Балтійська осінь. Частина 1. Латвія >>>
…за вікном автобуса промайнув стовпчик з символом Євросоюзу та написом «Estonia». В порівнянні з Латвією на перший погляд нічого не змінилось – все той же жовто-червого-зелений мішаний ліс, все ті ж маленькі села/хутори через які де-інде проглядається берег моря… Хоча, чим далі на північ, тим частіше автобус мчав повз населені пункти, що складались не лише з одноповерхових дерев’яних будинків – іноді бачив і так звані «селища міського типу» з трьох-, чотирьохповерховими целяними багатоквартирними. Напевне, виникли при фабриках чи інших важливих об’єктах. Була одна зупинка – та й та для посадки/висадки пасажирів – у місті Пярну. Цілісного уявлення про головний курорт Естонії скласти не вдалося – та ж сама одноповерхова приватна забудова, невеличкі парки. Ось на горизонті вже з’явились талліннські передмістя. В’їхали в місто через ліс, через новий район.
Звернув увагу, що на в’їзді в місті були 2 невеликі торгівельні центри (майже як у нас). Перші враження – в місті багато транспортних розв’язок, причому не дуже зручних, друга – як тільки виїхали з лісу в місто на рівнину, то одразу стало видно історичний центр на пагорбі Тоомпеаа. Будинки в середмісті трьох-, чотирьохповерхові, з біло-сірої цегли, не нові (орієнтовно 1950-1960 роки), проте гарно збереглися. Нарешті, кінцева – автовокзал (естонською Bussijaam). Одразу ж на платформі розташовано T-kiosk, в якому серед іншого продаються квитки на міський транспорт. Купую e-CARD (2 євро заставна вартість) та кладу на карту 10 євро. Кошти на картці використовувати для оплати проїзду, вартість поїздки по картці €1,10, тривалість поїздки 60 хвилин, можливі пересадки. На трамваї №2 їдемо до нашого готелю. Виходимо на 5-й зупинці («Linnahall»), орієнтир – Морські ворота та башта «Товста Маргарита» і прямуємо до нашого готелю на набережній.
Я вдруге приїхав в Таллінн (вперше – в серпні 2012, розповідь тут) і район не впізнав. Сім років тому тут були старовинні одно-, двохповерхові (місцями навіть дерев’яні) будинки, зараз на їх місці або вже побудовані офісні центри зі скла і бетону, або будівництво ще триває. Готель наш називається «Tallink Express Hotel» (263 євро/5 ночей/твін), у 2012 був cусідій, але розташованій в тій же самій будівлі "Tallink SPA & Conference Hotel". Готелем повністю задоволені (тихо, дуже гарний сніданок, чудове розташування – 15 хвилин до Терміналу А морського порту, 10 хвилин до історичного центру, 5 хвилин до зупинки автобусу в аеропорт, 20 хвилин до залізничного вокзалу).
Поки поселились – вже сутеніє, в центр йти вже пізно, вирішуємо відвідати магазин «Rimi», який по пам’яті знаходився на іншому березі Адміралтейської затоки (по факту – марини для яхт та старовинного буксиру). Магазин знайшли не одразу (за останні 7 років на протилежному березі затоки побудували 3 великі мережеві готелі. Та й сам «Rimi» зазнав змін – тепер він знаходиться в середині великого торгівельного центру «Nautica Keskus», в якому представлені магазини багатьох відомих брендів на зразок H&M, New Yorker, Deichmann тощо. Після невеликого шопінгу повертаємось в готель.
Наступного дня після сніданку вирушаємо у Старе місто. Входимо через Морські ворота по вулиці Pikk.
Морські ворота. Ліворуч – "Товста Маргарита"
Ранок. Тихо і майже безлюдно. Церква Св. Олафа (Oleviste) вся в риштуваннях, тому, ймовірно, зачинена.
В наступному кварталі вирізняється архітектурний ансамбль «Три сестри» (там розміщено дуже дорогий готель).
"Три сестри"
Пр вулицях Pagari і Suurtuki виходимо до Кріпосної стіни (теж пам’ятка Талліна), під самою стіною проходить вулиця Laboratorium, де у будинку №22 знаходиться Український культурний центр та Українська Греко-Католицька Церква.
УГКЦ в Таллінні
Церква знаходиться у дворі і в той час була зачинена (служба того дня – лише вечірня). По вулиці Lai мимо старовинної будівлі театру наближаємося до Ратушної площі. Звернув увагу, що на будинках під дахом знаходяться гаки (голандський стиль), на який кріпилися троси, по яких втягувалися вантажі на верхні поверхи (східці у середньовічних будинках вузькі та круті).
Після площі Roheline Turg починається «відреставрований шик» – старі будинки в стилі арт-нуво сучасній реновації, багато дипломатичних місій, театр, будинок гільдії Св. Кнудта, зараз там знаходиться театральне училище.
Про «український слід» інформації немає.
Поруч – відомий «будинок біля дракона» (класика Талінського модерну).
Поступово спускаємось до Ратушної площі. Ось і старовинна Ратуша Талліна із неофіційним символом міста – Старим Томасом (флюгером у вигляді лицаря з довгими вусами). Зробивши фотосесію на площі, вирушаємо у Верхнє місто (безпосередньо сам замок Тоомпеаа), спочатку по вул. Данкрі, ненадовго звернувши до Церкви Св. Миколая (Niguliste) – зараз там музей церковного мистецтва, вхід платний – €8.
Церква Св. Миколая (Niguliste)
Здійснивши досить крутий підйом по східцях вулиці Люхіге-Ялг, виходимо безпосередньо у «Сад Данського короля» – невеличкий парк під кріпосною стіною, на якій розміщено дерев’яну галерею, дуже атмосферну. У відреставрованій башті Neitsitorn (виявляться, є ні багато, ні мало об’єктом Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО) розміщено одну з експозиції музею історії Талліна.
Башта "Neitsitorn"
Цей парк є пам’яткою про 100-річне правління Данії в Талліні. Антураж середньовіччя доповнюють металеві статуї трьох монахів-францисканців та старовинна гармата.
"Сад Данського Короля"
Також звідти відкриваються гарні види на нижнє місто.
Через середньовічні ворота виходимо у Верхнє місто, що фактично знаходиться у складі Таллінського замку. Домінантою Верхнього міста є 46-метрова башта Довгий Герман (побудована в 1370-му році), на щоглі якої майорить прапор Естонії, який піднімають щодня на сході Сонця і спускають на заході Сонця.
"Довгий Герман"
До башти прибудовано величний будинковий комплекс XVIII ст., в якому розміщено Рійгікогу – парламент Естонії.
Парламент Естонії
Поруч з парламентом знаходиться невеликий парк із розарієм та неодмінними лавочками. Майже навпроти, якщо йти по вулиці Toom-Koli середньовічна будівля Головпоштамту, а ще далі – Кафедральний (Домський) Собор. Зовні, як із середини, дуже аскетичний. Вхід 3 євро.
В Домському Соборі
У другій половині дня, між богослужіннями, в соборі проводяться концерти органної музики. За Домською площею повертаємо на вулицю Rahukohtu, яка закінчується оглядовим майданчиком, двома великими сувенірними магазинами (з широким вибором виробів з бурштину)...
...та будівлею Кабінету міністрів Естонії.
Після фотосесії з видами на морський порт, залізничний вокзал, старі квартали та сучасні райони (кожен обирає, види, які йому до душі)...
...та шопінгу, знову повертаємо до центру. На шляху – також фотографуємося на найвужчій вулиці Талліна (перший поворот ліворуч від Rahukohtu, якщо йти до центру). У Нижнє місто спускаємося по вулиці Пікк-Ялг, не такій крутій, як Люхіге-Ялг, але більш довгій (місцеві мешканці називають Пікк-Ялг «довга нога», а Люхіге-Ялг – «коротка нога»). З Нижнього міста знов через Ратушну площу через ворота Viru (та розташованого поруч квіткового ринку), виходимо на проспект Viru, першою будівлею на якому є 23-поверховий готель Viru, перші 6 поверхів якого займає сучасний універмаг Viru Keskes (побудований у 1984 році). Магазинів та бутиків в універмазі понад 100, кафе небагато, але всі вони чомусь з ресторанними цінами та претензіями на високу кухню.
Цікава історія з WC. У Viru Keskes вони платні (0,2 євро однією монетою), доступ організовано через турнікет. Для тих, хто не має монети вказаного номіналу, встановлено автомат для розміну. Автомат розмінює монети 1, 2 євро та купюру 5 євро.
Асортимент та ціни в кафе в універмазі не вразили, то вирішили пообідати навпроти – в одному з кафе в кварталі «Роттерман».
Квартал «Роттерман» – це історичний район навпроти порту (побудовано в другій половині 19 ст.). Він являв собою промзону ізпортоіими складами та невеличким заводом по виробництву будівельних матеріалів із знаменитою димовою трубою. У другій половині ХХ ст. виробництва були закриті, а район деякий час перебував у занепаді. У історію кінематографу він увійшов як місце зйомки фантастично-філософського фільму «Сталкер». У 2000-х рр. будівлі кварталу було частково знесено (але димову трубу залишено для історії), а ті, що залишились, переобладнали під сучасні офіси, мистецькі галереї, кафе, магазини.
Обідали в мережевому кафе «VAPIANO» (доводилося відвідувати заклади цієї мережі в Німеччині), 16 євро на двох, цілком пристойно. Трохи здувивало, що частина персоналу – відверто індо-пакистанської зовнішності (до того, вихідців з Азії в Латвії та Естонії, нетуристів, взагалі не бачив). Напевне, приїхали в Таллін в рамках внутрішньо корпоративної релокації.
Після обіду вирішуємо продовжити тему шопінгу. Для цього відправляємося в ТЦ "Prisma" (пам’ятаю його ще по поїздці 2012 року), їдемо автобусом №17. Цікавий нюанс по спобу оплати: при оплаті проїзду з E-card, на день списується лише 3 поїздки (це я з’ясував вже після повернення), як бути якщо в день користуєшся міським транспортом 4 рази та більше – не зрозуміло. Контролерів у міському транспорті не бачив жодного разу. Їхати недовго, приблизно хвилин 15.
За минулі 7 років (з часу мого попереднього відвідування) ТЦ «Prisma» дуже змінився – до нього прибудували інший ТЦ («Kristina») значно більший за розмірами. Це вже не центр, район навколо типові 4-5 поверхові будинки (орієнтовно 1953-1963 років), але дуже доглянуті, без креативно засклених балконів та супутникових антен, нещодавно реставровані.
ТЦ «Prisma- Kristina» вразив не тільки розмірами, а й асортиментом, крім широковідомих транснаціональних брендів, чимало також місцевих марок, а також марок країн Скандинавії. Ввечері повертаємося до готелю. Назавтра – ранній підйом і денний круїз до Хельсінки (буде окрема розповідь).
На третій день вирішили відвідати "Lennusadaam" – Морський музей Естонії. До нього можна дістатись автобусом №73, від найближчої до нас зупинки, що біля "Товстої Маргарити" (називається "Linnahall") їхати всього 2 зупинки, але вони виявились досить довгими, що не характерно для Талліна. До такого висновку ми дійшли, вирішивши прогулятись. Зате побачили багато цікавого. Але про все по порядку. Коли йти від нашого готелю по вулиці Sadaama в напрямку історичного центру, на себе звертає увагу досить дивна монументальна споруда на самому березі моря. Здалеко вона схожа на великий нерівний п’єдестал неправильної форми, за верхню поверхню якого по східцях з перилами піднімаються поодинокі перехожі, судячи з усього без певних цілей, просто погуляти.
Як виявилося, це «Linnahall» – грандіозний спортивно-концертний комплекс, побудований частково під землею. Він (разом з кількома іншими спортивними об’єктами) будувався до ХХІІ Олімпійських Ігор 1980 року. Місткість споруди – 5300 глядачів в концерному залі, та близько 1000 місць на хокейній арені. В теперішній час будівлю обладнано вертолітним майданчиком, Tallinn Linnahall Heliport, з постійними польотами до Гельсінкі, і невеликим портом для катерів компанії Linda Line. Судячи з зовнішнього вигляду, Linnahall за прямим своїм призначенням зараз не використовується, принаймні на сайті (www.linnahall.ee) ніяких заходів не заплановано, є тільки інформація про минулі події та архівні фото.
"Linnahall". Два в одному: Палац cпорту і Концертний pал. Останні 10 років не функціонує :-(
Але я трохи відволікся. Від автобусної зупинки з усе тією ж назвою «Linnahall» звертаємо на вулицю Suur-Patarel. Тут починається зовсім інший Таллін – квартал однакових 2-3 поверхових будинків, декорованих під старовину.
А трохи далі – малоповерхові новобудови у сучасному, так званому «скандинавському» стилі.
Хоча з іншого боку вулиці побудовані житлові будинку різного віку, різних стилів.
Спускаємося на вулицю Kalaranna, яка веде безпосередньо до Морського музею і з якої відкриваються непогані види на морський порт та Linnahall. Щодо самого Музею. Його експозиція складається з відкритої та закритої. Відкрита – це передусім старовинний криголам «Suur-Tool» (Сюр-Тилль), побудований у 1913 році.
А також іще близько 10 невеликих суден, рибацькі, буксири, прикордонні (деякі пришвартовані на причалі), деякі вже встановлені на березі.
На відкриту експозицію та судна вхід безкоштовний (принаймні, квиток куплений у ангар, де міститься закрита експозиція, в мене ніхто не перевіряв). В ангарі (будівлі – колишній ангар повітряної гавані, коротше кажучи – сховище для гідропланів,побудовано на початку 20 ст., що характерно – напівкруглий дах проектувався без креслень) експонується підводний човен «Lembit» (довжина 56 м, побудовано у 1934 році)...
...гідроплан (про нього чомусь мало інформації, а взагалі техніка дуже цікава), а також всі транспортні засоби та обладнання, що виготовлене (знайдено) на території Естонії – байдарки, вітрильники,буєри (вітрильники на лижах для перегонах на льоду), бакени, буйки і т. п. Звичайно, піднявся на борт підводного човна (оскільки, у нас немає таких як впринципі :-( ). Все цікаво, але дуже тісно. Як моряки пересувалися швидко під час тривоги – загадка. А от про єдиний гідроплан – інформації замало, просто вісить собі під стелею і все.
Навіть зробити його гарне фото – проблемно. Ще в музеї розміщені спеціальні кабіни, де бажаючи можете відчути на собі певні природні явища – вітер різної швидкості, хвилювання моря різної сили тощо. При музеї, звичайно, є сувенірні магазини. Мені півтори години в ангарі вистачило. Є звісно, екскурсанти, що приходять сюди весь день. Забув додати, що вартість квитка для дорослих 15 євро.
Виходимо на зупинку автобуса 73, щоб повернутися в центр. Автобус ходить досить рідко (3 рази на годину). Роздивляємося навкруги. Просто біля зупинки побудовано, на мою думку, просто зразково-показовий житловий масив:
Доїзжаємо автобусом до кінцевої зупинки (Mere puiestee), де знаходиться невеликий ринок народних промислів, переважно виробів з вовни. Зробивши деякі покупки, продовжуємо шлях в центр. Мета – обід у кафе самообслуговування «Lido». Кафе знаходиться в бізнес-центрі в цікавому місці – навпроти будівлі Національної опери Естонії та Концертної зали «Естонія». Ці два культурні заклади знаходяться в одній великій симетричній будівлі:
З іншого боку (вікна кафе виходять саме на нього) – ні більше, ні менше, Музей Національного банку Естонії:
Для порівняння, сам Національний банк Естонії виглядає так:
Після цього вирушаємо до парку «Кадріорг». Для цього підходять трамваї маршрутів №1 та 3. В Талліні курсують звичайні трамваї та трамваї ретро-вінтажного вигляду, присвячені певним історичним особам. Нам дістався трамвай ретро-вінтажного вигляду, присвячений Юліусу Куперьянову (герою війни Першої Світової війни на боці Естонії):
До парку їхати зовсім недовго,не більше 10 хвилин. На шляху до парку трамвай проїхав повз Таллінський Університет (на диво сучасна споруда, що впринципі пояснюється його віком – створений у 2005 році. Можливо, напротивагу головному ВНЗ Естонії – Тартуському Університету, що засновано у 1632 році).
Кадріорг – є найбільшим парком не тільки Таллінна, а й всієї Естонії. Його будівництво розпочато ще в 1713 році і при його будівництві були використані найбільш характерні прийоми паркового мистецтва XVII-XVIII ст. Найбільш популярними місцями парку є околиці Лебединого ставка...
...а також головний променад, що веде до палацу. В парку знаходиться Художній музей...
...Музей сучасного мистецтва (музей KUMU), а також резиденція Президента Естонії. Крім того, в парку встановлені монументи деяким діячам естонської культури. Перед художнім музей розбито декілька прекрасних квіткових клумб, а також фонтанів (восени вже не працівали) з міфологічними мотивами:
Звернув також на себе уваги ряд лавочок, кожна з яких була присвячена одному з архітекторів (ландшафтних дизайнерів) парку:
Трохи вище парку знаходиться резиденція президента Естонії. Виглядає досить скромно, але з неабияким смаком:
Резиденція президента Естонії
Напроти резиденції, на галявині помітив ось такі об’єкти:
Вони були ідентифіковані мною як бджолині вулики. Чомусь одразу подумалося про «український слід у Таллінні» (2005-2010 рр.).
Але ця табличка поруч дала зрозуміти, що президентські адміністрації Словенії та Австрії підсуєтилися раніше…
До музею сучасного мистецтва (його ще називають KUMU) вирішили не йти, подальший план – через парк вийти на набережну, а потім пройти (чи підїхати) до пляжу «Піріта» та, можливо, «Співочого поля». Але дощ та масштабні дорожні роботи (через які було змінено рух автобусів, а тротуари взагалі були закриті через укладання асфальту – в дощ (!), так само як і в нас) змінив плани. Але ще трохи про парк «Кадріорг». Він чудовий! Широкі алеї, різні види дерев, неширокі канали з водоспадами і т. д. Багато бігунів,та просто гуляючих, є й іноземні туристи.
На набережній впорядковуються зони відпочинку. Крім асфальтування, викладаються клумби, при нас з вантажівки з краном вивантажували та встановлювали в певному порядку камені чудернацьких форм.
Лавочки та тенісні столи вже встановлені. Протилежний бік набережної (шосе) також впорядковується – 7 років тому там були старі 1-2 поверхові будинки, переважно дерев’яні,за цей час їх знесли, а на їхньому місці будують нові квартали.
Ну і як же без виду на море:
Що можна сказати – Таллінн розвивається в правильному напрямку.
Останній повний день в Естонії. На цей день запланували одноденну поїздку в друге за величиною місто Естонії, засноване ще у 1030 році київським князем Ярославом Мудрим, назване ним Юрьєвим, а нині – її наукову та культурну столицю – місто Тарту. З Таллінна можна дістатись 2 способами: електричкою або автобусом. Перший варіант: поїзд у дорозі 2 години (в один бік), вартість проїзду 10-12 євро; другий варіант – автобус в дорозі 2,5 години (в один бік), вартість поїздки 5-15 євро також в один бік. Враховуючи, що залізничні вокзали в обох містах ближче до центру, ніж автобусні, обрали першій варіант.
Квитки купував напередодні через інтернет (якщо купувати безпосередньо в касі на вокзалі, буде на 15% дорожче). Неділя. Ранок, пасажирів дуже багато. Вокзал у Таллінні не наскрізний (як, наприклад, в Києві, а тупиковий). Наш поїзд прийшов лише за 10 хвилин до відправлення, відправилися з точністю до хвилини. Естонія не пов’язана прямими залізничними рейсами з іншими країнами, тому всі поїзди тут однаково приміські, експресів далекого слідування немає.
Вільних місць майже немає. Поїзди дуже якісні, виробництва Швейцарії, обидва поїзди в нашому випадку були дизельні.
На виїзді з міста проїхали повз головний стадіон країни «Калев» та велике озеро Юлемісте. Зупинки були частими. В Тарту прибуваємо вчасно. Вокзал дуже старовинний (таке враження, що взагалі дерев’яна будівля, на відміну від Талліна – там будівля вокзалу приблизно 1970-х рр.).
В Тарту від вокзалу до центру міста йти приблизно хвилин 20, при бажанні можна підїхати автобусом. Прямо від вокзалу до центру відходить вулиця J. Kuperjanovi, але йти нею не дуже зручно, вона часто петляє. Архітектура – різноманітна:
Якщо пройти трохи вправо, то можна йти по вул.Tiigu, вона пряма і дістанетесь до центру швидше. Від перехрестя вул.Tiigu та вул. Akademia, де розташована сучасна студентська бібліотека з невеличким сквером, починається студентський район.
В Тарту знаходяться основні ВНЗ країни: Тартуський державний (класичний) університет, Медичний коледж, Художній коледж, Коледж інформаційних технологій, Військовий коледж (це при тому, що населення міста близько 93 тисяч жителів). На протилежному боці вулиці, якщо спуститись трохи вниз (а Тарту виявилось дуже пагорбистим містом, для полегшення підкорення висот існують дуже старі дерев’янні східці ) розташований центральний театр міста – «Teater Vanemuine», у великій дуже сучасній будівлі. А всього театрів різних жанрів у місті нараховується шість.
По досить крутій вул. W.Struve (названо на честь видатного аістрофізика В. Я. Струве) можна піднятися на університетський пагорб, де знаходиться старовнниа обсерваторія, з якою пов’язана наукова діяльність всіє династії фізиків Струве. Але ми пішли іншим шляхом – по вул. Ulikooli (Університетській) до перетину з вул. Promenaadi (від неї вгору на пагорб починаються старовинні дерев’яні східці), а в провулку перед самим пагорбом, на стінах будинків зображені дуже тематичні графіті (фото, нажаль, немає) – вони присвячені ретро-кінематографу (в 2018 році відзначалося 100-річчя кінематографу Естоніі).
А на самій вуличці встановлено дуже дивну скульптурну композицію – на металевій лавочці становлені скульптури видатного естонського письменника Едуарда Вільде (Eduard Vilde) та ірландського драматурга Оскара Уайльда (Oscar Wilde). Співзвучність прізвищ, а також той факт, що О. Уайльд відвідував Тарту у 1890 році і теоретично міг перетнутись з Е. Вільде, сподвигла автора на такий шедевр. Пам’ятник мало примітний, я побачив його випадково,якщо комусь цікаво – орієнтиром може бути старовинна будівля з червоної цегли (колишня типографія).
Отже по східцям підіймаюсь на пагорб, до старовинної, майже 200-річної обсерваторії.
Дорога грунтова, дуже аутентична :-). Поступово вона переходить в Ангельський міст (1814-1816 року, виготовлений з дерева), під мостом проходить похила вулиця Loosi, яка веде до центральних площ та Ратуші.
Ангельський міст
З іншого боку мосту – пагорб Домберг, де знаходиться Музей Тартуського Університету та руїни Домського Собору.
Від мосту до музею тягнеться невеличка алея, з обох боків якої встановлені борди з інформацією про найвидатніших науковців, діяльність яки була пов’язана з Тартуським університетом:
У невеличкому сквері поруч встановлений дуже оригінальний пам’ятник – велика металева печатка з зображенням першого ректора університету Йохана Скітте (Johan Skytte), а на відтиску – герб університету і відповідні написи естонською та німецькою мовами (на момент створення Тарту був німецьким містом і називався Дерпт):
Далі по вул. Лоосі спускаємося в центр. Цетром міста є дві площі – площа М. І. Пирогова (з пам’ятником знаменитому лікарю) та Ратушна площа. Їх розділяє безпосередньо сама Ратуша. На Ратушній площі встановлено фонтан із життєстверджувальною композицією «Студенти, що цілуються» (хлопець і дівчина під парасолею). Оригінальність фонтану ще й в тому, що вода подається не тільки знизу, з басейну фонтану, а й зверху – безпосередньо з парасолі:
Крім ВНЗ та театрів, Тарту відзначається й своїми дещо незвичними музеями. Окрім вищезгаданого Музею університету, в місті також є художній музей, музей іграшки, музей міського жителя 19 ст., музей друкарської справи, музей спорту та олімпійських ігор тощо. Останній, до речі, знаходиться зовсім поруч з Ратушною площею – достатньо пройти метрів 100 по вул. Ruuti (на якій, якщо цікаво, набільше скупчення кафе, але переважно фастфуд). Зовсім поруч – і красива Церква Св. Яна, побудована з червоної цегли.
А якщо перети на паралельну вулиця (вже згадувану трохи раніше Ulikooli, то можна побачити і сам головний корпус Таллінського університету. Будівля настільки класична і монументальна, що тільки по зовнішньому вигляду (без вивіски) можна зробити висновок, що в ній знаходиться або кількасотрічний класичний ВНЗ або якась дуже серйозна урядова установа:
Університет Тарту, головний ВНЗ Естонії
Закінчуємо з Тарту середньовічним і рушаємо в бік Тарту сьогоднішнього і Тарту майбутнього. А саме на набережну місцевої ріки Emajogi. З набережної відкриваються гарні види на білий арочний пішохідний міст, багатоповерхівки сучасного Талліна – 15-поверховий бізнес-центр, та 23-поверховий оригінальний білий житловий будинок циліндричної форми «Tiigutorn».
Вид з набережної на сучасний Тарту
За яким сховався науково-розважальний центр AXXAA з музеєм науки та діючим планетарієм. Але туди ми вже не дійшли. Пообідали в «Vapiano»у великому ТЦ «Kvartal», хоча вже пізніше на іншому поверсі побачили місцевий аналог "Lido". Трохи перепочивши у парку поруч, вирушили до залізничного вокзала, йшли вже іншою дорогою, вздовж широкої та швидкісної вулиці Riigi, яка, я так розумію, за містом переходить у Ризьку трасу. Єдиним об’єктом на нашому шляху, що заслуговував на увагу, був Військовий коледж.
Військовий коледж
З віддаленням від центру та наближенням до вокзалу, типові цегляні будинки поступалися місцем дерев’яним або комбінованим. Незважаючи на суботу, на вулицях було тихо і майже порожньо. Такою неспішністю і спокоєм і запам’яталося мені друге за величиною місто Естонії.
День від’їзду. Рейс об 11:40, сніданок в готелі в неділю тільки з 08:00 (в інші дні з 07:00). Спускаємося вниз з речами на півгодини раніше (речі можна при цьому залишити на стелажах у спеціальній кімнаті за рецепцією). Автобус відходить від Терміналу А порту о 08:52. За 30 хвилин вже в аеропорту. В R-кіоску повертаю карту (одразу виплачують залишок коштів та вартість самої картки) та отримую tax-free (процедура: спочатку у вікні CUSTOM проштампувати чеки, а вже після після проходження всіх контролів, біля гейту 1, в кіоску обміну валют вам повернуть кошти готівкою). Вилетіли вчасно стандартним Візейрівським Airbus. Трохи незвично було, що екіпаж на борту був не естонським, не українським, а польським, все було дуже ввічливо, по-європейськи.
Такою ж європейською країною і залишиться в моїй уяві Естонія. Країна, що за минулі 7 років (з моменту мого минулого відвідання) значно просунулась і продовжує просуватися в європейські цивілізаційні структури, причому без руйнування, а тільки із збереженням свого національного минулого.
Балтійська осінь. Частина 3. Фінляндія >>>
Baltijos ruduo. 1 dalis. Latvija>>>
...už autobuso lango mirgė jo stulpelis su Europos Są jungos simboliu ir už raš u „Estonia“. Lyginant su Latvija, iš pirmo ž vilgsnio niekas nepasikeitė - tas pats geltonai-raudonai-ž alias miš rus miš kas, visi tie patys maž i kaimeliai/kaimeliai, pro kuriuos kaž kur matosi jū ra...Nors kuo toliau į š iaurę , tuo daž niau pro š alį lė kė autobusas. gyventojų . punktų , susidedanč ių ne tik iš vieno aukš to medinių namų – kartais matomų ir į vadinamą sias „miesto tipo gyvenvietes“ su trijų , keturių aukš tų daugiabuč iais. Tikriausiai atsirado gamyklose ar kituose svarbiuose objektuose. Pernu mieste buvo viena stotelė - tiek keleiviams į laipinti, tiek iš laipinti. Nebuvo į manoma susidaryti pilno vaizdo apie pagrindinį Estijos kurortą – tą patį vieno aukš to privatų pastatą , nedidelius parkus. Horizonte jau pasirodė Talino priemiesč iai.
Į miestą važ iavome per miš ką , per naują vietovę .
Paž ymė tina, kad prie į važ iavimo į miestą buvo 2 nedideli prekybos centrai (beveik kaip mū sų ). Pirmas į spū dis – mieste yra daug transporto mazgų , ir nelabai patogu, antrasis – vos iš važ iavus iš miš ko į miestą lygumoje, iš karto tapo matomas istorinis centras ant Toompeaa kalvos. Centre esantys namai trijų , keturių aukš tų , baltų ir pilkų plytų , nenauji (apie 1950-1960 m. ), bet gerai iš silaikę . Galiausiai pabaiga – autobusų stotis (estiš kai Bussijaam). Tiesiai platformoje yra T-kioskas, kuriame, be kita ko, parduodami vieš ojo transporto bilietai. Nusiperku e-KORTELĘ (2 eurai už stato vertė ) ir dedu į kortelę.10 eurų . Kortelė je esanč ios lė š os bus skirtos kelionei apmokė ti, kelionė s kaina kortelė je 1.10 €, kelionė s trukmė.60 min. , galimi pavedimai. Tramvajumi Nr. 2 vykstame į vieš butį.
Iš vykstame iš.5 stotelė s („Linnahall“), orientyro – Jū ros vartų ir bokš to „Fat Margarita“ ir vykstame į savo vieš butį ant kranto.
Staiga atvykau į Taliną (pirmą kartą.2012 m. rugpjū č io mė n. , istorija ) ir sritis než inant. Prieš septynerius metus č ia buvo seni vieno, dviejų aukš tų (kartais net mediniai) namai, dabar jų vietoje arba statomi biurų centrai iš stiklo ir betono, arba statybos tę siasi. Mū sų vieš butis vadinasi „Tallink Express Hotel“ (263 eurai / 5 nakvynė s / dvyniai), 2012 metais buvo kaimynas, bet į sikū rę s tame pač iame pastate „Tallink SPA & Conference Hotel“. Vieš butis visiš kai patenkintas (rami, labai geri pusryč iai, puiki vieta – 15 min. iki A terminalo jū rų uosto, 10 min. iki istorinio centro, 5 min. iki autobuso stotelė s iki oro uosto, 20 min. iki traukinių stoties).
Kol į sikū rė me - temsta, jau vė lu į centrą , nusprendž iame už sukti į parduotuvę "Rimi", kuri iš atminties buvo kitoje Admiraliteto į lankos pusė je (iš tikrų jų - jachtų prieplauka ir senovinis vilkikas). Parduotuvė buvo rasta ne iš karto (pastaruosius 7 metus prieš ingame į lankos krante pastatyti 3 dideli tinklai. H&M, New Yorker, Deichmann ir kt. Š iek tiek apsipirkę grį ž tame į vieš butį .
Kitą dieną po pusryč ių vykstame į senamiestį . Į einame pro Jū ros vartus Pick gatvė je.
Морские ворота. Kairė je – „storoji Margarita“
Rytas. Tylu ir beveik apleista. Olafo (Oleviste) baž nyč ia yra visa miš ke, todė l tikriausiai už daryta.
Kitame ketvirtyje iš siskiria architektū rinis ansamblis „Trys seserys“ (yra labai brangus vieš butis).
" Trys seserys "
Pagari ir Suurtuki gatvė mis einame prie tvirtovė s sienos (taip pat Talino orientyras), š alia sienos yra Laboratorium gatvė , kur prie namo Nr. 22 yra Ukrainos kultū ros centras ir Ukrainos graikų katalikų baž nyč ia.
UGCC Taline
Baž nyč ia yra kieme ir buvo už daryta (tos dienos pamaldos – tik vakare). Lai gatve, pro seną jį teatro pastatą , privaž iuojame Rotuš ė s aikš tę.
Paž ymė tina, kad ant namų po stogu yra kabliukai (olandiš ko stiliaus), ant kurių buvo pritvirtintos virvė s, kuriomis buvo traukiami kroviniai į virš utinius aukš tus (viduramž ių namų laiptai siauri ir statū s).
Po to, kai Roheline Turg pradeda „atkurti praš matnumą “ – moderniai renovuoti seni Art Nouveau stiliaus namai, daug diplomatinių atstovybių , teatras, Š v. Knudto gildijos namas, dabar yra teatro mokykla.
Apie „Ukrainieč ių taką “ informacijos nė ra.
Netoliese yra garsusis drakono namas (Talino Art Nouveau klasika).
Palaipsniui nusileiskite į Rotuš ė s aikš tę.
Č ia yra senovinė Talino rotuš ė su neoficialiu miesto simboliu – Senuoju Tomu (vė trungė , kurią sukū rė riteris ilgais ū sais). Po fotosesijos aikš tė je einame į Upper Town (tiesiai į Toompea pilį ), pirmiausia gatve. Dankri, trumpam paversti Š v.
Nikolajus (Niguliste) - dabar yra baž nytinio meno muziejus, į ė jimo mokestis - 8 €.
Š v. Mikalojaus (Niguliste) stač iatikių baž nyč ia
Pakilę gana stač iai Luhige-Jalg gatvė s laiptais, iš einame prie pat „Danijos karaliaus sodo“ – nedidelio parko po tvirtovė s siena, kuriame į rengta medinė galerija, labai atmosferiš ka. Viena iš Talino istorijos muziejaus ekspozicijų yra restauruotame bokš te Neitsitorn (pasirodo, jis daugiau ar maž iau į trauktas į UNESCO pasaulio paveldo są raš ą ).
Neitsitorno bokš tas
Š is parkas primena apie 100 metų trukusį Danijos valdymą Taline.
Viduramž ių svitą papildo metalinė s trijų pranciš konų vienuolių skulptū ros ir senovinė patranka.
" Сад Датского Короля "
Taip pat atsiveria graž ū s ž emutinio miesto vaizdai.
Pro viduramž ių vartus patenkame į Aukš tutinį miestą , kuris iš tikrų jų yra Talino pilies dalis. Aukš tutinio miesto dominuojantis bruož as – 46 metrų ilgio Vokieč ių bokš tas (pastatytas 1370 m. ), ant kurio stiebo plevė suoja Estijos vė liava, kuri kasdien iš keliama saulei tekant ir nuleidž iama saulei leidž iantis.
" Ilgoji vokieč ių kalba "
Prie bokš to, kuriame yra Riigikogu – Estijos parlamentas, pritvirtintas didingas XVIII a. namų kompleksas
Estijos parlamentas
Š alia parlamento yra nedidelis parkas su rož iniu ir bū tiniausiomis parduotuvė mis.
Beveik prieš ingai, jei eisite gatve Toom-Koli viduramž ių pagrindinio paš to pastatas, o dar toliau - Katedros (Kupolo) katedra. Iš oriš kai, kaip ir viduje, jis labai asketiš kas. Į ė jimas - 3 eurai.
В Домском Соборе
Po pietų , tarp pamaldų , katedroje vyksta vargonų muzikos koncertai. Domo aikš tė je grį ž tame į Rahukohtu gatvę , kuri baigiasi apž valgos aikš tele, dviem didelė mis suvenyrų parduotuvė lė mis (su dideliu gintaro dirbinių pasirinkimu) ...
...ir Estijos ministrų kabineto pastatas.
Po fotosesijos su vaizdu į jū rų uostą , traukinių stotį , senuosius kvartalus ir modernias vietoves (kiekvienas pasirenka sau patinkanč ius vaizdus) ...
ir apsipirkti, atgal į centrą . Pakeliui - taip pat fotografuota siauriausioje Talino gatvė je (pirmas posū kis į kairę nuo Rahukohtu, jei važ iuojate į centrą ).
Ž emutiniame mieste leidž iamė s Pikk-Jalg gatve, ne tokia stač ia kaip Luhige-Jalg, bet ilgiau (vietiniai Pikk-Jalg vadina „ilgą ja koja“, o Luhige-Jalg – „trumpa koja“). Iš Ž emutinė s miesto vė l per Rotuš ė s aikš tę pro Viru vartus (ir š alia gė lių turgaus) iš važ iuojame į Viru prospektą , pirmą jį.23 aukš tų vieš buč io „Viru“ pastatą , kurio pirmuose 6 aukš tuose yra moderni Viru Keskes universalinė parduotuvė (pastatyta 1984 m. ) . . Universalinė je parduotuvė je yra nedaug parduotuvių ir butikų daugiau nei 100 kavinių , bet visos kaž kodė l su restoranų kainomis ir pretenzijomis į aukš tą ją virtuvę .
Į domi istorija su WC. Viru Keskes jie mokami (0.2 euro už monetą ), į ė jimas organizuojamas per turniketą . Neturintiems nurodyto nominalo monetos į rengiamas automatas. Aparatas keič ia monetas 1.
2 eurai ir 5 eurai.
Universalinė s parduotuvė s kavinė s asortimentas ir kainos nesuž avė jo, nusprendė me papietauti prieš ais – vienoje iš „Roterman“ kavinių .
Rotermano kvartalas yra istorinis rajonas prieš ais uostą (pastatytas XIX a. antroje pusė je). Tai buvo pramoninė zona su uosto sandė liais ir nedideliu statybinių medž iagų gamybos fabriku su garsiuoju kaminu. XX amž iaus antroje pusė je. gamyba buvo už daryta, o plotas kurį laiką maž ė jo. Į kino istoriją jis pateko kaip fantastinio filosofinio filmo „Stalkeris“ vieta. 2000-aisiais. Kvartalo pastatai buvo privač iai nugriauti (bet kaminas paliktas istorijai), o likusi dalis paversta moderniais biurais, meno galerijomis, kavinė mis, parduotuvė mis.
Pietavome VAPIANO tinklo kavinė je (reikė jo aplankyti š io tinklo į staigas Vokietijoje), 16 eurų dviem, visai neblogai.
Š iek tiek pribloš kė , kad kai kurie darbuotojai buvo atvirai indopakistanieč iai (be to, Latvijoje ir Estijoje niekada nemač iau Azijos vietinių gyventojų , neturistų ).
Tikriausiai atvyko į Taliną per į monė s viduje perkeltą vietą .
Po pietų nusprendž iame pratę sti apsipirkimo temą . Norė dami tai padaryti, eikite į prekybos centrą „Prisma“ (pamenu jį.2012 m. kelionė je), važ iuokite autobusu Nr. 17. Į domus niuansas dė l atsiskaitymo bū do: atsiskaitant už keliones E kortele, nuskaič iuojamos tik 3 kelionė s per dieną (suž inojau grį ž ę s), nes jei vieš uoju transportu važ iuoji 4 kartus per dieną ir daugiau - tai yra neaiš ku. Niekada nemač iau kontrolierių vieš ajame transporte. Kelionė trumpa, apie 15 min.
Per pastaruosius 7 metus (nuo mano ankstesnio apsilankymo valandos) prekybos centras „Prisma“ labai pasikeitė – prie jo prisidė jo dar vienas prekybos centras (Kristina).
Č ia nebė ra centras, teritorija aplink tipiš kus 4-5 aukš tų namus (apie 1953-1963 m. ), bet labai gerai priž iū rimi, be kū rybiš kai į stiklintų balkonų ir neseniai restauruotų palydovinių antenų .
Prekybos centras „Prisma-Kristina“ suž avė jo ne tik savo dydž iu, bet ir asortimentu, be ž inomų tarptautinių prekių ž enklų , daug vietinių prekių ž enklų , taip pat prekių ž enklų iš Skandinavijos. Vakare grį ž tame į vieš butį . Kitą dieną – ankstyvas kė limasis ir dienos kruizas į Helsinkį (bus atskira istorija).
Treč ią dieną nusprendė me aplankyti „Lennusadaam“ – Estijos jū rų muziejų . Jį galima pasiekti autobusu Nr. 73, iš artimiausios stotelė s, esanč ios prie „Tolstojaus Margaritos“ (vadinamos „Linnahall“), važ iuoti tik 2 stoteles, tač iau jos buvo pakankamai ilgos, kas nebū dinga Talinui. Tokią iš vadą padarė me, kai nusprendė me pasivaikš č ioti. Tuo pač iu pamatė me daug į domių dalykų . Bet viskas tvarkoje.
Einant nuo mū sų vieš buč io Sadaama gatve istorinio centro link, akį patraukia gana keistas monumentalus pastatas ant jū ros kranto.
Iš tolo atrodo, kad tai didelis nelygus netaisyklingos formos pjedestalas, už kurio virš utinio pavirš iaus kopė č iomis su turė klais už lipa pavieniai praeiviai, matyt, be konkreč ių tikslų , tiesiog pasivaikš č ioti.
Kaip paaiš kė jo, tai yra Linnahall – didž iulis sporto ir koncertų kompleksas, pastatytas privač iai po ž eme. Jis (kartu su keletu kitų sporto objektų ) buvo pastatytas prieš XXII olimpines ž aidynes 1980 m. Objekto talpa – 5300 ž iū rovų koncerno salė je ir apie 1000 vietų ledo ritulio arenoje. Š iuo metu pastate į rengta sraigtasparnių nusileidimo aikš telė , Talino Linnahall sraigtasparnių uoste, iš kurios reguliariai vykdomi skrydž iai į Helsinkis ir nedidelis uostas Linda Line laivams.
Sprendž iant iš iš vaizdos, „Linnahall“ š iuo metu nenaudojama pagal paskirtį , bent jau svetainė je ( www. Linnahall. Ee ) renginiai neplanuojami, yra tik informacija apie praeitus į vykius ir archyvinė s nuotraukos.
" Linnahall ". Du viename: Sporto rū mai ir Koncertų ralis. Neveikė pastaruosius 10 metų : - (
Bet aš š iek tiek iš siblaš iau. Iš stotelė s tuo pač iu pavadinimu "Linnahall" pasukite į Suur-Patarel gatvę . Č ia prasideda visai kitoks Talinas – kvartalas tų pač ių.2-3 aukš tų namų , puoš tų senovė je.
Ir kiek toliau – maž aaukš č iai nauji modernaus, vadinamojo „skandinaviš ko“ stiliaus pastatai.
Nors kitoje gatvė s pusė je statomi į vairaus amž iaus, į vairaus stiliaus namai.
>>
Nusileidž iame į Kalaranna gatvę , kuri veda tiesiai į Jū rų muziejų ir iš kurios atsiveria puikū s jū ros uosto ir Linnahall vaizdai. Apie patį muziejų . Jo ekspoziciją sudaro atvira ir už dara.
Atvirasis – tai visų pirma senasis ledlauž is „Suur-Tool“ (Sur-Till), pastatytas 1913 m.
Taip pat apie 10 maž ų laivų , ž vejyba, vilkikai, siena (kai kurie prisiš vartuoti prieplaukoje), kai kurie jau į rengti krante.
Į ė jimas į atvirą ekspoziciją ir teismą yra nemokamas (bent jau niekas netikrino mano bilieto į angarą , kuriame yra už dara ekspozicija). Angare (pastatai – buvę s oro uosto angaras, trumpai tariant – hidroplanų saugykla, statytas XX a. pradž ioje.
, kas bū dinga – pusapvalis stogas suprojektuotas be brė ž inių ) eksponuojamas povandeninis laivas „Lembit“ (ilgis 56 m, pastatytas 1934 m. ) ...
hidroplanas (apie jį kaž kodė l maž ai informacijos, o apskritai į ranga labai į domi), taip pat visa Estijoje gaminama (rasta) transporto priemonė ir į ranga - baidarė s, burlaiviai, plū durai (burlaiviai ant slidž ių ledo lenktynė ms), š vyturiai, plū durai ir tt Aiš ku, į lipau į povandeninį laivą (nes pas mus tokių iš principo nė ra: - (). iš maž daug vieno hidroplano - maž ai informacijos, tiesiog pasikabinkite po lubomis ir viskas.
Net gerai nufotografuoti jį yra problematiš ka.
Muziejuje yra ir specialių namelių , kuriuose galima pajusti tam tikrus gamtos reiš kinius – į vairaus greič io vė ją , į vairaus stiprumo jū ros bangas ir t. t. Muziejuje, ž inoma, yra suvenyrų parduotuvė s. Man už teko pusantros valandos angare. Ž inoma, yra turistų , kurie č ia atvyksta visą dieną . Pamirš us pridė ti vertė s suaugusiems 15 eurų .
Iš lipkite 73 autobuso stotelė je ir grį ž kite į centrą.
Autobusas važ iuoja gana retai (3 kartus per valandą ). Apsiž valgome. Tiesiog stotelė je pastatytas, mano nuomone, tiesiog pavyzdinis gyvenamasis kvartalas:
Autobusu važ iuojame į galutinę stotelę (Mere puiestee), kur yra nedidelis liaudies amatų turgus, daugiausia gaminių iš lauko. Apsipirkę toliau keliaujame į centrą . Tikslas – pietū s „Lido“ savitarnos kavinė je.
Kavinė į sikū rusi verslo centre į domioje vietoje – prieš ais Estijos nacionalinį operos teatrą ir Estijos koncertų salę . Š ios dvi kultū ros į staigos yra viename dideliame simetriš kame pastate:
Kita vertus (iš kavinė s langų atsiveria vaizdas) – nei daugiau, nei maž iau Estijos nacionalinio banko muziejus:
Palyginimui, pats Estijos nacionalinis bankas atrodo taip:
Po to einame į Kadriorg parką . Tam tinka 1 ir 3 marš rutų tramvajai, Taline kursuoja reguliarū s tramvajai ir retro vintaž iniai tramvajai, skirti tam tikroms istorinė ms asmenybė ms. Gavome retro vintaž inį tramvajų , skirtą Juliui Kuperyanovui (Pirmojo pasaulinio karo didvyriui Estijos pusė je):
Nueiti į parką reikia labai trumpai, ne ilgiau kaip 10 minuč ių . Pakeliui į parką tramvajus pravaž iavo Talino universitetą (stebė tinai modernus pastatas, kuris iš principo yra dė l savo amž iaus - sukurtas 2005 m. Turbū t prieš ais pagrindinį universitetą Estijoje - Tartu universitetą , į kurtą.1632 m. ).
Kadriorgas yra didž iausias parkas ne tik Taline, bet ir visoje Estijoje.
Jis pradė tas statyti 1713 m. , o jo statybos metu buvo naudojami bū dingiausi XVII-XVIII amž ių parko meno metodai. Populiariausios parko vietos – Gulbių tvenkinio apylinkė s...
...taip pat pagrindinė promenada, vedanti į rū mus. Parke yra Dailė s muziejus ...
...Š iuolaikinio meno muziejus (KUMU muziejus), taip pat Estijos prezidento rezidencija. Be to, parke yra paminklų kai kuriems Estijos kultū ros veikė jams.
Prieš ais meno muziejų yra keletas graž ių gė lių lovų , taip pat fontanai (neveikiantys rudenį ) su mitologiniais motyvais:
Taip pat atkreipkite dė mesį į keletą suoliukų , kurių kiekvienas buvo skirtas vienam iš parko architektų (kraš tovaizdž io dizainerių ):
Š iek tiek virš parko yra Estijos prezidento rezidencija. Atrodo gana kukliai, bet su keliolika skonių :
Estijos prezidento rezidencija
Prieš ais gyvenamą ją vietą , pievelė je, pastebė jau š iuos objektus:
Aš juos į vardijau kaip bič ių į rodymus. Kaž kodė l iš kart pagalvojau apie „Ukrainieč ių taką Taline“ (2005-2010).
Tač iau š is ž enklas š alia jo aiš kiai parodė , kad Slovė nijos ir Austrijos prezidentinė s administracijos į sitraukė anksč iau...
Nusprendė me neiti į Modernaus meno muziejų (dar vadinamą KUMU), kitas planas – eiti per parką iki krantinė s, o tada pė sč iomis (arba važ iuoti aukš tyn) iki Piritos paplū dimio ir, galbū t, Dainavimo. Laukas.
Bet lietus ir didelio masto kelio darbai (dė l kurių buvo pakeistas autobusų judė jimas, o š aligatviai buvo už daryti dė l asfalto klojimo – per lietų (! ), Taip pat ir mū sų š alyje) pakeitė planus. Bet š iek tiek daugiau apie Kadriorg parką . Jis nuostabus! Plač ios alė jos, į vairių rū š ių medž iai, siauri kanalai su kriokliais ir t. t. Daug bė gikų , o tik vaikš tinė ja, yra už sienio turistų .
Pakrantė je į rengiamos poilsio zonos.
Be asfaltavimo, klojami gė lynai, iš sunkvež imio su kranu iš krovė me ir tam tikra tvarka sumontavome keistų formų akmenis.
Suolai ir teniso stalai jau sumontuoti.
Sutvarkyta ir prieš inga pylimo pusė (automagistralė ) - prieš.7 metus buvo seni 1-2 aukš tų namai, daugiausia mediniai, per š ią valandą jie buvo nugriauti, o jų vietoje statomi nauji kvartalai.
Na, o vaizdas į jū rą :
Ką galima pasakyti – Talinas vystosi tinkama linkme.
Paskutinė visa diena Estijoje. Š ią dieną planuojama dienos iš vyka į antrą pagal dydį Estijos miestą , 1030 metais į kurtą Kijevo kunigaikš č io Jaroslovo Iš mintingojo, pavadintą jo vardu Jurijevu, o dabar – jo mokslo ir kultū ros sostinę – Tartu miestą.
Iš Talino galima nuvykti dviem bū dais: traukiniu arba autobusu. Pirmas variantas: traukinys keliu 2 valandos (į vieną pusę ), bilieto kaina 10-12 eurų ; kitas variantas - kelionė autobusu 2.5 valandos (į vieną pusę ), kelionė s kaina 5-15 eurų taip pat į vieną pusę.
Atsiž velgdami į tai, kad abiejų miestų gelež inkelio stotys yra arč iau centro nei autobusas, pasirinkome pirmą jį variantą .
Bilietus pirkau prieš dieną per internetą (jei perkate tiesiai stotyje kasoje, tai 15% brangiau). sekmadienis. Rytas, daug keleivių.
Taline stotis ne per (kaip, pavyzdž iui, Kijeve, bet aklavietė ). Mū sų traukinys atvyko likus vos 10 minuč ių iki iš vykimo, iš vyko minutė s tikslumu. Estija nė ra sujungta tiesioginiais gelež inkelių skrydž iais su kitomis š alimis, todė l visi traukiniai č ia vis dar yra priemiestiniai, nė ra tolimų jų greitų jų traukinių .
Laisvų vietų beveik nė ra. Traukiniai labai kokybiš ki, pagaminti Š veicarijoje, abu traukiniai mū sų atveju buvo dyzeliniai.
ru / newimg / 3 / 1200x800 / 00/02/60/55 / .2605599.jpg "target =" _ blank " rel="nofollow"> 
Iš važ iuodami iš miesto pravaž iavome pagrindinį š alies stadioną "Kalev" ir didelį Yulemisto ež erą . Sustojimai buvo daž nesni. Į Tartu atvykstame laiku.
Stotis labai sena (susidaro į spū dis, kad tai apskritai medinis pastatas, kitaip nei Talinas - ten yra stoties pastatas apie 1970 m. ).
Tartu nuo stoties iki miesto centro nuvaž iuosite apie 20 min. , jei pageidaujate, galite važ iuoti autobusu.
J. Kuperjanovi gatvė iš stoties eina tiesiai į centrą , tač iau ja vaikš č ioti nelabai patogu, ji daž nai vingiuoja. Architektū ra – į vairi:
Jei paeisite š iek tiek į deš inę , galite eiti gatve. Tiigu, tai tiesiai ir greič iau pasieksite centrą . Nuo sankryž os Š v. Tiigu ir š v.
Akademija, kurioje yra moderni studentų biblioteka su nedideliu vieš uoju sodu, pradeda studentų rajoną .
Tartu yra pagrindiniai š alies universitetai: Tartu valstybinis (klasikinis) universitetas, medicinos kolegija, menų kolegija, informacinių technologijų kolegija, karo kolegija (kurioje gyvena apie 9.000 gyventojų ).
Prieš ingoje gatvė s pusė je š iek tiek nusileidus ž emyn (o Tartu pasirodė labai kalvotas miestas, č ia labai seni mediniai laiptai, palengvinantys aukš tumų už kariavimą ) yra centrinis miesto teatras – „Teatras Vanemuinė “, š alia didelio labai modernaus pastato. O mieste yra š eš i skirtingų ž anrų teatrai.
Gana stač ioje gatvė je. W. Struve (pavadintas iš kilaus astrofiziko V. Ya.
Struvė gali už kopti į universiteto kalvą , kur yra senovinė observatorija, kuri siejama su visos Struvė s fizikų dinastijos moksline veikla. Bet mes nuė jome kitu keliu – š v. Ulikooli (Universitetas) prieš pervaž iuojant su g.
Promenaadi (nuo jos į kalną prasideda seni mediniai laiptai), o alė joje prieš ais kalvą ant namų sienų nupieš ti labai teminiai grafič iai (nuotrauka, deja, ne) – jie skirti retro kinui ( 2018 m. buvo 100 Estijos kino teatrų ).
O gatvė je labai keista skulptū rinė kompozicija – ant metalinio suoliuko yra iš kilaus estų raš ytojo Eduardo Vilde (airis) ir airių dramaturgo Oscaro Wilde'o (Oscar Wilde) skulptū ros. Pavardž ių są skambis, taip pat tai, kad O. Wilde'as 1890 metais lankė si Tartu ir teoriš kai galė jo susikirsti su E. Wilde'as, į kvė pė autorių tokiam š edevrui.
Paminklas nelabai iš skirtinis, pamač iau atsitiktinai, jei kam į domu - ribož enklis gali bū ti senas raudonų plytų pastatas (buvusi spaustuvė ).
Taigi lipu laiptais į kalną , į senovinę , beveik 200 metų senumo observatoriją .
Brangi ž emė , labai autentiš ka : -). Pamaž u persikels prie Angelo tilto (1814-1816 m. , medinis), po tiltu – nuož ulni gatvė Loosi, vedanti į centrines aikš tes ir Rotuš ę .
Ангельский мост
Kitoje tilto pusė je yra Dombergo kalva, kurioje yra Tartu universiteto muziejus ir Domo katedros griuvė siai.
Nuo tilto iki muziejaus yra nedidelė alė ja, kurios abiejose pusė se yra lentelė s su informacija apie iš kilius mokslininkus, kurių veikla buvo susijusi su Tartu universitetu:
Maž oje aikš tė je yra labai originalus paminklas – didelis metalinis antspaudas su pirmojo universiteto rektoriaus Johano Skytte (Johan Skytte) atvaizdu, o antspaude – universiteto emblema ir atitinkami už raš ai estų ir kalbomis. Vokieč ių kalba (sukū rimo metu ir vadinosi Dorpt):
Toliau gatvė je. Loosi nusileidž ia į centrą . Miesto centre yra dvi aikš tė s - MI Pirogovo aikš tė (su paminklu garsiajam gydytojui) ir Rotuš ė s aikš tė . Jas tiesiogiai dalijasi pati Rotuš ė.
Rotuš ė s aikš tė je į rengtas fontanas su gyvybę teikianč ia kompozicija „Buč iuojantys studentai“ (po skė č iu vaikinas ir mergina). Fontano originalumas yra tas, kad vanduo tiekiamas ne tik iš apač ios, iš fontano baseino, bet ir iš virš aus tiesiai iš skė č io:
Krymo universitetai ir teatrai, Tartu taip pat garsė ja kiek neį prastais muziejais.
Baigiame su Tartu viduramž iais ir einame į Tart š iandien ir Tart ateitis. Bū tent vietinė s upė s Emajogi krantinė je. Promenadoje atsiveria graž ū s vaizdai į baltą arkinį pė sč ių jų tiltą , modernaus Talino aukš tybinius pastatus, 15 aukš tų verslo centrą ir 23 aukš tų originalų balto cilindro formos gyvenamą jį namą Tiigutorn.
Vaizdas nuo krantinė s į š iuolaikinį Tartu
Už kurio yra AXXAA mokslo ir pramogų centras su mokslo muziejumi ir veikianč iu planetariumu. Bet mes ten nepatekome. Pietavome „Vapiano“ prie didelio prekybos centro „Kvartal“, nors vė liau antrame aukš te pamatė me vietinį „Lido“ analogą . Trumpam pailsė ję š alia parko, nuė jome į traukinių stotį , ė jome kitu keliu, plač ia ir greita Riigi gatve, kuri, kaip suprantu, kerta miestą prie Rygos plento.
Vienintelis objektas mū sų kelyje, kuris nusipelnė dė mesio, buvo Karo kolegija.
Военный колледж
Tolstant nuo centro ir arč iau stoties, tipiš ki mū riniai namai už leido vietą mediniams arba kombinuotiems. Nepaisant š eš tadienio, gatvė s buvo tylios ir beveik tuš č ios. Su tokiu lė tumu ir ramybe prisimenu antrą pagal dydį Estijos miestą .
Iš vykimo diena. Skrydis 11:40, pusryč iai vieš butyje sekmadienį tik nuo 8:00 (kitomis dienomis nuo 07:00).
Su kalbomis nusileidž iame pusvalandž iu anksč iau (daiktus galima palikti lentynose prie specialios patalpos registratū roje). Autobusas iš uosto A terminalo iš vyksta 08:52 val. Už.30 minuč ių jau oro uoste.
R-kioske grą ž inu kortelę (iš karto sumoku likutį ir pač ios kortelė s kainą ) ir gaunu neapmokestinama (procedū ra: pirmiausia lange CUSTOM grynais). Iš skrido standartiniu „Viseur Airbus“ laiku.
Š iek tiek neį prasta, kad laive į gula buvo ne estas, ne ukrainietis, o lenkas, viskas buvo labai mandagu, europietiš ka.
Mano vaizduotė je Estija yra ta pati Europos š alis. Per pastaruosius 7 metus (nuo paskutinio mano vizito) š alis padarė didelę paž angą ir toliau ž engia į europietiš kas civilizacines struktū ras, nesunaikindama, o tik iš saugant savo nacionalinę praeitį .
Baltijos ruduo. 3 dalis. Suomija >>>
