Початок тут: Частина 1, Частина 2, Частина 3, Частина 4, Частина 5, Частина 6, Частина 7, Частина 8.
Технічна частина з картами, посиланнями та коротким змістом всіх серій розташована тут.
Наступна наша зупинка в долині Ihlara. Це кам'яний каньйон вулканічного походження, що розділив рівнину на два "береги". Його протяжність 14 кілометрів, глибина ж місцями досягає 150 метрів. По дну каньйону тече річка Melendiz.
Свого часу ці території облюбували для проживання візантійські монахи, які залишили по собі більше 100 церков (два десятки з них відкриті для відвідування). В одному з джерел згадується, що населення каньйону в ті стародавні часи досягало 60 тисяч чоловік.
Долина тягнеться від селища Ihlara до Selime. Між ними, на самому дні каньйону, розташоване село Belisirma. Вхід в долину платний (ціну не знаю, бо вона включена у вартість екскурсії).
Всі організовані групи привозять на другу ділянку ущелини Ihlara, яка максимально обладнана та впорядкована. Тож спускаємось та роздивляємось.
Праворуч від сходів розташована Agaçalti Kilisesi. Головний вхід до церкви колись знаходився під землею (зараз він не доступний). Нинішній прохід йде через апсиду храму, яка вважається 2-м поверхом. Фрески зображують сцену вкидання пророка Даниїла в лев'ячу лігву (через це церква має другу назву в його честь).
А от у лівій частині храму в очі кидається розпис, що присвячений візиту трьох мудрих царів. Чомусь вони тримають у руках бубни, а не подарунки, до того ж їхній одяг виходить за межі іконографічних критеріїв.
На жаль, це була перша та остання церква, яку ми відвідали в долині Іхлара. Хоча, навіть за маршрутом нашого руху, їх було з десяток. Що ж, груповий тур має як свої переваги, так і свої недоліки.
Гуляємо. Все навкруги має заворожуючий соковито-зелений колір. Поряд журчить річка Мелендіз, несучи свої води до солоного озера Туз. Пташки співають. Який же це контраст з підземним містом, з якого ми вилізли всього кільканадцять хвилин тому!
А якщо задерти голову та придивитися, то буквально скрізь можна розгледіти залишки старих скельних поселень.
Перший привал. Згадую своє туристичне минуле з груповими автобусними турами, де часу на відпочинок зазвичай не передбачалось, а темп екскурсій нагадував жвавий галоп божевільної коняки )) Тут же все без поспіху, спокійно та розмірено. Цікаво, це прерогатива турецького відпочинку чи англомовної групи?
Відпочинок тут можливий як на суші, так і на воді:
Ви чиїх будете, пані та панове? ))
Уважний слухач:
У Бушри всі пернаті на стежці прикормлені та дресовані:
Гуляємо далі:
Цікаве дерево, яке має на собі зелені і червоні листочки. Гугл його упізнає (щоправда не дуже впевнено) як Prunus serotina, або чорну вишню.
Фінішуємо. Так повільно і розмірено ми пройшли свою ділянку довжиною в 3,75 км.
На плановий обід, що включений в ціну туру (тільки напої оплачуються окремо), влаштовуємось під пильним наглядом місцевих котів ))
В асортименті суп та друга страва на вибір (м’ясна або рибна).
За столом відбувається цікава розмова (ну, як розмова, я переважно кліпаю очима, бо поліглот же ж!). Бушра цікавиться у американця з венесуелкою, як загалом Туреччина сприймається з іншого континенту. На що отримує емоційну промову про те, що потрібно припинити презентувати свою країну як бідну та нещасну. Треба показувати те, що вразить чи зачепить інших. От змогли ж, для прикладу, зачарувати світ історією про велике кохання Сулеймана.
На цих словах вся група синхронно розвертається до мене. Ооооо, так його ж дружина була українкою! Енергійно киваю. Так, так, Роксолана наша! ))
Що ж, я, звісно, зустрічала різні асоціації з Україною. Але щоб отак, через призму любові Сулеймана з Роксоланою... Які ж цікаві звиви має наше сприйняття навколишнього світу!
Їдемо далі.
Selime Monastery або Скельний монастир Селіме. Вхід платний, але ціну також не підкажу, бо вона включена у вартість екскурсії.
Достеменно історія цієї побудови і досі невідома. Орієнтовно, споруда, що датується 8-м століттям, проіснувала за своїм прямим призначенням до 11-го століття. Далі використовувалась як караван-сарай – притулок для мандрівників і торговців, що їхали Шовковим шляхом. На жаль, була остаточно занедбана після 16-го століття.
Місцеві історики заперечують поширену у регіоні думку, що монастир був центром релігійного навчання та провів першу в Каппадокії християнську месу. Дослідники схиляються до думки, що тут жила поважна та заможна сім’я візантійських християн, що використовувала Селіме в якості особистої резиденції.
Краєвиди:
Через дорогу від монастиря розташований Ali Pasa türbesi або Мавзолей Алі Паші. Тут похована вся родина Алі Паші – глави Аксарая, убитого монголами. Гробниця зведена в 13-му столітті в характерному для анатолійських сельджуків стилі.
Високий коридор є частиною караванного шляху. Саме через нього верблюдів проводили у внутрішній дворик Селіме.
Стародавня кухня та місцеві мешканці ))
Приміщення кухні має форму піраміди і великий димохід по центру стелі. Виїмки в підлозі – це тандирові ями (печі), на яких готували їжу. Симетричний ряд ніш – це стародавні полички та стелажі.
Види, що відкриваються з "вікон" кухні:
Переходимо до великої кімнати, що позначена написом "Монастир". Хоча сучасні історики схиляються до більш світського призначення цієї побудови, що має дворівневий дизайн. В альковах, імовірно, знаходились лавки для сидіння та сну.
Поряд розташоване ще одне приміщення, яке використовувалось для урочистих трапез. Чорна кіптява на стінах та стелі, то результат паління багаття прямо в скельній кімнаті.
Місцевий собор вважається одним з найбільших в Каппадокії. Датується початком 900-х років. Фрески 10-11 століть майже не вціліли (дим та вандали зробили свою чорну справу).
Дивлячись на Бушру, яка легко пострибала сходами на самісінький верх, синхронно з турчанкою шепочемо – я туди не полізу! Переглядаємось. Зітхаємо. І так само синхронно дряпаємось нагору ))
Тут розташовані приміщення для відпочинку і сну, невеличка капличка та кімната з зображенням двох істот, що наразі ідентифіковані як птахи.
Трохи тутешніх замальовок та мешканців ))
Після спуску з монастиря нас запросили на дегустацію у "Винний дім". Турки не пили, американець жваво розпитував винарів про особливості тутешнього виробництва, і тільки ми з іспанцями швидесенько зметикували на трьох ))
Їдемо далі. Пам’ятаєте Голубину долину? Так, ми приїхали на той самий оглядовий майданчик з панорамними видами на Учхісар та околиці.
Є час позаглядати до сувенірної крамнички:
Повертаємось в Гьореме. Все, наш тур завершено. В готелі радують новиною, що завтра зранку буде чергова спроба запхати нас в повітряні кулі та злетіти. До слова, Бушра, яка має африканське коріння, обіцяла задіяти всі можливі магічні ритуали та наворожити нам завтра гарну погоду. Що ж, на те і уповаємо ))
Pradė kite č ia: 1 dalis < , Частина 2 strong> , Части 3 < / em> , Частана 4 em> , 5 dalis , 6 dalis , 7 dalis , 8 dalis .
Techninė dalis su ž emė lapiais, nuorodomis ir visų serijų santrauka yra č ia .
***
Kita mū sų stotelė yra I hlara. Tai vulkaninė s kilmė s akmeninis kanjonas, dalijantis lygumą į du „krantus“. Jo ilgis – 14 kilometrų , gylis vietomis siekia 150 metrų . Kanjono apač ioje teka Melendiz upė .
Bizantijos vienuoliai, palikę daugiau nei 100 baž nyč ių (dvi deš imtys iš jų yra atviros aplankyti), mieliau gyveno š iose teritorijose.
Viename š altinyje minima, kad kanjono gyventojų skaič ius tais laikais siekė.60 tū kst.
Slė nis driekiasi nuo Ihlaros kaimo iki Selime. Tarp jų , kanjono apač ioje, yra Belisirmos kaimas. Į ė jimas į slė nį mokamas (kainos než inau, nes į ekskursijos kainą į skaič iuota).
Visos organizuotos grupė s atvež amos į antrą ją Ihlaros tarpeklio atkarpą , kuri yra maksimaliai į rengta ir tvarkinga. Taigi, nusileiskime ž emyn ir apsiž valgykime.
Į deš inę nuo laiptų yra Ag a ç alti < strong> Kilisesi . Pagrindinis į ė jimas į baž nyč ią kadaise buvo po ž eme (dabar nepasiekiamas). Dabartinis praė jimas eina per š ventyklos apsidę , kuri laikoma 2 aukš tu. Freskose vaizduojama scena, kai pranaš as Danielius į metamas į kairį jį guolį (todė l jo garbei baž nyč ia gavo antrą pavadinimą ).
Kairė je š ventyklos pusė je yra paveikslas, skirtas trijų iš mintingų karalių apsilankymui. Jie kaž kodė l rankose laiko tamburinus, o ne dovanas, o jų drabuž iai perž engs ikonografinius kriterijus.
Deja, tai buvo pirmoji ir paskutinė mū sų aplankyta baž nyč ia Ichlar slė nyje. Nors net mū sų judė jimo marš rute jų buvo deš imtys. Na, o grupinis turas turi ir privalumų , ir trū kumų .
Pasivaikš č iokime. Viskas aplinkui turi už burianč ią sultingą ž alią spalvą . Netoliese č iurlena Melendiz upė , neš anti savo vandenis į sū rų Ace ež erą . Paukš č iai gieda. Koks kontrastas pož eminiam miestui, iš kurio iš lipome vos prieš kelias minutes!
/>
Papurtę galvą ir atidž iau paž velgę pamatysite senų uolų gyvenvieč ių liekanas.
Pirma stotelė . Prisimenu savo turistinę praeitį su grupinė mis kelionė mis autobusu, kur poilsio valandos paprastai nebuvo teikiamos, o ekskursijų tempas priminė gyvą beprotiš ko konjako š uoliais)) Č ia viskas neskuba, ramu ir pamatuota. Į domu, ar tai turkiš kos š ventė s ar angliš kai kalbanč ios grupė s prerogatyva?
Poilsis č ia galimas ir sausumoje, ir vandenyje:
com/pw/AM-JKLWAp3neB8HmnsA3DgEovfZVMexDq5WPuv5E8T4bvudjy_rxl5enH2jxRAYgeZiM8vIIg1kIL6t_nvoW9wSZRyNCPWWK56XbuVBp3l6_f2RGGIh4adWY1_3YbmSp8NlIO23rMR_rVIhMId9qY42Fz0O_=w1400-h933-no? authuser=0" />
Ponios ir ponai, kieno jū s bū site? ))
Dė mesingas klausytojas:
Buš roje visi paukš č iai, esantys take, yra lesinami ir dresuojami:
Tę skime:
Į domus medis ž aliais ir raudonais lapais. „Google“ ją atpaž į sta (nors nelabai tikra) kaip Prunus serotina arba juodą ją vyš nią .
Baigiama. Taip lė tai ir saikingai pravaž iavome savo 3.75 km ilgio atkarpą .
Dė l suplanuotų pietų , kurie į skaič iuoti į ekskursijos kainą (atskirai mokami tik gė rimai), deriname atidž iai priž iū rint vietinė ms katė ms))
Galima rinktis iš sriubų ir pagrindinių patiekalų (mė sos ar ž uvies).
Prie stalo vyksta į domus pokalbis (na, kaip pokalbis, aš daž niausiai mirksiu, nes tai poliglotas! ). Bushra domisi amerikieč iu su venesuelieč iais, nes apskritai Turkija yra suvokiama iš kito ž emyno. Į kurį jis sulaukia emocingos kalbos apie bū tinybę nustoti pristatyti savo š alį kaip vargš ą ir nelaimingą . Reikia parodyti, kuo suž avė ti ar paliesti kitus. Pavyzdž iui, jie sugebė jo už burti pasaulį istorija apie didž ią ją Suleimano meilę .
Š iais ž odž iais visa grupė vienu metu atsigrę ž ia į mane. Oooo, jo ž mona buvo ukrainietė ! energingai linkteliu.
Taip, taip, mū sų Roxolana! ))
Ž inoma, su Ukraina susidū riau su į vairiomis asociacijomis. Bet taip, per Suleimano meilė s Roksolanai prizmę...Kokius į domius vingius turi mū sų suvokimas apie mus supantį pasaulį !
Eikime toliau.
Selimos vienuolynas arba Selime vienuolynas. Į ė jimas mokamas, bet kainos nesakysiu, nes ji į skaič iuota į ekskursijos kainą .
Tikroji š ios statybos istorija vis dar než inoma. Maž daug 8 amž iuje datuojamas pastatas pagal paskirtį egzistavo iki XI a. Tada jis buvo naudojamas kaip karavanserajus – prieglobstis keliautojams ir prekiautojams, keliaujantiems Š ilko keliu. Deja, jis liko apleistas po XVI a.
Vietos istorikai neigia regione paplitusį į sitikinimą , kad vienuolynas buvo religinio š vietimo centras ir laikė pirmą sias krikš č ioniš kas miš ias Kapadokijoje. Tyrinė tojai linkę manyti, kad č ia gyveno garbinga ir turtinga Bizantijos krikš č ionių š eima, naudojusi Selime asmenine gyvenamą ja vieta.
Peizaž ai:
Kitoje gatvė s pusė je nuo vienuolyno yra Ali Pasa tü rbesi arba Ali Pasha mauzoliejus . Č ia palaidota visa Ali Paš os – mongolų nuž udyto Aksaray galvos – tė vynė . Anatolijos seldž iukams bū dingu stiliumi kapas pastatytas XIII amž iuje.
Aukš tasis koridorius yra karavano marš ruto dalis.
Bū tent per jį kupranugariai buvo palydė ti į Selimos kiemą .
Senovė s virtuvė ir vietiniai gyventojai))
Virtuvė yra piramidė s formos, o lubų centre yra didelis kaminas. Grindys yra tandū rinė s duobė s (krosnys), ant kurių buvo ruoš iamas maistas. Simetriš ka niš ų eilė – senovinė s lentynos ir stelaž ai.
Vaizdai pro virtuvė s „langus“:
Eikite į didelį kambarį , paž ymė tą „Vienuolynas“. Nors š iuolaikiniai istorikai yra linkę į pasaulietiš kesnę š io pastato paskirtį , kuri yra dviejų pakopų . Alkovose, matyt, buvo suoliukai sė dė ti ir miegoti.
Keli eskizai ir vietiniai))
/>
Nusileidę iš vienuolyno buvome pakviesti į degustaciją „Vyno namuose“. Turkai negė rė , amerikietis gyvai klausinė jo vyndarių apie vietinė s gamybos ypatumus, ir tik mes su ispanais greitai sutaupė me tris))
Eikime toliau. Prisimeni Balandž ių slė nį?
Taip, mes atvykome į tą pač ią apž valgos aikš telę su panoraminiais Uchisar ir apylinkių vaizdais.
Laikas paž velgti į dovanų parduotuvę :
Grį ž ti į Gorema. Viskas, mū sų kelionė baigė si. Vieš butį dž iugina ž inia, kad rytoj ryte bus dar vienas bandymas sugrū sti mus į balionus ir pakilti. Beje, afrikietiš kų š aknų turintis Bushra paž adė jo panaudoti visus į manomus magiš kus ritualus ir iš pranaš auti rytoj gerą orą . Na, mes tikimė s jų ))
