, зросли. Продукцію продали за цінами, які пропонував ринок. І знову засівають поля.
Про українських "бойових комарів" російські генерали сьогодні вже розказували, аж тут наші воїни попалили останню розробку з біолабораторій - "бойових сов" ))
І це вже не кажучи про "бойових котиків", котрі на передовій від самого початку війни ))
«Одне з найчастіших питань, яке на допитах чув я та мої побратими, це було питання, хто підірвав Маріупольський драмтеатр?» Арсеній Федосюк, боєць бригади «Азов», розповідає про оборону Маріуполя на заводі «Азовсталь», вибух в Оленівці, російський полон та те, що найбільше дивує американських конгресменів в його розповідях. Федосюк разом із іншими азовцями утримувався у колишній виправній колонії в пмт Оленівка, Донецької області, а, виживши у пожежі в ніч на 29 липня, був доставлений в СІЗО №2 в Таганрозі, РФ. Був звільнений за обміном в останній день минулого року. В інтерв`ю Тетяні Ворожко він розповів, зокрема, про те, як та із якою метою з українських військовополонених вибивають покази в російському полоні.
https://mvs.gov.ua/uk/news/u-vsesvitnii-den-bizenciv-vdiacni-vsim-derzavam-iaki-prixistili-ukrayinciv-ta-dopomagaiut-v-borotbi-z-vorogom
У Всесвітній день біженців вдячні всім державам, які прихистили українців та допомагають в боротьбі з ворогом!
20 червня, за резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 2001 року, відзначається Всесвітній день біженців. Від початку нападу росії — держави-терориста на Україну мільйони громадян були змушені покинути власні оселі та рідні міста в пошуках безпеки як всередині країни, так і за її межами.
За даними Агентства ООН у справах біженців, станом на кінець травня 2023 року понад 8 мільйонів українців стали біженцями. Більше 5-ти мільйонів - подали заяви на отримання статусу тимчасового резидента в сусідніх західноєвропейських країнах.
Держави Європейського союзу, зокрема, Польща, Німеччина, Чехія прийняли найбільшу кількість громадян України. Сповідуючи принципи, проголошені Конвенцією про статус біженців, європейські країни внесли зміни у своє законодавство, щоб підтримати українців у цей нелегкий час.
У березні 2022 року Рада ЄС вперше у своїй історії застосувала Директиву про тимчасовий захист (2001/55/ЄC). Вона надає доступ до права на проживання, доступ до ринку праці, житла, соціальної та медичної допомоги.
Це рішення є сигналом цілому світу, що Україна та її громадяни не залишилися наодинці зі своїми проблемами.
На жаль, люди змушені втікати від небезпеки, від вибухів та обстрілів, від озброєних та жорстоких злочинців, для яких людське життя нічого не вартує.
Як повідомляє Агентство ООН, українці зараз перебувають у 44 країнах Європи. Велику підтримку, яку отримала українська спільнота у Європі та світі, важко переоцінити, адже вона є направду неоціненною.
Нагадаємо, що 28 липня 1954 року була ухвалена Конвенція про статус біженців, до якої відтоді приєдналися 145 держав. Україна зробила це 10 січня 2001-го року. Конвенцією передбачені підстави визнання біженцями, статус біженців, їхні права та обов’язки.
Вдячні всім державам, які прихистили українців і всіляко допомагають нашій країні в боротьбі з ворогом!
Департамент комунікації МВС України
Звільнене село Благодатне Донецької області. Зі вцілілого портрету Тарас Григорович нагадує відпочиваючому вічним сном окупанту:
І на оновленій землі
врага не буде, супостата,
а буде син, і буде мати,
і будуть люде на землі.
І на актуальну тему ))
Почався наступ ЗСУ, росіяни підірвали Каховську ГЕС, африканська делегація привезла мирний план... Новий випуск програми “Дикий і Лиховій” – підсумки війни та її наслідків для України за червень 2023 року.
В цей день 1941 року у тюрмах заходу України енкаведисти почали розстріли в'язнів - переважно діячів ОУН та української інтелігенції. Розстрілювали масово - з автоматів, через віконця для передачі їжі. Або кидала в камери гранати. Деякі з цих камер довелося замурувати - і ексгумацію провели вже взимку.
Окремо заслуговує на спомин Заліщицька трагедія на Тернопільщині, коли з тактичних міркувань було зруйновано залізничний міст через Дністер, а з обох боків надійшли два ешелони по сім вагонів із в'язнями (14 вагонів кожен із 50-70 арештованими).
НКВД вирішив проблему швидко: вагони облили пальним, підпалили та скинули у ріку. Береги Дністра тут дуже високі та стрімкі - ніхто не вижив.
На початку червня 7 окремий батальйон «Арей» 129 бригади ТРО ЗСУ (приданий бригаді ТРО міста Дніпро), звільнив село Нескучне на Донеччині. Тут стояли ПВК «Вагнер», ДНРівці та регулярні війська. Останні складалися здебільшого із жителів Приморського Краю, а це майже 9 тисяч кілометрів від Донеччини. Як розповіли наші військові, звільнення Нескучного було не простим: росіяни чинили шалений опір. Але тепер над селом знову майорить український прапор.
- Чому звільнення Нескучного є важливим для подальшого наступу ЗСУ?
- Як українці штурмували форпост росіян та скільки тривала операція? Скільки втратили своїх та скільки взяли полонених?
- Як добровольці перехитрили росіян?
Життя в 6 кілометрах від імперії зла. Розповіді мешканців прикордонної Юнаківки.
ООН внесла російську армію до "ганебного списку" за вбивства українських дітей
ООН вважає Росію винною у вбивстві 136 українських дітей у 2022 році, тому Збройні сили РФ внесли до "ганебного списку"
четвер, 22 червня 2023, https://www.dsnews.ua/ukr/world/oon-vnesla-rosiysku-armiyu-do-ganebnogo-spisku-za-vbivstva-ukrajinskih-ditey-22062023-482109
Про це йдеться у повідомленні Reuters, передає "ДС".
У виданні зазначають, що інформація про внесення Росії до "ганебного списку" міститься в доповіді Ради безпеки ООН.
У документі також зазначається, що російські солдати покалічили 518 дітей та здійснили 480 атак на школи та лікарні.
При цьому, згідно з інформацією доповіді, окупанти використовували 91 дитину як живий щит.
Зазначимо, "Ганьбий список" — ініціатива Організації Об'єднаних Націй. Туди вносять збройні сили різних країн та збройні угруповання, які калічать чи вбивають дітей під час військових конфліктів.
Збройні формування, які вносять до списку, можуть бути піддані санкціям Ради Безпеки ООН, і, згідно з керівними принципами ООН, виключаються зі списку лише після підписання та виконання плану дій щодо припинення порушень.
Як писала "ДС", уповноважена президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар'я Герасимчук повідомила, що російські окупанти могли вивезти з України 200-300 тисяч дітей.