ВІДТЕПЕР «АЗОВ» — БРИГАДА НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ Цьому зростанню передувала майже дев'ятирічна бойова історія «Азову». 2014 рік. Батальйон МВС «Азов». Звільнення Маріуполя. Бої за Іловайськ. «Азов» збільшується до полку, а згодом переформатовується в окремий загін спеціального призначення в складі 12-ї бригади НГУ. 2015 рік. Широкинська операція. Роки постійних тренувань та участі в бойових діях. 2019 рік. Оборона Світлодарської дуги. 2022 рік. 86 днів оборони Маріуполя. «Азовсталь». Бої на південному напрямку. 2023 рік. Міністерство внутрішніх справ України розпочало формування нових штурмових бригад «Гвардія наступу». Бригада НГУ «Азов» стає однією з них. Час переходити в наступ.
«Українському Свідку» вдалося потрапити у самісіньке пекло. Наша знімальна група заїхала у Бахмут і зафільмувала невеликий фрагмент того, як армійці боронять місто. І це вражає.
- В яких умовах живуть піхотинці, що захищають місто на першій лінії вогню?
- Як досвідчені бійці мотивують новачків?
- Цивільні в Бахмуті: хто вони та чому досі не виїхали?
- Які настрої панують серед бійців «Холодного Яру»? Чого їм хочеться найбільше?
- Як публічно говорити про контрнаступ?
І ключове питання: що робитимуть армійці, якщо росіяни оточать місто?
Зараз нечасто тут викладаю Нікопольщіну, але її обстрілюють щодня кілька раз на день. Нажаль не завжди минається без жертв. Зорозуміло, що це припиниться тільки після визволення Енергодару і околиць. А весь цей час, вже рік Нікопольський район просто щоденно знищується.
Волохів Яр на Харківщині - одне з сіл, де місцеві жителі зустрічають боєприпаси просто під ногами на узбіччі. Протипіхотні міни-пелюстки знаходять на подвір’ях та городах. Проте у саперів бракує рук, щоби прочистити усі заміновані території. Тож місцеві звикають жити в умовах, де небезпека майже на кожному кроці.
23 лютого 2022 року Оксана Забужко сіла в літак з Борисполя до Варшави у письменницький тур. Наступного дня розпочалася повномасштабна війна — відтоді триває найдовша подорож письменниці. Чи перемогла Україна на інформаційному фронті Росію, чому на Заході потрібно змінювати бачення війни та коли в українському суспільстві настануть радикальні зміни — про все це у програмі «Культурний інстинкт» ведуча Софія Челяк говорила з літературознавицею, есеїсткою Оксаною Забужко.
Село Кіндратівка. Самісіньке прикордоння - за кілька кілометрів вже територія росії. Близько 20 мешканців Кіндратівки зараз на фронті. Нещодавно у селі поховали одного із захисників. В той же час у багатьох місцевих за ближнім кордоном залишилися колишні родичі і колишні друзі.
Вітаю український народ з історичною подією! Так, ми збили "не имеющий аналогов" Кинджал! "Patriot" - сила. Сталось це під час нічної атаки 4 травня у небі Київщини. Ракету Х-47 випустив МіГ-31К з території росії, - командувач Повітряних Сил ЗСУ Микола Олещук.
Внаслідок нічного авіаудару по Глухову місцева школа та близько 50 будинків зазнали пошкоджень, частина домоволодінь зруйнована. Також до лікарні ушпиталили 4 людей, серед них 12-річна дівчинка. Загалом травми отримали 5 осіб.Пошкоджені лінії електропередач. Без газопостачання понад 100 домоволодінь Глухова.
У Херсонській та Миколаївській області армія Росії мала кілька ліній оборони. Журналісти Крим.Реалії нарахували 7 кілометрів окопів, траншей, вогневих точок та капонірів від Снігурівки до села Новопетрівка. Російські військові буквально виривали так звані «лисячі нори». Вибити їх звідси було дуже складно, розповідають місцеві. На колишніх позиціях російських солдатів стоять танки, що згоріли, у полі - українські БТРи. Жителі сіл півдня України розповіли як пережили окупацію: як із танків розстрілювали цивільних та знаходили тіла мешканців зі слідами тортур.
Стрілецькі, механізовані, мотопіхотні, гірсько-штурмові підрозділи щоденно, у важких боях, гідно дають відсіч російським загарбникам. Дорогі бойові побратими та посестри! Ви - приклад стійкості, відваги, братерства та незламності духу. Ви зустрічаєте противника в окопах та на спостережних пунктах. Ви вгризаєтеся в землю на передніх рубежах. Ви зупиняєте наступи ворожої техніки. Ви не маєте страху, бо дивитеся в очі противнику. Під дощем і снігом, артобстрілами та авіаударами - ви бороните Україну. Дякую кожному! Честь і повага Вам! Головнокомандувач ЗС України / CinC AF of Ukraine https://fb.watch/klQCVb7rwL/ _______________________
Скоро знов буде 8 травня... Ніколи знову? Не працює цей лозунг! Україна , що найбільше потерпіла від 2 Світової Війни в відсотковому складі, зараз знову стікає кров'ю! Тільки разом ми можемо переогти зло , бо формула "ніколли знову" не спрацювала. МИ разом зможемо зупинити геноцид що зараз відбувається і це можна зробити не умиротворенням агресора , бо це також не працює! Нам треба перемогти зло!
Вночі вони били по Нікополю. Застосували важку артилерію. Випустили понад десять снарядів.
Загинула 72-річна жінка. Ще двоє місцевих постраждали. У них стрес та контузія.
У місті вороже залізяччя пошкодило 7 приватних будинків і багатоповерхівку. Потрощило вікна у гуртожитку коледжу. Зачепило й три газопроводи, лінію електропередач і 14 сонячних панелей. А ще – господарські споруди та п’ять автівок.
Співчуття близьким загиблої. Стадо ж вбивць з країни-агресорки має відповісти за кожен свій злочин!
P.S.: Дякую оборонцям неба! В районі Синельниківщини на металобрухт вони перетворили «шахед».
«У росіян від Бандери смикається око вже 60 років. Після цієї війни вони будуть труситися довше. Треба зробити так, щоб усі розуміли: Україна — держава, яка може дати по зубам», — говорить 52-річний Владислав Косенко, командир 244-го батальйону 112-ої окремої бригади ТрО з міста Києва. Він був кадровим військовим 23 роки. 2012-го звільнився з армії. У цивільному житті мав бізнес у сфері нерухомості. 24 лютого торік став до лав Сили територіальної оборони ЗСУ. Після боїв за Київ батальйон Владислава формував рубіж оборони столиці. Восени брав участь у деокупації Харківщини — звільнив декілька сіл, зайшов у Вовчанськ. Зараз воює на Донбасі. «На початку ми мали тільки автомати. Зараз у нас є гранатомети, міномети 60-й, 82-й і 120-й трофейний. Командування прийшло до того, що в ТрО має бути тяжче озброєння. Ввели нам у штат декілька бронемашин, ще дещо», — говорить комбат.
Із 2014 року Росія активно веде загарбницьку політику не тільки щодо земель України, а й щодо її культурного спадку. Це стало невіддільною частиною кремлівського режиму. Така стратегія допомагає насильно стерти прояви українськості та привласнити собі наше минуле з його артефактами. Наразі складно уявити, скільки злочинів проти українського культурного надбання вчинила РФ, зокрема за останні дев’ять років війни
Коли росіяни почали викрадати українські культурні цінності? Куди вони вивозять наш спадок? Як Росія використовує культурне «мародерство» в сучасній війні?
Картини Архипа Куїнджі й Івана Айвазовського, грецьке Євангеліє 1811 року, 200-річна Біблія, архівні документи й фонди дореволюційних видань із наукової бібліотеки імені Олеся Гончара — це й багато українських культурних цінностей російські окупанти вивезли з України, відколи почалася повномасштабна війна. ЮНЕСКО завдані російською агресією збитки українській культурній спадщині оцінила (станом на 24 лютого 2023 року) у 2,6 мільярда доларів. Видання The New York Times називає розграбування українських музеїв найбільшим із часів Другої світової.
Привласнення здобутків української культури не нова тактика для Росії — це історична стала, складник імперської політики. Матеріальні культурні цінності — речі, які передусім намагається загарбати держава-агресор. Хоча сучасна війна показує: російські окупанти вже не стільки зацікавлені у грабунку задля збагачення «вєлікай культури», як у дикунському руйнуванні об’єктів і предметів культури.
Що таке культурні цінності?
Під матеріальними цінностями культури пересічні люди найчастіше розуміють лиш археологічні знахідки, однак насправді тлумачення цього поняття набагато ширше. Згідно із законом України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», воно охоплює:
– оригінальні художні твори живопису;
– предмети, пов’язані з історичними подіями країни;
– старовинні книги, манускрипти, архівні документи;
– унікальні та рідкісні музичні інструменти;
– різноманітні види зброї;
– рідкісні поштові марки, монети, ордени, медалі, печатки тощо;
– рідкісні колекції та зразки флори й фауни країни;
– особисті культурні цінності родин.
Протягом багатьох століть Росія намагалася припасувати собі українську історію, зокрема розграбовуючи об’єкти культурної спадщини України під час окупації її територій чи здобуваючи їх як трофеї в кривавих війнах. Із допомогою цих украдених артефактів країна-терорист століттями підживлювала різні імперські міфи: про нібито розмаїтість російської культури, тяглість її мистецької традиції, зрештою, про «братність» України й Росії та відсутності різниці між її народами. Тисячі експонатів, що становлять чималий пласт нашого культурного спадку, досі можна побачити в московських і петербурзьких музеях. Очевидно, добровільно їх повертати Росія не збирається. Для РФ це надзвичайно важливий напрям гібридної війни, що використовують, аби дискредитувати українську історію й заперечити наше право на самостійне існування як незалежної держави.
ніколи знову? воно не працює! Ми ховаємо своїх героїв, ми ще раз стали щитом на якому несуть наш цвіт нації. Скільки замордованих закатованих від рук московитів, про яку кількість військових злочинів нам ще доведеться дізнатися?Маньяк ніколи не може зупинитися, його не можнв умиротворити, його можна лише зупинити, разом перемогти! Цивілізрваний світ має збагнути , щомає справу з колективним маньяком! Як в 2 світову так і зараз українці гинуть за свою землю!
Український військовий Олександр Коваль пробув у полоні «вагнерівців» 40 днів. У приміщенні колишньої взуттєвої фабрики на Донбасі його разом з близько сотнею військовополонених утримували в тісних і вогких камерах, без питної води, з мінімумом їжі – один сухпайок доводилося ділити на трьох. Окрім того, бранців били, намагалися зламати фізично й морально, агітували переходити на бік Росії. Історія Олександра за посиланням.
Сьогодні, 7 травня, вшановують пам’ять загиблих під час авіанальоту на школу у Білогорівці на Луганщині. Рік тому російські війська скинули авіабомбу на учбовий заклад, де ховалися місцеві жителі. Тоді під завалами опинились понад 90 людей, тридцятьох вдалось розшукати, але, ймовірно, під конструкціями будівлі досі перебувають тіла пів сотні людей.
В цей день 1945 року у Карлсхорсті був підписаний повторний акт про капітуляцію німецьких військ, він вступив у силу о 23:01. Попередній акт про капітуляцію у Реймсі Сталін відмовився визнавати, тому для нього зробили цей фарс, оскільки німці капітулювали ще 07 травня.
8 травня 1945 року в містах Європи та США було проведено велелюдні святкування закінчення 2-ї світової війни у Європі. Радянські люди дізналися про капітуляцію Німеччини з повідомлення Радінформбюро лише 9 травня 1945 року о 10 вечора за московським часом.
У Другій світовій війні взяло участь понад 60 країн. Безпосередню участь у бойових діях брали понад 100 мільйонів осіб. Загальні людські втрати оцінюються від 60 до 80 мільйонів осіб.
За підрахунками інституту історії України, в лавах Червоної армії загинуло 3,5-4 млн.українців, у загонах ОУН та УПА - понад 100 тисяч. У концтаборах і гетто та інших місцях масового знищення - 5,5 млн.українців. Втрати українського народу у війні становили 40% загальних втрат СРСР. Загальні безповоротні втрати України склали 8-10 млн. людей.
Червоний мак — символ пам'яті жертв усіх військових та цивільних збройних конфліктів. Як символ згаданий у вірші канадського військового лікаря Джона Мак-Крея «У полях Фландрії» (1915).
У полі Фландрії поміж хрестами
Гойдає вітер мак рядами,
Щоб знали місце, де ми є.
P.S. В День пам’яті і примирення ми знаємо, кого ми завжди пам’ятатимемо і з ким ніколи не примиремось.
Весна & Війна.
«Українському Свідку» вдалося потрапити у самісіньке пекло. Наша знімальна група заїхала у Бахмут і зафільмувала невеликий фрагмент того, як армійці боронять місто. І це вражає.
- В яких умовах живуть піхотинці, що захищають місто на першій лінії вогню?
- Як досвідчені бійці мотивують новачків?
- Цивільні в Бахмуті: хто вони та чому досі не виїхали?
- Які настрої панують серед бійців «Холодного Яру»? Чого їм хочеться найбільше?
- Як публічно говорити про контрнаступ?
І ключове питання: що робитимуть армійці, якщо росіяни оточать місто?
Зараз нечасто тут викладаю Нікопольщіну, але її обстрілюють щодня кілька раз на день. Нажаль не завжди минається без жертв. Зорозуміло, що це припиниться тільки після визволення Енергодару і околиць. А весь цей час, вже рік Нікопольський район просто щоденно знищується.
Волохів Яр на Харківщині - одне з сіл, де місцеві жителі зустрічають боєприпаси просто під ногами на узбіччі. Протипіхотні міни-пелюстки знаходять на подвір’ях та городах. Проте у саперів бракує рук, щоби прочистити усі заміновані території. Тож місцеві звикають жити в умовах, де небезпека майже на кожному кроці.
23 лютого 2022 року Оксана Забужко сіла в літак з Борисполя до Варшави у письменницький тур. Наступного дня розпочалася повномасштабна війна — відтоді триває найдовша подорож письменниці. Чи перемогла Україна на інформаційному фронті Росію, чому на Заході потрібно змінювати бачення війни та коли в українському суспільстві настануть радикальні зміни — про все це у програмі «Культурний інстинкт» ведуча Софія Челяк говорила з літературознавицею, есеїсткою Оксаною Забужко.
Село Кіндратівка. Самісіньке прикордоння - за кілька кілометрів вже територія росії. Близько 20 мешканців Кіндратівки зараз на фронті. Нещодавно у селі поховали одного із захисників. В той же час у багатьох місцевих за ближнім кордоном залишилися колишні родичі і колишні друзі.
Вітаю український народ з історичною подією! Так, ми збили "не имеющий аналогов" Кинджал! "Patriot" - сила. Сталось це під час нічної атаки 4 травня у небі Київщини. Ракету Х-47 випустив МіГ-31К з території росії, - командувач Повітряних Сил ЗСУ Микола Олещук.
Внаслідок нічного авіаудару по Глухову місцева школа та близько 50 будинків зазнали пошкоджень, частина домоволодінь зруйнована. Також до лікарні ушпиталили 4 людей, серед них 12-річна дівчинка. Загалом травми отримали 5 осіб.Пошкоджені лінії електропередач. Без газопостачання понад 100 домоволодінь Глухова.
Ми повертаємо додому 45 наших людей. Це 42 захисники та троє захисниць «Азовсталі», — керівник ОП.
Всі вони - нацгвардійці з підрозділу, створеному 9 років тому на азовських берегах. 35 рядових і сержантів, 10 офіцерів.
Стрілецькі, механізовані, мотопіхотні, гірсько-штурмові підрозділи щоденно, у важких боях, гідно дають відсіч російським загарбникам. Дорогі бойові побратими та посестри! Ви - приклад стійкості, відваги, братерства та незламності духу. Ви зустрічаєте противника в окопах та на спостережних пунктах. Ви вгризаєтеся в землю на передніх рубежах. Ви зупиняєте наступи ворожої техніки. Ви не маєте страху, бо дивитеся в очі противнику. Під дощем і снігом, артобстрілами та авіаударами - ви бороните Україну. Дякую кожному! Честь і повага Вам! Головнокомандувач ЗС України / CinC AF of Ukraine https://fb.watch/klQCVb7rwL/ _______________________
Andriy Yermolenko
Скоро знов буде 8 травня... Ніколи знову? Не працює цей лозунг! Україна , що найбільше потерпіла від 2 Світової Війни в відсотковому складі, зараз знову стікає кров'ю! Тільки разом ми можемо переогти зло , бо формула "ніколли знову" не спрацювала. МИ разом зможемо зупинити геноцид що зараз відбувається і це можна зробити не умиротворенням агресора , бо це також не працює! Нам треба перемогти зло!
Іван Єрмоша Андрій Єрмоленко
https://t.me/dnipropetrovskaODA/4494
На руках рашистів знову вбивство мирної людини
Вночі вони били по Нікополю. Застосували важку артилерію. Випустили понад десять снарядів.
Загинула 72-річна жінка. Ще двоє місцевих постраждали. У них стрес та контузія.
У місті вороже залізяччя пошкодило 7 приватних будинків і багатоповерхівку. Потрощило вікна у гуртожитку коледжу. Зачепило й три газопроводи, лінію електропередач і 14 сонячних панелей. А ще – господарські споруди та п’ять автівок.
Співчуття близьким загиблої. Стадо ж вбивць з країни-агресорки має відповісти за кожен свій злочин!
P.S.: Дякую оборонцям неба! В районі Синельниківщини на металобрухт вони перетворили «шахед».
Хащі повернулись у вщент зруйноване село Кам'янка, що на Харківщині, щоб дізнатися, чи повернулось життя у колись заможне село.
«У росіян від Бандери смикається око вже 60 років. Після цієї війни вони будуть труситися довше. Треба зробити так, щоб усі розуміли: Україна — держава, яка може дати по зубам», — говорить 52-річний Владислав Косенко, командир 244-го батальйону 112-ої окремої бригади ТрО з міста Києва. Він був кадровим військовим 23 роки. 2012-го звільнився з армії. У цивільному житті мав бізнес у сфері нерухомості. 24 лютого торік став до лав Сили територіальної оборони ЗСУ. Після боїв за Київ батальйон Владислава формував рубіж оборони столиці. Восени брав участь у деокупації Харківщини — звільнив декілька сіл, зайшов у Вовчанськ. Зараз воює на Донбасі. «На початку ми мали тільки автомати. Зараз у нас є гранатомети, міномети 60-й, 82-й і 120-й трофейний. Командування прийшло до того, що в ТрО має бути тяжче озброєння. Ввели нам у штат декілька бронемашин, ще дещо», — говорить комбат.
Із 2014 року Росія активно веде загарбницьку політику не тільки щодо земель України, а й щодо її культурного спадку. Це стало невіддільною частиною кремлівського режиму. Така стратегія допомагає насильно стерти прояви українськості та привласнити собі наше минуле з його артефактами. Наразі складно уявити, скільки злочинів проти українського культурного надбання вчинила РФ, зокрема за останні дев’ять років війни
Коли росіяни почали викрадати українські культурні цінності? Куди вони вивозять наш спадок? Як Росія використовує культурне «мародерство» в сучасній війні?
Картини Архипа Куїнджі й Івана Айвазовського, грецьке Євангеліє 1811 року, 200-річна Біблія, архівні документи й фонди дореволюційних видань із наукової бібліотеки імені Олеся Гончара — це й багато українських культурних цінностей російські окупанти вивезли з України, відколи почалася повномасштабна війна. ЮНЕСКО завдані російською агресією збитки українській культурній спадщині оцінила (станом на 24 лютого 2023 року) у 2,6 мільярда доларів. Видання The New York Times називає розграбування українських музеїв найбільшим із часів Другої світової.
Привласнення здобутків української культури не нова тактика для Росії — це історична стала, складник імперської політики. Матеріальні культурні цінності — речі, які передусім намагається загарбати держава-агресор. Хоча сучасна війна показує: російські окупанти вже не стільки зацікавлені у грабунку задля збагачення «вєлікай культури», як у дикунському руйнуванні об’єктів і предметів культури.
Що таке культурні цінності?
Під матеріальними цінностями культури пересічні люди найчастіше розуміють лиш археологічні знахідки, однак насправді тлумачення цього поняття набагато ширше. Згідно із законом України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», воно охоплює:
– оригінальні художні твори живопису;
– предмети, пов’язані з історичними подіями країни;
– старовинні книги, манускрипти, архівні документи;
– унікальні та рідкісні музичні інструменти;
– різноманітні види зброї;
– рідкісні поштові марки, монети, ордени, медалі, печатки тощо;
– рідкісні колекції та зразки флори й фауни країни;
– особисті культурні цінності родин.
Протягом багатьох століть Росія намагалася припасувати собі українську історію, зокрема розграбовуючи об’єкти культурної спадщини України під час окупації її територій чи здобуваючи їх як трофеї в кривавих війнах. Із допомогою цих украдених артефактів країна-терорист століттями підживлювала різні імперські міфи: про нібито розмаїтість російської культури, тяглість її мистецької традиції, зрештою, про «братність» України й Росії та відсутності різниці між її народами. Тисячі експонатів, що становлять чималий пласт нашого культурного спадку, досі можна побачити в московських і петербурзьких музеях. Очевидно, добровільно їх повертати Росія не збирається. Для РФ це надзвичайно важливий напрям гібридної війни, що використовують, аби дискредитувати українську історію й заперечити наше право на самостійне існування як незалежної держави.
Продовження читайте в лонгріді на сайті:https://ukrainer.net/rosiia-vykrala-tsinnosti/
Andriy Yermolenko
ніколи знову? воно не працює! Ми ховаємо своїх героїв, ми ще раз стали щитом на якому несуть наш цвіт нації. Скільки замордованих закатованих від рук московитів, про яку кількість військових злочинів нам ще доведеться дізнатися?Маньяк ніколи не може зупинитися, його не можнв умиротворити, його можна лише зупинити, разом перемогти! Цивілізрваний світ має збагнути , щомає справу з колективним маньяком! Як в 2 світову так і зараз українці гинуть за свою землю!
Іван Єрмоша Андрій Єрмоленко
Бійці 43-ї бригади невдовзі чекають поповнення розрахунку маленькими бойовими ластівочками. Весна вирує, життя переможе!
Український військовий Олександр Коваль пробув у полоні «вагнерівців» 40 днів. У приміщенні колишньої взуттєвої фабрики на Донбасі його разом з близько сотнею військовополонених утримували в тісних і вогких камерах, без питної води, з мінімумом їжі – один сухпайок доводилося ділити на трьох. Окрім того, бранців били, намагалися зламати фізично й морально, агітували переходити на бік Росії. Історія Олександра за посиланням.
Місто Бахмут російська армія намагається взяти з серпня 2022 року. Що зараз відбувається в місті? Фото замість тисячі слів.
Стаття про британця, який евакуює українців з лінії фронту.
«Це Дейв, я прийшов вас врятувати» 56-річний британець евакуює українців із лінії фронту
Vasyl Mulik
Справедливість загинула. Торік. У Бучі.
Помирала страшно, у вогні, зґвалтована...
Вони ж теж чиїсь діти? Так. Діти. Сучі.
Після пологів - варто було б відразу закопувати...
Польовою дорогою, вночі, під обстрілом
Тисне на газ Надія - позаду важкий трьохсотий...
"Тільки б довезти!" - шепоче та хреститься поспіхом...
Від батальйону Надії - залишилось меньше роти.
Любов волонтерить - дрони, пікапи, броніки -
Майже порожній офіс у середмісті Львова.
Лікує безсоння тістечками з "Верóніки",
Лікує тривогу канабінольними смолами.
Віра - майже осліпла від хлорпікрину -
Байдуже ловить сирени розпачливі звуки.
Вірі так само болять її незагоєні стигми -
Та цей біль фантомний - у Віри відірвані руки.
Ненависть та Гнів одягли арамідні комбези -
Ріжуть турбінами простір хижі сталеві примари -
Під крилами - смерть, замість душ - біонічні протези -
Ненависть та Гнів польоти виконують парою.
Правда - в піхоті. Ну де б іще бути Правді?
Видали "AR-ку" - Правда не може натішитись.
Правда і "AR-ка" - у кривди стоять на заваді.
Правда і "AR-ка" - єдине, що всім нам залишилось.
Не знає жалю, не згадає ніколи про милість.
Тиша. Світанок. Улюблений "триста-восьмий".
Згадуючи свою старшу сестру - Справедливість,
Крізь оптичний приціл на ворога дивиться Помста.
Сьогодні, 7 травня, вшановують пам’ять загиблих під час авіанальоту на школу у Білогорівці на Луганщині. Рік тому російські війська скинули авіабомбу на учбовий заклад, де ховалися місцеві жителі. Тоді під завалами опинились понад 90 людей, тридцятьох вдалось розшукати, але, ймовірно, під конструкціями будівлі досі перебувають тіла пів сотні людей.
В цей день 1945 року у Карлсхорсті був підписаний повторний акт про капітуляцію німецьких військ, він вступив у силу о 23:01. Попередній акт про капітуляцію у Реймсі Сталін відмовився визнавати, тому для нього зробили цей фарс, оскільки німці капітулювали ще 07 травня.
8 травня 1945 року в містах Європи та США було проведено велелюдні святкування закінчення 2-ї світової війни у Європі. Радянські люди дізналися про капітуляцію Німеччини з повідомлення Радінформбюро лише 9 травня 1945 року о 10 вечора за московським часом.
У Другій світовій війні взяло участь понад 60 країн. Безпосередню участь у бойових діях брали понад 100 мільйонів осіб. Загальні людські втрати оцінюються від 60 до 80 мільйонів осіб.
За підрахунками інституту історії України, в лавах Червоної армії загинуло 3,5-4 млн.українців, у загонах ОУН та УПА - понад 100 тисяч. У концтаборах і гетто та інших місцях масового знищення - 5,5 млн.українців. Втрати українського народу у війні становили 40% загальних втрат СРСР. Загальні безповоротні втрати України склали 8-10 млн. людей.
Червоний мак — символ пам'яті жертв усіх військових та цивільних збройних конфліктів. Як символ згаданий у вірші канадського військового лікаря Джона Мак-Крея «У полях Фландрії» (1915).
У полі Фландрії поміж хрестами
Гойдає вітер мак рядами,
Щоб знали місце, де ми є.
P.S. В День пам’яті і примирення ми знаємо, кого ми завжди пам’ятатимемо і з ким ніколи не примиремось.