Kure daglari milli parki
Після походів по Лікійській та Карійській стежкам та стежці святого Павла, виникає бажання потрапити в зовсім якісь дикі місця Туреччини, таки вирішив поїхати на свій страх-ризик. Нас набралася група з 6 учасників, так що похід вийшов не тільки цікавим але й веселим. Хотілося максимально уникнути асфальту, але якість стежок бажає кращого, в регіоні не дуже розвинене тваринництво, тому стежки сильно відрізняються від тих же Лікійських стежок, але є і марковані стежки, нажаль деяких треків немає у відкритих джерелах. Тому можете шукати зрізки на свій страх, ми шукали, далі розповім.
Потрапити в гори Курі досить легко, а ось вибратися ні, тому що транспорту між невеликими населеними пунктами немає, як і магазинів в них. А там де є, розклад може неприємно здивувати. Між тим таксі не дороге, можна користуватися ним, якщо хочете уникнути нудних переходів по асфальту, та варто запастися телефонами таксистів, це легко зробити на отогарі (автовокзалі) куди приїдете (англійська мова не дуже популярним в цьому регіоні). Найкраще рішення це взяти автівку на прокат, я так зрозумів що парк саме під таке пересування і заточений, хоч дороги в деяких місцях як у нас десь під Миколаєвом.
Ночувати в парку дозволено тільки в спеціальних місцях, також заборонено розводити багаття і подорожувати в деяких місцях без гіда. Але, судячи з вогнищ, сміттю та іншими ознаками навряд це зупинить туристів. Нас ось наприклад ніяк не зупиняло. Хоча напевно це має сенс так як в парку водяться ведмеді і вовки, і якщо сухо можна багато біди зробити ватрою. Та й місця часом такі де можна непогано забратися. У будь-якому випадку будьте обережні.
І так, як потрапити в парк? В парк легко потрапити з Анкари і Стамбула, є кілька містечок (Kastamonu, Karabük, Cide, Bartin, Pinarbasi) з якими є автобусне сполучення. Ми приїхали в Кастоманю звідки планували на маршрутці їхати в Аздавай, звідки власне починається трек, але розклад долмушів не викликав ентузіазму чекати рейсу, взяли таксі і приїхали в початкову заплановану точку треку. Якщо забити повністю таксі то буде дорожче рази в три, ніж на маршрутці, і при цьому настільки ж швидше. Майте на увазі хоч сіл і багато, але більшість напівпорожні, тому людей особливо зустріти не вийде це депресивний район Туреччини, молодь їде в великі міста.
Трошки інформації.
Національний парк Кюре, створений 7 липня 2000 року, є національним парком на півночі Туреччини. Національний парк простягається над гірським масивом гір Кюре і розташований в районах Пінарбаші, Сіде, Шпанпазаре в провінції Кастамону і Улус в провінції Бартин. Він займає площу 37 753 га при середній висоті 500 м.
Західна частина гір Курі була занесена в список, що складається із сотні лісів Європи. Ці ліси потребують термінових заходів по своєму збереженню. Гори Курі відрізняються своєю дикою природою і дивовижною красою.
Велика частина гірського хребта недоступна, тому в ній збереглося так багато незвичайною флори і фауни. В горах парку ростуть понад 1000 різних видів рослин. Цілих 47 видів вписані в Червону книгу і 49 віднесені до рідкісних видів.
На території Туреччини живуть 132 види ссавців. Сорок видів знаходяться в зоні парку.
З усіх 129 видів пернатих в цих межах 46 видів знаходяться під ризиком вимирання. Просто дивно, що природа Туреччини ще збереглася хоча б на територіях парків.
У зоні парку випадає рясне число опадів. І тому в лісах дуже густа пишна рослинність. Структура грунту карстово-вапнякова. Тому в самому парку безліч печер, глибоких ущелин, долин і водоспадів.
Тут знаходиться знаменитий каньйон Валла. На крутих скелях якого ви побачите гордих орлів. Інший каньйон Чатак названий феноменом природи Туреччини. Він нібито був створений для людей спраглих пригоди.
Протяжність каньйону Чатак приблизно 14 км. Весь він в глибоких, майже непрохідних ущелинах. Оточений високими скелями і лісами. Тут же розташувався водоспад Іліца. Його висота становить 15 метрів.
Печера Ілгаріні відома серед дослідників і спелеологів. З ліва в печері виявили два храми і 11 могил. У могил нарахували 3 поверху. Близько могил є отвори, глибина яких становить 250 метрів. Там же знайшли руїни будівель, різну кераміку, а також інші предмети стародавнього життя.
Вас вразить водоспад Улукай. Його висота 20 метрів, а ширина потоку становить 10 метрів.
Найвищою точкою хребта Куре є гора Яралігёз.
Трек почався з дороги, але потім такі була нормальна стежка з грибами, їх було дуже багато, а мені як грибникові було дуже важко їх не збирати, (збирали безпосередньо біля стоянки щоб зайву вагу не тягати на спині). Буквально через півтора кілометра після початку стежки вийшли до першої пам'ятки - MEDIL MAGARASI
Печера має загальну довжину 100 м, зруйновану церкву і водний басейн римського і візантійського періодів, в ньому є вода яку можна набрати, в печері є сталактити і сталагміти плюс пробиваються коріння дерев. Так як ми не особливо спелеологи по норах не лазили і далеко від входу не йшли.
Від печери до оглядового майданчика каньйону Чатак в більшості шляху йде стежка, яка несподівано виходить до дерев'яного настилу по якому дуже приємно йти, шкода до кінця не доробили та виходить на оглядовий скляний майданчик з відмінним видом на каньйон. Вхід платний (був 3 ліри) якщо білетеру не лінь працювати. Біля тераси обладнані столики і є вода. Дуже легко пройти повз повороту на стежку, маркування не було, але ми вийшли. На стежці і заночували.
З ранку вийшли в мальовниче напівживе селище, звідки довелося йти спочатку по ґрунтовкам іноді роблячи зрізки навпростець, в результаті вийшли на асфальт по якому вештались до водоспаду Ilica, 15 метровий мальовничий водоспад з озером і пляжем, купатися заборонено але дуже приємно, а то що приємно забороняти не можна ІМХО. На вході до водоспаду є кафешка де можна перекусити гезлеме.
Далі по завантаженим трекам до каньйону Valla потрібно йти по дорогах, але це нестерпно нудно, тому пішли вздовж річки, майте увазі стежка впирається в обвал і далі треба або йти по руслу або пробиратися через хащі, десь метрів 500 таких розваг, потім починаються луки на яких можна переночувати біля води. Річка неглибока місцями по пояс. На березі і острівцях росли дуже дикі помідори.
Valla kanyonu
Він починається в місці, де зустрічаються річки Devrekani і Kanliçay. Простягається в довжину на 10 км до Джиде на північ, має високі скелясті кручі висотою 800-1200м.
Каньйон можна пройти і по руслу, але без гідрокостюмів і мотузок краще цього не робити. В цілому якщо маєте в своєму розпорядженні час можна спробувати по ньому погуляти.
Над каньйоном обладнаний прекрасний оглядовий майданчик, є кафешка в селі але не працювала.
Від каньйону пішли до самої смачної частини треку. Перехід до неї не зовсім цікавий, частина йде по новій дорозі якої немає на карті, частина зарослою стежкою але з маркуванням. На горі починаються гарні краєвиди, що скрашує частину шляху яка проходить по дорозі. В останньому селі перед заходом в ліс раджу набрати води, втім в печері ILGARINI є калюжи з водою та до неї ще треба дійти.
Стежка до Грибний печери (Mantar Magarasi) приємна і оманливе легка. Сама печера дуже красива висота печери близько 15-20 метрів. Всередині є сталагміт в формі гриба що і послужило назвою, втім і грибів поруч повно, але треба бути уважним один випадковий рух і можна потрапити в якусь іншу печеру, трекінгові палки просто провалювалися під землю. Тим часом стежка маркована до наступних печер веде через камінний лабіринт де від попередньої легкості пересування по стежці не залишилося і сліду. Наступна по стежці драконяча печера її можна тільки оглянути зі входу, так як вона вертикальна і закінчується внизу озером, але з отвором зверху виглядає досить мальовничо. Далі після блукання по стежці виходимо до печери ILGARINI.
ILGARINI MAGARASI
Печера 858 метрів в довжину і 250 метрів в глибину. В печері багато сталактитів і сталагмітів, а також каплиці, гробниці і цистерни, що відносяться до пізньоримського і візантійського періодів. У списку світових цінностей печер -Ілгаріні значиться на четвертому місці! (Хз з яких джерел взято) Була заселена людьми ще 2000 років до н.е.
Печера реально монументальна, красива і нагадує вхід в метро, заради неї таки варто йти цей маршрут.
Погулявши по печері, розбили табір біля входу, вночі біля табору падали білки з дерев, тявкали лисички, знизу по схилу обережно бродив ведмідь, якісь розбійники зі світу тварин намагалися вкрасти ковбасу.
До моєї радості стежка до Джиде (Cide) виявилася маркованою, я по наївності думав що якщо її не буде можна пройти по лісі навпростець, так що спуститися з гір хоч і страшно але цілком можливо. На цьому пам'ятки, що заслуговують на особливу увагу закінчуються. Ну хіба що ще можна подивитися на malyas kanyonu на ньому влаштовують сплави в першій половині літа. Після нього краще взяти таксі і поїхати в Джиде.
Джиде (Cide) Місцевий морський курорт, більшість готелів і пансіонів ви не знайдете на букінгу, але на місці не в сезон легко домовтесь, втім є місце під намети на пляжі. Або краще прогулятися за пагорб за яким починаються бухти, у нас наприклад була з водою і дровами. Та й ще на пагорбах також ростуть гриби. Ще, на самому пагорбі який над Джиде з прапором, заночувати можливо тай і вид гарний але там звалище.
З Джиде можна виїхати в Стамбул і Кастомоню, дізнавайтеся розклад заздалегідь, наприклад у вихідні тільки два рейси в Кастомоню.
трек - https://www.gpsies.com/map.do?fileId=ftqaxufpxhoxqpui
жж - https://xeptam.livejournal.com/1213.html
Kure daglari mili parki
Š iek tiek informacijos.
Cure nacionalinis parkas, į kurtas 2000 m. liepos 7 d. , yra nacionalinis parkas š iaurė s Turkijoje. Nacionalinis parkas driekiasi per Cure kalnų kalnus ir yra Pinarbashi, Side, Spanpazaré srityse Kastamonu provincijoje ir Uluso Bartin provincijoje. Jis už ima 3 plotą.
753 ha, vidutinis aukš tis 500 m.
Vakarinė Kurių kalnų dalis buvo į traukta į š imtų Europos miš kų są raš ą . Š iems miš kams reikia skubių priemonių jiems iš saugoti. Kuri kalnai iš siskiria laukine gamta ir nuostabiu grož iu.
Didž ioji kalnų grandinė s dalis yra neprieinama, todė l ji iš saugojo tiek daug neį prastos floros ir faunos. Parko kalnuose auga daugiau nei 1000 skirtingų augalų rū š ių . Į Raudoną ją knygą į raš ytos net 47 rū š ys, o 49 – retos rū š ys.
Turkijoje yra aptinkamos 132 ž induolių rū š ys. Parko teritorijoje yra keturiasdeš imt rū š ių .
Iš.129 paukš č ių rū š ių , patenkanč ių į š ias ribas, 46 rū š ims gresia iš nykimas. Tiesiog stebina tai, kad Turkijos gamta vis dar iš saugoma bent jau parkuose.
Parko teritorijoje daug kritulių . Taigi miš kai yra labai tanki veš li augmenija. Dirvož emio struktū ra karstinė -kalkakmenis.
Todė l parke gausu urvų , gilių tarpeklių , slė nių ir krioklių .
Č ia yra garsusis Valla kanjonas. Ant kurių stač ių skardž ių iš vysite iš didž ių erelių . Kitas Chatak kanjonas vadinamas Turkijos gamtos reiš kiniu. Manoma, kad jis buvo sukurtas ž monė ms, norintiems nuotykių .
Chatak kanjono ilgis apie 14 km. Visi vynai yra giliuose, beveik nepraeinamuose tarpekliuose. Apsuptas aukš tų uolų ir miš kų . Č ia yra Ilitsos krioklys. Jo aukš tis siekia 15 metrų .
Ilgarini urvas yra ž inomas tarp tyrinė tojų ir speleologų . Kairė je nuo urvo buvo rastos dvi š ventyklos ir 11 kapų . Prie kapų buvo 3 aukš tai. Prie kapų yra 250 metrų gylio angos. Č ia taip pat buvo pastatų griuvė siai, į vairios keramikos dirbiniai, taip pat kiti senovė s gyvenimo objektai.
Jus nustebins Ulukų krioklys. Jo aukš tis – 20 metrų , upelio plotis – 10 metrų .
Aukš č iausias Kure kalnagū brio taš kas yra Yaraligiez kalnas.
Trasa prasidė jo nuo kelio, bet tada tai buvo į prastas takas su grybais, jų buvo daug, ir man kaip grybautojui buvo labai sunku jų nesurinkti (surinkta tiesiai prie stovė jimo aikš telė s, todė l kad ant nugaros neneš ioč iau perteklinio svorio). Ž odž iu, praė jus pusantro kilometro nuo dygsnio pradž ios, priė jome prie pirmojo paminklo – MEDILAS MAGARASI
Visas urvas yra 100 m ilgio, sugriauta Romos ir Bizantijos laikų baž nyč ia ir vandens baseinas, jame yra vandens, kurį galima surinkti, urve yra stalaktitų ir stalagmitų bei medž ių š aknų . Nes mes nesame ypatingi speleologai, nelipome į urvus ir nenuė jome toli nuo į ė jimo.
Nuo olos iki Chatak kanjono apž valgos aikš telė s didž ią ją kelio dalį yra dygsnis, kuris staiga veda į medinę denį , kuria labai malonu vaikš č ioti, gaila, kad jos neuž baigė me ir nuė jome į apž valgos aikš telę su puikiu vaizdu į kanjoną.
Į ė jimas mokamas (buvo 3 liros), jei bilietų agentas netingi dirbti. Prie terasos stovi staliukai ir vanduo. Posū kį pravaž iuoti taku labai lengva, ž enklinimo nebuvo, bet iš važ iavome. Ant tako ir praleido naktį .
Ryte nuvykome į vaizdingą pusiau gyvybingą kaimą , kur pirmiausia reikė jo eiti ant gruntų , kartais darydami tiesius pjū vius, todė l eidavome asfaltu, ant kurio nuklydome iki Ilicos krioklio, vaizdingo 15 metrų krioklio. negali bū ti už draustas IMHO. Prie į ė jimo į krioklį yra kavinė , kurioje galima už ką sti.
Toliau pakrautais takeliais į Valla kanjoną reikia eiti keliu, bet tai nepakeliamai nuobodu, todė l eikite palei upę , turė kite omenyje, kad takas remiasi į nuoš liauž ą ir tada turite arba eiti upė s vaga, arba bristi per upę . krū mynai, apie 500 metrų tokių pramogų. galima nakvoti prie vandens. Upė vietomis sekli iki juosmens. Pajū ryje ir salose augo labai laukiniai pomidorai.
Valos kanjonas
Prasideda Devrekano ir Kanliç ay upių santakoje. Jis driekiasi 10 km iki Dž idos į š iaurę , turi aukš tų uolė tų uolų.800-1200 m aukš č io.
Kanjonu galima pravaž iuoti upė s vaga, bet be hidrokostiumų ir virvių to geriau nedaryti. Apskritai, jei turite valandą , galite pabandyti vaikš č ioti.
Virš kanjono į rengta nuostabi apž valgos aikš telė , kaime yra kavinė , bet neveikė .
Iš kanjono nuė jome į skaniausią trasos vietą.
Perė jimas į jį nelabai į domus, kai kurie yra naujame kelyje, kurio nė ra ž emė lapyje, kai kurie apaugę takais, bet su ž enklinimu. Kalnas prasideda nuostabiais kraš tovaizdž iais, kurie praskaidrina kelio dalį , kuri eis palei kelią . Paskutiniame kaime, prieš einant į miš ką , patariu surinkti vandenį , bet ILGARINI urve telkš o vandens balos ir dar reikia pasiekti.
Kelias į Grybų urvą (Mantar Magarasi) malonus ir apgaulingai lengvas. Pats urvas yra labai geras urvo aukš tis apie 15-20 metrų . Viduje yra grybo formos stalagmitas, iš kurio atsirado pavadinimai, tač iau grybų š alia gausu, bet reikia gerbti vieną atsitiktinį judesį ir galima patekti į kitą urvą , ką tik nukrito ž ygio lazdos. į ž emę . Tuo tarpu dygsnis, paž ymė tas į kitus urvus, veda per ž idinio labirintą , kuriame nepalieka ankstesnio judė jimo taku lengvumo.
Kitas tako drakono urvas matosi tik iš į ė jimo, nes jis yra vertikalus ir baigiasi ež ero dugne, bet su skylute virš uje atrodo gana vaizdingai. Tada, paklaidž ioję taku, einame į ILGARINI urvą .
ILGARINI MAGARASI
Urvas yra 858 metrų ilgio ir 250 metrų gylio. Urve yra daug stalaktitų ir stalagmitų , taip pat koplyč ių , kapų ir cisternų , priklausanč ių vė lyvajam romė nų ir bizantijos laikotarpiams. Pasaulio urvų vertybių są raš e -Ilgarini yra ketvirtoje vietoje! (Hz iš kurių paimti š altiniai) Jame gyveno ž monė s 2000 metų prieš vadinamą jį . е.
Urvas tikrai monumentalus, graž us ir primena į ė jimą į metro, dė l jo vis tiek verta eiti š iuo marš rutu.
Pasivaikš č ioję po urvą , prie į ė jimo į sirengė stovyklavietę , prie stovyklos naktį nuo medž ių krito voveraitė s, lojo voveraitė s, š laitu atsargiai klaidž iojo lokiai, kai kurie plė š ikai iš gyvū nų pasaulio bandė pavogti deš rą .
Mano dž iaugsmui takas iki Jide (Cide) buvo paž ymė tas, naiviai maniau, kad jei per miš ką negalima eiti tiesiai, tai nusileisti nuo kalnų , nors ir baisu, bet visai į manoma. Č ia ir baigiasi ypatingo dė mesio verti vaizdai. Na, iš skyrus tai, kad jū s vis dar galite paž velgti į malyas kanyonu ant jo organizuoti raftingą pirmoje vasaros pusė je. Po to geriau sė sti į taksi ir vykti į Dž idą .
Jide (Cide) Vietinis pajū rio kurortas, daugumos vieš buč ių ir sveč ių namų nerasite už sisakę , bet vietą ne sezono metu lengva sutvarkyti, tač iau paplū dimyje yra vieta palapinė ms.
Arba geriau eiti už kalno, už kurio prasideda į lankos, mes, pavyzdž iui, turė jome vandens ir malkų . O grybai auga ir ant kalvų . Visgi ant pač ios kalvos virš Dž idė s su vė liava galima nakvoti tajų kalba ir vaizdas graž us, bet yra są vartynas.
Iš Dž idos galima vykti į Stambulą ir Kastomoniją , tvarkaraš tį pasidomė kite iš anksto, pavyzdž iui, savaitgaliais tik du skrydž iai į Kastomoniją .
takelis –
жж -
