Напишу і я свою рефлексію про «акулу». Бо думаю про це другий день і відчуваю потребу все таки написати. Це буде довгий і можливо нудний допис. І для мене це чомусь не про гуманізм, з яким навіть на 16 місяці геноциду і жахів війни, в українців на мою думку все в порядку. А про дещо подвійні стандарти.
Вивчаючи історію нашої України мене раніше часто турбувало відчуття, що до українців світ підходив з якоюсь упереджено завищеною планкою.
Під час Голодомору 32-33го росіяни вбили мільйони украінців, світ знав, але мовчав, у негідника - прислужника Сталіна Дюранте навіть сьогодні не можуть відібрати Пуліцерівську премію. І ми досі боремося за повноцінне визнання Голодомору Геноцидом і повне засудженння росії за це.
Під час другої світової переважна більшість європейського театру воєнних дій була на територіі України. 6 років по нашим домам туди-сюди шастали армії з двома ненависними режимами. Україна була не єдиною країною, яка була окупована нацистами, (а до цього радянським союзом), але до нас єдиних завжли всі пред’являли претензії в тому, що українці якось не так виживали під окупацією. Претензії, яких я не чула в такій же кількості до західноєвропейських країн.
Під час перших років незалежності, після абсолютно нерівноцінного обміну 3го за розміром в світі ядерного арсеналу на будапештський папірець, після першої невдалої реформи приватизації з відверто паганим дизайном, яка при відсутності верховенства права, коштів у людей і мінімальноі фінансової грамотності стала базою олігархізації, нам більше ніж комусь дорікали за корупцію, і водночас ручкалися з нашими олігархами, як і з російськими олігархами довгий час, а з деякими і досі. Не значить що у нас не було корупції, але більшість наших корупційних ланцюгів були неможливими без участі інших країн.
Під час нападу росіі на нас в 2014му вимог до України, особливо щодо непідконтрольних захоплених рашистами територій, а не вимог до агресора, теж занадто багато прикладів, які я пам’ятаю особисто.
Під час реформ 2015+ років було багато важливих реформ, які рекомендували партнери, але були й децентралізація, відкритість публічних фінансів, міжнародні закупівлі і prozorro, діджіталізація, яких ви не знайдете в жодному міжнародному зобов’язанні, поки вони не стали успішними. І були відверто провальні реформи в стилі приватизації 95 року, які перетворились в щорічні експерименти зі змінами законів без результатів. І як маленький приклад - незважаючи на успішний трек рекорд мені так і не вдалося за 5 років в Мінфіні і в номінаційному комітеті відстояти просту і таку природню вимогу знання/вивчення української мови кандидатами в наглядові ради державних компаній, щоб не підсилювати комплекс меншовартості.
І звичайно, я повністю розумію, що ми украінці - не ідеальні. Що були злочини з нашого боку, і були злочини серед нас, і була системна корупція до 2013 року і хоч вже не несистемна, але на жаль залишалась вона і після. Тому я завжди відганяла від себе такі думки про упередженість світу, пояснюючи сама собі що : «life is not fair, це ми повинні самі більше працювати і довести що ми можемо» або «немає глобусу України. У всіх свої інтереси. Треба подорослішати і по дорослому виборювати інтереси України а не емоційно ображатися» і зрештою «це все століття російської пропаганди, культур-мультуру, який вони щедро за гроші просували і погляд на нас через призму цієї антиукраїнської пропаганди»
І якось ці пояснення давали мені перегортати неприємні сторінки і направляти всю енергію на роботу. Щоб довести що ми, украінці, можемо все і більше. Можемо бути найкращим міжнародним студентом, можемо знизити борг до меньше 50% ВВП і дефіцит нижче 2%. І світ побачить і оцінить які ми - європейці, демократи. Що ми рівні серед рівних.
І от коли я зараз на 16 місяці кривавої бойні , яку влаштували агресивні неадекватні російські імперські сусіди в нашій країні, коли після Бучі, Маріуполя, Харкова, Ізюма, закатованих жінок і дітей, вбитих наших військовополонених в Оленівці і замучених ледь живих воїнів, яких нам на обмін віддають рашисти, коли нашим полоненим відрізають голови і каструють їх на камеру - а ми всі все одно притримуємося звичаїв війни і всіх конвенцій, ми рятуємо людей і тварин, коли нелюди підривають дамбу і топлять цілі регіони у воді, ми знову чуємо що «якось не так ми жартуємо», чи «чомусь не тиснемо руку якимось російським спортсменам» чи «відмовляємося виступати на одній події з російськими імперсько-лібералами» чи «якось не такі шеврони там почепили ті, хто своїми тілами закриває цивілізований світ від російської чуми», до мене знову підкрадається це відчуття несправедливості у підході до України. Бо здається, що жертві, яка бореться, намагаються відмовити навіть у праві на емоцію щодо ката. Як колись радянські росіяни під час Голодомору відмовляли нам в праві оплакати померлих і намагались вкрасти навіть пам’ять про наше горе.
Але у нас є мета - вижити і перемогти. І ми розуміємо що досягнення цієї мети є екзистенційно важливим для України як країни і українців як народу. І тому ми знову відженемо від нас ці думки про несправедливість, і знову зробимо те, що ми українці вміємо роботи - з подвійною силою включимося в роботу. І вигриземо нашу перемогу.
Слава ЗСУ, всім нашим захисникам, і нашому героїчному народу!
Після того як росіяни підірвали греблю Каховського водосховища 6 червня, до населених пунктів по обидва боки Дніпра вода почала підступати дуже швидко. Того ж таки дня стало затоплювати й сам Херсон. Знімальна група hromadske працювала в Херсоні чотири дні, документуючи, як вода взяла в пастку місцевих жителів. Ті, хто 6 червня сподівався, що вода не підійде до їхніх будинків, наступного дня опинилися в оточенні. Їм на порятунок висунулися групи рятувальників, військових, поліцейських та волонтерів. Вони не лише евакуйовували, а й умовляли місцевих мешканців виїжджати. Деякі херсонці відмовилися від евакуації, сподіваючись, що вода швидко спаде.
На Сумщині останні тижні дуже гучно. Цієї ночі кілька "Шахедів" атакували центр Білопілля. Пошкоджені будівля, в якій знаходиться відділення Пенсійного фонду, приміщення колишньої школи-інтернату та виробничі приміщення.
Євген Синельников продовжує знайомити вас з талантовитими майстрами та їх унікальними виробами. Зустрічайте другий сезон Крафтових мандрів в особливих містах, які пережили жахи війни, але вже змогли відновитися і розвиваються. Ми покажемо вам унікальні вироби українського крафту. Хліб, свічки, пиво та кошики - все в одному відео!
Це історія одного затопленого будинку в Херсоні. Тут залишилося 14 людей. Всі вони не хочуть евакуюватися, в кожного свої причини. Кореспондентка провела там добу, аби відчути і показати те, що переживають херсонці.
Як чужі люди стають однією родиною, як розпалюють вогнище на балконі, аби насмажити котлет, як відбувається трансформація від «Боже, дитина, дурне, ще й навіть жодного разу не брилося» до «я б їх сама вбивала, таких дітей не жалко».
В результаті стабілізаційних дій в населеному пункті було знищено біля півсотні рашистів, чотирьох взято в полон. Сьогодні державний прапор знову майорить над Сторожовим, і так буде з кожним населеним пунктом, поки ми не звільнимо всю українську землю.
Це результат роботи Об’єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, який виконав рішення Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Життя кожного українця – найвища цінність!
В Херсоні знижується рівень води, який паводком хлинув після підриву росіянами Каховської ГЕС. Родини, які не евакуйувалися, почали наводити лад у своїх будинках.
Удар по Кривому Рогу. Три крилаті ракети збило ПвК «Схід». Але маємо і «прильоти». Пошкоджені цивільні об’єкти.
Понівечена п’ятиповерхівка.
Попередньо, загинули троє її мешканців. 25 людей поранені, з них 19 – у лікарні.
Горять квартири з першого по п’ятий поверхи. Вогонь охопив 700 кв м. Його приборкують рятувальники.
Троє постраждалих – на приватному підприємстві. Їх госпіталізували. Ймовірно, під завалами потрощеного складу є люди. Їх шукають рятувальники. Побиті 6 легкових машин.
Ще 4 травмованих – на іншій локації. Там горіли будівля та авто. Пожежу вже загасили.
Побите і автомобільне підприємство. Зайнялася вантажна техніка. Полум’я вже вгамували. Зруйнована господарська споруда.
Також пошкодження є у рятувальному підрозділі.
Усюди працюють відповідні служби. Наслідки цієї цинічної атаки уточнюються.
Ворог не полишає у спокої і Нікопольщину. Вночі обстріляв з важкої артилерії Покровську та Марганецьку громади. Територію обстежують.
Перше звільнення Маріуполя. В цей день 2014 року місто було звільнено від росіян та проросійських колаборантів. Цій події присвячено документальний фільм Громадського ТБ Приазов'я «Рік визволення. Маріуполь після днр».
13 червня вранці війська країни-агресора в черговий раз обстріляли прикордонну Білопільську громаду. Удару зазнав дитячий будинок-інтернат. Окрім значних руйнувань, виникла пожежа. На місце удару негайно прибули вогнеборці, які оперативно приборкали пожежу.
Вже зранку з обласного центру до населеного пункту додатково прибуло 2 автобуси та вантажний автомобіль ДСНС. Рятувальники спільно з органами влади одразу приступили до евакуаційних заходів.
Проводилось завантаження найнеобхіднішого майна. Разом з персоналом співробітники ДСНС супроводжували підопічних до автобусів.
Загалом до безпечного місця було евакуйовано понад 100 підопічних інтернату. Окрім техніки ДСНС залучалось 2 автобуса громади.
У розмовах з ВВС працівники українського Генштабу стверджують: задовго до початку великої війни командування ЗСУ перейшло фактично на цілодобовий режим роботи, попри заспокійливі меседжі політиків.
Сам Залужний перебрався жити у приміщення неподалік Генштабу - щоб краще підготуватися до ймовірного вторгнення і зберегти ці приготування у таємниці. Наприклад, саме тоді перевозили системи ППО з пунктів їхнього постійного базування, і робилося це вночі.
Журнал New Yorker стверджує, що Залужний приховував військові приготування навіть від Зеленського і від американських партнерів Києва. Зеленському він нічого не казав нібито через побоювання, що той, не вірячи у можливість вторгнення, попросить його згорнути приготування. Американцям – бо ті могли розповісти про ці приготування Зеленському.
Олег Гаврилюк став військовим капеланом у 2017 році, прослуживши до цього артилеристом у 27-й бригаді. Відтоді чоловік спілкується з бійцями й іноді охрещує їх, молиться із солдатами в окопах Донецької області та може проїхати 500 кілометрів за день, щоб привітати військових із Різдвом.
В Сумській області вчора сталася ще одна трагедія - росіяни обстріляли автомобіль Держлісгоспу, який рухався по території прикордонної Середино-Будської громади. Унаслідок обстрілу 6 працівників лісового господарства, отримали несумісні з життям поранення.
Сьогодні вночі росіяни вчергове атакували Одесу ракетами типу "Калібр" з Чорного моря. Загинули 3 людей, 13 отримали поранення. Пошкоджено бізнес-центр, навчальний заклад, житловий комплекс, МакДональдз та крамниці в середмісті. Влучанням ракети у складське приміщення однієї з торговельних мереж російська армія спричинила руйнування в 1000 кв.м та пожежу на площі 400 кв.м.
На початку червня після 4 днів інтенсивних боїв ЗСУ зайшли у село Благодатне на Донеччині. Наразі продовжується зачистка околиць населеного пункту, адже окупанти, які вижили після штурму, ховаються у посадці. Але ховаються вони не тільки на поверхні землі, а й під землею: як з’ясували наші військові, під Благодатним окупанти викопали цілу мережу підземних ходів і запаслися водою та їжею. Як сказав один з наших військових, «це схоже на Камбоджу», маючи на увазі розгалужену систему підземних ходів із лазами. Куди веде ця система підземних ходів, наразі невідомо.
Добре висипатися - це, звісно, розкіш в умовах війни. Але чи справді ми робимо усе, щоб наш сон був дійсно якісним? Поговоримо про те, як швидко заснути, скільки саме треба спати, щоб добре відновитися. Як подолати безсоння, млявість, нічні кошмари. Як спати в екстремальних умовах - лайфхаки від військових й корисні поради від психолога.
Оксана Маркарова
Напишу і я свою рефлексію про «акулу». Бо думаю про це другий день і відчуваю потребу все таки написати. Це буде довгий і можливо нудний допис. І для мене це чомусь не про гуманізм, з яким навіть на 16 місяці геноциду і жахів війни, в українців на мою думку все в порядку. А про дещо подвійні стандарти.Вивчаючи історію нашої України мене раніше часто турбувало відчуття, що до українців світ підходив з якоюсь упереджено завищеною планкою.
Під час Голодомору 32-33го росіяни вбили мільйони украінців, світ знав, але мовчав, у негідника - прислужника Сталіна Дюранте навіть сьогодні не можуть відібрати Пуліцерівську премію. І ми досі боремося за повноцінне визнання Голодомору Геноцидом і повне засудженння росії за це.
Під час другої світової переважна більшість європейського театру воєнних дій була на територіі України. 6 років по нашим домам туди-сюди шастали армії з двома ненависними режимами. Україна була не єдиною країною, яка була окупована нацистами, (а до цього радянським союзом), але до нас єдиних завжли всі пред’являли претензії в тому, що українці якось не так виживали під окупацією. Претензії, яких я не чула в такій же кількості до західноєвропейських країн.
Під час перших років незалежності, після абсолютно нерівноцінного обміну 3го за розміром в світі ядерного арсеналу на будапештський папірець, після першої невдалої реформи приватизації з відверто паганим дизайном, яка при відсутності верховенства права, коштів у людей і мінімальноі фінансової грамотності стала базою олігархізації, нам більше ніж комусь дорікали за корупцію, і водночас ручкалися з нашими олігархами, як і з російськими олігархами довгий час, а з деякими і досі. Не значить що у нас не було корупції, але більшість наших корупційних ланцюгів були неможливими без участі інших країн.
Під час нападу росіі на нас в 2014му вимог до України, особливо щодо непідконтрольних захоплених рашистами територій, а не вимог до агресора, теж занадто багато прикладів, які я пам’ятаю особисто.
Під час реформ 2015+ років було багато важливих реформ, які рекомендували партнери, але були й децентралізація, відкритість публічних фінансів, міжнародні закупівлі і prozorro, діджіталізація, яких ви не знайдете в жодному міжнародному зобов’язанні, поки вони не стали успішними. І були відверто провальні реформи в стилі приватизації 95 року, які перетворились в щорічні експерименти зі змінами законів без результатів. І як маленький приклад - незважаючи на успішний трек рекорд мені так і не вдалося за 5 років в Мінфіні і в номінаційному комітеті відстояти просту і таку природню вимогу знання/вивчення української мови кандидатами в наглядові ради державних компаній, щоб не підсилювати комплекс меншовартості.
І звичайно, я повністю розумію, що ми украінці - не ідеальні. Що були злочини з нашого боку, і були злочини серед нас, і була системна корупція до 2013 року і хоч вже не несистемна, але на жаль залишалась вона і після. Тому я завжди відганяла від себе такі думки про упередженість світу, пояснюючи сама собі що : «life is not fair, це ми повинні самі більше працювати і довести що ми можемо» або «немає глобусу України. У всіх свої інтереси. Треба подорослішати і по дорослому виборювати інтереси України а не емоційно ображатися» і зрештою «це все століття російської пропаганди, культур-мультуру, який вони щедро за гроші просували і погляд на нас через призму цієї антиукраїнської пропаганди»
І якось ці пояснення давали мені перегортати неприємні сторінки і направляти всю енергію на роботу. Щоб довести що ми, украінці, можемо все і більше. Можемо бути найкращим міжнародним студентом, можемо знизити борг до меньше 50% ВВП і дефіцит нижче 2%. І світ побачить і оцінить які ми - європейці, демократи. Що ми рівні серед рівних.
І от коли я зараз на 16 місяці кривавої бойні , яку влаштували агресивні неадекватні російські імперські сусіди в нашій країні, коли після Бучі, Маріуполя, Харкова, Ізюма, закатованих жінок і дітей, вбитих наших військовополонених в Оленівці і замучених ледь живих воїнів, яких нам на обмін віддають рашисти, коли нашим полоненим відрізають голови і каструють їх на камеру - а ми всі все одно притримуємося звичаїв війни і всіх конвенцій, ми рятуємо людей і тварин, коли нелюди підривають дамбу і топлять цілі регіони у воді, ми знову чуємо що «якось не так ми жартуємо», чи «чомусь не тиснемо руку якимось російським спортсменам» чи «відмовляємося виступати на одній події з російськими імперсько-лібералами» чи «якось не такі шеврони там почепили ті, хто своїми тілами закриває цивілізований світ від російської чуми», до мене знову підкрадається це відчуття несправедливості у підході до України. Бо здається, що жертві, яка бореться, намагаються відмовити навіть у праві на емоцію щодо ката. Як колись радянські росіяни під час Голодомору відмовляли нам в праві оплакати померлих і намагались вкрасти навіть пам’ять про наше горе.
Але у нас є мета - вижити і перемогти. І ми розуміємо що досягнення цієї мети є екзистенційно важливим для України як країни і українців як народу. І тому ми знову відженемо від нас ці думки про несправедливість, і знову зробимо те, що ми українці вміємо роботи - з подвійною силою включимося в роботу. І вигриземо нашу перемогу.
Слава ЗСУ, всім нашим захисникам, і нашому героїчному народу!
Після того як росіяни підірвали греблю Каховського водосховища 6 червня, до населених пунктів по обидва боки Дніпра вода почала підступати дуже швидко. Того ж таки дня стало затоплювати й сам Херсон. Знімальна група hromadske працювала в Херсоні чотири дні, документуючи, як вода взяла в пастку місцевих жителів. Ті, хто 6 червня сподівався, що вода не підійде до їхніх будинків, наступного дня опинилися в оточенні. Їм на порятунок висунулися групи рятувальників, військових, поліцейських та волонтерів. Вони не лише евакуйовували, а й умовляли місцевих мешканців виїжджати. Деякі херсонці відмовилися від евакуації, сподіваючись, що вода швидко спаде.
Каховське море зникає.
На Сумщині останні тижні дуже гучно. Цієї ночі кілька "Шахедів" атакували центр Білопілля. Пошкоджені будівля, в якій знаходиться відділення Пенсійного фонду, приміщення колишньої школи-інтернату та виробничі приміщення.
Євген Синельников продовжує знайомити вас з талантовитими майстрами та їх унікальними виробами. Зустрічайте другий сезон Крафтових мандрів в особливих містах, які пережили жахи війни, але вже змогли відновитися і розвиваються. Ми покажемо вам унікальні вироби українського крафту. Хліб, свічки, пиво та кошики - все в одному відео!
Це історія одного затопленого будинку в Херсоні. Тут залишилося 14 людей. Всі вони не хочуть евакуюватися, в кожного свої причини. Кореспондентка провела там добу, аби відчути і показати те, що переживають херсонці.
Як чужі люди стають однією родиною, як розпалюють вогнище на балконі, аби насмажити котлет, як відбувається трансформація від «Боже, дитина, дурне, ще й навіть жодного разу не брилося» до «я б їх сама вбивала, таких дітей не жалко».
В результаті стабілізаційних дій в населеному пункті було знищено біля півсотні рашистів, чотирьох взято в полон. Сьогодні державний прапор знову майорить над Сторожовим, і так буде з кожним населеним пунктом, поки ми не звільнимо всю українську землю.
Це результат роботи Об’єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, який виконав рішення Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Життя кожного українця – найвища цінність!
В Херсоні знижується рівень води, який паводком хлинув після підриву росіянами Каховської ГЕС. Родини, які не евакуйувалися, почали наводити лад у своїх будинках.
Сергій Лисак
Трагічна ніч.
Удар по Кривому Рогу. Три крилаті ракети збило ПвК «Схід». Але маємо і «прильоти». Пошкоджені цивільні об’єкти.
Понівечена п’ятиповерхівка.
Попередньо, загинули троє її мешканців. 25 людей поранені, з них 19 – у лікарні.
Горять квартири з першого по п’ятий поверхи. Вогонь охопив 700 кв м. Його приборкують рятувальники.
Троє постраждалих – на приватному підприємстві. Їх госпіталізували. Ймовірно, під завалами потрощеного складу є люди. Їх шукають рятувальники. Побиті 6 легкових машин.
Ще 4 травмованих – на іншій локації. Там горіли будівля та авто. Пожежу вже загасили.
Побите і автомобільне підприємство. Зайнялася вантажна техніка. Полум’я вже вгамували. Зруйнована господарська споруда.
Також пошкодження є у рятувальному підрозділі.
Усюди працюють відповідні служби. Наслідки цієї цинічної атаки уточнюються.
Ворог не полишає у спокої і Нікопольщину. Вночі обстріляв з важкої артилерії Покровську та Марганецьку громади. Територію обстежують.
Валерій Маркус з 47 бригади, якої, якщо вірити руснявим паблікам вже не існує. Дякуємо нашим захисникам за їх героїчну працю! Слава Україні!
Перше звільнення Маріуполя. В цей день 2014 року місто було звільнено від росіян та проросійських колаборантів. Цій події присвячено документальний фільм Громадського ТБ Приазов'я «Рік визволення. Маріуполь після днр».
Загинули 4 юнаків. Російська ракета влучила сьогодні у Кривому Розі у склад з водою. Звідти воду доставляли постраждалій Херсонщині.
Віктор Толстов, 23 роки. Людина з добрим та щирим серцем. У нього залишилися мама та сестра.
Антон Бабич, 21 рік. Душа компанії. З ним загинули двоє його друзів.
Випускник Андрій Ріхель та 20-річний Владислав Кузнєцов.
13 червня вранці війська країни-агресора в черговий раз обстріляли прикордонну Білопільську громаду. Удару зазнав дитячий будинок-інтернат. Окрім значних руйнувань, виникла пожежа. На місце удару негайно прибули вогнеборці, які оперативно приборкали пожежу.
Вже зранку з обласного центру до населеного пункту додатково прибуло 2 автобуси та вантажний автомобіль ДСНС. Рятувальники спільно з органами влади одразу приступили до евакуаційних заходів.
Проводилось завантаження найнеобхіднішого майна. Разом з персоналом співробітники ДСНС супроводжували підопічних до автобусів.
Загалом до безпечного місця було евакуйовано понад 100 підопічних інтернату. Окрім техніки ДСНС залучалось 2 автобуса громади.
Як генерал Залужний став тим, ким він є. Журналісти спробувала дати власну відповідь на питання, хто такий Валерій Залужний, і як він став тим, ким він є.
У розмовах з ВВС працівники українського Генштабу стверджують: задовго до початку великої війни командування ЗСУ перейшло фактично на цілодобовий режим роботи, попри заспокійливі меседжі політиків.
Сам Залужний перебрався жити у приміщення неподалік Генштабу - щоб краще підготуватися до ймовірного вторгнення і зберегти ці приготування у таємниці. Наприклад, саме тоді перевозили системи ППО з пунктів їхнього постійного базування, і робилося це вночі.
Журнал New Yorker стверджує, що Залужний приховував військові приготування навіть від Зеленського і від американських партнерів Києва. Зеленському він нічого не казав нібито через побоювання, що той, не вірячи у можливість вторгнення, попросить його згорнути приготування. Американцям – бо ті могли розповісти про ці приготування Зеленському.
«Царство Небесне боротьбою здобувається», — військовий капелан про загиблих воїнів, молитви в окопах і кросівки з Попасної.
Олег Гаврилюк став військовим капеланом у 2017 році, прослуживши до цього артилеристом у 27-й бригаді. Відтоді чоловік спілкується з бійцями й іноді охрещує їх, молиться із солдатами в окопах Донецької області та може проїхати 500 кілометрів за день, щоб привітати військових із Різдвом.
В Сумській області вчора сталася ще одна трагедія - росіяни обстріляли автомобіль Держлісгоспу, який рухався по території прикордонної Середино-Будської громади. Унаслідок обстрілу 6 працівників лісового господарства, отримали несумісні з життям поранення.
Загинули:
- лісничий Сергій Волков, 48 років
- помічник лісничого Іван Романченко, 33 роки
- майстер лісу Андрій Бураков, 35 років
- майстер лісу Олександр Глушенко, 31 рік
- майстер лісу Сергій Заболотний, 33 роки
- майстер лісу Андрій Михайленко, 50 років
Троє загиблих і троє поранених - такі попередні дані по втратами серед цивільних внаслідок ранкового обстрілу Донеччини. Рашисти вдарили удосвіта - о 5-й ранку - спрямували ракети по Краматорську та Костянтинівці. Ракети влучили у приватний сектор міст: у Краматорську вщент зруйновано щонайменше 5 і пошкоджено зо два десятки приватних будинків, у Костянтинівці - два зруйновані і пошкоджені 55. Крім того, постраждав газогін та електромережі.
Сьогодні вночі росіяни вчергове атакували Одесу ракетами типу "Калібр" з Чорного моря. Загинули 3 людей, 13 отримали поранення. Пошкоджено бізнес-центр, навчальний заклад, житловий комплекс, МакДональдз та крамниці в середмісті. Влучанням ракети у складське приміщення однієї з торговельних мереж російська армія спричинила руйнування в 1000 кв.м та пожежу на площі 400 кв.м.
На початку червня після 4 днів інтенсивних боїв ЗСУ зайшли у село Благодатне на Донеччині. Наразі продовжується зачистка околиць населеного пункту, адже окупанти, які вижили після штурму, ховаються у посадці. Але ховаються вони не тільки на поверхні землі, а й під землею: як з’ясували наші військові, під Благодатним окупанти викопали цілу мережу підземних ходів і запаслися водою та їжею. Як сказав один з наших військових, «це схоже на Камбоджу», маючи на увазі розгалужену систему підземних ходів із лазами. Куди веде ця система підземних ходів, наразі невідомо.
Добре висипатися - це, звісно, розкіш в умовах війни. Але чи справді ми робимо усе, щоб наш сон був дійсно якісним? Поговоримо про те, як швидко заснути, скільки саме треба спати, щоб добре відновитися. Як подолати безсоння, млявість, нічні кошмари. Як спати в екстремальних умовах - лайфхаки від військових й корисні поради від психолога.