Доброго вечора! Ось тільки сьогодні зранку повернулись зі острова Цейлон. Вражень вдосталь - як позитивних, так і негативних. Не знаю, з яких би то почати...Добре, багато писати не буду, але основне, що запам"яталось нам і, надіюсь, стане подорожуючим у пригоді опишу. Отже, почну з того, що при першому знайомстві з місцевими жителяти, розумієш, що всі хочуть тебе надурити і отримати долари, ну, ти ж білошкірий турист, в тебе сотні доларів у кишенях! Основні "казки", які нам розповідали:
1) "Я шеф повар у Вашому готелі!Я Вас впізнав!!!Чи смачний я готую омлет?!Давайте я Вам допоможу..." - з ось таким словами до нас підходило 3 - 4 людей, навіть у сусідніх містах.Так, як я розумію, вони засікли, що ми їх майже не відрізняємо зовнішньо, особливо з початку. Вони всі починають пропонувати екскурсію, підвести (в якийсь магазин і щось там Вам примусово продати). Був у нас такий випадок, що ми приїхали поїздом в місто Галле і дивились на розклад поїздів, щоб добратись додому. До нас підходить мужчина, пропонує нам допомогу, каже, що працює на залізниці. А потім почав розпитувати - звідки ми, в якому готелі живемо і т.д. Ми його відшили і пішли далі. За 2 хв. до нас підбігає інший мужчина, який каже - "О, я Вас впізнав!Я працюю у Вашому готелі!!! Давайте і Вам поможу, покажу куди йти" і називає назву готелю. Я спочатку повірила. Думаю:"Людина сказала, як наш готель називається, точно там працює." Добре, що мене зупинив мій чоловік і каже"Слухай, ми ж тільки що розказали все те саме тому мужчині на залізниці". Ось по якій схемі вони працюють... І ще декілька таких підходило. Але, повірте, потім ми дивились в готелі на працівників і ні одного з тих аферистів не бачили)))Так що, будь ласка, не ведіться на такі історії.
2)Водії тук-туків, дуже нав"язливі, без кінця і краю зупиняють біля тебе, коли ти йдеш по порозі, хочуть підвести за гроші, дуже дешево і навіть безплатно. Хоче з ними їхати - домовляйтесь про ціну відразу, до того як сіли, краще нехай включають лічильник.
3)Найулюбленіша моя ситуація, була з в пару метрах від готелю. Ми з чоловіком пішли гуляти по вулиці, де знаходився наш готель. Виходить з одного дому мужчина, вітається і починає нас просити, щоб ми зайшли на 2хв. Ми і так просили, що не підемо і так, але він був, дуже настирливий, тикав нам своєю маленькою дитиною, що це для нього буде великою честю, якщо ми зайдемо. Затягнув нас, можна сказати, за руки. Ми із скривленими обличчями зайшли. Він нас посадив на крісла, жінка побігла робити нам чай. Почав нас стандартно розпитувати звідки ми і тому подібні речі. А ми сидимо, чекаємо, коли він скаже, що у на хоче, бо вже знали, що тут просто так нічого не буває. Ну, і він почав)))Спочатку потискав нас руки, потім цілував....(жесть)... і каже - "Я працю поваром у Вашому готель, я Вас впізнав".Я думаю, блін, задовбали!! І питаю його - "Як називається наш готель?? " Він розгубився, і показав, на зовсім інший готель. Я йому кажу, що ні, ми там не живемо, ми живемо в іншому готелі. А він мені відповідає - "Я працюю в двох готелях"))))))) і продовжує - "В нас тут було цунамі, все зруйнувало і з пожертв російських і українських туристів,я відновлюю свій будинок ". Тикає мені блокнот, де, ніби, написані суми пожертв і каже, щоб ми дали хоча б 1000 рупій. А ми тоді були останній день, їхніх грошей вже майже не було. Я на нього дивлюсь і відповідаю, що нас немає вже грошей, а він каже - "Долари такоє підійдуть"(Він мене просто порвав!) Я кажу, що ні, в нас дуже мало грошей і те, що залишилось, це нам сьогодні на харчування. Він дуже засмутився, що попав, на таких "бездоларових", ми дали йому 100 рупій, розвернулись і пішли. Загалом, дуже неприємний осад. Що тут скажеш - більшість жителів(особливо чоловіки) не хочуть працювати, страшенно ліниві і тільки вишукують, якого б туриста сьогодні надурити. Неприємно, мужики здорові, а ліниві і хитрі.
Знаєте, багато ще було моментів, коли шкодував, що вибрав цю країну. Але нам траплялись і справді щирі люди, яким в радість було нам допомогти. В основному, ми звертались до жінок, вони принаймі адекватні)) Були люди, які просто хотіли з нами привітатись або помахати рукою, без ніякого "одного долара". І природа....вона багато компенсує неприємного...океан, екзотичні рослини та тварини... таке не кожемндень побачиш!!!
Мабуть, тут потріно відпочивати так - або брати дійсно хороший готель і все включено, і не контактувати самостійно зі світом, який за межами готелю, або брати рюкзаки і подорожувати самотушки по цілому острову. Мені, здається, що до таких людей вони жителі менше чіпляють.
Що ще - дорожні правила в них майже не діють, на дорогах безкінечній пікання машин, шум,гам, крики продавців; брудно і багато жебраків; сонце, яке одразу ж спікає шкіру(сонцезахисні крем обов"язково брати!!!); громадський транспорт завжди забитий; дощі падають кожного дня, навіть не в сезон дощів, в більшості пасмурно, що не так погано, зважаючи, яке там сильне сонце (я за один день, будучи на пляжі до обіду, спекла собі обличчя до ран); жителі говорять англійською, деякі німецькою та російською; ціни для туристів завищені, тому торгуйтесь; в готелях також часто за багато безкоштовних послуг хочуть улюблені "долари".
Загалом, країна цікавенна і красива, але частково занедбати самими жителями і їх ставленням до іноземців. Хоча, можливо, це так нам пощастило. Думаю, з часом в мене залишаться лише хороші спогади...
Надіююсь, що мій відгук комусь допоможе!
Labas vakaras! Š į ryt ką tik grį ž au iš Ceilono. Į spū dž ių už tenka – ir teigiamų , ir neigiamų . Než inau nuo ko pradė ti...Na, neraš ysiu daug, bet svarbiausia, ką prisiminė me ir, tikiuosi, pravers apibū dinant keliautoją . tu supranti, kad visi nori tave apgauti ir gauti dolerius, na, tu baltas turistas, turi š imtus dolerių kiš enė se!
1) „Aš esu jū sų vieš buč io š efas! Taip, kaip suprantu, jie pastebė jo, kad iš vaizdos beveik nesiskiria, ypač nuo pat pradž ių . Jie visi pradeda siū lyti ekskursiją , atvež a (į parduotuvę ir kaž ką ten priverstinai parduoda).
Turė jome atvejį , kai traukiniu nuvykome į Halę ir paž iū rė jome traukinių tvarkaraš tį , kad galė tume grį ž ti namo. Prie mū sų prieina ž mogus, pasiū lo padė ti, sako, kad dirba gelež inkelyje. Ir tada jis pradė jo klausinė ti – iš kur mes, kokiame vieš butyje gyvename ir pan. Pasiuvome ir ė jome toliau. Per 2 minutes
prie mū sų pribė ga kitas vyras ir sako - "O aš tave paž į stu! Aš dirbu tavo vieš butyje!! ! Padė sim, parodysiu kur eiti" ir skambina vieš buč io vardu. Iš pradž ių tikė jau. Galvoju: „Vyras pasakė , kaip vadinasi mū sų vieš butis, tai ten ir veikia. “ Tokia schema jie veikia...Ir dar keli atė jo. Bet patikė kite manimi, tada nustebome vieš buč io darbuotojais ir nematė me nė vieno iš tų sukč ių ))) Taigi, praš au, nesivelkite į tokias istorijas.
2) Tuk-tuk vairuotojai, labai į kyrū s, be galo sustoja š alia tavę s, kai eini ant slenksč io, nori atvež ti už pinigus, labai pigiai ir net nemokamai. pajė gų , geriau į traukti skaitiklį.
3) Mė gstamiausia situacija buvo už poros metrų nuo vieš buč io. Su vyru iš ė jome pasivaikš č ioti gatve, kurioje buvo mū sų vieš butis. Iš einant iš vieno namo vyras pasisveikina ir pradeda praš yti, kad už eitume 2 minutė ms.
Praš ė me vistiek neiti, bet jis labai erzino, pasakė mums su savo maž u vaiku, kad jam bū tų didelė garbė , jei atvaž iuosime. Traukia mus, galima sakyti, už rankos. Atė jome kreivais veidais. Jis pasodino mus į kė des, moteris nubė go mums arbatos iš virti. Pradedame klausinė ti mū sų standarto, iš kur mes kilę , ir panaš ių dalykų . O mes sė dime ir laukiame, kol jis pasakys ką nori, nes jau ž inojome, kad č ia tiesiog nieko nebū na.
Na, jis pradė jo))) Pirmiausia papurtome rankas, tada pabuč iuojame. Manau, po velnių , pakliuvai! ! ! Ir aš jo klausiu – „Kaip vadinasi mū sų vieš butis? “ Jis sutriko ir parodė į visai kitą vieš butį . Aš jam sakau, kad ne, mes gyvename ne ten, mes gyvename kitame vieš butyje. O jis man atsako - "Dirbu dviejuose vieš buč iuose"))))))) ir tę sia - "Mums č ia buvo cunamis, viskas buvo sugriauta ir su rusų bei ukrainieč ių turistų aukomis atstatau savo namus. "
Pakiš a man są siuvinį , kuriame neva į raš yta aukų suma, ir liepia duoti bent 1000 rupijų . Ir tada mes buvome paskutinę dieną , jų pinigų beveik nebeliko. Ž iū riu į jį ir atsakau, kad nebeturime pinigų , o jis sako – „Doleriai tiks“ (Jis mane tiesiog suplė š ė! ) Sakau ne, pinigų turime labai maž ai, o kas liko, tai š iandien turime maisto. Jis labai susinervino, kad už lipę ant tokių „bedolerių “ davė me 100 rupijų , apsisukome ir iš ė jome.
Apskritai labai nemaloni apgultis. Ką č ia bepasakysi - dauguma gyventojų nenori dirbti, yra baisiai tingū s ir š iandien tiesiog ieš ko turisto, kad galė tų kvailioti. Nemalonu, vyrai sveiki, o tingū s ir gudrū s.
Ž inote, buvo daug daugiau akimirkų , kai gailė jausi, kad pasirinkau š ią š alį . Tač iau sutikome ir tikrai nuoš irdž ių ž monių , kurie mielai mums padė jo.
Iš esmė s kreipė mė s į moteris, jos bent jau adekvač ios)) Buvo ž monių , kurie norė jo tiesiog pasisveikinti ar pamojuoti, be nė vieno „dolerio“. O gamta.... ji labai daug kompensuoja už nemalonumus... vandenynas, egzotiš ki augalai ir gyvū nai... to nepamatysi kasdien! ! ! !!
Matyt, č ia reikia pailsė ti – arba imti tikrai gerą vieš butį ir viskas į skaič iuota, ir nesusidurti su pasauliu už vieš buč io ribų , arba imti kuprines ir vienam keliauti po salą . Man atrodo, kad tokie ž monė s maž iau prisiriš ę prie tokių ž monių.
Dar daugiau – jų eismo taisyklių beveik nė ra, keliuose nesibaigiantis maš inų ū ž esys, triukš mas, triukš mas, pardavė jų riksmai; purvinas ir daug elgetų ; saulė s, kuri iš karto nudegina odą (reikia pasiimti kremą nuo saulė s!
); vieš asis transportas visada perpildytas; (veidą iki ž aizdų iš kepiau per vieną dieną , prieš pietus bū damas paplū dimyje); gyventojai kalba angliš kai, kai kurie vokiš kai ir rusiš kai; kainos turistams per didelė s, todė l derė kitė s;
Apskritai š alis į domi ir graž i, bet iš dalies apleista pač ių gyventojų ir jų pož iū rio į už sienieč ius. Nors gal mums pasisekė . Manau, kad su laiku liks tik geri prisiminimai...
Tikiuosi, kad mano atsiliepimai kam nors padė s!
