Рік тому у ці хвилини генерал Валерій Залужний повідомив мені, що розпочалося повномасштабне російське вторгнення. Невдовзі Президент України Володимир Зеленський зібрав керівництво держави, щоб організувати оборону.
Далі були дні, ночі, тижні, які злилися в один нескінченний потік.
Наші воїни, весь український народ прийняв бій, який багато хто у світі вважав безнадійним.
У той час на запитання партнерів «як справи?» я відповідав «Ми все ще живі!».
Сьогодні, через рік війни, якої Європа не бачила понад 80 років, я звертаюся до Сил оборони України.
До усіх захисників і захисниць.
Ви зробили неможливе.
Ви дали відсіч армії ворога, що наводила жах на весь світ. Але виявилася безсилою проти українців, які боронять свій дім і своїх близьких, б’ються за свою землю.
Рік тому нам було складно отримати серйозну зброю. Сьогодні цивілізовані країни бачать, що саме ви є щитом Європи на сході.
Без України Європа ніколи не буде в безпеці.
Саме на вас захоплено дивляться у різних куточках планети. Бо ви захищаєте Свободу. Волю. Права. Гідність. Від рабства і зневіри.
Це був рік великих героїв і великих трагедій, звитяги і болю.
Ми тимчасово втрачали і знову повертали наші міста. Ми вшановували найхоробріших і проводжали у засвіти найкращих.
Завдяки Силам оборони України – ЗСУ, Нацгвардії, прикордонникам, розвідникам, бійцям СБУ, УДО та НАБУ, поліцейським та воїнам з інших структур – ми цей рік вистояли.
Пережили.
Витерпіли.
Тепер ми вступаємо в новий період. З новим завданням – перемогти.
Рік тому багато хто очікував, що України за кілька тижнів не стане.
Все змінилося. Сьогодні основне питання на порядку денному – якою буде перемога України?
Відповідь проста.
Перемога – це звільнення усіх наших територій до кордонів 1991 року і ліквідація небезпеки з боку росії.
Перемога – коли Україна буде. Буде суверенною і незалежною у міжнародно визнаних кордонах. Успішною, заможною, сильною.
А росії у нинішньому вигляді – не буде.
Не буде терористичного московського режиму, який говорить про «братерство» і при цьому чинить геноцид. Розповідає про «звільнення» і стирає з лиця землі цілі міста.
Який спалює сотні тисяч своїх власних громадян у війні і руйнує майбутнє наступних поколінь через примхи боягузів, які постійно брешуть і ховаються у бункерах.
Ми переможемо, бо наша мета – життя, щастя, добробут.
Вони програють і понесуть відповідальність. Бо сіють навколо себе тільки смерть і страждання.
Наш ворог досі є дуже небезпечним і має багато ресурсів. Але стратегічно він вже програв. Нам треба довести справу до кінця.
Вже немає невизначеності, як рік тому. Буде непросто. Але ми впораємось.
Є впевненість у своїх силах. Є лють і бажання відплати за наших полеглих.
Є коаліція з 54 країн, що підтримують Україну. Ми у цій битві не самі.
Що нас очікує?
Більше зброї, у тому числі – української. Для усіх Сил оборони.
Будуть танки і бронетехніка. Ми будемо ще краще перехоплювати ракети і дрони терористів, з якої країни вони б не походили.
Будуть нові програми підготовки наших захисників і захисниць за участі партнерів. Ми їх поширимо не тільки на армію, але й на гвардію та на всіх, хто б’ється поряд.
Буде нова якість оборони за рахунок технологій.
Ми будемо вражати сильніше і на більшу відстань, у повітрі, на землі, на морі та у кіберпросторі.
Буде наш контрнаступ. Ми багато працюємо, щоб його підготувати і забезпечити.
За кілька днів Україна зустріне весну, яку кремль хотів у нас вкрасти.
Ми не замерзли – ми загартувалися.
Ми не злякалися темряви.
Крок за кроком ми прийдемо до перемоги.
Схиляю голову за тими, хто віддав своє життя, щоб ми могли йти далі.
Пишаюся кожним і кожною, хто боронить сьогодні нашу державу!
Рік тому почався новий етап цієї російсько-української війни. Етап, котрий зачепив життя кожного українця. Котрий розділив наше життя на "до" та "після". Не знаю з приводу "незламності", бо мені якраз здається, що переламала нас війна ого-ого як, але триматися та воювати до нашої перемоги ми точно будемо.
У звіті, який оприлюднила ООН, йдеться – путінські війська застосовують зброю вибухової дії з широкою зоною ураження, росіяни рік гатили ракетами по торговельних центрах, житлових будинках, евакуаційних колонах, закладах культури, школах та садках.
Буча. Ірпінь. Ізюм. Київ. Харків. Маріуполь. Мерефа. Миколаїв. Краматорськ. Кременчук. Сергіївка. Одеса. Часів Яр. Вінниця. Чаплине. Запоріжжя. Дніпро. За кожною атакою росіян – стоїть людська трагедія. А далі мусить бути покарання. І справедливість.
Вони писали на своїх танках “На Берлін!” – і вони доїхали до Берліну. Але є нюанс.
Сьогодні вночі перед будівлею російського посольства в Німеччині встановлено експонат Національного військово-історичного музею України. Танк Т-72 зі складу 5-ї окремої гвардійської танкової бригади зс рф було підбито наприкінці березня минулого року біля села Дмитрівка Бучанського району Київської області.
5-а танкова бригада базується в Улан-Уде і поповнюється уродженцями Бурятії. 2015 року підрозділи цієї бригади брали участь у боях за Дебальцеве. 2022-го вони стояли в Бучі. Тепер підгорілі рештки їхніх танків стоятимуть в Берліні, Таллінні, Вільнюсі, Ризі.
У Литві під час встановлення нашого експонату виступив міністр оборони Арвідас Анушаускас. Об 11-й відбулось офіційне відкриття виставки у Ризі, о 13:30 у Берліні біля знищеного російського танку виступить наш посол.
Рік тому, в цей час, я очікував на зброю в військоматі. До повномасштабного вторгнення в мене абсолютно не було бажання бути дотичним до будь якого озброєння. Але 24 лютого життя, не тільки нашої країни, а й всієї планети розділилось на до і після! На захист сучасної цивілізації, стали українські люди, суперздібність яких - непереможний дух! З першого дня я почувався, ніби знаходжусь в якомусь блокбастері, бо ця війна має абсолютно абсурдний сценарій, але хтось має зупинити армію темряви, що несе тільки смерть, руйнування і невігластво на своєму шляху! Це більше ніж боротьба за свободу і незалежність України, бо орда не зупинититься, розвалюючи своїм «узким миром» все матеріальне і ментальне, що людство здобувало століттями еволюції. Тому, найкращий варіант який міг я обрати в той день - це стати пліч о пліч з воїнами світла, справедливості та честі! Я пишаюся кожним, хто сьогодні боронить Україну та всю планету від зла і навіки преклоняюся перед тими, хто полишив бій на щиті! Попереду найтяжча та найкривавіша фаза війни, нас чекають ще більші випробування і тому я хочу кожному герою сказати - Хай нам, брате, пощастить! Але ми вивеземо і переможемо! Слава Україні!
За рік повномасштабної війни російська армія випустила по Дніпропетровщині 330 ракет і кілька тисяч снарядів. Внаслідок обстрілів загинули 218 мирних громадян, понад 800 – отримали поранення. Такі дані обласної військової адміністрації. У річницю вторгнення військ РФ Суспільне згадує найбільші трагедії, які сталися у Дніпрі.
Історії тих, хто пережив окупацію Ізюму. Лісовий цвинтар на вулиці Шекспіра в місті Ізюм — свідчення воєнних злочинів російської армії. Під час ексгумації там виявили 440 тіл цивільних і військових, більшість — зі слідами тортур та катувань.
Росіяни прагнули використовувати Ізюм як плацдарм для наступу на північ Донецької області. Тому ще наприкінці лютого місто зазнало масованих обстрілів. Спочатку березня це були інтенсивні авіаудари, а 1 квітня російські військові захопили місто. На початку вересня ЗСУ звільнили Ізюм.
Журналісти поговорили з місцевими жителями і з’ясували, як вони пережили російську окупацію. Стаття за посиланням.
Всі знають одне з найцікавіших тревел-шоу "Світ навиворіт". Вчора на каналі з'явився фільм "Рік". Фільм про жахи, які принесли на нашу землю росіяни...
"З перших днів повномасштабного російського вторгнення Дмитро Комаров перебуває в найгарячіших точках, щоб показати глядачам війну та деокуповані території зовсім з іншого ракурсу.
Дмитро Комаров був першим журналістом, який на власні очі побачив та зафільмував жахіття щойно звільнених Бучі, Ірпеня та Гостомеля. Він бачив перші емоції людей одразу після деокупації Київщини, Харківщини, Херсонщини."
Пам’ятну банкноту презентували у Нацбанку напередодні роковин повномасштабного вторгнення росії. Її присвятили героїчній боротьбі нашого народу.
Резніков Олексій
Рік тому у ці хвилини генерал Валерій Залужний повідомив мені, що розпочалося повномасштабне російське вторгнення. Невдовзі Президент України Володимир Зеленський зібрав керівництво держави, щоб організувати оборону.
Далі були дні, ночі, тижні, які злилися в один нескінченний потік.
Наші воїни, весь український народ прийняв бій, який багато хто у світі вважав безнадійним.
У той час на запитання партнерів «як справи?» я відповідав «Ми все ще живі!».
Сьогодні, через рік війни, якої Європа не бачила понад 80 років, я звертаюся до Сил оборони України.
До усіх захисників і захисниць.
Ви зробили неможливе.
Ви дали відсіч армії ворога, що наводила жах на весь світ. Але виявилася безсилою проти українців, які боронять свій дім і своїх близьких, б’ються за свою землю.
Рік тому нам було складно отримати серйозну зброю. Сьогодні цивілізовані країни бачать, що саме ви є щитом Європи на сході.
Без України Європа ніколи не буде в безпеці.
Саме на вас захоплено дивляться у різних куточках планети. Бо ви захищаєте Свободу. Волю. Права. Гідність. Від рабства і зневіри.
Це був рік великих героїв і великих трагедій, звитяги і болю.
Ми тимчасово втрачали і знову повертали наші міста. Ми вшановували найхоробріших і проводжали у засвіти найкращих.
Завдяки Силам оборони України – ЗСУ, Нацгвардії, прикордонникам, розвідникам, бійцям СБУ, УДО та НАБУ, поліцейським та воїнам з інших структур – ми цей рік вистояли.
Пережили.
Витерпіли.
Тепер ми вступаємо в новий період. З новим завданням – перемогти.
Рік тому багато хто очікував, що України за кілька тижнів не стане.
Все змінилося. Сьогодні основне питання на порядку денному – якою буде перемога України?
Відповідь проста.
Перемога – це звільнення усіх наших територій до кордонів 1991 року і ліквідація небезпеки з боку росії.
Перемога – коли Україна буде. Буде суверенною і незалежною у міжнародно визнаних кордонах. Успішною, заможною, сильною.
А росії у нинішньому вигляді – не буде.
Не буде терористичного московського режиму, який говорить про «братерство» і при цьому чинить геноцид. Розповідає про «звільнення» і стирає з лиця землі цілі міста.
Який спалює сотні тисяч своїх власних громадян у війні і руйнує майбутнє наступних поколінь через примхи боягузів, які постійно брешуть і ховаються у бункерах.
Ми переможемо, бо наша мета – життя, щастя, добробут.
Вони програють і понесуть відповідальність. Бо сіють навколо себе тільки смерть і страждання.
Наш ворог досі є дуже небезпечним і має багато ресурсів. Але стратегічно він вже програв. Нам треба довести справу до кінця.
Вже немає невизначеності, як рік тому. Буде непросто. Але ми впораємось.
Є впевненість у своїх силах. Є лють і бажання відплати за наших полеглих.
Є коаліція з 54 країн, що підтримують Україну. Ми у цій битві не самі.
Що нас очікує?
Більше зброї, у тому числі – української. Для усіх Сил оборони.
Будуть танки і бронетехніка. Ми будемо ще краще перехоплювати ракети і дрони терористів, з якої країни вони б не походили.
Будуть нові програми підготовки наших захисників і захисниць за участі партнерів. Ми їх поширимо не тільки на армію, але й на гвардію та на всіх, хто б’ється поряд.
Буде нова якість оборони за рахунок технологій.
Ми будемо вражати сильніше і на більшу відстань, у повітрі, на землі, на морі та у кіберпросторі.
Буде наш контрнаступ. Ми багато працюємо, щоб його підготувати і забезпечити.
За кілька днів Україна зустріне весну, яку кремль хотів у нас вкрасти.
Ми не замерзли – ми загартувалися.
Ми не злякалися темряви.
Крок за кроком ми прийдемо до перемоги.
Схиляю голову за тими, хто віддав своє життя, щоб ми могли йти далі.
Пишаюся кожним і кожною, хто боронить сьогодні нашу державу!
Слава Україні!
Рік тому почався новий етап цієї російсько-української війни. Етап, котрий зачепив життя кожного українця. Котрий розділив наше життя на "до" та "після". Не знаю з приводу "незламності", бо мені якраз здається, що переламала нас війна ого-ого як, але триматися та воювати до нашої перемоги ми точно будемо.
У звіті, який оприлюднила ООН, йдеться – путінські війська застосовують зброю вибухової дії з широкою зоною ураження, росіяни рік гатили ракетами по торговельних центрах, житлових будинках, евакуаційних колонах, закладах культури, школах та садках.
Буча. Ірпінь. Ізюм. Київ. Харків. Маріуполь. Мерефа. Миколаїв. Краматорськ. Кременчук. Сергіївка. Одеса. Часів Яр. Вінниця. Чаплине. Запоріжжя. Дніпро. За кожною атакою росіян – стоїть людська трагедія. А далі мусить бути покарання. І справедливість.
Віктор Винник і МЕРІ - Коли твоя земля в війні.
Місцеві журналісти зібрали хронологію подій на Сумщині з дня повномасштабного вторгнення росії.
Національний військово-історичний музей України
20 год ·
Вони писали на своїх танках “На Берлін!” – і вони доїхали до Берліну. Але є нюанс.
Сьогодні вночі перед будівлею російського посольства в Німеччині встановлено експонат Національного військово-історичного музею України. Танк Т-72 зі складу 5-ї окремої гвардійської танкової бригади зс рф було підбито наприкінці березня минулого року біля села Дмитрівка Бучанського району Київської області.
5-а танкова бригада базується в Улан-Уде і поповнюється уродженцями Бурятії. 2015 року підрозділи цієї бригади брали участь у боях за Дебальцеве. 2022-го вони стояли в Бучі. Тепер підгорілі рештки їхніх танків стоятимуть в Берліні, Таллінні, Вільнюсі, Ризі.
У Литві під час встановлення нашого експонату виступив міністр оборони Арвідас Анушаускас. Об 11-й відбулось офіційне відкриття виставки у Ризі, о 13:30 у Берліні біля знищеного російського танку виступить наш посол.
Бахмут. Репортаж з нуля.
За рік повномасштабної війни російська армія випустила по Дніпропетровщині 330 ракет і кілька тисяч снарядів. Внаслідок обстрілів загинули 218 мирних громадян, понад 800 – отримали поранення. Такі дані обласної військової адміністрації. У річницю вторгнення військ РФ Суспільне згадує найбільші трагедії, які сталися у Дніпрі.
Миколаїв. Головні події року повномасштабного вторгнення.
Історії тих, хто пережив окупацію Ізюму. Лісовий цвинтар на вулиці Шекспіра в місті Ізюм — свідчення воєнних злочинів російської армії. Під час ексгумації там виявили 440 тіл цивільних і військових, більшість — зі слідами тортур та катувань.
Росіяни прагнули використовувати Ізюм як плацдарм для наступу на північ Донецької області. Тому ще наприкінці лютого місто зазнало масованих обстрілів. Спочатку березня це були інтенсивні авіаудари, а 1 квітня російські військові захопили місто. На початку вересня ЗСУ звільнили Ізюм.
Журналісти поговорили з місцевими жителями і з’ясували, як вони пережили російську окупацію. Стаття за посиланням.
Всі знають одне з найцікавіших тревел-шоу "Світ навиворіт". Вчора на каналі з'явився фільм "Рік". Фільм про жахи, які принесли на нашу землю росіяни...
"З перших днів повномасштабного російського вторгнення Дмитро Комаров перебуває в найгарячіших точках, щоб показати глядачам війну та деокуповані території зовсім з іншого ракурсу.
Дмитро Комаров був першим журналістом, який на власні очі побачив та зафільмував жахіття щойно звільнених Бучі, Ірпеня та Гостомеля. Він бачив перші емоції людей одразу після деокупації Київщини, Харківщини, Херсонщини."
Журналісти до роковин повномасштабного вторгнення започаткували цікавий проект "Люди завдяки яким встояло місто" (почитати можна за посиланням).
Чернігів.
Харків.
Миколаїв.
Суми.
Запоріжжя.
Одеса.
Цікавий фільм-роздум про природу та історичне підґрунтя сучасного рашизму.